5. Вивчення образотворчого мистецтва в школі має важливе
значення для всебічного розвитку особистості дитини.
Кожний учень, незалежно від своєї обдарованості, може на
вчитись образотворчої грамоти. Віру та впевненість учнів у своїх
силах учитель повинен розвивати за допомогою всіх методичних
і педагогічних засобів і прийомів, якими він володіє. У педаго-
гічній практиці відомі випадки, коли порушники дисципліни
(і навіть учні, які вийшли за норму як поведінки, так і навчання),
повіривши у свої здібності до малювання, починали брати актив-
ну участь у громадській роботі (наприклад оформленні шкільної
стіннівки), змінювали на краще свою поведінку і ставлення до
навчання. Учитель, ретельно продумавши методи впливу на ди-
тину в кожному такому випадку, повинен використати момент
морально-психологічного переламу учня з виховною метою, ке-
руючи його роботою з малювання, залучаючи до образотворчих
гуртків і допомагаючи в самовираженні.
Кожне завдання, що пропонується до виконання на уроках
малювання, повинно приваблювати учня новим, цікавим змі
стом. Потрібно зробити так, щоб творча думка дитини сягала за
межі запланованого матеріалу, щоб викладений учителем у класі
матеріал указував дітям нові шляхи, відкривав перед ними нові
технічні можливості, сприяв виникненню прагнення до власної
творчості.
На певному етапі навчання учні починають обмежуватися
у творчих задумах. Це пов’язано із зависоким критичним став-
ленням до свого малюнка. У процесі підготовки до виконання
певного творчого завдання учням необхідно надати відомості про
загальні пропорції та схематичну будову об’єктів, що запропоно-
вані до зображування, для того щоб вони мали змогу застосувати
ці відомості під час утілення свого творчого задуму.
Учитель повинен опанувати техніку послідовно-ускладненого
малюнка, щоб під час уроку продемонструвати її на дошці. Якщо
вчитель не володіє технікою схематичного малюнка, його пояснен-
ня стають неповноцінними, незрозумілими для дітей. Сучасні учні
це відразу відчувають і надалі скептично ставляться до роботи.
Запропонований до вашої уваги посібник містить поглиблену
інформацію, призначену для вчителя, зокрема низку вправ-
начерків, виконання яких додасть учителеві впевненості під
Вступ
6. час проведення уроку. Наочність демонстрації процесу побудо-
ви малюнка має переконати учнів у тому, що опанування техніки
малюнка є для них цілком реальним завданням. Малюнок-при-
клад, виконаний учителем на дошці, повинен бути методично
обґрунтованим, спрощеним, чітким, зрозумілим і посильним
для дітей.
У процесі підготовки та проведення уроку образотворчого
мистецтва особливу увагу необхідно приділяти розвивальній та ви-
ховній складовій уроку. Процес малювання допомагає всебічному
розвитку особистості дитини: малювання з натури розвиває око-
мір, зорову пам’ять, уважність, спостережливість. Працюючи над
малюнком, учень зосереджує увагу на вивченні загальної форми
предмета чи групи предметів, сили освітлення та співвідношення
натури з фоном, а також явищ світлотіні та перспективи.
Здатність учнів до такого всебічного аналізу є результатом
послідовної методичної роботи педагога. Урок образотворчого
мистецтва повинен збагачувати світогляд кожної дитини в класі,
її знання та досвід.
Належним чином організовані уроки образотворчого мистецтва
виховують і закріплюють вольові якості учня, наполегливість
у праці, прищеплюють уміння працювати організовано та свідомо
і доводити роботу — малюнок — до повної завершеності в межах
своєї спроможності. Малювання розвиває творчу уяву, здатність
логічно мислити, привчає учнів до свідомої та планової роботи.
Уроки образотворчого мистецтва прищеплюють учням любов
до природи рідного краю, виховують здатність свідомо оцінюва-
ти скарби образотворчого мистецтва, поглиблюють обізнаність
у питаннях мистецтва, підвищують культурний рівень.
Запропоноване видання висвітлює всі аспекти роботи з учня
ми шостого класу, а саме: методичні зауваження щодо організа-
ції уроків образотворчого мистецтва; матеріали та інструменти
до уроку; планування роботи; плани-конспекти уроків.
Детальні розробки уроків допоможуть учителеві у процесі роз
в’язання зображувального завдання відпрацювати й удосконалити
графічні та інші вміння і навички учнів.
Слід зазначити, що матеріали, що наведені в цьому посібнику,
зокрема конспекти занять, можуть використовуватися вчителем
на власний розсуд (повністю або частково) з урахуванням індивіду-
альних особливостей учнів, умов проведення уроків тощо. Учитель
може застосовувати творчий підхід, дещо змінюючи наведений
нами матеріал, доповнюючи його власними розробками.
6 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
7. Згідно з програмою «Образотворче мистецтво в 5—7 класах»
запропоновані в цьому посібнику плани-конспекти орієнтовані
на досягнення такої мети:
• розвиток здатності передавати у творчих роботах своє став-
лення до навколишнього світу;
• розвиток здатності творчо самовиражатися;
• набуття знань про світ пластичних мистецтв (образотворчого,
декоративно-ужиткового, архітектури, дизайну) і форми їх
існування в повсякденному оточенні;
• опанування навичок та вмінь, способів художньої діяль-
ності;
• виховання емоційної чуйності та культури сприйняття творів
образотворчого мистецтва;
• виховання етичних і естетичних почуттів: любові до рідної
природи, свого народу, Батьківщини;
• ознайомлення з минулим України, її культурою та історією.
Плани-конспекти уроків образотворчого мистецтва містять
інформацію про:
• особливості художньої творчості: художник і глядач;
• образний зміст мистецтва;
• відображення у творах образотворчого мистецтва людських
почуттів, ідей, ставлення до природи, людини та суспільства;
• види і жанри образотворчого мистецтва, їх зв’язок із жит-
тям;
• основи образотворчої мови художників: малюнок, колір, ком-
позицію, форму, пропорції, перспективу;
• роль образотворчого мистецтва в організації матеріального
оточення людини, в її повсякденному житті;
• емоційне сприйняття шедеврів українського та світового мисте
цтва;
Розділ I
ЗМІСТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ
ПОСІБНИКА
8. • патріотичність творів вітчизняних художників;
• багатство художньої культури народів світу;
• окремі твори видатних художників;
• твори народних художніх промислів (з урахуванням місцевих
умов);
• зв’язок образотворчого мистецтва з музикою, літературою,
театром, кіно;
• провідні художні музеї світу.
Розробки уроків образотворчого мистецтва мають на меті сфор-
мувати в учнів досвід художньо-мистецької діяльності щодо:
• культури людських почуттів як найсильніших — любові, доб-
роти, милосердя — через сприйняття творів мистецтва, так
і найспецифічніших: почуття кольору, лінії, ритму, компози-
ції, колориту та ін., безпосередньо у мистецькій діяльності;
• асоціативно-образного та просторового мислення, уяви, фан-
тазії, пам’яті, художнього смаку й творчих здібностей;
• опанування вмінь та навичок в образотворчій діяльності; ху
дожньо-практичної компетентності, готовності використову-
вати отриманий досвід у самостійній творчій роботі;
• сприймання, інтерпретування та характеризування творів об-
разотворчого мистецтва, висловлювання особистого ставлення
до них, аргументуючи власні думки, судження, оцінки;
• уявлень про сутність, види та жанри образотворчого мисте
цтва, особливості художньо-образної мови, засвоєння основних
художніх прийомів і закономірностей та відповідної терміно-
логії;
• духовних та моральних ціннісних орієнтирів у сфері образо
творчого мистецтва, інтересів, смаків, потреб у творчості;
національно-патріотичної свідомості та активної життєвої
позиції;
• зв’язків образотворчого мистецтва з іншими видами мисте
цтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності
людини.
У результаті вивчення курсу образотворчого мистецтва в се-
редній школі учень повинен
знати:
• види і жанри творів образотворчого мистецтва;
• назви та особливості: відомих центрів народних художніх
ремесел України, художніх музеїв світу, стилів та напрямків
мистецтва;
8 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
9. уміти:
• розрізняти основні, теплі та холодні кольори;
• називати авторів окремих творів видатних вітчизняних та
зарубіжних художників;
• порівнювати різні види образотворчого мистецтва (графіку,
живопис, декоративно-ужиткове мистецтво);
• використовувати набуті знання та вміння в практичній діяль-
ності й повсякденному житті;
• застосовувати засоби художньої виразності (лінію, колір, тон,
об’єм, композицію) в самостійній творчій діяльності: малюн-
ку й живописі (з натури, по пам’яті, з уяви), декоративних
та конструктивних роботах, ілюстраціях до літературних і му
зичних творів;
• застосовувати художні матеріали (гуаш, кольорові олівці,
акварель, папір);
• застосовувати знання, набуті під час аналізування творів мисте
цтва, у власних малюнках, художніх виробах.
В основу добирання методичного матеріалу покладений прин
цип пов’язування навчання малювання з оточенням у цікавій
і водночас доступній для дітей формі. Саме такий підхід дозволяє
пожвавити урок і сприяє стимулюванню творчого розв’язання
завдання кожною дитиною.
Учитель повинен організувати вміння та навички учнів спо
стерігати натуру, свідомо сприймати форму предмета й передавати
цю форму у світлотіньовому малюнку, сприяти формуванню та
розвиненню в учнів зорового сприйняття основних явищ пер
спективи, кольору тощо.
У процесі навчання малювання необхідно докладніше озна
йомити учнів із послідовністю виконання малюнка, застосуванням
допоміжних ліній. Учні середніх класів мають уміти свідомо пла-
нувати свою роботу, розміщуючи малюнок на аркуші паперу.
9Розділ I. Зміст, мета і завдання посібника
10. Навчання дітей у галузі образотворчого мистецтва може стати
продуктивним лише за умови забезпечення на уроках органічного
поєднання навчання та творчості. Для цього потрібно відрізняти
те, чого можна й потрібно навчати дітей, від того, що не піддається
прямому навчанню. Необхідно сприяти дитячій творчості, навча-
ючи учнів нових засобів та прийомів. У жодному разі не можна
руйнувати ставлення дітей до художньої діяльності, що склалося
в дошкільному дитинстві, і не перевчати на «правильне» зобра-
жування. Художня творчість дитини починає руйнуватися тоді,
коли «дитячі» малюнки в міру дорослішання не задовольняють
саму дитину, навіть якщо дорослі продовжують схвалювати її
малюнки. Якщо творчості, як відомо, навчити неможливо, то
можна і необхідно створювати на уроках такі умови, завдяки яким
вона виявиться в дітей, а їхні творчі здібності розвиватимуться.
Навчати можна не тільки прийомів і операцій, які називають
«технічними», але й способів дії, що готують учнів до творчості.
Інша умова — це застосування педагогічних засобів пробудження
творчої активності учнів. Вони різноманітні, але спільним для
них є результат: кожній дитині повинно стати цікавим те, що
їй належить робити.
МАЛЮВАННЯ З НАТУРИ
Головне завдання цього виду роботи — навчити учнів розгля-
дати й «бачити» об’єкти спостереження, сприймати їх форму,
а потім відтворювати цю форму на малюнку.
Уміння розглядати натуру, розуміти її конструкцію, вста-
новлювати на око співвідношення окремих частин та визначати
загальну форму предмета, визначати місце та положення предмета
в просторі — такими є першочергові та найскладніші етапи ма-
Розділ II
МЕТОДИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ
ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
11. лювання з натури. Проаналізувавши світлотіньову форму й колір
предмета, взаємозв’язок моделі з фоном, учні мають відтворити
зображення натури на малюнку.
Організація та розвиток зорового сприйняття мають особли-
ве значення в процесі навчання малювання з натури в середніх
класах школи. Учитель повинен докласти багато зусиль, щоб
навчити учнів правильно розглядати модель для подальшого
зображення її на малюнку, а також прищепити учням уміння
правильно зображувати форму предметів, що спостерігаються.
Для того щоб навчити учнів 6-го класу реалістично зобра-
жувати об’ємні предмети, потрібно насамперед навчити їх ро-
зуміти явища перспективи. Отже, учитель обов’язково повинен
відпрацювати з учнями цей важливий програмний навчальний
матеріал. Необхідно пам’ятати про те, що незасвоєння учнями
цього розділу програми може шкідливо відбитися на нормальному
розвитку дитячого малюнка, загальмувати та ускладнити нор-
мальний розвиток подальшої роботи з малювання як учителя, так
і учнів.
Учні 6-го класу передають на малюнку явища спостережуваної
перспективи із засвоєнням їх теоретичного обґрунтування.
Зважаючи на численність учнівської аудиторії, а у зв’язку
з цим — і на численність точок спостереження, учитель повинен
іноді виготовляти нескладні моделі для кожного учня окремо
(поряд із застосуванням однієї основної моделі значних розмірів,
яку він демонструє перед класом під час фронтальних пояснень
та аналізу форми).
Відповідно до пояснень учителя учні перевіряють на індиві-
дуальних моделях перспективні зміни предмета, що пов’язані зі
зміною положення предмета в просторі. Зрозуміти й розв’язати
завдання учням допомагає самостійне встановлення індивіду-
альних моделей у заданому положенні, вивчаючи в такий спосіб
конструкцію та загальну форму натури.
Учні краще малюють прямокутні об’ємні форми, якщо під
час пояснень учителя мають перед собою індивідуальні моделі.
Отже, забезпечення учнів індивідуальними моделями на уроках
малювання має велике значення.
Для унаочнення перспективного зменшення розмірів відда-
леніших ребер об’ємних прямокутних предметів учням потрібно
демонструвати велику за розміром модель, яку вчитель під час
пояснень повертає перед учнями у потрібних напрямах.
Дуже корисно в 6-му класі іноді пропонувати учням впра-
ви швидкого (10—15 хв) малюнка-начерку різних предметів
11Розділ II. Методичні зауваження щодо організаціі уроків...
12. нескладної форми (з натури або з уяви) з різних точок спосте-
реження (наприклад круга, прямокутника, циліндра тощо). До-
цільно виконати кілька малюнків одного й того самого об’ємного
предмета в різних положеннях на одному й тому самому аркуші
паперу. Це дає повніше уявлення про конструкцію цього пред-
мета, його пропорції, а також загострює відчуття видимої зміни
розмірів від наочного порівняння кількох зображень.
Необхідно довести до свідомості учнів, що під час малювання
з натури вони повинні малювати тільки те, що бачать, і так, як
бачать,— з тією чіткістю контурів, що відповідає віддаленості
окремих частин натури; але не слід забороняти учням підходити
ближче до натури, щоб краще ознайомитись із загальною кон
струкцією або деталями.
Учитель повинен пильно стежити за тим, щоб учні не зміню-
вали свого місця під час малювання з натури. Як натуру най-
краще використовувати предмети, з якими учні безпосередньо
добре обізнані.
Потрібно навчити учнів під час малювання з натури бачити
основну форму моделі в цілому, помічати її подібність до основних
геометричних форм, наприклад: яблука — до кулі, кухля — до
циліндра, молочника — до зрізаного конуса, глечика — до ком-
бінації двох форм (кулі та циліндра).
Предмети можна зображувати в різний спосіб: контурно (лі
нійно) та світлотінню (тушуванням або фарбами).
Якість усіх видів роботи з малювання обумовлюється правиль-
ним композиційним розміщенням малюнка на площині аркуша.
Дуже корисними в навчанні малювання з натури є швидкі начер-
ки, які можна робити під час екскурсій до лісу, садочку та ін.,
або на уроках малювання в спеціально відведений для цього час.
Начерки під час екскурсії учні виконують олівцем у блокнотах
із твердою обкладинкою на спеціально заготовлених самими
учнями невеликих аркушах паперу контурними, спрощеними,
узагальненими лініями.
Завдання начерку полягає в тому, щоб привчити дітей зоб-
ражувати в найкоротший час основний обрис предмета, основні
характерні риси його форми, інакше кажучи, привчити дітей да-
вати характеристику предмета у швидкому контурному малюнку.
Начерк може мати очевидні недоробки, але це не знижує якості
зображення, а навпаки, лише загострює сприймання характер-
ності форми.
Лінії в замальовках не повинні бути одноманітними. Ближчі
частини предмета виділяють чіткішими контурами, ніж ті, що
12 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
13. відходять у глибину. Освітлені місця натури малюють тонкими
легкими лініями, а тіньові — насиченішими, темнішими. Таке
трактування зображення значно пожвавлює малюнок.
Крім швидких начерків із натури, можна практикувати на-
черки з пам’яті, в яких учні фіксують зорове сприйняття.
Начерки з натури та начерки з пам’яті розвивають і тренують
зорову пам’ять, готують учнів до виконання творчих тематичних
композицій.
Малювати з натури повинен і може навчитися кожний учень,
тому що багато професій вимагають уміння грамотно малювати.
ОСОБЛИВОСТІ ПОСТАНОВКИ НАТЮРМОРТА
Для початківців зображення натюрморта — це не таке складне
завдання, як наприклад, портрет або пейзаж. Предмети в на-
тюрморті не рухаються, їх форму легко зрозуміти і передати
в малюнку.
Під час цієї роботи учням легше засвоїти основи малюнка, без
яких зображувати складніші об’єкти, наприклад, ігуру людини,
буде неможливо.
Щоб робота була цікавою для учнів, необхідно обрати цікаву
групу предметів. Найкрасивіші групи предметів слід шукати
в поксякденному побуті. Це можуть бути найрізноманітніші за
своїм змістом групи: посуд на столі, куточок кухні, група пред-
метів на дворі.
Краса таких груп полягає в їх життєвості, в тому, що вони
мають сенс і зміст. Простота і повсякденність об’єктів, що зобра-
жаються, залишають великий простір для творчості.
Ці натюрморти можна малювати такими, якими їх бачать
учні. Можна внести і деякі зміни. Але найчастіше, особливо для
тривалої роботи, групу предметів доводиться «ставити», тобто зна-
ходити потрібні предмети і складати їх, комбінуючи натюрморт.
Ставити натюрморт необхідно просто, природньо розташовуючи
предмети у просторі.
Предмети бувають високими або низькими, про які ми гово-
римо «стоять» або «лежать» (глек — стоїть, яблуко — лежить).
Не збирайте предмети в одну купу і не розставляйте їх у ряд.
Не варто також ставити високі предмети на задньому плані. Їх
можна поставити і попереду, але таким чином, щоб задній план
був видний достатньою мірою. Окремі предмети можуть бути
частково загороджені іншими, як це часто доводиться спостері-
гати в житті.
13Розділ II. Методичні зауваження щодо організаціі уроків...
14. Спочатку слід уникати важких і складних комбінацій, тому,
ставлячи натюрморт, доречно дотримуватися таких правил:
• натюрморт повинен бути розміщений так, щоб нижні части
ни предметів (підстави) та їх розташування на столі було б
добре видно. Для цього групу варто поставити нижче ніж
рівень очей;
• натюрморт повинен розміщуватися на якому-небудь фоні.
Фон доцільніше обирати гладкий, спокійний і не темний —
стіна, картон, тканина без складок та ін.;
• добираючи предмети, необхідно враховувати, наскільки
складно їх малювати. Складними для зображення слід ува-
жати предмети, форма яких роздроблена значною кількістю
деталей, прикрасами і за конструкцією важко сприйма
ється.
До складних належать і предмети, поверхня яких має блиск —
металеві, вкриті глазур’ю, а також складки на тканині. Кожна
складка має форму, об’єм, розібратися в них початківцеві важко,
тому на початкових етапах навчання вводити у натюрморт тка-
нини зі складками не варто.
Учням також важко зображувати великі предмети з гладкими
поверхнями (вазу, глек) поряд із дрібними предметами.
Розпочинаючи малювати, учні щоразу повинні спочатку
уявити собі, як виглядатиме малюнок,— як буде розташована на
папері вся група, весь натюрморт разом, щоб він не «упирався»
в краї паперу. За допомогою «видошукача» (вирізаного зі щільного
паперу прямокутного «віконця») необхідно знайти оптимальний
варіант.
Завдання полягає в тому, щоб зобразити натюрморт якомога
ближче до натури (форму, колір, фактуру, деталі, світлі та темні
місця, відблиски, тінь, півтони). Проте доречно зображувати не
окремі предмети, а простір у цілому.
Людина, яка малює, спостерігаючи предмети, дивиться на
них із певної точки зору, і вони постають перед нею в певному
вигляді, що обумовлений законом перспективи. Малюючи натюр-
морт, необхідно всі предмети, що його складають, а також інші
елементи (відстані, проміжки, фон) підпорядковути цій єдиній,
установленій для малюнка точці зору.
Крім того, предмети в натюрморті пов’язані між собою освіт
ленням — однаковими умовами освітлення для всіх предметів:
у натурі встановлюється визначений, цілком закономірний роз-
поділ світла, тіні, півтонів, освітленості окремих частин натюр-
морта.
14 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
15. ДЕКОРАТИВНЕ МАЛЮВАННЯ
Від самого початку навчання образотворчого мистецтва по-
трібно розвивати в учнів розуміння краси, відчуття прекрасного.
Учитель має розвинути у дітей здатність бачити красу не лише
в яскравих та контрастних фарбах, але й у спокійних поєднаннях
кольорів, не лише у складних і вишуканих декоративних формах,
але й у чіткій простоті та витриманості декоративного малюнка.
Складаючи візерунок, учні молодших класів набувають перших
навичок у створенні композиції. Учням необхідно пояснювати,
що декоративне малювання тісно пов’язане з їхньою практичною
діяльністю як у школі, так і поза нею.
Учні 6-го класу мають добре засвоїти, що візерунки будь-якої
форми й будь-якого призначення — не випадкове поєднання де-
коративних форм, що вони створені за певними законами компо-
зиції. Діти повинні усвідомлювати необхідність планування під
час побудови візерунка-орнамента.
За допомогою бесіди, демонстрації та аналізування зразків
учитель має привчити дітей до активного сприйняття творів де-
коративного мистецтва, розвивати здатність свідомо оцінювати
неперевершені зразки народної творчості різних епох та народів,
здійснювати в такий спосіб естетичне виховання та підвищувати
культурний рівень учнів.
Декоративне малювання розвиває творчі здібності учнів, ви-
ховує їхній художній смак.
Аналізуючи зразки декоративного мистецтва, учні набувають
певної культури з питань кольорів та їх комбінацій. У цій роботі
особливо корисними стають такі вправи, як розфарбовування
в один і той самий візерунок різним поєднанням фарб із вико-
ристанням білого кольору паперу або різними відтінками одного
й того самого кольору.
Відчуття ритму в малюнку особливо властиве учням молодших
і середніх класів. Вони виявляють схильність до орнаментального
трактування навіть під час малювання з натури. Так, наприклад,
малюючи з натури квіти в баночці, діти часто відволікаються від
правильного зображування моделі й починають старанно розміщу-
вати квіти в орнаментальному порядку, забуваючи загальні на-
станови вчителя: ними керує бажання створити гарний малюнок.
У таких випадках не рекомендується різко реагувати або запере-
чувати цю манеру орнаментального трактування, а навпаки, слід
відзначити, що малюнок зроблений цікаво й красиво, але він не
відповідає справжньому вигляду моделі. Таким учням необхідно
15Розділ II. Методичні зауваження щодо організаціі уроків...
16. дати індивідуальне завдання додому — намалювати аналогічні за
формою квіти з натури такими, якими вони є в дійсності.
Зважаючи на той факт, що дитина, старанно працюючи над
малюнком, захоплюється своєю роботою, педагог повинен бути
дуже чуйним і обережним, щоб не знищити цього прагнення
дитини до створення гарного малюнка.
Роботу учнів над візерунком можна урізноманітнити й зро-
бити надзвичайно цікавою та змістовною, запроваджуючи різ-
номанітні й оригінальні компоненти орнаменту та змінюючи їх
трактування.
Під час роботи над візерунком учням слід показати перехід від
візерунка в смужці до побудови нескінченного візерунка-бігунця,
що повторюється і нарощується в усіх напрямках.
Для засвоєння комбінацій кольорів учитель має ознайомити
учнів із холодними й теплими відтінками, а також повторити
схему основних і похідних кольорів.
Для того щоб учні краще зрозуміли й запам’ятали додат-
кові кольори, потрібно нагадувати їм, що для кожного з трьох
основних кольорів (синього, червоного, жовтого) додатковим
є колір, утворений змішуванням двох інших основних. Для синьо
го кольору додатковим є оранжевий (похідний від змішування
червоного з жовтим), для червоного — зелений (похідний від змі-
шування синього з жовтим), для жовтого — фіолетовий (похідний
від змішування синього з червоним). При цьому доцільно проде-
монструвати учням зразки природного гармонійного забарвлення
квітів (наприклад братків) або метеликів.
ОРГАНІЗАЦІЯ СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА
Упродовж одного уроку під час бесіди вчителя з учнями, якою
супроводжується показ та обговорення репродукцій, доцільно де-
монструвати учням не більше ніж 3—4 репродукції. Демонструван-
ня багатьох зразків стомлює учнів. Щоб не розпорошувати уваги,
під час обговорення доцільно демонструвати лише одну репродук-
цію, крім тих випадків, коли вчитель застосовує метод порівняння.
Порівняльний метод загострює увагу учнів на зіставленні
форм, композиційних прийомів та матеріалів, які застосовують
різні художники, розв’язуючи одне й те саме завдання.
Показ репродукцій дуже корисно розпочинати із самостійного
ознайомлення учнів із картинами, що вивішують на дошці до
уроку. На уроці вчитель залишає на дошці тільки ту картину,
про яку йтиметься. Учні розповідають про «зміст» картини таким
16 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
17. чином, як вони самі його зрозуміли. Учитель уточнює, доповнює
і поглиблює наведену учнями характеристику картини, розповідає
біографію художника.
Після уроку репродукції залишають у класі для уточнення
та глибшого вивчення, оскільки після бесіди учні знатимуть про
неї вже більше.
Зважаючи на обмеженість часу, що його відведено на показ
та обговорення репродукцій, доцільно ознайомлювати учнів
із кращими творами відомих художників під час бесід до тема-
тичних завдань із малювання або бесід, що присвячені святам чи
визначним подіям.
Під час обговорення «змісту» репродукцій потрібно розви
вати ті знання та уявлення, яких учні вже набули на уроках
образотворчого мистецтва. Знаходячи в такий спосіб наочне під-
твердження набутих знань, учні привчаються до свідомого оці-
нювання художніх зразків, що сприяє розвитку їхніх естетичних
смаків та підвищенню культурного рівня.
Уроки з показом та обговоренням репродукцій картин, під час
яких учні ознайомлюються з художніми образами та епізодами
як історичного, так і соціально-побутового характеру, розши-
рюють їхній світогляд, навчають розуміти й оцінювати зразки
мистецтва, а також виховують патріотичні почуття любові до
своєї Батьківщини.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ
Починаючи урок, учитель повинен повідомити учням тему
і кількість годин, відведених на її вивчення.
На початку кожного уроку вчитель шляхом бесіди повинен
створити в дітей настрій творчого піднесення та впевненості у сво
їх силах та впродовж усього уроку підтримувати цей настрій.
Під час уроку вчитель має пильно стежити за роботою учнів,
які відстають. Достатньо двох-трьох штрихів учителя та від-
повідного коротенького пояснення, щоб звільнити учня від стану
неспроможності технічного або композиційного характеру.
Потрібно створити в класі атмосферу доброзичливого та уваж-
ного ставлення (як з боку вчителя, так і товаришів) до тих учнів,
яким малюнок дається важче, але водночас рішуче боротися
з проявами недбалого й неуважного ставлення до роботи.
Зважаючи на те, що робота з малювання дуже трудомістка,
завдання додому необхідно давати нескладні та аналогічні до
тих, які учні вже виконували на уроці. Виконання як класного,
17Розділ II. Методичні зауваження щодо організаціі уроків...
18. так і домашнього завдань учитель повинен контролювати, при
цьому доцільно порівнювати роботу учня з його попередніми ро
ботами.
Дуже результативним є колективне обговорення учнівських
робіт, під час проведення якого вчитель повинен уважно сте-
жити за тим, щоб воно не набувало вигляду «вишукування по-
милок за будь-яку ціну». Критичні зауваження завжди мають
бути конструктивними та містити пораду щодо виправлення
помилки. Після завершення загального обговорення доцільно
запропонувати учням повернутися до власних робіт та проаналі-
зувати їх із урахуванням уже висловлених зауважень. Потрібно
виховати в дітей свідоме ставлення до такого аналізу, терпляче
пояснюючи їм, що колективний аналіз малюнка не тільки допо-
магає виправити помилку одного учня, але й надає змогу решті
самостійно виправити аналогічні помилки у своїх роботах. Не-
обхідно уникати виправляння типових помилок безпосередньо
в учнівських роботах. Доцільно продемонструвати помилку та
шляхи її виправлення на окремому аркуші, при цьому вчитель
повертається до класу так, щоб усі учні бачили процес цієї
роботи.
З метою запобігти помилок у композиційному розміщенні ма-
люнка вчитель може застосувати показ орієнтовного планування
малюнка на площині аркуша фронтально перед усім класом.
Дуже корисно влаштовувати періодичні виставки дитячих
робіт, а також постійні вітрини для експозиції кращих робіт.
У постановці натури велике значення має фон, що є істотною
частиною малюнка. Для фону рекомендується обирати картон
нейтрального тону (наприклад сірого, синюватого або зеленува-
того кольору). Модель для натури зазвичай встановлюють нижче
за рівень зору учнів. Якщо ж облаштування або розміри класної
кімнати не дозволяють розмістити натуру в такому положенні,
вчитель установлює модель із незначним нахилом у бік до учнів.
Виконувати світлотіньовий тематичний малюнок часто буває
важко через складність техніки роботи аквареллю в умовах кла-
су, внаслідок чого учня не задовольняє його робота. Отже, часто
доцільним є виконання учнями в класі світлотіньового малюнка
кольоровими олівцями, а вдома — відтворення його або аналогіч-
ного малюнка акварельними фарбами з дотриманням відповідних
вказівок учителя.
Надаючи практичні вказівки та поради щодо виконання світ-
лотіньового малюнка в олівці, вчитель уточнює послідовність
виконання цієї роботи: спочатку всю поверхню предмета рівно-
18 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
19. мірно затушовує світлим тоном; потім поверхню предмета (крім
найосвітленіших частин) затушовує вдруге і, нарешті (втретє),
підсилює найбільш затемнені місця. Учні, перевіряючи виконання
світлотіньового малюнка в цілому, уточнюють та деталізують його
(наприклад, уточнюють розташування тіні, що падає, рефлексу
або бліка тощо). Фон (вертикальну та горизонтальну площини)
прокладають одночасно з пророблянням світлотіні.
Натюрморт не можна проробляти окремими частинами. По-
трібно відразу охоплювати всю натуру в цілому разом із фоном,
поступово підсилюючи під час повторного проробляння окремі
місця малюнка. Малювати слід усю натуру одночасно, не порушу-
ючи цілісності показу, вдруге і втретє уточнюючи та поглиблюючи
світлотіньове проробляння.
Плануючи матеріал для завдань із малювання, вчитель по-
винен зважити на загальний рівень технічної підготовки учнів,
а також свята, знаменні дати, пори року тощо.
Провідну роль у навчанні малювання відіграє малювання
з натури, яке повинно бути органічно пов’язане з усіма видами
малювання. Так, виконання тематичного завдання зазвичай пла-
нують після малювання з натури тих предметів, що становлять
зміст теми, а візерунок рослинних форм у смужці виконують
після малювання з натури листя та квітів.
Головне, про що повинен пам’ятати педагог,— це те, що
якість та цінність уроку цілком залежать від якості підготовки
самого вчителя. Готуючись до уроку, вчитель повинен визначити
головну мету уроку і, дібравши відповідно до цього матеріал,
визначити також, якими методами та в якій послідовності викла-
дати його учням. Завдання вчителя на уроці образотворчого
мистецтва — забезпечити художнє виховання та міцне засвоєння
учнями основ графічної грамоти для практичного застосування
їх у подальшому навчанні та трудовій діяльності.
19Розділ II. Методичні зауваження щодо організаціі уроків...
20. У шостому класі учні мають використовувати папір, олівці,
гумку, вугілля, крейду, пастель, акварель, гуаш, пензлі, пір’я,
палітру та інші матеріали, інструменти та приладдя, за допомогою
яких здійснюється образотворча діяльність.
Папір. У процесі навчання малювання застосовують газетний,
шпалерний, малювальний, креслярський папір, намагаючись
якомога повніше використовувати властивості кожного з цих
типів паперу. Газетний, шпалерний і обгортковий папір має дріб-
нозернисту, рихлу, ворсисту поверхню, здатну добре утримувати
сипку фарбувальну речовину. Тому його застосовують для роботи
вугіллям і пастеллю. Малювальний і креслярський папір щільний,
із глянсовою, гладкою і шорсткою поверхнею. На глянсовому
і гладкому папері працюють пером. Олівець, вугілля та фарби
вимагають шорсткого паперу, зерна якого добре затримують ча
стки фарбувальної речовини й дозволяють змальовувати предмети
найрізноманітнішої фактури. Зерниста поверхня малювального
паперу витримує тривалу роботу олівцем, але з навчальною метою
найкращим папером є малювальний — щільний, білий, зі злегка
шорсткою поверхнею.
На кожному аркуші паперу, заздалегідь оформленому необ-
хідними написами, можна малювати лише на одній стороні. Під
час роботи аркуш паперу повинен лежати нерухомо і прямо, тобто
так, щоб його краї були паралельними до країв кришки столу.
Олівець простий. Для малювання застосовують графітовий
олівець, переважно гранованої форми, середньої м’якості —
М і 2М. Вістрям графіту малюють тонкі лінії та штрихи, а його
бічною частиною проводять товщі лінії та виконують тушування.
Готуючи олівець до роботи, гострим ножем сточують дерев’яну
Розділ III
МАТЕРІАЛИ ТА ІНСТРУМЕНТИ
НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА
21. оправу на 25—30 мм і оголюють графіт на 8—10 мм, загострюючи
його кінець, аби він колов як голочка.
У процесі роботи олівець тримають за середину оправи і час
від часу повертають в руці, щоб малювати лише гострою части-
ною графіту. Графіт, що притупився, знову загострюють ножем
або наждачним папером.
Правильне заточування і довга оправа дозволяють на різних
етапах роботи тримати олівець то трьома пальцями, то всією
долонею, щоб використовувати всі образотворчі можливості, що
він надає.
Олівець кольоровий. Кольорові олівці мають товсті стрижні, до
складу яких входять жирові частинки. При сильному натисканні
стрижні стають крихкими і ламаються, жирний, блискучий слід
їх міцно з’єднується з папером, тому погано видаляється гумкою
і слабо сприймає повторне профарбовування іншим кольором.
Отже, дерев’яну оправу кольорових олівців потрібно сточувати на
меншу довжину, ніж у простих, і слабо натискати на оправу.
Хімічний олівець у малюванні не застосовується, оскільки він
дає бліді сірі лінії, що погано виправляються гумкою і змінюють
свій колір.
Гумка. Для малювання застосовують гумки лише м’які гостро-
кутні: вони не руйнують поверхні паперу й непомітно видаляють
гострокутною частиною окремі лінії та невеликі плями тону.
Існують два прийоми стирання гумкою: рухом по паперу й до-
кладанням до паперу. Під час стирання ліній (перший прийом) рух
гумки прямує убік від руки, що підтримує папір, аби уникнути
того, що папір може бути зім’ятий або розірваний. Помилко-
ву лінію видаляють лише після того, як буде намальовано пра-
вильну лінію. Для стирання або ослаблення тону користуються
другим прийомом: легко притискуючи кілька разів гумку до
плями, знімають надлишок графіту. Гумка насичується графі-
том, стає брудною і починає або розмазувати графіт, або втирати
його в поверхню паперу. Стирання завжди потрібно виконувати
чистою гумкою, для чого час від часу її чистять об шорсткий
папір або теку.
Вугілля. Вугілля для малювання є круглим стрижнем завдовж-
ки 10—12 см і діаметром 5—8 мм. Цей м’який, ламкий та крих-
кий матеріал погано з’єднується з папером, обсипається. Проте
21Розділ III. Матеріали та інструменти...
22. вугілля дає глибокий матово-чорний слід, добре видимий на
відстані. Він легко змахується сухою ганчіркою та стирається
гумкою. Їм можна малювати всілякі лінії, виконувати будь-яке
штрихування та тушування як кінцем, так і бічною стороною.
Вугіллям працюють на ворсистому папері, що затримує вугільний
пил,— шпалерному, газетному, обгортувальному та малюваль
ному.
Крейда. Застосовується для малювання на класній дошці,
дозволяє виконувати лінійні малюнки, а також штрихування
і тушування. Для стирання потрібно мати дві ганчірки — су-
ху і злегка зволожену: сухою усувають помилки і наносять ту-
шування розтиранням крейдяного пилу; вологою освіжають най
темніші місця і начисто стирають малюнок із дошки.
Суттєві ускладнення можуть виникнути під час виконання
крейдяного зображення через його негативність: усе темне в натурі
стає в малюнку білим, а світле — темним. Подолати перешкоду
деякою мірою допомагає кольорова крейда.
Пастель — товсті стрижні різного кольору в паперовій облатці,
що нагадують кольорову крейду. Пастеллю працюють на шорст
кому папері як кольоровими олівцями, наносячи штрихи і смуги,
які можна розтушувати пальцем або паперовою чи замшевою па-
личкою. Утворюється матовий, злегка бляклий, барвистий шар. Як
і вугілля, пастель погано з’єднується з папером і обсипається.
Акварель — найпоширеніша водяна фарба, що виготовляєть-
ся з найтоншого барвистого порошку, частки якого зв’язуються
склеювальною речовиною (гуміарабіком, вишневим клеєм), що
розчиняється у воді. Для роботи фарбу інтенсивно змочують
водою і, коли вона стане м’якою, кінцем чистого пензля пе-
реносять на палітру (фарфорову, пластикову або металеву) чи
на пробний аркуш паперу з відігнутими краями. Тут до фарби
додають потрібну кількість чистої води і ретельно перемішують
для отримання однорідної суміші певної густини і кольору.
Рідку фарбу зазвичай готують для фарбування великих фігур
і світлих частин предмета, а густу — під час завершення роботи
для обведення, посилення кольору і зображення затінених частин
предмета. Кажучи про густину фарби, слід підкреслити основну
властивість акварелі — її прозорість. Світла поверхня білого па-
перу пронизує своїми відбитими променями тонкий шар фарби
та насичує його світлом і трепетом. Густий шар фарби, закрива-
22 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
23. ючи шлях до паперу променям світла, виглядає глухим, трохи
похмурим. Зловживання густими фарбами призводить до появи
сірості та колірної одноманітності.
У навчальному малюванні застосовують набори з 10-ти фарб,
що містять такі кольори: чорний, фіолетовий, пурпурний, чер-
воний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і корич-
невий.
Гуаш. На відміну від акварелі, містить білило, що позбавляє
фарбу прозорості, робить її щільною, непроникною, або, як ка-
жуть, покривною. Гуаш розводять водою, наносять тонким шаром,
після висихання вона світлішає. Через покривну здатність гуаш
дозволяє робити різноманітні виправлення. Вона незамінна для
роботи у сфері образотворчої діяльності дітей.
Пензель. За формою волоса пензлі розподіляють на пласкі та
круглі, за матеріалом виготовлення — на щетинні, колонкові,
білячі та інші, за розміром — на тонкі, середні й товсті. Для ви-
вчення техніки акварелі потрібен круглий м’який колонковий або
білячий середніх розмірів пензель (№ 11—14). Його гнучкий волос
утворює конічну форму з гострим кінцем. Таким пензлем можна
фарбувати великі поверхні, працюючи всією масою волоса, і зма-
льовувати маленькі деталі кінцем пензля. Перериваючи роботу,
пензель кладуть на спеціальну підставку або на край столу, щоб
не забруднити робоче місце. Категорично забороняється залишати
пензель у банці з водою, де його волос загинається і розходиться
в різні боки, втрачаючи конічну форму. Після завершення роботи
пензель слід ретельно вимити, волос віджати і пригладити паль-
цями, щоб надати йому загостреної конічної форми.
23Розділ III. Матеріали та інструменти...
24. Програма з образотворчого мистецтва для 5—7 класів загаль-
ноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Держав-
ного стандарту середньої освіти та ґрунтується на положеннях
Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).
У контексті нових підходів до побудови національної системи
освіти особливої актуальності набувають дисципліни художньо-
естетичного циклу в загальноосвітніх навчальних закладах, що
мають забезпечувати духовно-творчий розвиток школярів.
Програма з образотворчого мистецтва враховує традиції та су-
часні тенденції розвитку національної та зарубіжної образотворчої
культури. Ґрунтується на ідеях цілісного естетичного розвитку
особистості на основі свідомого розуміння поліхудожнього та полі
культурного образу світу.
В основу програми покладені принципи:
1) єдності загальнолюдського та національного змісту образо
творчої освіти з пріоритетністю національного;
2) взаємодії компонентів соціального досвіду людини;
3) безперервності й наступності завдань і змісту образотворчої
освіти у початковій та основній школі;
4) варіативності — націленості змісту програми на творчість
учителя, його професійну компетентність, здатність самостійно
застосовувати орієнтовний матеріал і, за необхідності, змінювати
його в межах запропонованої структури;
5) поліхудожності, що реалізується завдяки встановленню
зв’язків, що об’єктивно існують між образотворчим та іншими
видами мистецтв.
Розділ IV
ОРІЄНТОВНЕ
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ
ПЛАНУВАННЯ КУРСУ
(35 годин, 1 година на тиждень,
4 години — резервний час)
25. Мета загальної образотворчої освіти в основній школі полягає
в особистісному розвитку учнів і збагаченні їхнього емоційно-
естетичного досвіду під час сприйняття навколишнього світу
і художньо-практичної діяльності, інтерпретації та оцінювання
творів образотворчого мистецтва, а також у формуванні ціннісних
орієнтирів, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетич-
ному самовдосконаленні.
Розвиток особистісних якостей учнів ґрунтується на таких
освітніх компетенціях:
• когнітивних (пізнавальних) — чуттєво-емоційне сприйняття;
вміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення
пізнавальної активності;
• креативних (творчих) — асоціативно-образне мислення; ви-
явлення фантазії, уяви у створенні власних образів під час
художньо-практичної діяльності;
• методологічних — понятійно-логічне мислення; вміння ви-
значити мету, способи та організацію її досягнення; здатність
до самоаналізу та самооцінки;
• комунікативних — розуміння мови мистецтва як форми між
особистісного спілкування; розуміння почуттів інших людей,
розмаїття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності;
усвідомлення взаємозв’язку з однолітками і дорослими та
відповідальності під час виконання робіт;
• світоглядних — сприйняття цілісної картини світу, ціну-
вання національної самобутності та культурної спадщини
України як складової загальнолюдської культурної скарбни-
ці; відкриття, творче самовираження, визначення власного
місця в світі та усвідомлення неповторності й унікальності
іншої людини.
Програма структурно умовно розподілена на три етапи. Кожен
етап охоплює навчальний рік і складається із семестрових тема-
тичних розділів, що послідовно розв’язують художньо-реалістич-
ні, виразні, технічні та психологічні завдання образотворчості.
Ритм, форма, рух, простір, світло та композиція як складові
образотворчості розглядаються на кожному етапі навчання. Ко-
жен з етапів є підґрунтям наступного в доповненні навчального
матеріалу, актуалізуючи окремі художньо-творчі аспекти з посту-
повим їх ускладненням. Акцентується увага на багатовимірності
художньо-естетичних завдань та їх розв’язанні в пластично-об-
разному аспекті, ініціюється пошук власних способів виконання
робіт у художньо-творчому самовиявленні учнів.
25Розділ IV. Орієнтовне календарно-тематичне планування курсу
26. Кожен семестровий розділ має тематичні блоки, що зумовлені на-
вчальними завданнями як окремого розділу, так і розвитком
навчальних проблем усієї програми з образотворчого мистецтва.
6-й клас. Духовний та предметний світ людини
Розвиток формально-логічного мислення, вміння спрощува-
ти, узагальнювати, виявляти конструкцію та об’єм форми. Зо-
середження уваги учнів на формі з метою подальшого вивчення
впливу і взаємозв’язку цієї форми із сутністю образу. Вивчення
кольору через виявлення зв’язків його зі світлом (природним,
штучним) доповнює попередній досвід учнів у виявленні образ-
ності форми.
Навчання формоутворення в образотворчому мистецтві ба-
зується на художній практиці учнів, яка передбачає їх орієнту-
вання в специфіці образотворчого мистецтва та опанування певних
художньо-технічних навичок. Контрастні форми, пропорції, фак-
турне, тональне виявлення форм та вивчення світлотіні як засобу
визначення форми, її контурів, пластики і фактури поверхні,
засвоєння трансформації форм використовується учнями під час
конструювання й проектування предметів.
Зміст навчального матеріалу
Духовний та предметний світ людини
РОЗДІЛ І. Форма в образотворчому мистецтві (14 годин)
ТЕМА 1. Форма (площина, конструкція, об’єм) (8 годин)
Розвиток логічного мислення, вміння узагальнювати, спро-
щувати, виявляти конструкцію, об’єм форми.
ТЕМА 2. Світлотінь (6 годин)
Розвиток мистецького бачення, використання світлотіні як
засобу художньої виразності та виявлення форми.
Навчальні завдання
Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми:
• крапка, лінія, штрих, фактура, тон, колір, лінійна
перспектива (як засіб виявлення об’ємної форми);
• світлотінь (як засіб художньої виразності та виявлення
форми): світло, тінь, півтінь, рефлекс, відблиск, власна
тінь та тінь, що падає.
26 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
27. Відтворення реальної форми предметів:
• пропорції загальної форми та її елементів, фактури,
текстури, конструкції, об’ємної пластики, кольоро
знавство (вплив світла на колір);
• засоби живопису для виявлення об’єму форм, матеріалу
предметів.
Композиційні засоби і прийоми:
• натюрморт (специфіка реалістичного і декоративного
вирішення);
• композиції з використанням світлотіні як засобу ви-
разності;
• пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольоро-
повітряна перспектива).
Орієнтовні тематичні завдання:
• геометрична подібність зображення природних форм,
предметів (силуетне, тональне, фактурне виявлення
форми та її основних пропорцій);
• локальний колір і форма у декоративному вирішенні
натюрморту та декоративній композиції (колорит, хо-
лодна, тепла гами, колірна гармонія);
•виявлення форми пластичними засобами рельєфу (фа
ктура, випуклий, заглиблений візерунок та ін.);
• лінійна перспектива (куб, циліндр);
• об’ємна геометрична форма (розгортка куба циліндра,
призми та ін.);
• уплив світла на колір у пейзажному живописі;
• графічні засоби виявлення об’ємної форми фактури,
матеріалу предметів (лінія, штрих світлотінь, тінь, що
падає);
• виявлення зумовленого кольору куба (білий куб у різ-
ному кольоровому оточенні);
• засоби живопису виявлення об’єму форм матеріалу
предметів, настрою;
• новорічне і Різдвяне свята (карнавал, маски тощо).
Художні техніки та матеріали:
• олівець, графіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель
(глина);
• гратографія, гризайль, техніка накладання тонкого
шару прозорих фарб на просохлі фарби, техніка маз-
ками, крапкування (дрібні мазки правильної форми),
рельєф, змішані техніки, паперопластика.
27Розділ IV. Орієнтовне календарно-тематичне планування курсу
28. Учень розпізнає: форми (реалістичні, декоративні), їх специ
фіку;
спостерігає: за впливом світла на зміну кольорів у при-
родному середовищі;
порівнює: природне і штучне світло, локальний і зумов
лений кольори;
характеризує: колір природних форм відповідно до змін
часу доби та пори року (день—вечір—ніч, осінь—зима
та ін.);
уміє: зображувати геометричну форму та спрощувати
форму предметів до геометричної подібності; викорис-
товувати лінійну перспективу та виразні засоби для
виявлення форми, її конструкції; використовувати
світлотінь як засіб виразності та виявлення форми;
бачити тональні, кольорові співвідношення, відтворю-
вати об’ємну форму та колорит; робити розгортку куба
(призми та інших геометричних форм); виконувати
замальовки, начерки, фіксувати основні задуми ком-
позиції в ескізній формі; творчо використовувати різні
техніки (змішані), відомо застосовувати інструменти та
матеріали;
висловлює судження про: взаємозв’язок кольору і світ-
ла, кольору і форми; натюрморт як жанр образотворчого
мистецтва; засоби виразності об’ємної пластики, роль
світла і тіні у рельєфі;
наводить приклади: творів різних видів та жанрів
мистецтва;
аналізує: свої почуття, власне бачення художніх творів
і власної роботи з оцінками інших учнів;
дотримується правил: техніки безпеки під час роботи
із різними художніми матеріалами та інструментами.
РОЗДІЛ II. Взаємозв’язок форми й змісту в образотворчому
мистецтві (17 годин)
ТЕМА 1. Форма і зміст (8 годин)
Виявлення змісту форми. Символіка та стилізація форм. Ком-
позиційні закономірності та прийоми в різних видах та жанрах
образотворчого мистецтва.
28 Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас
29. ТЕМА 2. Людина та предметний світ (9 годин)
Розширення уявлень про духовну й матеріальну культурну
спадщину, національні особливості мистецтва, праці та побуту.
Навчальні завдання
Засоби виявлення характеру, суті форми: символіка форми, ко-
льору, символіка орнаменту.
Умовність у відображенні реального об’єкта природної форми:
узагальнення (виявлення головної ознаки), стилізація
(декоративна трансформація природних форм за допо-
могою різних прийомів).
Композиційні засоби і прийоми:
• портрет як жанр (види);
• виявлення пропорцій постаті людини (залежно від віку,
зросту, образу), особливості пропорцій елементів голови
людини;
• колір як засіб виявлення образу (літературний герой),
характеру, настрою людини; костюм (історичний, на-
ціональний);
• сюжетно-тематичний натюрморт (із предметів, що
визначають епоху); сюжетна композиція (побутовий,
історичний жанри); прикладна графіка (плакат);
• дизайн (проектування предметів побуту);
• трансформація природної форми, моделювання одя-
гу та виявлення функціональних і конструктивних
зв’язків.
Орієнтовні тематичні завдання:
• узагальнення та стилізація природних форм;
• створення орнаментованої композиції (символіка орна-
ментів і кольору);
• форма та орнаментація предметів побуту;
• творчий натюрморт (із предметів, що визначають епо-
ху);
• пропорції постаті людини (залежно від віку, зросту,
образу);
• портрет у живопису, графіці, скульптурі (особливості
будови постаті та елементів голови людини);
• колір і форма у створенні сценічних і літературних
образів, шаржів, карикатури;
• сюжетна композиція (побутовий, історичний жанри);
29Розділ IV. Орієнтовне календарно-тематичне планування курсу
![УДК 73/76:37.016
ББК 74.268.51
Г70
УДК 73/76:37.016
ББК 74.268.51
Посібник містить розділи: «Методичні зауваження щодо організації
уроків образотворчого мистецтва в початковій школі», «Матеріали та
інструменти на уроках образотворчого мистецтва», «Орієнтовне ка-
лендарно-тематичне планування курсу», «Плани-конспекти уроків».
У додатках наведено словник художніх термінів та орієнтовний перелік
творів образотворчого мистецтва, рекомендованих для сприйняття.
Для вчителів, методистів і студентів педагогічних навчальних
закладів.
ISBN 978-611-00-0203-5.
© Горошко Н. А., 2009
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2009ISBN 978-611-00-0203-5
Г70
Горошко Н. А.
Усі уроки образотворчого мистецтва. 6 клас. — Х. :
Вид. група «Основа», 2009. — 254, [2] с. : іл. — (Серія
«12-річна школа»).
Серія «12-річна школа»
Заснована 2005 року]()