1. Харків
Видавнича група «Основа»
2012
Серія «Мій конспект»
Заснована 2008 року
Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua
Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»
3. Зміст
Урок 1.. Вступ. Предмет соціально-економічної географії світу. Джерела географічних
знань. Методи економіко-географічних досліджень. Історико-географічні
регіони світу. Видатні економгеографи світу ..................................................5
Урок 2.. Сучасна політична карта світу. Етапи формування політичної карти світу .........7
Урок 3.. Державний устрій країн світу. Політичні та економічні системи країн ..............9
Урок 4.. Типології держав ..................................................................................... 11
Урок 5.. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл ................ 13
Урок 6.. Геополітична картина сучасного світу. Політико-географічне положення
країн. Основні вектори зовнішньої політики України. Підсумковий урок
за темою «Політична карта світу» .............................................................. 15
Урок 7.. Населення світу: кількість, відтворення, розміщення. Демографічні
процеси і демографічна політика ................................................................ 17
Урок 8.. Міграційні процеси і міграційна політика держав. Причини та проблеми
зовнішніх міграційних потоків .................................................................. 19
Урок 9.. Мовний та етнічний склад населення. Релігії народів світу ............................ 21
Урок 10.. Трудові ресурси і зайнятість населення. Практична робота № 1
«Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення
в основних сферах господарства країн та регіонів світу» ................................ 23
Урок 11.. Географічне середовище і природокористування .......................................... 25
Урок 12.. Мінеральні ресурси світу ........................................................................... 27
Урок 13.. Земельні, водні, лісові, кліматичні, рекреаційні ресурси світу.
Ресурси Світового океану .......................................................................... 29
Урок 14.. Практична робота № 2 «Порівняльна оцінка ресурсозабезпеченості двох
окремих країн чи регіонів світу» ................................................................ 31
Урок 15.. Світове господарство. Міжнародний поділ та інтеграція праці.
Етапи формування світового господарства ................................................... 33
Урок 16.. НТР та її основні ознаки. Світове господарство в період НТР .......................... 35
Урок 17.. Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу .................... 37
Урок 18.. Світове сільське господарство .................................................................... 39
Урок 19.. Географія світового транспорту .................................................................. 41
Урок 20.. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародний туризм ...................................... 43
Урок 21.. Глобальні проблеми людства ...................................................................... 45
Урок 22.. Підсумковий урок за темами: «Взаємодія суспільства і природи»,
«Світове господарство», «Глобальні проблеми людства» ................................ 47
Урок 23.. Країни Європи. Загальна характеристика регіону ......................................... 51
Урок 24.. ФРН ....................................................................................................... 53
Урок 25.. Велика Британія ...................................................................................... 55
Урок 26.. Франція .................................................................................................. 57
Урок 27.. Італія ..................................................................................................... 59
Урок 28.. Практична робота № 3 «Порівняльна характеристика промисловості
ФРН і Франції, Великої Британії та Італії» (за вибором) ................................ 61
Урок 29.. Держави — сусіди України. Росія .............................................................. 63
Урок 30.. Росія. Особливості розвитку господарства країни. Зв’язки з Україною ............ 65
4. Урок 31.. Польща. Білорусь .................................................................................... 67
Урок 32.. Країни — сусіди України. Словаччина. Угорщина. Румунія. Молдова ............. 69
Урок 33.. Підсумковий урок за темою «Країни Європи» ............................................... 71
Урок 34.. Країни Азії. Загальний огляд ..................................................................... 75
Урок 35.. Японія. Історико-культурні особливості. Економіко-географічна
характеристика ....................................................................................... 77
Урок 36.. Китай. ЕГП. Природні умови та ресурси. Особливості розселення,
демографічної політики ............................................................................ 79
Урок 37.. Китай. Особливості галузевої структури господарства.
Особливості економічної політики. Територіальні відмінності ........................ 81
Урок 38.. Індія ...................................................................................................... 83
Урок 39.. Країни Америки (загальний огляд). США — найбільша за економічним
потенціалом та політичним впливом країна ................................................. 85
Урок 40.. США. Населення. Галузева та територіальна структура господарства.
Зовнішньоекономічні зв’язки .................................................................... 87
Урок 41.. Практична робота № 4 «Порівняльна характеристика господарства
економічних районів США: Півночі, Півдня та Заходу» ................................ 89
Урок 42.. Канада .................................................................................................... 91
Урок 43.. Країни Латинської Америки ...................................................................... 93
Урок 44.. Країни Латинської Америки. Характеристика провідних країн ...................... 95
Урок 45.. Країни Африки ........................................................................................ 97
Урок 46.. Країни Африки. Характеристика окремих країн .......................................... 99
Урок 47.. Австралія ............................................................................................. 101
Урок 48.. Океанія ................................................................................................ 103
Урок 49.. Узагальнення. Всесвітні економічні відносини ........................................... 105
Література ......................................................................................................... 107
Список Інтернет-джерел ...................................................................................... 108
Додаток. Конструктор комбінованого уроку .......................................................... 109
5. 5
Дата _____________
Клас _____________
Урок 1. Вступ.
Предмет соціально-економічної географії світу.
Джерела географічних знань. Методи економіко-
географічних досліджень. Історико-географічні регіони
світу. Видатні економгеографи світу
Навчальна мета: сформувати в учнів загальне уявлення про предмет та за-
вдання соціально-економічної географії світу; актуалізувати та поглибити знан
ня про джерела географічних знань та методи географічних досліджень; ознайо
мити з основними принципами виділення історико-географічних регіонів світу;
розвивати уміння працювати зі схемами та картами; виховувати інтерес до ви-
вчення курсу.
Основні поняття: економічна і соціальна географія світу, методи географічних
досліджень, джерела географічних знань, історико-географічні регіони.
Обладнання: політична карта світу, атласи.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Кожна наукова дисципліна робить свій внесок у формування наших уяв-
лень про світ. Роль географії в системі наук унікальна, бо тільки вона одночасно
формує уявлення про природу нашої планети і про людське суспільство, ство-
рює цілісний образ конкретної території. Минулого навчального року ви ви-
вчали соціально-економічну географію України, досліджуючи закономірності
формування, розвитку та розміщення населення і господарства нашої країни.
Ці знання вам стануть у пригоді під час вивчення соціально-економічної гео
графії світу. Ви дізнаєтесь про шляхи розвитку світового господарства, засади
соціально-економічних відносин між країнами, матимете уявлення про форму-
вання політичної карти світу, природні ресурси, динаміку населення, актуаль-
ні проблеми людства тощо.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Предмет та завдання соціально-економічної географії світу
Економічна і соціальна географія світу — галузь науки, яка досліджує
географічні закономірності світового господарства, глобальних проблем люд-
ства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспіль-
ства у світі та окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних
регіонах планети.
На сучасному етапі соціально-економічна географія виконує низку завдань:
• економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах
світу;
• дослідження географії світового господарства і світогосподарських зв’язків;
• політико-географічні дослідження країн світу;
• пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;
• вивчення соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем
людства за сучасних умов, коли розпались останні найбільші імперії, в то-
му числі радянська;
• здійснення українізації соціально-економічної географії, яка полягає у ви-
вченні глобальних процесів, світових закономірностей в контексті їх про
явів в Україні;
• дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків з Україною.
2. Джерела географічних знань та методи
економіко-географічних досліджень
Завдання 1. Назвіть відомі вам джерела, які містять географічну інформа-
цію, та визначте найбільш важливі для вивчення соціально-економічної гео-
графії світу.
6. 6
Основними методами економіко-географічних досліджень є: статистичний,
картографічний, порівняльний, історичний, економіко-математичний, науко-
вої систематизації, районування. Особливе місце посідає метод географічного
прогнозування. Без прогнозу неможливо уявити перспективи розвитку будь якої
країни або території. Унікальні можливості визначення взаємозв’язків об’єктів,
процесів і явищ надають ГІС (геоінформаційні системи).
3. Історико-географічні регіони світу
Завдання 2. Розгляньте карту атласа «Історико-географічні регіони світу»
та спробуйте визначити критерії, за якими відбувся розподіл країн на певні
групи.
Історико-географічний регіон — це сукупність країн, яка характеризується
спільністю природних умов, фізико- та економіко-географічного положення,
умов побуту та господарської діяльності людей, історії і культури народів, схо-
жістю рівнів соціально-економічного розвитку і структур господарства. Основ
ними макрорегіонами світу є Європа, Азія, Англо-Америка, Латинська Амери-
ка, Африка, Австралія та Океанія.
4. Видатні економгеографи світу
Завдання 3. Назвіть видатних вітчизняних вчених економгеографів. При-
гадайте, які дослідження ними проводилися в галузі соціально-економічної
географії.
Найбільш відомими вітчизняними вченими економгеографами є С. Л. Руд-
ницький, К. Г. Воблий, О. Т. Діброва, М. М. Паламарчук та ін.
Вагомий внесок у розвиток соціально-економічної географії зробили радян-
ські та російські вчені. Серед них: М. М. Баранський, С. Б. Лавров, В. В. Воль-
ський, В. П. Максаковський.
IV. Закріплення нових знань і умінь учнів
Завдання 4. Користуючись картою атласа «Історико-географічні регіони
світу», визначте, в якому європейському субрегіоні знаходиться Україна. На
підставі критеріїв виділення історико-географічних регіонів доведіть або спрос-
туйте належність нашої країни до певного субрегіону.
Соціогеографічний практикум (робота в парах). Наведіть аргументи
«за» та «проти» щодо питання: «Чи потрібні мені знання соціально-економічної
географії світу?».
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Скласти опорні схеми: «Джерела географічних знань», «Методи географіч-
них досліджень».
7. 7
Дата _____________
Клас _____________
Урок 2. Сучасна політична карта світу.
Етапи формування політичної карти світу
Навчальна мета: актуалізувати й поглибити знання про поняття «політична
карта», «держава», «країна», «залежна країна», «колонія»; формувати знання
про етапи формування політичної карти світу; розвивати навички роботи з по-
літичною картою світу, вміння розрізняти кількісні та якісні зміни на політичній
карті світу.
Основні поняття: політична карта світу, держава, країна, залежна країна, ко
лонія.
Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальний матеріал «Періоди та
етапи формування політичної карти світу».
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
• Що вивчає соціально-економічна географія світу?
• Які історико-географічні регіони існують у світі? За якими критеріями ви-
діляють різні історико-географічні регіони світу?
• Які джерела географічних знань для вас є найбільш зручними у користу-
ванні та інформативними? Які методи ви застосовували, складаючи опор
ні схеми «Джерела географічних знань» та «Методи географічних дослі-
джень»?
• Яку карту називають політичною?
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
«Мозковий штурм»
Учитель пропонує учням роздивитися політичну карту світу в атласах та
сформулювати визначення поняття «політична карта світу». Усі варіанти, ідеї,
ключові слова вчитель записує на дошці або плакаті. Коли ідеї вже не надхо-
дитимуть, вчитель пропонує виокремити із записаних найбільш підходящі
фрази, ключові слова. В результаті формується декілька визначень. Які з них
є правильними?
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Політична карта світу
У соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» вико-
ристовують у вузькому і широкому сенсі. У вузькому розумінні політична кар-
та світу — це географічна карта Земної кулі, на якій відображені всі країни
і держави світу, їх кордони і столиці, деякі інші географічні об’єкти, що мають
важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо). У широ-
кому розумінні політичною картою називають сукупність різноманітних да-
них політичного змісту про країни і регіони світу. Політична карта є об’єктом
вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної геогра-
фії, що пов’язана з політологією. На сучасній політичній карті світу близько
230 країн і територій, з них — 193 держави.
2. Основні елементи політичної карти світу
Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава.
Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та
географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права на Землі виді-
ляють території трьох видів: території держав, залежні країни і території, води
відкритого моря і територію Антарктиди.
Завдання 1. Визначте правовий статус понять «країна», «держава», «суве-
ренітет».
8. 8
У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину зем-
ної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурса-
ми, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного
права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залеж-
ною. У першому випадку країна є державою.
Держава — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна
країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеці-
альних органів і установ.
Завдання 2. Поясніть, у чому полягає суть державного суверенітету.
Територія держави (державна територія) — це певна частина земної по-
верхні, що перебуває під суверенітетом даної держави та обмежена з усіх сторін
кордоном. Державний кордон відділяє територію держави від територій сусід-
ніх країн і від вод відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних
вод у напрямку моря чи океану. Відкрите море є нейтральним для судноплав-
ства і польотів над ним літаків різних держав. Особливий статус у ньому має
економічна зона держави — морський район, що прилягає до її територіальних
вод і поширюється на відстань 200 морських миль (370 км) від берегової лінії.
Залежні країни і території перебувають під політичною і військовою владою
держав. Вони поділяються на колонії (зараз у міжнародній практиці вживають
поняття «володіння», «залежні території» тощо), які не мають політичної та
економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню не-
залежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль
незалежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов. На сучас-
ній політичній карті світу існує кілька десятків володінь і залежних територій.
Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав (найбільшими метро-
поліями за кількістю володінь залишаються Великобританія і Франція. Особ
ливий територіальний статус має Антарктида — нейтральна демілітаризована
(без збройних сил і військових об’єктів) територія. Водами відкритого моря ма-
ють право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньокон-
тинентальні.
3. Періоди формування політичної карти світу
Складання таблиці
У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди: стародавній,
середньовічний, новий і новітній.
Зміни на політичній карті поділяють на кількісні (приєднання відкритих
земель, територіальний поділ у зв’язку з воєнними діями, об’єднання чи розпад
держав, купівля або обмін певних територій, збільшення чи зменшенняя площ
суходолу морських держав) та якісні (розвиток певної суспільно-економічної
формації, прийняття нової форми державного устрою, набуття державного су-
веренітету, створення міждержавних союзів і організацій тощо).
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Завдання 3. Наведіть конкретні приклади кількісних і якісних змін на по-
літичній карті.
Завдання 4. Спрогнозуйте можливі якісні та кількісні зміни на політичній
карті світу у майбутньому.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Дізнатися з додаткових джерел інформації про вогнища (діючі та потенцій-
ні) військових або політичних конфліктів у світі та позначити їх на контур-
ній карті.
• Скласти таблицю «Періоди та етапи формування політичної карти світу».
9. 9
Дата _____________
Клас _____________
Урок 3. Державний устрій країн світу.
Політичні та економічні системи країн
Навчальна мета: актуалізувати й поглибити знання про форми державного
правління та адміністративно-територіального устрою; формувати вміння ха-
рактеризувати основні форми державного устрою, політичні системи країн;
розвивати вміння оцінювати політико-географічне положення країн, користую-
чись політичною картою світу.
Основні поняття: республіка, монархія, федеративна держава, унітарна дер-
жава, політична система, економічна система.
Обладнання: політична карта світу, атласи, дидактичні картки
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
• Що відображено на політичній карті світу?
• Чим різняться між собою поняття «країна»і «держава»?
• Які періоди виділяють у формуванні політичної карти світу?
• Наведіть приклади кількісних і якісних змін, що відбулися на політичній
карті світу останнім часом.
• Наведіть приклади політичних і військових конфліктів, які відбуваються
в сучасному світі.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Політичну карту світу іноді образно називають «політичним портретом сві-
ту». Її «зовнішність» змінюється в часі внаслідок приєднання відкритих зе-
мель, територіального поділу чи об’єднання держав тощо. А для того щоб роз-
крити сутність цього портрета, потрібно дізнатися про суспільно-політичні
характеристики держав, їх політичні та економічні системи, місце на політич-
ній карті світу.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Державний устрій країн світу
Під державним устроєм розуміють форми правління й адміністративно-
територіального поділу. Основні форми державного правління у світі — це рес-
публіка і монархія.
Завдання 1. (Робота в парах) Назвіть головні ознаки республіки та монар-
хії. Використовуючи карти атласа, наведіть приклади країн, які є республіка-
ми або монархіями.
Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади обираються
населенням або спеціальною виборчою колегією. Залежно від розподілу повно-
важень глави республіки і парламенту розрізняють парламентські (Німеччина,
Італія, Індія, Швейцарія), президентські (США, Бразілія, Мексика) і змішані
(Франція, Польща, Портуґалія, Ірландія) республіки. Більшість сучасних дер-
жав є республіками.
Монархія — форма правління, за якої верховна державна влада належить
монарху (королю, князю, шаху, еміру) та передається спадково. Якщо влада
монарха не обмежена, монархію називають абсолютною (Оман, Бутан, ОАЕ),
якщо обмежена — конституційною (більшість сучасних монархій: Велика
Британія, Японія, Швеція та ін.). Якщо монарх одночасно є главою церкви, то
форма правління в державі називається теократичною монархію (Ватикан,
Саудівська Аравія). У сучасному світі нараховується близько 30 монархій.
Завдання 2. Згадайте основні форми територіального устрою країн. Вико-
ристовуючи карти атласа, наведіть приклади країн, які є унітарними або феде-
ративними.
10. 10
За адміністративно-територіальним устроєм більшість держав світу є уні-
тарними. На всій їх території функціонують єдині закони і органи влади
(Франція, Україна, Ізраїль).
Федеративна держава — форма державного устрою, за якої територія краї-
ни має у своєму складі відносно самостійні утворення (Росія, Німеччина, США,
Канада, Мексика, Аргентина, Австралія, Південна Африка, Ніґерія, Індія,
ОАЕ та ін.). Якщо федерація має тимчасовий характер та створюється з метою
досягнення спільних інтересів федеральних одиниць, то таке об’єднання нази-
вається конфедерацією (наприклад, Швейцарія з 1291 р. до 1818 р.).
2. Політичні системи сучасних держав
Політична система — це цілісна сукупність державних і недержавних
суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політич-
них суб’єктів, засобами яких здійснюється влада та управління суспільством.
Залежно від політичного режиму розрізняють авторитарні, тоталітарні, де-
мократичні політичні системи.
За характером взаємодії зі зовнішнім середовищем виділяють відкриті та
закриті політичні системи. Прикладом закритої є політична система радян-
ського типу, що склалася в СРСР, для якої була притаманна відсутність широ-
ких міжнародних економічних і культурно-інформаційних контактів.
3. Економічні системи сучасних держав
Економічна система — сукупність принципів, правил і норм, які в кон-
кретній країні визначають способи організації господарського життя. За рів-
нем розвитку технологічних способів виробництва виділяють доіндустріаль-
ні, індустріальні та постіндустріальні економічні системи. За відносинами
власності на основні виробничі ресурси розрізняють країни з ринковою та
плановою (централізованою) економікою. Після розпаду соціалістичної сис-
теми країн із плановою економікою у світі залишилося небагато — КНДР, Ку-
ба. В Китаї та В’єтнамі поряд з принципами планової економіки одночасно
впроваджуються й ринкові. Пострадянські країни відносять до країн з пере-
хідною економікою.
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Висловіть свої міркування
• Чому, на ваш погляд, на Землі досі існують колонії?
• Яка форма правління — республіканська чи монархічна — ефективніша?
Чому, на ваш погляд, республіканська форма правління домінує в сучасно-
му світі?
• Якою державою легше керувати — унітарною чи федеративною?
• Яка економічна система — планова, чи ринкова — є більш прогресивною?
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Позначити на контурній карті федеративні держави та їх столиці.
• Скласти таблицю «Позитивні та негативні ознаки ринкової та планової еко-
номічної системи».
11. 11
Дата _____________
Клас _____________
Урок 4. Типології держав
Навчальна мета: ознайомити із поняттями «тип країни», «типологія», сприяти
розумінню особливостей сучасної соціально-економічної типології; розвивати
уміння визначати тип країн світу, користуючись картами атласа; характеризува-
ти країни, використовуючи нетекстові документи (таблиці); сприяти зацікав-
леності до розуміння соціально-економічних процесів, які відбуваються у світі.
Основні поняття: тип країни, типологія держав, ВВП, ВНП, ІРЛП.
Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальні матеріали (таблиці).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
Географічна розминка
Не користуючись картою, назвіть: федеративні держави світу, найбільші за
площею держави світу, країни з монархічною формою правління, пострадян-
ські країни з перехідною економічною системою. Наведіть приклади острів-
них, півострівних країн.
ІII. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Країни світу різняться між собою не тільки формами правління, державно-
го устрою, політичними та економічними системами. Багатоликість країн су-
часного світу вимагає їх класифікації, тобто наукового розподілу на групи за
певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Можна скласти класи-
фікацію за одним критерієм, а можна — за сукупністю певних ознак. Країни
групують за площею території, кількістю населення географічним положен-
ням, структурою господарства, рівнем соціально-економічного розвитку тощо.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Різні підходи до виділення певних груп країн
Робота з картою
• За кількістю населення виділяють найбільші країни (з населенням по-
над 100 млн осіб: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразілія, Пакистан, Бан-
ґладеш, Ніґерія, Росія, Японія, Мексика — всього 11 країн світу), вели-
кі країни (40–100 млн осіб), середні країни (20–40 млн осіб), малі країни
(1,5–20 млн осіб), дрібні країни (менш ніж 1,5 млн осіб).
• За географічним положенням країни поділяють на континентальні, які не
мають прямого виходу до моря, та приморські.
• За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-інду
стріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.
2. Типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку
Типологія держав — поділ країн на групи залежно від їх соціально-еко
номічного розвитку. В основі такої типології лежать показники валового вну-
трішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП).
Десятка провідних країн світу за загальним обсягом ВВП (2008 р.): США,
Китай, Японія, Індія, Німеччина, Велика Британія, Росія, Франція, Бразілія,
Італія. В 2007 році ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможнос-
ті, в Україні складав 355,7 млрд дол. США.
Десятка провідних країн світу за показником ВВП на душу населення
(2008 р.): Ліхтенштейн, Катар, Люксембурґ, Бермудські острови, Кувейт, Нор-
веґія, Бруней, Сінґапур, США, Ірландія.
Згідно з класифікацією ООН країни світу об’єднуються у такі типи: роз-
винені країни; країни, що розвиваються; залежні території. В українській
соціально-економічній географії типології різних авторів дещо відрізняються
12. 12
одна від одної. Але всі вони побудовані на основі аналізу низки показників, се-
ред яких обсяг і структура ВВП, структура зайнятості населення, рівень
урбанізації та освіти тощо.
Враховуючи різноманітні критерії об’єднання країн світу в типологічні гру-
пи, їх умовно поділяють на такі групи: високорозвинені країни; країни, що роз-
виваються; країни з перехідною економікою; країни планової економіки.
Поняття про країни «Великої сімки».
Для визначення соціально-економічного статусу країн в ООН останнім ча-
сом використовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який
акумулює три складові соціально-економічного розвитку: середня тривалість
життя, рівень освіти та скоригований щодо купівельної спроможності реаль-
ний ВВП на душу населення. Три категорії країн: з високим ІРЛП (понад 0,8),
із середнім ІРЛП (0,5–0,8), із низьким ІРЛП (менш 0,5). Найвищі показники
ІРЛП: Ісландія, Норвеґія, Австралія, Канада, Ірландія, Швеція, Швейцарія,
Японія, Нідерланди, Франція, Фінляндія. В 1993 р. Україна посідала 45 місце,
в 1999 р. — 91, в 2007 р. — 76 (0,788). Середньосвітовий показник ІРЛП скла-
дає 0,716.
Основним критерієм Світового банку при класифікації країн за рівнем їх
економічного розвитку є розмір валового національного доходу (НД) на одну
особу. Три групи: країни з низьким рівнем доходів, країни з середнім рівнем
доходів та країни з високим рівнем доходів на одну особу (розвинені країни).
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Висловіть свої міркування
• Які показники соціально-економічного розвитку, на ваш погляд, є най-
більш важливими при встановленні типу країни? Доведіть це на конкрет-
них прикладах.
• Чи існує залежність між розміром території країни та її рівнем економічно-
го розвитку? Доведіть свою думку на конкретних прикладах.
• Чому, на ваш погляд, деякі країни, де прибутки населення високі, (напри-
клад, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт), відносять до країн, що розвива-
ються?
• З якою метою в ООН щорічно встановлюють рейтинги країн за різними еко-
номічними показниками?
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Позначити на контурній карті країни «Великої сімки».
• Об’єднатися в групи, підготувати повідомлення про міжнародні організа-
ції (схеми, таблиці, плакати, мультімедійні презентації (випереджальне за-
вдання).
13. 13
Дата _____________
Клас _____________
Урок 5. Міжнародні організації,
їх функціональний і просторовий розподіл
Навчальна мета: поглибити та систематизувати знання про найбільш впливо-
ві світові та регіональні міжнародні організації, сприяти розумінню інтеграцій-
них процесів у світі, ролі міжнародних організацій у розв’язанні міжнародних
і регіональних проблем; удосконалювати навички роботи з картами, схемами,
таблицями.
Обладнання: політична карта світу, атласи, схеми, плакати, таблиці, комп’ютер,
проектор (за необхідністю).
Основні поняття: міжнародні організації: загальнополітичні, військово-політич
ні, економічні, валютно-фінансові, глобальні, регіональні, субрегіональні.
Тип уроку: комбінований (форма проведення — конференція).
Хід уроку
I. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Кінець ХХ — початок ХІ ст. характеризується двома протилежними про-
цесами, що, на перший погляд, виключають один одного — інтеграції та дез
інтеграції країн світу. Розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, поява знач
ної кількості невизнаних республік, сепаратистські настрої в Канаді, Великій
Британії свідчать про прагнення народів до самостійності, власної державності.
Одночасно, з огляду на сучасний рівень науки, техніки та економіки, ефектив-
ний розвиток кожної окремо взятої держави можливий лише за умов тісного
співробітництва з іншими державами. Для того щоб координувати співробітни-
цтво, створюються міжнародні організації — об’єднання держав або національ-
них товариств неурядового характеру для досягнення спільних цілей (політич-
них, економічних, науково-технічних тощо). Сьогодні у світі нараховується
близько 2,5 тис. міжнародних організацій. Їх кількість продовжує зростати,
що свідчить про потреби країн у спільній праці. Визначимо особливості провід-
них міжнародних організацій, їх роль у світовому просторі.
IІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Функціональний і просторовий розподіл
міжнародних організацій у світі
Завдання. Ознайомтеся з функціональним та просторовим поділом між-
народних організацій у світі. Назвіть організації: а) які, на ваш погляд, є най-
більш впливовими у світі; б) до складу яких входить Україна.
За функціями розрізняють такі міжнародні організації:
• загальнополітичні (ООН, Рада Європи, СНД та ін.);
• військово-політичні (НАТО, АНЗЮК, АНЗЮС, Ташкентський пакт та ін.);
• економічні (СОТ, ЄС, ОПЕК, МЕРКРСУР, НАФТА, АСЕАН та ін.);
• валютно-фінансові (МБРР, ЄБРР, МВФ та ін.);
• інші (Червоний хрест, МОК, Римський Клуб та ін.).
За просторовим розподілом розрізняють такі міжнародні організації:
• глобальні;
• регіональні;
• субрегіональні.
2. Характеристика міжнародних організацій
Приклади виступів груп учнів з демонстрацією наочностей
ООН створена (1945 р.) з метою підтримки миру і міжнародної безпеки
і розвитку співробітництва між державами. Головні органи: Генеральна Асамб-
лея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний
Суд, Секретаріат. Членами ООН є 192 держави. На сьогодні існує 16 спеціалізо-
ваних установ ООН. Організація фінансується з обов’язкових та добровільних
14. 14
внесків від своїх держав-членів і користується шістьма офіційними мовами:
арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська. Місцем
перебування центральних установ ООН є Нью-Йорк. Окремі заклади цієї орга-
нізації є у Відні, Женеві, Найробі та інших містах.
Організація Північноатлантичного договору — НАТО (Північноатлан-
тичний Альянс, 1949 р.) — налічує 28 держав: Бельґія, Великобританія, Да-
нія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембурґ, Норвеґія, Порту-
ґалія, США, Італія, Греція, Туреччина, Німеччина, Іспанія, Чехія, Польща,
Угорщина, Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Есто-
нія, Албанія, Хорватія. Головним принципом організації є система колектив-
ної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на ата-
ку з боку зовнішньої сторони. Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі
(Бельґія). З 1994 р., Україна бере активну участь у програмі «Партнерство за-
ради миру»(ПЗМ).
Європейський Союз. ЄС («Спільний ринок») — союз держав-членів Євро-
пейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євроатом), що створений згідно з Догово-
ром про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним у лютому
1992 року і чинним з листопада 1993 р., об’єднує 27 європейських країн: Ав-
стрія, Бельґія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія,
Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембурґ, Мальта, Нідерланди, Німеч-
чина, Польща, Портуґалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фін-
ляндія, Франція, Чехія, Швеція. Країни-кандидати на вступ до ЄС: Македонія,
Туреччина, Хорватія. Основні органи ЄС: Європейська Комісія, Європейський
Парламент, Європейська Рада (голів держав і урядів), Рада ЄС (міністри певно-
го відомства), Європейський Суд. Штаб-квартира в Брюсселі (Бельґія). Головні
напрями роботи ЄС: співробітництво країн щодо створення внутрішнього рин-
ку, єдиної валютної системи, спільних інтересів у зовнішній політиці, єдиного
громадянства і прозорості кордонів держав тощо.
Рада Європи.
СНД.
ІV. Закріплення нових знань і умінь учнів
Питання для обговорення. У чому полягають «плюси» і «мінуси» вступу
України до ЄС?
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Використовуючи додаткову літературу, дізнатися, до яких міжнародних
організацій входять Україна, Франція, Індія, Японія, Грузія.
• Пригадати особливості політико-географічного положення України.
• Сформулювати на основі аналізу додаткових джерел інформації основні
вектори зовнішньої політики України.
15. 15
Дата _____________
Клас _____________
Урок 6. Геополітична картина сучасного світу.
Політико-географічне положення країн. Основні
вектори зовнішньої політики України. Підсумковий урок
за темою «Політична карта світу»
Навчальна мета: узагальнити та систематизувати знання з теми «Політична
карта світу»; визначити роль політико-географічного положення держави для її
політичного, економічного та культурного розвитку; обґрунтувати основні век-
тори зовнішньої політики України; розвивати уміння та навички працювати з не-
текстовими джерелами інформації (картами, таблицями, схемами); виховувати
розуміння світових інтеграційних процесів.
Обладнання: політична карта, атласи, додаткові джерела інформації (статті із
ЗМІ), схеми, таблиці.
Основні поняття: геополітика, політико-географічне положення, інтеграція.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
• Які чинники визначають політико-географічне положення країни?
• Назвіть головні ознаки ПГП України.
• Чи може змінюватися ПГП країни з часом? За яких причин?
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Один з фундаторів політичної географії та геополітики, відомий німецький
географ Фрідріх Ратцель вважав, що «держава є живим організмом, який поєд-
нує властивості народу і землі, та подібно до всіх організмів бореться за своє іс-
нування». Чи згодні ви з цим твердженням?
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Сучасні геополітичні процеси у світі
Політичній карті світу властива динамічність, геополітична ситуація у сві-
ті постійно змінюється залежно від розстановки партійно-політичних сил, на-
слідків виборів, референдумів, виникнення політичних та військових кон-
фліктів у регіонах та окремих країнах. До кінця ХХ ст. світ був двополярним:
в ньому домінували США та СРСР. Це була епоха жорсткого протистояння, яка
отримала назву «холодна війна». На рубежі ХХ та ХХІ ст. у зв’язку із розпадом
соціалістичної системи світ став багатополярним, на світовій арені з’являються
нові лідери: зростає роль Китаю, Індії, Японії, країн Європейського Союзу.
Запитання. Чи зміниться у майбутньому геополітичне положення круп-
них країн світу? Яких і чому? Які країни можуть претендувати на геополітич-
не лідерство?
2. Політико-географічне положення країн
Мета держави на міжнародній арені є її геостратегією. Поняття геострате-
гії тісно пов’язане з поняттям «геополітика». Геополітика — це наука, яка ви-
вчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також на вну-
трішню політику держав.
Завдання. Дослідження з політичної географії перебувають у центрі ува-
ги дипломатичних та розвідувальних служб багатьох держав. Наприклад, ЦРУ
щорічно публікує подібні аналітичні та статистичні огляди всіх країн світу.
Висловіть свої міркування щодо необхідності таких досліджень.
Без оцінки політико-географічного положення країни неможливо встанов-
лювати з нею будь-які відносини. Чи можна надати країні кредит, направити
значні інвестиції в її економіку, укладати довготривалі угоди?
16. 16
Оцінка ПГП країни включає такі аспекти:
• ступінь політичної та економічної стабільності, благополуччя населення
або наявність соціальних проблем;
• відповідність ідеології, державного устрою, моралі, національного характе-
ру, культурних традицій, рівня розвитку із сусідніми країнами;
• обсяг та якість зв’язків із сусідніми та віддаленими країнами (торгівля,
науково-технічне співробітництво, туризм, культурний обмін тощо), умови
їх здійснення;
• політична та економічна вага у світі та регіоні, ступінь зовнішньополітич-
ної активності;
• участь у військово-політичних групуваннях, наявність дружнього або воро-
жого оточення;
• відповідність кордонів територіям розселення народів і їх традиційній гос-
подарській діяльності, наявність спірних територій.
Згідно з особливостями ПГП країни розробляється зовнішньополітична
стратегія держави, концепція національної безпеки (військової, економічної,
соціальної, екологічної). Значною загрозою для національної безпеки держави
є її енерго- або ресурсозалежність від інших держав, наявність осередків зброй-
них конфліктів поблизу кордонів.
3. Основні вектори зовнішньої політики України
виступи учнів та обговорення
Визначаються три основні напрями зовнішньої політики України:
1) розвиток двосторонніх міждержавних відносин;
2) європейська інтеграція;
3) багатостороння дипломатія.
Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвер-
дженні європейських цінностей і стандартів у політиці, економіці, соціальній
сфері.
V. Контроль і самоконтроль знань, умінь і навичок
Соціогеографічний практикум. Порівняйте ПГП країн: а) складіть харак-
теристику ПГП кожної країни за планом (9 балів); б) зробіть висновок про
спільні ознаки та відмінності ПГП, спробуйте поясніть причини відміннос-
тей (3 бали).
І варіант. Порівняйте політико-географічне положення України та Індії.
ІІ варіант. Порівняйте політико-географічне положення України та Японії.
ІІІ варіант. Порівняйте політико-географічне положення України та Грузії.
ІV варіант. Порівняйте політико-географічне положення України та Франції.
VІ. Підсумок уроку
VIІ. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Висловити свої думки щодо геополітичного майбутнього України.
17. 17
Дата _____________
Клас _____________
Урок 7. Населення світу:
кількість, відтворення, розміщення.
Демографічні процеси і демографічна політика
Навчальна мета: сформувати в учнів систему знань про кількість, склад та за-
кономірності розміщення населення планети; актуалізувати поняття «природ-
ний рух», «природний приріст»; з’ясувати соціально-економічні причини, що
впливають на народжуваність та смертність; навчити характеризувати типи від-
творення населення та напрями демографічної політики; розвивати уміння пра-
цювати з картографічними, статистичними матеріалами, створювати та аналі-
зувати графіки зміни кількості населення в часі, статево-вікові піраміди.
Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу, атласи, карта населен-
ня світу, таблиці, графіки.
Основні поняття: демографія, природний рух населення, густота населення,
відтворення населення, демографічна криза, депопуляція, демографічний ви-
бух, демографічна політика, статево-вікова піраміда, урбанізація, субурбаніза-
ція, псевдоурбанізація, міська аґломерація, мегалополіс.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Географія населення, одна з основних складових соціально-економічної гео-
графії, набула сьогодні надзвичайної актуальності. Людина є найвищою цінніс-
тю на Землі, її трудовим та інтелектуальним потенціалом, основою розвитку,
носієм духовної культури. Людина — головна продуктивна сила суспільства,
завдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас вона є не тіль-
ки виробником, але й головним споживачем цих благ. У 9 класі ви вивчали гео-
графію населення України, тому розумієте, наскільки важливо знати, які про-
цеси відбуваються в суспільстві, як і чому змінюється кількість населення, де
воно розміщується, до яких релігійних конфесій належить тощо. Тепер ви ді-
знаєтесь про головні особливості народонаселення.
IIІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
• Пригадайте, які причини впливають на зміни кількості населення в країні.
• Що означають поняття «густота населення», «відтворення населення»?
• Чи може держава за допомогою певних заходів змінити динаміку відтворен-
ня населення в країні? Як розвиток економіки впливає на густоту населення?
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Кількість населення на Землі
Демографія — наука про закономірності відтворення населення; вивчає
процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайня-
тості, віковий та статевий склад населення та ін.
Протягом лише ХХ ст. кількість людей виросла учетверо. У 1999 р., чи-
сельність населення світу становила 6 млрд, зараз на Землі живуть близько
6,84 (жовтень 2009 р.) млрд осіб. За розрахунками ООН, найближчими роками
ця цифра збільшуватиметься в середньому на 78 мільйонів щорічно.
Запитання. Чим можна пояснити, що період різкого збільшення чисель-
ності населення в 60–70-х рр. ХХ ст. завершився і тепер темпи приросту насе-
лення уповільнюються?
Найчисельніші країни світу (2009 р.): Китай (1 339 млн осіб), Індія
(1 166 млн осіб), США (307,2 млн осіб), Індонезія (240,3 млн осіб), Бразілія
(199 млн осіб), Пакистан (176 млн осіб), Банґладеш (156 млн осіб), Ніґерія
(149,2 млн осіб), Росія (140 млн осіб), Японія (127 млн осіб).
2. Відтворення населення
Завдання 1. За картами атласа та статистичними таблицями визначте ре-
гіони та країни світу, де темпи приросту є дуже високими або дуже низькими.
18. 18
Які причини (економічні, соціальні, релігійні) впливають в названих регіонах
на темпи приросту населення?
Два типи відтворення населення. Перший: порівняно невисокі показники
народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жи-
телів), велика частка старших вікових груп у структурі населення (старіння
нації). Характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. У дея-
ких країнах з першим типом відтворення населення спостерігається від’ємний
природний приріст, що призводить до скорочення населення, тобто депопуля-
ції (демографічна криза).
Другий тип: порівняно високі показники народжуваності, стабільні на пев-
ному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний при-
ріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів), висока частка молодших вікових груп
у структурі населення. Властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки.
Високі показники природного приросту призводять до демографічного вибуху.
Розв’язання демографічних проблем (скорочення або швидкого збільшення
населення) передбачає упровадження відповідної демографічної політики.
3. Статево-віковий склад населення
У 2005 р. середня тривалість життя складала 63,9 року для чоловіків та
68,1 року у жінок. У розвинених країнах ці показники становлять 71,9 року та
79,3 року відповідно. У світі на 100 жінок припадає приблизно 102 чоловіки.
Співвідношення чоловіків і жінок у різних країнах різне.
Завдання 2. Проаналізуйте статево-вікові піраміди країн із різними типа-
ми відтворення населення. Визначте відмінності та поясніть їх причини.
4. Розміщення населення
Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Середня густота насе-
лення в 2009 р. склала приблизно 48 осіб/км2.
Завдання 3. Проаналізуйте карти атласа та визначте регіони із найвищою
та найнижчою густотою населення.
Міське населення в сучасному світі складає майже 50 % від загальної чи-
сельності.
Урбанізація. До найбільш урбанізованих країн, належать: Великобританія,
ФРН, Швеція, Ісландія, Австралія, Уруґвай, Кувейт, Ізраїль, Японія. Субурбані-
зація — підвищення ролі передмість, які «відтягають»на себе частину населення
і функцій міст. Псевдоурбанізація — зростання населення міст за рахунок неконт
рольованого притоку безробітних, що створює соціально-економічні проблеми.
Міські аґломерації. Найбільші міські аґломерації світу сформували-
ся навколо Токіо, Нью-Йорка, Мехіко, Сан-Паулу, Лондона, Парижа, Ріо-де-
Жанейро та інших міст.
Мегалополіси. До найбільших мегалополісів світу відносять: Токкайдо,
Бос-Ваш, Приозерний, Каліфорнійський, Англійський, Прирейнський.
Сільське розселення. Групове (Західна Європа, Японія, Китай, Росія, Укра-
їна, країни, що розвиваються) та розкидане або фермерського типу (США, Ка-
нада, Австралія).
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Питання для обговорення
• Чи існує, на вашу думку, пряма залежність між густотою населення, при-
родними умовами та рівнем економічного розвитку певної території? Дове-
діть це на конкретних прикладах.
• останніми десятиріччями в розвинених країнах відбувається повільне
збільшення частки сільського населення. Як ви це можете пояснити?
• У чому полягають причини розбіжностей у статевому складі різних країн
і регіонів світу?
VI. Підсумок уроку
VIІ. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Скласти за параграфом п’ять тестових запитань закритого типу.
• Позначити на контурній карті: а) десятку країн із найбільшою чисельністю
населення у світі; б) регіони із найвищою густотою населення.
19. 19
Дата _____________
Клас _____________
Урок 8. Міграційні процеси і міграційна політика держав.
Причини та проблеми зовнішніх міграційних потоків
Навчальна мета: розширити та поглибити знання учнів про міграції, сформува-
ти систему знань про особливості міграційних процесів у сучасному світі; роз-
вивати вміння характеризувати напрями світових міграційних потоків, аналізу-
вати текстові, картографічні, та статистичні матеріали.
Обладнання: політична карта світу, атласи, таблиці, графіки.
Основні поняття: міграція, еміграція, імміграція.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
1. Географічна розминка (без використання карт)
• Назвіть країну, яка є третьою за чисельністю населення у світі. Який тип
відтворення населення їй характерний?
• Наведіть приклади країн, де спостерігається від’ємний природний приріст.
• Наведіть приклади країн, які характеризуються найвищими показниками
природного приросту у світі.
• Назвіть регіони із найвищою густотою населення у світі. Назвіть найбільші
мегалополіси світу.
2. Перевірка домашнього завдання (робота в парах)
Обмін зошитами з тестовими запитаннями, взаємоперевірка.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Помітний вплив на розміщення населення, його чисельність в окремих ре-
гіонах світу або на певних етапах розвитку має механічний рух населення, або
міграції. Міграції відігравали визначну роль на певних етапах розвитку люд-
ства (пригадаємо Велике переселення народів або Великі географічні відкрит-
тя). Расова й етнічна різноманітність населення Землі також склалася в резуль-
таті міграцій. Саме механічний рух населення виявився причиною утворення
міст, міських аґломерацій. Деякі сучасні держави світу (США, Канада, Ав-
стралія) засновані мігрантами. 3 % населення Землі — понад 190 млн осіб —
сьогодні проживає не в тих країнах, де вони народилися.
На перший погляд, у переміщенні людей важко знайти певні закономір-
ності, бо досить складно знайти людину, яка прожила на одному і тому самому
місці все своє життя. Відомий учений-географ М. М. Баранський стверджував:
«Люди — не перелітні птахи, і їхнє переселення пояснюється не біологічними,
а суспільними законами». Давайте визначимо, які закони спричинюють мігра-
ції та які наслідки має процес переселення людей.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Міграції та їх класифікація
Міграція населення (від лат. migratio — переміщення) — переміщення лю-
дей (мігрантів) через кордони тих чи інших адміністративно-територіальних
одиниць зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий
час.
Міграції класифікують за: причинами (економічні, політичні, релігійні,
національні, екологічні тощо), термінами (сезонні, тимчасові, постійні, або
безповоротні), масовістю (одиничні і масові), дальністю (міжконтинентальні
і внутрішньоконтинентальні); напрямами (зовнішні і внутрішні), мотивами
(примусові та добровільні), способами організації (організовані та неорганізо-
вані), правовим статусом (легальні і нелегальні).
Завдання 1. Наведіть приклади міграцій населення, які різняться за мотива-
ми, причинами, термінами, з якими ви знайомі з попереднього курсу географії.
20. 2020
Еміграція, імміграція.
До внутрішніх міграцій належать відтік сільського населення до міст, так
звані «маятникові міграції» — поїздки до місць роботи або навчання тощо.
2. Причини зовнішніх міграцій
Якщо поділити причини еміграції за ступенем важливості, то на першому
місці буде економічна, пов’язана з пошуком роботи, поліпшенням умов життя.
Це зумовлює так звану трудову міграцію. Економічні причини обумовили і та-
ке відносно нове міграційне явище, як «відтік інтелекту».
Завдання 2. Проаналізуйте карти атласа та діаграми в підручнику, визнач
те основні напрями сучасної трудової міграції та поясніть їх причини.
Політичні міграції зумовлені війнами, революціями, ліквідацією колоній,
зміною державних кордонів тощо. Релігійні міграції, як правило, пов’язані
із паломництвом до святинь. Типовим прикладом міграцій на національному
підґрунті є переселення євреїв з усього світу до Ізраїлю, який було створено
у 1948 р. останнім часом до головних причин міграцій додалася ще одна — еко-
логічна.
3. Наслідки та проблеми зовнішніх міграцій
Завдання 3. Висловіть свою думку щодо позитивних та негативних наслід-
ків міграцій. Обґрунтуйте свою відповідь конкретними прикладами.
Міграції істотно впливають не тільки на структуру і кількість населення,
але й на соціальне, господарське і духовне життя суспільства, а також на чи-
сельність трудових ресурсів та зайнятість населення. Збільшується кількість
переселень з бідних та найбідніших країн до розвинених.
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Завдання 4. Визначте вид міграцій:
• переселення африканських рабів у США в ХІХ ст.;
• освоєння комсомольцями з України і Росії цілинних земель у Казахстані;
• переселення «середняків»та «куркулів»у віддалені райони СРСР під час ко-
лективізації;
• переселення кримських татар в період Другої світової війни у віддалені
райони.
VI. Підсумок уроку
VIІ. Домашнє завдання
• Опрацювати §__.
• Соціогеографічний практикум. Безумовно, ви вже замислювалися над
своїм майбутнім. Чи бажаєте ви виїхати за кордон на навчання, роботу, на
постійне проживання чи тимчасове? Сформулюйте свої міркування у есе
«Чому я бажаю (не бажаю) виїхати за кордон».
• Підготувати короткі повідомлення (окремим учням) про світові релігії:
християнство, іслам, буддизм.
21. 21
Дата _____________
Клас _____________
21
Урок 9. Мовний та етнічний
склад населення. Релігії народів світу
Навчальна мета: сформувати знання про найбільші народи та найпоширеніші
мови світу, сприяти розумінню сучасних етнічних та релігійних процесів у світі,
ознайомити з класифікацією країн за національним складом населення, найпо-
ширенішими мовними сім’ями та групами; розвивати уміння працювати з кар-
тами атласа, аналізувати стовпчикові та кругові діаграми.
Обладнання: політична карта світу, підручник, атласи, карта «Релігії світу», та-
блиці, діаграми.
Основні поняття: етнос, плем’я, народність, нація, мовна сім’я, релігія, хрис-
тиянство, іслам, буддизм.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
Завдання 1
1. Поясніть, що таке міграції та на які сфери життя суспільства вони
впливають.
2. Наведіть приклади впливу міграцій на походження народів.
3. Пригадайте, що означають поняття «етнос», «нація».
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Проблемне питання. Чи потрібні соціально-економічній географії знання
про етнічний та релігійний склад населення? Обґрунтуйте свої думки конкрет-
ними прикладами.
Етнічний склад населення має дуже велике значення в політичному та еко-
номічному житті країн та світу. Так, у деяких багатонаціональних країнах
трапляються міжетнічні конфлікти.
Етнічний склад населення суттєво впливає і на господарське життя країн.
Незважаючи на те, що народи, які проживають на території однієї держави, ін-
тегровані в суспільне життя, вони, як правило, зберігають свої національні тра-
диції в побуті, поводженні, харчуванні, роботі тощо. Ці особливості не можна
не враховувати, оскільки вони важливі для ефективної роботи господарських
об’єктів, раціонального використання трудових ресурсів.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Етнічний склад населення
Етнос — стійка спільнота людей, що історично склалася на певній терито-
рії, де люди мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності
від інших етносів. Основними формами етносу є плем’я, народність, нація.
Культуру, побут, походження та розселення народів вивчає наука етно-
графія.
За різними даними на Землі нараховують 3–4 тис. народів і народностей,
7 народів нараховують більше як 100 млн: (китайці (ханьці) — 1 млрд 190 млн,
хіндустанці — 265, бенґальці — 225, американці — 205, бразілійці — 175, ро-
сіяни — 150, японці — 123 млн).
2. Класифікація країн за національним складом населення
За національним складом виділяють три групи країн: однонаціональні (по-
над 90 % населення є представниками однієї нації, близько 20 держав, Данія,
Швеція, Портуґалія, Італія, Ірландія, Греція та ін.), двонаціональні (Бельґія:
фламандці, валлони) та багатонаціональні. Більшість країн світу є багато
національними.
![ISBN 978-617-00-0551-9
Довгань Г. Д.
Д58 Соціально-економічнагеографіясвіту.10клас. Стандарт
і академічний рівень— Х. : Вид. група «Основа», 2012. —
106, [6] с. — (Серія «Географія. Мій конспект»).
ISBN 978-617-00-0551-9.
Видання «Мій конспект» — серія посібників, які ставлять на
меті надати допомогу вчителеві під час підготовки до уроку. Кон-
спекти усіх уроків курсу географії для 10 класу розміщені на окре-
мих аркушах і містять методично грамотно оформлену «шапку
уроку» (мета, очікувані результати, обладнання тощо), стислий
опис кожного етапу, завдання для актуалізації та закріплення
тощо. Також передбачено місце для власних записів вчителя, що
зробить розробку заняття по-справжньому авторською, але заоща-
дить час для планування та оформлення.
Для вчителів географії.
УДК 91
ББК 26.8
УДК 91
ББК 26.8
Д58
© Довгань Г. Д., 2010
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2012
Серія «Мій конспект»
Заснована 2008 року
Схвалено МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (лист МОНУ № 1.4/18�Г�693 від 17.09.10)
Протокол комісії з географії Науково�методичної ради з питань освіти МОНУ № 4 від 01.07.2010]()