5. Вивчення образотворчого мистецтва в початковій школі має важ-
ливе значення для всебічного розвитку особистості дитини.
У процесі створення зображення в дитини формуються спосте-
режливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності.
Малювання надає дитині можливість доступними засобами передати
свій емоційний стан, ставлення до навколишнього світу, самостійно
створювати прекрасне; вона починає розуміти твори живопису, гра-
фіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.
У результаті опанування учнями різних способів зображення, їхні
роботи поступово набувають художньо-творчого характеру.
Основна мета занять із образотворчого мистецтва — навчити дітей
образно передавати життєві враження.
Для того щоб зобразити предмет або явище, потрібні чіткі, виразні
уявлення, а також уміння передати їх у графічній, живописній або
пластичній формах. Створюючи малюнок, дитина повинна дотри-
муватися певних уявлень щодо зображуваного й оцінювати свої дії
як правильні або неправильні.
Уявлення, що потрібні для малювання, формуються в процесі
сприйняття. Саме тому вчителеві необхідно навчати дітей спосо-
бів сприйняття та обстеження предмета.
Однак, для того щоб намалювати той або інший предмет, недостат-
ньо мати чітке уявлення щодо його форми, кольору, будови: необхідне
також уміння передавати ці властивості предмета в графічній формі
на площині аркуша паперу.
Особливу увагу необхідно приділяти правильному зображенню
контура, форми предмета.
Невпевнене, неточне, нерозвинене володіння своєю рукою та
інструментом викликає в дитини значні труднощі під час виконання
запропонованих навчальних завдань, заважає їй відтворити задум,
спричиняє надмірну м’язову напруженість руки, призводить до швид-
кої стомлюваності.
Для формування в дітей стійкого уявлення про рухи руки під час
роботи олівцем і пензлем використовують різноманітні пальчикові
ігри й ігрові образи, спрямовані на свідому корекцію рухів.
Перш ніж розпочати роботу над малюнком, необхідно обсте-
жити предмети, включаючи в цей процес здійснення рухів руками
Вступ
6. за контуром предмета. Такі ігри-дослідження можуть бути частиною
уроку або проводитись у вільний час напередодні чи безпосередньо
перед уроком. Ігри-дослідження допомагають сформувати в дитини
зв’язок між рухом руки (під час зображення) й формою предмета, що
досліджується та зображується.
Найбільш ефективним для дітей цього віку є метод всебічного
дослідження.
Опанування всіма дітьми обов’язкових навичок і вмінь не переш-
коджає індивідуальним творчим проявам дітей під час розв’язання об-
разотворчого завдання. Більше того, володіння графічними навичками
дозволяє дітям вільно застосовувати їх під час створення зображення
відповідно до особистих інтересів та індивідуальних особливостей.
Розвиток зон мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під
впливом імпульсів, що надходять від пальців. Якщо розвиток рухів
пальців відстає, то затримується також і розвиток мовлення, хоча за-
гальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною.
Стимулювання мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування
рухів пальців рук одночасно полегшує адаптацію руки до письма.
Ліплення та малювання розвивають не тільки мовлення, але
й абстрактне та логічне мислення, уяву дитини.
Отже, для розвинення особистості дитини важливим є засвоєння
нею образотворчих вмінь і навичок.
Цей посібник належить до серії видань, що мають на меті надати
вчителеві реальну допомогу в організації та проведенні уроків образо
творчого мистецтва з учнями різних вікових категорій.
Пропоноване видання висвітлює всі аспекти роботи з дітьми
першого класу початкової школи, а саме: фізіологічні й психологічні
особливості зображувальної діяльності; обладнання та матеріали до
уроку; планування роботи; плани-конспекти уроків.
Детальні розробки уроків допоможуть учителеві у процесі роз
в’язання зображувального завдання відпрацювати й удосконалити
графічні та інші вміння і навички учнів.
Слід зазначити, що матеріали, наведені в цьому посібнику, зокрема
конспекти занять, можуть використовуватися вчителем на власний
розсуд (повністю або частково) з урахуванням індивідуальних особ-
ливостей учнів, умов проведення уроків тощо. Вчитель може засто-
совувати творчий підхід, дещо змінюючи наведений нами матеріал,
доповнюючи його власними розробками.
6 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
9. Естетичне виховання — це
виховання почуттів, на яких
заснована свідомість, а отже,
інтелект і все те, що є відзна-
чальними рисами людини.
І тільки тоді, коли ці почуття
перебувають у звичній гармонії
з навколишнім світом, фор-
мується цілісна особистість.
Герберт Рід
Процес виконання творів живопису, графіки, пластичного ми
стецтва нерозривно пов’язаний із процесом сприйняття, пізнання
навколишнього світу людиною, у ньому відбиваються особливості
її інтелекту і характеру. Психологам і педагогам відомо, що аналіз
дитячих малюнків і пластичних робіт багато що може розповісти про
їхнього автора.
Із давніх-давен люди вміли декількома лініями створювати ілюзію
тривимірного зображення антилоп, бізонів та інших тварин. Міне-
ральні пігменти й обгоріле гілля з багаття стали першими художніми
засобами передавання побаченого. Відтоді люди створюють зобра-
ження місць і предметів, удосконалюють майстерність зображення
та відшукують нові матеріали і способи. Від моменту виникнення
і дотепер мистецтво художника містить певну загадку, тому що воно
не тільки відображає побачене: воно надає глядачеві можливість по-
бачити індивідуальний стиль та особистість автора, зрозуміти його
світогляд і настрій, емоції та нюанси почуттів.
Образотворче мистецтво є підґрунтям багатьох видів мистецтв:
креслення архітектора й інженера; малюнки кінорежисера, що фіксу-
ють хід зйомок; начерки модельєрів для нових колекцій; ескіз скуль-
птора, що передує ліпленню,— усі ці та багато інших видів людської
діяльності починаються з уміння малювати.
Першочергове завдання художнього виховання — розкрити і роз
винути потенційні творчі здібності, закладені в кожній дитині від
народження, незалежно від того, в якому напрямку ці здібності будуть
розвиватися, коли дитина подорослішає.
10. Творчість є засобом висловлення почуттів, сприйняття і думок.
Вона як засіб спілкування допомагає підсвідомості вивільнитися
і багатогранно взаємодіяти авторові будь-якого твору з реально існу-
ючим фізичним світом та іншими людьми.
Згідно з програмою «Образотворче мистецтво у початковій школі»
запропоновані у цьому посібнику плани-конспекти орієнтовані на
досягнення такої мети:
• розвиток здатності передавати в творчих роботах своє ставлення
до навколишнього світу;
• розвиток здатності творчо самовиражатися;
• набуття первинних знань про світ пластичних мистецтв (об-
разотворчого, декоративно-ужиткового, архітектури, дизайну)
і форми їх існування в повсякденному оточенні дитини;
• оволодіння навичками та уміннями, способами художньої діяль-
ності;
• виховання емоційної чуйності та культури сприйняття творів
образотворчого мистецтва;
• виховання етичних і естетичних почуттів: любові до рідної природи,
свого народу, Батьківщини;
• знайомство з минулим України, її культурою і історією.
Зміст планів-конспектів «Усі уроки образотворчого мистецтва»:
• особливості художньої творчості: художник і глядач;
• образний зміст мистецтва;
• відображення в творах пластичних мистецтв людських почуттів,
ідей, ставлення до природи, людини та суспільства;
• види і жанри образотворчих (пластичних) мистецтв (загальне
уявлення), їх зв’язок із життям;
• уявлення про роль образотворчих (пластичних) мистецтв в органі-
зації матеріального оточення людини (друга природа), її повсяк-
денному житті;
• емоційне сприйняття шедеврів українського та світового мисте
цтва;
• патріотична тематика творів вітчизняних художників;
• уявлення про багатство художньої культури народів світу;
10 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
11. • знайомство з окремими творами видатних художників;
• ознайомлення з творами народних художніх промислів (з ураху-
ванням місцевих умов);
• основи образотворчої мови художників: малюнок, колір, компо-
зиція, форма, пропорції, перспектива;
• зв’язок образотворчого мистецтва з музикою, літературою, театром,
кіно;
• провідні художні музеї світу.
Плани-конспекти «Усі уроки образотворчого мистецтва» в почат-
ковій школі мають на меті сформувати в учнів такий досвід художньо-
мистецької діяльності:
• уміння працювати в різних видах образотворчої, декоративно-
ужиткової та художньо-конструктивної діяльності;
• уміння створювати зображення з натури, по пам’яті та з уяви
(натюрморт, пейзаж, тварини, людина);
• мати загальне уявлення про елементарні основи малюнка, живо-
пису, композиції, декоративно-ужиткового мистецтва;
• уміти створювати моделі предметів побутового оточення людини;
• оволодіти первинними навичками паперопластики;
• робити свідомий вибір щодо застосування художніх засобів ви-
разності для реалізації власного задуму в малюнку, аплікації,
художньому виробі;
• передавати настрій у творчій роботі (у живописі, графіці, скуль-
птурі, декоративно-ужитковому мистецтві) за допомогою кольору,
тону, композиції, перспективи, лінії, штриха, плями, об’єму, ма-
теріалу, орнаменту, конструювання;
• використовувати в індивідуальній і колективній діяльності різні
художні техніки та матеріали: колаж, гратаж, аплікацію, папе-
ропластику, гуаш, акварель, пастель, воскову крейду, туш, олівець,
фломастери, пластилін, глину, підручні та природні матеріали;
• передавати своє ставлення до твору образотворчого мистецтва
у висловлюванні, розповіді, невеликому творі;
• брати участь у діалозі-обговоренні змісту і виразних засобів творів
образотворчого мистецтва.
11Розділ I. Зміст, мета та завдання посібника
12. У результаті вивчення образотворчого мистецтва у початковій
школі учень повинен:
знати:
• основні жанри і види творів образотворчого мистецтва,
• назви відомих центрів народних художніх ремесел України;
уміти:
• розрізняти основні, теплі і холодні кольори,
• називати авторів окремих творів видатних вітчизняних та інозем
них художників,
• порівнювати різні види образотворчого мистецтва (графіку, живо-
пис, декоративно-ужиткове мистецтво),
• використовувати знання та вміння в практичній діяльності і по
всякденному житті,
• застосовувати засоби художньої виразності (лінія, колір, тон,
об’єм, композиція) в самостійній творчій діяльності: малюн-
ку і живописі (з натури, по пам’яті, із уяви), декоративних
і конструктивних роботах, ілюстраціях до літературних і музичних
творів,
• застосовувати художні матеріали (гуаш, кольорові олівці, акварель,
папір),
• застосовувати знання, отримані під час аналізування творів мисте
цтва, у власних малюнках, художніх виробах.
12 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
15. Здійснюючи підготовку до уроку, педагогові необхідно враховувати
рівень психосоматичного розвитку учнів.
Під час роботи з учнями першого класу основну увагу потрібно
приділяти набуттю дітьми початкових вмінь та навичок, розвитку
дрібної моторики, які істотно впливають на успішність усього подаль-
шого навчання. Учні в цьому віці знають і можуть багато чого. У них
достатньою мірою сформована пізнавальна активність.
6—7 років — це вік, який є сенситивним не тільки щодо розвитку
пізнавальних процесів, але й щодо розвитку мовлення та мовленнєвої
діяльності. Саме в цей період у свідомості дітей закріплюються мовні
форми та явища, у них остаточно формуються лінгвістичні здібності.
Розвиток мовлення відбувається за двома основними напрямами: по-
перше, інтенсивно поповнюється словниковий запас і засвоюється
морфологічна система мови, якою розмовляють оточуючі; по-друге,
забезпечується перебудова пізнавальних процесів (уваги, сприйняття,
пам’яті, уяви, а також мислення). При цьому збагачення словника,
розвиток граматичної будови мовлення і пізнавальних процесів без-
посередньо залежать від умов життя та виховання дітей.
Хоча у дітей шостого-сьомого року життя вже сформоване вміння
довільно регулювати свою поведінку, проте мимовільна увага іноді
переважає. Дітям важко зосередитися на одноманітній і мало приваб-
ливій для них діяльності. Діти шостого року життя, безумовно, здатні
нетривалий час утримувати увагу на інтелектуальних завданнях. Проте
під час таких занять діти швидко виснажуються.
Дитина цього віку вже майже свідомо керує власною поведінкою,
підпорядковуючи свої дії очікуванням оточуючих, досягаючи поставле-
ної мети, долаючи труднощі. У той же час дитина легко відволікається
від своїх намірів через будь-що привабливе для неї.
Розвиток волі дитини шостого-сьомого року життя відзначається
формуванням у неї мотивів поведінки. Саме поява головних і друго-
рядних мотивів організовує свідому вольову поведінку дитини, коли
вона ставить собі за мету не звертати уваги на спонуки, якщо вони
пов’язані із менш значущими мотивами. Воля в дитини розвивається
такими взаємопов’язаними шляхами: по-перше, розвивається ціле
спрямованість, по-друге, встановлюються зв’язки між метою дії та її
мотивами і, по-третє, посилюється регулювальна роль мовлення.
16. Виконання цілеспрямованих дій у цьому віці залежить від бага-
тьох обставин: від складності завдання і тривалості його виконання,
від успіху або невдачі під час виконання, від ступеня участі дорослих
у реалізації мети.
Велике за обсягом завдання пригнічує психіку дитини, як наслі
док — дитина пасує перед завданням і швидко втрачає інтерес до
роботи. Розподілення завдання на послідовні етапи, нагадування
про способи досягнення мети під час його виконання допомагають
дитині не тільки організувати свою діяльність, але й підвищують
загальну цілеспрямованість дій, формують уміння виконувати їх са-
мостійно і послідовно.
Пам’ятка педагогові
Для того щоб підтримати та гармонізувати творчість дітей, педа-
гогові необхідно:
• заохочувати самостійні думки та дії дитини;
• не заважати бажанню дитини зробити, зобразити щось за власним
бажанням;
• поважати точку зору учня, якою б «дурною» або «неправильною»
вона не здавалася б,— не «придушувати» її своїми «правильними»
настановами й думками;
• під час уроку заохочувати дітей до довільного малювання, відтво-
рювання довільних словесних, звукових, тактильних і смакових
образів, виконання цікавих рухів й інших спонтанних проявів
творчої уяви;
• не застосовувати очевидної системи оцінювання продуктів дитя-
чої творчості, обговорюючи окремі змістовні моменти цих робіт,
не порівнювати роботу дитини з роботами решти дітей, а тільки
з її власними, з її колишнім досвідом;
• не глузувати з незвичайних образів, слів або рухів дитини, тому
що відверта критика може викликати образу, острах помилитися,
зробити щось «не так», «придушити» у подальшому спонтанне
бажання дитини експериментувати й самостійно шукати;
• творити й гратись іноді разом із дітьми — як звичайний і рів-
нозначний учасник процесу;
• не нав’язувати своєї програми образів і дій, манери зображення
та мислення, а навпаки, намагатися зрозуміти логіку уяви дитини
й «умонтуватися» в неї;
16 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
17. • більше уваги приділяти організації та підтримці перебігу творчого
процесу, а не результатам цього процесу;
• розвивати почуття міри у ставленні дітей до будь-якого виду твор
чої діяльності, пропонуючи різні цікаві завдання, урізноманіт-
нюючи заняття психофізичними розминками, гімнастичними
вправами — звичайними та щодо імітації рухів різних тварин, що
дозволить запобігти одноманітності діяльності, перенапруженню та
перевтомі учнів;
• підтримувати на уроці переважно позитивний емоційний настрій
у себе й у дітей — бадьорість, спокійну зосередженість і радість,
віру у власні сили та можливості кожної дитини, використовуючи
приязні голосові інтонації;
• використовувати психологічні творчі методики й завдання: творчі
ігри зі словами, рухами тіла, звуками, зоровими образами, сма-
ковими, тактильними й нюховими відчуттями, а також вправи
з курсів розвитку психологічної культури — спілкування, творчого
мислення, психічної саморегуляції, ділових якостей, самопізнання
та розуміння законів світоустрою — для урізноманітнення життя
учнів та вивчення їхніх творчих здібностей.
Колірна палітра
Діти дуже рано починають «відчувати» колір і добирати його від-
повідно до свого настрою та світосприйняття. Розібравшись у колір
ній палітрі дитячого малюнка, ви зможете краще зрозуміти дитину, її
сумніви, тривоги та надії. Але пам’ятайте: для діагностування потрібно
відбирати лише малюнки за вільною темою або такі, що беспосеред-
ньо для цього призначені. Малюнки, виконані за творчим завданням,
що визначає певну тематику та гаму зображення, непридатні для ді
агностування.
Доктор Макс Люшер, психолог і дослідник в галузі кольорів, ви
вчивши обрання відтінків із колірної гами різними людьми, дійшов
висновку про те, що обирання кольорів відображає психологічні якості
людини та стан її здоров’я. Чим теплішою є колірна гама малюнка,
тим позитивнішим є емоційний настрій дитини. Яскраві та контрастні
кольори свідчать про комфортний стан. Усе, що дитина любить, вона
зображує в ласкавих і соковитих тонах, наряджає у барвисті кольори.
Яскраві (але не надто контрастні) кольори також свідчать про цілком
сприятливий емоційний стан дитини. Занадто яскравий колір, що
17Розділ II. Фізіологічні та психологічні особливості...
18. впадає в очі, підвищена контрастність малюнка, великі плями яскра-
во-червоного або червоно-жовтогарячого кольору можуть свідчити про
підвищену збудливість, емоційну напруженість, занепокоєння. Пере-
важання темних тонів (чорного, темно-синього, фіолетового, темно-
коричневого) нерідко зустрічається у разі поганого настрою, зневіри
та страхів. Такі малюнки типові для відлюдькуватих, нетовариських
дітей, які зазнають самотності. Холодні тони — символи відчуження.
Чорно-білі тони або контури свідчать про негативний стан або від-
торгнення. Чорний колір невипадково вважається кольором депресії,
його переважання в дитячих малюнках є тривожним сигналом. Але
трапляється, що причин для занепокоєння немає: батьки просто від-
дають перевагу чорному кольору в одязі. Темні кольори, дощ, похмурі
хмари свідчитимуть про те, що зараз дитині сумно. Найбільш емоційно
значущі для себе фігури діти виділяють більшою кількістю кольорів.
А персонажів, що відкрито не сприймаються, зазвичай малюють чорним
або темно-коричневим кольорами.
Кількість кольорів, що використовує дитина, можна розглядати
і як характеристику рівня розвитку її емоційної сфери.
Зазвичай діти використовують п’ять-шість кольорів. У цьому ви-
падку можна говорити про нормальний середній рівень емоційного
розвитку дитини. Ширша палітра кольорів свідчить про чутливу,
емоційну натуру. Використання тільки простого олівця (за наявності
вибору) іноді трактують як «відсутність кольорів», у такий спосіб
дитина повідомляє про те, що в її житті бракує яскравих фарб, по-
зитивних емоцій.
Кольори можуть також відображати певні властивості характеру
дитини.
Символічні значення кольорів
Синій — концентрація, зосередженість на внутрішніх проблемах,
потреба у спокої та задоволенні, самоаналіз.
Зелений — урівноваженість, незалежність, наполегливість, упер-
тість, відчуття захищеності.
Червоний — сила волі, ексцентричність, спрямованість назовні,
агресія, підвищена активність, збудливість.
Жовтий — позитивні емоції, безпосередність, допитливість, оп-
тимізм.
Фіолетовий — фантазія, інтуїція, емоційна й інтелектуальна не-
зрілість (діти часто віддають перевагу цьому кольору).
18 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
19. Коричневий — чуттєвість, повільність, фізичний дискомфорт,
часто — негативні емоції.
Чорний — пригніченість, протест, руйнування, нагальна потреба
в змінах.
Сірий — «відсутність кольорів», байдужість, відстороненість, ба-
жання не помічати того, що тривожить.
Структура малюнка
Малюючи свою сім’ю, дитина не просто розв’язує творче завдання.
У першу чергу, малюнок відображує те, як дитина сприймає внутріш-
ні сімейні стосунки. Уважається, що за допомогою малюнка дитина
висловлює свої почуття до інших членів сім’ї та суб’єктивно оцінює
своє місце в родині. Інтерпретація структури малюнка сім’ї полягає
в певному тлумаченні розташування фігур і порівнянні складу родини
на малюнку з реальною сім’єю.
Першим і найбільшим за розміром, як правило, зображується
найбільш значущий у розумінні юного художника член сім’ї. Коли
дитина зображує себе поруч із тим або іншим членом сім’ї, це свід-
чить про близькість, довіру й прихильність до нього. Віддаленим на
малюнку зображується найнесимпатичніший дитині родич. Відсутність
на малюнку самого маленького художника — ознака того, що дитина
почувається в сім’ї самотньо і їй «бракує місця» у взаєминах між
близькими їй людьми. Трапляється, що навіть пряму вказівку: «Ти
забув зобразити себе» дитина ігнорує або пояснює («Не залишилося
місця», «Потім домалюю»). Така ситуація є серйозним приводом за-
мислитися над взаєминами в родині. Або навпаки, дитина малює себе
й забуває намалювати інших членів сім’ї. Можливо, малюкові просто
бракує посидючості, але найчастіше — це прояв дитячого егоїзму.
У такий спосіб дитина підкреслює свою значущість для інших.
У разі напружених взаємин із кимось із близьких (сварка, об-
раза) дитина може «забути» зобразити цю людину на малюнку. Чи
то навпаки, діти, не задоволені своїм емоційним станом, малюють
неіснуючого братика або сестричку. Це означає, що вони потребують
більшої уваги з боку дорослих та спільних ігор і занять або ж розваг
у компанії однолітків. Показником психологічної близькості є також
відстань між зображеними фігурами. Малюючи себе окремо від інших,
дитина може «сигналізувати» про свою ізольованість у сім’ї.
Мають значення також розміри кожної фігури, на кого дивляться
персонажі та як вони одягнені.
19Розділ II. Фізіологічні та психологічні особливості...
20. Розмір зображення свідчить про те, яке місце посідає ця людина
в емоційному житті сім’ї. Наприклад, якщо молодших за віком брата
або сестру дитина малює більшими за себе, то можна припустити, що
комусь із них приділяється виняткова увага з боку близьких. Якщо
всіх родичів намальовано приблизно одного розміру і впритул одне
до одного, у сім’ї панує емоційна близькість. Чим авторитетнішими
в очах дитини є батько, мати й інші родичі, тим вищими будуть їхні
фігури на малюнку. Діти, на яких у батьків бракує часу, зображують
себе маленькими, інколи зовсім малесенькими. Трапляється, що ди-
тина малює себе величезного зросту посередині аркуша, а батьків —
із боків, маленькими. У цьому випадку автор малюнка, безперечно,
є лідером у сім’ї — всі його обожнюють, і він це усвідомлює. Зустріча-
ються малюнки, де всі фігури зображено дуже дрібно. При цьому вся
композиція зорієнтована до якого-небудь краю аркуша. Це означає,
що дитина відчуває свою слабкість і не вірить у власні сили. Можли-
во, хтось із рідних дуже суворий до неї або вимоги, що висуваються
до дитини, не відповідають її реальним можливостям. Дуже щільне
зображення фігур, які немовби перекривають одна одну, свідчить про
тісні взаємини близьких дитині людей або про її потребу в цьому.
Зображення в профіль або зі спини також свідчить про напружені
взаємини між цим членом сім’ї та автором малюнка.
Інші об’єкти
• Малюнок, прикрашений деталями (сонце, квіти, хмарини, мете-
лики, птахи), свідчить про рівний емоційний стан і життєлюбність
дитини.
• Яскраве сонце — завжди символ добра й любові. Але якщо на
малюнку сонечка немає, запитайте дитину, чому. Можливо, його
відсутність не означає нічого поганого.
• Вода, лід, дощ, зорі, холодильник і все, що стосується холоду,—
ознаки пригніченого настрою, депресивного стану.
• Лампи й вогонь зазвичай інтерпретують або як бажання мати
наставника, або як потребу в душевному теплі та любові.
• Брудний аркуш і плями на підлозі свідчать про внутрішнє зане-
покоєння дитини.
• Агресію дитина передає символічно: малює мітлу, похилений бу-
динок, клітку, диких тварин.
20 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
21. • Численні прикраси, наявність додаткових деталей у вбранні ав-
тора малюнка свідчать про демонстративність дитини, її бажання
бути поміченою, прагнення до зовнішніх ефектів. (Найчастіше це
притаманне дівчаткам.)
• Особливе місце посідають малюнки з порушенням прийнятих норм
зображення. Зокрема, зображення статевих органів старшими до-
шкільниками свідчить про демонстративність, бажання привернути
увагу у провокаційний спосіб та є виявленням агресії.
Сюжет малюнка
Місце розташування дитини на малюнку — ключ до розуміння її
становища в сім’ї, точніше, сприйняття нею свого становища. Коли
вона у центрі між мамою і татом — вона потрібна й важлива. Якщо
ж вона зображує себе після всіх своїх братів, сестер, дідусів і бабусь,
подалі від батьків, то вважає себе зайвою у родині. Важливу роль
в аналізуванні дитячого малюнка відіграє також те, чим займаються
на ньому члени сім’ї. Якщо вони об’єднані якоюсь спільною справою,
то це свідчить про сприятливий сімейний клімат.
На малюнку діти люблять зображувати рухливі ігри (наприклад
гру в м’яч). Будь-яка гра вважається ознакою суперництва. Тому
зверніть увагу на те, де намальовано м’яч: якщо між двома персо-
нажами, то це свідчить про баланс любові й суперництва. Якщо ж
дитина відокремлює своїх рідних одне від одного перетинками або
розміщує їх у різних «кімнатах», це може свідчити про проблеми
у спілкуванні.
Якщо персонажі тримаються за руки — взаємини між ними добрі,
якщо стоять спиною або боком одне до одного — погані.
Зверніть також увагу на перебільшено великі очі дитини на порт-
реті. Якщо в них густо заштриховані зіниці, можливо, дитина відчуває
страх. У будь-якому разі можна припустити підвищену тривожність
юного художника.
Зображення голови й обличчя на дитячому малюнку досить ін-
формативні. Ретельне промальовування голови свідчить про повагу
до цього члена сім’ї або до себе. Якщо на обличчі відсутні очі, рот
та ніс, то це свідчить про прихований протест щодо намальованого
персонажа, його відторгнення та образу. Якщо маленький художник
робить акцент на очах — це є виявленням функції контролю.
21Розділ II. Фізіологічні та психологічні особливості...
22. Дитина й мама
Позитивна ознака — зображення себе поруч із мамою. Це свідчить
про почуття емоційної близькості, прихильності. Втім, якщо дитині
запропонували намалювати маму, то цілком природно, що себе вона
не зобразить зовсім, адже про це її не просили. А от якщо вона себе
все ж таки намалювала, але на протилежному від мами боці аркуша, це
може свідчити про почуття самотності, брак емоційного спілкування
в сім’ї.
Таке саме припущення можна зробити, якщо між мамою та ди-
тиною зображені які-небудь предмети. Узагалі надлишок предметів
(наприклад меблів) на малюнку із зображенням мами може свідчити
про те, що домашня атмосфера є недостатньо теплою і комфортною
для дитини.
Коли на малюнку присутні й мати, і дитина, то варто звернути
увагу на співвідношення розмірів їхніх фігур. Якщо мамина фігура
значно більша за фігуру дитини, то це може свідчити про почуття
незначущості, про знижену самооцінку в дитини. Якщо ж, навпаки,
фігура дитини більша за фігуру матері, то може виявитися, що малюк
намагається посісти місце лідера в сім’ї, підкорити собі дорослих
і змусити їх задовольняти всі свої примхи.
Позитивним сигналом є бажання гарно одягти й прикрасити маму:
рюші, банти, шпильки, намисто, сережки тощо.
Тривожним сигналом є зображення мами з руками, прибраними
за спину або впертими в боки — це поза відмови від спілкування.
Варто замислитися над тим, чи не занадто мама зайнята роботою або
іншими справами, чи достатньо уваги вона приділяє дитині.
А якщо дитина взагалі відмовилася малювати матір? Можливо,
вона просто не любить малювати. А може, вона не вміє малювати
людей взагалі. Якщо ж інших людей вона малює із задоволенням,
а маму — не хоче, це вже підозріло. Чи немає в сім’ї конфлікту? Чи
не відчуває дитина напруження та тривоги у взаєминах із мамою?
Чи немає в дитини страху перед нею?
Відомості, отримані фахівцями під час аналізування дитячих ма-
люнків, допоможуть організувати завчасну профілактичну психологіч-
ну допомогу з метою подолання прихованої напруженості, скутості та
іншіх процесів, що гальмують всебічний розвиток дитини.
Результати аналізування також стануть у пригоді під час роботи
з батьками.
22 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
25. Обладнання
Мольберт
Дуже ефективні для навчання малювання легкі переносні моль-
берти-дошки. Це фанерні (картонні або пластикові) дошки розміром
30 × 40 або 40 × 50 см, на які з двох боків натягаються вузькі резинки,
якими кріпиться аркуш паперу.
На дошках-мольбертах діти можуть малювати на заняттях і під час
самостійної художньої діяльності.
Верхній край дошки кладуть на край столу, другий — на коліна,
таким чином малюнок розташовується під кутом, що допомагає краще
його бачити.
Види мольбертів
26. На мольбертах виконуються здебільшого роботи сюжетного ха-
рактеру, які потребують більшого формату паперу. Для малювання
на мольберті можна використовувати матеріали, які дозволяють
виконувати великий малюнок (фарби, крейду, воскові олівці, сангіну,
пастель тощо).
Стенди для демонстрації дитячих робіт
• Дошка з рейками, розташова-
ними у три-чотири ряди.
• Рейки, які кріпляться до стіни
(для того щоб на стенді можна
було розташувати роботи всіх
дітей класу, загальна довжина
рейок має становити приблиз-
но 8–9 м). Між рейками на-
тягається волосінь у два ряди,
щоб малюнки не падали та їх
було видно зверху.
• Стенди з тонкого будівельного
пінопласту. (Пінопласт може
бути наклеєний на стіну або
переносну дошку і обтягнутий
марлею або тонкою ткани-
ною.) Такі стенди найбільш
зручні, якщо необхідно утеп-
лити стіни класної кімнати.
Але через те, що малюнки до
них кріпляться за допомогою
кнопок, розташовувати пі-
нопластові стенди потрібно
таким чином, щоб діти не
могли дістати кнопки.
• Переносні стенди.
Для ознайомлення батьків та
учнів інших класів із учнівськими
малюнками необхідно обладнати
невеликий стенд у коридорі.
Дошка-мольберт
Різні варіанти стендів
Дошка
РезинкаАркуш
паперу
Дошка Рейки
Волосінь
Настінна дошка Стенд
26 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
27. Для робіт кожної дитини потрібно виготовити два паспарту із
цупкого паперу ясно-сірого, бежевого або іншого нейтрального кольо
ру. Один аркуш призначений для горизонтально орієнтованих робіт,
інший — для розташованих вертикально. На паспарту внизу необхідно
написати ім’я учня. Малюнки прикріплюються до паспарту ґумовим
клеєм (по одній краплі з обох боків малюнка), великими скріпками,
затискачами або двостороннім скотчем.
Для демонстрації робіт із ліплення необхідно обладнати стенд-
дошку, розраховану на роботи всіх учнів, що були виконані на уроці.
Стенд виготовляється з фанерної дошки (пластику, оргскла або ін-
ших матеріалів). Дошку потрібно розділити на клітини за кількістю
дітей, розміром приблизно 10 × 10 см, по краях і всередині можуть
бути прикріплені розділові рейки. Якщо дошка виконана з фанери,
її необхідно пофарбувати у світлий тон або вкрити лаком. У кожній
клітині потрібно зазначити ім’я дитини. Такі дошки зручні тим, що
їх можна переносити.
матеріали для малювання
Прості олівці
Олівець — твердий, під час роботи з ним рука відчуває опір матеріа-
лу. Олівцем можна чітко окреслювати контур зображуваних предметів.
Твердість олівця надає можливість виконувати різноспрямовані рухи,
не відриваючи його від паперу (наприклад, під час зафарбовування:
невідривний рух туди — сюди).
Різна інтенсивність кольору досягається зміною сили натискання
на олівець: слабке — світліші кольори, сильне — інтенсивніші кольори.
Олівцем можна провести нешироку лінію; щоб отримати більш
широку лінію, необхідно кілька разів повторити рух, а зафарбо-
вування малюнка пов’язане з багаторазовими рухами туди — сюди
(зверху — вниз, ліворуч — праворуч або по діагоналі).
Чим більшу поверхню потрібно зафарбувати, тим довше трива-
тимуть ці рухи.
Для малювання застосовують графітовий олівець (переважно
гранованої форми) середньої м’якості — М і 2М. Вістрям графіту
малюють тонкі лінії і штрихи, а його бічною частиною проводять
товстіші лінії і виконують розтушування. Готуючи олівець до робо-
ти, сточують дерев’яну оправу на 25—30 мм і відкривають графіт на
8—10 мм, загострюючи його кінець, щоб він поколював, як голочка.
27Розділ III. Обладнання та матеріали...
28. У процесі роботи олівець тримають за середину оправи і час від
часу повертають в руці, щоб малювати тільки гострою частиною гра-
фіту. Графіт, що притупився, знов загострюють ножем або наждачним
папером.
Правильне заточування і довга оправа дозволяють на різних етапах
роботи тримати олівець або трьома пальцями, або всією рукою, щоб
використовувати всі його образотворчі можливості.
Кольорові олівці
На уроках образотворчого мистецтва необхідно використовувати
кольорові олівці в наборі по шість-дванадцять олівців основних ко-
льорів (за винятком тих випадків, коли кольорову палітру обмежено
умовами завдання).
Кольорові олівці мають товсті стрижні, до складу яких входять
жирові частинки. Під час сильного натискання стрижні стають крих-
кими і ламаються, їх жирний, блискучий слід міцніше з’єднується
з папером, погано видаляється гумкою та недостатньою мірою спри-
ймає повторне забарвлення іншим кольором. Тому дерев’яну опра-
ву кольорових олівців потрібно сточувати на меншу довжину, ніж
у простих олівців, та легше натискати на оправу.
Також завжди необхідно мати кілька олівців різних кольорів на
той випадок, якщо в когось із дітей олівець зламається. При цьому
в запасі здебільшого мають бути олівці тих кольорів, якими на занятті
користуються найчастіше.
Для створення контуру можна використовувати прості графітні
олівці, найкраще — м’які (М, 2М).
Хімічний олівець у малюванні не застосовують, оскільки він дає
бліді сірі лінії, які погано виправляються гумкою і змінюють свій
колір.
Гумка
Для малювання, застосовують тільки м’які гумки — гострокутні:
вони не руйнують поверхню паперу і непомітно видаляють гостро-
кутною частиною окремі лінії та невеликі плями тону.
Існують два прийоми стирання гумкою: рухом по поверхні паперу
і прикладанням до паперу. Під час стирання ліній (перший прийом)
рух гумки спрямовують убік від руки, що підтримує папір, щоб уник-
28 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
29. нути зім’яття або розриву. Помилкову лінію видаляють після того, як
буде намальовано правильну лінію. Для стирання або ослаблення тону
користуються другим прийомом: легко притискуючи кілька разів гумку
до плями, знімають надлишок графіту. Насичена графітом гумка стає
брудною і починає або розмазувати графіт, або втирати його в поверх
ню паперу. Стирання завжди потрібно виконувати чистою гумкою,
для чого час від часу її чистять об шорсткий папір.
Вугільний олівець
Він схожий на звичайний чорний олівець, але значно м’якіший.
Малюючи ним, дитина може отримати ширшу лінію матового, ок-
самитово-чорного кольору. Цей олівець крихкий, тому для зручності
роботи його можна розділити на шматочки по 5 см завдовжки. Необ-
хідність малювати легко, без сильного натискання, допомагає дитині
свідомо регулювати свої дії.
Кольорові воскові крейдяні палички
Набір складається з таких паличок по десять кольорів у невеликих
картонних коробочках, що м’яко малюють і дають широку яскраву
фактурну лінію. Вони дуже подобаються дітям.
Для того щоб бачити, яку лінію накреслено, крейдяну паличку
необхідно тримати трьома пальцями трохи нижче від середини, не
можна стискати її пальцями або сильно натискати на неї (зігріваючись
у руці, крейда ламається).
Використання кольорових воскових крейдяних паличок у поєднанні
з гуашевими або акварельними фарбами допоможе перетворити на-
вчальний процес на цікаву захоплюючу гру. Малюнок, виконаний
крейдяними паличками, покривають інтенсивним розчином гуаші або
акварелі контрастного темного кольору. Жирні лінії, проведені крей-
дою, проявляються на кольоровому тлі, що дуже подобається учням.
(За відсутності воскових крейдяних паличок аналогічного ефекту мож-
на досягти, малюючи невеликою парафіновою свічкою — кольоровою
або білою.)
Фарби
Кольори на малюнку, який створено за допомогою фарб, залежать
не від натискання, а від інтенсивності кольорів фарби. Робота пензлем
29Розділ III. Обладнання та матеріали...
30. і фарбами дозволяє отримати колірну пляму, соковиту широку лінію,
швидко зафарбовувати великі поверхні малюнка, не докладаючи знач
них зусиль.
М’який ворс пензля псується під час невідривного руху туди — сю
ди, крім того, стирається свіжий шар фарби, виходять різні за кольо-
рами плями, тому під час роботи з великими поверхнями необхідно,
щоб пензель рухався тільки в один бік. Малюючи пензлем, можна
зробити широку або тонку лінію, залежно від того, працює вся по-
верхня пензля чи тільки його кінчик.
Під час роботи з фарбами перевагу у першому класі варто віддавати
гуашевим, але вже можна починати знайомити дітей з акварельними
фарбами. Гуашеві фарби густі, з високою покривною здатністю і мають
густоту рідкої сметани. Ці фарби непрозорі, тому в міру їх висихан-
ня можна накладати
одні кольори на інші
пошарово.
Змішують гуаш на
палітрі.
Пересохлі фарби
розводять теплою во-
дою до густоти сме-
тани, але не більше
одного разу, оскільки
розведені фарби гір-
ше тримаються на по-
верхні аркуша паперу
й нанесений шар фар-
би може обсипатися.
Обладнання робочого місця
для малювання гуашевими фарбами
Обладнання робочого місця для малювання акварельними фарбами
30 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
31. Пензлі
Пензель має бути м’яким.
Малювання пензлем не вимагає сильного натискання, опір ма-
теріалу незначний. Це знімає напруження з руки, як і під час роботи
з олівцем, тому під час малювання пензлем рука не втомлюється.
Проте зменшується відчуття характеру руху, що ускладнює формування
в учнів виразних уявлень про рух.
Лінія контуру під час малювання фарбами виходить розпливча
стою, недостатньо чіткою.
Для малювання гуашшю та аквареллю можна використовувати
круглі пензлі двох розмірів: маленькі (№ 4—6) — для мазків і ліній та
великі (№ 10—12) — для зафарбовування великих ділянок.
Учні повинні засвоїти правильне положення пензля в руці й різні
способи роботи ним: усім ворсом чи тільки кінчиком.
У процесі навчання після кожної операції під час роботи з фарбами
слід нагадувати дітям про необхідність ретельно промивати пензель
водою, щоб не забруднити інші фарби.
Ані під час малювання, ані після пензлі не повинні залишатися
в банці з водою: м’який ворс швидко втрачає форму, і малювання
пензлем ускладнюється. Після закінчення заняття пензлі необхідно
зібрати, прополоскати їх у чистій воді й залишити сохнути ворсом
догори.
Банки для води
Можна використовувати півлітрові скляні або металеві банки, тому
що вони стійкі й уміщують достатню кількість води. Це дуже зручно,
тому що не потрібно часто змінювати воду в процесі малювання,
і учні мають можливість перевірити, чи достатньо вимито пензель і чи
можна набирати фарбу іншого кольору.
Серветки з тканини
Такі серветки повинні дуже добре вбирати воду. Вони можуть
бути кольоровими або білими. Їх необхідно акуратно підшити (розмір
10 × 15 або 15 × 15 см) та скласти вдвічі.
Використовують серветки для того, щоб промокнути пензлі після
промивання. Зберігати серветки краще в спеціальній коробці. (Під-
крохмалені серветки легше всмоктують воду.)
31Розділ III. Обладнання та матеріали...
32. Після промивання пензель необхідно обережно й легко прикласти
до серветки й повертати то одним, то іншим боком так, щоб він не
розкуйовджувався, а залишався гостреньким.
Підставки для пензлів
Підставки можуть бути виготовлені з різних матеріалів (деревини,
пластика, плексигласа тощо).
Вони використовуються під час малювання і аплікації та мають
бути стійкими, легко митися.
Папір
На уроках образотворчого мистецтва необхідно використовувати
аркуші паперу різного розміру, фактури й цупкості. Доцільніше ви-
користовувати папір формату А3 (рідше — А4).
Учням початкової школи легше орієнтуватися у великому просторі
аркуша паперу. Робота з маленькими форматами викликає напруження
та знижує ефект уроку.
Для малювання кольоровими й простими графітними олівцями
можна використовувати білий папір різної цупкості, гладкий або шор
сткий. Якщо використовується папір з альбомів, необхідно спочатку
відрізати смужку з дірочками в місцях кріплення аркушів в альбомі.
Можуть бути використані також і шпалери на паперовій основі.
Такий папір, крім того, що дешево коштує, має цілу низку переваг:
• він добре вбирає фарби;
• на нього добре «лягають» кольорові олівці, крейда, воскова крейда
й пластилін;
• він здебільшого пофарбований у світлі, м’які кольори та не вимагає
тривалої роботи із фоном малюнка;
• ледь шорсткувата поверхня активізує пальцеві рецептори дитини,
концентрує її увагу на малюнку.
Усі види аркушевого паперу потрібно заздалегідь розрізати на фор
матні аркуші, а не зберігати згорнутими в трубку, інакше це ускладнить
підготовку паперу до уроку.
Під час роботи з кольоровими олівцями й фарбами не слід за-
стосовувати глянсовий і крейдяний папір, тому що на нього погано
лягає пігментний шар, він поглинає фарбу, змінює її колір, а після
висихання фарба може обсипатися (окрім завдань, що можуть бути
виконані за допомогою туші).
32 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
33. Для малювання вугільним олівцем, кольоровими восковими крей
дяними паличками краще використовувати білий, тонований і кольо-
ровий папір м’яких відтінків. Добре, якщо папір шорсткуватий, тоді
крейда, пастель і вугільний олівець «лягають» нерівно, фактурно, що
надає зображенням особливої виразності.
Папір до заняття необхідно готувати із запасом: на випадок, якщо
буде потрібно замінити комусь аркуш.
Жатий (креповий) папір
Обрізки жатого паперу, що залишилися від пакування квітів
і подарунків після дня народження або свята, потрібно скачати в тугі
рулончики й закріпити кінці рулончиків скотчем. Такий інструмент за
формою нагадує олівець, але дає дуже яскраву широку лінію. Перед
малюванням кінець паперової палички потрібно вмочити у воду. Коли
кінець палички дуже розмокне, його слід підрізати.
Фарба на жатому папері дуже стійка і може тривалий час за-
лишатися на пальцях (навіть кілька днів). Для того щоб захистити
руки, можна надягти напальники або гумові рукавички (що саме по
собі — захоплююче заняття).
Для малювання на столі або довгому ослоні необхідно розстели-
ти рулон шпалер і закріпити його скотчем. Безпосередньо на папері
розставити невеликі блюдечка з водою.
Дуже цікаво в такий спосіб малювати одну велику картину всім
класом.
Пластичні матеріали
Пластилін
Якісний пластилін повинен:
• легко розрізатися пластмасовою стекою для ліплення;
• швидко зігріватися в руках і ставати м’яким;
• не кришитися, але й не розмазуватися, не танути в руках;
• качатися між долонями й по будь-якій поверхні, не прилипаючи
до неї;
• без зусилля зніматися за допомогою пластмасової стеки з будь-якої
поверхні, не залишаючи плям;
33Розділ III. Обладнання та матеріали...
34. • легко ліпитися до паперу, картону, деревини та інших шматочків
пластиліну;
• після тривалого перебування на відкритому повітрі не змінювати
своїх властивостей;
• легко змиватися з рук теплою водою.
Солоне тісто
Р е ц е п т: 1 частину солі, 2 частини борошна, 1—2 столові ложки сухого
шпалерного клею (можна додати ще 1 столову ложку олії) перемішати
й поступово додавати до суміші воду, щоб тісто було круте, не прилипало
до рук і не кришилося.
Переваги солоного тіста над пластиліном:
• тісто можна приготувати будь-коли, не витрачаючи зайвих грошей;
• воно легко відмивається і не залишає слідів;
• тісто безпечне у разі потрапляння до рота, якщо не додавати клею
(зазвичай, один раз спробувавши тісто на смак, діти більше не
намагаються це зробити — несмачно!);
• воно відмінно ліпиться (якщо правильно замішане), не липне до
рук;
• його можна сушити в духовці, а можна — на повітрі;
• на нього добре «лягає» будь-яка фарба, що надає необмежені
можливості для фантазування;
• тісто, вкрите лаком поверх фарби, довго зберігається;
• із готовим виробом із тіста можна гратись, не побоюючись, що
він втратить форму.
Тісто для кольорового моделювання
Р е ц е п т: Змішати 1/2 склянки борошна й 1/3 склянки солі. У 1/4 склян
ки води розвести фарбу необхідного кольору. Постійно помішуючи, додати
отриманий розчин до суміші борошна й солі. Замісити круте тісто, скачати його
в кулю й накрити, щоб не засохло.
Дрібні деталі з тіста приклеюються до основної частини за допо-
могою пензлика, змоченого у воді.
Вироби з тіста можна сушити в мікрохвильовій печі або в духовій
шафі за найнижчої температури й відкритих дверцятах (за високої
температури тісто може потріскатися).
34 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
35. Стеки
Стеки використовуються для
розрізування, розгладжування
та формування пластичних ма-
теріалів. Вони можуть бути виго-
товлені з пластмаси, кістки або
деревини.
Не всі діти шостого року жит-
тя спроможні користуватися сте-
ками осмислено.
Проте необхідно ознайомити
дітей зі стеками на заняттях з ліп-
лення, надати їм можливість пог-
ратися з новим інструментом.
Для занять-знайомств по-
трібно відібрати стеки, які не
мають загострених кінців.
Обладнання ДЛЯ АПЛІКАЦІЇ
Папір
Для аплікації можна використовувати різні сорти кольорового
паперу. Для вирізування використовують папір глянсовий, матовий,
фактурний, із нерівно пофарбованою поверхнею, що дозволяє досягти
колірної виразності в аплікації.
Залежно від змісту аплікації для фону застосовують білий або
кольоровий альбомний і настільний папір. Зазвичай для фону вико-
ристовують більш цупкий папір, ніж для елементів, що наклеюються,
інакше після висихання папір може вкритися зморшками.
Форми учні готують самостійно. Спочатку їм дають папір у вигляді
вузької смуги, щоб одним рухом ножиць можна було відрізати по
трібну форму (наприклад квадрат), а потім обирають папір, близь-
кий за формою до зображуваних предметів чи їх частин (наприклад,
круглу форму вирізують із квадрата, овальну — із прямокутника, три-
кутну — із квадрата, що розрізають уздовж діагоналі). Використовують
також набори паперу, однакові за формою, але різні за кольором.
Необхідно мати набір паперу із 10—12 кольорів (розміром при-
близно 10 × 12 або 6 × 7 см) для кожного учня.
Стеки різної форми:
1 — стека-ніж;
2 — стека-ланцет;
3 — стека-лопатка;
4 — стека-петля (для вибирання глини
під час створення порожньої форми)
1
2
3
4
35Розділ III. Обладнання та матеріали...
36. Папір, що залишився після занять, підбирають за кольорами
і зберігають у поліетиленових файлах, щоб полегшити обирання паперу
для наступних занять.
Щетинні пензлі використовують для роботи з клеєм (на занятті
потрібно мати два-три запасних пензлі).
Пластина (підкладка) для намазування форм клеєм необхідна
для того, щоб не забруднити стіл. Вона може бути пластмасовою або
зробленою з інших матеріалів, що легко миються (розміром 10 × 15
або 15 × 15 см).
Серветки використовують для притискання форм до паперу,
а також для того, щоб зняти зайвий клей. Серветки виготовляють
із білої чи кольорової тканини розміром 10 × 15 або 15 × 15 см (можна
використовувати також паперові серветки).
Ножиці не повинні мати загострених кінців. Для того щоб приско-
рити вирізування форм, використовують трафарети з цупкого картону,
пластику й інших матеріалів.
Розетки для клею повинні бути стійкими (фаянсові, скляні та ін.). Їх
розставляють на столах так, щоб кожен учень міг вільно дістати клей.
Таці для форм і обрізків паперу. Для роботи необхідно підготувати
по одній таці з набором паперу для кожного учня.
Клей. Найчастіше в процесі створення аплікації першокласники
використовують клейові олівці. Вони зручні у використанні та меньше
забруднюють робочу поверхню. Проте, іноді доцільніше користуватися
клеем ПВА у невеличких флаконах із пензлем або використовувати
розетки для клею.
Дуже ефективним є також використання клею, зробленого з кар-
топляного крохмалю або пшеничного борошна. Клей із крохмалю
(одна столова ложка на 0,5 л води) необхідно використовувати в той
день, коли він приготовлений, інакше він утрачає свої властивості.
Клей із пшеничного борошна швидше сохне, зберігається упро-
довж тижня, не втрачаючи своїх якостей, застосовується для більш
цупкого паперу, створює менше зморшок під час наклеювання, ніж
крохмальний клей.
Р е ц е п т к л е ю з п ш е н и ч н о г о б о р о ш н а: 3—4 столові ложки пше
ничного борошна насипати в посуд, у якому буде варитися клей, ретельно
розмішати в невеликій кількості холодної води так, щоб не залишалося гру
дочок, потім влити воду, що залишилася (приблизно на одну столову ложку
борошна одна склянка води). Отриманий розчин поставити на слабкий вогонь
і увесь час помішувати. Як тільки на поверхні з’являться перші бульбашки,
зняти клей із вогню. За густотою клей повинен нагадувати рідку сметану.
36 Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас
![УДК 73/76:37.016
ББК 74.268.51
Г70
УДК 73/76:37.016
ББК 74.268.51
Посібник містить, зокрема, розділи: «Фізіологічні та психологічні
особливості зображувальної діяльності учнів початкової школи», «Облад-
нання та матеріали на уроках образотворчого мистецтва», «Орієнтовне
календарно-тематичне планування курсу», «Плани-конспекти уроків».
У додатках наведено словник художніх термінів і орієнтовний перелік творів
образотворчого мистецтва, рекомендованих для сприйняття.
Для вчителів, методистів і студентів педагогічних навчальних закладів.
ISBN 978-611-00-0166-3.
© Горошко Н. А., 2008
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2010ISBN 978-611-00-0166-3
Г70
Горошко Н. А.
Усі уроки образотворчого мистецтва. 1 клас. — Х. : Вид.
група «Основа», 2010. — 254, [2] с. : іл. — (Серія «12-річна
школа»).
Серія «12-річна школа»
Заснована 2005 року]()