Поліна Король підготувала презентацію (2015) про історію менонітів у нашому краї та відлуння цієї культури в сьогоденні.

1. Меноніти в
Олександрівську –
Запоріжжі.
РЕЛІКТИ КУЛЬТУРИ ТА СПОГАДИ В
СУЧАСНОМУ МІСТІ

2. Хто такі «меноніти»?
Меноніти* — їх також називають «зниклою цивілізацією» — протестантський рух,
що сповідує одне з вірувань голландських протестантів-анабаптистів**. Засноване
Менно Сімонсом віросповідання пропагує мирне співжиття в світському суспільстві,
відсутність насильства, ненасильницькі методи протесту та вирішення спірних питань,
пацифізм.
Сам Менно був очевидцем жахливої розправи урядових військ над
анабаптистами, жертвою якої, до речі, став його рідний брат. Після побаченого, Сімонс
зрікся сану католицького священика, почав вивчати твори протестантських богословів
(Мартіна Лютера та інших), прийняв принципи вчення анабаптистів, заснував численні
громади у Фрисландії (історична область біля берегів Північного моря), Кельні (місто в
Німеччині), Південній Німеччині, Мекленбурзі (історична область на півночі
Німеччини), Балтії, написав кілька богословських праць.
Портрет Мено Сімонса 1554 року
* У наш час у Голландії цих віруючих називають Doopsgezinde («свідомо хрещені»), а в інших країнах - меноніти.
** Анабапти́сти (від грец. αναβαοτιζω — «знову занурюю», тобто «перехрещую»; «перехрещенці») — учасники протестантського руху епохи Реформації (16 ст.), який виник в
основному в Німеччині, Швейцарії і Нідерландах. Заперечують церковну ієрархію, оскільки мають за мету повернення до засад первісного християнства.

3. Громада менонітів була заборонена в Німеччині та Нідерландах, тому вони переселилися до Пруссії. Здобули від
польського короля право на постійне поселення, завдяки тому що осушували болота. Наприкінці 18 ст. родини менонітів на
запрошення царського уряду переїхали до Російської імперії. Їм була обіцяна свобода віросповідання, звільнення від військової
повинності та від усіх податків терміном на 10 років; кожній родині виділили 65 десятин землі та 500 рублів. 1789 року
меноніти заселили Хортицьку округу Катеринославського намісництва.
Друга хвиля менонітського переселення (118 сімей) заснувала колонії в Олександрівському та Новомосковському округах (1793—
1796). 1800 року уряд переселив 150 сімей менонітів на ріку Молочну Мелітопольського повіту Новоросійської губернії, виділивши для них
120 тисяч десятин землі, а також 35 тисяч десятин для менонітських колоній Хортиці. Менонітам дозволили варити пиво, виготовляти вино
для власних потреб і торгівлі.
1820 року у Молочанську (нині місто Запорізької області) та
на Хортиці було 58 колоній менонітів, а протягом 1835—1852 років
на базі 5 колоній, що виникли в Олександрівську (нині місто
Запоріжжя), з'явилася третя менонітська округа — Маріупольська.
Упродовж 1828—1866 років у Молочанську постали 18 нових
колоній. Поширення військової повинності у менонітських колоніях
1874 року, а також голод 1879—1880 років спричинили їх
еміграцію до Америки.

4. Помилково називати їх німцями-менонітами. Чому? Найбільш імовірно - мається на
увазі зовсім не німець як національність, а чужинець. В Україні тоді будь-якого іноземця
називали німцем. Ось і виходить, чужинець, релігійний меноніт.
Немцем называют у нас всякого, кто
только из чужой земли, хоть будь он
француз, или цесарец, или швед — всё
немец.
— Н.В. Гоголь, украинский писатель. Цитата из повести «Ночь перед
Рождеством»

5. Меноніти в Олександрівську
У нашому краї менонітські колонії виникли на острові Хортиця, а Хортицький менонітський округ знаходився на території
Олександрівського і Катеринославського повітів.
У розвитку менонітських колоній Запоріжжя наприкінці XVIII – на початку ХІХ століття головну роль відігравало
сільгоспвиробництво: тривали пошуки засобів отримання високих врожаїв, формувалась матеріальна база для організації освіти і
медичного обслуговування в колоніях. У 50-ті роки ХІХ століття найприбутковішою галуззю економіки в менонітських колоніях стало
хліборобство, а господарства остаточно набули ринкового характеру. Водночас загострилася земельна проблема, відбувались
процеси обезземелення і, як наслідок, – соціального розшарування населення регіону.

6. Меноніти високо цінували грамотність, яку нині вважають «найважливішою потребою суспільства». Неписьменних
не було. Хлопчики і дівчатка обов'язково відвідували школи, які були в кожній колонії. Навіть противники іноземних
колоністів стверджували, що ті «працьовиті, люблять порядок, моральні, гуманні і не вживають алкоголь». Їх вплив на
оточуючих російських селян вважався цілющим.
- Михайлівський млин, с.
Михайлівка
У першій половині XX століття на території Хортиці знаходилося 132 підприємства загальною вартістю,
за різними оцінками, до 1,5 млн. карбованців, з них 17 машинобудівних заводів, 30 водяних млинів, 8
цегляних заводів, 14 дрібних підприємств, завод годинників і механізмів Кригера, оцтовий завод. Товари, які
випускали менонітські заводи, були конкурентоспроможними і витісняли якісні, але дорогі товари
англійських і американських виробників.

7. Відмінними рисами менонітських колоній були національна
єдність, солідарність і релігійність. Спільна праця на полях колоній,
відсутність земельних переділів, спланована закупівля
сільськогосподарського і посівного матеріалу, загальні дослідні поля і
ферми племінної худоби сприяли вирощуванню багатих врожаїв,
отриманню прибутків від продажу вовни, розвитку торгівлі з іншими
країнами і, як наслідок, благополуччю колоністів. Такий «рай»
колоністам діставався не у вигляді манни небесної, вони будували його
самі на звичайних землях, у посушливих кліматичних умовах. У
колоніях менонітів взагалі не було ні пивних, ні таверн і свят було
значно менше, ніж у православних. Молитва і праця - в усі часи ці
слова були девізом менонітів.
Меноніти вважали, що праця на землі - головне заняття, угодне
Богові, а обробляння землі - Боже творіння, і саме тому вони є
продовжувачами справи самого Творця.

8. Справжньою трагедією для менонітів стала Перша світова війна. Боячись масового
шпигунства, російський уряд насильно переселяв їх з України до Поволжжя. Депортація
здійснювалася за рахунок колоністів, їхні землі та майно конфісковували на користь
держави. Громадянська війна ще більше посилила похмурі прогнози не тільки
економічного розорення, але й повного фізичного знищення колоністів. Голод, розруха,
переділи землі, закриття молитовних будинків змушували менонітів емігрувати в США і
Канаду. Індустріалізація і колективізація країни також супроводжувалися посиленням
наступу на «ворожі елементи», серед яких виявилися й колишні колоністи. Тисячі з них
були вислані за межі України, тисячі померли в роки голодомору...
Продовженням трагедії менонітського населення України стали роки сталінських
чисток і репресій. Щодня органи державної безпеки то викривали, то ліквідували так звані
фашистські організації, махрових націоналістів, шпигунів, диверсантів, шкідників, основу
яких складали колишні колоністи. Черговий виток репресій і депортації менонітів, що
почався в 1935 році, тривав роки і завершився в перші місяці Другої світової війни. Після
війни депортованим з України колоністам не дозволили повернутися в Україну...

9. На сьогодні в Україні діють три менонітські спільноти в Запорізькій області, а також у
Херсоні. У Запорізькій області одна зі спільнот має власне церковне приміщення. При всіх
спільнотах діють недільні школи.

10. Відлуння менонітів у сьогоденні
 Запорізький дуб
«Старий» або «Великий Дуб» до сих пір дуже шанований у середовищі менонітів.
Згідно менонітським легендам, у той момент, коли перші колоністи прибули до річки Верхня
Хортиця, прогримів грім, хлинула страшна злива. Першим надійним укриттям для обозу
переселенців стала розлога крона вже тоді величезного дерева.
У 1789-му нашому дубу було вже близько 500 років. Зараз цьому велетню – майже
засохлому, на жаль, – трохи більше 700. У 2010 році за результатами всеукраїнського
конкурсу «Національне дерево України» Запорізький дуб був визнаний Історичним деревом
країни. І не дарма: з головною визначною пам'яткою Верхньої Хортиці пов'язана величезна
кількість легенд!
Кажуть, що в 1648 році сам Богдан Хмельницький відпочивав в його тіні, а в 1675
році кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко з іншими козаками саме під цим дубом
написали лист, адресований турецькому султану. Ходить легенда і про те, що Тарас
Шевченко в 1843 році читав написану ним поему «Катерина» під Запорізьким дубом. Під
час Громадянської війни дуб хотіли знищити махновці, а під час Другої світової війни
його хотів розпиляти Адольф Гітлер і вивезти до Німеччини як трофей і символ
перемоги над слов'янським духом.

11.  Балка Партизанська
Балка ця дуже широка, простора - її основне річище простягнулося
більш ніж на три кілометри зі сходу за захід, а рукави балки - близько трьох
кілометрів завширшки, з півночі на південь. На її схилах свій початок бере
річка Хортичанка, притока річки Верхня Хортиця (саме завдяки їй острів
називається Хортиця).
Коли сюди заселилися меноніти, яр ще називався Кайдакський. Поруч
були побудовані колонії Розенталь і Хортиця.
На початку XX століття тут стали прокладати Другу Єкатерининську
залізницю. Треба було прокласти її через яр, де перепади висоти складають
до 80 метрів. Підрядниками виступили меноніти. Вони-то, завдяки своїй
працьовитості, і виконали цю грандіозну роботу. Навколо балки був
побудований насип, по якому й проклали колію.
Однак при будівництві зіткнулися з тим, що вода, накопичуючись після дощів і танення
снігів, починала розмивати насип. Вийшли з положення наступним чином: у точно
розрахованих місцях побудували п'ять тунелів, які були призначені для відводу води.
Про тунелі також ходять різноманітні легенди: мовляв, їх будували для проїзду танків під
час ВВВ. Однак це не так. Призначення тунелів легко побачити під час сезону дощів або
навесні, після танення снігів, коли по ним фактично неможливо пройти через потоки води.

12.  Архітектурна спадщина
«Замок Вальмана» в стилі
югендстиль. Будувався як дитячий
сад для дітей менонітів.
Особливий тим, що жодна зі
сторін будинку не повторює інші і
є унікальною.
Нині в ньому районне управління
освіти.
«Лерерсеминаре», вчительська
семінарія, де навчали вчителів для
шкіл.
Нині належить школі №81.
«Медхеншуле» або «Школа для дівчаток».
Будівля в стилі модерн з елементів
голландського ренесансу і пізнього бароко,
побудована в 1904 році - одна з візитівок
Запоріжжя. Її головний фасад нагадує
будівлі Північної Європи, які стоять на
берегах каналів. Будівля має й історичну
цінність: у 1910 році тут була заснована
перша в Російській імперії
природоохоронна організація - Хортицьке
товариство охоронців природи.

13. Пам’ятник менонітам у Запоріжжі
Пам'ятник був відкритий у жовтні 2009 року. Автором композиції виступив канадський меноніт Пол Епп.
Меморіал присвячений пам`яті менонітів, які в 1930-ті роки стали жертвами сталінських репресій і релігійних
утисків.

14. Перелік використаних джерел
1. Марочко В. І. Меноніти в Україні // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6.
2. Меноніти на Запоріжжі // http://stepovyky.blogspot.com/2011/02/blog-post_7515.html
3. Невигадані Історії. Релігії та конфесії у Олександрівську. // «РадиоТри» Запорожское проводное радио
4. Михайлівський млин // Михайлівська сільська рада. Офіційний сайт сільської ради
5. Запорожские меннониты – пропавшая цивилизация // сайт игры «Геокэшинг»
6. Акбаш Р. Интересное Запорожье: Верхняя Хортица. Дорогами меннонитов // сайт misto.zp.ua
7. Демидов Д. Верхняя Хортица. Тут жили меннониты // Интернет-проект Демидова Д. Kwidoo
Для додаткового ознайомлення з архітектурою менонітів:
Он-лайн редакція книги Руді Фрізена «Менонітська архітектура. Від минулого до прийдешнього».

15. Дякую
за увагу!
РОБОТУ ВИКОНАЛА
СТУДЕНТКА Ф-ТУ ЖУРНАЛІСТИКИ ЗНУ
КОРОЛЬ ПОЛІНА