1. ІСТОРІЯ СТРУСОВА
ВЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ - КУДРИЧ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
Село Струсів розкинулось на правому березі річки Серет , на
автомагістралі Тернопіль – Івано – Франківськ , за 28 км. , від
обласного центру , за 4 км . від залізничної станції Микулинці
– Струсів .
На території нинішнього Струсовапоселеннялюдей існувало
з давніх – давен . Про це свідчать археологічні знахідки ,
зроблені тут вченими на початку 20 ст., зокрема професором
Юрієм Полянським . При розкопці траншей для фундаменту
костелу в 1901 р. була знайдена ціла палеолітична майстерня
крем»яних знарядь із заготовками кременю та готовими
виробами .
До кінця 16 ст. , село носило назву Підбогородичне , на честь
Церкви Пресвятої Богородиці , яка височіла на горі з боку лісу
, в документах вперше згадується у 1434 році , як власність
Якуша з Оринена . На превеликий жаль , слідів цієї церкви не
знайдено . Подальша історія села пов»язана з історією т.зв.»
роду червоно руського « . Глава цього роду , Януш Кердей ,
мав багато володінь на Поділлі , в тому числі йому належали і
навколишніземлі Підбогородичного. Зміна назвисела сталася
в зв»язку з одруженням ЯковаСтруся з м.Комарова ізвнучкою
Януша Кердея . З того часу Струсь став володарем села , яке і
отримало нову назву – Струсів . Родина Струсів збудували тут
замок , перед 1534 року , заснували католицьку парафію ,
наприкінці 16 ст., перетворили село на містечко . У 1610 році
Микола Струсь отримав для Струсова королівський привілей
на два річних ярмарки й щотижневі торги . Привілеї сприяли

2. розвитку торгівлі й ремесел , зростанню населення містечка .
Оскільки у Миколи Струся не було синів , з 1627 року містечко
дісталося його зятям – Калиновському й Синенському .
Однак замок Струсів на лісовій горі , що височіла над
поселенням помітно вплинув на обороноздатність Струсова і
навколишніх сіл. Згодом селище було захищене від нападів
ворога оборонним муром із західної сторони між двома
раменами річкової петлі , замикаючи таким чином річково-
сухопутне кільце разом з фортецею Струся .Рештки цього
муру збереглися до наших часів . В»їзна брама контролювала
рух возів , вершників і піших на в»їзді в місто . Окрім того ,
побудованийбіля брами заїзний двір з корчмою , служив для
обслуговування і перепочинку подорожніх , з яких збирали
мито.
Про наближеннятатарів і турків сповіщалазапалена смоляна
бочка , встановлена на високій вежі на пагорбі між
Микулинцями і Лучкою .Вартові запалювали її , коли на
горизонті з»являлися сигнали з боку татарського Чорного
Шляху . На прикінці 16 ст. на горі , ліворуч від замку Струся ,
два ченці – василіяни видовбали у скалі білого черепашника
печеру і церковцю Св.Миколая, яка збереглася й донині .
В роки хмельниччини струсівські міщани – кравці , шевці ,
пекарі, бондаріта ін. - допомагали повстанцям здобути замок
.Згодом , разом із навколишніми селянами вони нападали на
шляхетські двори . Війни й татарські напади другої половини
17 ст. призвели до великих руйнувань ( у Струсові було
знищено понад 140 будинків ) й занепаду містечка . У 1690
році А. Панкрович продав Струсів М. Дрозду .У 18 ст. один із

3. власників замку допоміг струсів чанам надбудувати над
печерною церквою величний кам»яний храм , реставрацію
руїн якого розпочав у 1993 році і успішно продовжує парох
греко – католицької громади ігумен монастиряотців Василіян
у Бучачі о. Іван Майкович . Василіянська церква під лісом
з»єднана підземних ходом з Теребовлянським Замком . Є
також бічний тунель у бік замку Струся . В даний час ці ходи
завалені .
Окрім Василіянської церкви, у центрі Струсова близько 1660
р. була побудована дерев»яна церква Св.Миколая , на місці
якої у 1930 р. греко – католицька громада під керівництвом
пароха отця крилошанина Теодора Цегельського спорудила
нову , кам»яну .В 1903 р. побудовано костел .
Струсів кінця 15 ст. був звичайним сільським поселенням .
Йогожителі займалися сільським господарством – вирощували
хліб , розводили худобу , у навколишніх лісах і річках
полювали на диких звірів, ловили рибу , віддаючи частку своєї
праці на користь володарів села . Близьке розташування
Теребовлянського Замку зіграло позитивну роль у розвитку
Струсова . Містечко почало відроджуватися лише у 18 ст.. У
1718 р. тут виник об»єднаний цех столярів , римарів ,
колодіїв , бондарів та інших ремісників , 1747 р. було
підтверджено його статут. У середині століття в Струсові
існував великий василіанський монастир .В 1757 р. він
отримав привілей на десятирічний відпуст у день Св.Миколи
папи Бенедикта 14 .Післяпереходу Галичини підАвстрійське
панування 1772 р. Струсів зберігає статус містечка , однак
1795 р. тут заборонили проводити ярмарки з огляду на
близькість Тереболі й відсутність у міста привілеїв . У 18- 19

4. ст.ст. містечко належало Потоцьким , потім Лянцкоронським
та Баворовським .
У наступні десятиріччя мало що змінилося в житті
населення Струсова . Як і раніше , люди тяжко працювали на
пана , виконуючи різні повинності , сплачуючи непосильні
податки . Не принесла їм полегшення і реформа 1848 р. .
Скасування кріпацтва послужило значним поштовхом для
швидкого розшаруваннясела . Так , наприклад , за переписом
1880 р. у Струсові проживало 2 683 чол. У селі було 366
господарств , їм належало 1463 морги орної землі , 82 морги
луків та городів і 171 морг пасовиськ . Таким чином , на душу
населення припадало по 0, 64 морга орної землі . Тим часом
місцевому графу Баворовському належало 718 моргів орної
землі , 39 моргів луків і городів , 38 моргів пасовиськ та 3 396
моргів лісу . Правда , після скасування панщини люди
потягнулися до освіти . Почалося галицьке відродження . У
будинку колишнього заїзного двору ( корчма ) було відкрито
школу з польською мово навчання у 1888 р. Пізніше побіч
ринкової площі збудовано й українську школу . В 1877 р.
засновано « Народну читальню « , яка у 1884 р. стала
читальнею « Просвіти « . Місцевий міщанин Йосип Ситник та
священик Теодор Цегельський були першими засновниками
і провідниками просвітницьких товариств та громадських
організаційсела. До 1939 р. крім «Просвіти« , у Струсові діяли
Товариство кредитної каси , « Сільський Господар « , « Союз
Українок « , « Хлопська Рада « , « Братство Тверезості « ,
городницько – пасічницька спілка і різні кооперативи.
Відгомін першої російської буржуазно – демократичної
революції 1905 р. – 1907 р . докотився і до Струсова і вилився

5. у великий страйк батраків . Вони вимагали землі , рівного
виборчого права , зменшення податків . Перша
імперіалістична війна ще більше погіршила становище
трудового люду .
На боці Австрії воювали Українські Січові Стрільці :
Никифор Гірняк , його брати : Йосип , Євген , Володимир ,
Михайло Герман , Родіон Сліпий . В УГА були Є.Дзвінка , Іван
Іванчук , Корнель і Володимир . Загинули : М.Герман ,
В.Цегельський , М. Лящинський .
До початку вересняфронт стабілізувався нар.Стрипі , до 1917
р. однак німецьке та австрійське командування готувало
наступ , який відкинувросійську армію. При відступі російська
армія знищила сади та будівлі , а вісімнадцятирічних юнаків
забрала до армії.
Настав 1918 р. Опереджаючи події українці оголошують
ЗУНР . В Струсові влада перейшла до українців мирно
завдяки зусиллям Романа Цегельського та Миколи
Кухаришина . А бургомістром містечка Струсова став Григорій
Іванчук . У Струсові до травня 1919 р. існував табір для
військовополонених . У Визвольних змаганнях українцям
Галичини не вдалося створити свою державність і
західноукраїнські землі ввійшли до складу Польщі .
Це і призвело до національного і соціального напруження
між поляками і українцями . Фінансовий стан українського
населенняне дозволяв багатьом здібним учням продовжувати
навчання і вони залишалися вдома. В містечку Струсові, вони
включалися в організованікультурно - освітнє життя . З 1890 р.
очолює і керує читальнею о.Теодор Цигельський . Протоколи

6. зборів і засідань велись українською мовою . Струсівська «
Просвіта« мала крамницю , яка торгувала до 19 вересня 1939
р.
Польська школа і державане дозволяла нашим жителям ( м.
Струсова ) знати історію України . Знала її лише невелика
частина освідчених людей . І так , в цікавій розмові між
струсівським священиком о.ТеодоромЦегельським і останнім
, власником поміщицького маєтку в Струсові графом Петром
Дудін – Борковським з»ясувалося , що він знає , що його
прадіди - Дудін – Борковські , це давній козацький рід , а він
його нащадок ( захищав інтереси українців в польському
парламенті , а графиня не дозволила в Струсові проводити «
пацифікацію« 1930 р. )
За польської влади гонінням і репресіям був підданий
письменник Андріан Іванчук ( 1903-1951 р р), який сидів в
концтаборі Березі Картузькій і лише у 1939 р. був випущений
.ОУН була заснована в м.Струсів місцевим патріотом
Іванчуком Степаном Григоровичем .
З приходи радянської влади , в період з 1939 – 1941 рр. було
репресовано місцевих жителів : Степан та Йосиф Дзюба ,
Пошелюжний Л. , Д.Іванчук , С.Іванчук , С.Заяць , Бойко М.,
Мединський Ю. У січні 1940 р. Струсів став районним центром
. Було утворено районний комітет партії на чолі якого тоді
стояв Циганенко .
Однак 22 червня 1941 р. почалася радянсько – німецька
війна . Радянська влада та її знаряддя НКВС знищили тисячі
невиннихлюдей . За свідченнням жительки Крупи Теодозії (
с.Налужжя ) : « Після вступу німців до Тернополя всюди було

7. оголошено , щоб жителі пішли впізнавати своїх рідних . Коли
нас впустили в камери ,то біля стіни , в одній із камер цвяхами
було прибита дівчина , а каналами стікала кров . Ця жінка не
могла впізнати свого батька , але по одежі , а потім і тілові
впізнала жителя Струсова – Пошелюжного А. «
З червня1941 р.по 23 березня1944 р. господарями м. Струсів
були німці. Вони наклалина жителівконтингент . За 1942- 1943
рр. Теребовлянський край здав 2500 вагонів зерна ( 25 тис. ) і
120 т. картоплі . Без дозволу нової влади господар не міг
зарізати свині. Тому свиней різали в льохах і т.д.
29 серпня 1942 р. фашисти вчинили облаву і розстріляли 20
мирних жителів. 5 вересня розстріляли 30 українських
патріотів, а 180 чоловік відправилидо концтабору в Бельзеці
, звідки ніхто не повернувся. 2 січня 1944 р. у Струсовіна місці
колишнього ринку ( зараз школа ) було розстріляно 25 чоловік
і серед них струсів чани : Кароль Степан , Яринович Зеновій ,
Теплий Іван , Кароль Євстахій , Олійник Леонід , а решту були
мешканці навколишніх сіл.
Керівником УПА в Струсові був Кароль Сергій Григорович .
23 березня1944 р. м.Струсів було визволеновіднімців. У 1946
р. було створено Струсівську сільську раду депутатів , яку
очолив комуніст С. Дзюма . Весною 1948 р. організовано
колгосп ім.Кірова , який очолив Габрів Г.І. .Сюди ввійшло 146
сімей селян села , колективне господарство мало 380 г. землі
, 25 робочих коней , інвентар.
У 1951 р. колгосп об»єднався з артіллю с.Варваринці ,
господарство очолив Ногас Я.Ф. Тоді ж у Струсові почала
працювати Дарахівська МТС , політвідділ , якої видававгазету

8. « Сталінський Шлях « , на базі якої потім стала виходити
районна газета « Червоні зорі « .У 1959 р. до колгоспу «
Паризька комуна « приєднано артіль с. Налужжя. У цьому ж
році було ліквідовано район , його територія ввійшла до
складу Теребовлянського району .Лише з 1965 року
колгоспники почали отримувати пенсії, але оплата праці була
вкрай обмеженою . Ситуація змінилася на краще у 70 роках .
Порівняно з 1961 роком до 1974 року зарплата зросла у два
рази .
Частина мешканців Струсова працювали на комбінаті
продуктових товарів та в міжколгоспній будівельній
організації , АТП . В селі було 12 магазинів і 2 їдальні . У
Струсові працювала лікарня на 50 ліжок з пунктом швидкої
допомоги , пологовий будинок , поліклініка , аптека , 2 школи
– школа – інтернат( 1959 р. ) та середня школа іменіС.Будного
( 1972 р.) , дитячий садок та ясла . При будинку культури у
1957 року було утворено капелу бандуристів « Кобзар « .У
1962 році капелі присвоєно звання народної , у 1967 –
заслуженої . Створено як ансамбль бандуристів за ініціативи
А.Заячківського , В.Обухівського ( керівник ) та І.Пухальського
.Біля витоків капели була Г.Білогуб – Вернигір – бандуристка ,
вчителька Струсівської школи – інтернату , яка навчала гри на
бандурі майбутніх учасників колективу . Колектив складався
із понад50 учасників , серед яких солістами у різні часи були :
заслужений артист України Р.Бойко , заслужені працівники
культури України І.Громик , М.Мечник , Р.Набитович , а також
П.Вербицький , В.Вербовецький , Д. Губ»як , О.Воробйов ,
К.Кокошко .

9. До репертуару « Кобзаря« входить духовна музика , козацькі
, стрілецькі , народніпісні , колядки , щедрівки , а також твори
українських композиторів . Капела виступала з концертами в
Києві , Запоріжжі, Дніпропетровську та багатьох інших містах
України . А також у Болгарії , Литві , Польщі , Російській
Федерації , Сербії,Словаччині, Хорватії,Югославії.При капелі
працює студія « Кобзарик « ( керівник Ярослава Кубіт ) .
На прикінці 90 років прокотилась хвиля приватизації . У
Струсові приватизовані магазини, підприємства – комбінат
продуктових товарів, АТП .
У 2009 роцівідкрито пам»ятник провіднику українськоїнації
Степану Бандері. Того ж року відновлено фігуру Божої Матері
, у центрі с. Струсова . А ще діє струсівський музей « Кобзар «
, краєзнавчий музей .Сприяв розвитку культури с.Струсова
сільський голова Бойко Роман Богданович .
Мистечко Струсів славне своєю інтелігенцією , відомими
майстрами сцени , пензля , пера і різця , високо свідомими
патріотами рідного краю .Це , насамперед , сузір»я братів
Гірняків : Йосип – знаменитий актор і режисер театру «
Березіль « ; Никифор - професор українських гімназій в
Галичині , сотник УСС ; Юліан – учений хімік і фізик ;
Володимир – економіст , хорунжий УСС ; Юстин – св»ященик ;
Омелян - учитель ; Євген – лікар . Це всесвітньо відомий
скульптор і архітектор , професор Михайло Паращук , вчений
– етнограф і педагог Северина Паріллє , вчений –
літературознавець Марія Деркач , мемуаристи Йосип Іванчук
та Йосип Панасик та інші .

10. Поети : Іванчук Адріян ( 1903-1951 рр) зі Струсова . За
професією журналіст , вчитель . Був членом літературного
об»єднання« Гроно « . Писав віршіна соціальну тематику , про
любов до рідного краю , за що був ув»язнений у польський
концентраційний табір Береза Картузька . Друкував вірші в
журналах « Світло « , « Нові шляхи « , « Вікна «.
Степан Будний ( 1933- 1958 рр) талановитий поет , журналіст
, перекладач , член Спілки письменників України , лауреат
літературно – мистецької премії в Чернівцях. Його ліричні
новели , етюди друкувалися в періодичній пресі . В 1961 р.
була опублікована збірка « Людина до сонця йде « , а в 1972
р. « Поезія« . У Львівському видавництві« Каменяр « у 1997 р.
видано повне зібрання творів поета під назвою « Син землі «
з аналізом його творчості Г. Кушнерика .
Роман Качурівський ( 1943 – 2010 р.р.)- поет , журналіст ,
член Спілки письменників України ( 1973 р ) , якого перша
збірка поезій « Літній зорепад « видана в 1973 р. Опублікував
сім книг та матеріали до двотомного бібліографічного
показника « Українська поезія в Західноукраїнських та
зарубіжних українських виданнях 20 – 40 років «.
Прославили село Струсів: перекладач - Ольга Ситник - Сліпа
, Родіон Сліпий - лікар, Ярослав Крушельницький , знаменитий
художник імпресіоніст .
Яскраву сторінку історії , культури і мистецтва вплітає в
багатогранне життя Теребовлянщини село Струсів .