Дарина Розлома (спеціальність «Журналістика», заочне відділення) представляє досвід медіаосвіти в Канаді

1. Розлома Дарина, 3313-з

2. Відомо, що Канада – батьківщина знаменитого теоретика медіа
Маршалла Маклюена. І саме він ще в 1950-ті роки розробив
перший у країні спеціальний навчальний курс, який стосувався
вивчення медіакультури.

3. Як і в багатьох інших країнах, історія медіаосвіти в Канаді почалася з
курсів основ кіномистецтва. У 60-х роках ХХ століття кіноосвіта стала
звичайним явищем у канадських середніх школах. Цей рух отримав
назву "Screen Education" – "Екранна освіта".
Screen Education

4. У ці ж роки була створена перша організація, яка об'єднала
канадських медіапедагогів, – Канадська асоціація екранної освіти
(CASE: Canadian Association for Screen Education). У 1969 році вона
провела першу масштабну національну конференцію в Торонто. У
1970-х роках рух медіаосвіти в Канаді зазнав серйозних труднощів
через нестачу фінансування і відсутність цілеспрямованої державної
підтримки. Незважаючи на це, у квітні 1978 року в Торонто була
заснована Асоціація медіаграмотності (Association for Media Literacy
– AML) під керівництвом Б. Дункана. Тепер ця організація налічує
понад 1000 членів.

5. Починаючи з 1980-х років,
ситуація значно змінилася.
У 1986 році спільними
зусиллями Асоціації
медіаграмотності і Міністерства
освіти провінції Онтаріо був
випущений солідний підручник з
медіаосвіти – "Media Literacy
Resource Guide", незабаром
перекладений на французьку,
іспанську, італійську та японську
мови.

6. Асоціація медіаграмотності систематично організовувала навчальні
курси для вчителів, проводила конференції. Із 1987 року медіаосвіта
стала складовою частиною шкільної освіти в провінції Онтаріо, де
проживає третина 30-мільйонного населення Канади.

7. Не залишилися осторонь від руху медіаосвіти й канадські
франкофони. У вересні 1990 року шкільні вчителі, викладачі
університетів, діячі медіакультури Квебека теж заснували Асоціацію
медіаосвіти (Association for Media Education in Quebec – AMEQ).

8. Незабаром аналогічний рух виникає й в інших канадських провінціях.
У жовтні 1990 року в провінції Манітоба пройшла своя установча
конференція Асоціації медіаосвіти (MAML: Manitoba Association for
Media Education). Приблизно з того ж часу Манітобський університет
почав готувати "медіаосвічених" вчителів на педагогічному
факультеті.

9. Восени 1992 року подібна асоціація була створена в провінції Нова
Шотландія (Association of Media Literacy for Nova Scotia, AML-NS).

10. У 1991 році у Ванкувері була створена Канадська асоціація
медіаосвіти (CAME: Canadian Association for Media Education). У 1994
році ця асоціація організувала літні курси для вчителів і стала
публікувати навчальні посібники та рекомендації. У цьому ж році
Асоціація зацікавила своїми проектами Міністерство освіти. Це
привело до того, що восени 1996 Британська Колумбія стала першою із
західних провінцій, яка впровадила обов'язкове вивчення медіа до
шкільного навчального процесу (курсів мистецтва та англійської мови).

11. У 1993 році в Альберті створено Асоціацію медіакомпетентності
(AAMA: Alberta Association for Media Awareness). Мета була такою ж –
сприяти медіаосвіченості дітей і дорослих.

12. Усі канадські регіональні асоціації медіаосвіти організовували
конференції, семінари, майстер-класи, публікували методичні
рекомендації, співпрацювали з Міністерством освіти з питань
розробки шкільних навчальних планів і програм. Поступово дедалі
більше канадських провінцій уводили вивчення медіа до навчального
процесу. Зрештою, багаторічні зусилля увінчалися тріумфальною
перемогою – у вересні 1999 року вивчення медіакультури стало
обов'язковим для учнів усіх канадських середніх шкіл з 1-го до 12-го
класу.

13. Звісно, канадські провінції мають свої особливості в галузі освіти. Але
координація зусиль медіапедагогів з різних регіонів здійснюється за
допомогою Канадської асоціації медіаосвітніх організацій (Canadian
Association of Media Education Organisations: CAMEO), створеної в 1992
році.

14. На теорію медіаосвіти в Канаді найсерйозніше вплинули ідеї Маршалла
Маклюена, хоча досить сильний вплив відчувається й з боку провідних
британських медіапедагогів (Лен Мастерман, Кері Безелгет, Ендрю
Харт).

15. На відміну від США, в Канаді ніколи не були популярні ідеї "захисту від
медіа". Зате ідеї розвитку критичного мислення та культурологічні
теорії, які прийшли з Європи, отримали значно більшого поширення.
Утім, замість шести лаконічних ключових понять, висунутих
британськими медіапедагогами (К. Безелгет та ін.), канадська система
медіаосвіти віддає перевагу більш широкому спектру понять.

16. Пропонується 8 ключових концептів:
• Усі медіатексти – результат цілеспрямованого конструювання.
• Медіа створюють реальність.
• Аудиторія оцінює значення медіатексту виходячи з таких факторів, як
стать, раса, вік, життєвий досвід.
• Медіа мають комерційне значення.
• Медіа містять ідеологічні та ціннісні повідомлення (пряма адаптація
знаменитої тези М. Маклюена).
• Медіа мають соціально-політичне значення.
• Форма і зміст у медіатексті тісно пов'язані, кожен вид медіа має свої
особливості мови, натяків і кодування реальності.
• Кожен медіатекст має унікальну естетичну форму.

17. При вивченні різних видів медіа канадські педагоги розглядають
питання, пов'язані з їхньою історією, економічними механізмами,
впливом на аудиторію, типовими жанрами, персонажами, специфікою
мови, роллю реклами, проблемами насильства та сексу в медіа тощо.
Більшість діячів медіаосвіти в Канаді виступають проти використання
медіаосвіти виключно в ідеологічних цілях. Вони працюють для
всебічного вивчення технічних характеристик створення медіатексту, а
також із метою масової підготовки майбутніх фахівців у галузі
медіакритики.

18. Найбільшою подією не тільки для канадської, але й для міжнародної
медіаосвіти стала всесвітня науково-методична конференція "Summit
2000: Children, Youth and the Media – Beyond the Millennium", яка з
успіхом пройшла в Торонто в травні 2000 року. У цьому форумі взяли
участь делегати з 54 країн.
Головними цілями саміту були підтримка ефективної медіаосвіти,
стимулювання поширення найкращих навчальних програм і
практичних методик, зближення позицій діячів медіасфери і
медіаосвіти.

19. Канадський медіапедагог Д. Леверанз систематизувала вимоги до
знань і вмінь, що пред’являються до учнів шкіл у процесі медіаосвіти.
Ось основні з них:
•учні повинні мати доступ до друкованих, візуальних та електронних
медіа з різними цілями;
• учні повинні володіти термінологією медіаосвіти;
• учні повинні розуміти, що всі медіатексти містять «повідомлення»;
• учні повинні вміти «декодувати» й аналізувати медіатексти в
історичному, соціальному та культурному контексті, розуміючи при цьому
відносини між аудиторією, медіатекстом і навколишньою дійсністю;
• на основі отриманих знань учні повинні мати можливість створювати
власні медіатексти різного характеру, обговорювати свої медіапроекти, як
і медіатексти, створені іншими людьми.

20. Використані джерела
1. Головченко Г. О. Розвиток медіаосвіти у США // Збірник
наукових праць третьої Міжнародної науково-практичної
конференції «Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній
освіті: досвід, проблеми, перспективи». – Львів, 2012. – С. 129-
132.
2. Макух-Федоркова І. І. Канадська модель впровадження
медіаосвіти в контексті сучасної освітньої політики //
Аналітика. Прогнози. Інформаційний менеджмент.
Міжнародний інформаційний дискурс: Аналітична оцінка та
практика. – Чернівці: Чернівецький національний університет,
2011. – С. 113-133.
3. Федоров А. Медиаобразование в Канаде //
www.mediaeducation.ru/publ/fedorov/kanada.htm