• Like
скарга в дпс украины
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×
  • Full Name Full Name Comment goes here.
    Are you sure you want to
    Your message goes here
    Be the first to comment
    Be the first to like this
No Downloads

Views

Total Views
331
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
0

Actions

Shares
Downloads
0
Comments
0
Likes
0

Embeds 0

No embeds

Report content

Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
    No notes for slide

Transcript

  • 1. ПОВТОРНА СКАРГА про скасування податкових-повідомлень рішень та рішення Державної податкової служби у м. Києві На підставі Наказу №______від ______.2012 року Державної податкової інспекції у_________ м. Києва ДПС (надалі – «ДПІ») було проведено позапланову документальнуневиїзну перевірку ТОВ «____» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахуванняі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ«H» за період з ___.2011р. по ____.2011р. За результатами проведеної перевірки було складено Акт від __.10.2012 № «Прорезультати документарної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ________________зпитань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток таподатку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «H» (надалі – «Акт перевірки»,див. Додаток 1). Платник податків ТОВ « (надалі – «Скаржник») не погодився з висновками,викладеними в Акті перевірки та _____2012 року надав свої Заперечення до Актуперевірки № ___ від ___.2012 року та просив скасувати їх повністю як таких, щосуперечать податковому законодавству України. Проте, ДПІ при розгляді Заперечень до Акту перевірки взагалі не взяла до увагизаперечення Скаржника щодо безпідставності нібито виявлених порушень, жодним чиномна них не відреагувала та Листом №________ від 08.11.2012 року «Про надання відповіді,направлення податкових повідомлень рішень» (надалі – «Про результати розгляду»)відмовила в задоволені заперечень. На підставі Акта перевірки ДПІ у ________________ м. Києва винесено податковіповідомлення-рішення №_____ від __.11.2012 року (надалі – «Рішення1») та №______ від__.11.2012 року (надалі – «Рішення2»), яким Позивачу було донараховано суми грошовихзобов’язань: І. з податку на прибуток на загальну суму 417 891,5 грн.; та ІІ. з ПДВ на суму 363 383, 91 грн. та штрафних санкцій на суму 187 619, 96 грн. Не погодившись із Рішенням 1 та Рішенням 2 Скаржник ___.11.2012 року звернувсядо Державної податкової служби у м. Києві (надалі – «ДПС у м. Києві») із первинноюскаргою про скасування Рішення 1 та Рішення 2 в повному обсязі (надалі – «ПервиннаСкарга»). ___.01.2013 року ДПС у м. Києві за результатами розгляду Первинної Скарги булоприйнято рішення № _______ (надалі – «Рішення ДПС»), яким Рішення1 та Рішення2залишено без змін, а Первинну Скаргу без задоволення. В Рішенні ДПС про відмову взадоволенні Первинної Скарги ніяким чином не обґрунтовується така відмова, адже жоденаргумент наведений Скаржником в Первинній Скарзі, а також копії документів, наданіДПС у м. Києві, що підтверджували такі аргументи не були проаналізовані та адресовані вРішенні ДПС. Рішення ДПС повністю копіює Акт перевірки та лист Про результати 1
  • 2. розгляду, та жодним чином не досліджує ті обґрунтування та документи, що були наданіСкаржником в Первинній Скарзі. У зв’язку із чим Скаржник вважає, що ДПС у м. Києві взагалі не розглядала ПервинуСкаргу, та необґрунтовано та безпідставно відмовило в задоволені Первинної Скарги.Тому, Рішення1, Рішення2, а також Рішення ДПС є незаконними, необґрунтованими татакими, що суперечать діючому податковому законодавству України, а тому підлягаютьповному скасуванню Державною податковою службою України з наступних причин: І. Податок на прибуток Відповідно до Акта перевірки ДПІ вважає, що Скаржник нібито відніс вартістьтовару, що повинен був поставити ТОВ «Н» та не поставив за договором купівлі-продажу№__ від 20.10.2011 року до складу «валових витрат», а тому на думку перевіряючихСкаржник завищив витрат за 4 квартал 2011 р. на суму ________ грн. На підставі такихприпущень, ДПІ винесло Рішення 1 та донарахувало Скаржнику зобов’язання з податку наприбуток на суму 417 891, 50 грн. Проте, такі дії перевіряючих повністю суперечатьнорам ПКУ щодо оподаткування прибутку підприємств, є протиправними, а томупідлягають скасуванню з огляду на наступне: 1. Починаючи з 1 квітня 2011 року ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність, а порядок оподаткування, визначення доходів та витрат платниківподатків-підприємств встановлений в Розділі 3 ПКУ. На відміну від старого податковогозаконодавства ПКУ взагалі не містить такого поняття як «валові витрати» та невстановлює будь-якого порядку їх визначення або застосування. ПКУ встановив повністюнові правила визначення витрат підприємств-платників податку на прибуток, щовраховуються при обчислені об’єкта оподаткування (ст. 138 ПКУ). Тому є незрозумілимта безпідставним застосування інспектором «валових витрат» до операції купівлі-продажутовару у ТОВ «Н», оскільки договір на придбання товару, видаткові накладні та оплатаздійснюватися в період жовтня – грудня 2011 року, тобто коли податкові норми щодо«валових витрат» втратили свою силу, а податковий облік витрат за цією операцієюповинен визначатися виключно відповідно до ст. 138 -143 ПКУ. Таким чином, ніяких «валових витрат» по операціях купівлі-продажу товару у ТОВ«Н» Скаржник не формував за період з 1.10.2011 р. по 31.12. 2011 р., а тому не міг їхзавищити чи занизити за цей період. Договір купівлі-продажу №__ від 20.10.2011 року із ТОВ «Н» та Видаткові накладніпередбачали, що Скаржник повинен був отримати та оплатити товар, який є різнимидеталями, що реалізуються споживачам при доукомплектації екскаваторів та проведенніремонтних робіт. Тому, витрати на придбання деталей для доукомплектації та/або ремонтуекскаваторів є операційними витратами Скаржника, що включаються в собівартістьекскаваторів при їх реалізації 3-м покупцям. Тому, відповідно до ПКУ підлягаютьвключенню в витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (ст. 138.4 ПКУ). 2. Собівартість товарів складається з витрат, прямо повязаних з виробництвом такихтоварів, а саме (ст. 138.8 ПКУ): - прямих матеріальних витрат; - прямих витрат на оплату праці; 2
  • 3. - амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - вартості придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). В свою чергу, до складу «прямих матеріальних витрат» включається вартістьсировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаноїроботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів,допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретногообєкта витрат (ст. 138.8.1 ПКУ). На підставі вищевикладеного, деталі, які мав намір придбати Скаржник та які небули поставлені ТОВ «Н» повинні були використовуватися тільки для доукомплектаціїекскаваторів, а тому підлягали податковому обліку виключно як «прямі матеріальнівитрати», що включаються в собівартість товару. До будь-якої іншої групи витрат,відповідно до ПКУ такі товари не могли бути віднесені, оскільки інші групи витрат та їхсклад є вичерпним, та жодна із них не охоплює «витрати на комплектуючі вироби» яксклад витрат. Крім того, ДПІ в Акті перевірки також визнає, що витрати за договором купівлі-продажу товару в ТОВ «Н» повинні були відноситися до витрат, що формуютьсобівартість товару та обліковуватися в податковому обліку в рядку 05.1 податковоїдекларації «Собівартість придбаних та реалізованих товарів». Відповідно до ст. 138.4 ПКУ «витрати, що формують собівартість реалізованихтоварів …., визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи відреалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг». Оскільки, Скаржник товарвід ТОВ «Н» фактично не отримував, то він не міг його використовувати длядоукомплектації екскаваторів та їх реалізації. А тому, навіть при отриманні видатковихнакладних від ТОВ «Н» Скаржник не міг та не включав такі витрати до складу витрат«Собівартості придбаних та реалізованих товарів» ряд. 05.1 Декларації із податку наприбуток підприємств за 4 квартал 2011 року та до Додатку СВ до рядка 05.1 Податковоїдекларації із податку на прибуток підприємств. У зв’язку з чим є незрозумілим, яку саме декларацію перевіряла ДПІ та за якийперіод, оскільки данні зазначених декларації, що перевірялися взагалі не відповідаютьДеклараціям, що фактично були подані Скаржником. Так в Акті перевірки зазначено, що«проведеною перевіркою відображеного показника ряд. 05.1 Декларації під назвою«Скориговані валові витрати/Витрати, що враховуються при визначені об’єктаоподаткування» за період з __.10.11 р. по __.12.11 р. у сумі ______ грн. на підставі аналізурахунків було виявлено завищення Скаржником показників на суму 1 816 919,55 грн.». Проте, в Декларації, що була подана Скаржником взагалі таких рядків не міститьсята міститися не могло, оскільки форма поданої податкової Декларації з податку наприбуток за 4 квартал 2011 року була затверджена Наказом N 114. 3
  • 4. Таким чином, посилання в Акті перевірки на описаний вище ряд. 05.1 ПодатковоїДекларації є помилковим та взагалі не може застосовуватися до Скаржника длязменшення його витрат за 4 квартал 2011 року. 3. Крім того, інспектор не правильно відобразив пояснення Скаржника № ____ від__.10.12 р. та застосував рядки декларації з податку на прибуток, які взагалі не містяться вформі податкової декларації, що затверджена Наказом №114 та яка була подана за 4квартал 2011 року. Зокрема, Скаржник надав свої пояснення № __ від __.10.12 р. щодо декларуваннякредиту з ПДВ та подання уточнюючої декларації із ПДВ жодної інформації щодооподаткування податком на прибуток дане пояснення не містить. Неправильно відобразивши інформацію, що була надана в Поясненні №__, інспекторприйшов до висновку, що оскільки Скаржник вніс податкові накладні до бухгалтерськоїпрограми «1С: Підприємство 7.7», то автоматично «…у податковому обліку дані операціївключаються до складу валових витрат та відображені у рядку 04.1 Декларації«витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11.» По-перше, податкові накладні, вказані в Поясненні №___ від __.10.12 р. стосувалисявиключно ПДВ кредиту та ніяким чином не впливають та не могли вплинути наоподаткуванням податком на прибуток підприємств. По-друге, в формі податковоїдекларації, затвердженій Наказом №114 взагалі відсутній рядок 04.1. Тому, будь-якіпосилання в Акті перевірки на Пояснення Скаржника №__щодо встановлення заниження«валових витрат» з податку на прибуток на суму 171 663 377 грн. є неправомірними табезпідставними. 4. Крім того, із Журналу-ордеру та Відомості по рахунку 631 «Розрахунки звітчизняними постачальниками» за 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. чітко вбачається, щовидаткові накладні №____від __.10.2011 р., №___від __.10.2011 р., №___ від __10.2011 р.та №___від __.10.2011 р., отримані від ТОВ «Н» на товар за договором купівлі-продажу №__ були обліковані в бухгалтерському обліку Скаржника як «запаси» по рахунку 281, атому Скаржник не міг включати такий товар в Обороти по рахунку 902 “Собівартістьпридбаних (виготовлених) товарів” за 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. та, відповідно, неформував витрати по цим операціям для визначення податку на прибуток за цей період. Спираючись на вище викладене, оскільки, витрати за договором купівлі-продажутовару з ТОВ «Н» не відносилися та не могли бути віднесені Скаржником до складувитрат, що формують собівартості реалізованого товару Скаржника в Податковійдекларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, висновки, викладені в Актіперевірки щодо неправомірності віднесення Скаржником до складу витрат, єнеправомірними та такими, що суперечать ПКУ, а тому Рішення1 прийняте ізпорушенням ПКУ підлягає скасуванню. Адже, зменшуючи задекларовані витрати в рядку05.1 Податкової декларації з податку на прибуток по договору, витрати по якому взагаліне включалися до складу витрат відображених в цьому рядку, ДПІ порушує праваСкаржника як платника податків та фактично позбавляє тих витрат, які поніс Скаржник таякі були визнані ДПІ як правомірні. ІІІ. Податок на додану вартість Відповідно до Акта перевірки ДПІ встановила заниження сплати ПДВ на суму 363383,91 грн. за жовтень 2011 р. за договором купівлі-продажу №___ від __.10.2011 року, 4
  • 5. укладеного між Скаржником та ТОВ «Н», у зв’язку із чим було винесено Рішення2 тадонараховано Скаржнику ПДВ зобов’язання разом із штрафними санкціями на загальнусуму 545 075, 78 грн. Проте, встановлений факт заниження сплати ПДВ не відповідаєдійсності, оскільки Скаржник фактично відкоригував цю суму в уточнюючій декларації,сплатив ПДВ зобов’язання та 3% відсотки штрафу в порядку та відповідно до ПКУ. Тому,Рішення2 підлягає скасуванню в повному обсязі з огляду на наступне: 1. __ жовтня 2011 р. Скаржник уклав договір купівлі-продажу №__ на купівлю запасних частин до екскаваторів із ТОВ «Н» як продавцем. Після узгодження асортименту та переліку запасних частин бухгалтерський департамент Споживача отримав від ТОВ «Н» пакет документів на відвантаження товару, а саме: видаткові накладні №___ від __.10.2011 р., №___ від __.10.2011 р., №____ від __.10.2011 р. та №___ від ___.10.2011 р., а також належним чином оформлені податкові накладні №____ від ___.10.2011 р., №___ від __.10.2011 р., №___ від __.10.2011 р. та №____ від __.10.2011 р. З вини працівників бухгалтерського департаменту Скаржника, які не отримавши підтвердження від працівників складу, що товар від ТОВ «Н» був фактично отриманий, помилково оприбуткували вищевказані видаткові та податкові накладні та внесли ці показники до бухгалтерської програми «1С: Підприємство 7.7». На підставі цих показників податкові накладні ТОВ «Н» були включені Скаржником в ПДВ кредит та відповідно відображені в Декларації із ПДВ за жовтень 2011 року. На момент укладання угоди та отримання видаткових та податкових накладних ТОВ «Н» було належним чином зареєстровано в державному реєстрі та платником ПДВ, тому в листопаді 2011 р., Скаржник на вимогу ТОВ «Н» сплатив вартість товару на загальну суму 218 030, 25 грн. Під час інвентаризації в квітні 2012 року був виявлений факт неотримання товару від ТОВ «Н». Протягом другого кварталу 2012 року співробітниками Скаржника проводилися дії направлені на пошук посадових осіб та працівників ТОВ «Н», та вирішення питання стосовно отримання товару або повернення оплати Скаржнику. __.07.2012 року Скаржник офіційно направив претензію ТОВ «Н» з вимогою повернути кошти та розірвати договір купівлі-продажу №__від __.10.2011 року. Проте, жодної відповіді від ТОВ «Н» отримано не було. В серпні 2012 року Скаржник дізнався, що ТОВ «Н» було визнано банкрутом. Оскільки, з __.07.2012 р. по __.08.2012 р. ДПІ проводило планову виїзну перевірку Скаржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з __.10.09 р. по __.03.12 р., Скаржник не мав можливості відкорегувати свій ПДВ кредит та подати уточнюючий розрахунок щодо операції із ТОВ «Н» в період проведення перевірки. Після отримання Акта планової виїзної перевірки №________ від 11.09.2012 року, Скаржник міг відкорегувати свої податкові зобов’язання та подати уточнюючий розрахунок відповідно до податкового законодавства. ДПІ при проведені планової виїзної перевірки не мала жодних зауважень щодо операцій Скаржника із ТОВ «Н» та відповідно в Акті планової виїзної перевірки №_____________від __.09.2012 року жодних порушень у зв’язку із взаємовідносини із ТОВ «Н» не було встановлено. 2. Тому, в порядку ст. 50.1 ПКУ Скаржник подав __ жовтня 2012 р. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок (див. Додаток 18) та Додаток 5 «Розшифровки 5
  • 6. податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (надалі –«Уточнюючий Розрахунок») за формою встановленою Наказом Міністерствафінансів України №1492 від 25.11.2011 р., в якому зменшив суму свого ПДВкредиту та збільшив суму свого ПДВ зобов’язання на 363 384 грн. та відповіднодонарахував 3% штрафу в сумі 10 902 грн. Відповідно до Платіжного доручення №___від __.10.2012 року Скаржниксплатив ПДВ зобов’язання за жовтень 2011 р. та 3% штрафу на загальну суму374 286 грн. Тоді як, документальна позапланова невиїзна перевірка повзаємовідносинах з ТОВ «Н» проводилася починаючи із __.10.12 р. по __.10.12р . Тому, Скаржник ніяким чином не порушив вимоги ст. 50.2 ПКУ мав всізаконні підстави: (а) для самостійного коригування своїх ПДВ зобов’язань за період жовтня2011 року, який вже перевірявся податковими органами, та (б) подати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за жовтень2011 р., та (в) самостійно сплати відкореговане зобов’язання з ПДВ в бюджет за періоджовтня 2011 р. Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки щодо нібито заниженогота несплаченого Скаржником ПДВ зобов’язання у зв’язку із придбанням у ТОВ«Н» товарів не відповідали фактичним обставинам справи, оскільки фактично домоменту проведення позапланової перевірки Скаржник вже самостійновідкоригував свої зобов’язання за жовтень 2011 р., сплатив це зобов’язання плюс3% штрафу до бюджету та належним чином подав уточнюючий розрахунок. 3. В Акті перевірки інспектор зазначає, що __.10.2012 р. Скаржникподав уточнюючий розрахунок та коригування Додатку 5 на суму податковогокредиту 363 38, 91 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Н», яким уточнено рядок 19Декларації із ПДВ за жовтень 2011 р. та зменшено від’ємне значення між сумоюподаткового зобов’язання та сумою податкового кредиту, чим на думку інспектораСкаржник нібито допустив помилку, оскільки в Декларації за жовтень 2011 року урядку 19 від’ємного значення не було. А тому, на думку інспектора Скаржник невідкоригував ПДВ кредит на суму 363 383,91 грн. та не погасив податковізобов’язання. Проте, такі висновки суперечать діючому податковомузаконодавству та були прийняті із перевищенням повноважень з огляду нанаступне: і) Скаржник відноситься до великих платників податків та відповідно до ст.49.4 ПКУ подає податкові декларації до органу державної податкової службивиключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронногопідпису. Всі уточнюючі розрахунки до податкових декларацій такі платникиподатків також подають в електронній формі відповідно до Наказу ДПСУ N 516«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерноїобробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» від 14червня 2012 р. Відповідно до Наказ N 233 ДПАУ «Про подання електронноїподаткової звітності» від 10 квітня 2008 р., для подачі електронної звітностіплатник податків, окрім іншого, повинен мати «спеціалізоване програмнезабезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у 6
  • 7. затвердженому форматі (стандарті)». До такого спеціалізованого програмногозабезпечення в затвердженому стандарті відноситься програма M.E. DOC якоюкористується Скаржник для подачі податкової звітності в електронній формі.Таким чином, коли працівники бухгалтерії заповнювали електронний УточнюючийРозрахунок в системі програми M.E. DOC, програмо автоматично змінювалапоказники інших рядків Уточнюючого Розрахунку в т.ч. рядка 19. Змінити деякіпоказники електронних декларацій самостійно в ручному режимі програма M.E.DOC не дозволяє, тому рядок 19 Уточнюючого Розрахунку був заповненийавтоматично відповідно до алгоритму програми M.E. DOC. Крім того, якбиУточнюючий Розрахунок щодо корегування податкового зобов’язання та кредитуіз ПДВ був заповнений із помилкою, то ДПІ повинна була надіслати Скаржникудокумент про неприйняття податкової звітності із значенням причини в порядку п.7.6 до Наказу N 233 ДПАУ «Про подання електронної податкової звітності» від 10квітня 2008 р. «якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, топлатнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді утекстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронномувигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС,здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобамителекомунікаційнго звязку. Другий примірник другої квитанції в електронномувигляді зберігається в органі ДПС». Ніякого документу щодо помилки в поданомуУточнюючому Розрахунку Скаржник не отримував, а тому є всі підстави вважати,що Уточнюючий Розрахунок був складений правильно та повністю корегує ПДВкредит та податкові зобов’язання Споживача у відносинах із ТОВ «Н» за жовтень2011року. іі) Форма уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань із податку надодану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок тапорядок її заповнення встановлена Наказом Міністерства фінансів України № 1492«Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності зподатку на додану вартість» від 25.11.2011 р. (надалі – «Наказ МФУ N 1492»).Розділ 9 Наказу МФУ №1492 визначає тільки порядок заповнення граф, а такожрядків уточнюючого розрахунку, які стосуються відшкодування із бюджету танарахування штрафу. Також, Наказ МФУ №1492 встановлює, що «в разівиправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повиннідодаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповіднідодатки, що містять інформацію щодо уточнених показників». В Розділі 2Додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, Скаржниквідобразив податковий кредит за операцією із ТОВ «Н» №з/п 9 (Індивідуальнийподатковий номер __________) та суму всього податкового кредиту сформованогоза цей період відобразив в рядку 10.1 Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011року. Подаючи Уточнюючий Розрахунок Скаржник також подав Додаток 5 тазменшив суму ПДВ кредиту за жовтень 2011 р. по операції саме із ТОВ «Н», тавідповідно відкорегував рядок 10.1 Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.та відобразив «- 363 384 грн. податкового кредиту». Щодо порядку заповнення інших рядків уточнюючого розрахунку НаказМФУ №1492 додаткових вимог для платників не встановлює. А тому висновок ДПІв Акті перевірки, що Скаржник не відкорегував податковий кредит в сумі 363 383,91 грн. за операцією із ТОВ «Н» Уточнюючим Розрахунком є неправомірним татаким, що обмежує права Скаржника. Оскільки, абз. 3 ст.50.1 ПКУ дає право 7
  • 8. платнику податків саме на сплату самостійно виявленого заниження податкового зобов’язання, а не на виправлення (корегування) рядків податкових декларацій. Тоді як, інспектор в Акті перевірки обмежує це право та звужує його тільки до виправлення показників декларації. Із поданого Уточнюючого Розрахунку та Додатку 5 до нього, а також Платіжного доручення ___ від 8.10.12 р. чітко вбачається, що Скаржник фактично самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання з ПДВ саме за жовтень 2011 р. та саме за операціями із ТОВ «Н». У зв’язку із чим він самостійно сплатив суму заниженого податкового зобов’язання та 3% штрафу на загальну суму 374 286 грн. Таким чином, безпідставно обмежуючи права Скаржника передбачені в ст. 50.1 ПКУ, співробітники ДПІ при складанні Акта перевірки та винесенні Рішення2 фактично грубо порушили статті 21.1.1 («Посадові особи контролюючих органів зобовязані …. діяти виключно у відповідності з ПКУ та іншими законами України, іншими нормативними актами») та 21.1.4 («Посадові особи контролюючих органів зобовязані … не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій») ПКУ, оскільки діяли всупереч положенням ст. 50.2 ПКУ та намагалися обмежити права Скаржника, що встановлені в ст. 50.2 ПКУ щоб донарахувати додаткові податкові зобов’язання та застосувати штрафні санкції. Спираючись на вище викладе, Рішення2 на загальну суму 545 075, 78 грн. є незаконним та таким, що обмежує права Скаржника на самостійне коригування податкових зобов’язань, а тому підлягає скасуванню. Рішення ДПС у м. Києві № ________ від ___.01.2013 р., прийняте за результатамирозгляду Первинної Скарги, жодним чином не спростовує факти та аргументи, які булинаведені Скаржником у зазначеній скарзі, а лише дублює текст самого Акта перевірки. Атому, Рішення ДПС було прийняте без розгляду самої Первинної Скарги, є неправомірнимта такими, що суперечать діючому податковому законодавству України, а тому підлягаєскасуванню. 8