Ukraine global integrity report 2011 (ukr)

930 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Ukraine global integrity report 2011 (ukr)

  1. 1. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)За заг. ред. Н. Гелера, Б. Якимюка Київ - 2012
  2. 2. ББК 85.88(1)7 З 25 Звіт Global Integrity: Україна – 2011 (підсумки) / За заг. ред. Н.Гелера, Б. Якимюка; Глоб.Інтегр., Антикор. рада Укр., - К.: ТОВ “Методіка”, 2012. – 56 c. ISBN 545-583-3412-65-5 У виданні представлено підсумки оглядового звіту стану корупції й антикорупцій- них реформ в Україні за 2011 рік, проведеного міжнародною неурядовою організацією Global Integrity спільно з групою місцевих дослідників і журналістів. Видання буде корисним для представників законодавчої, виконавчої та судової гілок влади України, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інститутів громадянського суспільства антикорупційного спрямування та інших осіб, які працюють у сфері запобігання та протидії корупції. ББК 85.88(1)7 Це видання підготовлене міжнародного неурядовою організацією «Global Integrity»спільно з громадською організацією «Антикорупційна рада України» з нагоди проведенняпублічної презентації звіту Global Integrity – 2011 в рамках семінару: «Боротьба з корупцієюта належне урядування в Україні: проблеми й перспективи реформ», організованого в містіКиєві 13 листопада 2012 року. Видання випускається українською мовою в друкованому й електронному варіан-тах. Електронну версію видання представлено на сайті події за адресою http://www.globalintegrityukraine.blogspot.com. У друкованому вигляді публікація поширюється безко-штовно. Відтворення тексту видання можливе без додаткового отримання дозволу авторів,але з обов’язковим посиланням на Global Integrity як джерело. Global Integrity 1889 F Street N.W. OpenGov Hub, Second Floor Антикорупційна рада України Washington, D.C. 20006 USA вул. Метрологічна, 2/1 Тел.: 1-202-449-4100 м. Київ, 03143, Україна Факс: 1-866-681-8047 Тел.: 38-044-361-78-28 E-mail: info@globalintegrity.org Факс: 38-044-361-78-28 Веб-сайт: http://www.globalintegrity.org E-mail: mail@transparentukraine.org Веб-сайт: http://www. transparentukraine.org З повним звітом Global Integrity – 2011 можна ознайомитися за цим посиланнямwww.globalintegrity.org/report. ISBN 545-583-3412-65-5 © Global Integrity, 2012
  3. 3. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) Вступне слово Global Integrity є інноваційною лабора- торією, що проводить високоякісні дослі- дження й виробляє провідні технології для просування роботи глобальної мережі дер- жавних, громадських і приватних реформато- рів, сприяючи підвищенню прозорості та під- звітності урядів. Найважливіша справа Global Integrity – це наш щорічний звіт, який відзначався наго- родами та є практично орієнтованим підхо- дом до оцінки наявності й ефективності на- ціональних антикорупційних систем. Серед ключових користувачів національних даних, вироблених Global Integrity, – Світовий Банк,який використовує їх з метою інформування про оцінку спроможності інституційі політики країни, та корпорація Millennium Challenge, що з 2006 року, спираючисьна наш звіт, вирішує, які країни мають право на отримання фінансування. Крім роботи в рамках основної команди, ми в понад 100 країнах світу співпра-цюємо з глобальною експертною мережею, що складається з більш, ніж 1300 наці-ональних дослідників і журналістів, які використовують технології, інструментарійта інформацію Global Integrity на місцевому рівні – там, де наші партнери є най-більш корисними. В кожній країні є люди та суспільні групи в громадському, державному й при-ватному секторах, які працюють над здійсненням реформ із підвищення рівнявідкритості й прозорості. Доволі часто їм не вистачає надійних даних, міжнарод-них стандартів, механізмів співпраці й обміну інформацією, навіть коли вони зна-ходяться в одній країні. Тому забезпечення їх потрібним інструментарієм, методо-логією досліджень і належною комунікацією з колегами сприяє досягненню більшшвидкого прогресу в напрямку посилення прозорості й підзвітності. Ми вважаємо, що для побудови справжнього відкритого суспільства недостат-ньо доброї волі й бажання змін. І ми прагнемо допомогти заповнити цю нішу. На-вчання й інновації – серед наших пріоритетів, ми постійно шукаємо, знаходимо йзастосовуємо нові підходи з метою подальшого вдосконалення світу. В цьому контексті ми проводимо семінари, на яких обговорюються результатиостанніх звітів Global Integrity про стан корупції та антикорупційних реформ у різ-них країнах. Тож я сподіваюся, що підсумки нашого звіту щодо ситуації в Україні бу-дуть корисними, і щиро бажаю Вам професійних успіхів. Натаніель Гелер, виконавчий директор Global Integrity Вашингтон, 13 листопада 2012 року 3
  4. 4. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) ЗМІСТ Вступне слово. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 I. Україна – 2011: показники рівня доброчесності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 ІІ. Підсумки звіту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Вибори та фінансуван­ я політичної діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 н Професіоналізм державних службовців (включаючи повідомлення про випадки корупції). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Антикорупційні механізми, судова неупередженість та  професіоналізм правоохоронних органів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 ІІІ. Підсумки за категоріями. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Категорія I: Неурядові організації, публічна інформація та ЗМІ (68). . . . . . . . . . . . . 10 Категорія ІІ: Вибори (67) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Категорія ІІІ: Врегулювання конфлікту інтересів, система стримувань і противаг (60). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Категорія IV: Державна служба та професіоналізм (54). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Категорія V: Нагляд та контроль урядових органів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Категорія VI: Антикорупційна правова система, неупередженість судової влади та професіоналізм правоохоронних органів (59) . . . . . . . . . . . . . . . . 38 IV. Україна – 2011: записник репортера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Вибіркове правосуддя: політичних противників – до в’язниці, друзів – на волю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Детальніше про справу Тимошенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Переслідування друзів нинішнього президента відрізняється. . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Заклик до судової реформи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Справа Тимошенко, ЄС і невдала апеляція. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Коментарі експертів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Про організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 504
  5. 5. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) I. Україна – 2011: показники рівня доброчесностіЗагальний бал 64 низькийРівень правової основи 83 високийРівень фактичної реалізації 48 дуже низькийКатегорія I: Неурядові організації, публічна інформація та ЗМІ 68І-1 Громадські організації антикорупційного спрямування 60І-2 Спроможність ЗМІ повідомляти про корупцію 63І-3 Громадські запити на урядову інформацію 81Категорія ІІ: Вибори 67ІІ-1 Голосування та створення партій 83ІІ-2 Чесність виборів 84ІІ-3 Прозорість­фінансуван­ я політичної­діяльності­ н 32Категорія ІІІ: Врегулювання конфлікту інтересів, система стримувань 60 і противагІІІ-1 Виконавча гілка влади 64ІІІ-2 Законодавча гілка влади 53ІІІ-3 Судова гілка влади 59ІІІ-4 Прозорість і контроль процесу формування бюджету 63Категорія IV: Державна служба та професіоналізм 54IV-1 Державна служба: конфлікт інтересів та політична неза- 49 лежністьIV-2 Захист осіб, які повідомляють про випадки корупції 17IV-3 Державні закупівлі: прозорість, чесніть та  конфлікт ін- 78 тересівIV-4 Приватизація державних активів: прозорість , чесність 71 і конфлікт інтересівКатегорія V: Нагляд та контроль з боку урядових органів 74V-1 Національний омбудсмен 73V-2 Вищий орган фінансового контролю 81V -3 Податки та митниця: чесність і спроможність 75V-4 Нагляд за державними підприємствами 75V-5 Ліцензування та регулювання бізнесу 67 5
  6. 6. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)Категорія VI: Антикорупційна правова система, неупередженість су- 59 дової влади та  професіоналізм правоохоронних орга- нівVI-1 Антикорупційне законодавство 100VI-2 Антикорупційний орган чи подібні механізми 24VI-3 Незалежність судової влади, справедливість, доступ 58 громадян до правосуддяVI-4 Правоохоронні органи: конфлікт інтересів та професіо- 54 налізм Звіт Global Integrity це: - детальна оцінка ключових антикорупційних механізмів в урядовому секторі; - діагностика для розуміння можливостей корупції. Звіт Global Integrity не є: - вимірюванням існуючого обсягу корупції (це неможливо виміряти); - комплексною оцінкою діяльності уряду (багато важливих речей неможливо виміряти кількісно, наприклад, якість керівництва)6
  7. 7. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) ІІ. Підсумки звіту Після багатьох років політичних дискусій, в  2011 році було прийнято кількаважливих законів. Наприклад, законодавці ухвалили закон, що надає громадянамдоступ до  публічної інформації. Нове законодавство також регулює питання кон-флікту інтересів посадових осіб, в тому числі після їх звільнення з державної служ-би, подарунки й гостинність, розкриття доходів чиновників. Незважаючи на  помітний прогрес у  розвитку антикорупційного законодав-ства, Україна страждає від недоліків у  декількох ключових напрямках державно-го управління й боротьби з корупцією. Попри міцну загальну правову основу дляпротидії корупції, країна, як і раніше, потребує вдосконалення механізмів застосу-вання й  дотримання цих законів із  метою підтримки загальних антикорупційнихзусиль. В  країні є  добре розвинені органи з  фінансового моніторингу, контролюза  державними підприємствами, податками й  митними операціями, проте здій-снюване ними правозастосування є непослідовним. Можливо, найбільш кричущимнедоліком України є відсутність системи належного захисту інформаторів про ви-падки корупції: в  звіті Global Integrity за  2011 рік Україна отримала одні з  найгір-ших показників у  цій сфері серед всіх країн, що  досліджувалися. Як  і інші країни,охоплені в звіті, Україна також має слабке регулювання питань політичного фінан-сування, бракує норм щодо фінансування політичних партій і недостатнім є право-застосування норм щодо фінансування окремих кандидатів. Громадянському суспільству та ЗМІ довелося зіткнутися з безпрецедентним тискомз боку уряду, й громадяни не завжди мають доступ до публічної інформації. Наприклад,громадяни мають складнощі з доступом до інформації про політичне фінансування, ві-домостей про доходи й активи суддів, фінансову документацію державних підприємств.Правоохоронні органи в значній мірі заполітизовані, їх керівників призначає президент. Вибори та фінансуван­ я політичної діяльності н Голосування в Україні, механізми фор-мування партій і  проведення виборів Фінансуван­ я політичної нотримали найвищі бали в звіті за 2011 рік. діяльності - чому це важливо?Є  сильна правова система гарантуван- Фінансування політичних партій – ценя громадянам права голосу (показник проблема № 1 у сфері протидії коруп-14) та  забезпечення досить ефективних ції в усьому світі й для більшості кра-можливостей спостереження за  вибора- їн.ми (показники 17 і 18). Громадяни можуть Нездатність забезпечити обмеженнярозраховувати на  чітку й  прозору систе- на розмір внесків партіями в поєд-му реєстрації виборців і  рівне виборче нанні з непрозорістю джерел такихправо, але деякі громадяни стикалися внесків, а також відсутність аудитуз  перешкодами у  реалізації свого вибор- цих внесків викликає масову коруп-чого права й  рівноправної участі в  полі- цію в політичній системі та процесітичному процесі (показники 15 та 16). виборів. 7
  8. 8. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) Однак, на практиці вибори проводяться не в регулярні терміни (показник 15с),опозиційні партії стикаються з  певними перешкодами під час здобуття представ-ництва в законодавчому органі (показник 16е). Не зважаючи на сталі норми регулювання процесу фінансуван­ я політичної­ ді- няльності окремого кандидата (показник 21), прозорість у фінансуван­ і політичної­ ндіяльності є  принципово проблемної сферою. Відсутні закони, що  вимагали б  відсторін і осіб, які беруть участь у виборах в Україні, оприлюднювати фінансові звітий, відповідно, громадяни не мають доступу до інформації, пов’язаної з фінансуван-ням виборчої кампанії (показники 24, 25). На практиці, існуючі норми, що регулю-ють індивідуальне й корпоративне фінансування партій і кандидатів, є неефектив-ними. Державні органи рідко проводять ревізії або розслідування з цього приводу,їм бракує повноважень накладати санкції (показники 22e і 23d). Професіоналізм державних службовців (включаючи повідомлення провипадки корупції) У  звіті відображено значну слабкість системи повідомлення інформатора-ми про випадки корупції: в  цьому розділі звіту Україна отримала найнижчий бал.В Україні бракує внутрішніх дієвих механізмів, які чиновники могли б використову-вати для інформування компетентних органів про факти корупції, а також механіз-мів захисту від звинувачень та негативних наслідків працівників, які повідомляютьпро корупцію (показник 48), не існує ефективної гарячої лінії, яку громадяни моглиб використовувати для подання анонімним скарг (показник 49). Крім того, значнослабкою є незалежність державної служби й нормативне регулювання щодо держ-службовців. Відсутні закони, які забороняли б засудженим державних службовцямв майбутньому працювати в органах влади та які обмежували б доступ державнихслужбовців до роботи в приватному секторі після звільнення з держслужби. Незва-жаючи на законодавче регулювання, відповідність задекларованих доходів не пе-ревіряється, державні службовці приймають подарунки й  інші знаки вдячності,поширеним явищем є  непотизм і  патронаж – практика кумівства й  заступництва(показник 46). Антикорупційні механізми, судова неупередженість та  професіоналізмправоохоронних органів Як майже й в усіх країнах, в Україні є низка якісних антикорупційних законів (по-казник 73). Протягом звітного періоду проведення оцінки (30.06.2010–30.06.2011)в Україні намагалися визначити орган/особу з відповідними повноваженнями дляборотьби з  корупцією. Між тим, 1 липня 2011 року набув чинності новий антико-рупційний закон, який визначив спеціально уповноважений орган у цій сфері. Громадяни можуть розраховувати на  загальне право подання скарг, яке є  до-ступним для них, і їх звернення опрацьовуються впродовж достатніх строків. Тимне  менш, деякі громадяни стикаються з  перешкодами при використанні системи8
  9. 9. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)правосуддя, в  тому числі в  частині отримання належного державного захисника,який відповідав би вимогам. Прогресу потребують декілька основних напрямків судової влади. Судові рі-шення в кримінальних справах не завжди відповідають нормам прийнятих законів,зокрема, в  судах першої інстанції (показник 78). Виконання таких судових рішеньяк  накладення штрафів і  конфіскація майна не  завжди забезпечується державою(показник 79). Іншим занепокоєнням є питання, чи захищені судді від політичноговтручання як в частині прийняття рішень у справах, так і щодо звільнення з посади(індикатори 80b і 80d). Крім того, значний поступ потрібен у створенні ефективних механізмів призна-чення на  посади в  правоохоронні органи осіб за  професійними критеріями й  за-хисту правоохоронних органів від політичного втручання (показник 83). Громадяни мають доступ до незалежного механізму оскарження дій правоохо-ронців, а правоохоронні органи володіють правом самостійно розпочати розсліду-вання щодо своїх співробітників. Але такі механізми притягнення правоохоронцівдо  відповідальності за  корупцію чи  неправильні вчинки є  відносно ефективними(показник 84). 9
  10. 10. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) ІІІ. Підсумки за категоріями Категорія I: Неурядові організації, публічна інформація та ЗМІ (68) Категорія I: Неурядові організації, публічна інформація та ЗМІ 68 І-1 Громадські організації антикорупційного спрямування 60 І-2 Спроможність ЗМІ повідомляти про корупцію 63 І-3 Громадські запити на урядову інформацію 81 І-1 Громадські організації антикорупційного спрямування (60) Нормативно-правова база щодо цієї категорії є  дуже гарною. Тим не  менш,лише 50% громадських ініціатив успішно перетворюються в діяльність неурядовихорганізацій через складні вимоги до  їх реєстрації. Органи влади повинні давативідповідь впродовж місяця. Відмови можуть бути оскаржені в суді. Жодних особливих перешкод, пов’язаних із створенням громадських організа-цій антикорупційного спрямування, зафіксовано не  було. Навпаки, оскільки про-блема корупції є важливою темою, уряд заохочує створення таких неурядових ор-ганізацій, щоб вони могли співпрацювати з органами влади в цьому напрямку. Основні проблеми громадських організацій пов’язані зі здійсненням контролюза діяльністю органів влади або їх критичною оцінкою. Багато інститутів громадян-ського суспільства в Україні повідомляють про тиск та залякування з боку службибезпеки, правоохоронних органів та  органів місцевого самоврядування. Отже,умови для роботи неурядових організацій змінюються в негативному напрямку. Жодного випадку безпосереднього закриття органами влади антикорупційнихгромадських організацій задокументовано не  було, але багато таких організаційстверджують, що вони були змушені припинити свою діяльність через тиск з бокувлади. Так, наприклад, громадська організація антикорупційного спрямування«Департамент молодіжних ініціатив» була змушена закритися після того, як на її лі-дера було здійснено кілька нападів, а перевірки з боку органів влади стали занадточастими. Спроба змусити неурядові організації закритися була й у 2011 році, колимережа людей, які живуть з  ВІЛ, перевірялася в  Києві трьома державними відом-ствами одночасно, що фактично паралізувало роботу цієї громадської мережі. Було зареєстровано кілька випадків затримання активістів неурядових органі-зацій, але жодного громадського активіста, який працює в сфері належного вряду-вання та протидії корупції, не було вбито впродовж звітного періоду. За  законом, українські громадяни можуть вільно об’єднуватися в  професійніспілки. Спеціальні дозволи не  потрібні. Іноземні громадяни можуть вільно статичленами існуючих профспілок. Однак, багато членів профспілок стикаються з  не-виправданими попередженнями, незаконними звільненнями, погіршенням умовпраці. Більш того, навіть тоді, коли профспілки створені й працюють, вони рідко бу-вають ефективними в своєму головному завданні – захисті прав працівників.10
  11. 11. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) І-2 Спроможність ЗМІ повідомляти про корупцію (63) Будь-яка цензура забороняється українським законодавством. Уряд не має пра-ва втручатися в  діяльність преси, телебачення й  радіо, а  також створювати пере-шкоди для висвітлення якої-небудь події чи оприлюднення конкретної інформації.ЗМІ можуть вільно критикувати органи влади на всіх рівнях. Конституція й  закони України гарантують свободу слова й  самовираження.Уряд зобов’язаний захищати ці  права. Єдине обмеження стосується питань на-ціональної безпеки, територіальної цілісності та  інформації, що  може призвестидо порушення прав людини. Всі друковані ЗМІ повинні бути зареєстрованими, в  іншому разі вони вважа-ються незаконними. Для того, щоб зареєструвати друкований ЗМІ, засновникампотрібно подати заявку з  інформацією про себе й  опис запланованого створитиджерела: тип, мова, тираж, територія поширення тощо. Заява на  створення ЗМІ,в залежності від його рівня, подається до підрозділу реєстрації Міністерства юсти-ції або місцевим державним адміністраціям. Уповноважений орган приймає рішен-ня впродовж місяця. Навіть Міністерство юстиції характеризує цей процес як  за-надто складний і тривалий. У 2010 році міністерство внесло законопроект №7011,щоб спростити цю процедуру, але він досі очікує свого розгляду. В цілому ж, зареє-струвати друкований ЗМІ можливо. Українське законодавство дозволяє оскаржити відмову або скасування реє-страції ЗМІ в  суді. Якщо суд винесе рішення на  користь ЗМІ, то  всі витрати, спри-чинені органами влади, мають бути відшкодовані. Жодних спеціальних процедурщодо подання таких позовів не існує: процес той же, що і для будь-якого оскаржен-ня іншого рішення влади. Згідно з  доповіддю Національної ради України з  питань телебачення і  радіо-мовлення (НРТР), у 2010 році в Україні працювало 15 національних і 7 регіональнихтелеканалів, 15 національних і 13 регіональних радіостанцій. Крім того, 80 україн-ських телеканалів і 4 радіостанції працювали через супутники. До кінця 2010 рокуНРТР видала 234 загальних ліцензії на  право мовлення, включаючи оновленняй подовження ліцензій. Між тим, 66 ліцензій було скасовано, з яких 53 на проханнясамих компаній. 10 з таких ліцензій було скасовано за відсутністю мовлення впро-довж року, ще 4 – за рішенням суду. На кінець 2010 року, в державному реєстрі на-раховувалося 1682 теле/радіо компаній. Незважаючи на  таку велику кількість виданих ліцензій, НРТР часто звинувачу-ють в  політичній заангажованості й  залежності від уряду. Відповідно до  оцінкиміжнародної групи «Репортери без кордонів» (серпень 2010 року), розподіл лі-цензій використовується як засіб цензури. Всі рішення НРТР, якими затверджують-ся, оновлюються чи  скасовуються ліцензії для телебачення й  радіо, можуть бутиоскаржені в судовому порядку протягом 30 днів. Іншого формалізованого механіз-му не існує. Невеликій, особливо регіональній теле чи  радіокомпанії отримати ліцензіюдуже складно. Процес ліцензування часто розглядається як  засіб цензури. Тим 11
  12. 12. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)не  менш, не  було задокументовано жодного випадку, щоб НРТР намагалася ство-рити перешкоди шляхом затягування процесу або висування додаткових вимогщодо часу на  зібрання документів й  реєстрації для участі в  конкурсі. Крім того,не було зареєстровано жодних скарг щодо витрат на реєстрацію. Ліцензію не мож-на отримати за  допомогою електронних технологій, вимагається особисте відвід-ування відповідного підрозділу НРТР. Оскільки кількість користувачів Інтернетом є досить низькою в Україні (близько30% дорослого населення), уряд не застосовує систематичні заходи щодо заборо-ни громадянам доступу до  інформації «он-лайн». Але деякі випадки було задоку-ментовано. Два гумористичні повідомлення українського блогера Олега Шинка-ренка щодо Президента України Віктора Януковича було видалено. В червні 2011року профіль українського політичного спостерігача Миколи Сухомлина в  соці-альній мережі Facebook був недоступним без жодних попереджень. М.Сухомлинпостійно пише жарти й коментує політичні події, його сторінка була однією з най-популярніших в  Україні. В  багатьох жартах фігурував Президент України абоПрем’єр-міністр Микола Азаров. Перш ніж профіль М.Сухомлина був видалений,він отримав чисельні погрози на  свою адресу: люди анонімно вимагали, щоб вінперестав обговорювати українську політику. Відповідно до  закону, професійна діяльність журналіста не  може бути підста-вою для арешту чи  конфіскації будь-якого обладнання або зібраної інформації.Людина, яка стверджує, що її репутація постраждала через журналіста, може отри-мати компенсацію тільки в тому випадку, якщо журналіст дійсно повідомляв недо-стовірну інформацію, знав про це й розумів можливі наслідки. В іншому разі, жур-налісти захищені, коли повідомляють точну інформацію в своїх матеріалах. Кілька українських і міжнародних організацій зафіксували випадки, коли влас-ники та  редактори ЗМІ перешкоджали оприлюдненню корупційних історій. Післятого, як  число зареєстрованих випадків значно зросло, журналісти й  громадськіактивісти створили групу «Стоп цензурі!». Вважається, що основною причиною та-кої цензури є  те, що  для власників ЗМІ, як  правило, їх  медійний бізнес не  є осно-вним джерелом доходу, отже, вони не приділяють значної уваги думці споживачівінформації. В  більшості випадків власники ЗМІ також мають інший бізнес і  хочутьзберегти хороші відносини з  можновладцями, щоб саме цей бізнес продовжуваврозвиватися. За даними щорічної доповіді про результати моніторингу (червень 2010 – чер-вень 2011), проведеного українською неурядовою організацією «Інститут масовоїінформації», органи місцевого самоврядування тиснуть на  ЗМІ в  Хмельницькому,АР Крим та Черкасах. Важко довести, що уряд проводить цензуру, адже власникиЗМІ, зазвичай, схильні цензурувати самі себе. Українське законодавство вимагає, щоб повна інформація про власників булавключена до пакету документів під час реєстрації друкованих та електронних ЗМІ.Натомість, вимоги щодо публічного оприлюднення такої інформації відсутні.12
  13. 13. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) Закон вимагає, щоб державні ЗМІ забезпечили рівне висвітлення політичнихпартій та  індивідуальних кандидатів. Ця  вимога, зазвичай, виконується, й  всі кан-дидати та партії отримують такі послуги. Уряд покриває витрати, але фінансуванняє незначним. Це призводить до абсурдних ситуацій. Під час місцевих виборів 2010року кандидати та політичні партії отримали від 1 до 2 хвилин ефірного часу. Позацього обов’язкового часу в ефірі, доступ до державних ЗМІ не є рівним. Перед дру-гим туром президентських виборів 2010 року Ю.Тимошенко отримала 65% телеві-зійного часу, тоді як В.Янукович отримав 35%. Державна газета «Урядовий кур’єр»повідомила про явну перевагу на користь Ю.Тимошенко. Випадки нападів на журналістів в Україні документуються постійно, й журналіс-тика вважається однією з  найнебезпечніших професій. У  червні 2010 року СергійАндрушко фізично постраждав від дій охорони українського президента. Середостанніх прикладів – випадок у Броварах під Києвом, коли журналісту Андрію Ка-чору погрожували, а потім побили в кафе. 11 серпня 2010 року зник редактор Хар-ківської газети «Новий стиль» Василь Климент’єв, його вважають загиблим. Ця га-зета активно розслідувала випадки корупції серед співробітників правоохороннихорганів у Харкові. Українські ЗМІ широко висвітлювали обставини цієї справи. І-3 Громадські запити на урядову інформацію (81) Закон, що регулює порядок доступу до публічної інформації, набув чинності 10травня 2011 року. Відповідно до цього закону, громадяни мають право запитуватидокументи й інформацію, що є в наявності органів влади, якщо це не «інформаціяз  обмеженим доступом». До  такої інформації можуть відноситися дані щодо наці-ональної безпеки, недоторканості приватного життя, можливості впливу на  судитощо. Вся відкрита інформація, що  не належить до  категорії з  обмеженим доступом,повинна надаватися протягом 5 робочих днів після отримання запиту. У  випадку,коли збір такої інформації вимагає додаткового часу, термін може бути подовже-ний до 20 днів. Якщо інформацію надали невчасно, в неповному обсязі або відмо-вили в наданні, громадяни мають право ініціювати оскарження в суді. Громадяни мають право запитувати інформацію будь-яким шляхом: особисто,телефоном, факсом, листом, електронною поштою, за допомогою електронної сис-теми тощо. Кожен державний орган чи установа, що володіє цією відкритою інфор-мацією, зобов’язані забезпечити доступ, утворити систему опрацювання запитівгромадськості, яка буде зручною для громадян. Згідно зі звітом про доступ до публічної інформації, підготовленого Адміністра-цією Президента України, протягом травня 2011 року (коли закон набув чинності)до  цього відомства надійшло 371 запит щодо надання інформації, відповіді нада-ні на  359 з  них. Схожі цифри можна знайти на  сайтах інших центральних органіввиконавчої влади. Проведений громадськими організаціями моніторинг теж свід-чить, що швидкість реакції вище середнього, не беручи до уваги якість відповідей. 13
  14. 14. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки) Тим не  менш, моніторингова кампанія всеукраїнської неурядової організації«Демократичний альянс» у рамках громадського партнерства «Новий громадянин»показала, що 38,9% запитів щодо надання інформації були проігноровані, принай-мні в  перший місяць після того, як  набув чинності закон. У  деяких випадках булозадокументовано надання інформації в  установлені законом строки (наприклад,декларація про доходи мера Одеси була надана через три дні), переважна біль-шість відповідей надавалася з запізненням. Однією з  причин цього є  те, що  державні органи досі не  реорганізували своюроботу, включаючи систему опрацювання запитів громадян на публічну інформа-цію. Закон передбачає, що така інформація вже зібрана, систематизована й готовадо надання. Але в  багатьох установах ситуація інша: вони не мають достатньо ре-сурсів навіть для того, щоб призначити людину, яка оброблятиме інформаційні за-пити. Оскільки закон передбачає безкоштовне надання публічної інформації обся-гом до 10 сторінок, інформація, як правило, надається громадянам на безоплатнійоснові. Ціни на сканування та копіювання інформації, що виходить за межі 10 сто-рінок, повинні бути встановлені Кабінетом Міністрів. Деякі з органів влади вимага-ють, щоб громадяни здійснювали необґрунтовану оплату, однак, таке трапляєтьсярідко й в більшості випадків інформація надається безкоштовно. Інформація елек-тронною поштою надається безкоштовно. За даними звіту «Демократичного альянсу», якість відповідей на запити, як пра-вило, є  низькою. Потрібні документи були надані тільки в  35,5% випадків. Якістьвідповідей була найвищою на  Півночі України (потрібні документи надавалисяв 47,4% випадків), найнижча на Сході (29,6%) і в Центрі (29,5%). На Півдні докумен-ти були надані в  37,3% випадків, тоді як  на Заході – в  33,8%. Найнижчий відсотоквідповідей траплявся у випадку запитів на документи щодо планування міста. Даніпро місцеві бюджети й тарифи на комунальні послуги були надані в 45,9%. Багатовідповідей складалися з пояснень, чому документи не можуть бути надані. Як міні-мум, 30% інформаційних запитів було проігноровано. Інститут медіа права подав позов після того, як парламент не надав запитуванів зверненні документи. Суд відхилив позов на підставі того, що запитувач є місце-вою недержавною організацією, а  Верховна Рада – органом національного рівня.Позаяк закон працює всього кілька місяців, важко судити про можливості вирішен-ня судових позовів щодо інформаційних запитів, адже було лише кілька задоку-ментованих випадків. Станом на жовтень 2011 року суди розглянули 75 справ проадміністративні позови щодо доступу до інформації. Ці випадки були вирішені про-тягом 30-денного терміну, як і вимагає законодавство. У 35 з 75 випадків суд винісрішення на користь позивача. В більшості випадків причини відмови в доступі до публічної інформації не від-повідають закону. Багато органів влади заявляють, що  вони не  можуть надати ін-формацію, оскільки громадянин не  сплатили за  друк або копіювання. Але докиКабінет Міністрів не встановив розмір такої плати, інформація повинна надаватися14
  15. 15. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)безкоштовно. Інколи державні відомства стверджують, що  запитувані документикласифікуються як для внутрішнього використання, але закон дуже чітко визначив,які саме документи можуть бути віднесені до конкретних категорій. Деякі відмовиє  абсурдними: муніципальна влада міста Лутугине в  Луганській області заявила,що  план міста відтворений на  тканині й  тому не  може бути скопійований і  опри-люднений. Члени українського парламенту відмовилися надати декларації про свої дохо-ди, стверджуючи в  письмових відповідях, що  це справа апарату Верховної Ради.В той же час, чиновники апарату ВРУ стверджують, що це обов’язок самих народ-них депутатів або податкових органів. Попри те, що  декларації були оприлюдне-ні пізніше через тиск з  боку громадськості та  ЗМІ, доступ до  них був обмеженийвпродовж кількох тижнів. Категорія ІІ: Вибори (67) Категорія ІІ: Вибори 67 ІІ-1 Голосування та створення партій 83 ІІ-2 Чесність виборів 84 ІІ-3 Прозорість політичного фінансування 32 ІІ-1 Голосування та створення партій Загальне й  рівне виборче право гарантовано всім повнолітнім громадянамстаттями 70 і 71 Конституції України. Це право також встановлене в законах «Провибори Президента України» (стаття 3), «Про вибори народних депутатів України»(стаття 3), «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міс-цевих рад та сільських, селищних, міських голів»(стаття 4). Згідно Конституції України, вибори Президента України, Верховної Ради Українита органів місцевого самоврядування повинні проводитися регулярно, відповіднодо встановлених термінів. Ця вимога також передбачена у виборчому законодав-стві. Перешкоди в  голосуванні для повнолітніх громадян є  скоріш винятком, ніжправилом, і вони не базуються на будь-якій дискримінації. Міжнародні місії зі спо-стереження за  виборами не  зафіксували проблем з  цього приводу. Наприклад,спостерігачі Європейського Парламенту звернули увагу на  проблеми, пов’язаніз  переповненими виборчими дільницями й  складною системою голосування (від5 до 8 бюлетенів одночасно). Проте, повнолітні громадяни могли реалізувати своєправо голосу. Як  правило, бюлетені таємні й  належно захищені. Спостерігачі від організації«CANADEM» на президентських виборах 2010 року відзначили високий рівень за-хисту голосування. З 82 виборчих дільниць, які були перевірені, всі 100% бюлете-нів були належно опечатані. Були задокументовані поодинокі випадки друку до-даткових бюлетенів (наприклад, в Хмельницькій і Луганській областях в 2010 році),але вони досить рідкісні. Крім того, спостерігачі мали можливість відвідати вибор- 15
  16. 16. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)чу дільницю й доповідали про випадки, коли двоє людей намагалися зайти в однукабінку або окрема особа хотіла отримати бюлетень на вулиці. Вибори проводяться регулярно, але їх  графік постійно змінюється. Останніпрезидентські вибори повинні були відбутися 25 жовтня 2009 року, але відбулися17 січня 2011 року. Останні місцеві вибори були спочатку заплановані на 30 трав-ня 2010 року, але відбулися 31 жовтня 2010 року. Така ж ситуація відбувається й зпарламентськими виборами, які повинні були проходити в березні 2011 року, алевідбудуться в  2012 році. Основною причиною цього є  нестабільність КонституціїУкраїни, до  котрої поправки вносилися кілька разів, у  тому числі до  статей щодозаконодавчої й виконавчої гілок влади. Стаття 36 Конституції України гарантує всім громадянам право на  створенняполітичних партій. Це право передбачене й у статтях 11 та 12 Закону України «Прооб’єднання громадян». Отже, всі громадяни, які досягли 18 років, не є ув’язненимичи  проголошеними судом недієздатними, можуть утворювати політичні партії.Будь-яка дискримінація на підставі членства в політичній партії чи його відсутностізаборонена. Партії не можуть установлювати жодні обмеження на членство за ста-тевою ознакою або етнічною приналежністю. Уряд не може запитувати інформаціюпро членство в  політичній партії в  офіційних документах (це допускається лишепід час виборів, коли партії повинні представити кандидатів). Закон «Про політичніпартії в  Україні» також передбачає всім громадянам право створення політичнихпартій. Він встановлює обмеження щодо членства в партії для суддів, працівниківпрокуратури, співробітників міліції та  служби безпеки, військовослужбовців, по-даткових органів та пенітенціарної служби. Для того, щоб почати функціонувати, політичні партії мають бути зареєстро-вані. Щоб зареєструвати партію, громадяни повинні зібрати не менше 10 тис. під-писів у двох третинах областей і в кожній області хоча б у двох третинах районів.Незважаючи на те, що реєстраційний внесок не є високим, процес збору підписівдосить витратний, що перешкоджає вільному створенню партії. Заборонено фор-мувати місцеві партії, що  також має дискримінаційний характер. Реєстраційнийпідрозділ Міністерства юстиції дає відповідь протягом 30 днів, в деяких випадкахможуть знадобитися додаткові 15 днів, що також затягує процедуру. Тим не менш,станом на  30 червня 2011 року налічувалося 189 політичних партій в  Україні. За-конодавство й практика створення політичних партій є досить ліберальними, аленовостворені політичні партії часто критикують за те, що вони сформовані під пев-ні вибори чи для певних осіб. У цьому зв’язку виникає ще одне питання щодо рівних можливостей балотува-тися на політичні посади. Жінки, як правило, мають набагато менше можливостейотримати необхідну підготовку й  підтримку для створення реальної конкурен-ції кандидатам-чоловікам. Відсутність моніторингу виборчих фондів дає майженеобмежені можливості використання власних ресурсів, тому заможні кандидатимають більше шансів на перемогу, а конкуренція базується не на професійних на-вичках і політичних програмах. У той же час, заборона новоствореним політичним16
  17. 17. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)партіям, які функціонують менше року, балотуватися на  виборах була нещодавноскасована. Оскільки створити політичну партію відносно нескладно, це  може за-безпечити додаткові можливості для політичних партій під час висування на пар-ламентських виборах у 2012 році. І хоча деякі кандидати та політичні партії витра-чають мільйони на свої передвиборні кампанії, мають місце випадки, коли більшеголосів отримують кандидати без значних фінансових ресурсів і підтримки. ІІ-2 Чесність виборів (84) Центральна виборча комісія України (ЦВК) призначається для того, щоб сприя-ти процесу голосування й гарантувати право голосу. ЦВК може визнати результативиборів недійсними через порушення на певній виборчій дільниці. Вона також сте-жить за діяльністю політичних партій, кандидатів та виборчих комісій, і може вжи-ти заходів у разі порушення закону про вибори (наприклад, скасувати реєстраціюкандидата). У  статті 3 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» йдеться про те,що ЦВК є незалежним органом і жоден орган влади не повинен втручатися в її ді-яльність. Члени ЦВК призначаються Верховною Радою, яка приймає остаточне рі-шення щодо кандидатів. За цим же принципом функціонують і місцеві комісії. Кан-дидати укомплектовують їх штат, а політичні партії формують більшість у ВерховнійРаді. Тим не  менш, такі комісії є  юридично відокремленими від будь-яких іншихустанов. Порядок призначення членів ЦВК є  цілком адекватним і  окремо цей механізмне є проблематичним. Але, насправді, призначення ґрунтуються на політичних мір-куваннях. Більшість політиків і політичних партій здійснюють вплив на членів, томуЦВК складно працювати як  колективному органу. В  той же  час, не  існує прямогозв’язку між політичними партіями й  членами ЦВК. Якби вони, наприклад, призна-чалися безпосередньо на основі прихильності, то політичний вплив був би більшочевидним. З місцевими комісіями справи гірші. Не існує паритету або балансу міжчленами комісії. Протягом останніх місцевих виборів у жовтні 2010 року партії привладі призначили більшість із 18 членів дільничних комісій. За  законом, ЦВК безпосередньо зобов’язана публікувати фінансові звіти, алене  звіт про вибори. Останній може бути отриманий тільки парламентом – Верхо-вною Радою України – на запит народних депутатів. Але на практиці, ЦВК публікуєзвіт про вибори. Такі звіти є загальнодоступними й їх можна легко відстежити че-рез сайт. Місцеві виборчі комісії, як  правило, дуже повільно оприлюднюють такізвіти й результати виборів оголошують із запізненням. ЦВК не  уповноважена безпосередньо накладати санкції. В  разі порушення за-кону, ЦВК може залучити правоохоронні органи й надати їм докази. Єдина формапокарань, що можуть бути безпосередньо накладені ЦВК, це так звані адміністра-тивні покарання – попередження, скасування реєстрації кандидатів або звільнен-ня членів окружних і дільничних виборчих комісій. Під час місцевих виборів 2010року ЦВК винесла низку рішень щодо роботи дільничних і  районних виборчих 17
  18. 18. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)комісій. Наприклад, рішенням № 78 від 7 червня 2011 року, виданим у  відповідьна  порушення закону виборчою комісією села Рокитне, цю  місцеву комісію булорозпущено. І  хоча громадяни або політичні партії не  можуть напряму оскаржити резуль-тати виборів, вони можуть оскаржити діяльність виборчих комісій у  судах. Якщосуд вирішив, що комісія порушила закон, то у відповідному районі результати мо-жуть бути оголошені недійсними. Ця процедура достатньо проста для кандидатів(як окремих кандидатів, так і політичних партій), які можуть оскаржити дії чи без-діяльність виборчих комісій, інших кандидатів або ЗМІ. Громадяни повинні довес-ти, що комісія безпосередньо порушила їх право голосу, в іншому разі суд не бересправу до розгляду. Під час президентських виборів 2010 року в Україні спостерігачі мали певні пе-решкоди. Перш за все, тільки міжнародним спостерігачам і представникам канди-датів було дозволено зареєструватися. Спостерігачі від українських неурядовихорганізацій не могли спостерігати за виборами, якщо тільки вони не зареєструва-лися в  якості журналістів. Згідно з  даними «CANADEM», в  якості журналістів булозареєстровано близько 2 тис. українських спостерігачів за  виборами від громад-ських організацій. Крім того, строк реєстрації міжнародних спостерігачів був до-сить незручним (за 7 днів до  виборів). Це  спричинило проблеми для реєстраціїспостерігачів на другий тур виборів, що відбувся через два тижні після першого. ІІ-3 Прозорість політичного фінансування (32) В  українських законах про вибори встановлені обмеження щодо особистихвнесків. Внески від організацій, іноземних громадян і анонімних джерел забороня-ються. Максимальна сума особистих внесків до виборчих фондів політичних пар-тій під час парламентських виборів складає 400 мінімальних заробітних плат (на 1квітня 2011 року мінімальна заробітна плата в Україні складала 960 грн на місяць,або приблизно 120 доларів). Максимальна сума особистих внесків до  виборчихфондів політичних партій під час місцевих виборів складала 10 мінімальних заро-бітних плат. Корпоративні внески заборонені в  Україні. Тільки окремі громадяниможуть робити внески до  фондів політичних партій у  межах, встановлених зако-ном про вибори. Проте, немає жодних обмежень щодо загальних витрат політичних партій підчас виборів. Партії не можуть використовувати будь-які кошти, що не є виборчимфондом, але цей фонд складається з внесків від приватних осіб і політичної партії.Законодавство про вибори однозначно забороняє будь-які обмеження, що накла-даються на внесок партії (щодо суми або кількості внесків), тож політичні партії мо-жуть витрачати стільки власних коштів, скільки захочуть. Політичні партії зобов’язані подати до ЦВК звіт про використання своїх коштівна  кампанію. Форму такого звіту ЦВК встановлює принаймні за  80 днів до  вибо-рів, і партії повинні подати їх не пізніше, ніж за 15 днів після виборів. Однак, ЦВКне  зобов’язана оприлюднювати фінансові внески до  фондів політичних партій.18
  19. 19. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)Якщо звіти й  опубліковані, то  вони, зазвичай, містять дані про витрати, а  не провнески. Під час місцевих виборів окружні виборчі комісії готують звіти, але вибір-ково, вони не зобов’язані оприлюднювати їх. ЦВК і місцеві комісії зобов’язані контролювати внески до фондів і використаннякоштів на виборчу кампанію. Але вони роблять це вибірково й задовго до виборів.Наприклад, стаття 43 закону про президентські вибори визначає, що ЦВК спільноз  Національним банком, центральним органом виконавчої влади в  галузі зв’язкута банком кандидата вибіркового перевіряють кошти виборчої кампанії протягом83 днів до  виборів. Під час парламентських виборів така перевірка проводитьсяпротягом 90 днів до виборів. Перевірка проводиться вдруге після виборів, але ме-ханізму для подальших розслідувань не існує. Внески від іноземних громадян, організацій (за винятком пожертвувань від по-літичних партій, які висунули кандидатів) або анонімних джерел заборонені. Коштина виборчу кампанію можуть бути сформовані лише з особистих внесків і фондівкандидатів та політичних партій. Громадянин України може зробити внесок до 400мінімальних заробітних плат до фонду кандидата на пост Президента України й до10 мінімальних заробітних плат кандидату, який балотується на  посаду міськогоабо селищного голови. Кандидати зобов’язані повідомити про використання коштів кампанії. ЦВКвстановлює форму такого звіту за  80 днів до  виборів, кандидати повинні податиїї  не пізніше, ніж через 15 днів після виборів. ЦВК повинна опублікувати такі зві-ти в офіційних газетах парламенту й уряду – «Голос України» та «Урядовий кур’єр».Але таке опублікування вимагається тільки для кандидатів у президенти. Кандида-ти, які балотуються на посаду міського чи селищного голови, або депутат місцевоїради зобов’язані подати звіти протягом 15 днів після виборів, але виборчі комісіїне зобов’язані оприлюднювати їх. Відповідно до  закону, ЦВК контролює та  перевіряє фінанси й  витрати на  кам-панію. Політичні партії зобов’язані отримувати виборчі кошти тільки з  внесківприватних осіб, а  також за  рахунок власних коштів, але на  практиці це  не контр-олюється. Такі обмеження не є ефективними в регулюванні спроможності людинифінансово підтримувати політичні партії, оскільки відсутнє незалежне відомство,що відповідало б за перевірку, тоді як у ЦВК немає достатньо ресурсів, щоб прово-дити такий контроль і перевірку в повному обсязі. Як наслідок, на практиці фірмичасто фінансують політичні партії через своїх співробітників та інші легальні меха-нізми. Оскільки партії не обмежені у використанні власних коштів, більшість витратфінансуються власними коштами й  джерела такого фінансування не  розголошу-ються. В ЦВК є обмежені повноваження накладати санкції через фінансові порушення.Навіть незважаючи на те, що ЦВК має право й повноваження відправити матеріалидо  правоохоронних органів і  почати розслідування, це  відбувається досить рідкоз  двох причин. По-перше, ЦВК не  має достатньо ресурсів, щоб проводити такийаналіз регулярно й  в повному обсязі. По-друге, правоохоронні органи рідко роз- 19
  20. 20. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)починають такі розслідування, навіть якщо матеріали їм  надані. Не  зафіксовановипадків розгляду в суді справ, пов’язаних із порушеннями норм щодо фінансовоїзвітності політичних партій. ЦВК не  має достатньо ресурсів для проведення такої перевірки, тому в  біль-шості випадків це робиться вибірково. Не існує жодних інших незалежних органів,які могли б перевірити внески до політичних партій. Джерела коштів не перевіря-ються, тож можна фінансувати партію через велику кількість випадкових осіб, якіробитимуть невеликі внески (наприклад, персонал фірми). Оскільки ані кандидати,ані виборчі комісії не зобов’язані опубліковувати звіти про кошти виборчої кампа-нії, то вони цього й не роблять. Отже, громадяни не мають доступу до фінансовихданих і витрат окремих кандидатів. Категорія ІІІ: Врегулювання конфлікту інтересів, система стримуваньі противаг (60) Категорія ІІІ: Врегулювання конфлікту інтересів, система стримувань і противаг (60) ІІІ-1 Виконавча гілка влади (64) ІІІ-2 Законодавча гілка влади (53) ІІІ-3 Судова гілка влади (59) ІІІ-4 Прозорість і контроль процесу формування бюджету (63) ІІІ-1 Виконавча гілка влади (64) Стаття 55 (частина 2) Конституції України гарантує право оскаржити в суді будь-які рішення виконавчої влади, дії чи бездіяльність. Якщо органи виконавчої владипорушують цивільні права будь-якої людини (не лише громадянина України) абоорганізації, особа чи група осіб можуть захистити свої права й інтереси, подавшисудовий позов проти будь-якого виконавчої органу влади національного чи місце-вого рівня. Конституційний суд України (КСУ) має повноваження розглядати справи щододій виконавчої влади (Прем’єр-міністра й Кабінету Міністрів) та визначати, чи від-повідають вони Конституції України. Дії виконавчої влади можуть бути поставлені ​​ сумнів у  спеціалізованих ад- підміністративних судах, які вповноважені розглядати дії та  рішення державних ор-ганів. Було задокументовано багато випадків перегляду рішень виконавчої владисудом. У 2009 році адміністративні суди розглянули понад 1,5 млн. таких справ. Алеголовною проблемою є те, що через недосконале законодавство одна й та ж стат-тя може бути інтерпретованою по-різному, тож іноді складно визначити законністьдій виконавчої влади. Судовий контроль проводиться на  найвищому рівні. КСУ має повноваженнякваліфікувати конституційність діяльності Кабінету Міністрів, і робиться це доситьчасто. Наприклад, на початку 2010 року постанова Кабінету Міністрів про ліквіда-20
  21. 21. ЗВІТ GLOBAL INTEGRITY: Україна – 2011 (підсумки)цію департаменту з  питань громадянства, реєстрації та  міграції при міністерствівнутрішніх справ була визнана неконституційною. В  той же  час, рішення судовихорганів може бути упередженим. Наприклад, у  2010 році КСУ ухвалив рішеннящодо формування парламентської коаліції, яке суперечило попередньому рішен-ню й було визнане як таке, що будується на основі політичної вигоди. Конституція України (частина 1 статті 105) передбачає, що  президента країнине можна переслідувати за будь-які злочини. Прем’єр-міністр та міністри не маютьнедоторканості. В  Україні недоторканість надається президенту, народним депу-татам і  суддям. Прем’єр-міністра і  міністрів можна обвинуватити або притягнутидо кримінальної відповідальності за злочини, які вони вчинили. Відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ), кожна людина, яка отримуєдохід крім заробітної плати, зобов’язана подати декларацію про доходи. Це  по-ширюється й  на президента та  прем’єр-міністра України. Вони також повинні по-дати декларацію, коли стають кандидатами на пост президента або призначаютьсяна посаду прем’єр-міністра. Новий антикорупційний закон приділяє багато уваги правильній формі декла-рації президента країни, прем’єр-міністра та міністрів. Закон набув чинності 1 лип-ня 2011 року, а ця конкретна стаття набула чинності 1 січня 2012 року. Не  існує жодних обмежень щодо подарунків для посадовців виконавчої гілкивлади. Тим не менш, ПКУ вимагає, щоб всі подарунки, що коштують понад 50% відмінімальної заробітної плати (вона складає близько 120 доларів на  місяць), булизадекларовані. На момент підготовки цього звіту, в законодавстві України не існувало жоднихобмежень щодо глави держави, очільника уряду та  міністрів в  частині обмеженьпісля їх  звільнення з  посади. Стаття 10 нового антикорупційного закону заборо-няє посадовим особам на національному або місцевому рівні займати після звіль-нення з держслужби будь-яку посаду в приватному секторі, пов’язану з діяльністюна попередній роботі, принаймні впродовж року. Були задокументовані випадки, коли прем’єр-міністру та  міністрам дарувалиособливо дорогі подарунки. Наприклад, 17 грудня 2010 року Прем’єр-міністр Укра-їни М.Азаров отримав автомобіль, повний квітів і рідкісних книг. Декларації перевіряються тільки податковими органами (ст. 49 Податковогокодексу України) й лише на предмет правильності декларування податків. Не існуєіншої установи, яка відповідала б за незалежну перевірку декларацій представни-ків виконавчої влади. Новий антикорупційний закон вимагає такого фінансовогоконтролю. Тим не менш, механізм перевірки не уточнений. В законі лише зазнача-ється, що Президент України визначає процедуру фінансового контролю. Відповідно до  закону, податкові декларації посадових осіб не  є інформацієюз  обмеженим доступом і  повинні бути надані на  запит громадян. Стаття 12 ново-го закону про боротьбу з  корупцією вказує, що  податкова декларації президен-та, прем’єр-міністра і  міністрів повинні бути опубліковані протягом 30 днів піс-ля їх  подання. У  2010 і  2011 роках, інформація про доходи Президента України 21

×