Податок на прибуток 2015

1. Податок на
прибуток 2015

2. Основні елементи податку на прибуток
Платниками податку - резидентами є:
– суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську
діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових
підприємств, установ та організацій та суб’єктів господарювання, що
застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;
Платниками податку - нерезидентами є:
– юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі
та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком
установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет
згідно з міжнародними договорами України;
– постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із
джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі)
та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Платники податку

3. Основні елементи податку на прибуток
Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та
за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або
зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або
збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до
НП(с)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень III
розділу Податкового кодексу України (ст. 134 ПКУ).
Коригування може бути як у бік збільшення, так і зменшення (пп. 134.1.1
ПКУ). В залежності від того, який знак має фінрезультат до оподаткування і
в яку сторону здійснюється коригування, можливі чотири види
арифметичних операцій з цими показниками:
Об’єкт оподаткування

4. Основні елементи податку на прибуток
Якщо фінрезультат до оподаткування має позитивне значення, то
коригування в бік збільшення збільшує об'єкт оподатковування, а
коригування в бік зменшення його зменшує.
Якщо фінрезультат до оподаткування має від'ємне значення, то
коригування в бік збільшення зменшує від'ємне значення об'єкта
оподаткування, а коригування в бік зменшення його збільшує.
Слід враховувати, що якщо платник податку на прибуток робить
коригування фінрезультату до оподаткування, то він зобов'язаний
застосовувати всі коригування, а не тільки ті, які йому
подобаються/підходять.
Не проводити коригування фінрезультату мають право тільки ті платники
податку на прибуток, які відповідають критеріям, встановленим
пп.134.1.1 ПКУ – сума їх доходів від будь-яких видів діяльності не
перевищує 20 млн гривень за минулий звітний рік.
Об’єкт оподаткування

5. Основні елементи податку на прибуток
Базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування
База оподаткування
Ставка податку
Базова (основна) ставка податку становить 18 %.
Податковий період
Податковим (звітним) періодом є календарний рік. Платник податків
зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних
днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

6. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Фінансовий результат до оподаткування збільшується (п. 138.1 ПКУ) на:
– суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних
активів відповідно до НП(с)БО або МСФЗ;
– на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або
нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно
до НП(с)БО або МСФЗ;
– на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або
нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(с)БО, у разі ліквідації
або продажу такого об’єкта.

7. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Фінансовий результат до оподаткування зменшується (п. 138.2 ПКУ) на:
– на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів
відповідно до п. 138.3. У комплексі з відповідною нормою п. 138.1 ПКУ це означає, що
при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток сума «бухгалтерської»
амортизації просто замінюється на суму «податкової» амортизації.
– на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних
активів, визначеної з урахуванням ст. 138, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.
Тут теж проводиться заміна «бухгалтерської» залишковою вартістю на «податкову».
– на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або
нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від
зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до
НП(с)БО або МСФЗ. Ця норма «симетрична» аналогічної нормі п. 138.1 ПКУ - логічно, що
якщо ми раніше виключили з розрахунку об'єкта оподаткування суму уцінки і втрат від
зменшення корисності ОЗ або, у разі дооцінки або відновлення корисності в межах
раніше визнаних уцінок і втрат слід зробити протилежне коригування.

8. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Норми ст. 138 ПКУ вимагають від платника податку на прибуток ведення
окремого податкового обліку операцій з необоротними активами.
Згідно п. 138.3 ПКУ, ведеться такий облік аналогічно бухгалтерському,
однак при цьому слід пам'ятати і відмінності:
— вартісний критерій ОЗ, встановлений пп. 14.1.138 ПКУ (6000 грн);
— мінімальні терміни використання (експлуатації) ОЗ та НА, встановлені
пп. 138.3.3 — 138.3.4 ПКУ;
— заборона на амортизацію в податковому обліку вартості гудвілу і витрат
на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на
реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ,
встановлений пп. 138.3.2 ПКУ;
— заборона на застосування виробничого методу амортизації,
встановлений пп. 138.3.1 ПКУ.

9. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта
основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально
допустимі строки амортизації ОЗ та інших необоротних активів, то для
розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені у
податковому обліку.
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта
основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими,
ніж ті, що встановлені ПКУ, то для розрахунку амортизації
використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта
ОЗ, встановлені в бухгалтерському обліку.

10. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
До невиробничих ОЗ пп. 138.3.2 ПКУ відносить основні засоби, які не
використовуються в господарській діяльності платника податку. А
господарською діяльністю, згідно пп. 14.1.36 ПКУ, є діяльність особи, що
пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів,
виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і
проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені
підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої
особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими
договорами.
Таким чином, якщо у підприємства на балансі або в оренді знаходяться
гуртожитки, дитячі садки, стадіони та інші об'єкти соцкультпобуту, не
призначені для отримання доходу, їх вартість та витрати по їх ремонтів не
зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток.

11. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів
Групи Мінімально допустимі строки корисного
використання, років
група 1 – земельні ділянки -
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом 15
група 3 – будівлі/споруди/передавальні пристрої 20/15/10
група 4 – машини та обладнання 5
група 5 – транспортні засоби 5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар, меблі 4
група 7 – тварини 6
група 8 – багаторічні насадження 10
група 9 – інші основні засоби 12
група 10 – бібліотечні фонди, збереження Національного архівного фонду України -
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи -
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди 5
група 13 – природні ресурси -
група 14 – інвентарна тара 6
група 15 – предмети прокату 5

12. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Відповідно до п. 29. Методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів від
30.09.2003 року N 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт,
тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація,
модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення
економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для
використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від
його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів
аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
Так, якщо ремонтні роботи визнаються поліпшенням (модернізацією, модифікацією,
добудовою, реконструкцією), сума витрат збільшує первісну вартість обєкту, відповідно,
нараховується амортизація. Якщо ремонтні роботи визнаються звичайним ремонтом
(підтриманням у робочому стані), сума йде на поточні витрати.
10 % ліміт не застосовується, що спричиняє необхідність перегляду наказу про облікову
політику.

13. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
необоротних активів
Так, різниці, пов’язані з нарахуванням амортизації необоротних активів, під час визначення
податку на прибуток підприємств, найчастіше виникають:
– за рахунок різних вартісних оцінок необоротних активів;
– за рахунок різних строків корисного використання;
– за рахунок того, що у податковому обліку амортизації підлягають тільки ті необоротні
активи, які пов’язані з господарською діяльністю;
Найчастіше сума бухгалтерської амортизації є більшою за податкову амортизацію.
Відповідно має місце наступна формула:
Об'єкт оподаткування = Фінансовий прибуток до оподаткування + БА – ПА;

14. Різниці, що виникають при формуванні резервів
(забезпечень)
Мета створення резервів (забезпечень) витрат майбутніх періодів в бухгалтерському обліку –
це розподіл таких витрат, які часто виникають одноразово, на кілька місяців або
календарний рік.
Згідно п. 13 ПСБО 11, такі забезпечення створюються на:
- оплату відпусток працівникам (облік відображається на субрахунку 471);
- додаткове пенсійне забезпечення (облік відображається на субрахунку 472);
- виконання гарантійних зобов'язань (облік відображається на субрахунку 473);
- реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності (облік відображається
на субрахунку 474);
- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо (облік відображається на
субрахунку 474).

15. Різниці, що виникають при формуванні резервів
(забезпечень)
Перелічені забезпечення пов'язані з погашенням зобов'язань підприємства, термін
погашення яких настане в майбутніх періодах. Але є ще один вид резервів, який покликаний
поступово списати витрати за майбутні витрати підприємства, не пов'язані із
зобов'язаннями перед іншими особами. Це резерв сумнівних боргів, що являє собою ту
частину поточної дебіторської заборгованості, що належить підприємству, до погашення якої
боржником фахівці підприємства не впевнені (він розраховується відповідно до п. 8 П(С)БО
10).
Всі перераховані види резервів (забезпечень) передбачені ПСБО, а тому є обов'язковими
для підприємств, які ним слідують для ведення бухгалтерського обліку. Крім них,
підприємство має право створювати будь-які види забезпечень витрат майбутніх періодів.

16. Різниці, що виникають при формуванні резервів
(забезпечень)
При створенні резервів необхідно враховувати основні правила (п. 13-14 ПСБО 11):
- Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання,
погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні
вигоди, та його оцінка може бути визначена розрахунками;
- Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності
підприємства. Адже резерви (забезпечення) покликані замортизувати наслідки виникнення
великих витрат, а не спотворити фінансовий результат підприємства. Хоча, безумовно, за
рахунок «розмивання» таких витрат протягом певного періоду, підприємство отримує
можливість уникнути або зменшити суму власних збитків від господарської діяльності;
- Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що
включається до первісної вартості основних засобів).

17. Різниці, що виникають при формуванні резервів
(забезпечень)
Раніше суми витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних
(майбутніх) витрат не включалися в податкові витрати, зараз такі суми додаються до
фінрезультату до оподаткування з метою включення їх в об'єкт оподаткування податком на
прибуток.
Фінрезультат до оподаткування зменшується на суму витрат, які відшкодовані за рахунок
резервів і забезпечень, сформованих відповідно до НП(с)БО або МСФЗ. Фактично це
означає, що витрати на створення резервів для цілей оподаткування замінюються на
витрати, які були фактично відшкодовані за рахунок таких резервів. Якщо підприємство
коригує суму резервів у бік зменшення, воно повинно зменшити і фінрезультат до
оподаткування.
Але, якщо такі резерви та забезпечення, у випадках, коли їх створення в бухгалтерському
обліку є обов'язковим, не створювалися платником податку, він все одно врахує такі витрати
при формуванні фінансового результату в бухгалтерському обліку за датою їх фактичного
визнання, а отже, на суму об'єкта оподаткування таке нестворення не вплине.

18. Різниці, що виникають при формуванні резервів
(забезпечень)
Описаний порядок не поширюється на забезпечення (резерв) на відпустки працівникам та інші
виплати, пов'язані з оплатою праці. Таке забезпечення взагалі не бере участі в коригуванні,
відповідно, воно включаються до витрат (а отже, і в розрахунок об'єкта оподаткування податком
на прибуток) в момент його нарахування в тій сумі, в якій воно було нараховано.
Особливу категорію займає і резерв сумнівних боргів. Порядок обліку резерву сумнівних боргів
визначено окремо у п. 139.2 ПКУ. До фінрезультату до оподаткування додається вся сума
нарахованого резерву та сума витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає
ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, понад суми резерву сумнівних боргів. Фактично це
означає не включення до податкових витрат вищезазначених сум.
1) Дт 944 Кт 38 формується резерв сумнівних боргів. 2) Дт 38 Кт 36 списуємо заборгованість
(враховуючи, чи відповідає ця заборгованість вимогам п. 14.1.11, а саме, наприклад, ліквідація
платника не вважається підставою для того, щоб вважати заборгованість безнадійною)
Не можна списувати дебіторську заборгованість бухгалтерським записом Дт 944 Кт 36, тобто
минуючи резерв сумнівних боргів, інакше така сума не включається до податкових витрат.
Також фінрезультат до оподаткування зменшується на суму зменшення (але не використання!)
раніше нарахованого резерву.

19. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових
операцій
Ці різниці визначені п. 140.1 ПКУ. Аналогів такого коригування в бухгалтерському обліку
немає, це чисто податковий показник, для розрахунку якого платника податку на прибуток
потрібно дотримуватися такого алгоритму:
1. Визначити, чи є у нього боргові зобов'язання перед нерезидентом, за яким потрібно
зробити коригування. Такі зобов'язання повинні бути перед нерезидентом-пов'язаною
особою. Визначення того, хто підпадає під категорію пов'язаних осіб з метою оподаткування,
представлено у пп. 14.1.159 ПКУ.
Крім того, оскільки метою коригування є саме відсотки за таким борговим зобов'язанням,
то і самі зобов'язання повинні передбачати сплату нерезиденту відсотків. Так, звичайні
операції з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг під дану коригування не потрапляють. А ось
процентні позики, кредити – потрапляють, але за умови дотримання критерію,
встановленого у п. 2 даного алгоритму.

20. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових
операцій
2. Розрахувати співвідношення між борговими зобов'язаннями перед нерезидентами-
пов'язаними особами та власним капіталом підприємства (підсумок розділу І пасиву балансу
підприємства). Розраховувати ж суму боргових зобов'язань доведеться тільки аналітично, в
розрізі таких зобов'язань і кредиторів.
Обидва показники визначаються на початок і кінець звітного року, а потім вираховується
середнє арифметичне цих значень. Таким чином отримуємо середньорічну суму боргових
зобов'язань. За цією ж формулою визначається і середньорічна сума власного капіталу.
Якщо їх співвідношення становить понад 3,5 (для фінансових компаній і компаній, які
займаються виключно лізинговою діяльністю – більше 10), то платник податку повинен
провести коригування фінрезультату до оподаткування.

21. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових
операцій
Коригування фінрезультату проводиться наступним чином. Фінансовий результат до
оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку
відсотків за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над спеціально
розрахованою величиною – 50% суми фінансового результату до оподаткування, фінансових
витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного
податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких відсотків. Відсотки, що
перевищують суму даного обмеження, які збільшили фінансовий результат до оподаткування
в попередніх періодах, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних
податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення.
КоригПроц = Проценти - (Финрез + ФинВитр + Амортизація) х 50%, де
КоригПроц - сума, на яку збільшується фінрезультат до оподаткування;
Проценти - загальна сума всіх нарахованих у бухгалтерському обліку відсотків за
кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями;
Финрез - фінрезультат до оподаткування за даними бухгалтерського обліку без
урахування «податкових» коригувань;
ФинВитр - фінансові витрати підприємства (дебетовий оборот по рахунку 95);
Амортизація - сума амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності.

22. Інші коригування фінансового результату до
оподаткування
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі
в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які
підлягають виплаті на його користь від інших платників податку на прибуток (пп. 140.4.1 ПКУ).
Цим такі доходи виводяться з оподаткування.
Також можна врахувати від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових
(звітних) років шляхом зменшення фінрезультату до оподаткування на відповідну суму, але з
урахуванням особливих правил, передбачених п. 3 підр. 4 розділу XX ПКУ (пп. 140.4.2 ПКУ).
Зверніть увагу, що це єдина команда, яку можуть робити платники податку на прибуток, які
прийняли рішення про справляння податку на прибуток без застосування коригувань
фінрезультату до оподаткування.

23. Контрольовані операції
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на різницю між договірними і
звичайними цінами під час здійснення контрольованих операцій (пп. 140.5.1 і пп. 140.5.2
ПКУ).
Звичайно, таке збільшення буде відбуватися на суму перевищення звичайної ціни над
договірною за операціями з реалізації товарів, робіт, послуг, і на суму перевищення
договірної ціни над звичайною ціною за операціями з їх придбання.
Також виключаються з розрахунку об'єкта оподаткування втрати від інвестицій в
асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розраховані за методом участі в капіталі або за
методом пропорційної консолідації (пп. 140.5.3 ПКУ).

24. Контрольовані операції
Збільшується фінансовий результат на 30% вартості товарів, у тому числі необоротних
активів, робіт і послуг (крім зазначених у п. 140.2 і пп. 140.5.5 ПКУ), придбаних у
неприбуткових установ і організацій, крім бюджетних установ, та у нерезидентів (у тому числі
нерезидентів - пов'язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у
підпункті 39.2.1.2 ПКУ. Перелік таких країн КМУ визначив у розпорядженні від 14.05.2015 р.
№ 449-р.
За певних умов ця норма не може застосовуватися, якщо, зокрема, операція є
контрольованою або сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін (пп. 140.5.4 ПКУ).
Відповідність звичайними цінами доводиться одним з методів, встановлених п. 39.3 ПКУ
(найбільш придатним у цьому випадку є перший і пріоритетний метод – метод порівняльної
неконтрольованої ціни).

25. Контрольовані операції
Для цілей обчислення податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:
1) операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, здійснюваних
платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
2) операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів;
3) операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований в державі (на території), яка
включена в перелік держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Перелік
держав (територій), які відповідають критеріям, встановленим пп. 39.2.1.2 ПКУ затверджено
Розпорядженням КМУ від 14.05. 2015 N 449-р.
Господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються наступні
умови (пп. 39.2.1.7 ПКУ):
- Загальний обсяг доходу платника податку та / або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності,
враховуваний при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує
20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
- Обсяг групи таких господарських операцій платника податку та / або його пов'язаних осіб з
одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування ПДВ) або 3 % доходу, що
враховується при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника
податків за відповідний податковий (звітний) рік.

26. Контрольовані операції
Для цілей обчислення податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:
1) операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, здійснюваних
платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
2) операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів;
3) операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований в державі (на території), яка
включена в перелік держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Перелік
держав (територій), які відповідають критеріям, встановленим пп. 39.2.1.2 ПКУ затверджено
Розпорядженням КМУ від 14.05. 2015 N 449-р.
Господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються наступні
умови (пп. 39.2.1.7 ПКУ):
- Загальний обсяг доходу платника податку та / або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності,
враховуваний при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує
20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
- Обсяг групи таких господарських операцій платника податку та / або його пов'язаних осіб з
одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування ПДВ) або 3 % доходу, що
враховується при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника
податків за відповідний податковий (звітний) рік.

27. Роялті
З 01.01.2015 року визначення роялті змінилося
Тепер до цієї категорії не відносяться наступні виплати:
• в якості винагороди за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання
обмежені функціональним призначенням такої програми і її відтворення обмежено кількістю
копій, необхідних для такого використання (використання кінцевим споживачем);
• за придбання примірників (копій, примірників) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в
електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого
споживання;
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких знаходяться
об'єкти права інтелектуальної власності, користування, володіння та / або у розпорядження особи;
• з передачі прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт
права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або
здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити
(розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на
інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком
випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством
України.

28. Роялті
Коригування на частину суми роялті передбачена відразу двома підпунктами – 140.5.5 і 140.5.6, які майже
ідентичні.
Сутність коригування полягає в збільшенні фінрезультату до оподаткування на суму витрат з нарахування роялті на
користь нерезидента, яка перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 % чистого доходу від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (для банків - в обсязі, що
перевищує 4% доходу від операційної діяльності за попередній звітний рік без ПДВ).
Крім того, коригування на всю суму роялті передбачена пп. 140.5.7 ПКУ. Сутність коригування полягає в збільшенні
фінрезультату до оподаткування на суму витрат з нарахування роялті на користь:
1) нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях) із списку КМУ;
2) нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за винятком випадків, коли
бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам;
3) нерезидента щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України;
4) нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є;
5) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку,
встановленому розділом IV ПКУ;
6) юридичні особи, яка відповідно до ПКУ звільнено від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою,
іншою, ніж 18%.

29. Роялті
Коригування на суми роялті можна не робити, якщо виконується хоча б одна з умов:
- операція є контрольованою і сума витрат на сплату роялті відповідає рівню звичайних цін,
та відображається у звіті про контрольованих операціях та відповідної документації, що
подаються у відповідності зі ст. 39 ПКУ;
Операція не є контрольованою і сума таких витрат підтверджується платником податку за
правилами звичайних цін у відповідності з процедурою, встановленою ст. 39 ПКУ, але без
подання звіту.
Іншими словами, якщо платник податків підтвердить, що роялті визначається на рівні
звичайних цін.

30. Збільшується фінансовий результат та суми коштів або вартість товарів, виконаних
робіт, наданих послуг, перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового)
року, надані некомерційним установам та організаціям, визначеним у п. 1, 2 пп.
133.1.1 ПКУ, які перевищують 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного
року.
У 2015 р. залишилися особливі правила податкового обліку цінних паперів. Спочатку з
фінрезультатів до оподаткування виключаються «бухгалтерські» результати операцій з
цінними паперами (пп. 141.2.1 і пп. 141.2.2 ПКУ), а потім до об'єкта оподаткування
включається результат розрахунків, здійснених за правилами пп. 141.2.3 - 141.2.6 ПКУ.
Але, по суті, окремий податковий облік операцій з цінними паперами полягає в тому,
щоб до об'єкту оподаткування потрапляє виключно прибуток від таких операцій
(позитивна різниця, з урахуванням впливу збитків минулих звітних періодів). А збиток
(негативний результат), який отримав платник податку в звітному році, зменшує
фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів
наступних податкових (звітних) періодів.

31. Виплата доходів нерезидентам
При виплаті доходів нерезидентам-юридичним особам, у випадках, передбачених ПКУ,
резидент-джерело доходу сплачує так званий «податок на репатріацію» – податок на прибуток,
розрахований з суми таких доходів.
Правила сплати такого податку залишилися, по суті, торішніми і регулюються п. 141.4 ПКУ.
Так, платниками такого податку залишилися юридичні особи та постійні представництва
нерезидентів, які виплачують доходи з джерелом їх походження з України нерезидентам-
юридичним особам.
Ставки податку на репатріацію, згідно п. 136.3 ПКУ, складають від 0% до 20%, і доходи, до
яких вони застосовуються, встановлені самим п. 141.4 ПКУ.
Зверніть увагу: у відповідність з п. 5.3 Закону № 1636 юридична особа (відокремлений
підрозділ), який має податкову адресу (місцезнаходження) на території вільнох економічної
зони "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезиденту, а тому дія п. 141.4 ПКУ
поширюється і на оподаткування доходів таких юросіб.

32. Виплата доходів нерезидентам
У 2015 р. як і раніше діє спосіб звільнення або зменшення ставки податку для виплат
нерезидентам з джерелом їх походження на території України. Це можливо у випадку, якщо з
країною нерезидента Україною підписано договір про уникнення подвійного оподаткування.
Застосування правил міжнародних договорів дозволяє повністю або частково зменшити
ставку податку або повернути різницю між сплаченою сумою податку і сумою, яку
нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (п. 103.1 ПКУ).
Однак реалізувати таке право податковий агент-резидент може за умови, що такий
нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (п. 103.3 ПКУ) і є
резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. При цьому нерезидент
повинен надати документ, який підтверджує статус його резидентності для цілей
оподаткування (п. 103.2, 103.4 - 103.6 ПКУ).

33. Виплата доходів нерезидентам
Зверніть увагу! У разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний
податковий період (рік), така довідка протягом звітного року може служити підставою
застосування правила міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування за
умови отримання такої довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ПКУ).
Також: використовувати які-небудь пільги для пом'якшення оподаткування доходів із
джерелом походження з України кримським підприємствам, прирівняним до нерезидентам,
не вдасться, так як п. 5.4 Закону № 1636 виключає можливість використання ними правил
міжнародних договорів України про усунення подвійного оподаткування.

34. Збитки минулих років
Норми п. 3 підр. 4 р. ХХ ПКУ регламентують облік старих збитків. Доля збитків, що виникли до
01.01.2012 р., залежить від розміру доходу підприємства за 2011 рік: якщо дохід
перевищував 1 млн грн, платники податку на прибуток мали право в 2012 році розділити
суму збитків на 4 рівні частини (по 25%) і враховувати їх такими рівними частками протягом
наступних 4-х років: 2012, 2013, 2014 і 2015. При цьому таке від'ємне значення
погашається в першу чергу, а в другу - від'ємне значення, що виникло вже після 31.12.2011
р. Як бачимо, 2015 рік - останній період, коли повинні були бути враховані збитки,
сформовані до 01.01.2012 р.
При цьому, якщо, наприклад, 25% від'ємного значення, який склався за станом на
01.01.2011 р., не було погашено протягом 2014 року, то такий невикористаний залишок
повинен переноситися на наступні звітні періоди до повного погашення. Ніяких заборон на
використання в обліку 2015 року збитків, сформованих вже після 01.01.2012 р., на
сьогоднішній день також не передбачено.

35. Збитки минулих років
З 01.01.2015 р. для підприємств, чий річний дохід за останній річний податковий період менше
або дорівнює 20 млн грн, окремого обліку для податку на прибуток немає: вони керуються
даними бухобліку. Тому якщо за підсумками I кварталу, півріччя або 9 місяців за даними
бухгалтерського обліку виникне збиток (як загальний фінансовий результат діяльності
підприємства), це автоматично означатиме відсутність об'єкта оподаткування податком на
прибуток.
Для тих, у кого оборот більше 20 млн грн, результуючий показник за даними бухобліку коригується
на податкові різниці, і цілком може бути ситуація, коли за даними податкового і бухгалтерського
обліку результуючі показники дуже відрізнятися.
Але обидві категорії платників податку на прибуток мають право врахувати старі збитки в обліку
2015 року: про це говорить ч. 4 пп. 134.1.1 ПКУ і пп. 140.4.2 ПКУ регламентує зменшення
фінрезультату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих
податкових (звітних) років без будь-яких обмежень.
Отримані в 2015 році збитки формують об'єкт оподаткування вже за підсумками 2015 року. Це
означає, що у випадку, якщо хоча б в одному кварталі у платника податків за підсумками звітного
періоду виявиться від'ємне значення, то ніяких коригувань декларації за рік робити не потрібно,
адже облік фінансового результату ведеться наростаючим підсумком протягом усього звітного
року.

36. Авансові внески з податку на прибуток
Згідно п. 57.1 ПКУ, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників с/г продукції,
інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ та платників податків, у яких доходи, що
враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий
період не перевищують 20 млн. грн) щомісяця, протягом 12 місяців, сплачують авансовий внесок
з податку на прибуток у порядку і в строки, встановлені для місячного податкового періоду. Сума
щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку
на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених
авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка не була врахована у зменшення
податкового зобов'язання з цього податку.
При цьому 12-місячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з червня
поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.
Новостворені платники податку сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової
декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.
Платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за
останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 млн грн, та неприбуткові
установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, що
подається в контролюючі органи за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

37. Авансові внески з податку на прибуток
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав
прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового
показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого
кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три
квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та
сплати податкових зобов'язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних
авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період.
Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових
зобов'язань.
Зверніть увагу: у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 платники зобов'язані
сплачувати щомісячні авансові внески по податку на прибуток підприємств у відповідності з
пунктом 57.1 ПКУ в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 обчислюється у
розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний
(податковий) рік.

38. Авансові внески при виплаті дивідендів
Сплата таких внесків та їх зарахування у рахунок зменшення податкових зобов’язань з
податку на прибуток регулюється п. 57.1-1 ПКУ.
У разі прийняття рішення про виплату дивідендів платник податку на прибуток - емітент
корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику
таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований
за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті,
над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за
результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання по якому погашено. При
наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується з усієї
суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою,
встановленою пунктом 136.1 ПКУ (тобто, 18%).
Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

39. Авансові внески при виплаті дивідендів
При цьому в разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для
розрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкта
оподаткування, розраховане пропорційно кількості місяців, за які виплачуються дивіденди.
Авансовий внесок сплачується до бюджету до / або одночасно з виплатою дивідендів.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає
зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованої
у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає
поверненню платнику податку або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань
з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів: на користь власників
корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої
компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб; платником податку на прибуток,
прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі
прибутку, звільненого від оподаткування у періоді, за який виплачуються дивіденди;
фізичним особам.

40. Авансові внески при виплаті дивідендів
Зверніть увагу: авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв'язку з
нарахуванням / сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не
може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на
користь нерезидентів).

41. Строки подання декларації
За 2015 р. податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових
внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного
за звітним (податковим) роком.
Але ті платники податків, які будуть здавати декларацію щоквартально, повинні будуть
подавати таку декларацію квартальні строки (40 календарних днів, наступних за
звітним періодом).

42. Дякую за увагу!