1. Роль батьків у
житті дитини
ЯК ДОБИТИСЯСЛУХНЯНОСТІВІД ДИТИНИ?
Батькота мати дають життя дитині та живуть дляїї щастя.Найбільше
щастя для батька та матері — чесне,гідне життядітей,їх працелюбність,
а в шкільні роки— старанністьунавчанні.
Проблемабатьківтадітей— одна із найскладніших увихованні,уцієї
проблемистількигранів,скількипереднамидітей.Всі спроби
сформувативиховнийвплив на дитину зостанутьсядаремними,якщо
батько,мати не є тими людьми,які уособлюютьморальнукультурута
повнотужиттядітей.Лише за такоїумови, що в батька та матері є
моральне правонаказувати,всі повчання,призначені длядітей,можуть
дійтидо їх серця,викликативідповідні почуття,пробудитибажання
бутихорошим.
Наказування з любов’юоберігає тазахищає дитину,вона з розуміннямставитьсядо вимогливості,
строгості батьката матері,знає,що в поведінці недопустиме свавілля.Наказуваннябезлюбові
перетворює життядитининакару.І інша проблема:чимніжнішатащедрішабатьківськалюбов,
тим мудрішоютабільшдосвідченоюмає бутиволя.Любов без вміннянаказувати,керувати
бажаннями,особливообмежуватибажання, перетворює дитинуукапризну,свавільнуістоту,на
яку не буде ніякої управи.
Неслухняність— упереважнійбільшості випадків — порушеннягармоніїлюбові таволі.
Длядитини є дуже важливим суспільний,суміснийвплив,батьката матері як духовної
співдружності,товариства.Любовтадружба, взаємна підтримкабатьката матері є для дитини
наочним прикладом,якийвводить йогоу світ людських стосунків.
БАТЬКОЙ МАТИ — НЕЗАМІННІ ВИХОВАТЕЛІДИТИНИ
Батькота мати повинні доповнюватиодин одного.Але все ж найперші витоки,перше найтонше
корінняморальногорозвиткудитини — у розумі,почуттях,душевних поривах матері.Людинау
своємуморальномурозвиткустає такою,яка в неї мати,точніше,якагармоніялюбові таволі у її
духовномусвіті.Мудрістьматеринськоїлюбові полягає утому,щоволя керує любов’ютаістинна
людська любоводухотворяє головнийстимул волі почуттявідповідальності замайбутнє дитини.
2. Громадянин,воїн, мужня та непохитналюдина,готовавіддатижиття за своювірута переконання,
починаєтьсяз відданої, безкорисноїта щедрої любові доматері.Мати не лише народжує,але і
породжує.Вонапороджує наше буття,одухотворяє життядухом свогонароду,рідним словом,
думкою,любов’ютаненавистю,відданістютанепримиримістю.Матитворитьнеповторну
людськуособистість — ось у чомусенс, мистецтвотамайстерністьтого,що має назву породження.
Завдяки матері ми єдині зі своїм народом.
Справжняжінка-матиніжна та тверда,мужнята безмежнодобра,непохитнатадипломатична
одночасно.
Але не можна заперечуватиособливоїролі йособливогомісцябатька у вихованні дітей.Воно
зумовлене йоговідповідальністю.Батько,щовміє бутивідповідальним,— справжнійчоловік;його
воля стає силою,здатною дисциплінуватидумки,почуття,поривидітей.Стосункивродині
історичносклалисятак, що праця батька,яка має на меті турботипроздоров’я,життя,
благополуччядітей,стає основоюйогоморальності.
Чим бажаніша та радіснішаця праця,тим чистіший,шляхетнішийобразйогояк чоловіка,батька.
Йогомужністьполягає в умінні захищати,оберігатидітейтадружину.Моральнийобов’язок,
моральнавідповідальністьчоловікавимагаютьвіднього бутиголовнимгодувальникомдітейта
матері:обставиниможутьскластися так, що у певні періодипрацяматері повиннаполягатилише у
вихованні дітей.
Кожна дитина бажає бачитиу своєму батькові риси,які створюютьстійкі цінності — честь,гордість,
достоїнство сім’ї.Пізнання моральних багатству власномубатькові — нічим незамінні урокичесті.
Інтересибатьката матері спрямовані наспільнумету:вироститидітейфізичнотаморально
здоровими,гідними громадянами,розкритиїх здібності та дати їм відповіднуосвіту.Але вони
досягають цієїметикоженвласними способами.Якщо старання матері,насамперед,зосереджені
на збереженні здоров’ятасил своєї дитини,то старання батькаспрямовані на те,щоб навчити
дитину безстрашновитрачатиїх на суспільнукористь.Якправило,саме батько прищеплює дітям
навички,що вимагають напруження,вольових зусиль,самовіддачі,виховує уних почуття
обов’язкута відповідальності задорученусправу,виводитьїх інтересизапорігвласногодому.
Саме він у більшіймірі залучає своїх нащадківдо суспільних турбот.
Батьковиконує рользв’язку, який сполучає:усуспільстві вінвиступає як носійсімейногоначалата
інтересу,ав домі — як носійсуспільного.Цимвіні доповнює матір,але не замінює її.
ОСОБЛИВОСТІВИХОВАННЯДИТИНИ ВНЕПОВНІЙ СІМ’Ї
Нерідкожінкароститьдітейбез батька.Безсумнівно,це вимагає суттєвобільших зусиль,і рідко
вона обходитьсябезсторонньої допомоги.У цьомувипадку рольбатькамає взяти на себе дідусь
чи старший братматері,а часом і добрий приятель.Томущодітям конче потрібензрілийприклад
чоловічоїповедінки.
У теперішнійчасмалокого із жіноквлаштовує простоприсутністьчоловікавдомі.Вимоги до
сучасного батьказростаютьріквід року.Саме батькоповиненпривчитисвоїх дітейдо праці,праці
напруженої,може,інколинавітьризикованої.Вінмає допомогтипобачитицілі вжитті,близькі та
далекі,навчитидобиватися задуманого.В домі всі роботи,які не вимагають спеціальної
підготовки,батькоможе виконуватиразом із синами.
3. ДІТИ — ЩАСТЯ,СТВОРЕНЕ ВАШОЮПРАЦЕЮ
Прийде час, і батькові доведетьсяпояснитихлопчикуфізіологічні особливості йогоорганізму,
привчитидо гігієни.А ще пояснити,як поводитисебе з дівчатками,якзаслужити їх повагу,увагу,
як берегтиїх честь та достоїнство.Ніякі книги не замінять довірливоїбесіди батькаіз сином, як і
матері з дочкою.Адже батько може застерегтисина від повтореннявласних помилок, які колись
спричинилийомунемалостраждань.
Мистецтвобатьківполягає в тому,щоб, не втрачаючиавторитету,не опускаючисьдонедбалої
фамільярності у стосунках іздітьми,вміти сказати їм найнеобхіднішетабутивпевненим,щотебе
зрозуміють.А батькам,у свою чергу,необхіднавпевненість:скрутнобуде дорослим,молодші не
злякаються,не заплачуть,а навпаки — приймутьна себе клопотитапіклуванняпро благополуччя
отчогодому.
Тількиу батьківськомувихованні органічнозливаєтьсясуспільнейінтимне.Уцьомузлитті й
полягає гармоніящастя. Якщо ви хочете статинеповторноюособистістю,якщовимрієте залишити
післясебе слідна землі — не обов’язковобути видатнимписьменникомабо вченим,творцем
космічногокорабляабовідкривачемновогоелементаперіодичноїсистеми.Виможете утвердити
себе в суспільстві,засяятикрасивою зіркоюнеповторноїіндивідуальності,виховавшихороших
дітей,хороших громадян,хороших трудівників,хорошогосина,хорошудочку,хорошихбатьківіз
своїх дітей.
Твореннялюдини— найвище напруженнявсіх ваших сил. Це і життєва мудрість,і майстерність,і
мистецтво.Діти— не тількиі не стількиджерелощастя.Діти — це щастя,створене вашоюпрацею.
Пам’ятайте це.
Щастя батьківстваі материнства— не манна небесна,вононе приходитьсвятковимгостем.Воно
важке і вистраждане.Воно приходитьтількидотих,хтоне боїться одноманітної,багаторічної
праці — праці до самозабуття.Складність цієїпраці полягає в тому,що вона, ця праця,являє
соболюзлиттярозумуі почуттів,мудрості йлюбові.Це вміння,насолоджуючисьнинішньою
миттю,тривожнозаглядати в майбутнє.Там, де втраченаця мудра батьківськата материнська
здатність,щастя стає маревом.
Педагогічний практикум для батьків.
Батькам пропонуєтьсяобговорити ситуації.
СитуаціяІ.
«Андрійкоприйшовдодомурадісний,збуджений.Мама булавдома, вона готувалаобіді, як
завжди, була зайнятою.«Мамо,мамо, мене обралиголовоюкласу!А у класі в нас — 27 учнів.І я
теперзавсіх відповідаю».Мамане підтрималарозмови,вонапослалахлопчикамитируки,стала
розігріватистраву.За обідомАндрійкодекількаразівнамагався продовжитирозмову,але реакція
булаодна: «їж, не відволікайся,бачиш,мені ніколи». — «Нічогобільше не розкажутобі!» — сказав
Андрійта пішовдо своєї кімнати».
Запитаннядо дискусії:
• Як ви думаєте,щовідчував Андрійкодо мами?
• ЧомуАндрійкообразився на маму?
4. • Якою,з вашої точкизору,мала бутиреакціямами на розповідьсина про йогошкільне життя?
• Як би ви вчинили в аналогічнійситуації?
Ситуація2.
«Мені — чотирнадцятьроків.У мене є тато,мама, молодшийбрат.Але коженунашій родині живе
сам по собі.За стіл ми ніколине сідаєморазом, а коженїсть окремо.Ми нікудине ходимовсією
сім’єю,ні гуляти,ні в кіно.Одного разу ми купиликвиткидо цирку,але татоі мама відмовилисяз
нами йти.
Тато не пиячить,любитьпрацювати,допомагає мамі.Мама також дуже працелюбна.Але яквона
до мене ставиться! Колия намагаюся порадитися з нею,вона відповідає коротко:«Не знаю».Коли
я хочусама поцілуватимаму,вонамене відстороняє:«Не люблю«телячих ніжностей»«.Радитися
мені доводиться з бабусею(маминамама). Бабуся у мене чудова,вона мене розуміє.Але бабуся
старенька,багатоу її житті булопо-іншому,амама моглаб зрозумітимене краще.
Я дуже заздрю своїй подрузі,бов неїмама зовсімінша.Коли я буваюу них вдома, мама подруги
завжди цікавитьсямоїми справами. Разомми п’ємочай,розмовляємо.Мама подругирозповідає
просебе,я — просебе,прощо мрію,якоюхочустати. Цячужа жінка ставиться до мене з ласкою,а
моя мама ні разу не назвала мене донькою.Моя мама дуже нестримана,кричить,частодокоряє
мені,а іноді може і вдарити.При гостях може вилаяти, принизити,виставити напоказмої
недоліки.Ядуже ображенана свою маму,часто плачу...»
Запитаннядо дискусії:
• Що ви думаєте пробатьківцієїдівчинки?
• Чи поділяєте виїх думкуз приводувихованнядочки?
• Якоюможе виростидитина, колибатьки дотримуютьсятаких принципіввиховання?
• У чомуви бачите помилкубатьків?
• Чи можна виправитицю помилку?
• Як, на вашудумку, можна виправитиїї? (Розповіді батьківпообмінудосвідом.)
• Назвітьнайголовніші,звашої точкизору, критеріїстосунківбатьківтадітей-підлітків.
Ситуація3.
«Живе в одному селі почеснийтрудівник-комбайнер.Частопортретийоговміщалив газетах,
одного разу навітьбілядорогипоставилистенд з великимпортретомІванаПилиповичай
написали:«Ось із кого требабратиприклад».Бувв Івана Пилиповичасин, теж Іван.Любилимати
й батько єдинудитину,та нерозумноюбулаця любов:задовольняливсі примхиІвасика. Купували
все, що побажає дитина (такдо чотирнадцятироківназивали батькисина). А син відчув,що він
купаєтьсяу променях батьківськоїслави,не зазнав ніяких труднощів — і виріследарем.Усе йому
діставалосялегко,але чим легше дістаютьсялюдині радощі в дитинстві й отроцтві,тимменше
справжньогощастя знає вона в зрілі роки — задумайтесь над цієюзакономірністю,дорогі мати й
батьку.
5. Учителі запрошували,бувало,ІванаПилиповичадошколи,але йомувсе ніколибулотоза
домашньою,тоза суспільноюроботою.
Одного разу сталосянещастя:побив Іван свою однокласницютак, що лікарядовелосявикликати.
Послализа ІваномПилиповичем:іди,батьку,скоріше,нещастяізсином. «Яке нещастя?» —
тривожнозапитав батько.Розповіли,вчомуріч.Батько полегшенозітхнув:«Ядумав,з ним якесь
нещастя...Ніколимені заразу школуйти. їду на злітударників».
Увечері ІванаПилиповичавсе ж таки вдалося запроситидо школи.Вислухавшисхвильовану
розповідьвихователя,не сказавшиЯІОДНОГОслова, вінприйшовдодому, побивсина, пояснюючи
причинусвого гніву:«Щоб мене в школубільше не викликали».А наступногодняІванпішову
поле,узявдві жмені грязі й заліпивочі на батьківськомупортреті...»
(За В. О. Сухомлинським.)
Запитаннядо дискусії:
• Чи можна Івана Пилиповича,на вашу Думку,назватигарним батьком?Поясніть,чому.
• Назвітьаморальні якості хлопчикаІвана.Які причиниїх формування?
• Чи важлива, з вашої точки зору,у вихованні дитиниспівпрацяшколита батьків?
• Як ви думаєте,щовідчував Іван Пилипович,слухаючирозповідьучителяпройогосина?Що
відчує батько,дізнавшись проостаннійганебниййого вчинок?
• Чи є, на вашудумку, шанси виправитинегативні рисиІвана-молодшого?Якце можна зробити?
• Які поради ви б дали батькові хлопця?
• З часу подій,описаних Сухомлинським,минулодекількадесятиліть.Якви вважаєте,чиактуальні
зараз проблемивиховання,яких торкнувсяусвоїй розповіді видатнийпедагог?Чому?
• Чи поділяєте видумку,викладенуудавньому японськомуприслів’ї:«Якщобажаєшдобра своїм
дітям,дай їм трохиспізнатиі холоду,і голоду»?Обґрунтуйте вашувідповідь.
Підсумки зборів.
СьогоднішнюнашузустрічхочетьсязакінчитисловамивідомогоукраїнськогопедагогаВасиля
Сухомлинського:«Вихованнядітей — це відданняособливих сил — сил духовних.Людинуми
творимолюбов’ю — любов’юбатькадо матері,і матері добатька,любов’юматері йбатька до
людей,глибокоювіроювгідністьі красулюдини.
Прекрасні дітивиростаютьу тих сім’ях,де мати із батькопо-справжньомулюблятьодне одногоі
разом із тим люблятьі поважаютьлюдей...Утакої дитини — мир і спокійу душі,стійке моральне
здоров’я,щиросердавіра в добро,віра в красу людську,вірав слово вихователя,чутливістьдо
засобів впливуна людськудушу — доброго словай краси».
