Кожна нація має свої рослинні символи, що стали для багатьох народними. Вагомі рослинні символи в Україні - це калина, верба, барвінок, дуб, тополя, чорнобривці, вишня, соняшник, мальва, волошки, мак, колоски. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

1. Міністерство культури та інформаційної політики України
Національна бібліотека України для дітей
Київ 2020

2. Квітами багата Україна-мати:
Маки червоніють -
Вогники ясніють.
А волошки в житі -
Синьоокі квіти.
Світять чорнобривці -
Тільки подивіться!
Степом пахнуть кашки
Й зірочки-ромашки.
Он дзвенять дзвіночки
В літньому садочку.
Мальви біля хати
Будуть вас вітати.
Диво-цвіт - то сонях,
Сонце у долонях.
Бережуть державу
Соняшники й мальви.
Пісня солов'їна
Славить Україну.

3. Кожна нація має свої рослинні символи, що стали для
багатьох народними. Це саме те, що найбільше шанують
люди. В одних країнах їх більше, в інших - менше.
Називаючи народний рослинний символ, можна дізнатися,
про яку країну йде мова. Клен асоціюється з Канадою,
евкаліпт - із Австралією, тюльпани - з Голландією, лотос -
із Китаєм, верба і калина - з Україною. Українці вважають
рослинні символи святинями свого народу. Про них
складено багато пісень і легенд, вони використовуються в
обрядах, звичаях, їх вишивають на сорочках, рушниках.
Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За
народними віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з
рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут
сім’ї, плодючість землі та щастя.
Вагомі рослинні символи в Україні - це калина, верба,
барвінок, дуб, тополя, чорнобривці, вишня, соняшник,
мальва, волошки, мак, колоски. Вони здавна уособлюють
красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують
любов до рідної землі.

4. Це однорічна рослина родини айстрових, що
примандрувала з Америки. Для українців соняшник –
це насамперед сільськогосподарська культура, з якої
добувають олію. Квітка соняшника є символом сонця
та сонячної Батьківщини – України. Перші соняшники в
Європі вирощували в ботанічних садах як дивовижну
своєю красою «сонячну квітку». Її малювали
художники, поети присвячували їй свої вірші.
Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок,
соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки, так і
людина в чужині згасає та сумує за рідною землею. Як
соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина
думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце
для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для
людини Батьківщина - єдина і найвища цінність. За народним
повір’ям, соняшник має захисні властивості. Його прийнято
саджати на вулиці біля будинку.
Катерина Білокур.
Етюд «Соняшники». 1950 р.
«Соняхи» Володимир Питель

5. Там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки
Поселилось неба трошки.
Іван Марчук. Спогади дитинства.
1979 р. Полотно, темпера
У народі цю рослину називають по різному:
волошка, блаватас, блаватка, синець, центаврія.
За народними уявленнями, вона є символом життя,
краси, доброти, молодості. Одна з дванадцяти
обов’язкових квіток українського вінка. Ці ніжні сині
квіти як частина орнаменту присутні в українській
вишивці.
З волошок робили весільний світильник, який
тримала світилка, квітами прикрашали весільне
деревце. Волошка також відома своїми лікувальними
властивостями, використовується у кулінарії, її додають
до багатьох страв у якості духмяної пряності.
«Пригадаю ті волошки сині» Українська народна пісня

6. Коли побачиш влітку в полі
Червону квітку - символ волі,
Згадай синів безстрашних України,
Що полягли на землях Батьківщини.
Вони себе не вберегли,
Але край рідний захистили.
У полі маки зацвіли
Там, де герої ці спочили.
Твоє життя безхмарне нині.
За це їм дякуй, пам’ятай:
Герої захистили Україну
Колись і зараз твій боронять край.
Марія Устинчук
Мак – символ молодості і краси. Його широко
застосовують в українських обрядах. Про нього
складено багато загадок і приказок. Люди вірили, що
мак, освячений на свято Маковія, оберігає від злих
чар. Маками прикрашали вишиванки незаміжніх
дівчат. Ця рослина також вважається символом
родючості, оскільки в його голівці є багато насіння,
яке ще використовують у харчовій промисловості.
З часу закінчення Першої Світової Війни в Європі,
США і Канаді мак символізує пам’ять загиблих у
війнах. Символом 8 травня - Дня пам’яті і примирення
- в усьому світі стала квітка червоного маку.
Іван Марчук.
Полум’я червоних маків. 1986 р.
Полотно, темпера
«Червоний мак цвіте» Наталія Бучинська

7. Ця рослина також є символом і оберегом
отчого краю, батьківської хати. Вона уособлює як
саму Україну, так і рідну домівку, батьків. Калина,
мабуть, найважливіший для українців рослинний
символ, що й досі несе до нас із прадавнини вісті
про любов, молодість, животворчі сили, красу. Її
зазвичай садять біля кожної української хати чи
криниці як оберіг і найулюбленішу рослину.
Тетяна Пата. Кущ калини. 1960 р.
«При долині кущ калини» Ірина Федишин
Калина символізує з одного боку радість, з
іншого – смуток. Червоний колір її ягід схожий
на кров, а кісточки мають форму сердечка.
Часто кущ калини садили на могилах
загиблих козаків. Її ніжний, яскравий образ
цвіте у багатьох народних піснях.

8. Мальва або ружа здавна були неодмінною
красою української садиби, надійною
берегинею оселі. Не було села, а в ньому хати,
де б не росли під вікнами мальви – прекрасні
обереги нашої духовної спадщини. Усім, хто
вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти
нагадували, що там земля мила, де мати
родила! Саме тому вони стали символом
любові до рідної землі, до свого народу, до
батьківської хати, до України.
Мальва посідає чільне місце в українському
фольклорі, згадується як обов'язковий елемент
українського побуту у творах багатьох поетів.
Наприклад, у пісні Володимира Івасюка та
Богдана Гури «Балада про мальви».
Дуже любила малювати ці квіти славетна
українська художниця Катерина Білокур.
Мальви квіти чарівні
У віконце дивляться мені.
Наче діти заглядають,
Тільки жаль не розмовляють.
На зеленім оксамиті
Пелюстки росою вкриті,
І веселі, і сумні -
Мальви квіти чарівні…
Олександр Колосок
Катерина Білокур. Квіти за тином. 1935 р.
Полотно, олія
«Мальви» Ані Лорак

9. Біля яру, біля стежки
Одягла верба сережки.
Головою хилитала,
потихесеньку питала:
- Де ота біленька хатка,
Що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
Подарую їм сережки.
Ліна Костенко
Як тільки сонце поверне на весну і пригріє, одразу
ж на верболозах біля річок, ставків й на узліссях
з’являються ніжні пухнасті котики – вражаючий цвіт
верби - символ весни і тепла. Верба – найпоширеніше
й найулюбленіше дерево в Україні. Наші пращури
вірили, що вона захищає людей, житло й худобу від
нечистої сили, злих духів і пожеж.
У міфах і віруваннях нашого народу верба – це
символ Космічного океану, Прадерево життя,
першоджерело творення світу, яке має надзвичайну
енергетичну силу родючості та весняного
пробудження природи.
Василь Лопата. Верби. 1997 р.
Олія, полотно.
«Верба» Українська народна пісня

10. Марфа Тимченко. Чорнобривці. 1991 р.
Картон, темпера
Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті –
«чужинець», а став чи не найріднішим, одним із
символів українського народу, який уособлює
дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Немає
України без білої хати і чорнобривців, які милують
око до сивих морозів. У чужих краях, побачивши їх,
завжди згадуємо про рідну землю.
Невідомо, коли з’явилися ці рослини в
Україні, але свою назву вони отримали за
незвичайні кольори квітки: пелюстки
чорнобривців помаранчеві з чорними, як брови, з
обідками на краєчках.
Чорнобривці згадуються як в українських
народних піснях, так і в сучасних авторських, а
пісня композитора Володимира Верменича на
вірш Миколи Сингаївського «Чорнобривців насіяла
мати…» стала пісенним реквіємом поета не тільки
його матері Уляні, а й усім українським матерям.
«Чорнобривці» Віктор Павлік

11. Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою…
Тарас Шевченко
З давніх часів тополя була символом дівочої
стрункості, краси і вірності. Висаджували тополі на узбіччі
доріг, і не один мандрівник, побачивши струнку тополю,
прискорював ходу з думками: «Скоріше б додому, щоб
побачити, привітати, почути голос милої. Як там вона без
мене?». І поспішав до рідного дому, до своєї дівчини, яка
своєю любов’ю зігрівала його серце. Тому тополя із
символу дівочої краси та вірності вже переросла у символ
рідної землі.
Часто в Україні садили тополю біля господи, де
народилась дівчинка, бо вірили, що дерево захищатиме
дитину від недуги і ушкоджень. Українські тополі – такий же
оспіваний піснями, овіяний легендами символ, як і калина.
Тарас Шевченко «Тополя» «Три поради» Олександр Пономарьов

12. Давні українці обожнювали дуб як дерево
громовержця Перуна, пов’язували його з
вогнем та блискавкою. Нині його шанують як
символ довговічності, цілісності й здоров’я. За
деякими народними переказами і легендами,
дуб був першодеревом світу (прадуб). Він є
образом українського фольклору, який
символізує незламний народний дух, а також
символом витримки, стійкості, мужності,
непорушності родинних традицій.
Марія Приймаченко. Під тим дубом криниця
стояла… 1968 р.
«Ой на горі два дубки» Українська народна пісня

13. Катерина Білокур. Цар-колос. 1947 р.
Колоски є символом однієї з найбільших святинь
українського народу – хліба, символом урожайності та
процвітання, родючості української землі. Вони
відображають працьовитість і єдність народу. Кожен злак
має своє смислове навантаження. Із зерен колосків
пшениці здавна виробляють борошно. Пшениця – хліб –
символ життя, приязні, доброти, вічності.
Використовують у народних обрядах. Пшеничний
коровай – символ весілля, достатку. Пшеницею
засівають у Щедрий вечір на багатство та заможне життя.
Колоски жита – символ життя, плодючості, достатку,
щастя; знак добробуту і злагоди в сім'ї.
Колоски ячменю символізують прадавнє коріння.
«Ой зеленеє жито, зелене» Наталія Бучинська

14. Недавно ще гула метелиця…
Недавно ще гула метелиця,
Іще лежить в низинах сніг,
А вже барвінку листя стелиться,
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрінуло з відлигою
Весняне сонце і тепло.
Наталія Забіла
З давніх-давен цій весняній рослині наші предки
приписували особливу життєствердну силу. Його цінували
як символ пам’яті й любові до тих, кого вже немає, і
нерідко висаджували на кладовищах. Барвінок здавна був
дуже важливою рослиною для українців. У ньому купали
немовлят, щоб росли здоровими і вродливими, прикрашали
коси дівчата, вплітали у шлюбні вінки. Він ріс біля криниці і,
здавалося, був завжди до послуг людини: «народженій
дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим,
нареченим – до весільних свічок, щоб любов була
нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до
молодят горнулися; до весільного гільця – як символ
вічного буття».
За народними уявленнями, барвінок символізує трійцю:
дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну,
літо, осінь; вічне нев’януче кохання, нестаріюче життя,
пам’ять.
Наталія Іванченко. Барвінок
«Несе Галя воду» Українська народна пісня

15. Той вишневий, черешневий цвіт
Нагадує сон рожевих літ,
Тих літ ранніх, золочених днів,
Золочених, утрачених снів.
Я снувала мрії пишні, гей!
Коли цвіли білі вишні, гей!
Пішов з вітром сон рожевий в світ,
Як вишневий-черешневий цвіт.
Марійка Підгірянка
Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і
називається «вишнею» від слова «вишина», а також
«Вишній» - той, що найвище, тобто Всевишній Бог. Відомо,
що слов’яни святкували Новий рік 21 березня - у час
весняного рівнодення. Саме тому у давнину в Україні вишня
була ритуальним деревом. Деревце вишні садили восени в
діжечку, тримали його в хаті, а навесні у березні вишенька
розвивалась і розквітала.
Марта Тимченко.
Сім’я вечеря коло хати 1999.
Хата у вишневому садочку – одвічне замилування
українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому
«Садок вишневий коло хати…» Т. Шевченка став символом
України, рідним, близьким. Вона також символізує вічну весну-літо,
красу та взаємну любов.
«Мамина вишня» Раїса Кириченко

17. Божок О. Дерева, оспівані народом : дерева / О. Божок,
В. Божок // Колосок. — 2018. — № 3. — С. 14-19.
Лемешенко Н. Україна в символах : 140 запитань про символи
України / Н. Лемешенко // Шкільний світ. — 2019. —
№ 16. — С. 5-37.
Мензатюк З. Український квітник : наук.-попул. проза /
З. Мензатюк ; передм. І. Білаш. — 2-е вид., без змін. — Київ :
Грані-Т, 2011. — 63 с.
Не просто рослина, а символ! : кулин довідник // Куля. —
2019. — № 3. — С. 14-15.
Прокопишин А. Невичерпне джерело таємниць пращурів /
А. Прокопишин. — Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2016. — 375 с.
Третяк Н. Національні символи України / Н. Третяк, Наталія //
Журавлик. — 2020. — № 9. — С. 7.
Чорна І. Бібліотечний диліжанс "Народні символи України" /
І. Чорна // Шкільна бібліотека. — 2015. — № 10. — С. 46-47.

18. Національна бібліотека України для дітей
http://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60
Укладачі:
І. Чеховська
О. Касяненко
Н. Мізерна
Редактор:
О. Кадькаленко