2. дослідити, які образи – символи України
використовує Т. Г. Шевченко у своїй творчості;
3. Відомо, що в свідомості кожного народу
живуть певні поняття-символи, що відбивають
своєрідне розуміння зв’язку речей і подій. Ця
система понять-символів інтимно входила у
Шевченкове поетичне бачення і багато в чому
позначалася на словесно-образній структурі
його творів.
6. Вітер дуже часто змальовується поруч із сонцем,
вітер —уособлення чоловічої енергії, але він —
юнацької вдачі, може як допомогти, так і
нашкодити.
Ой повій, повій,
вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози,
заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу
7. Русалка вважається символом Русі-України, а
у поезії Т. Шевченка — нехрещеної чи утопленої
дівчини
Аж гульк — з Дніпра
повиринали
Малії діти, сміючись.
«Ходімо гріться! —
закричали. —
Зійшло вже сонце!» (Голі
скрізь;
З осоки коси, бо дівчата).
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
8. Дуб у творчості поета змальовується як
дерево життя, світове дерево
Попід горою, яром, долом,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з гетьманщини
стоять.
І дуб зелений, мов козак,
Із гаю вийшоз та й
Гуляє попід горою...
9. Тополя у поезії означає самотність,
одинокість, очікування, символ жіночої долі
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
10. А верби ген понад
ставами
Тихенько собі купають
Зелені віти…
На городі коло броду
Верба похилилась,
Зажурила чорнобрива,
Тяжко зажурилась.
11. Лілея у віршах поета є символом
невинності і непорочності.
А весною, мов на диво,
На мене дивились.
А дівчата заквітчались
І почали звати
Лілеєю-снігоцвітом;
І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
12. Море, поле і степ у поезії символізують та
втілюють дух козацької вольниці.
Там широко, там весело
Од краю до краю…
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий – море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили – гори.
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засівала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило…
13. Місяць у творчості Шевченка вказує
на таємницю ночі.
І блідий місяць на ту
пору
Із хмари де-де
виглядав,
Неначе човен в синім
морі,
То виринав, то
потопав.
14. Зозуля - це пташка, яка у поезії поета
провіщає таємницю людської долі.
Ой зозуле, зозуленько,
Нащо ти кувала,
Нащо ти їй довгі літа,
Сто літ накувала?
15. Сова — найтрагічніший образ матері, яка безповоротно втрачає
свого сина, є втіленням розпачу,туги материнського горя
Вдень лазила на смітниках,
Черепки збирала,
Примовляла. що синові
Гостинця ховала.
А уночі розхристана
І простоволоса
Селом ходить — то співає.
То страшно голосить.
Люди лаяли... бо, бачте.
Спать їм не давала
Та кропиву під їх тином
І бур'ян топтала.
Діти бігали з паліччям
Удень за вдовою
По улицях та, сміючись...
Дражнили Совою.
16. калина — символ молодості, шлюбу.
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина
Зацвіла в долині
Червона калина
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Як дiточок двоє,
Пiд тую калину
Прийшли, посiдали
I поцiлувались.
17. ясени — символ молодого покоління і тим
самим символ безперервності життя
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
…Та ясен раз у раз скрипів.
18. явір— символ суму,журби, безсмертя
Тече вода з-під явора
Яром на долину
Три явори посадила
Сестра при долині...
19. Шлях — це дорога життя, безповоротна, часто трагічна;
вибір цієї дороги виявляється ілюзорним, сама дорога —
облудною, а поворот додому — неможливим.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами
Заросли шляхи тернами
На тую країну,
Мабуть я її навіки,
Навіки покинув.
Далекий шлях, — пани-
брати,
Знаю його, знаю!
Аж на серці похолоне,
Як його згадаю.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає
20. образ вишні утвердився як символ України
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата...
21. Образ барвінка в українській міфопоетиці символізує
молодість, дівоцтво, перше кохання та чистий шлюб.
Зів’ялий барвінок – нещасний стан жінки.
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався
Та недосвіт передсвітом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив… Поморозив…
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода!
22. У творчості Тараса Григоровича Шевченка
використовується багато народних,
рослинних та тваринних символів України.
Символічний рівень у творчості Т. Шевченка
усе-таки є визначальним, центральним.
Символіка є дуже широким поняттям і
простежується упродовж усієї творчості
Кобзаря.
