документ

1. Разки кольорового намиста
1
ЖИТОМИРСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКЕ РАЙОННЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ШКОЛЯРІВ
«ПЕРВОЦВІТ»
ДЕНИШІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
І-ІІІ СТУПЕНІВ ІМЕНІ В.Г.БОНДАРЧУКА
Обласний літературний конкурс
«Літературна майстерня»
Номінація «Проза»
Автор:
Михніцька Ілона,
учениця 8 класу
Денишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
імені В.Г.Бондарчука
Педагогічний керівник:
Вербило Лариса Василівна,
вчитель української мови та
літератури Денишівської ЗОШ
І-ІІІступенів імені В.Г.Бондарчука
м. Житомир
2013 рік

2. Разки кольорового намиста
2
ВИШИВАННЯ СЛОВОМ
Робота «Разки кольорового намиста» Ілони Михніцької – це час
благодаті від почутого, прочитаного, вимріяного. Це малюнок словом
неповторної краси і сили нашого буття.
Ілона багато читає, цікавиться життєвим і творчим шляхом великого
Пророка – Тараса Григоровича Шевченка. Знає багато віршів напам’ять.
Тарасу Григоровичу присвячує найсокровенніші слова: це і казка, і
фантасмагорія, і слово-заклик. Учениця має збірку творів, присвячених
Кобзарю. У даній роботі представлені лише окремі твори із циклу
«Напишімо казку про Тараса на листку конвалії дзвінкім».
Ілона досліджує слово, працює із цим тонким різцем мовного
візерунку, щоб відчути силу своїхумінь, цілий органсловесної музики, який
розповідає про рідну землю, про найкращих і найрідніших у світі людей:
маму, тата, бабусю, дідуся, усіх рідних і близьких їй. Оповідання
«Спогадами тліє пам'ять» - це реальна історія про людину, рідного дядька
Олександра, життя якого малювалось найяскравішими кольорами, писалось
серцем і душею зі спогадів бабусі Нелі.
Добро, чуйність, милосердя, пам'ять – це ті найкоштовніші перлини,
яких так не вистачає у сьогоденні. Ілона, маючи тонке відчуття і сприйняття
дійсності, несе у собі цілу гаму кольорів родинного світла, пам’яті про
найсокровенніші сторінки роду. Ця основна думка підтверджена у творах
«Світло родинних спогадів», «Найкраща мить», «Сімейна реліквія».
Із трепетною любов’ю тихо вводить нас учениця у храм природи,
тонким, несміливим голосочком співає про її красу, про свої фантазію і мрії,
а головне, через слово, витворене її образною уявою, ми відчуваємо, як юна
письменниця любить життя. У таких замальовках як «Вечір навесні», Над
річкою розпуки промайнув Жаль у сірім плащі», «Простелилася мені м’яка
стежка у життя» ми, читаючи, відчуваємо сокровенні, неповторні хвилини

3. Разки кольорового намиста
3
життя, повертаємось у дитинство, ще більше розуміємо: головне – це мати у
серці велику віру, надію, любов.
Сюжетні перила Ілоні зовсім не потрібні, вона легко пірнає у музику
слів, витворює несподівані переливи звуків, які перетворюються в
інкрустацію слова.
Читаючи твориІлони, розумієш, що виліплені вони із фігурок вражень,
метафор, які дівчинка запускає у небо людської підсвідомості. Вони легкі і,
здається, що створюють ланка за ланкою золотий ланцюжок снів.
Творча майстерня дівчинки приваблює природньою традиційністю
вираження думки і тією дивовижною загадковістю, яка оповиває на порозі
дня добрезнайомітобі дерева понад річкою. Щось мерехтить, вабить і кличе,
непізнане і втаємничене. І атмосфера, і загадковість, і реальність творчого
світу Ілони – це яскраве світіння Божого дару і свідчення творчих
перспектив, які, безсумнівно, відкриються перед молодою авторкою.
Вербило ЛарисаВасилівна,
вчитель-методистукраїнської мовита
літератури

4. Разки кольорового намиста
4
Золота надія
(із циклу «Напишу я слово про Тараса на листку конвалії дзвінкім»)
Котилось сонечко по небу, ласку в очі збирало, тепло – в долоньки, ніжність у
свої золоті вуста. Усміхнулось привітно молодиці, що край дороги плоскінь
вибирала, і проговорило:
- Багата ти, жінко! Ой, яка багата!
Жінка випростала спину, витерла піт із чола. Подумала: Катерино, казав тобі
чоловік, щоб ти пошкодувала себе, щоб не працювала до сьомого поту. Ось уже
щось увижається… Присіла, рукоюдо землі торкнулась. А по руці сонячнийзайчик.
Та так лагідно, так ніжно гладить, шкодує натруджені жилаві руки. А далі:
-Катерино! Багата ти, ой, яка багата…
Катерина притримала долонею сонечко, що цілувало її зморшки, і вже не
дивувалась, не лякалась, не тривожилась, а тихо промовила:
-Я – кріпачка. І діти мої кріпаки. І вся родина. Нужденні…І голос так затремтів.
- Оце лише ти, сонечко, мене і потішиш, а ще дітки мої.
- Багата ти, ой, яка багата. Ти мати сина великого Пророка-поета на ймення
Тарас. Ти, Катерино, народиш його, коли Ярило поцілує Ладу, коли рястом
укриється земля, коли жайворонки сповістять про першу борозну. І син твій,
Катерино, розкажеусьому світові про край наш, Україну, уже вільну і щасливу, а ще
про тебе, його молоду і добру матір.
Сонечко поцілувало жінку, ковзнуло по її зморшках, висушило сльози і
намалювало у сизому небі колиску…
Так розповідали жінки, що поряд із Катрею плоскінь вибирали. Бачили, як вона
до неба усміхалась і сонечку дякувала.
А через деякий час так і сталось – народила Катерина четверту дитину – сина
Тараса, який і прославив нашу рідну землю.

5. Разки кольорового намиста
5
Передзвін зимової мелодії
Не за синіми морями, не за високими горами, а у поліському краї, де дубів
величава сила, де річки Тетерів скелясті береги, де лісів таємничі легенди, є село
Тригір’я.
Тригори зійшлись погомоніти між собою, розповістидавню легенду про дуба-
велетня, що береже сиву історію.
Заплутався вітер-пустун у мідному листі дуба, знесилився і вирішив перебути
до весни: нікуди не хотів летіти, нікого не волів турбувати. Задрімав під тихий
передзвін морозяно-сріблястих листочків. Пробудився від тихої сповіді сивого
чоловіка. Обійняв незнайомець великого дуба, припав губами до міцного стовбура і
плакав:
- Проїздом я, у Почаїв їду. Але чув про силу твою, дубе. Перед сповіддю у
Бога хочу, щоб і ти почув мене. Я знаю, могутній мій велетню, що і ти кохав…
горобину. А я без неї, моєї Ликери, не можу жити. Для мене вона - зимою – літо
тепле, росисте, весняний пролісок, достиглий колос, осіннє золото, бузкове небо,
туман, простелений у полі, вербичка, що схилилася околі. Ой дубе, дубе,, мій ти
брате.
Вітер боявсь поворухнутись, але слова цього чоловіка були таким зізнанням,
що хотілось його втішити, заспокоїти. Склавши тихо крильця, щоб не злякати гостя,
вітер присів чоловікові на плече.
- Ти хто-о-о? – прошумів.
- Тарас. Шевченко. Чув, друже? Той, що мучивсь, страждав, але не каявсь.
Ось, їдуу Почаїв, поклонитись Господу, попросити родини, сім’ї, любові… Думаю,
що Бог мене почує. Везу рушника посвятити, із ним сватати Ликеру піду.
Зітхнув дуб, глибоко, тяжко. І від того зітхання вітер злякавсь. Зірвавсь,
загудів, закрутив. Вирвавсь рушник від сильного подиху, заплутавсь у важкому
дубовому гіллі. А Тарас догори руки здійняв, благаючи щастя-долі.
Посипались із рушника срібні ниточки, з яких не судилося зв’язати щасливе
життя закоханих. Відійшов Тарас від дуба, глянув на нього, самотнього, але дужого,
нескореного. З цієї миті знав: буде віку доживати сам.

6. Разки кольорового намиста
6
Стоїть край тієї дороги, що веде до Почаєва через Тригір’я, велетенський дуб.
Каже моя бабуся, як зимового вечора підійти до дуба, глянути вгору на його
крислату крону, можна побачити срібно-білі ниточки Тарасового рушника, якого
Ликері хотів подарувати. А вітер переказує з листочка на листочок: «Не судилося-я-
я-я-я», і мідний передзвін зимової мелодії розносить піснюзакоханого серця Тараса.
Молитва за народ
І
Похиливши важку сиву голову на старі стомлені руки, сидів Шевченко за
столом і важко про щось думав. Він щойно бачив, як його Україна стоїть перед
Богом на колінах і гірко плаче...
- Я гадав, що відколи вибороли ми їй незалежність, живуть сини українські у
мирі. Востаннє бачив її такою засмученою і розтерзаною, коли у 1991 році
приходила просити свободи до Всевишнього. Я тоді теж разом з нею просив для
народу мого порятунку, Господь допоміг їй, безталанній. А що ж знову коїться?!
Чому знову на колінах стоїть і ридає? – шепотів Тарас болісно.
Згадував тепер він, опустивши голову ще нижче, як невідома, без визнання, із
похиленим до землі чолом вступила Україна на сцену історії в момент найвищого
напруження сил. Хоч погляд несміливий і боязкий, а крок непевний – вона
переступила поріг велетенської арени світових ігрищ і – увійшла. У розпалі змагань
не зважили на її присутність, а велич видовища ледве торкнулася її дитинної душі.
У шаленому вирі перевалювалися події, в руїниперетворювалися старі імперії,
а на згарищах війни лютував вогонь нових перетворень і розливався довкола
безмежним пеклом заглади. Безрадна Україна метнулася і вхопила загублений
придорожній меч у свої тендітні руки. І від одного рішучого руху пішов по жилах
гарячий струм молодої крові.

7. Разки кольорового намиста
7
- Я так її, я так люблю мою Україну убогу,.. - говорив Шевченко ледь чутно.
Боліло йому, ой боліло серце за народ. Не міг він витримати того болю, повинен був
дізнатися у Бога, що сталося. Увійшов до храму Божого, перехрестився, наблизився
до місця, де стояв Господь, а перед ним навколішки – Україна. Тихим поглядом
торкнувся Шевченко плеча неньки-батьківщини своєї, взяв за руку, хотів було
підняти її, та Україна, побачивши Тараса, ще гучніше заридала:
-Тарасе, сину мій, не миряться брати твої рідні! Розривають мене, соромлять.
Казав ти їм, молився, закликав :
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Та не слухають тебе вони, синочку!
...Оглухли, не чують,
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Як я втомилася, рідненький мій, як болить мені душа, знівечена брехнею і
свавіллям, як серце крається, коли бачу неправду, голод, бідність! Гірше ляха свої
діти мене обкрадають! Нащо ж ростила їх?
Тарасе, хіба ж вони не розуміють, що найкраща – то справедлива держава на
оновленій і очищеній від гріхів себелюбства і знущаннями над слабшими землі – це
є родина, в якій є любов і посвятаодиндля одного. Синимої, схаменіться, молю вас,
благаю!
І впала Україна на коліна перед Богом, і плакала, доки не висохли їй усі
сльози, а поруч із нею на колінах стояв Тарас, теж плакав і молився, палко молився:
Отче наш, що на небесах,

8. Разки кольорового намиста
8
Нехай святиться ім’я Твоє,
Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі,
Хліб наш щоденний дай нам сьогодні
І прости нам провини наші,
Як і ми прощаємо боржникам нашим ,
І не введи нас у спокусу,
Але визволи від лукавого.
Бо Твоя є і воля, і сила, і правда.
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Господи, дай моїм братам розуму, наділи їх мудрістю, добротою і вірою.
Вірою у людей, у народ. І нехай кожен із них подумає про долю своєї Матері-
України, про долю свого народу. Нехай не затьмарить йому розум слава, а совість
буде чистою перед Тобою, Боже. Амінь.
Останні акварелі
ІІ
... А совість буде чистою перед Тобою, Боже. Амінь. А коли підніметься
Україна з колін, коли ціла українськародиназ глибоким корінням й високим гіллям
відчує себе господинею на власній землі, загудуть Карпати, зареве, застогне Дніпр
широкий, а Тарас Шевченко усміхнеться до нас із небес, бо він перший відродив
нашу націю і вселив у душу кожного віру зі словами:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата.
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
ЄДНАЙМОСЯ Ж!!!

9. Разки кольорового намиста
9
Вечір навесні
(замальовка)
(Із циклу «Кольорові гами»)
Десь по незрячих осінніх бульварах блукав одинокий ліричний смуток. Тихо,
непомітно ховався він у білих сутінках напівсонного вечора, обіймав стомлені від
зимового сну дерева, шепотів байдужі ліричні мелодії, під які сором'язливий вітер
читав свої світлі, довгіверлібри. Попелясті тумани вовтузилися над сонною землею,
а прохолодний дощик хлипав угорі, як мала дитина.
Я йшла вузькимиалеями і придивлялася до кожного незворушного кущика, до
кожної спокійної гілочки, що ще відпочивала у вогкому просторі весняного вечора.
Пристрасні, пломенисті почуття наповнювали моє серце, коли я уявляла собі
цей затишний парк через місяць: витканий, вистелений веселковими барвами,
ніжний і привітний до нас. Я підняла очі і подивилась на лебедине небо. «Стелить
синь голубими очима гарний погляд із гам кольорових», - подумалось мені, а в той
час полюбовний вітер закінчив читати свій легкий вірш і наблизився до мене, щоб
поцілувати... Ой, як тепло і соромно! Я широко розплющила сірі очі і побачила, як
досконала весна бере мою палку мрію за руку ... «Я тут, я завжди тут, я все з
тобою», - співала моя кипуча думка весні, а потім линула у безмежність.
Я йшла вузькими алеями, а мені услід усміхався вологий весняний вітер,
повний голубиних мрій й тендітних сподівань.
***
Над річкою розпуки промайнув Жаль у сірім плащі. Він непомітно присів на
березі ріки, яка омивала серце. Тихо розказував свої сумні історії, грався з вітром
любові, пускав тіні навсібіч. Десь під виноградом ворухнулась віра, вона танцювала
і бігала, зникала і знову з'являлась, розбивалась об камінний хрест життя і...
вмирала, як сонячне світло, що потрапляє у темряву безодні. А на її місці виринала
надія і співала пісні, кружляла у холодномутанку забуття, мріяла, соромилась, грала
на сопілці радості і... продовжувала жити.

10. Разки кольорового намиста
10
Жаль дивився на неї безбарвними, сакраментальними очима і не казав нічого.
Він мовчав, дивувався, продовжував сидіти.
Враз із глибини річки, яка омивала серце, почулися голосні ридання скрипки
— то грала своюостанню симфонію любов. Мелодія скрипкиі плач сопілки злилися
в одне ціле невід'ємне, нероздільне почуття. Спів гучнішав, а річка розпуки помалу
висохла...
Любов і надія закружляли у танку вічності, диким градом слів своїх розбили
камінний хрест життя, звільнивши віру, постукали до серця і...увійшли... а Жаль
помандрував собі далі у пошуках слабшої надії, віри, любові.
***
Простелилася мені м’яка стежка у життя, що пахне ніжним молоком і
свіжістю весняного вітру. Світло безмежного неба покликало мене до себе, і я
полинула у світ на крилах юності. Важко було прощатися з дитинством: воно
щохвилини, щосекунди нагадувало про себе і кричало, хапаючись цупкими
пальцями за мою свідомість, плакало і не хотіло відпускати ... казало : „ Побудь зі
мною. Ще трішки, будь ласка”. Заохочувало: „ Давай політаємо з моїми
досконалими мріями над казками та легендами”.
Няньчило: „ Ось тобі, Ілонко, нова іграшка. Тепер ми можемо гратись
досхочу”. Та я відмовлялась... впевнено линула вперед, мовляв, зачекаєш із своїми
цікавинками, а мені треба он туди, бачиш, де встає сонце, і зріле небо міниться
різними кольорами, туди, де реальність, а не твої довершені ілюзії.
І я летіла, не усвідомлюючи того, що назад дороги немає, ... а дитинство,
несміло витираючи сльозу з маминого обличчя, тужливо усміхалося мені услід…

11. Разки кольорового намиста
11
Світло родинних спогадів
( Із циклу «Сімейні реліквії»)
Коли на дороги сиплеться зоряний пил і за шибками невиразно
вимальовується місячний силует, коли на кухні зніяковіло сьорбає чайник і по всій
хаті розливається духмяний, соковитий смак м’яти, я люблю тихцем, навшпиньки
прийти у напівтемну, затишну кімнату, підсісти до теплої грубки, завуркотіти біля
посріблених місяцем скронь моєї мудрої літньої пташки, щедрої і люб’язної, моєї
ріднесенької бабусі.
Вона огортаємене теплом, цілує мої щічки, голубить, а в очах ясніє усмішка –
тоді я знаю: моя бабуся приготувала для мене нову, цікаву розповідь. А ще бабця
Неля пече смачні пиріжки. Ми з бабусею п’ємо чай із м’яти, пелюсток піонії,
ромашки, смакуємо гостинцями – і так засік моєї душі повниться тихим спокоєм і
множиться щастям.
Коли я спілкуюсь із бабусею, то пам’ятаю всі її слова, всі розповіді, всі
заповіти. Ось і сьогодні вона дістала зі скрині товстий, обгорнутий плюшевою
темно-синьоютканиною альбом і тільки поглядом покликала мене. Я дуже дотепна,
тому з великим бажанням чекала на нову історію і на зустріч із новою долею.
- Ілонко, донечко, - погладила мене бабуся по голівці, - я знаю, як ти любиш
слухати казки, як ти любиш їх складати сама. Але сьогодні ми будемо говорити не
про казки, не про фантастичні історії. До цього вечора я дуже готувалась, ось
фотографії усі зібрала. А ти вже підросла і готова дізнатись про рід наш, родину.
Готова продовжити писати літописну повість про святий і найдорожчий
куточок на своїй землі.
Бабуся перегорнула сторінки альбому і вибрала декілька фотографій. Одну
дала мені. Вона була старою, пожовклою, місцями добре потертою. На
фотокартинці я побачила багато людей у церкві, здавалось, ніби усі присутні
вишикувались для зустрічі з самим Господом. Світлина просто говорила зі мною
теплом, любов’ю.

12. Разки кольорового намиста
12
- Цій світлині – 87 років. Для мене вона надзвичайно дорога. Тут є моя бабуся –
Дзвіковіцкая Олена Костянтинівна.
- Постривай, бабусю. Твоя?.. Бабуся?... Як цікаво! І її також звали Олена? А як
тоді вона для мене?... Зараз подумаю. А! Знаю! Прапрабабуся!? Правильно!?
- Так, дитино, так. Я багато років збирала різну інформацію, багато того, що
розповідала мені моя мама, я записувала, щоб зберегти для вас, мої діти, щоб не
розгубитиу буднях, не втратити з часом, не зректися пам’яті роду. Требатриматися,
моя донечко, пам’яті роду, бо
Є святий куточок на моїй землі,
де солодкий хліб здається змалку,
де тріпочуть крила журавлів
і лоскоче сонце на світанку…
Стомлені бабусині долоні піднімаються до моєї голівки, гладять, милі очі,
сповнені любові, випромінюють сонячнуласку. Тиха ніжна бабусина річ мереживом
переповідає ще одну людську історію із переказів нашого роду, перебираючи
фотокартки.
- Прапрабабуся Олена Костянтинівна народилась 1897 року у м. Рига. Вона
походила із дворянського роду. У багатодітній сім’ї була наймолодшою. Ще вона
мала сестру Олександру, братів Борисата Олексія. Брати свого часу були офіцерами
царської армії, а пізніше виїхали закордон. Прапрабабуся Олена навчалась у Ризі в
Інституті благородних дівчат.
Володіла французькою, іспанською, німецькою, англійською, російською та
українською мовами. Грала на арфі й гітарі. Олена дуже гарно співала, тому її
запропонували співати у церковному хорі. На цій світлині ти бачиш її якраз у
Божому храмі під час служби.
Обставини так склались, що з Риги зі своїми батьками змушена була
переїхати до Києва. У прекрасному, мальовничому місті дівчина зустріла своє
кохання – Михайла Пилиповича Дорошенка. Юна, повна сил і енергії,
вісімнадцятирічна Олена виходить заміж за свого судженого.

13. Разки кольорового намиста
13
Йшла Перша світова війна. Час був дуже важкий. Від дворянського титулу, на
жаль, у сім’ї нічого не залишилось. М.П. Дорошенко за професією був лікарем.
Жили у Києві, так-сяк перебивались із житлом, із харчами. Молода дружина в
усьому допомагала Михайлу Пилиповичу.
У 1917 році сім’ю пересилають на роботу в с. Дениші. Тут він працює
місцевим лікарем, лікує людей. Купили трохи лісу, звели хатинку. Це було 1920
року.
Я слухаю бабусю і боюсь поворухнутись. Звідки вона все це знає, так добре
пам’ятає, так гарно і натхненно розповідає. І здогадуюсь. Це ж там, у тому
затишному гніздечку народилась мама моєї бабусі.
Мої роздуми перериває бабуся.
- Ілонко, ця хата, де зараз я живу, це і є та хата, яку побудували у 1920 році
прапрадідусь Михайло із прапрабабусею Оленою. Ці стіни містять у собі стільки
пам’яті, спогадів; тут стільки сили і тепла, що, здається, вони мають лікувальні
властивості. А ще ці стіни надійні і міцні, бо такими зростали тут ми, діти, сповнені
великої любові. Так сталось, що у цій хаті залишилась жити я. Звичайно, уже разом
з твоїм дідусем пристарались добудувати, укріпити хату, бо вітер часу сіяв не тільки
жито і пшеницю, але була і полова.
- Знаєш, дитино, дивлюсь кожного разу на світлину і відчуваю, що вона - мій
оберіг. Я відчуваю свою бабусю усім серцем, доторкаюсь до її образу, і вона веде
мене за руку, міцно тримає у своїх долонях і не відпускає протягом життя. Хоча
ніколи не бачила, окрім як на світлині, мені здається, що я знала її завжди, біля неї
пам’ятаю себе усміхненою, радісною, маленькою дівчинкою, яка відчуває ласку,
надійність і турботу.
- Бабусю, скажи, а мою тітоньку Олену ти назвала на честь своєї бабусі?
- Так, дитино. І тебе Ілоною. Тільки це по-естонськи звучить. А по-українськи
також Олена.
Я тримаю міцно за руку свою бабусю. Ми разом вдивляємось у світлий і
дорогийобраз людини, яка тримає наш рід. Я розумію, що він сильний, як коренисте
дерево. Він проростає у нас, дітях, розлогим молодим пагінням. Я знаю, що буду

14. Разки кольорового намиста
14
своїм дітям, як святу реліквію, передавати історію свого родоводу. Буду дбати про
світлий день пам’яті у родині, «бо рід наш справіку не був безпросвітним».
Пам’ятаю, так любить завжди повторювати моя бабуся. Може, рідна, я у тебе вчусь
рід, родину, рідну землю серцем розуміти. Все ж таки, я знаю, - є в житті цінності
святі, незмінні, вічні.
На кухні знову зніяковіло засьорбав чайник. Покликав до столу. Ми з бабусею
п’ємо чай із м’яти, жасмину, ромашки, смакуємо пиріжками – і так засік моєї душі
повниться тихим спокоєм і множиться щастям.
Найкраща мить
Осінь розсипала прикраси...Вона завжди була багатою і щедрою. Нагадувала
мені мою бабусю Одарку. У її хаті завжди духмяно розливався спокій, зітканий із
різнотрав’я. Зістін говориличервонімаки, які красувались на рушниках. Ними були
обрамлені ікони (образи, якзавжди говорила бабуся), а також світлини всіх рідних і
дорогих бабусі людей.
На подвір’ї осінь мережила свою найкращу сукню. Я ще ніколи не бачила
таких кольорів: чорнобривцевий багрянець, золотистий рум’янець, жоржинова
веселковість і, на диво, травнева оксамитість жовтневих трав.
І серед цієї краси – моя маленька і світла бабуся, у якої прикрасиосені засяяли
на скронях. Тиха пелена її хлібної долоні торкається моєї руки – і в душі
розливається пісенним дотиком.
Так ми йдемо – дві людини: прикраса осені і недозріле літо...
Сімейна реліквія
У кожної родини є своя сімейна реліквія чи оберіг. Це речі, які передаються із
покоління у покоління. Їх бережуть, вони ніби живі свідки родинного життя. Це такі
святині, які дихають, і, дивлячись на них, слухаєш усе нову і нову легенду про
чиюсь долю, про найсокровенніші миті у житті рідних і дорогих, близьких тобі
людей.

15. Разки кольорового намиста
15
У нашій родині також є сімейна реліквія – це український рушник. Цей
рушник ще вишивала моя прабабуся своїми добрими, чуйними, працьовитими
руками. Коли я беру його до рук, то відчуваю її присутність, ніби вона сидить у
кімнаті на своєму зручному місці біля віконця, тримає у руках п’яльця, полотно, на
якому райдужними візерунками усміхається квітковий дивосвіт. Полотно уже не
такого білого кольору, і квіти, як і вік прабабусі, посивіли, припали пеленою історії,
яка передається у спадок.
Коли була моя прабабуся молодою і збиралася під вінець, за гарним
українським звичаєм повинна була вишити собі рушник, якого подарує коханому.
Саме цього рукотворного подарунка зав’язала на руку своєму чоловікові у день
весілля.
Недовгим щастям маяв рушник і огортав любов’юмоїхпрабабусюі прадідуся.
Звістка про Першу світову війну навіки роз’єднала їх. Прадідусь пішов на фронт. І
як святий оберіг прабабуся дала йому в руки сімейний оберіг – освячений любов’ю
рушник. Усю війну так і зберіг його, пожовклого, потемнілого. Але безжалісна куля
наздогнала мого прадідуся, і загинув він, обіймаючи і тулячи до серця безцінний
дарунок любові. А рушник прабабусі передали з тієї частини, де її чоловік служив,
разом із орденами і медалями. Викладені вони були на райдужному колі квітів на
рушнику.
Ця сімейна реліквія не звичайна, це святий оберіг, наша пам'ять, наша
вдячність. Це символ незнищенної любові і віри. Це трепетний спогад про
найдорожче і наймиліше – мою родину, їх віру у майбутнє, у кожного з нас,
справжніх українців. Повірте, він розмовляє зі мною, він дарує мені тепло, а
головне, велику і незнищенну історію, яка через полотняне віконечко сьогодення
світить мені очима мого прадідуся Івана надією: «Ми – сильні. Ми – дужі. Ми –
справжні. Ми- великі українці».
Я цілую вишитий рушник тихими молитвами моєї прабабусіі благаю у Господа
милості і долі моїй родині і всім людям. Пошли, Боже, усім родинам і на усю
Україну твоє благословення. І нехай кожен шанує свою найдорожчу святиню –
матір, батька, свій родовід, той глибокий корінь, що живить цілющою, живою,

16. Разки кольорового намиста
16
святою водою. Тримаюу руках рушник, а з ним – велику історію моєї родини, моєї
душі, мого натхнення, а головне – мого майбутнього, бо він – це райдужна квітчаста
дорога мого життя.
І у молитві тихо промовляю: «З Богом!..»
Спогадами тліє пам'ять
Місто – мов птах підбитий. Небо – мов чорний крук. Втоми
горня надпите випустив вечір з рук…- тарабанив холодний дощ у
такт Яринчиної ходи. Великі краплі падали, розбивались,
перетворювались у хвилюючі думки. Мокре небо так низько
нависло, що здавалось можнапотягнути за чорну завісу, труснути
– і налякати зграю непосидючих хмарин, що потягом мчали і
мчали, розтріпуючи навсібіч перламутрово-сизі рівчаки
невгамовного добірного пшона.
Хоч не було настрою, але в душі дівчина раділа: завтра в
університеті проводять всеукраїнську конференцію і студентам
дали «лівий» вихідний.
Ярина поспішила сісти у маршрутний автобус, щоб не
розкривати парасольку. «Проїду декілька зупинок, - подумала,-
встигаю на останній автобус у село».
Автобус їхав напівпорожній. Яринкавмостилася зручно на сидінні і мріяла, як
зараз приїде додому, переступить поріг – а там так щемко пахне маминими
долонями, у грубці потріскує опецькувате вогнище, а вусатий дядько-дим витягує у
небо мережку візерунків. Яринка усміхнулась до себе. Згадала, як нещодавно
заздрили їй міські дівчата, що і піч у хаті є, і грубка. Цивілізація у повному сенсі
цього словадо їхнього села ще не дійшла І нехай об шибки б’ється злива, закутана у
вітер, нехай у вікнах осінь співає, нехай сніги село обіймуть, а у батьківській хаті
завжди тепло і затишно, тихо і…Помер тато…Яринка відчула, що обличчя зігріла
тепла сльоза. Ні, вона не хоче вірити у ці страшні слова. Але від того дня, коли…
Швидше б доїхати, поцілувати мамусю, сісти з нею під грубку, обійняти руками

17. Разки кольорового намиста
17
найдорожчу пам'ять, яка залишилась від тата, світлину, на якій він такий щасливий.
Просити маму, щоб вона знову і знову розповідала про татуся.
Яринка дивилась у вікно і спостерігала, як до нього тулиться дощ. Чомусь
подумала, що від такого дотику мідних крапель шибкам стає холодно. Здавалось,
вони плачуть, може теж за кимось жалкують, як і вона. І дощ, і тихий шепіт
непевних думок здолали дівчину. Була б продрімала зупинку, якби не сусідка, що
поверталася з міського базару.
- Ярино, чи не надумала на другому селі парубка шукати, - голосно
пожартувала тітка Мариня. – Що, заколисало в дорозі? – не переставала розговорити
дівчину.
- Нє-є…Мгг…- якось непевно промлямлила Ярина.
- А що це ти серед тижня додому гайнула, учобу прогулюєш? – не вгавала
дорогою.
- Та ні. Так вийшло. За мамою скучила і за та…, - і проковтнула замерзлу
печаль.
«Дощ надворі. Дощ у душі,» – пульсувала на скронях у Яринки жилка.
- Гнучка гілка клена зранку тулилася до чистої шибки вікна.
Я думала, що вона вітається зі мною, але ні, вона просто чепурилась у дзеркалі
для прийдешнього дня». «Молодець,- дівчинко,- похвалила себе в думках. - Так
краще. А то геть розкисла. Зараз мама зустріне і стане хвилюватись. Краще я
запитаю у мами, від кого у мене така поетична душа».
І вже за півгодини дві рідні душі сиділи біля теплої печі, на плиті сьорбав
сивий чайник, по хаті невидима рука тримала тихий спокій. А Яринка тримала
татову фотографію і зачудовано слухала мамину розповідь, як сповідь.
- Розповідала твоя бабуся (татова мама), що Сашко з малих років вирізнявся
серед своїх однолітків: співати любив, читав багато. Бувало дасть йому десять
копійок, щоб він на дитячий сеанс на перегляд кінофільму у клуб пішов, а він ті
копійочки складав. Книги купував, а потім – фарби. У школі помітили, що Сашко
гарно малює. Але він не тільки малював, до речі, знав дуже багато робіт вітчизняних
і зарубіжних художників, ще вірші писав, сценарії, режисуроюзаймався у місцевому

18. Разки кольорового намиста
18
театральному гуртку. Задачі любив розв’язувати, а геометрію знав – то будь-яку
теорему миттю довести міг. Школу із Золотою медаллю закінчив. Вчитися поїхав у
Київ у сільськогосподарську академію.
- Мамо, а чому в сільськогосподарську академію?
- Не знаю, тато розповідав і бабуся казала, що тим, хто із села, у такий вищий
навчальний заклад було легше вступити.
- Мамо, я так люблю слухати, як ви з татом познайомились, як покохали одне
одного?
Мама бере з моїх рук світлину, підносить її до вуст. Цілує очі, а в них стільки
добра і світла, що вистачило б на весь світ. Довго мовчить. Хвилинами втікає час,
спогадом тліє пам'ять, думкою рветься розум.
- Яринко, ми зустрілись у татовому селі Левада. Була я тоді, як ти, студентка
педагогічного інституту. Ми тут літом відпрацьовували практику у будівельному
загоні. А Сашко вже працював у районному центрі, приїздив додому на вихідні і у
місцевому клубі в ансамблі на гітарі грав. А ми, молоді дівчата з хлопцями, у клуб
на танці ходили. Там і познайомились. На березі річки Роставиця сказав мені
найкращі і найсокровенніші слова кохання. Одружились. А потім і ти народилась.
Знаю, доню, що ніхто у світі не вмів нікого так любити, як твій тато мене кохав. Я
знала, що він поруч, навіть коли був далеко. А по світі йому довелось поїздити, бо
розвалився Союз, позакривали заводи, фабрики, вимерли колгоспи і людей вигнали
батраками у чужі світи. Був тато і в Югославії, і в Польщі, і в Росії. Підірвав
здоров’я, працюючи важко. А пізніше, як повернувся, улюбленою справою
зайнявся: проекти будинків креслив, різноманітні дизайнерські послуги виконував.
Своїми руками наш дім вимайстрував. І знаєш, як у рідному селі свою школу
вималював – квітка, писанка. Надзвичайно тонкий смак до прекрасного мав. Таке
відчуття і тобі передав.
- Піду купатися між росами – спивати літо. Піду в світи ногами босими –
любити квіти… - тихо проказала Яринка. – То це в мене від тата такий поетичний
талант?

19. Разки кольорового намиста
19
- Так, доню. Тато міг зразу виспівати, створити будь-яку риму. Пригадую
один випадок. Якось тато поїхав на об’єкт - будинок здавали. При ньому не
виявилось записника, а муза прийшла «непрохана й неждана». Він зателефонував і
прочитав вірш, який записав на стіні будинку краєчком цегли. Звичайно, потім
зафарбував, удома відновив у пам’яті, й вірш цей був для мене. Ось окремі рядочки:
Для мене завжди ти була зимою теплою,
росистим літом, весняним проліском,
осіннім золотом, бузковим небом,
вкраїнським степом неозорим
туманом простиневим в полі,
вербою, що схилилася околі…
Мама краєчками губ замріялась. І тихо, по-дитячому несміливо, вибирає
слова.
- Вдивляюсь у татові очі. Вони завжди усміхались, якось по-святковому
світились. Ніколи ні смуток, ні журба в них не заходили. Нам завжди говорили, що
ми дуже схожі – від того й щасливі.
А щастям справжнім у нас стала ти – наша донечка. Пригадую, коли тебе,
маленьку цукерочку, принесли додому з лікарні після народження, тато зразу
заходився запитувати у тебе: розкажи мені, куди щовечора сонечко-яблучко ховає
свої долоньки, де щоранку лягає спати, що це за сріблястий лелека напинає плащ
вночі, як вмиваються трави на світанку. А ти зачудовано дивилась у татові очі і
слухала, лепетала до нього і пізнавала його голос на відстані.
-Шкода, що збірку не встигли… Тато дуже хотів. Ми обов’язково видамо
книжечку «Паралелі». Це дуже символічна назва, - тихо промовила Яринка.
- А знаєш, Яринко, тато дуже любив свою родину. Збирав усе про своїх
родичів, зберігав і надзвичайно дорожив фотолітописом – унікальними
фотографіями, які він частково знайшов, а які передали родичі. Коли збирались на
родиннісвята у бабусі й дідуся (батьків тата), співали українських пісень, говорили
про край наш - рідну землю, Україну, про людей талановитих і справжніх. Не
помилюсь, коли скажу, тато був справжньою великою людиною. Він постійно

20. Разки кольорового намиста
20
багато вчився, багато знав, усім цікавився. У цьому вбачав головне призначення
людини. Про свої роздуми він написав у вірші «Буду людиною»:
Стою на порозі життя і не знаю, що вибирати?
Задумався я.
По-перше, я морем хотів би стати,
Щоб береги країн усіх омивати.
А ще міг би стати житом,
Щоб в серці тривог не плекати,
Щоб жито життя приносило у кожну сім’ю
І до кожної хати.
А може, горою, великою, мудрою,
Стояти в красі і одвічній тиші.
Розмови закоханих слухати
І квіти любові дарити.
О, сонцем хотів би я стати,
Щоб промінь ясний посилати туди,
Де когось чекають, де жде свого сина мати…
Задумався я.
А що, коли б мрії мої об’єднати?
Так можна людиною стати.
Тож буду людиною!
У Оксаниній хаті цього осіннього вечора говорили дві рідні душі, ніби в храмі
на сповіді. І татові добрі, мудрі очі із портретної світлини тішили Яринку:
Широка, мов світ, дорога:
Левади, сади, гаї…
Тут можна зустріти Бога,
Що слухає солов’ї.

21. Разки кольорового намиста
21