євгенія зарицька інформаційний пошук

1. Жовківська ЦРБС
Жовківська центральна районна бібліотека
Співачка світової слави
- Євгенія Зарицька
(105 років від дня народження)
Інформаційний пошук
2015

2. Співачка світової слави — Євгенія Зарицька [Текст] :
інформаційний пошук / упоряд. С. Кіх. - Жовква : ЦРБС, 2015.
- 6 с.
Упорядник :
Бібліограф Жовківської — ЦРБС — С. Кіх.
Комп'ютерний набір :
Бібліограф Жовківської — ЦРБС — С. Кіх.

3. Від упорядника
Інформаційний пошук — присвячується 105 - річчю від
дня народження Евгенії Зарицької - співачки світової слави,
яка народилася на Жовківщині у місті Рава — Руська.
Призначений працівникам культосвітніх закладів,
краєзнавцям, студентам, учням старших класів
загальноосвітніх шкіл району, всім шанувальникам творчості
співачки.

4. Зарицька Євгенія Ромуальдівна
(09. 10. 1910 — 5. 10. 1979), м. Рава-Руська, нині
Жовківського району Львівської області – співачка (мецо-
сопрано), педагог, дочка Р. Зарицького. Навч. на
філософському факультеті Львівського університету ,
закінчила Львівську консерваторію (1939; кл. А. Дідура).
Вдосконалювала майстерність в Італії та Австрії.
Дебютувалау 1937р. на сцені Львівської опери. 1939–1946рр.
співала у театрі «Ла Скала» (Мілан), у театрах Риму, Неаполя,
Венеції (Італія). Виступала на радіо у багатьох країнах,
включаючи до програм твори українських композиторів.
1946–1952рр. – солістка театру «Ковент-Ґарден» (Лондон).
Від 1953р. мешкала в Парижі, займалася педагогічною
діяльністю. Гастролювала у Франції, Іспанії, Швейцарії,
Алжирі, Північній Америці. Виступала як солістка з
провідними симфонічними оркестрами світу під керівництвом
І. Стравинського, П. Гіндеміта, Е. Ансерме та ін. Володіла
голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах. У
концертному репертуарі – твори українських та зарубіжних
композиторів, народні пісні, романси. Пропагувала
українське музичне мистецтвово, здійснила записи на
грамплатівки. До альбому «Пісні України» (1956) увійшли
солоспіви М. Лисенка, К. Стеценка, М. Вериківського, Л.
Ревуцького, Б. Кудрика, В. Барвінського, Н. Нижанківського,
В. Балтаровича, М. Колесси.
Партії: Марина, Марфа («Борис Годунов», «Хованщина» М.
Мусоргського), Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського),
Керубіно, Дорабелла («Весілля Фіґаро», «Так роблять усі

5. жінки» В.-А. Моцарта), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе),
Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді).
Спомин раннього дитинства
(Ростислава Ничай Богачевська)
Міжнародньої слави співачка Евгенія Зарицька напевно
мала багато приятелів, звеличників та знайомих. Багато
музичних знавців будуть писати про її співацькі досягнення,
про її можливості фільмової кар’єри— взагалі про її заслуги
на полі співу та мистецтва.
Але для мене Ґена це дорогий, — спомин раннього
дитинства, першої молодости. Її родина та дім— то перші
стрічки в фільмі моєї пам’яті, вона —одна з небагатьох уже
осіб в моїх споминах. В містечку Рава Руська майже в той
самий час обі ми прийшли на світ. Наші батьки мешкали в
сусідстві та приятелювали, пані Зарицька, Ґеніна мама була
моєю хресною мамою та вибрала мені —на ті часи досить
рідко вживане ім’я. Вечорами, коли приходив поїзд зі Львова,
а з ним і всякі новини, пан Ромуальд Зарицький, начальник
пошти, елегантний, стрункий пан та його жінка Ґізеля
(німкеня) стрічали на колійовій вулиці молодого, пристійного
о. катехита з його дружиною — моїх батьків - і разом ішли до
ресторану на залізничній вул. (З км.) “на каву”. Там збиралося
все товариство - між іншими д-р Дмитро Левицький і його
чарівна пані Ася, парох о. Горницький, д-р Кунців, і інші. Там
обговорювано усі біжучі події, а ми, діти - було вже нас
четверо включно з Ґенею — бігали по великім саді
української бурси, якої настоятелем був мій тато. На
недалекому горбочку був теплий, білий пісочок. Так приємно
було бавитися, будувати замки тощо. Часто наша няня Ганка
провадила нас до хати п-ства Зарицьких, які мешкали на
поверсі над поштою. Але там треба було бути тихо і не

6. "стукати" бо на долі "урядували”. Ми бігали по бальконі та
дивилися на подвір’я. Глухий Микола запрягав свого коника
до поштового воза, сідав на підвищення та їхав на "станцію”
по пошту. На прощання моргав своїми кошлатими, чорними
бровами і приємно усміхався до Ганки. Ми чекали коло
фронтових вікон, Микола повертався зі станції, а коло нього
сидів поліцай з крісом. (Певно везуть гроші). З поштового
уряду виходив службовик, а Микола ніс мішок до середини.
Скільки ж таємниць скривалося в тому мішку! Не менш
таємничий був сусідній сад пані Яюсової, багатої пані, вдови,
яка завжди їздила повозом до церкви. Вона звичайно сиділа на
веранді біля свого старого дімка. В городі було повно
овочевих дерев та кущів з ягодами. Часом вона привітно
кивала до нас і насипала в наші маленькі долоні ягід, але
часом сиділа насуплена і тоді ми не відважувалися
переступати межі її саду. Зимою на блискучому паркеті
оживало царство ляльок, з’являлися палати з камінчиків
Ріхтера, а на невдоволення пані Ґізі повно кусків паперу з
наших змагань хто зробить кращу витинанку. Бувало, сестра
Гені, Нуся дражнила нас та ховала ножиці. Інколи приходив і
п. Ромуальд, Ґенін батько, сідав за фортеп’яном і ми,’’зашиті”
тихенько в кутику, слухали.
В ту гармонійну мельодію нашого дитинства ударив грім
1914 року. Війна розкинула наші чарівні замки, а нас
порозганяла по чужих світах. Згодом втихла воєнна буря, та
під сірим небом нової дійсности вже не було наших затишних
куточків. Вірна Ганка зберегла декілька речей
непограбованого з обох домів на пам’ятку. Вона жила тепер зі
своїм мужем, глухим Миколою та маленьким чорнявим
синочком, Федьом, в малій, критій соломою, хаті при головній
вулиці нашого колишнього містечка. Бурсу та гімназію
знищено.. Зарицькі виїхали до Львова, а мій батько дістав
парафію в сусідньому селі Гребенне, а згодом перенісся в
рідну Сокальщину, до Сільця Белзького (де проживав славний
“Леґенда”.) На літні вакації майже завжди приїздили до нас п-

7. ство Зарицькі. Кожного разу ми мірялися на одвірку кухонних
дверей. А Ґена — хоч наймолодша в нашій чвірці —
переросла нас усіх. Пані Зарицька, з німецькою
запопадливістю, приготовляла конфітури, соки, сушила гори
макарону, а ми ганяли по манастирській горі, ховалися за
столітні липи, будували фортеці в яру і т. п. "Смотриками”
вже виспівували тужливих пісень над берегами річки Рати,
шукали русалок, між водними лілеями, користувалися старим
човном та зачитувалися поезіями Тичини. Пан Зарицький
замикався з Ґеною коло фортепіяну, а ми чекали, коли вже
скінчить свої нудні "ґами”. Моя мама заквітчувала пишну
косу Гени блаватами, маками, з пані Зарицькою обмірковували
нові суконки, снували для нас рожеві надії.
Блискуча кар’єра Гени затьмарилася для нас кошмарами
Другої світової війни. Ґена опинилася по другому боці фронту.
Нас доля загнала аж за океан. В 1958-у році, на концерті Ґени
в великій салі Тавн Голл в Філядельфії, чекаючи в довгій черзі
захоплених слухачів, я почула стурбований голос Ґени: "Моя
сукня подерлася!”. Одна з організаторок концерту, п. Зайкан
потішила її ”то купимо другу”. Ґена була перемучена до краю.
В 1970-році, коли ми мешкали вже в Нью-Йорку, Ґена мала
концерт в домі Українського Інституту Джуса. Тоді
затрималася у нас на два тижні. Ходила щодня на проби до п.
Романа Стецури, який був її акомпаньятором. Приготовляли
новий матеріял. Ми відплакали наших батьків, сестер та свою
молодість, а я церувала її пишне "неґліже”. Вже не було мрій
про виступи, її бажання було дістати працю в якійсь музичній
школі.
Чим раз рідше приходили листи писані гарною
українською мовою. А I. XI. "Свобода” принесла мені сумну
вістку. Радіо плакало Гені голосом "Засумуй трембіто ...”.
Делікатний апель до приятелів, які мали записані наспівані
українські пісні, щоб зберегти їх, щоб не пропали. Тиха її
надія видати їх платівкою — не здійснилася! Може — як
звичайно у нас — тільки смерть піднесе її на п’єдестал. Варто

8. було б послухати українські пісні у виконанні Ґени Зарицької
також і другим, а не тільки слухачам радіо ім. В. Блавацького
в Філядельфії.
Корисні посилання
Мистецтво України [Текст] : біографічний словник ; За ред. А.
В. Кудрицького. - К. : Укр. енцикл., 1997. - С. 256 — 257.
Зарицька Євгенія Ромуальдівна - Енциклопедія
Сучасної ...
esu.com.ua/search_articles.php?id=15537
краєзнавчий календар 2015 рік(оригінал) - SlideShare
www.slideshare.net/Sofia555558/2015-52616606
Наше Життя (Our Life), рік 1979, число 11, грудень -
UNWLA
www.unwla.org/ourlife/pdf/Our_Life_1979-11.pdf
245 - Свобода
www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1979/Svoboda-1979-245.pd