Урок про ляльку-мотанку

1. Лялька прадідів забута
Мета: усвідомити необхідність збереження глобальної рівноваги та свою
причетність до долі людства, переходу населення України на сталий стиль життя,
сформулювати моделі поведінки та дій, що відповідають потребам сталого розвитку,
розвивати вміння аналізувати, узагальнювати, працювати в команді;
Створити умови для збагачення індивідуального досвіду про українську народну
іграшку, ознайомити учнів з історичними витоками національної іграшки - оберегу,
ляльки-мотанки, розширити уявлення про народні традиції та символи, розширити
та поглибити знання про значення оберегової символіки в народному мистецтві;
спонукати до відтворення та узагальнення своєї пошуково-дослідницької роботи з
даної теми;
Виховувати любов до рідного краю, його традицій, промислів, бажання вивчати
минуле, берегти та примножувати традиції українського народу
Обладнання: презентація «Лялька прадідів забута - це дорога у майбутнє», дитячі
роботи та роботи народних майстринь.
Тип заняття: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ:
І.Організаційний момент
Перевірка готовності учнів до учбового заняття.
ІІ.Актуалізація опорних знань:
Як ви думаєте, що позначає слово «лялька»?
Як ви розумієте його значення?
Який образ виникає у вас в свідомості при слові «лялька»?
ІІІ.Вивчення нового матеріалу
Слайд 1. Народна iграшкa — один iз найдавніших видів декоративно-ужиткового
мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Вона прикрашає наш побут,
є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості,
декоративною оздобою, сувеніром. Саме вона, як дитяча іграшка і оберіг родини й
Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в

2. багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки
до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з
якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а
ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це
споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки –
берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра
народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до
дочки, як священний переказ...
У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або
дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і
в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які
не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька
перетворюється на дитину.
До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з
трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана
Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну.
Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні
традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки
можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що
пройшли спеціальні ритуали посвячення.
Слайд 2. Українська народна лялька - яскравий своєріний вид народної спадщини,
що мае багаті, глибокі традиції. Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів
української культури. Поряд з рушником, лялька виконувала важливу функцію –
оберега. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їх
створення. З глибини століть прийшли до нас традиції виготовлення ляльок з
латочок тканини. Люди знали, лялька не може бути на когось подібно. Мати,
створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи.
Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.
Слайд 3. Назва лялька-мотанка пов'язана з тим, що технологія виготовлення полягає
не в шитті, а в міцному примотуванні клаптиків тканини, ниток та стрічок. До
вміння робити ляльки відносились дуже серйозно та відповідально. Саме тому,
цьому ремеслу навчали із раннього дитинства.
Ганчіркових ляльок починали «вертіти» з п'яти років. Такі ляльки були в будь-якій
селянській сім'ї, в деяких будинках їх налічувала до сотні. Ляльки робили з великим
старанням, оскільки по ній судили про смак і майстерність господині. В Україні, ще
на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з

3. рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану
ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось
молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше,
вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші
будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до
дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина
підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.
Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою
роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється
дух Праматері Роду, його Хранительки.
Слайд 4. При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується
голка, а тільки нитки і тканина,бо за віруваннями наших пращурів, можна було
образити духів, що опікуються цим амулетом. Лише в останні часи майстри, що
роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й
художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише
вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-
оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.
Слайд 5. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому
світі вже чи ще немає. Іграшці надавалося магічне значення. Саморобні ганчіркові
ляльки робили безликими: обличчя замінював узор у вигляді хреста, ромба,
квадрата. По старовинних повір’ям, лялька з обличчям як би дивилася в душу і
могла нашкодити дитині, його наврочити.
Тому, безлика лялька була одночасно і оберігом.
Слайд 6. Чи має бути лялька красивою? Ні. Скоріше внутрішньо змістовною,
образною, такою, яка б з’єднувала рід та природу, історію та сучасність. Українці
вірили, що зробивши ляльку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи
добрих новин. Коли нездужала дитина, батьки спеціально робили ляльку і клали її
під подушку або прикріплювали до хворого місця, сподіваючись, що мотанка
перебере на себе недугу.
Слайд 7. Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку, спідницю та
запаску. Всі елементи підбираються у відповідності із регіональними та
географічними особливостями, і при цьому кожний з предметів одягу також виконує
роль оберега. Так наприклад, спідниця є символом землі, сорочка позначає три
життєві часи - минуле, теперішнє та майбутнє. Обов'язковими вважались також такі
атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, які
персоніфікували благополуччя й достаток. І звичайно, невід’ємним елементом одягу

4. був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або що небудь інше, але головний
убір обов'язково повинен був бути присутнім на ляльці, тому що він символізує
зв'язок з небом. На фазі наростання місяця виготовляли ляльку на достаток,
плодючість, на місяць у повені – для успіху та сімейного щастя, на фазі спадання
робилася лялька як захист від різних проблем та болячок.
Слайд 8. Iснує безлiч обрядових ляльок.
Слайд 9. Вузликова лялька
1. Таку назву лялька отримала тому, що під час її виготовлення
елементи та деталі не тільки міцно примотуються ниткою але
нитку ще зав’язують на вузлик. Можна було робити непарну
кількість вузликів (найчастіше три рази). Під час зав’язування
вузликів проговорювалися примовляння (на щастя, на долю, на
добробут…).
Слайд 10. «Немовля» або «Пеленашка»
Молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку - мотанку, котра уособлювала собою
майбутнє дитя. Для того, щоб лялька-мотанка "Пеленашка" стала оберегом для
майбутньої дитини, вагітна жінка майструвала її при запаленій свічці читаючи
молитву. Закрутку із тканини потрібно було шість разів скрутити-розкрутити, і,
тільки скрутивши сьомий раз ляльку можна було обмотати, тримаючи її в лівій руці,
а обмотуючи обов,
язково правою. Намотуючи нитку на ляльку-пеленашку, жінка
намовляла те, що хотіла побажати майбутній дитині: рости гарним, здоровим,
розумним, сміливим і таке інше.Майбутня мама майструвала сім обережних ляльок-
мотанок "Пеленашок". Вони на першом році життя лежали в ліжечку, у колисці,
замотувалися в одяг або вкладалися в ручку дитині.
Лялька ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім
родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була.
Слайд 11. Зерновушка

5. Зерновушка-лялечка усередині заповнюється зерном. Таку
ляльку виготовляли на добрий врожай. За народним повір'ям
вона приносять в дім достаток, благополуччя, допомагає у
досягненні успіхів у роботі. Робити зерновушек починали
восени і використовували зерно з зібраного врожаю -
пшеницю, гречку, просо та інше. Основне правило при
виготовленні - заборона застосовувати подрiблену крупу або
пластівці, обов'язково лише ціле зерно.
Слайд 12.
Здавна в Україні побутує дуже прекрасний звичай -
дарувати молодятам на їхнє весілля ляльок.
Це так звані Весільні ляльки, що виконують не лише
подарункову функцію, а (що найважливіше) - оберегову!
Їх можна розділити на такі самобутні категорії:
- Ляльки - Наречені;
- Ляльки - Наречена і Наречений (Весільна пара,
Молодята);
-Ляльки - Нерозлучники.
Слайд 13. Лялька-наречена
В Україні Лялька-мотанка зажди була дуже важливим незамінним
атрибутом весільної церемонії! Нареченій матір давала в придане
кілька ляльок-мотанок, серед яких обов'язково мала бути Лялька-
Наречена, адже вони виступали як сильні обереги з рідного дому.
Наші предки свято вірили, що Лялька-Наречена захищає дівчину від
пристріту та підтримує її, сприяє щасливій долі. Цю ляльку багато
одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої й водночас
привертала багатого нареченого!
Кожна наречена мала свій смак та вподобання, і тому за красою й оздобою Ляльки-
Нареченої люди судили про саму наречену - чи вправна вона, чи знається на красі,
чи вміє створювати красу! А довга коса Ляльки-Нареченої символізує довге та
щасливе подружнє життя. Наші предки радили дівчатам завжди тримати ляльок з
собою, бо як ніколи не розлучатимешся з ними - то і заміж вийдеш, і вдало вийдеш!
Коли наречений забирав наречену і віз її на вінчання в церкву, від злого ока молодих
оберігала лялька-мотанка!
Слайд 14. Молодята

6. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку
вбирали в український стрій, як молоду, робили великий
віночок, чи корону на голову. Також до ляльки – молодої
обов’язково робили пару – молодого. Весільних ляльок давали
молодим, щоб забезпечити новостворену сім'ю потомством...
Потомством здоровим, працьовитим, розумним, гарним... Адже
ці ляльки наділені магічною силою плодючості!
Слайд 15. Нерозлучники
«Нерозлучники» (подвійна весільна лялька) – яка зображувала
«князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Ляльки -
Нерозлучники - це символ єдності двох долей в одну... У цих
ляльок ніби одна загальна рука, щоб чоловік та дружина йшли
по життю рука об руку, були разом у радості і в біді. Таку
ляльку робили для того щоб дівчина швидше вийшла заміж. В
деяких регіонах України таку ляльку дарували молодим під час весілля з
побажаннями любові та злагоди. Таку парну ляльку садовили на першій підводі,
якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє
подружжя від лихого ока.В тому місті, де з’єднуються дві ручки, примотаний
зроблений з ниток кутасик (переважно червоного кольору), який символізує кохання
молодят та їхню майбутню дитину.
Слайд 16. Трав’яниця
Трав’яниця - лялька, яка наповнена запашним лікарським
зіллям. Вона стежить за тим, щоб хвороба не потрапила у
хату. Від неї йде тепло, як від дбайливої господині.
Травниця є захисницею від злих духів хвороби,а також
доброю забавкою. Ляльку підвішували в хаті над колискою
дитини, ставили біля ліжка хворому, давали гратися дітям.
Лялечку необхідно пом'яти в руках, поворушити, і по
кімнаті рознесеться трав'яний дух, який віджене духів
хвороби. Через 2 роки траву в лялечці необхідно поміняти. Саме так робили наші
предки.
Якщо в сім’ї хтось хворів, то робили спеціальну трав’янку, ляльку-лихоманку, яку
змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, - якщо для дитини то давали їй як
забавку, і цілющий ефект! Після чого її закопували, спалювали або знищували
іншим чином. Вважалося, що із знищенням ляльки піде й хвороба від людини.

7. Слайд 17. Берегиня
«Берегиня» - допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину
ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження
домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та
грошового достатку. Її зображують із руками, піднятими
вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. Коли руки
підняті вгору – Берегиня закликає небо допомогти засіяти
ниву, зачати нове життя на землі. Коли руки опущені вниз –
Берегиня благословляє землю на народження, принесення
плодів, дарів.
Фартух (жіночий символ-оберіг, символ захисту жіночого начала) у ляльки -
мотанки Берегині оздоблений ручною вишивкою з архаїчним орнаментом.
Слайд 18. Багаторучниця
Свою назву лялька отримала за наявність великої кількості
рук (п`ять пар рук).Таку ляльку полюбляли господині, її
підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб господиня
встигала робити всю хатню роботу.
А лялька допомагала їй у цій справі.
Слайд 19. Мати з дитиною.
Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її
дарують новоствореним сім'ям. Ганчіркову ляльку – берегиню,
вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед
весіллям, благословляючи таким чином на щасливе заміжжя.
Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося
багато діточок.
Слайд 20. Лялька-мотанка – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це
голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-
мотанки. Голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в
даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і

8. символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і
духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді
вона принесе вдачу та щастя.
Слайд 21.Образно-пластичну характеристику ляльок довершує вбрання - це
різнокольорові шматки тканини, якими обгортають основу, імітуючи верхній та
поясний одяг. Обов'язковим елементом одягу більшості ляльок був прикрашений
барвистими стрічками або вишивкою фартушок. Значну роль у творенні художнього
образу ляльки відіграє головний убір, що вказує на її "вік" та "соціальну
приналежність": віночок, "маячки", "волочки" - у нареченої; очіпок, хустина - у
заміжньої жінки тощо.
Слайд 22. Лялька одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня
спідничка т.з. галька) і запаску. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця
символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній;
обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток.
Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує
зв’язок з небом. Обов'язковою приналежністю будь-якого костюма був пояс. Він був
і оберігом і мав практичне призначення. Пояс був межею, що оберігала тіло людини
від злих сил. Так само пояс підв'язував фартух, за нього підтягали сорочки, під
нього підтикали плахту, він підтримував шаравари, до поясу кріпилися ключі,
гаманці і так далі
Слайд 23. Велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка
несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь.
Слайд 24. Для костюма ляльки понад усе підходять бавовняні і льняні тканини.
Бажано використовувати ситець, льон, сатин дрібних забарвлень. Ці тканини зручні
в розкроі, не тягнуться, легко склеюються і зшиваються. Потужну захисну силу
мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний
родинний оберіг від нещастя і хвороб
Показ зразків тканин
Лялька не народжується сама: створює її чоловік. Будучи частиною культури,
лялька зберігає в своєму образі риси народу, що створює її.
Найчастіше у наряді ляльки був присутній червоний колір і вишивка. А як ви
думаєте чому?
Відповіді учнів.

9. Це колір сонця, тепла, здоров'я, радості. За старих часів вважали, що вони
оберігають від пристріту і травм. Узор вишивки теж був не випадковий, кожен
малюнок вишивки мав своє значення.
Слайд 25. Взагалі кожен колір у вбранні ляльки мав своє значення.
зелений – колір здоров’я та багатства; червоний – колір життя, вогню, кохання;
жовтий – колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу; синій – колір творчості та
саморозвитку; фіолетовий – колір мудрості; золотий – колір Божої любові.
Слайд 26. Якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини – для одягу
підбираються червоно-зелені відтінки
Слайд 27. Для щастя у коханні чи подружньому житті – підбирають червоні, рожеві,
помаранчеві кольори
Слайд 28. Для успіху в творчості – використовують блакитні кольори.
Слайд 29. Насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно
лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І
пам’ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж
куплена-пластмасова, адже вона наша лялька-мотанка!
ІY. Закріплення нових знань
1.З чим пов’язано виготовлення ляльок?
2.Чому так почитали ляльку і берегли?
3.Чому народна лялька була безликою?
Y. Підсумки уроку
Технологія «Мікрофон.
1.Яка лялька вам сподобалась найбільше?
2.Яку б ляльку ви хотіли зробити? Чому?
Слайд 30. Хочеться завершити наш урок такими рядочками
Покинута й забута,
В минувшину закута,
Внизу життя на сходинках
Маленька лялька – мотанка.

10. Та не іграшка вона -
Душа вона народна.
Геть викинутий за поріг
Наш український оберіг.
Ви до рук її візьміть
І до серця пригорніть
Ляльку прадідів забуту -
Це дорога у майбутнє.