Літературно-мистецька композиція «Я син народу, що вгору йде»

2. На сцені портрет Івана Франка, прикрашений вишитим рушником. Живий
спів(СШ№4).
Ведучий 1:
Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою
свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко,
Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та
багато інших, які віддали своє життя за
щастя народу. Це й такі відомі всьому
світові діячі української культури, як Т.
Шевченко, Леся Українка, Олександр
Довженко, Микола Лисенко й славетний
Великий Каменяр - Іван Якович Франко.
Учень:
(Пролог до поеми І.Франка «Мойсей» у
супроводі симфонічної поеми «Мойсей»
С.Людкевича). СШ №3
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби
струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізніх
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш те судилось діло,

3. Що б Виявило твоїх сил безмірність?
Невже задарма стільки сердець горіло
До тебе найсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Задарма край твій весь политий кров’ю
Твоїх борців?..
Ведучий 2:
Коли Тарас помер і думали царі,
Що буде спокій на Пруті й на Дніпрі,
Що темні бунтарі – рутенці й малороси –
Знімають, як вовки в зачиненій норі, -
Тоді горів огонь в одній карпатській кузні,
А ковалі з вогню виймали білі кусні
Заліза – й молоти гриміли замашні,
І дзиндзри бризкали на піл і стіни грузні.
(Краєвиди Прикарпаття, хата Франка)
Ведучий 1:
Там, у закутині, сидів хлопчак. Йому
Призначено пройти задушливу тюрму,
Спалитися в труді, невгасно спахнути
І вогняним стовпом вести народ крізь тьму.
Ведучий 1:
Цим хлопчиком був майбутній письменник Іван Якович Франко. Велетень
думки і праці? Так. Титан праці? Звичайно. Духовний провідник нації?
Безсумнівно. Український політичний діяч? Звісно. Редактор, видавець? Ясна
річ. Літературознавець, історик, філософ, фольклорист, етнограф? Перекладач?
Видатний письменник? Так, так, так..
(Портрет І.Франка, сім’я письменника)
Ведучий 2:

4. Франко залишив нам колосальну художню і наукову спадщину. Вона є не лише
безсмертним історико-літературним фактом, золотим фондом культури й
духовності, а й живим явищем нашого сьогодення, що впливає на формування
громадсько-політичних і естетичних орієнтирів та ідеалів сучасності.
Ведучий 1:
Завдяки надзвичайній працездатності в поєднанні з глибоким розумом і
величезним талантом Франка називають академією в одній особі. Подумати
тільки: за 40 років свідомого життя він написав близько 6000 праць
найрізноманітніших жанрів. Це в середньому 2-3 твори в день. Дивовижно!
Адже скільки потрібно було затратити часу, щоб лише переписати їх, не те, що
створити!
Ведучий 2:
Учені-франкознавці нашого часу говорять навіть про цілу універсальну систему
поглядів, що сформувалася десь на попередньому зламі віків, - франкізм. І
жодному сумніву це твердження не підлягає. Зостановімося ж сьогодні на
велегранності таланту Франка – Мойсея українського народу.
(Краєвиди Прикарпаття,будинок Франка, інтер’єр хати)
Учениця: (СШ №12)
У Франковій хаті пахнуть
чорнобривці,
Де снувалось тихо мамине життя.
І доріжка ткана сяє на долівці,
Простилає стежку до його життя.
У печі селянській там вогонь палає,
Гріє, наче пам'ять, мліє, мов печаль,
І в одежу слова думку зодягає,
Береже надію зустрічей - прощань.
Господині дому дикі груші сушать
І чекають знову бажаних гостей.
У Франковій хаті пахнуть дикі
груші,

5. Як життя родюче спраглістю ідей.
В тій хаті казка мамина жила
І, мов вода цілюща, в душу лилась.
Талант Франка ростила і живила
Й оновленою до людей прийшла.
Ведучий 1:
Для Іванка вчитися – це щастя.
Писати ж про навчання – інша штука.
Хто не читав «а-ба-ба-га-ла-ма-га» -
Не чув про «Грицеву шкільну науку».
(Дитячі твори Франка)
(Уривок із твору «Грицева шкільна наука») СШ №22
Ведучий 2:
Талант Франка все дужчав і міцнів.
Оповідання спершу, потім – повість,
Тепер роман із-під пера розцвів
Про честь, любов, обов’язок і совість.
Тут Рафаловича стежки складні,
Тут пастка для Анелі.
Всі ті ж проблеми загальнолюдські,
Що в «Лелі і Полелі».
(Уривок із драми «Украдене
щастя»)СШ №4
Ведучий 1:
Полум’яною синівською любов’ю Іван
Франко любив рідну Україну. Він

6. присвятив їй не тільки перлини своєї поезії, а й все життя.
(Поезія «Моя любов») СШ №25
Вона так гарно, сяє так
Святою чистою красою
І на лиці яріє знак
Любові, щирості, спокою.
Вона так гарна, а проте
Так нещаслива, стільки лиха
Знесла, що квилить лихо те
В її кождіській пісні стиха.
Її пізнавши, чи ж би міг,
Не полюбить її сердечно,
Не відректися власних втіх,
Щоб їй віддатись доконечно?
А полюбивши, чи ж би міг
Я Божую її подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?
І чи ж перечить ся любов
Тій другій – сятій любові
До всіх, що ллють свій піт і кров,
До всіх, котрих гнетуть окови?
Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
(Гуцульський танок) СШ №22
Ведучий 2:
А з якою великою любов’ю відзивається славний син
нашого народу про чарівний куточок, де проминуло
його дитинство!

7. (Під супровід «Мелодії» М Скорика, природа Прикарпаття)СШ №13
Погідна ніч літня в підгірськім краю.
О, скільки чарів, скільки в ній краси!
Там в далі гори-велетні дрімають,
Тут цвіти, трави в перлах із роси;
Лящать так дзвінко солов’ї в гаю,
Чорніють грізно борита ліси,
Ріка шумить, бурлять холодні, чисті води,
Таємна казка мов про дивний сон
природи.
О краю мій, Підгір’я ти прекрасне,
Як я люблю, як я люблю тебе!
Мов зірка та, що світить і не гасне,
Так та любов в душі моїйживе.
Пісня «А я живу на нашій Україні» СШ
№12
Ведучий 1:
Іван Франко і пісня – невіддільні. Лагідна неньчина пісня, дзвінка пісня
батькового ковальського молота, пісня лісу і річки, пісні рідного Прикарпаття,
народжували у серці поета все нові і нові, уже власні пісні-вірші. Поезія Івана
Франка – це воістину пісня, народжена у глибинах його пристрасної і щедрої
душі.
Ведучий 2:
Іван Франко був переповнений піснями – народнимиі власними, вони були його
єством, любов’ю, турботою, багатством і зброєю.
Пісне, моя ти сердечнадружино, СШ №8
Серця відрада в дні горя і сліз,
З хати вітця, як єдинеє віно,
К тобі любов у життя я приніс.
Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я:
Пісні ті стали красоюєдиною
Бідного мого тяжкого життя.
Ведучий 1:
Франкові пісні – це тиха зажура і спалах сердець, що кохають, це жмутки
зів’ялого листя, що летять-осипаються над чиєюсь долею.

8. Ведучий 2:
Особливасторінка у творчій спадщині поета – інтимна лірика. Ці вірші писалися
серцем, були переповнені словами невимовного
болю і хвилями-рядочкамибезмежногощастя.
«Тричімені являлася любов», - зізнається поет, і
три жмутки віршів із збірки «Зів’яле листя» стали
неперевершеними шедеврами світової любовної
лірики.
(Вірш «Тричіявлялася мені любов», портрети
коханих жінок І.Франка)СШ №22
(Пісня «Чого являєшся мені…») СШ №3
Ведучий 1:
Поезії Івана Франка про кохання – це неповторні
перлини, що стали піснями, це бальзам для серця,
що кохає, це радість життя...
Стала народноюпісня на слова І. Франка «Як
почуєш вночі...»
(Співаєдует учителів)
Ведучий 2:
І сам письменник любив співати. « Франко співав
приємним баритоновим голосом, -писав Філарет
Колесса, - співав зовсім просто і природно, такяк
співають наші селяни, без концертних манір, проте
його спів чомусь глибоко зворушував». Але пісні
Івана Франка – це і стогін люду у панськомуярмі, і
заклик лупати скалу, боротись,перемагать і жить.
Це гомін волі, свободийнезалежності. Вірш «Не пора, не пора», покладений на
музику Д.Січинським, став національним гімном.
(Звучить мелодія пісні-гімну 1 куплет)

9. (Танок з віночком) СШ №4
Ведучий 1:
У 1913 роціделегація жінок із
Ходоровапіднесла Франкові-ювіляру
терновий вінок з переплетеними
різнокольоровимистрічками.
...Вінок терновиййому підносять,
Хтось промовляєспівцю при тому:
-Чому терновий?- Бо терну досить
У вашій славі, в житті важкому.
Ведучий 2:
З листа до Нобелівського комітету, написаного професором,доктором філософії
Йосипом Застирцем:« Це видатний поет і прозаїк, Великий Провідник свого
народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна КоролівськаАкадемія
нагородилайого Нобелівською премією».
Ведучий 1:
Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольмавже тоді, коли список
лауреатів Нобелівської премії 1915 р. вже був затверджений. У 1916 році
кандидатура Івана Франка не розглядалася, оскількив травні цього року
українськийпоет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджують.
Ведучий 2:
До 130-річчя від дня народження І. Франка директор департаменту в ЮНЕСКО
відзначив: «Ніколи не чекав, що людина за своє життя може стільки написати.
Уявляєте, коли до нас у секретаріат почали заносититоми І. Франка, я думав, що
їм кінця не буде. П’ятдесяттомів. Україна може перед усім світом пишатися
такою геніальною людиною...»
Ведучий 1:
Це було майже тридцять років тому. Але у 50-томне «Зібрання творів І.Франка»,
видане у Києві до 130-річного ювілею, ввійшла, як вважають літературні
дослідники, лише половина, написана невтомним титаном праці.
Все ж таки планується видання 200 томів творів Великого Каменяра.
Учень читаєпоезію Р. Пастуха«Велет з погляду вічності» СШ №12
Франкова доля – дуб посеред поля
Для звідусіль громів і блискавиць,

10. Якого вільна мучила неволя,
А він не гнувся і не падав ниць.
Франкова мрія – у тернах лелія,
Прекрасна й чиста, наче небеса,
Шаліє смерч чи біситься завія –
Вона до зір звитяжно воскреса.
Франкова віра – кожен день офіра
Себе усього нації своїй,
І поки аж його не змовклаліра,
За неї вів безперестану бій.
Франкова правда– за ватагом гайда
Під знаменом святої боротьби,
Хай пропаде перевертень і зайда
Повік-віків із нашої доби.
Франкова сила – беркутові крила,
Спрямованіз низин у височінь,
Щоб сонцем їх щедріше окропила
Перемогти непереможну тлінь.
Франкова слава – спадкоємців лава,
Проваджена вогнем пророчихстроф,
Аби устала з попелу держава,
Уже назавжди опісля Голгоф.
Франкова вічність – музи вулканічність,
Що із народних клекотить глибин,
І в цім її немеркнуча магічність
У сонмінайкоштовніших перлин.
Ведучий 2:
«Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не
працював І.Франко і в якій він би не був великий», - так високо оцінив
діяльність нашого талановитого краянина Павло Загребельний.
Учні читають поезію Р. Пастуха:СШ №8

11. Стирає час міста і роки,
Як невгамована ріка,
Але не може стерти кроки
у вічність велета Франка.
Його суремне й переможне «Нам пора!»
Розбурхало вершини і низини.
Яка від їх удару встояла зоря?!
Яка б не розкололасякрижина?!
Франка шануючи, себе питаймо ми,
Чому ще не прозрілипісля льоху,
Лінуємось і словом сильним, і кістьми
Його гостинець вимести від моху?
Ні Вашингтон, ані Москва, і ні титан,
Лиш ми самі збудуєм хату.
Про це нагадує щоразунам Іван,
Коли ідем до нього, мов на свято.
(Звучать 4 рядки із «Декадент») СШ №3
(Пісня СШ №4)

13. Захід підготували:
СШ№3,
СШ№4,
СШ№8,
СШ№12,
СШ№13,
СШ№22,
СШ№25,
СШ№26