1. Я понесу тебе в душі …
Урок з української літератури в 10-му класі за інтимною
лірикою І.Франка.
Тема. Інтимна лірика І.Франка
Методична тема: продемонструвати доцільність використання
літературно-музичної композиції з елементами інсценізації при вивченні
інтимної лірики в старших класах.
Навчальна мета: познайомити учнів з чарівними віршами збірки «Зів’яле
листя» І.Я.Франка; показати трагізм особистого життя поета.
Виховна мета: сприяти пробудженню найкращих людських якостей –
щирості почуттів, чуйності і шляхетності, мужності і незламності.
Тип уроку: комбінований.
Літературно-музична композиція з елементами інсценізації.
Обладнання: Оформлена дошка: у центрі портрети І.Я.Франка і Ольги
Рошкевич в обрамленні зів’ялого листя. Листи Івана Франка і ольги Рошкевич.
Звукозаписи мелодій «Історія любові» у виконанні Ф.Гойї, Л.Бетховен «До
Елізи»; Л. Бетховен «Місячна соната»; Кос – Анатольский «Ой ти, дівчино, з
горіха зерня»; «Чого являєшся мені у сні?», «Ой. у гаю при Дунаю» у виконанні
тріо Мареничів; Ф. Шуберт «Ave Mariya».
Епіграф уроку
Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром свіжості й любові …
1
2. Хід уроку:
I. Оргмомент
II. Вступне слово учителя
Сьогодні у нас незвичайний урок - літературно-музична композиція на
тему:
"Я понесу тебе в душі...", присвячена інтимній ліриці І.Я.Франка
(з'ясування терміна "інтимний" - глибоко особистий, потаємний.) Сьогодні ми
будемо говорити про особисте, потаємне:
Мета нашого уроку: познайомитись з неперевершеною красою чарівних
віршів збірки І. Франка «Зів’яле листя». Ви побачите глибоку душевну драму
поета …
(Звучить "Історія любові" у виконанні Ф.Гойі) На фоні мелодії.
Учень:
Тричі мені являлась любов.
Одна несміла, як лілея, біла
З зітхання й мрій уткана. Із обснов
сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках мав
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розквітлий
свіжо гай.
Біографічна довідка
Ольга Рошкевич. Юзефа Дзвонковська. Целіна Зигмунтовська. Три жінки,
які сколихнули любов’ю серце незламного Каменяра. Та була ще й одна жінка,
яка була поруч – це дружина Ольга Хорунжинська, яка підтримувала його усе
життя, долаючи з ним труднощі життя, на які тодішнє суспільство прирікало
родину бунтівного генія.
2
3. Смуток і переживання за першою, несмілою і вічною любов ю відбилися в
збірці Ї.Франка "Зів’яле листя", яка побачила світ у 1896 р. У цій збірці трагізм
особистого життя вплітається в терновий вінок життя народного. Михайло
Коцюбинський так оцінив збірку:
Учениця:
"У Франка є прекрасна річ - лірична драма "Зів’яле листя". Це такі легкі,
ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що,
читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу, чи поетові-боротьби, чи поетові-
лірикові "співцеві кохання і настроїв..."
Учитель:
Збірка "Зів’яле листя" ввібрала в себе поезії, написані в один з
найважчих періодів життя поета (1886-1896 роки).
Жорстоке переслідування письменника польською та українською
буржуазією, його третє ув’язнення, недопущення до викладання у Львівському
університеті, відголоски трагічної історії любові - це ті болючі удари, що
затьмарювали його душу, викликали сумні мотиви збірки "Зів’яле листя".
Збірка, якій сам Франко дав назву "лірична драма", має "три жмутки", де
розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя. Звідси і назва "Зів’яле листя
як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.
У "першому жмутку" ввібрано поезії 1886-1893 років. Другий жмуток
-поезії, написані у 1895 році. Третій жмуток - це поезії 1896 року.
Звучить мелодія Л.Бетховена «До Елізи»
Учениця:
Ольга Рошкевич. Вона була дочкою священика з Лолина Михайла Рошкевича.
Одного разу в Лолин наїхала "єпископська візитація". Було багато гостей. Отець
Михайло влаштував гостям пишний обід, на який запросив І.Франка. Там вперше
3
4. зустрілися Ольга Рошкевич Та Іван Франко, який був на той час професором. Це
сталося навесні 1874 року. Відтоді Франко чекав її. Він хотів "побачити її хоча б
здалека". Розпочалося листування Ольги та Івана.
Інсценізація
Учень і учениця грають ролі І.Я.Франка і О.Рошкевич
Франко:
"Я від осьмоі кляси до другого року філософії вздихав, мучився і кляв сам
себе, щоб сказати Вам одно "ти", почути ваше "люблю", обняти, поцілувати Вас..."
Мелодія посилюється, потім затихає. На фоні мелодії
Франко:
Твої очі, як те море
Супокійне, світляне.
Серця мого давнє горе
Мов пилинка, в них тоне.
Твої очі, мов криниця
Чиста перловім дні.
А надія, мов зірниця,
З них поблискує мені.
Автор - учитель:
Скінчивши сьомий клас, Франко перший раз не поїхав додому
допомагати по господарству, а поїхав до Лолина. Від цього часу Іван Франко
залишить своє серце у Лолині, де розквітло їхнє кохання.
звучить "Місячна соната" Л.Бетховена
4
5. На фоні музики учень читає вірш "Так, ти одна моя правдивая любов"
Учитель:
Ольга одержує від Франка лист за листом.
Ольга Рошкевич: (читає лист від Франка)
"Ах, Ольго, пошліть мені відповідь, або, якщо Ви дивилися на це лише як
на забаву, пошліть мені відповідь, - вона може бути будь-якою. Я переніс у
своєму житті дуже багато гіркого, - один удар більше або менше, - це нічого не
значить".
Франко: (продовжує)
"Змилосердіться наді мною і не забороняйте мені бодай деколи до Вас
написати... Якби Ви могли заглянути у моє нутро..."
Учитель:
Минув рік... Батько Ольги був спочатку не проти їхніх стосунків.
Франко:
"Сьогодні 11 липня 1875 року, день вашого ангела, Ольго. Ви просили
двічі, щоб я мовчав, але все ж..."
Звучить мелодія - "Місячна соната" Бетховена
"Хвилі щастя золотого,
Всі надії, думи, сни,
Пісні втіхи серця мого.
Дні свободи і весни.
Все, все, що лиш завдячую
Згадці про Твою любов,
Я в день нинішній желаю
Сто раз більше - Тобі знов."
5
6. Учитель:
І нарешті настав той день, коли вона сказала йому "коханий". Як він довго
чекав цього! Він ділиться з нею кожною новиною, кожним своїм успіхом і
розчаруванням, кожним літературним задумом... Вони мріяли одружитись. Для себе
вони готували весільний подарунок: збірку весільних пісень з Лолина. Ці пісні
збирала Ольга, у якої теж був літературний талант. Скільки в ті дні передумалось,
про що тільки не мріялось! Але удар долі - у червні 1877 року Івана Франка
заарештовують за зв'язки з революціонерами - емігрантами, яким він допомагає
переправляти на батьківщину заборонену літературу. 9 місяців, які він провів за
гратами, були для нього школою випробування.
Франко:
" Люба Олю! Будьте ласкаві визволіть мене з сумніву, влийте нову
надію в моє серце, що завжди належить Вам аж до нашої смерті. Однак навіщо більше
тратити слова, коли я знаю, що мої страждання не можуть влити Вам жодного
сумніву!"
Учитель: Відтепер мрії Михайло Рошкевича - батька Ольги, про
блискучу кар’єру І.Франка остаточно розвіялася. У сім’і Рошкевичів відбувався
обшук і допит членів сім’і. Як тепер бути Ользі? Як дивитися людям в очі?
Ольга Рошкевич:
"Страх! Кілько я перенесла за тих 2 роки! Не знаю, що се за сила держить
мя ще досі при життю. А кілько я стиду набрала!"
Учитель:
Писала Ольга Франкові 15 червня 1879 року. Вона починає боятися за своє
щастя. Може, Іван трошки зміниться, може, бодай, на час закине свою громадську
роботу, щоб тільки вони могли побратись, бути разом, але Франко відповів їй:
6
7. Франко:
"Думка, що я для тебе мав би покинути своє переконання, видалася мені такою
дикою, не гідною тебе і мене, що не раз бували хвилі, коли я насилу відганяв від себе
твій образ".
Учитель:
Батько Ольги не дозволяє їм зустрічатись.
Ольга Рошкевич:
"Тато був страшенно обурений, багато й довго з ним говорив і рішуче жадав
того, щоб він всякі заміри вважав за зірвані. І заявив йому, щоб більше не являвся в їх
домі..."
Учитель:
Ні він не відразу здасться. Що з того, що його вигнав Ольжин батько, що
проти їхнього зв'язку весь світ? Ольга ж його кохає! І закохані шукають різні способи
листування і зустрічей. Але це не вихід. Від сумніву Франка до Ольги пішли
холодні листи. І Ольга вирішує вийти заміж.
Ольга Рошкевич:
"У цей крайній час мені треба помочі конче, ти не можеш мені дати її, не
можеш порятувати, але я приймаю поміч від другого. Я йду заміж за Озаркевича.
Івасю, мені здається, що якщо ти мене любиш, то повинен єсь бути рад з того.
Тебе люблю, - ти показав дорогу, куди іти, а він отвирає ми ворота, що стоять
заперті передо мною, не кажи, що я за тебе забула. Ти ми ніколи з думки не
зійдеш, що буду думати, все то буде тісно зв’язане з тобою".
Учитель:
Ольга вирішила. У неї, нарешті, була воля. Вона стала вільна від батьків. Тепер
вона зможе вільно листуватись з Франком, працювати. Але Франко не витримав
заміжжя Ольги. У нього стався крововилив
7
8. Учениця читає вірш "Якби знав я чари, що спиняють хмари"
Учитель:
І Франко намагається прогнати від себе її образ. У другому жмутку збірки
"Зів'яле листя" він пише:
Учень читає вірш: "Я не тебе люблю, о ні..."
Учитель:
Після довгих роздумувань і переживань Франко пише.
Франко:
" Наші шанси нерівні. Ти щаслива вже тим, що можеш вибрати між
мужчинами чесними і розумними. Але мені нема такого вибору:стративши Тебе, я
стратив надію на любов..."
Учитель:
Його любов, яка розквітла навесні 1874 року, восени 1879, коли відбувався
шлюб Ольги з Озаркевичем, зів’яла, мрії про свою сім’ю, своє гніздечко... Чи не
звідси назва "Зів’яле листя"?
Звучить пісня "Ой, у гаю, при Дунаю» у виконанні тріо Мареничів
Учень читає вірш "Розвійтеся з вітром, листочки зів ялі"
Учитель:
Такими рядками, вміщеними в "Епілог", закінчує поет і «жмуток» віршів.
Самій Ользі І.Я.Франко присвятив мало віршів Збірка "Зів’яле листя" -
відголосок особистої трагедії. Багато віршів збірки написано в стилі народної пісні.
Такий весь «другий жмуток» - сплав народнопісенних ліричних образів з
почуттями і образами поета.
8
9. Звучить пісня "Ой, ти, дівчино, з горіха зерня". Музика Кос-Анатольського,
співає Дмитро Гнатюк
На фоні музики учень читає вірш "Ой, ти, дівчино, з горіха зерня"
Учитель:
Таким же народнопісенним є й інший вірш "Ой ти, дубочку, кучерявий".
Учениця читає вірш "Ой ти, дубочку, кучерявий".
Учитель:
Ні, любов не зів’яла. Листування Франка і Ольги триває. Володимир
Озаркевич, чоловік Ольги, син посла і громадського діяча, виявився людиною
порядною і чуйною. Він зрозумів все і не став на перешкоді листуванню, хоча воно
було рідше. Їхнє кохання триває.
Франко:
"Люблю тебе, тільки не так, як давніше, а сто раз глибше, щиріше,
сердечніше.."
Учитель:
Нарешті вони домовляються про зустріч. Бо мука не бачити один одного
була нестерпною... Це сталося І березня 1880 року о 10 годині вечора в Коломиї.
Вони зустрілися...
Звучить пісня "Тиша навкруги" у виконанні тріо "Мареничів"
Учениця читає вірш "Хоч ти не будеш квіткою цвісти".
Учитель:
Після цієї зустріч Ольга пише рядки, яких Франко так ніколи і не прочитає.
9
10. Ольга:
Не тямлю, чи коли було мені так легко на серцю, як того вечора, тогди і
любов гаряча зачала приступити до мене. Як хороше жінці любити!
Учитель:
Володимир Озаркевич приїхав до Коломиї через 2 дні. 3 березня Ольга і
Володимир Озаркевич попрощалися з Франком. Від цього дня їхні шляхи
розішлися, і на другий день 'Франко разом з другом Кирилом Геником ЕИрушив.
У Яблуневі 4 берєзня 1880 року вони зупинилися і були заарештовані. Цей
другий арешт Франка - цілком випадковий. Ольга все життя буде себе
звинувачувати в цьому. Ще довго, дуже довго снилася йому Ольга, являвся її
чарівний образ.
Звучить "Місячна соната"
Учень читає вірш "Чого являєшся мені у сні?"
Учитель:
"О, ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні!" - благає він Ольгу, коли іншого
способу її бачити немає. Усі жіночі образи І.Я.Франка ставали хоч у чомусь
схожими з Ольгою. Кілька разів він прощався з нею у думках і віршах жмутка.
Учень читає вірш "І ти прощай..."
Учитель:
І знову, й знову звертався до неї, звіряв з нею кожен свій крок. У листі до
свого друга А. Кримського Франко писав: "Наша любов тяглася 10 літ з 1874 -
1884 року", зле він помилявся, чи хотів себе в цьому переконати. Хто знає? Але
зрозуміло одно: він любив її вічно! Хоча вже з "серденька капала кров", а його пісня
видавалася "підстреленою пташкою", якій час іти на спокій».
10
11. Учениця читає вірш "Пісне, моя підстрелена пташка".
Учитель:
Так закінчує Франко збірку «Зів'яле листя», Як великий Петрарка і Данте,
Іван Якович Франко своїм життям і творчістю ствердив, що такі генії і така любов
народжується рідко.
Звучить мелодія а Ф. Шуберта "Аве Марія"
Скромний маленький надгробок на Личаківському кладовищі. Коли сонце
хилиться на схід і його промені пробиваються крізь густі крони дерев, довга тінь од
скелі з його могили ніжно і бережно пригортає її могилу. Вони завжди разом. А над
цим небуттям їхня любов:
Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром свіжості й любові...
Твою красу я переллю в пісні.
Огонь очей в дзвінкії хвилі моря,
Коралі уст у ритмі голосні...
III. Оцінювання
«Вільне письмо»
«Мої думки в кінці уроку»
IV. Домашнє завдання. Інструктаж
Вивчити напам’ять вірш «Чого являєшся мені у сні?..»
Зробити його ідейно – художній аналіз
11
