Краєзнавча пам"ятка присвячена герою Великої Вітчизняної війни, старійшому сумському журналісту Володимиру П"янкову

1. Суми-2015
ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА
ВІДДІЛ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ РОБОТИ ТА
МАРКЕТИНГУ
Краєзнавча
пам’ятка
В.О. П’янков

2. 2
Моє життєве кредо – служити людям : краєзнавча
пам’ятка / Сумська міська центральна бібліотека
ім. Т.Г. Шевченка; укл. І.О. Хомайко. – Суми, 2015. – 20 с.
Пам'ятка присвячена нелегкому, насиченому яскравими
подіями життєвому шляху поета, письменника, учасника
Великої Вітчизняної війни Володимира П’янкова, який
працював журналістом і все життя заряджав оточуючих
невичерпним оптимізмом і життєвою силою.
Пам’ятка розрахована на широке коло читачів.
Відповідальна за випуск: Стадниченко Л.М.
Матеріал підготувала: Хомайко І.О.
Редактор: Мартюшова О.В.
40030 м. Суми,вул. Кооперативна, 6.
Центральна міська бібліотека
ім. Т.Г. Шевченка
Тел : 22-63-32, 22-47-69.
E-mail: lib@library.sumy.ua;
www.library-sumy.com

3. 3
Володя П’янков (праворуч) із
батьком і братом
Живе в нашому місті старійшина
журналістів Сумщини
Володимир Олександрович П’янков –
вчитель кількох поколінь газетярів і літераторів,
член спілки журналістів України,
член Ради обласної ветеранської журналістської
організації.
льотчик, учасник Великої Вітчизняної війни,
полковник у відставці,
краєзнавець, поет і письменник.
Своє життя він пов’язав із нашим краєм
майже шість десятиліть тому.
Володимир Олександрович - людина дивовижна, все своє
життя закохана у Небо і Слово. Народився на Уралі, в селі
Верхня Бойовка Сисертського району 26 червня 1917 р. Шкільні
роки пройшли в Єкатеринбурзі (колишній Свердловськ).
Дитинство. Юність
Коли Володі було всього 4 роки, сім'я розпалася:
мама, Парасковія Гнатівна,
поїхала в Єкатеринбург,
стала домогосподаркою,
батько, Олександр
Маркелович, теж поїхав в
місто, влаштувався на
завод, одружився, а
хлопчик залишився з
батьками матері. За

4. 4
Вовкою, як звали його вдома, дбайливо доглядали
тітки - сестри матері. Сім'я жила бідно, але дружно, а
Вовку родичі обожнювали.
В січні 1926 приїхав батько, щоб забрати сина
вчитися. Коли батько раптово помер,
шістнадцятирічний
Володимир залишився з
мачухою, Ганною Мойсеївною
Мікулішською, допомагаючи їй
ростити сестру Нелю, брата
Маркела. Після закінчення
семирічки Володимир вступив
до школи ФЗО, отримав
атестат про середню освіту і
спеціальність токаря. Але мрія літати, що зародилася
в ранньому дитинстві, не відпускала його, стала
життєвою метою. Небо вабило його з дитинства:
запускав паперових зміїв, будував-клеїв літачки,
любив стрибати з парашутної вишки, знав багато про
перших льотчиків з книг і газет.
У 1935 році Володя став за токарний верстат.
Поруч із успішною роботою – спорт: був одним із
кращих легкоатлетів багатотисячного заводського
колективу «Уралмаш».
У 1937 році став курсантом Батайської
авіашколи Цивільного Повітряного Флоту. Отримавши
звання пілота, працював у 206-му авіазагоні міста
Свердловськ.
У 1940 році закінчив льотне училище Цивільно-

5. 5
повітряного флоту. Літав на трасах Уралу. З березня
1941 року П’янков - пілот-інструктор 2-ої навчальної
авіаційної ескадрильї в місті Красноуфімськ, де
готувалися кадри для фронту.
Відмінно навчав молодь, залучав її до спорту й
сам був кращим спортсменом. Всюди – перший!
Один з його курсантів, А. Баришніков, з
вдячністю пише: «Всіма своїми успіхами в освоєнні
льотної справи ми зобов'язані, насамперед, пілотові-
інструктору Володимиру Олександровичу Пьянкову.
Можна тільки дивуватися, як тонко він знав будь-
якого з курсантів своєї групи. Мрії здійснилися: ми
стали льотчиками. Велике курсантське спасибі від
всієї групи товаришеві П’янкову за його турботу і
копітку працю, яку він присвятив нам».
Війна
Як справжній
патріот, Володимир
прагнув на фронт.
На кожному з трьох
рапортів рукою
військового
комісара було
написано:
«Відмовити». Був наказ Сталіна:
повітряних інструкторів на фронт не брати!
І все ж таки молодший лейтенант запасу В. П’янков на фронт

6. 6
потрапив.
У 1942 році молодший лейтенант запасу Володимир
П'янков став льотчиком-розвідником Чорноморського Флоту. В
окремому авіазагоні Чорноморської авіації розпочалися бойові
будні уральця: розвідка ворожих сил, підвезення до передової
лінії боєприпасів, бійців, вивезення з передової поранених.
Удень і вночі, часто без перепочинку, з’являвся екіпаж літака
лейтенанта, відмінно виконавши бойове завдання. А було тих
польотів – не одна сотня! І кожен – небезпечний, але льотчик
майстерно виводив літак з-під удару… Командуючий
Повітряними Силами Чорномор’я генерал-полковник В.
Єрмаченков назвав 12 кращих пілотів Авіазагону, серед яких –
ім’я гвардії лейтенанта В. П’янкова… 1150 бойових вильотів на
рахунку гвардійця! Учасник визволення міст-героїв
Новоросійська, Керчі, Севастополя, Одеси. Із двома бойовими
орденами й трьома медалями на синьому морському кітелі
закінчив війну льотчик В.П’янков.
Через дві контузії на фронті різко погіршився зір і,
особливо, слух. Чи треба говорити, що пережив пілот, який
віддав небу понад
12 років, що
налітав 4000
годин, сотні тисяч
кілометрів! Але
мужній уралець не
здався. Він
знайшов у собі
сили подолати цю
біду.

7. 7
Після війни
Повоєнне життя В. П’янкова пов’язане з Кримом: пілот
авіазагону, льотчик-інструктор аероклубу в Сімферополі.
Його вихованці пішли у льотні військові училища, ставши
офіцерами-льотчиками...
У 1949 році переїхав на Сумщину до Лебедина. У місті був
повітряний полк. «Все ж ближче до авіації», – жартував
Володимир Олександрович. Він розпочав буденну роботу
вчителем фізкультури і спортивним тренером, організовував
змагання, часто сам брав у них участь. Старожили Лебедина
пам’ятають, як у школах
міста викладали фізичну
культуру обдарований
юнак і дівчина – молода
дружина письменника.
Подружжя наполегливо
вивчало українську мову.
Одночасно писав
замітки і вірші в місцеву газету «Соціалістичне життя». У
редакції помітили хист дописувача. Редактор – фронтовий
кореспондент Григорій Андрійович Алексенко –
запропонував працювати в газеті.
1 квітня 1952 року – дата народження тоді нікому
невідомого газетяра, а нині – метра журналістики. Розпочав із
«Читанки», придбав словники, зачитувався українськими
газетами, читав багато книжок українською мовою. Все це
було школою. Та ще редактор засиджувався, бувало, з
новачком, навчав українського слова. Слідкував за його

8. 8
зростанням, допомагав опановувати жанри журналістики.
Через 11 місяців П’янков уперше написав українською мовою
велику статтю. Це був старт в україністику. І перша перемога
над собою: оволодів українською мовою! Потім були
навчання в 10 класі вечірньої школи, факультет журналістики
Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
Дипломну роботу написав на «відмінно»!
Вінцем своєї діяльності вважає створення при
редакції восени 1956 року літературного об’єднання, яким
керував цілих 27 років. Мандруючи по селах, він виявляв тих,
хто «хворіє» літературою, зокрема поезією. Знайомився з їх
доробком, підказував, правив, запрошував до редакції. У
«школі П’янкова» виховалися 18 професійних журналістів, 9
письменників, 12 авторів книг.
Учні радують свого вчителя новими книгами з
такими, наприклад, дарчими написами:
«Завжди юному ветерану, командирові нашої Лебединської
поезії!» (А. Таран),
«Славному вихователю поетів» (Є. Васильченко),
«ЛітТАТОВІ від одного із пташат гнізда П’янкова»
(В. Бойко),
«Наставнику, вчителю з подякою за роки навчання»
(О. Кравченко),
«Дідові – за науку» (Б. Ткаченко),
«Пишемо так, як Ви нас вчили» (О. Вертіль),
«Спасибі, що Ви благословили на творчість»
(М. Кулішенко)

9. 9
За 45 років роботи об'їздив всю Сумщину, його виступи
в газеті завжди були цікавими, стосувалися найгостріших
проблем. Він не боявся критикувати, відстоювати інтереси
простих людей. Багато уваги приділяв роботі з молодими
авторами, ділився з ними досвідом, розкривав секрети
майстерності.
Із 1983 року Володимир Олександрович мешкає та
працює у Сумах.
Все своє життя
проводить велику гро-
мадську роботу по
патріотичному вихованню
молоді, пише книги,
виступає з власними
творами.
Незважаючи на
поважний вік, він і досі у
вирі життя, демонструє
приклад творчого
довголіття. У доробку
полковника у відставці -
одинадцять книг
поетичних і прозових
творів, літературних
досліджень.
Про що ж його
книги? Про людей на
війні, про солдатів, офіцерів, генералів. Про тих, хто
вмирав, але не здавався ворогові, про тих, хто кував
Перемогу на фронті і в тилу. Не забув автор і про
аерофлотських героїв війни - друзів по льотній школі. З
багатьма зустрічався після війни, записував їхні розповіді,

10. 10
Діти з дитбудинку
знайомляться з
матеріалами про
письменника
В. П’янкова
багато років вів листування. Вони всі живуть в пам'яті
ветерана, оживають на сторінках його книг.
Зв’язок з малою батьківщиною
Володимир Олександрович завжди хотів поїхати на Урал,
побачити рідні місця, але це вийшло тільки раз - в 1969 році. Він
вирішив встановити зв'язок з
бібліотекою Сисертського району, зі
шкільними музеями.
У селі Нікольському, що в
Сисертському районі, дітьми місцевого
дитячого будинку створена пересувна
виставка з фондів краєзнавчого музею
Нікольської середньої школи №16. Діти
зробили експозицію «Війна! Жорстокіше
немає слова!», один розділ з якої
присвячено їх земляку - Володимиру
Олександровичу П’янкову.
Найважливішим експонатом
музею став переданий їм архів
письменника.
Не забувають його на малій батьківщині, а його вірші
"працюють" на патріотичне виховання молоді! З бібліотеками
села та району журналіст зберігає зв'язок вже багато років,
посилаючи туди свої книги. Їх із задоволенням читає численна
українська діаспора, яка живе на Уралі. Для українських
уральців книги рідною мовою - справжній подарунок і
побачення з милою Україною!..

11. 11
І на останок…
Тож і нині патріарх сумської журналістики та літератури
- у строю, бадьорий та енергійний. І справді, людина молода не
літами, а душею! Він заряджає молодістю та оптимізмом усіх,
хто поруч. Секрет свого здоров'я і довголіття Володимир
Олександрович
вбачає у відсутності
шкідливих звичок і
активних заняттях
спортом, адже й
зараз його можна по-
бачити на велосипеді
чи ковзанах.
Коли питають
ветерана, як можна бути в такому віці таким напрочуд
працездатним розумово і фізично, він відповідає: «У мене
хороший тил. Сім'я - моя опора, натхненник, перший читач і
критик… А ще... Я не викурив жодної цигарки. До спиртного
не тягнуло і не тягне... А головне - спорт: взимку лижі, років
п'ять тому ще катався на ковзанах, влітку - піші та
велопрогулянки, плавання, роликові ковзани. Не повірите? Так,
катаюся обережно на роликах, по 15-20 хвилин... »
Ще письменник вважає, що старість - це погана звичка,
для якої в активних людей просто немає часу. Він вміє робити
добро безкорисливо і непомітно, завжди з відкритим серцем
йде до людей.
Микола Вороненко сказав про Володимира
Олександровича: «Патріарх могутнього Вітчизняного
Аерофлоту, доблесний захисник Вітчизни в роки війни.

12. 12
Громадянин планети Земля, мудрий і добрий чоловік! Наш
учитель».
(За матеріалами: Вороненко М. Последний из могікан;
П'янков В.О. За чисте небо!: біографічна довідка; Антропов П.
Люблю летать; Вороненко М. Різнобарв’я ветерана;
Грынык В. Я жив - снимите чёрные повязки!)
Видані книги Володимира П’янкова
Пьянков В.А. Была война...: стихи разных лет /
В.А. Пьянков. - Лебедин: Білий лебідь, 1995. - 74 с.
Автор своїми віршами звертається до читачів із
закликом пам'ятати народний подвиг і берегти мир від
нових паліїв війни. У збірнику представлено також ліричні
твори, вірші про космос, трудівників-земляків, дітей.
Пьянков В.А. В потоке лет: стихи и проза /
В.А. Пьянков. - Сумы: Корпункт, 1998. - 136 с.

13. 13
Ця книга - своєрідний підсумок творчої діяльності
невтомного вихователя молодих літературних і
журналістських кадрів.
П'янков В.О. Велич Кожедуба: спогади, інтерв’ю,
факти, фотознімки, вірші / В.О. П'янков. - Суми: МакДен,
2012. - 200 с.
Твір присвячений кращому льотчику другої світової
війни, тричі Герою Радянського Союзу, нашому землякові
І.М. Кожедубу. Своєрідна форма літературної оповіді:
інтерв’ю, спогади, факти, публікації в пресі, фотознімки,
особисте знайомство з героєм книги дозволили автору
створити колективний портрет великої, і в той же час,
простої людини Землі і Неба.
П'янков В.О. Вклонимося великим тим рокам:
присвячується 65-й річниці Перемоги над німецько-
фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 рр. / В.О. П'янков. - Суми: МакДен, 2010. - 312 с.
Книга присвячена мужності і героїзму нашого народу
проти гітлерівських загарбників у роки Великої Вітчизняної
війни. Йдеться про земляків-сумчан, а також тих, кто
боронив і визволяв наш край у ті далекі роки як на фронті,
так і в тилу.
П'янков В.О. За чисте небо! / В.О. П'янков. - Суми:
Козацький вал, 2000. - 108 с.
Третя книга В.О. П’янкова про маловідомих героїв
Великої Вітчизняної війни, чий подвиг заслуговує на
увічнення.

14. 14
Пьянков В.А. Иду красивый, девяностолетний /
В.А. Пьянков. - Сумы: МакДен, 2007. - 156 с.
Про юність і довоєнний час, жорстоку війну з
фашистськими загарбниками, Велику Перемогу над
ворогами, про мирні післявоєнні і сьогоднішні дні,
відданість Батьківщині, любов до праці, людей, природу.
Вміщені відгуки читачів на творчість автора та його книги.
П'янков В.О. Із юності - в безсмертя: оповідання,
нариси, бувальщини, фольклор воєнних часів / В.О. П'янков.
- Суми: Корпункт, 2005. - 108 с.
Цей твір присвячений знаменній даті в житті всього
людства – 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Автор залишається вірним обраній темі – уславленню
героїзму і мужності нашого народу в боротьбі проти
гітлерівських загарбників.
П'янков В.О. Мамине благословення: Документальні
оповідання. Нариси. Бувальщини. Поезія фронтових літ /
В.О. П'янков. - Суми: Козацький вал, 2004. - 84 с.
Про солдатів Перемоги, наших земляків – визволителів
Києва, про жахливу пору окупації нашого краю. Один з
розділів присвячений поезії фронтових літ.
Пьянков В.А. Мой пятый океан: Дневник
гражданского летчика. Детство. Юность. Война. Мир /
В.А. Пьянков. - Суми: Козацький вал, 2002. - 170 с.
У щоденниковій формі автор описав своє життя від
дитячих років до пори зрілості. Розповів про своїх

15. 15
товаришів, цивільних льотчиків, які прийшли на війну з
мирних трас.
П'янков В.О. Різнобарв’я / В.О. П'янков. - Суми:
Корпункт, 2014. - 262 с.
Книга присвячується 70-річчю визволення України від
німецько-фашистських загарбників (28 жовтня 2014 року).
Включає в себе розділи «Була війна», «Літературні
портрети», «Майстри мистецтв», «Природа і людина, або
про братів наших менших».
Пьянков В.А. Сердца четырех: Семейная хроника в
прозе и стихах / В.А. Пьянков. - Суми: Мрія-1, 2006. - 222 с.
Ця книга розповідає про життя однієй родини – від
народження до сьогоднішніх днів, про їх моральне і духовне
становлення, уміння досягати поставленої мети, додати
труднощі і негаразди.
П'янков В.О. Солдатське серце: оповідання. Нариси.
Бувальщини / В.О. П'янков. - Суми: Корпункт, 2002. - 74 с.
В книгу увійшли художньо-документальні нариси,
оповідання, бувальщини про фронтові та повоєнні долі
ветеранів Великої Вітчизняної війни, а також про подвиги
загиблих героїв – уродженців Сумщини.
Список літератури про В. П’янкова
Книги
Біографічна довідка [Текст] // П’янков В. За чисте
небо!. – Суми: Козацький вал, 2000. – С. 5-6.
Вороненко М. Последний из могикан. Пилоту
В.А. Пьянкову – 95 / М. Вороненко // Книга жизни жили-

16. 16
были: лит.-худож. альманах. Вып. 6. - Сумы, 2013. – С. 157-
161.
Вороненко Р.П. Іде красивий, дев’яностолітній /
Р.П. Вороненко // Вороненко Р.П. Мої обереги. – Суми, 2010. –
С. 108-112.
Личность или секрет долголетия // Книга жизни
жили-были: лит.-худож. альманах. Вып 4. – Сумы, 2013. –
С. 139-147.
Прохоренко И.К. Об авторе [Текст] // Пьянков В.
Сердца четырёх. – Сумы: Мрія-1, 2006. – С. 6.
Шановані люди міста [Текст] // Пам’ять, що пронизує
серця: розповіді про людей, які звеличили бойову і трудову
славу сумчан: 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній
війні присвячується [Текст] / О.І. Васильковський. – Суми:
Мрія-1, 2010. – С. 122-132.
Коротка біографія письменника В. П’янкова.
Періодичні видання
Антропов П. Люблю летать / П. Антропов // Маяк. –
2010. – 20 апр. – С. 5.
В уральській газеті "Маяк" була надрукована стаття про
В. П'янкова. На батьківщині письменника шанують пам'ять
про земляка.
Ветерану сумской журналистики – 95 [Текст] /
В. Ивченко // Данкор. – 2012. - №27 (4 июля). – С. А3.
26 червня свій 95-річний ювілей відзначив патріарх
сумської журналістики, поет, льотчик, учасник війни
В. П'янков.
Вороненко М. Подвигу вогонь незгасний: [до 95-
річчя В.О. П’янкова] / М. Вороненко // Ярмарок. – 2012. - №29

17. 17
(12 лип.). – С. 1.
Вороненко М. Різнобарв’я ветерана / М. Вороненко //
Ярмарок. – 2014. - №25 (19 черв.). – С. 4.
До свого 97-го дня народження ветеран війни
Володимир П’янков випустив книгу спогадів "Різнобарв’я".
Гагина Е. Крепкий уральский парень: он любит Есенина
и Маяковского, велосипед и ролики, журналистику и
общение, он любит жизнь / Е. Гагина // Ваш шанс. – 2012. -
№49 (5-12 дек.). – С. 23А.
28 листопада в читальному залі бібліотеки-філії № 2
Сумської ЦБС пройшла чергова зустріч клубу "Діалог" з
В. П'янковим.
Геренко Е. Владимир Пьянков [Текст]: "Мое жизненное
кредо - служить людям" / Е. Геренко // Панорама. - 2005. -
№31 (3-10 авг.). - С. А4.
Грынык В. "Я жив - снимите чёрные повязки!" [Текст] /
В. Грынык // Ваш Шанс. - 2010. - №40 (6-13 окт.). - С. 2А.
Про зв’язок В. П’янкова з малою батьківщиною на Уралі.
Комов М. Нові видання [Текст]: патріарх сумських
літераторів Володимир П’янков видав свою десяту книгу
напередодні 93-річчя від дня свого народження / М. Комов
// Суми і сумчани. - 2010. - №26 (25 черв.). - С. 10.
Про нову книгу В. П’янкова "Вклонимося великим тим
рокам".
Кравченко Л.Г. Змахніть непрохану сльозу... [Текст] /
Л.Г. Кравченко // Суми і сумчани. - 2010. - №19 (7 трав.). –
С. 5.
Про зустріч В.О. П’янкова з учнями 11-ї школи з метою
патріотичного виховання молоді.

18. 18
Нагороди ветеранам [Текст] // Ярмарок. - 2011. - №19
(12 трав.). - С. 1.
До Дня Перемоги наших земляків-ветеранів
А. Гордієнка та В. П’янкова було нагороджено орденами
"Богдана Хмельницького"
Патріарху сумської журналістики – 95 [Текст] //
Сумщина. – 2012. - №73-74 (7 лип.). – С. 3.
П’янков В. Рядовий Пасько [Текст] / В. П’янков // Суми і
сумчани. - 2010. - №19 (7 квіт.). - С. 8.
Спогади Володимира П’янкова про свій бойовий шлях.
Рижкова Л. Секрети довголіття Володимира П’янкова /
Л. Рижкова // Ярмарок. – 2012. - №29 (12 лип.). – С. 4.
Симоненко Д. Ветеран війни презентував свою книжку
[Текст] / Г. Симоненко // Суми і сумчани. - 2010. - №41
(8 жовт.). - С. 7: фото.
Про презентацію книги "Вклонимося великим тим
рокам", автором якої є журналіст, літератор, краєзнавець і
поет Володимир П’янков.
Електронні ресурси
Владимир Пьянков, 96 лет - Сумы град
[Електронный ресурс]. – Режим доступа:
https://www.youtube.com/watch?v=iA0_03B0FRE. – Текст.
данные. – (дата обращения: 22.03.15). – Название с экрана.
Володимир П’янков “Вклонимося великим тим
рокам” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://lebedinrda.info/volodimir-pyankov-vklonimosya-
velikim-tim-rokam/. - Текст. дані. – (дата звернення:
22.03.14). – Назва з екрану.

19. 19
26 травня в обласному центрі вшановують патріарха
сумської журналістики, учасника визволення України від
німецько-фашистських загарбників, письменника та
краєзнавця Володимира П’янкова [Електронний ресурс] /
Сумська мiська рада. – Режим доступу:
http://old.meria.sumy.ua/ua/archive/news_culture/2007/0
6/26/pyankov?print=1. – Текст. дані. – (дата звернення:
30.03.14). – Назва з екрану.
Зустріч із ветераном [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://journ.sumdu.edu.ua/?p=561. - Текст. дані. –
(дата звернення: 30.03.14). – Назва з екрану.
Летчик. Журналист. Поэт: Музей [Електронный
ресурс]. – Режим доступа: nikolshkola.narod.ru›muzej.htm, -
Текст. данные. – (дата обращения: 7.04.15). – Название с экрана.

20. 20