Звання самого віртуозного скрипаля всіх часів і народів Ніколо Паганіні носив по праву. Воно залишається з ним і зараз, через кілька сотень років після його смерті. Його сучасники стверджували, що він, напевно, народився вже зі скрипкою в руках – як інакше ще можна було пояснити його унікальний талант?

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека № 143 сімейного читання
Скрипаль-віртуоз, гітарист і
композитор Ніколо Паганіні
Бібліографічний нарис до 240-річчя від дня народження
Ніколо Паганіні
Київ,2022

2. ~ 2 ~
УДК 016:78.071(4/9)(092)
С31
Скрипаль-віртуоз, гітарист і композитор
Ніколо Паганіні : бібліографічний нарис до 240-річчя
від дня народження Ніколо Паганіні / укладач
В. О. Редько. – Київ : Бібліотека сімейного читання
№ 143, 2022. – 11 с.
Звання самого віртуозного скрипаля всіх часів і
народів Ніколо Паганіні носив по праву. Воно
залишається з ним і зараз, через кілька сотень років
після його смерті. Його сучасники стверджували, що
він, напевно, народився вже зі скрипкою в руках – як
інакше ще можна було пояснити його унікальний
талант?
У роботі над нарисом «Скрипаль-віртуоз, гітарист і
композитор Ніколо Паганіні» використана література з
фонду бібліотеки сімейного читання № 143,
електронного каталогу публічної бібліотеки
ім. Лесі Українки та ресурсів Інтернету.
Адресований широкому загалу читачів.
Укладач : Редько В. О.

3. ~ 3 ~
У Ніколо Паганіні, без перебільшення, була важка
доля. Він був негарний, хворобливим і мав поганий
характер. Однак його талан робив справжні чудеса.
Тому як після концертів жінки буквально вішалися на
нього, а чоловіки готові були йому прощати
популярність у жінок.
Це породило чутки, що він продав душу дияволу чи
практикує сатанізм. Незнайомі з Паганіні люди
розпускали плітки, в яких він поставав справжнім
негідником – хоча музикант займався благодійністю.

4. ~ 4 ~
Ніколо Паганіні
(27.10.1782 –
27.05.1840)
Народився Паганіні 27 жовтня 1782 року в Генуї в
родині власника портової лавки в Італії. Батько помітив
талант сина до музики, коли тому виповнилося лише
5 років. Саме батько познайомив Ніколо з грою на
мандоліні, а через рік став вчити грати на скрипці.
Батьки мало не поховали заживо
маленького Паганіні. Батько часто
замикав юного Ніколо в сараї без
шматка хліба – вчитися грати на
скрипці. Одного разу
Антоніо Паганіні відімкнувши
двері побачив бездиханне тіло.
Лікар розвів руками: хлопчик був
явно мертвий.

5. ~ 5 ~
Але на щастя поховати не встигли: під час церемонії
прощання він раптом прокинувся, сів в труні і дивився
навколо з жахом в очах. Мати кинулася цілувати його і
скоріше нагодувала. Вже на наступний день батько
вклав йому в руки скрипку.
Вчителями Ніколо були Джованні Черветто,
Франческо Ньекко, Джакомо Коста і Гаспар Гіретті.
Коли Паганіні виповнилося 8 років, він написав перші
сонати для виконання на скрипці, а вже в 13 дав
перший сольний концерт в театрі Сан-Агостіно.
Після цього концерту на юного скрипаля звернув увагу
Джанкарло ді Негро, згодом узяв на себе витрати на
навчання. Саме завдяки йому Паганіні навчався у
Гаспара Гіретті. Він в свою чергу навчив Ніколо писати
музику без інструмента, використовуючи внутрішній
природний слух. Під час занять з цим викладачем,
музикантом було написано
“24 чотириголосні фуги”, кілька п’єс і концертів для
скрипки.

6. ~ 6 ~
У 19 років, талановитий молодий скрипаль почав
самостійну кар’єру. З 1801 по 1812 Паганіні жив,
творив і виступав з концертами по всій Італії. Модена,
Лукка, Ліворно, Турин, Флоренція – це лише невелика
частина всіх міст, які він відвідав.
У 19 років він пережив першу і єдину справжню
любов до жінки, чиє ім’я він завжди приховував і з
якою прожив 3 роки в її маєтку в Тоскані. Їх роман
тривав недовго, але залишив відбиток на все життя.
З тих пір він відчував постійну самотність, незважаючи
на безліч любовних зв’язків. У ті роки він відкрив для
себе гітару і написав для неї і скрипки 12 сонат, а також
пристрастився до карт.
Одного разу Паганіні уклав парі про те, що зможе
диригувати оркестром за допомогою скрипки, на якій
будуть всього дві струни. Йому вдалося не тільки
виграти парі, але і справити враження на сестру
Наполеона Елізу Бонапарт – вразлива корсиканка від

7. ~ 7 ~
захвату втратила свідомість. Так почався їх роман. Гра
на двох струнах не стала межею можливостей Паганіні:
в день народження Наполеона він перевершив самого
себе, зігравши на одній струні. До Елізи скрипаль
швидко втратив інтерес і захопився іншою сестрою
Бонапарта – Поліною Боргезе. Їхній зв’язок був такий
же недовгий.
У 1825 році в Ніколо і у молоденької співачки
Антонії Бьянкі народився син Ахілл. Відносини були
дивними, вони багато зраджували один одному і не
приховували цього. У 1828 році вони розлучилися і син
залишився з батьком.
*Ніколо Паганіні і Антонія Бьянкі

8. ~ 8 ~
Ніколо давав багато концертів у різних країнах
Європи, вимагаючи виплати великих гонорарів, щоб
забезпечити безбідне майбутнє сина, якому він
залишив у спадок кілька мільйонів франків. Його
творчістю захоплювалися не тільки прості любителі
музики, але і знамениті композитори. Це були кращі
роки в творчій біографії Паганіні.
Так захмарні ціни на квитки стали приводом
дорікнути Нікколо в жадібності. А тим часом
"жадібний" Нікколо роздавав половину квитків
безкоштовно – студентам-музикантам, а частину
виручених грошей висилав родичам і віддавав на
благодійність. Щоб не витрачати зайвого на себе.
У 1834 році Ніколо вирішив закінчити гастрольну
кар’єру і повернувся на батьківщину, так як його
слабке здоров’я було остаточно підірвано
виснажливими гастролями. У біографії Паганіні
записано, що його останні концерти відбулися
в 1836 році в Ніцці, незважаючи на погане самопочуття
маестро. Потім він зовсім зліг. У нього вже не
залишилося сил навіть тримати скрипку. Ніколо вже
нікуди не виходив.
Маестро помер у 57 років. Причиною послужило
вроджене аутоімунне захворювання.

9. ~ 9 ~
Після смерті Паганіні єпископ Ніцци звинуватив його
в єресі і заборонив церковне поховання його останків.
Поховання відбулося через 56 років після його смерті,
і очевидці стверджували, що його тіло все це час
залишалося нетлінним, а з могили долинали звуки
скрипки. Так навіть після смерті геніальний скрипаль
залишався предметом чуток і легенд.
Свою улюблену скрипку роботи
Бартоломео Джузеппе Гварнері віртуоз заповів рідному
місту, Генуї (маестро не хотів, щоб на ній хтось грав
після його смерті). Пізніше інструмент отримав ім’я
«Вдова Паганіні».

10. ~ 10 ~
Література:
1. Белецкий, Ю. Личности / Юрий Белецкий //
Личности : историко-биографический журнал. –
2010. – № 1.
2. Виноградов, А. К. Осуждение Паганини /
Анатолий Виноградов. – Киев : Музична Україна,
1984. – 326 с.
3. Герасимчук, В. Н. П’єси про великих /
Валерій Герасимчук. – Київ : ім. Олени Теліги,
2003. – 272 с.
4. Іщенко, С. Портрети у верлібрах і сонетах :
[поезія] / Світлана Іщенко // Київ. – 2022. –
№ 1/2. – С. 111-118.
5. Неперевершений віртуоз : до 220-річчя від дня
народження Нікколо Паганіні // Календар
знаменних дат. – 2002. – С. 195-200.
6. Онацький, Є. Д. Портрети в профілі : [збірка
статей] / Євген Онацький. – Київ : Українська
видавнича спілка ім. Ю. Липи, 2016. – 222 с.

11. ~ 11 ~
7. Рогозинський, В. Філософія скрипки : сторінки
життя італійського скрипаля та композитора
Нікколо Паганіні / Віктор Рогозинський //
Зарубіжна література в школах України. – 2006. –
№ 6. – С. 61-64.
8. Ференц, Л. Великі етюди за каприсами
Н. Паганіні / Ліст Ференц. – Київ : Музична
Україна, 1983. – 55 с. : ноти.
9. Хомин, І. Про Карла Гаусса, Астрід Ліндгрен,
Ніколо Паганіні, Каміллу Клодель, Ван Гога,
Соломію Крушельницьку / Ірина Хомин. – Київ :
Грані-Т, 2008. – 130 с.
10. Шалата, М. Заграй на одній струні,
новоявлений Паганіні : поезія / М. Шалата //
Літературна Україна. – 2012. – 22 березня (№
12). – С. 11.
Електронні ресурси:
11.Ніколо Паганіні – цікаві факти
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://historyurok.com.ua/tsikavi-fakty/pro-
liudynu/mystectvo/pro-paganini.html
(Дата звернення 10.2022)