Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Петро Наумович Степанюк (до 90-річчя від дня народження)

665 views

Published on

про життєвий та творчий шлях місцевого музиканта

Published in: Social Media
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Петро Наумович Степанюк (до 90-річчя від дня народження)

  1. 1. 1 Комунальний заклад «Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек» Дубровицької районної ради Біобібліографічний нарис до 90-річчя від дня народження музиканта і фольклориста Петра Наумовича Степанюка Дубровиця, 2017
  2. 2. 2 ББК 85.313(4Укр) Х16 Хай вам добре буде : біобібліогр. нарис до 90-річчя від дня народження / Дубровицька центральна районна бібліотека – Дубровиця. – 2017. – 8 с. Біобібліографічний нарис підготовлено з нагоди 90 - річчя від дня народження Петра Наумовича Степанюка, музиканта, записувача і пропагандиста традиційної української фольклорної музики. Посібник вміщує короткий нарис про життя і діяльність талановитої людини, людини щирої і доброї. Самодіяльний митець написав багато власних пісень, зокрема на слова В.Попенка, М.Сингаївського, В.Жакуна, та інші, які звучали і звучать далеко за межами району. Петро Степанюк вболівав за народні пісні, записував їх, розшифровував і популяризував усіма засобами. Вони звучали в його обробках, репертуарах багатьох художніх колективів. Адресується учням і студентам, викладачам та всім, хто цікавиться самодіяльним народним мистецтвом. Відповідальний за випуск: Л. Таборовець, методист центральної районної бібліотеки Дубровицькацентральна районна бібліотека, 2017
  3. 3. 3 Пісня… Українська… Народна… Милозвучна… Лине віками Погоринню. Чарує нас неповторною мелодикою акордів, тужливими чи жартівливими текстами. Степанюк Петро Наумович народився 10 серпня 1927 р. в селі Луко Володимирецького району Рівненської області. Освіту здобував у Дубнівському культосвітньому училищі. У доробку митця чимало обробок народних мелодій. За його участю створено кращі фольклорні колективи Дубровицького району, що пропагують традиції поліського співу. Був знавцем, шанувальником і популяризатором поліської народної пісні. Пісня для Петра Степанюка стала його щасливою долею. Він не міг уявити без неї життя. Вона гойдала його у своїх долонях, виколисувала своєю ніжнністю і неповторністю. Вперше почув пісню від своєї мами у с. Луко Володимирецького району, звідти і повела вона у широкий світ народного мистецтва, з яким і пов'язав своє життя. Тут почув гру народних музик і мелодій сільських співаків, які «шліфували» свою майстерність на весіллях. Світи , місяцю, з раю До нашого короваю, Щоб було виднесенько Краяти дрібнесенько По маленькій крошині, Щоб було всій родині. Згодом Петро Наумович із баянам за плечима, нерідко й пішки, поспішав до односельців на зустріч із піснею. Він був не тільки великим помічником колективам художньої самодіяльності, а й сам їх чимало організовував. Зокрема хор-ланку с. Крупове, на той час це був популярний колектив, який став лауреатом багатьох фестивалів народногомистецтва, виступав по телебаченню, пісні у його виконанні записані на платівку, йому присвоєно звання «Народна хор-ланка» .Є платівки з її піснями. Були в Петра Наумовича і безліч нагород, і успіх, загальнолюдське визнання на всіх рівнях. Були Київ і Львів, Рівне і білоруський Кермаш, незліченні звіти і обмінні концерти, маршрути агітбригади, записи на радіо і телебаченні…... З його ініціативи у 1956 році було запроваджено щорічні фестивалі народної творчості у Висоцькому районі. Але у всьому цьому розмаїтті подій була душа Степанюка. Яка вітала всіх людей таким рідним: « ХАЙ ВАМ ДОБРЕ БУДЕ», і борони Боже, що б
  4. 4. 4 хтось колись помітив у нього хоч крихітку зазнайства чи самовтіхи. Цей скромний чоловік відзначався надзвичайною працездатністю. Працюючи директором районного будинку культури, він приділяв увагу всім сільським клубам, яких на той час було 120, надавав їм методичну і практичну допомогу. Він був не тільки помічником молодим колективам художньої самодіяльності, а й багато колективів організовував і сам. За його участю в Дубровицькому районі організовані Курашська та Лісівська хор- ланки, хоровіколективи при районному, Орвяницькому, Залузькому будинках культури, фольклорний колектив « Берегиня» в Круповому, перший родинний ансамбль родини Олексієвців у Залужжі та родинний Чудіновичів у Сварицевичах . У далекому 1966 році Петро Наумович вперше зустрівся на районній сцені з хор-ланкою с.Кураш. А з 1970 року і до кінця своїх днів був незмінним керівником цього колективу. Під його керівництвом колектив у 1973 році був відзначений грамотою Президії Верховної Ради України.У 1975 році колектив отримав звання «народний».
  5. 5. 5
  6. 6. 6 Хорланка доярок колгоспу ім.Л.Українки. керівник П. Степанюк 1981р. Троїсті музики: Котяш В.А-гармошка, Котяш Ф.А. кларнет, Годунко А.К.-бубен 1984 рік
  7. 7. 7 Хор колгоспу ім.Л.Українки. Залужжя 1985рік. Керівник П. Н.Степанюк, акомпонує Красько К.С. Жіночий вокальний ансамбль 1985рік
  8. 8. 8 Сімейний ансамбль Олексієвців.1985рік. Дует Ніни та Галини Олексієвців 1985р.
  9. 9. 9 Чоловічий ансамбль . 1985р Хоровий колектив колгоспу ім. Л. Українки. Керівник П. Н. Степанюк . 1987р
  10. 10. 10 Самодіяльний митець написав багато власних творів. Найвідоміші « Поліський Край» на словаВ. Жикуна, « Синовів дорогу» наслова М. Сингаївського,разом з В. Попенком написали « Пісню про Дубровицю». Але найбільше він вболівав за народніпісні. Завдякийого творчим доробкам збереглися на Поліссі обряд « Водіння Куста» в с. Сварицевичах, і курашські « Веснянки». Він завжди сприяв фольклорним експедиціям з Рівного, Києва, Москви, для того, щоб вони зафіксували якнайбільш перлин народної душі. Помер талановитий музикант і фольклористу 1991році. Публікації матеріалівна шпальтах періодичнихвидань про Петра Наумовича Степанюка « Хай вам добребуде»-так називається стаття-споминВасиля Попенка про талановитого митця. Без Петра Наумовича Степанюка в Дубровиці і далеко за її межами не проходило жодне свято, жодна значна і малопомітна громадська подія. І на все і всіх вистачало його таланту, його енергії, усього його. Всіх він встигав привітати таким рідним «Хай вам добре буде». Непомітний з виду чоловік мав таку одержимість, таку заповзятливість, що якби кожен з нас мав усе те хоч у 50-30 –відсотковому обчисленні - були б ми яко люди в нашій Україні. Пісенна душа, творча думка були в постійній роботі. Про що б і де ми не говорили-все зводилось до пісні. Про себе рідко коли розповідав з поглибленням. Запам’яталося мені таке: в своєму селі Луко на Володимиреччині малий Петрик пас громадське сдадо корів. Узлісся. Прохолодний осінній ранок. «Мугикаю,-продовжує оповідач,- собі щось. І раптом якась тривога і страх мене охопили. Оглядаюсь- вовк. З переляку крикнув так, що хижак утік, а може пожалів мене. А я декілька днів говорити не міг. Згодом голос повернувся, але уже назавжди такий от». Звідти ота характерна Степанюкова хриплуватість, яка не завадила йому стати Поліським Соловейком і вихователем та диригентом поліських солов’їв. Я мав щастя в співавторстві з ним творити. Бути учасником дуже багатьох спільних мандрівок дорогами і бездоріжжям до чистих джерел людського творчого буття. Хай буде добре їм і нині й прісно, Тим, хто немов святиню пронесе Народне слово і народну пісню Через усе. Через усе!!! Василь Попенко. «Хай вам добре буде» // Дубровицький вісник.-1997.-№31.-12 липня
  11. 11. 11 Із спогадів Богдана Столярчука: Усі в Дубровицькому районі знали, що Петро Наумович Степанюк у художній самодіяльності - чоловік «грамотний»: уже як візьме у свої руки хор чи ансамбль, то на конкурсі чи огляді неодмінно буде грамота. -Чув я,- усміхнувся він , -що на Поліссі можна знайти золото. Правда, нікому ще не пощастило. Тільки мені. Я, мабуть, знайшов це золото. То ваші голоси. Любі жіночки. Давайте заспіваємо так, щоб далеко було чути. А ввечері слухав жінок у сільському клубі і знову дивувався: скільки йому, завідуючому клубом, керівнику художньої самодіяльності, директорові районного будинку культури випало за двадцять з лишком років чути голосів- дзвінких і м'яких, мужніх і ніжних, а тут, у Кураші,-все-таки свої, неповторні, просто тобі розсип талантів. Правда, доведеться трохи «тесати» їх, припасовуючи один до одного, але для того віе і приїхав сюди. І заграв-заспівав його «рідний» баян: Голубіє льон барвінком, Розлилася хвиля чарівна… Після концерту хористи обступили Степанюка. -То як, Петре Наумовичу? -голова колгоспу обвів навколо рукою. -А я чув, голово, що ці співучі жінки - всі з одної ланки -підморгнув до них Степанюк ,бачив і слухав їхню пісню у полі. То, може, хай буде у вас хор- ланка. Такої голосистої не знайдете в районі… Голова пообіцяв: створимо умови. А Степанюк ніби гладив свій баян: -Значить,так. Взявся за гуж - не кажи, що не дуж. Знаю: і льон у полі, і дітки в колисці, і чоловіки ревниві, і хата буває неметена. Але…репетиція два раза на тиждень. Хай вам добре буде! Якось під час навчання у Рівненському музичному училищі у нашій розмові з Євгеном Кухарцем, відомим хормейстром, народним артистом України, нині, на жаль, покійним, він згадав: -У своєму житті я багато чим завдячую Петрові Наумовичу Степанюку. Він був «народним музикантом», який умів навколо себе організувати шанувальників народного мистецтва. То мій перший учитель музики, який узяв мене у свій ансамбль, де я грав на гармошці. Він ще більше подружив мене з народною піснею. Іскру запалив Петро Степанюк – Вперше на цю сцену вийшов у сьомому класі. – з усмішкою розповів Павло Дука, композитор і співак , заслужений артист України, наш земляк. – Петро Степанюк, який проводив тут прослуховування, уважно переглянув номери всіх бажаючих і звернувся: «А чи є ще хтось, хто хотів би себе показати на сцені?». Я й піднявся останнім. Хвилювався дуже. Але з того часу я і стою перед глядачами. Дякую, що помітив Петро Наумович в мені оту іскру. Згодом співав у ансамблі РБК.
  12. 12. 12 Наш Дубровицький район – показовий щодо збереження поліського фольклору. Лише у Сварицевичах й нині побутує такий прадавній обряд, як Водіння Куста. Він так само супроводжується унікальними українськими народними обрядовими кустянськими піснями. Інший неоціненний пласт пісенної культури українського народу свято зберігають й примножують у іншому багатому на традиції селі – Круповому. Щира українська пісня – лірична і сумна, весела і запальна зробила їхнє життя особливим. Крупівські артисти вже більше чотирьох десятиліть живуть ми стецтвом. А розпочався віну далекому1969-муз благословення відомого дубровицького фольклористайетнографаПетраНаумовича Степанюка. Його нетлінне «Хай вам добребуде!»сталодля колективупророчим, й «Берегиня» вже кілька десятиліть поспіль радує глядачів своїми виступами, даруючи справжню насолоду від самобутньої народної української пісні. Як пригадує керівник колективу Ніна Рабчевська, першою солісткою в «Берегині» була Наталія Іванівна Придюк. Згодом її замінила Уляна Кот. Сама УлянаПетрівнарозповідала колись, що потрапила на сцену зовсім випадково. З цікавостіякосьзаглянуланавечірню репетицію. Чула, якПетро Наумович довго пояснюєспівачці, якимчином вонамає передатизміст пісні. Захопившись, Уляна Петрівнай собіпромугикалатойнаспів із зали. Чутливевухо композитора відразу вирізнилонечуваноїкрасиголос.«Ану,спробуйте-нови цезаспівати»,– попросив жінку. Отак й спалахнула на сценічному небосхилі й ще одна яскрава зірка. Людмила Родіна.Чи то пісня лягла на полотно, чи то полотно стало піснею…//Дубровицький вісник.-2014.-№30.-25 липня. 2 липня 2013 року в с.Кураш, біля сільського клубу, було багатолюдно. А зібралися тут для того, щоб вшанувати фольклориста, поціновувача народної пісні і народних традицій, самодіяльного композитора поліського краю Петра Наумовича Степанюка та відкрити пам’ятну дошку. Прийшли друзі і колеги, донька Валентина з чоловіком, всі, хто працював пліч-о-пліч з Петром Наумовичем впродовж багатьох років. До цієї події в курашському клубі організована кімната-музей, де зібрані фотографії, речі та рукописи пісень
  13. 13. 13
  14. 14. 14
  15. 15. 15
  16. 16. 16
  17. 17. 17
  18. 18. 18
  19. 19. 19
  20. 20. 20
  21. 21. 21
  22. 22. 22
  23. 23. 23
  24. 24. 24
  25. 25. 25
  26. 26. 26
  27. 27. 27
  28. 28. 28
  29. 29. 29 Своїми спогадами про Петра Наумовича поділилися колишній сільський голова Соломіївської сільської ради Федорчук Раїса Андріївна, друг і колега Стрижак Олександр Арсентійович, Рабчевська Ніна Михайлівна, заслужений майстер народної творчості України, художній керівник фольклорного колективу « Берегиня» с. Крупове. Кожна людина, ким би вона не народилася, добирає барви свого життя. Петро Наумович обрав світлі і теплі кольори, і завдяки таланту, творчому неспокою, людській небайдужості залишив по собі приємні спогади. Така людина, як Петро Наумович був обдарований можливістю змінювати світ на краще, нагадувати суспільству про вічні цінності і невтомно їх пропагуючи писати історію сучасності, згадуючи минуле і дивлячись у майбутнє. Це йому присвячені такі поетичні рядки нашого поліського поета Василя Попенка. … Великий Петре , хто знайде стежки Обапіл Льви, Стира, Случа, Горині. Де б ви добра не рознесли мішки? Таких нема. Пробачим тим хто смішки Пускав у спину, мов оджилий трух. Ви моді не скорились ні на трішки. Бо вічні наших предків Дух і Рух. Хай добре буде їм і нині й прісно, Тим хто немов святиню пронесе, Народне слово і народну пісню, Через усе! Через усе!
  30. 30. 30 Використана література: 1. Попенко В. Світилка.-Рівне: Ліста,1999.-104с. 2. Столярчук Б. Й. Мелодії душі: докум. нариси .-Рівне: ДРВП, 1993.-83с. 3. Столярчук, Б. Й. Митці Рівненщини : енцикл..довід. / Б. Й. Столярчук. - Рівне:О. Зень, 2011.-386с. 4. Дубровиці-1000 років : зб. матеріалів наук. -краєзнавчої конф., присвяченої 1000-річчю першої писемної згадки про м. Дубровицю, яка відбулася 16-17 вересня 2005 року / Ред. і упоряд. І. Пащук. - Рівне : Перспектива, 2005. - 148 с. 5. Василь Попенко. «Хай вам добре буде» // Дубровицький вісник.- 1997.- №31.-12 липня 6. Людмила Родіна.Чи то пісня лягла на полотно, чи то полотно стало піснею…//Дубровицький вісник.-2014.-№30.-25 липня.
  31. 31. 31 Чекаємо вас в Дубровицькій центральній районній бібліотеці Наша адреса: 34100 м. Дубровиця, вул. Воробинська, 9 Тел.(03658)2-03-67 Наш сайт:htt://dubrlibr.rv.ua Наш е-mail: dubrlibr@ukr.net Ми працюємо: з 9.00 год. до 18.00 год. Неділя : з 10.00 год. до 16.00 год.
  32. 32. 32

×