27 жовтня в Україні відзначають День української мови і писемності. А за православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця. «Повість минулих літ» була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

1. до 910 – річчя З часу створення літопису
«Повісті минулих літ»

3. «Се повlсти времяньных лlт, откуда есть пошла Руская
земля, кто вl Киевl нача первlе княжити, и откуда
Руская земля стала есть».

4. 

5. ПОВѐСТЬ МИНУЛИХ ЛѐТ
з богом починаєм. Отче,
благослови.
Повђсть минулих лђт Нестора,
чорноризця Феодосђєвого
монастиря Печерського, звђдки
пђшла Руська земля, ђ хто в нђй
почав спершу княжити, як
Руська земля постала.
Тож почнемо повђсть оцю.

6. "Пђсля того ж, як було розвалено
башту ђ роздђлено народи, взяли сини
Симовђ схђднђ краё, а Хамовђ сини —
пђвденнђ краё; Яфетовђ ж сини захђд
узяли ђ пђвнђчнђ краё. Вђд цих ото
сђмдесяти ђ две народђв, од племенђ
таки Яфетового, постав народ
слов'янський —так званђ норики, якђ
є слов'янами"

7. "По довгих же часах сђли слов'яни по
Дунаєвђ, де єсть нинђ угорська земля ђ
Болгарська. Од тих слов'ян
розђйшлися вони по Землђ прозвалися
ђменами своёми, — [од того], де сђли,
на котрому мђсцђ".

8. "У РѐК 6360 [852], ђндикта, коли
почав Михайло цесарствувати, стала
називатися [наша земля] — Руська
земля. А про се ми довђдалися [з того],
що за сього цесаря приходила Русь на
Цесароград, як ото писав [Георгђй] у
лђтописаннђ грецькому. Тим-то ђ звђдси
почнемо, ђ числа положимо".

9. "А на другий день, уставши, сказав вђн
ученикам своём, якђ були з ним: "Бачите
ви гори сђ? Так от, на сих горах возсђяє
благодать божа, ђ буде город великий, ђ
церков багато воздвигне бог ". ѐ зђйшов
вђн на гори сђ, ђ благословив ёх, ђ поставив
хреста. ѐ, поклонившись богу, вђн
спустився з гори сеё, де опђсля постав
Киёв, ђ рушив по Днђпру вгору".

10. "Коли ж поляни жили особно ђ володђли родами
своёми, — бо й до сих братђв ђснували поляни ђ жили
кожен ђз родом своём своёх мђсцях, володђючи кожен
родом своём, — то було [мђж них] три брати: одному
ђм'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив ђ
сестра ёх — Либђдь. ѐ сидђв Кий на горђ, де нинђ узвђз
Борич а Щек сидђв на горђ, яка нинђ зветься
Щековицею, а Хорив — на третђй горђ, од чого й
прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [ђ]
на честь брата ёх найстаршого назвали його Києвом, ѐ
був довкола города лђс ђ бђр великий, ђ ловили вони
[тут] звђрину. Були ж вони мужами мудрими й
тямущими ђ називалися полянами.
Од них ото є поляни в Києвђ й до сьогоднђ".

11. "А по сьому прийшли бђлђ угри ђ
успадкували землю Слов'янську,
прогнавши волохђв, якђ ранђш
захопили були Слов'янську землђ. Бо
цђ угри з'явилися за ѐраклђя, цесаря
[грецького], якђ ходили [з ним] на
Хоздроя, цесаря перського".

12. "У РѐК 6453 [945]. Прислав
Роман, ђ Костянтин, ђ "Стефан
ѐгоря послђв налагодити колишнђй
мир. ѐгор тодђ, поговоривши з ними
про мир, послав мужђв своёх до
Романа. Роман же зђбрав бояр ђ
сановникђв. ѐ привели руських послђв, ђ
повелђли [ём] говорити, ђ [стали]
писати речђ обох [сторђн] на хартђю:
[......]"

13. "Ся [Ольга] була передвђсницею
християнськђй землђ, яко вранђшня зоря
перед сонцем ђ яко зђрниця перед свђтом.
Вона бо сђяла, як мђсяць, уночђ. Так ся
мђж невђрних людей свђтилася, як перло в
багнђ, бо були вони закалянђ грђхом, не
омитђ святим хрещенням, а ся омилась
святою купђллю, скинула з себе грђховну
одђж ветхого чоловђка Адама ђ в нового
Адама втђлилась, що ним є Христос ".

14. "У РѐК 1037 заложив Ярослав
город великий Киёв. А в города
сєго ворота є золотђ. Заложив
вђн також Церкву святоё Софђё,
а потђм – церкву на Золотих
воротах кам’яну Благовђщення
святоё Богородицђ".

15. "ѐ сказав Володимир: "Се недобре є, [що]
мало городђв довкола Києва ". ѐ став вђн
городи зводити по Деснђ, ђ по Остру, ђ по
Трубежу, ђ по Сулђ, ђ по Стугнђ. ѐ став вђн
набирати мужђв лђпших ђз словен, ђ з
кривичђв, ђ з чудђ, ђ з вятичђв ђ ними населив
вђн городи, бо була вђйна з печенђгами. ѐ
воював вђн ђз ними, ђ одолђвав ёх".
"Володимир бо любив дружину ђ з ними радився про устрђй землђ [своєё], ђ про
порядки землђ, ђ про вђйни. ѐ жив вђн ђз князями навколишнђми у мирђ —
з Болеславом лядським, ђ з Стефаном угорським, ђ з Ондроником чеським, ђ
був мир межи ними ђ дружба".