2. 2
Зміст
1. Анотація………………………………………………………………….3
2. Вступ……………………………………………………………………..4
3. Взаємодія вчителя та ассистента……………………………………….7
4.Організація навчання та виховання учнів з ООП на уроках
словесності……………………………………………………………………….13
5. Модифікована програма з української літератури (5 клас) для учнів
з ООП………………………………….………………………………………….21
6. Урокирозвиткумовлення із українськоїлітератури в 5 інклюзивному
класі……………………………………………………………………………….32
7. Дієві поради вчителю – філологу, що стосуються переорієнтації
вчителя, який працює в інклюзивному класі………………………..…….41
8. Додаткидо уроків…………….……………………...............................45
9. Літературний читацький квест для учнів з ООП…….......................53
10. Вправи для учнів з інтелектуальними порушеннями для розвитку
мовленнєвої компетенції………………………………………………………...58
11. Список використаної літератури………………………………..62
3. 3
Анотація
Запропонований матеріал допоможе вчителю української літератури та
асистенту вчителя організувати навчальний процес для дітей з особливими
освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання, враховуючи численні
стратегії для підкріплення таких когнітивних процесів як організація,
розуміння та запам'ятовування інформації на уроках літератури.
У посібнику наведено матеріали, присвячені проблемі взаємодії
асистента вчителя та вчителя-предметника щодо формування мовленнєвої
компетентності в учнів з ООП на уроках словесності. Мовленнєва
компетентність посідає особливе місце серед творчих проявів дітей
з особливими освітніми потребами. Вона вимагає роботи таких складових
літературно-творчих здібностей, як мовлення, сприймання, мислення, творча
уява, дає змогу одночасно розкритися почуттєвій та інтелектуальній сфері
учня.
Тому у посібнику зібрані матеріали уроків розвитку мовлення, вправи
інтелектуального характеру, літературні квести, мовленнєві ігри для учнів
з ООП для 5 класу на уроках української літератури з чітким розмежуванням
завдань асистента вчителя і вчителя - предметнка. Адже щоб мати змогу
знайти своє місце в житті, учень сучасного навчального закладу, як і учень
з ООП, має володіти певними якостями, вміннями, до чого його направляє
асистент вчителя спільно з іншими вчителями на всіх уроках. А структура
взаємодії асистента вчителя і вчителя - предметника вимагає послідовної
схеми роботи, яка подана в даному матеріалі.
Запропоновані матеріали можуть бути використані вчителями-
словесниками, асистентами вчителя, класними керівниками в процесі роботи
з учнями з особливими освітніми проблемами при формуванні мовленнєвої
компетентності як на уроках літератури, так і в позакласній діяльності.
Мета посібника – допомогти асистентам вчителя, вчителям-філологам
проводити уроки української літератури в інклюзивному 5 класі
з використанням різноманітних ігрових методів та прийомів для дітей з ООП.
4. 4
Вступ
В умовах сьогодення дуже важливо усвідомлювати, що перед школою
постала низка якісно нових проблем, у числі яких – формування духовно
багатого, інтелектуального покоління, формування самодостатньої
особистості, здатної до самовизначення та самореалізації. Ми, вчителі,
розуміємо, що традиційно була школа, що навчає, а умови сьогодення
вимагають бути школою, що керує знаннями, тому що в школі відбувається
процес розвиткууявлення про життя як про безкінечний творчийпроцес, який
змінюється та оновлюється, який залежить від самої людини,
її здатностей і вмінь, вольових якостей. Тому як результат – кожен має стати
менеджером власного життя, власного майбутнього, оволодітинаукою життя.
Адже сучасний процес навчання – це результат вагомих змін, що відбулися в
системі вітчизняної освіти останніми роками. Зміна ролі освіти в суспільстві
зумовила більшу частину інноваційних процесів. Тепер освіта дедалі більше
орієнтується на створення таких технологій і способів впливу на особистість,
у яких забезпечується баланс між соціальними
та індивідуальними потребами та які, запускаючи механізм саморозвитку
і самовдосконалення, забезпечують готовність особистості до реалізації
власної індивідуальності й змін суспільства. Адже хто з батьків не мріє, щоб
його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою,
найдобрішою і наймужнішою, хто з нас не сподівається, що люди
поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи,
за вихованість. Одним словом, всіми мріємо про всебічну досконалість наших
дітей. Всебічний, гармонійний розвиток дитини — ідеал батьків та нас,
вчителів. Ідеал як сімейного, так і суспільного виховання. Але скільки треба
наполегливої і кваліфікованої праці вчителів, щоб їх вихованці ввібрали все
багатство інтелектуальної, моральної, культурної спадщини, виробленої
людством. Адже кожна дитина по своєму унікальна і потреби кожної дитини
специфічні. А дитина з особливими освітніми потребами на сучасному етапі
розвитку суспільства розглядається як особистість, яка має ті ж права, що й
інші члени спільноти, але через особливості індивідуального розвитку їй
необхідно надавати особливі освітні послуги. Навчально-виховна і
корекційно-розвивальна робота з дітьми з ООП має носити комплексний
характер, охоплювати всі лінії їхнього індивідуального розвитку. Основними
умовами і факторами, які сприяють просуванню психічного розвитку таких
дітей, єїхня особистадіяльність іспівпраця з дорослими. Навчання маєносити
практичну спрямованість, оскільки з даного боку доступна дитині діяльність,
а саме предметна, ігрова, комунікативна, трудова виступає джерелом знань
про оточуючийсвіт, з допомогоюякого цейсвітпізнається та перетворюється,
з іншого – різні види діяльності забезпечують можливість використання та
закріплення навичок, роблять їхздобутком кожної окремоїдитини, її власним
досвідом, формують у неї вміння адаптуватися
до соціального середовища. При цьому види допомоги, які мають надаватися
5. 5
кожній дитині, носять індивідуальний характер, мають різну спрямованість
і повинні надаватися їй протягом усьогоїї життя.
Згідно з Законом України «Про освіту» особа з особливими освітніми
потребами – це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової
підтримки в освітньому процесіз метою забезпечення її права на освіту.
Найбільшою групою, яка входить до поняття «діти з особливими
освітніми потребами» є діти з особливостями(порушеннями)психофізичного
розвитку.
Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку мають
відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені
вродженимичи набутими розладами.
Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей:
- з мовленнєвими порушеннями;
- з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);
- з порушеннями зору(сліпі, осліплі, зі зниженим зором);
-з порушеннямиінтелекту (із затримкою психічного розвитку, розумово
відсталі);
- з порушеннями опорно-рухового апарату;
- зі складною структурою порушень (розумово відсталі, сліпі чи глухі,
сліпоглухонімі та ін.);
- з гіперактивністю;
- з порушенням уваги;
- з раннім дитячим аутизмом.
Найбільш поширеним явищем на сьогодністали мовленнєві проблеми,
які є досить поширеним явищем. Затримки в розвиткумовлення спричиняють
затримку розумового розвиткудитини, обмежують її загальний потенціал.
Державний стандарт освіти акцентує увагу на важливості формування
ключових компетентностей школярів і передбачає розвиток комунікативних
умінь з метою успішної соціалізації дитини. У стандарті підкреслюється, що
«спільними для всіх ключових компетентностей є такі вміння, як читання
з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичнета
системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно
обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями,
оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати
з іншими особами», а також зазначається, що «здобувач освіти взаємодіє
з іншими особамиусно, сприймає і використовує інформацію для досягнення
життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях».
В основі Державного стандарту лежить системно-діяльнісний підхід,
за допомогою якого проходить формування особистості учня. Така
особистість має відповідати запитам сучасного інформаційного суспільства,
бути ініціативним та компетентним громадяниномУкраїни.
Компетентність спілкування державною мовою є однією з основних
компетентностей Нової української школи. У цьому зв’язку комунікативно-
діяльнісний підхід до навчання спонукає педагогів формувати мовленнєву
6. 6
компетентність у школярів з метою розвитку гармонійно-розвиненої
особистості.
Ступінь розвитку мовленнєвої компетентності впливає на рівень
формування соціальних та пізнавальних досягнень дитини, її психічних
якостей. Мовленнєво-комунікативна компетентність включає сформованість
фонетичної, артикуляційної, лексичної, граматичної, діалогічної та
монологічної компетенцій. Тобто мовленнєво-комунікативна компетентність
– сукупність застосування вербальних та невербальних засобів з метою
комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутовихситуаціях, уміння
розуміти та орієнтуватись у ситуації контактування. Тож оволодіння такою
компетентністю – одна з передумов успішної соціалізації особистості.
На жаль, сьогодення показує, що з розвитком комп’ютернихтехнологій
відбувається заміна «живого» спілкування з батьками та однолітками,
засобами масової інформації. Діти часамипереглядають мультфільми, грають
в комп’ютерні ігри. Та навіть, якщо інформація до дітей поступає розвиткова,
то діти просто накопичують знання про певні явищата події, але рівень
мовленнєво-комунікативних умінь це не підвищує. Брак спілкування веде до
мовленнєвої пасивності дітей і в подальшому це створює перешкоди, або
труднощідля комунікації та соціалізації особистості. І тому саме своєчасноне
сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці
є головноюпроблемоюподальшої адаптації та навчання у школі.
Оскільки діти з мовленнєвими порушеннями мають багато специфічних
потреб, важливо, щоб над їх задоволенням працювала группа фахівців різного
профілю. Одна людина не може займатися питаннями когнітивного,
моторного, соціального, комунікативного розвитку дитини,
її лікуванням, харчуванням тощо. Розвиток мовленнєвих компетентностей
дитини з особливими освітніми потребами – є одним з напрямків комплексної
взаємодії усіх членів команди психолого – педагогічного супроводу у
корекційно-розвитковомувпливі.
Наявність у дитини мовленнєвих порушень вимагає обізнаності всіх
фахівців, які беруть участь в освітньому процесі, про наступну інформацію:
• якими мовленнєвими навичками дитина у процесі занять з вчителем-
логопедом вже оволоділа, а що потребує багаторазового повторення,
вдосконалення;
• за яких умов дитина краще здатна впоратися із завданням, які слухові,
зорові, руховіопоридоречно використати під час виконання певногозавдання;
• у якому стані знаходиться загальна і дрібна моторика пальців рук,
зорово-моторна і зорово-просторова координація, чи потребують
їх вдосконалення у разі необхідності;
• які психологічні бар’єри заважають успішному опануванню мовлення
і як їх поступово подолати.
Зазначений підхід допоможе дитині досягти позитивних результатів
навчання завдяки одноманітності вимог, що висуваються до дитини всіма
учасниками навчально - виховного процесу.
7. 7
Взаємодія вчителя та асистента
Однією з найважливіших умов впровадження інклюзивної моделі
в навчальному закладі є організація співпраці фахівців, результатом якої має
стати освітнє середовище, максимально сприятливедля різнобічного розвитку
всіх учнів, у тому числі й учнів з особливими освітніми потребами.
А з кожним навчальним роком кількість інклюзивних класів у закладах
загальної середньої освітишвидко зростає, алене так стрімко зростає кількість
фахівців, які вміють належним чином допомогти усім учням
в інклюзивних класах і зробити здобуття знань для них цікавим і творчим
процесом. Ефективні спільні дії вчителя та асистента – це те, без чого дуже
складно мотивуватидітей до навчання, атакож досягтипорозуміння серед всіх
учнів класу, тобто об’єднати їх у відповідальну команду. Тісна співпраця,
взаєморозуміння та взаємодопомога в роботі вчителя і асистента, завжди
позитивно відобразятьсяв навчальній діяльності учнів.
Однією з основнихумов організації в закладі загальної середньоїосвіти
інклюзивного класу, є наявність у ньомуасистента вчителя. Асистент вчителя
— це посередник між дитиною та іншими дітьми і дорослими
в шкільному середовищі. Для того, щоб умови знаходження такої дитини
в школі були по-справжньомукомфортніта мотивували її на розвиток, робота
асистента вчителя (як і будь-якого іншого дорослого, який працює
з дитиною з особливими освітніми потребами) повинна ґрунтуватися
на наступних переконаннях: віра в можливості дитини, щирий інтерес
до її особистості, прийняття її особливостей, доброзичливість, терпіння,
послідовність. Також, асистент вчителя, зокрема, зобов’язаний:
забезпечувати єдність навчання, виховання та розвиткуучнів;
володіти навичками домедичної допомоги дітям;
дотримуватися принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я
та іншої особистоїінформації про дітей у школі;
допомагати у навчанні не лише дитині з ООП, а усім іншим учням
класу;
брати участь у розбудові інклюзивного навчання разом з іншими
вчителями школи;
може організовувати спільно з учителем освітній процес
за допомогою засобів дистанційного навчання;
забезпечувати комунікацію школи та батьків учнів з особливими
освітніми потребами.
Одне з найголовніших завдань асистента учителя – створення
корекційного середовища для дитини з особливими освітніми потребами.
8. 8
Виконуючи свою місію, асистент учителя повинен стати для такої дитини
наставником, вихователем, другом. Він розуміє не лише слова і думки дитини,
а й її погляд, відчуття, душевний стан, допомагати дитині
з особливими освітніми потребами, виконувати завдання, надавати допомогу
в організації своєї діяльності під час занять, підготувати навчальні матеріали,
проводити спостереження за поведінкою дитини в процесі її діяльності
з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів
та потреб; детальніше пояснювати елементи заняття; контролювати
її діяльність; впроваджуватиспеціальні методи роботи;перевіряти виконання
завдання; допомагати концентруватися, сприяти формуванню
її саморегуляції та самоконтролю, інформувати вчителя про успіхи дитини,
її досягнення та потреби, про її поведінку та успішність.
Багато питань виникає саме у визначенні, яку спільну роботу мають
виконувати вчитель та асистент вчителя. Адже саме від ефективної командної
роботи вчителя і асистента залежить рівень розвитку та навчання не лише
дитини з особливимиосвітніми потребами, а й в загальному всіх учнів класу.
Щодо питань взаємодії педагогів доречно звернутися до досвіду канадсько-
української проектної діяльності «Інклюзивна освіта для дітей
з особливимипотребамив Україні», в якій чітко прописаніобов’язкикожного.
Обов’язкивчителя Спільна робота
вчителя та асистента
вчителя
Обов’язкиасистента
- вчителя
Оціню
вання
Оцінити навчальні
потребина основі
даних про клас та
про учнів, в тому
числі з ООП
Обговорити
можливостіучня з
ООП, його сильні та
слабкі сторони.
Відвідування
зустрічей зі складання
ІНП
Вести
спостереження за
особливостями
психофізичного
розвиткуучня з
ООП
Розроб
ка
програ
ми
Розробитипрограму
навчання на основі
робочогоплану та
індивідуальних
освітніх потреб
учня, розглянути
альтернативи.
Підготувати
індивідуальні
навчальні плани
(ІНП).
Обговоритибажані
результати для учня.
Обговоритиосвітні,
поведінкові та
емоційні цілі.
Участь у розробціІНП
учня з ООП
Участь у розробці
ІНП учня з ООП
9. 9
Оновлювати
інформацію про
учнів та ІНП
Планува
ння
Спланувати роботу
на уроці та
відібрати ресурси.
Вибрати належний
вид роботизгідно з
ІНП.
Визначити
пріоритети
Обговорити
підготовку матеріалу
та зміну навчального
плану з оглядуна
потребиучня
Допомогтиу доборі
та складанні
матеріалів, у
розробцівізуальних
засобів, надати іншу
подібну допомогу
вчителю
Спосте
реження
Розробитичітку
систему організації
навчально-
виховного процесу
в інклюзивному
класі та очікувань
щодо навчальних
можливостейучня з
ООП.
Працювати
відповідно до
розробленої
системи
Регулярно
зустрічатись, щоб
обговорити
досягнення учня з
ООП.
Обговоритиреальний
план навчальних
досягнень учня з ООП,
його відповідність
очікуванням,
виконання ІНП
Працювати
відповідно до
системи організації
навчально-
виховного процесув
інклюзивному класі,
правил поведінки та
очікувань
можливостейучня з
ООП, його ІНП.
Документувати та
звітувати вчителю
(за потреби)
Навча
ння
Виконувати план
уроку, проводити
навчання згідно з
цим планом.
Спостерігати за
процесом навчання,
за потреби
допомагатиучням з
ООП.
Залучати учнів з
ООП до виконання
окремих видів
діяльності спільно з
класом.
Надавати асистенту
ресурси
Чітко висловити
результати та
обмінятись досвідом.
Обговоритиконкретні
стратегії, діяльність та
результати, виконання
завдань ІНП.
Обговорити
розташування
робочогомісця.
Обговорити
необхідність гнучкого
розкладувідвідування
уроків учнями з ООП.
Проводити
додаткове
пояснення учням з
ООП, адаптувати
завдання,
враховуючи
можливостіучня з
ООП, корегувати їх
навчальну
діяльність.
Спостерігати за їх
діяльністю.
Формувати та
сприяти
закріпленню
конкретних умінь,
навичок.
Сприятирозвитку
зв’язного мовлення
учнів з ООП (під
10. 10
керівництвом
вчителя).
Вести
спостереження,
надавати вчителю
об’єктивну
інформацію щодо
навчальної
діяльності учнів з
ООП
Оцінка Слідкувати за
прогресомучнів з
ООП та оцінювати
його.
Слідкувати за
виконанням ІНП
Обговорити
спостереження.
Обмінятися
інформацією.
Обговорити
пропозиції щодо
доповнення ІНП (чи
внесення змін)
Спостерігати за
поведінкою учнів та
надавати
інформацію
вчителю.
Збиратита
записувати дані для
подальшої оцінки
учня, внесення
доповнень до ІНП.
Вносити пропозиції
вчителю щодо
завдань,
розробленихдля
учня з ООП.
Звітува
ння
Звітувати перед
батьками та
шкільною
командою
Звітувати перед
батьками та шкільною
командою
Звітувати перед
вчителем щодо
сильних сторін учня
з ООП, його
досягнень та потреб.
Звітувати перед
вчителем стосовно
поведінки учня та
наслідків.
Інфор
мація
Мати інформацію
про поточнийстан
справ
Обговорювати
інформацію про
поточнийстан справ
Брати участь у
підготовці
інформації про
поточнийстан справ
Учитель і асистент учителя – це одна команда, у якій ролі мають
розподіляться найбільш ефективним чином. Проте у свідомостіучня лідером
повинен залишатися вчитель. Асистент вчителя повинен сприйматися як
помічник педагога.
Осовністратегії ефективної роботи вчителя та асистента вчителя:
11. 11
спільне обговорення ролей і завдань (ще на початковому етапі
роботи);
наголос на важливостіта дотримання конфіденційності;
спільне обговоренняпідходів до навчання;
проведення регулярних зустрічей та вироблення спільних стратегій
поведінки та викладання, надання та отримання зворотнього зв’язку,
обговорення проблемнихситуацій.
Ефективність навчання дітей в будь якому інклюзивному класі завжди
будезалежати від співпрацівчителя і асистента, від того наскільки їхня робота
буде злагоджена, а завдання будуть правильно розділені. Адже кожен з них
повинен виконувати свою роботу, яку потрібно обговорювати в тісній
співпраці. Тому що ціль в роботі вчителя та асистента вчителя спільна,
ефективне навчання дітей в інклюзивному класі.
Кожна дитина є індивідуальною особистістю і під час роботи кожен
вчитель чи асистент повинен використовувати підхід для ефективного
навчального процесу. А коли мова заходить про дітей з ООП, то звичайні
підходи в навчальному процесі не є ефективними, і потрібно знаходити інші
методи і форми роботи. Всі учні які потребують ООП в навчанні поділяються
на 5 рівнів підтримки, і мають кожен свою нозологію.
Розглянемо певні аспекти роботи з учнем 4 рівня підтримки
з інтелектуальними порушеннями. Найчастіше в дітей даної категорії
збіднений словник, звуковимова сформована недостатньо, фонематичні
процеси не дорозвинуті, граматична структура мовлення недосконала,
порушений темп мовлення, заїкання, порушення читання і письма
в результаті ЗМН. Читають повільно, поскладово, з помилками, зміст
прочитаного не завжди можуть навіть переказати, під диктовку зазвичай
пишуть допускаючи граматичні помилки. Тому завданням асистента
є співпраця з працівниками ІРЦ, для того щоб під час індивідуальних занять
сприяти покращенню розвитку навчальних процесів та мовленнєвих
компетентностей.
Також асистен вчителя повинен тісно співпрацювати з вчителями
предметниками, для ефективнішого навчання дітей. Наступним завдання
є регулярний, апо можливостіі щоденнийконтакт з батьками. Це можуть бути
консультації по телефону, зв'язок по месенджеру, а бо ж щоденник
зворотнього зв’язку, в якому асистент вчителя по необхідності записує
повідомлення батькам. Вони можуть бути різного характеру, наприклад
поведінка дитини, успішність за день, настрій, чи емоційний стан. В свою
чергу батьки дають зворотню відповідь, своє бачення того як пройшов день
їхньої дитини, які результати домашнього завдання, чи спостерігали вони
бажання навчатися. Така взаємодія є ефективною і дає можливість краще
розуміти потреби дитини.
Що ж стосується безпосередньороботиз дитиною, то асистент повинен
допомагати в організації робочого місця, концентрувати увагу, сприяти
12. 12
формуванню саморегуляції та самоконтролю. Паралельно цим завданням
спостерігає за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей,
схильностей, інтересів та потреб, аналізує динаміку розвиткудитини.
Під час навчальної роботи асистент вчителя постійно надає підтримку
учневі з ООП. Для прикладу:
На уроках української мови ассистент пояснює додатково
незрозумілий матеріал, приписьмі повторює правильність вимови танаписаня
слів, під час роботи на індивідуальних картках дає навідні питання, а в
завданнях де потрібно написати твір будь-якого характеру самостійно,
допомагає учневі в усній форміпідготувати розповідь, так як для нього даний
вид роботибуде набагато простіший.
На уроках математики ассистент надає учневі роздатковий матеріал,
який полегшить його роботу. Це можуть бути табличка множення та ділення,
зображення різнихгеометричнихфігур та формули знаходження їхпериметру
та площі, схематичні зображення для розв’язкузадач.
На уроках української літератури можуть бути використані аудіо та
відео матеріали творів які вивчаються, або ж картка з коротким планом,
опираючись наякий учень з ООПможе переказати прочитанев домазавдання.
На уроках природознавства та інформатики доречнішим буде
використання індивідуальних карточокта малюнків, для кращого сприйняття
чи відтворення матеріалу.
На уроках творчого характеру, таких як трудове навчання, музика,
образотворче мистецтво учень найчастіше проявляє самостійність, фантазію, і
завдання асистента в данному випадку – не заважати розвитку особистості,
а лише спостерігатиі тільки за проханням дитини надавати допомогу.
Також безпосередньо треба звертати увагу на те, чи дійсно в даний час
учень потребуєдопомогиасистента. Аджечасто виникають такі моментиколи
дитина може самостійно справитися з поставленими цілями, але асистент, в
звичному для себе режимі, намагається виконати це за неї. Тому головне
завдання правильно спрямувати учня, підказати, а інколи, можливо,
і дати можливість проявитисебета виконати все самостійно. А асистентв цей
час може працювати з будь якою іншою дитиною в класі, чи навіть группою
дітей, за необхідності. Тому що асистент вчителя не є асистентом дитини, він
працює в інклюзивному класі, а не лише з одним конкретним учнем.
І найголовніше, про щопотрібно завжди пам’ятати, що кожен учень
є індивідуальною особистістю. Маючи однаковий рівень підтримки і схожу
нозологію, діти можуть потребувати зовсім різних підходів, форм та методів
роботи. І тому лише після проведення повного аналізу можливостей учня
кожен асистент вибирає для себе ті методи навчання, які ефективні саме для
його дитини з ООП.
13. 13
Організація навчання та виховання
дітей з ООП на уроках словесності
Реформування освітньої системи на сучасному етапі передбачає, що
кожен заклад загальної середньої освіти має бути здатний приймати та
задовольняти особливі освітні потреби всіх учнів, тобто бути інклюзивним.
Учні з різноманітними освітніми потребами можуть ефективно навчатися у
сприятливому середовищі, де ці потреби враховуються усіма педагогами,які
працюють з ними та їхніми батьками, що доведено численними
експериментальними дослідженнями в багатьох країнах світу. Для цього
педагогам, що викладають певні предмети в інклюзивному класі, необхідно:
• бути готовимиприймати всю поліморфність учнівського колективу;
• досконало володіти певними навичками організації навчального
процесу для різних інклюзивних дітей та дітей звичайних в межах одного
класу;
• прагнути підтримувати кожного учня для досягнення ним більш
високого рівня та забезпечувати йому успіх у навчанні.
Утім, слід зазначити, що підходи до планування навчального процесу в
інклюзивному класі дещо відрізняються від тих, що донедавнапрактикувалися
в закладах загальної освіти. В інклюзії наразі виокремлюють три підходи до
викладання (поверхневий, орієнтований на досягнення, глибинний),
відповідно до яких педагоги можуть планувати і реалізовувати навчальний
процес. Вибір стратегій викладання зазвичай узгоджується з домінуючими
мотивамипедагогів. Так, залежно від особистіснихта інших змінних чинників
педагог - словесникможекеруватися одним чиусіма мотивами для організації
викладання. Проектування власної педагогічної діяльності залежить від
загального та професійного досвіду вчителя; від певної ситуації, в якій він
провадить свою діяльність; від того, в чому він убачає сенс своєї роботи, а
також від академічних і соціальних потреб своїхучнів.
Розглянемо зміст всіх трьох підходів до викладання уроків літератури з
учнями інклюзивного класу. Так мета поверхневого підходу викладання
предмету української літератури зводиться переважно до передачі знань про
твір, який вивчається, про епізоди цікаві з біографії письменника, про те, що
розповідається, тобто визначення теми прочитаного твору, інколи – до
кількісного збільшення знань з певного предмета. Наприклад, щодо уточнення
розуміння про деякі відомості з теорії літератури, тобто про розмежування
понять «оповідання», «казка», «загадка» чи «прислів’я». Діяльність вчителя -
словесника тут зосереджується на виборінавчального змісту, що його мають
засвоїти учні та на роз’ясненні певних базових понять і навичок, на
представлення інформації так, якби у процесі механічного заучування та
практики учні навчилися її відтворювати. Зокрема при вивченні фантастичної
казки Василя Королів-Старого «Хуха – Моховинка» вчитель спрямовує свою
роботу на те, щоб учні з ООП розібралися
з поняттям «портрет», під керівництвом асистента вчителя навчилися
14. 14
аналізувати зовнішність як свою, так і героя, намагалися самостійно
розмежувати добрі і погані вчинки, мали поняття про наскрізний гуманізм
казок. Такі знання дає вчитель для того, щоб учень мав певну освіту для
працевлаштування чи для складання тестів або заліків, щоб навчився
механічно запам’ятовуватинеобхідні знання та вміння.
Якщо підхід орієнтованийна досягнення, то метою його будеорганізація
роботиучнів з матеріалом таким чином, аби цей матеріал повністю засвоївся,
а попередньо визначені стандарти його були досягнуті. Зокрема, це завдання
типу «прочитайі перекажи уривок, що найбільше запам’ятався та поясни, що
в цьомууривку тобі не подобається, а що привертає твою увагу». Якщо учень
не може відповісти на дане запитання, то асистент вчителя дає навідні
запитання чи використовує картки з опорою на даний текст. Робота вчителя
літератури тут спрямована на допомогу учням отримати високу оцінку, на
допомогу учням в організації власної навчальної діяльності та на навчання
учнів умінню вчитися, планувати, контролювати свої результати та набувати
нових знань. Ця робота вимагає від учителя добре структурованих уроків,
великої кількості дидактичного матеріалу, чіткості продуманих етапів уроку.
При глибинному підході до викладання свого предмету вчитель -
філолог всі методи роботи спрямовує на формування в учнів максимального
розуміння явищ і понять, що вивчаються, на розвиток навичок самостійного
прийняття рішень, вирішення проблем, орієнтує учнів на інтеграцію та
розширення інформації. Серед завдань, спрямованих на використання саме
такого авторського глибинного підходу, певне місце належить творчим
завданням, типу дай відповідь на запитання: «Чому червону квітку назвали
тюльпан?» чи «за опорними словами склади коротку розповідь про перший
день зими», або «використовуючиілюстрації, розташуй їху тій послідовності,
в якій відбуваються події у творі, що ти прочитав».
Звичайно, дитиназ ООП (4 рівень) може добренавчатися ушколі, проте
потребуватимеіндивідуальної допомоги, що задовольняє її навчальніпотреби.
Розв’язання завдань соціальної реабілітації таких дітей щодо специфіки
уроків української літератри неможливе без забезпечення постійного
корекційного впливу на їх розвиток в процесі навчання і виховання. Адже у
таких дітей виявляється ряд суттєвих недоліків у психічному та фізичному
розвитку, які значно ускладнюють досягнення освітніх та виховних цілей
шкільного навчання, особливо на тих уроках, які стимулюють до
самостійності, до пошуків істини, до вміння співставляти свої вчинки із
вчинками героїв тих творів, які сам прочитав і запам’ятав. Тому вчителям –
філологам слід застосовувати певну систему різноманітних педагогічних
прийомів та методів для ослаблення або подолання таких недоліків. Зокрема,
не слід зациклюватися на тому, що учень з ООП читає складами, швидко
втомлюється. Спільна робота з асистентом вчителя по даному шкільному
предмету забезпечить вироблення у вчителя таких навичок роботи з
інклюзивним учнем, які спрямованіна подачуматеріалу частинами, з опорою
на ті сильністорониособистостітакого учня, якізабезпечувалиб ефективність
проведення даного уроку по виробленні навичок аналізу художнього твору,
15. 15
що вивчається. Тому вчитель–предметник повинен особливу увагу звертати
саме на виправлення мовних, фонетичних та інших вад та недоліків,
притаманним дітям з ООПта намагатися сприятирозвиткуцихдітей особливо
у галузі мовленнєвої компетенції. Відомо, що «корекційний вплив процесу
навчання та виховання на розвиток розумово відсталих учнів є
найефективнішим тоді, коли він зорієнтований на формування у дітей вищих
форм психічної діяльності – логічного мислення, причинно-наслідкового
обґрунтування своєї предметно-практичної діяльності, мотивів в трудовій
діяльності. Під впливом корекційно-виховного навчання розвиток дітей з ООП
проходить наче зверху вниз: від виправлення недоліків найбільш пізніх і
складних утворень у психіці дитини, її логічного мислення і від нього, до
виправлення недоліків інших форм психічної діяльності, зокрема у
пізнавальній сфері, різноманітних формах емоційно-вольовоїсфери».
Сучасна олігофренопедагогіка стверджує необхідність системного
підходу до здійснення корекційного впливу на хід розвитку школяра з ООП,
що полягає у створенні таких педагогічних умов, у яких буде розвиватись
особистість якцілісна структура у єдностітаких її компонентів, як пізнавальні
здібності, потребита інтереси, мотиви, установки, емоційно-вольовіякості.
У процесі комплексної корекційної роботи важливо коригувати та
розвивати у інклюзивних дітей мислення не тільки і не стільки за для самого
мислення, скільки для того, щоб забезпечити свідоме ставлення учня до
дійсності у всіх її різноманітних проявах, свідоме засвоєння інформації,
свідомість трудової діяльності та поведінки у різних соціальних ситуаціях.
Проводячи уроки української літератури слід пам’ятати, що кожна хвилина
уроку, присвячена обговоренню вчинків героїв прочитаних книг, в першу
чергу повинна бути спрямована на те, щоб учень з ООП зміг запам’ятати
головне, що і герой і він особисто повиннібрати в цьому світі все позитивне,
відмежовувати негатив і привчатися засвоєнуінформацію використовувати на
практиці.
Найважливішим чинником роботиз такими учнями є те, що всю роботу
на уроці літератури в школі необхідно проводити не на окремих ізольованих
заняттях, а в усіх аспектах єдиного навчально-виховного процесу уроку
словесності, поєднуючи при організації такі види діяльності дитини, як гра,
праця, навчання. Навчання та виховання інклюзивного учня необхідно
будувати, орієнтуючись не тільки на рівень актуального розвиткуучня, а й на
(головним чином) зонуйого найближчого розвитку(Л. С. Виготський).
Які ж умови здійснення навчання учнів з ООП?
Насамперед, це:
- своєчаснасучасна адаптація засобів навчання літератури до знижених
пізнавальних сил дітей інклюзивного класу і спрямованостівсіх цих засобів на
максимально можливий розвиток здібностей учнів до оволодіння
елементарними літературними нормами;
- підбір таких методів роботи, які зумовлені забезпечувати активізацію
учнів на уроці та формуванням їх продуктивного мислення, що підвищує
свідомість засвоєння різноманітних мовних та літературних знань та вмінь;
16. 16
-наявність спеціального педагогічного керівництва пізнавальною
діяльністю дітей з ООП із використанням відповідних корекційних прийомів
при орієнтації на розвиток інтелектуальної самостійностіучнів;
- забезпечення учневі успіху в роботі із послідовним закріпленням
психічних новоутворень для переведення їх на рівень актуального розвитку
пізнавальних здібностейучня.
Вчитель, який працює в інклюзивному класі, повинен бути
ознайомлений із прийомами корекційної роботи з такими учнями, особливо,
якщо він зацікавлений у результативності своєї роботи з учнями з ООП.
Зокрема, бажано використовуватитакі прийомикорекційної роботи, а саме:
1) для покращення процесу сприймання:
- поділ складного матеріалу на частини;
- збільшення часу на сприймання та усвідомлення інструкції;
- уповільненість темпу викладання матеріалу;
- використання наочності з небагатьма об’єктами, особливо
другорядними;
- активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду;
- зменшення кількості додатковихподразників;
- навчання чіткому визначенню мети сприймання, плануванню його,
контролюза дотриманням плану;
- уміння аналізувати результати сприйнятого;
- порівняння сприйнятого із зразком;
- задіяння максимально можливої кількості аналізаторів.
2) для розвиткууваги:
- привчати перевіряти правильність власних дій;
- розвиватиконтроль за власним мовленням;
- формувати навички самоконтролю;
- привчати порівнювати свої роботиіз зразком.
3) для покращення уяви:
- підвищення пізнавальної активності та інтересу учнів;
- різноманітність способів викладання;
- повторюваність матеріалу;
- розвитоклогічного мислення;
- зв’язокіз попереднім досвідом;
- застосування творчихзавдань;
- використання засобупорівняння;
- зв’язокіз мовленням.
4) розвитокпам’яті:
- мінімальна кількість нових термінів, понять на одномууроці;
- поділ матеріалу на частини;
- формування пізнавальних інтересів;
- стимулювання вільного викладу матеріалу;
- формування вміння використовувати матеріал у різних життєвих
ситуаціях;
17. 17
- формування додаткових запитань, які активізують розумову
діяльність;
- поєднання викладу матеріалу з поглибленням, уточненням,
виправленням помилок, систематизацією, узагальненням;
- користування правилом: відпочинок сприяє відновленню
матеріалу, а повторення призводить до перевтоми;
- повторення у різних формах;
- використання раціональних прийомів запам’ятовування;
- задіювання різних аналізаторів;
- організація закріплення з опорою на наочну, емоційну пам’ять з
поступовим переходом до словесно-логічногозапам’ятовування;
- перед заучуванням встановлення логічних зв’язків, у залежності
між відомим та новим;
- аналіз матеріалу, виділення основного і встановлення
взаємозв’язків.
5) розвитокпроцесів мислення:
- доступнаформа подачіматеріалу;
- зменшення обсягуматеріалу, спрощення структури знань;
- формування вмінь переносити знання на практику;
- здійснення практичного аналізу;
- аналіз за послідовним планом;
- після аналізу навчання описувати предмет чи об’єкту цілому;
- поділ складнихтем на частини, подачакожної з нихокремо, апотім
об’єднання в єдине ціле;
- поступовеформування вміння порівнювати, використовувати план,
інструкцію, схеми, тощо;
- поступовеускладнення об’єктів порівняння;
- формування вмінь виділяти різні аспекти предметів і явищ;
- при порівнянні двох об’єктів використання третього, дещо
відмінного;
- при встановленні причинно-наслідкових зв’язків дотримуватися
послідовності;
- формування наочно видимих зв’язків і відношень між предметами
та явищами;
- надання допомоги у вербалізації емпірично здобутих уявлень про
речі і процеси;
- допомогав осмисленні від конкретного до абстрактного;
- створення умов для подолання розриву між теорією і практикою:
формування вмінь орієнтуватися в завданні, аналізувати його, відтворюватита
диференціювати знання, переносити їх з однієї ситуації в іншу;
- упровадження в навчальний процес спеціальних прийомів, що
стимулюють учнів до використання набутих знань;
- перед застосуванням пригадатитеорію;
- іноді спочатку практично засвоювати дії, а потім їх теоретично
обґрунтовувати;
18. 18
- розчленовуватианаліз завдання;
- навчати користуватися планом;
- стимулювати міркування вголос про способи та послідовність
виконання завдань;
- використання спеціальних предметних уроків та екскурсій для
безпосередньогосприймання об’єктів і явищ;
- опора на предметно-практичну діяльність і через неї перехід до
вербалізації знань;
- використання наочно-практичних методів навчання, поступове
стимулювання конкретно-образногомислення і створення умов для словесно-
логічного розвитку;
- застосування спеціальних засобів, які полегшують перехід від
конкретного до абстрактного;
- поєднання наочностіз практичними діями;
- перехід від конкретної наочностідо абстрактної;
- використання словесноїнаочності;
- аналіз об’єктів;
- порівняння об’єктів;
- абстрагування суттєвих ознак від несуттєвих;
- конкретизація висновків, правил шляхом наведення прикладів.
6) розвитокмовлення:
- доступність в оформленнізвернених конструкцій;
- дещо уповільнений темп мовлення;
- повторення дітьми питань, інструкцій учителя;
- добір завдань, при виконанні яких учні будуть самостійно вживати
нову лексику;
- тісна співпраця з логопедом з метою закріплення скоригованих
мовленнєвих навичок;
- стимулювання до активного мовлення новими реченнями;
- мовлення вчителя має бути образним, чітким, емоційно насиченим.
7) працездатність:
- урахування індивідуальної працездатностідитини відповіднодо її
діагнозу, здоров’я;
- розвитокі підвищення ролі другої сигнальної системи;
- розвитокемоційно-вольовоїсфери;
- урізноманітнення методів і прийомів навчання;
- створення таких умов, які стимулюватимуть учнів до активної
праці і запобігатимуть виникненню втоми.
Тому вчителю перед тим, як він буде працювати в інклюзивному класі,
слід попередньо підготуватися. Йомустануть у пригодіпевніпоради, ось деякі
з них:
• Перед тим як прийняти до класу дитину з ООП, слід детально
ознайомитися з її анамнестичними даними.З цією метою поспілкуватися
з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, у чому
19. 19
першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період,
вплив медикаментів тощо) хвороби.
• Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну)
літературу з метою з’ясування впливу різних видів ушкоджень (пологові
травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання
і розвитку. Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів
дитини з легкою розумовою відсталістю (стан пам’яті, уваги, мислення,
працездатності, темп роботи, прояви поведінки, станемоційно-вольової сфери
тощо).
• Ознайомитися з сучаснимипедагогічнимипідходами і методиками, які
застосовують у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою
розумовою відсталістю. Необхідно мати в школі навчальні програми
спеціальних шкіл (відповідно класу), щоб мати уявлення, якими знаннями,
уміннями та навичками повинні оволодіти розумово відсталі діти на кінець
навчального року.
• На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти
індивідуальний навчальний план (враховуючи тяжкість дефекту). До процесу
складання плану бажано залучати психолога.
• Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово
відсталих дітей, коригувати їх під час навчання, враховувати в плануванні
діяльності наступне: якщо ви не є членом команди фахівців зі створення
індивідуальної навчальної програми, замовте примірник цієї програми для
себе. Адже там описанінавчальні цілі учня, а також послуги та пристосування,
які він має отримати. За необхідності зверніться до фахівців за порадою. Вони
допоможуть вам визначитися щодо ефективнихметодів навчання конкретного
учня, шляхів адаптування розкладу та особливостей досягнення цілей
індивідуальної навчальної програми у класі, де навчаються чи будуть
навчатися учні з ООП.
• Намагайтеся повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше.
Замість обмеженого вербального подання нової інформації, продемонструйте
наочність (малюнки, реальні об’єкти тощо), а також можливість сприймати
якісь речі на дотик.
• Розподіляйтенові завдання на маленькі кроки. Демонструйте ці кроки.
Стежте, щоб учень виконував завдання крок за кроком, поступово.
За необхідності, надавайте йому допомогу, часто перевіряйте зробленеучнем.
• Одразунеобхідно коментувати всідії учня з ООП, щоб він міг керувати
ними.
• Навчайте учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки,
надавайте відомості про професії. Залучайте учня до гурткової діяльності.
Працюйте разом із батьками учня та коллегами над створенням тавиконанням
індивідуального навчального плану, що задовольняє потребиучня. Регулярно
обмінюйтеся інформацією про стан справ учня у школі та вдома.
• У розумово відсталих дітей порушена активна увага. Треба
застосовуватинаочнийматеріал для її активізації, чередувати види діяльності
(більш складні завдання чергувати з більш легкими).
20. 20
• У дітей з ООПпереважає конкретно-наочнемислення. На нього ітреба
спиратись у викладанні навчального матеріалу по українській літературі. Для
цього застосовуватизрозумілуяскравунаочність (ілюстрації, картки-підказки,
опорнісхеми, малюнки – схеми, нескладні ребуси, відео та аудіоматеріали.).
• Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижений темп роботита
працездатність. Тому, для них необхідно зменшити об’єм завдань та їх
кількість, а складність повинна бути доступною. Для цього дітям можна
давати індивідуальні картки із завданнями відповідної складності та
перфокарти, у які треба лише вставити відповідне речення чи слово, опис чи
власну думку і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо
дитина має слабкі чи недостатні навички письма під диктовку чи має занадто
повільні навички списування окремихреплік героїв чипевного уривку тексту.
• Діти з легкою розумовою відсталістю, як правило, не мають достатніх
навичок самостійної роботи. Потрібен постійний контроль за виконанням
ними завдання (щоб вонине відволікалися та не втрачали напрямудіяльності).
• Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують
неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи
іншого завдання. Тому вчитель має переконатись, як і наскільки точно учень
зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволяти виконати
завдання. У разіпотребинадатиучневі додатковіроз’ясненнящодо виконання
завдання.
• Підтримуйте в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до
пізнавальної діяльності, запобігати й адекватно реагувати на зміни
в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини. Навчання
і виховання дитини з ООП має бути поєднаним із оздоровленням
і лікуванням, логопедичнимизаняттями, заняттямиз психологом,лікувальною
фізкультурою.
Такяк діти з ООПполюбляють нестандартніформироботи, інтерактивні
вправи, то на уроках літератури слід особливу увагу звернути на початок
уроку, адже саме початок уроку стимулює учня до конкретної роботи,
розвиває мислення. Це організаційні хвилинки-цікавинки типу: сідають ті, в
кого в одязі є трикутники, чи хто знає кольори веселки, чи хто має чотири
предмети на парті, чи в кого в імені ми чуємо звук [О], або в кого є кишені, чи
щось прозоре.
Так як урок літератури об’єднує і пронизує всі форми мовленнєвої
діяльностіучнів, то формування мовленнєвої компетентностіне повинно бути
стихійним процесом. Воно потребує постійного керування з боку вчителя на
всіх етапах уроку. Тому на уроках української літератури створюється
практичне мовленнєве середовище; організовуються на уроках такі
мовленнєві ситуації, які визначають позитивну мотивацію мовлення учнів,
розвивають їхніінтереси; в наслідок чого учні засвоюють новіслова, поняття,
в них відбувається розвиток як активного так і пасивного мовлення,
формувається культурамовлення. А для того, щоб створитиоптимальніумови
для роботи з розвитку мовлення з учнями інклюзивного класу,
учитель пов’язує його з розвитком мислення, комунікативно – діяльнісними
21. 21
потребами учнів, з їх життям і діяльністю та з життям і діяльністю героїв
прочитаних творів. Тому уроки літератури для учнів з ООП є своєрідними
заняттями, де учні загартовуються, вчаться бути потрібними, намагаються
осягнутивсіаспекти мовленнєвої діяльності, яка необхідна їм для подальшого
орієнтування в сучасномужитті і в сучасномусвіті.
Модифікована програма з української літератури
(5 клас) для учнів з ООП
Усього – 70 год. На тиждень – 2 год. Текстуальне вивчення творів – 52 год.
Повторення та узагальнення – 2 год. Література рідного краю – 4 год.
Позакласне читання – 4 год. Розвитокмовлення – 4 год (у межах годин на
текстуальне вивчення). Виразне читання – 2 год. Резервнийчас – 6 год.
Кількість
годин
(орієнтовно)
Очікуванірезультати
навчально-пізнавальної
діяльностіучнів
Зміст навчального
матеріалу
1 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- має уявлення продеякі
видимистецтва.
Ключовікомпетентності
Учень / учениця:
- разом з учителем пояснює
роль слова в життя людини та
називає два-три види
мистецтва.
Емоційно-ціннісне ставлення
- під контролем учителя
намагається шанобливо
ставитися до книги.
ВСТУП
Слово в житті людини.
Художня література як
мистецтво слова. Види
мистецтва.
4 Предметнікомпетентності
Учень / учениця:
-має уявлення про виникнення
міфів, легенд і переказів;
- переказує міфи й легенди за
допомогоювчителя або з
опороюна запитання.
Ключовікомпетентності
СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА
МУДРОСТІ
Міфи і легенди давніх
українців
Міфи як первісні уявлення
про всесвіт і людину, реальні
та фантастичні елементи
людської поведінки. Легенди:
22. 22
Учень / учениця:
- разом з учителем називає
послідовність описаних подій;
- встановлює часовіта
причиново-наслідковізв’язки
між подіями;
- розрізняєпоняття «реальне»
та «фантастичне».
Емоційно-ціннісне ставлення
- під контролем учителя
намагається поводитися
культурно під час обговорення
(спокійно слухати,
висловлюватися).
«Про зоряний Віз»,
«Берегиня», «Чомупес живе
коло людини?» ,
«Неопалимакупина»,
«Чомув морі є перли і
мушлі»
Народні перекази.
«Прийом у запорожці».
Звичаї та традиції
запорозькихкозаків.
4 Предметні компетентності
Учень / учениця:
-має уявлення про казку;
- за допомогою вчителя
визначає про кого або про що
йдеться в казці;
- з допомогою вчителя називає
хороших і злих героїв.
Ключові компетентності
Учень / учениця:
-Читає по складах невеликий
уривок з казки;
- Уважно слухає висновки
інших учнів, що добро у
казках перемагає зло.
Емоційно-ціннісне ставлення
- розуміє поняття «добро»і
«зло».
Народні казки
«Яйце-райце»,«Мудра
дівчина»(на вибір учителя
окремі уривки).
«Ох»або«Летючий
корабель»(на вибір учителя
окремі уривки). Народне
уявлення про добро ізло в
казці. Фантастичне і реальне,
смішне і страшне в казках.
3 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- має уявлення про дитинство
письменника;
-знає чим відрізняється
літературна казка від народної;
Літературні казки
Іван ФРАНКО.
«Фарбований Лис»
Дитинство письменника.
І. Франко – казкар. Зміст
казки, головніі другорядні
персонажі. Образ Лиса, риси
його характеру. Відмінність
23. 23
- разом з учителем називає
головніта другорядні
персонажі казки.
літературної казки від
народної.
Ключові компетентності
Учень / учениця:
-самостійно дає власну оцінку
вчинкам і поведінці лиса.
Емоційно-ціннісне ставлення
- разом з учителем розрізняє
негативну роль лицемірства,
зарозумілостіта
хвалькуватості в житті
сучасної людини.
2 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- читає по складах уривок
казки;
- самостійно або за
допомогоюнавідних питань
вчителя переказує її зміст.
Ключовікомпетентності
Учень / учениця:
- розуміє зміст поняття
«портрет»;
- разом з учителем усвідомлює
важливість толерантного
ставлення до людей у
сучасномусвіті.
Емоційно-ціннісне ставлення
- розуміє готовність робити
добро
Василь КОРОЛІВ-
СТАРИЙ. «Хуха-
Моховинка»
Короткі відомостіпро
письменника і його
фантастичні казки. Добро і
зло в казці. Аналіз
зовнішності (портрета)
казкових істот.
ТЛ: портрет.
3 Предметні компетентності
Учень / учениця:
-осмислено читає по складах
розділи казки;
- розуміє відмінність
віршованої казки від прозової
за допомогою навідних питань
вчителя;
- за допомогою вчителя
Василь СИМОНЕНКО.
«Цар Плаксій та Лоскотон»
Цікаві сторінки з дитинства
митця. Різні життєві позиції
царя Плаксія і Лоскотона.
Казковаісторія і сучасне
життя.
24. 24
визначає основніриси
характеру дійових осіб твору.
Ключові компетентності
Учень / учениця:
- висловлюєвласну думку
щодо проблем добраі зла у
творі, відданості і зради.
Емоційно-ціннісне ставлення
- намагається керувати своїми
емоціями залежно від ситуації.
4 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- за допомогою вчителя
переказує окреміепізоди, що
запам’яталися;
- за допомогою вчителя
характеризує героя, який
найбільше сподобався, оцінює
його вчинки.
Ключові компетентності
Учень / учениця:
- намагається читати уривки з
твору за ролямипри допомозі
вчителя;
- уважно слухає висновки
інших учнів щодо уміння
долати перешкоди на шляху до
мети.
Емоційно-ціннісне ставлення
-за допомогою вчителя
усвідомлює відповідальність
за свої вчинки
Галина МАЛИК.
«Незвичайні пригоди Алів
країні Недоладії»
Повість-казка сучасної
дитячої письменниці.
Морально-етичні проблемиу
творі: добро ізло,
відповідальність за свої
вчинки, уміння долати
перешкоди на шляху до мети.
Елементи незвичайного в
повісті-казці. Символіка
країни Недоладії та її
мешканців
2 Предметні компетентності
Учень / учениця:
-за допомогою навідних
питань вчителя розрізняє види
загадок;
- намагається самостійно
скласти загадки;
Із народної мудрості
Загадки. Загадкаяк вид усної
народної творчості. Види
загадок(про людей, їхнє
життя, проприродута її
явища, про рослини, тварин).
Прислів'я та приказки
25. 25
- за допомогою вчителя
пояснюєзміст прислів'їв і
приказок.
Ключовікомпетентності
Учень / учениця:
- відрізняє загадкивід
прислів’їв та приказокза
допомогоювчителя;
- самостійно складає
елементарні загадкипро
знайомі предмети та речі
домашнього вжитку, про
відомих тварини або рослини.
Емоційно-ціннісне ставлення
- Усвідомлює потребу бути
спостережливим.
Красаі мудрість цього жанру
усної народної творчості.
ТЛ: загадка, прислів'я,
приказка,
2 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- намагається осмислено
читати загадки словамита
складами.
Ключові компетентності
Учень / учениця:
- за допомогою вчителя
створюєелементарні
акрозагадки слів типу «рак»,
«ліс».
Леонід ГЛІБОВ.
«Химерний, маленький…»,
«Що за птиця?», «Хто
вона?», «Хто розмовляє?»,
«Хто сестра і брат?»
Відомий українськийпоет і
байкар. ТЛ:акровірш.
Емоційно-ціннісне ставлення
- намагається брати участь у
конкурсах відгадування
загадокпід керівництвом
учителя.
3 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- має уявлення про літопис як
історичну пам’ятку;
-за допомогою вчителя
пояснюєназви літописних
оповідок.
ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ
НАШОГО НАРОДУ
Літописні оповіді
«Три брати – Кий, Щек,
Хорив і сестра їхня Либідь»,
«Святославукладаємирз
26. 26
Ключові компетентності
Учень / учениця:
-за допомогою вчителя розуміє
зміст слова«літопис»;
-уважно слухає висновки
однокласників про діяння
князів Київської Русі.
Емоційно-ціннісне ставлення
- при допомозіучителя
усвідомлює, як князі шанували
своюбатьківщину.
греками…»,«Володимир
вибирає віру»
«Повість минулих літ» –
найдавніший літопис нашого
народу.
ТЛ:літопис.
4 Предметнікомпетентності
Учень / учениця:
- читає по складам та цілими
словами поезії;
- уважно слухає виразне
читання своїходнокласників
драматичного творуу особах;
- з допомогою навідних питань
вчителя переказує прочитане.
Ключовікомпетентності
Учень / учениця:
-за допомогою вчителя розуміє
зв'язоклітописів із даними
поезіями;
-за допомогою вчителя
визначає зміст заповіту
ЯрославаМудрого.
Емоційно-ціннісне ставлення
-зацікавлюється історичним
минулим українськогонароду
шляхом перегляду
мультфільмів на дані теми.
ОлександрОЛЕСЬ.
«Україна в старовину»,
«ЯрославМудрий» (із кн.
«КняжаУкраїна») Поетична
оповідь про минуле нашого
народу, князів Русі-України,
їхню мудрість, благородство,
хоробрість, любов до рідної
землі.
«Микита Кожум'яка»
Драматичний твір на тему
народної казки.
4 Предметні компетентності
Учень / учениця:
-має уявлення про
пригодницькуповість;
-за допомогою вчителя
визначає про кого або про що
йде мова у творі.
Зірка МЕНЗАТЮК.
«Таємниця козацької
шаблі»
Пригодницькаповість.
Історичнеминуле нашого
народув житті сучасної
людини. Образи козаків та
27. 27
Ключові компетентності
Учень / учениця:
- самостійно називає хороших
і злих героїв;
-коротко переказує
найяскравіший фрагмент
твору.
Емоційно-ціннісне ставлення
- розуміє героїзм козаків;
-намагається наслідувати
козаків.
символіка козацької шаблі у
творі.
4 Предметнікомпетентності
Учень / учениця:
- має уявлення про
Т.Г.Шевченка як українського
поета;
-намагається виразно читати
поезії Кобзаря.
Ключовікомпетентності
Учень / учениця:
- за допомогою вчителя
називає декілька основних
подій із життя Тараса
Шевченка;
- за бажанням, вивчає
напам'ять одиніз віршів:«За
сонцем хмаронька пливе…»,
«Садоквишневий коло
хати…».
Емоційно-ціннісне ставлення
- розуміє красу природив
даних віршах.
РІДНА УКРАЇНА. СВІТ
ПРИРОДИ.
Тарас ШЕВЧЕНКО.«За
сонцем хмаронька
пливе…», «Садоквишневий
коло хати…»
Степан ВАСИЛЬЧЕНКО.
«В бур'янах» Розповідь про
поета, його дитинство.
2 Предметні компетентності
Учень / учениця:
- намагається виразно читати
уривок поезії та розповідає
про природу, описануу вірші.
Ключові компетентності
Павло ТИЧИНА. «Небував
ти у наших краях!», «Гаї
шумлять…», Майстерне
відтворення краси природи,
яка надихає ліричного героя й
зміцнює його патріотичні
почуття.
