3. В С Т У П
Музейна педагогіка - це комплекс освітніх та виховних заходів,
застосованих на практиці, що ґрунтуються на всебічному використанні
матеріалів музею (розділи, експозиції, архівні та історичні експонати та
документи), включаючи всі форми краєзнавства.
Така педагогічна система дозволяє інтегрувати можливості музею в
шкільні предмети, активізувати пошукову та дослідницьку діяльність учнів,
тому діти краще соціалізуються, у них формуються якості
високоморального громадянина, патріота своєї Вітчизни.
Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної
комунікації і спрямована, в першу чергу, на вирішення завдань активізації
творчих здібностей особистості, виявлення обдарованих дітей. Вона надає
неоціненну допомогу в процесі виховання, допомагає дитині стати творчою
особистістю, прожити не одне своє життя, а сотні інших життів,
включає у сферу культури.
Це інноваційна педагогічна система, яка сприяє прогресивному розвитку
навчальної діяльності, творчих здібностей учнів. І саме музейна педагогічна
система передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, за якої
учень - один із головних суб’єктів творчої діяльності, тому відмінними
рисами навчання стають неформальність і добровільність.
Інтерактивність - основний методологічний прийом у роботі сучасного
музею, коли він перестає бути тільки сховищем, а стає живим організмом в
процесі пізнання.
Таким чином, діти можуть реалізовувати себе, розкриваючи і
розвиваючи свої здібності. Реальне залучення учнів до конкретних
природоохоронних чи пам’яткоохоронних справ дає їм можливість відчути
свою причетність до проблем рідного краю, виховує почуття
відповідальності та регіонального патріотизму і, водночас, сприяє
формуванню музейних зібрань і колекцій пам’яток історії та культури.
4. Народні промисли України
(урок – презентація, 2 клас)
Мета:
познайомити учнів з ремеслами, якими володіли українці та греки
Приазов’я;
збагачувати новими знаннями про народні промисли України;
встановити особливості побуту греків-урумів;
розвивати вміння критичного мислення;
виховувати в учнів бажання берегти, примножувати традиції
українського народу та жителів рідного селища.
Обладнання і матеріали:
підручник;
книга «Старый Крым: история и современность (историко-
этнографическое исследование);
матеріали шкільного етнографічного музею;
фліпчарт;
світлини виробів народних майстрів;
глиняний посуд;
вишиванки;
вироби з дерева;
зразки килимків;
іграшковий мікрофон;
презентація «Народні ремесла».
5. Очікувані результати:
з увагою сприймає усні репліки й доречно реагує на усну інформацію в
діалозі (погоджується або не погоджується, виконує певні дії у відповідь
на прохання чи відповідно до інструкції) [2 МОВ 1-1.1-1];
розповідає про те, що його / її вразило, схвилювало; переповідає події із
власного життя, правильно вимовляючи й наголошуючи
загальновживані слова [2 МОВ 1-1.6-4];
підтримує аргументами власні думки або спростовує їх [2 МОВ 1-1.6-5]
уживає відповідну до ситуації спілкування лексику і несловесні засоби
(жести, міміка тощо)
розповідає про те, що його / її вразило, схвилювало; переповідає події із
власного життя, правильно вимовляючи й наголошуючи
загальновживані слова [2 МОВ 1-1.6-4];
висловлює думку, що подобається в почутому, а що – ні [2 МОВ 1-1.5-
1];
зіставляє та розрізняє вироби, виготовлені традиційними та сучасними
ремеслами (гончарство, ткацтво, витинанка, різьблення та інше) [2 ТЕО
3-2.2-1];
пояснює важливість відродження та збереження традиційних ремесел
[2 ТЕО 3-2.2-2]
представляє загальні відомості про Україну [2 ГІО 5-8.3-1]; - розпитує
дорослих (родичів) про сучасне громадське життя та минуле України [2
ГІО 5-8.3- 2];
пояснює, чому кожен може мати свої вподобання [2 ГІО 2-5.1-3]
розповідає про свої зацікавлення, пояснює, як йому / їй подобається
проводити дозвілля .
Хід уроку
І. Ранкова зустріч
1. Вітання.
Юні українці, хлопчики й дівчата,
6. Про країну любу хочуть усе знати:
Про біленьку хату, вироби умільців,
Іграшку народну, глиняне барильце.
Про вербу й калину, про тризуб державний,
Прапор синьо-жовтий, для України славний.
2. Обмін інформацією. Бліц-інтерв’ю:
-Хто такі майстри?
- Які ремесла ви знаєте?
- Якого ремесла ви б хотіли навчитися? Чому?
- Як називається майстер, який вирізає вироби з дерева?
- Як називається майстер, який працює з глиною?
- Які глиняні вироби ви знаєте?
- Що таке вишивання? Хто ним займається?
3. Групова діяльність.
Фізхвилинка « Ой, Васильку, товаришу»
Ой, Васильку, товаришу,
Ну ж бо глянь ти на нас:
Чи вгадаєш, товаришу,
Яка робота у нас?
А як не вгадаєш,
Станемо карати:
Будеш перед нами
Три дні танцювати.
Усі діти домовляються й імітують виконання роботи, а одна дитина
відгадує.
II. Повідомлення теми і мети уроку
- Сьогодні у нас презентація проєкту «Народні промисли України». До
цієї презентації ми з вами дуже ретельно готувалися. Тож озброюємося
знаннями, допитливістю, гарним настроєм.
7. - Із давніх-давен українці займалися різноманітними ремеслами:
будували з дерева хати, меблі, іграшки, з глини робили посуд, вишивали
рушники, серветки, ткали килими. Протягом століть багато майстрів
створювали речі, які були необхідні людям у побуті. Виготовляли майстри ці
речі як для свого користування так і на продаж на базарі. З покоління в
покоління передавалися таємниці майстерності. Сьогодні на уроці ми
дізнаємось про ремесла, якими володіли українці і якими володіють в наш
час; подивимось на вироби, які були зроблені вашими прадідусями та
прабабусями. Наш клас було поділено на групи: ремісники, краєзнавці,
фольклористи. І кожна група працювала над певним завданням. І от сьогодні
учні кожної групи мають нагоду ознайомити всіх присутніх з новим і
цікавим матеріалом. Отже давайте прослухаємо звіти кожної групи.
III. Звіт групи « Ремісники»
1. Нашим завданням було підготувати повідомлення про народні
ремесла наших предків.
Гончарство – найдавніше в світі ремесло. Перша посудина, яку зробили
собі люди, була з глини. Гончарі виготовляли глечики, кухлі, а також
іграшки, різні скульптури. Гончарі спочатку добували глину, очищали її,
потім місили, робили з неї вироби, підсушували ці вироби і випалювали на
вогнищах чи у печах. Все це вони робили вручну. А потім винайшли
гончарний круг, за допомогою якого виготовляли гончарі свої вироби.
Складався він з верхньої частини (верхняк, голова) і нижньої (спідняк,
гончак). Спирався круг на стоян, п’ятку і кріпився до лави дерев’яною
дощечкою (жаба, коник).
8. Виробами із глини користувалися у побуті, або ж продавали на базарі.
Головними районами гончарства були Чернігівщина, Харківщина. На
Полтавщині виготовляли відомий опішнянський посуд: глечики, куманці,
кухлики. Донбас славився керамічними виробами: кахлями, черепицею,
керамічною цеглою.
2. Бондарство – це ремесло по виготовленню дерев’яних діжок, бочок,
відер, кадіб, жлукт, ступ. Великі кадоби бондарі робили для зберігання
зерна і м’яса; ступи – для лущення і подрібнення зерна; жлукту – для
замочування білизни. Робили ці вироби переважно з дуба, сосни, верби,
берези. Майстрів, які виготовляли ці вироби називали бондарі.
3. Різьблення – одна з найдавніших технік художнього оформлення
виробів з дерева. Різьбярі виконували найтоншу роботу по дереву за
допомогою випилювання, художньої різьби. Вони оздоблювали предмети з
дерева. Дерев’яні, різьблені предмети найчастіше виготовляли з явора,
груші, яблуні, горіха, сливи, кедра. Дерево заготовляли за 10 років до його
обробки.
9. 4.Ткацтво і килимарство – дуже давнє ремесло. Спочатку тканину
ткали лише для одягу, а лише потім вже для того, щоб утеплити своє житло,
тобто почали створювати килими. Виготовляли тканину на спеціальному
верстаті, переплітаючи нитки льону, вовни, коноплі. Це була жіноча справа.
Також однім із жіночих занять було виготовлення килимів, які жінки
виготовляли вручну. Також із ниток коноплі, льону, вовни, але ці нитки були
товстими. Їх також переплітали і таким чином отримували килим.
5. Ковальство - це обробка металу способом гарячого кування. Майже
в кожному селі на околиці була розташована кузня. Інструмент коваля
складався з великого і малого молота. Спочатку коваль розігрівав до
червоного кольору шматок металу в горні, де горіло вугілля, далі брав
кліщами залізо, клав його на кувало та бив по ньому молотом, подаючи
предметові потрібної форми. Викувавши річ, її кидали у корито з холодною
водою, щоб річ охолола. Ковалі виготовляли зброю, ножі, сокири, лопати,
сапи, цвяхи, замки, залізні ворота, підковували коней.
6. Столярство – деревообробний промисел. Столярі виготовляли
дерев’яні лави, скрині, табуретки, стільці, дерев’яні ліжка, віконні рами,
плуги. Велику увагу столярі приділяли оздобленню виробу. Тому на своїх
виробах вирізали різні малюнки.
7. Плетіння - це виготовлення господарських виробів з лози, кори липи,
з кори берези, верболозу, коріння ялини, сосни. Займалися цим ремеслом
чоловіки. Вони плели кошики, рибальські знаряддя, дорожні корзини,
іграшки, легкі меблі.
8. Писанкарство - це розписані цілющими знаками великодні яйця.
Назва «писанка» походить від слова « писати», тобто «прикрашати
орнаментом». Писанки розписували жінки і дівчата. Символічними знаками
на писанках були хрести, зірки, птахи, сонце, дубове листя та інші узори.
Писали писанки спеціальним писачком. Вмочували його в розтоплений віск
запаленої свічки і наносили узор і фарбували яйце у світлий колір. Потім
знову вмочували писачок в віск, наносили узор і фарбували вже в інший
10. колір. Так повторювали цю процедуру декілька разів і отримували кілька
кольорів. Розписану писанку очищали від воску, витирали полотняною
тканиною. Обрядове значення писанок – це збереження роду.
9. Виготовлення іграшки теж було народним ремеслом. Іграшки робили
з дерева, з глини, з тканини, з паперу, з соломи, з лози. Виготовляли іграшки
переважно жінки як забавлянки для дітей та для продажу на базарі. З глини
робили свищики в вигляді коника, баранця, пташки, півника. Вважалося, що
свищик відганяє злих духів від дітей. Також виготовляли ляльки- мотанки з
тканини. З дерева вирізали рухомі фігурки ведмедів, ковалів, теслярів.
Виготовленням іграшки славилась і славиться по цей день Опішня на
Полтавщині. Опішнянські іграшки знають далеко за кордоном України.
10. Вишивка - один із давніх і найбільш розповсюджених видів
народного мистецтва. Щоб оздобити своє життя, найбільше уваги
приділялося вишиванню рушників, скатертин, наволочок, серветок, одягу.
Найчастіше вишивали «хрестиком». Ретельно підбирали колір ниток для
вишивання. Червоний колір означав квіти, любов, а зелений - зелені трави,
голубий – чисте небо, чорний – журбу, жовтий – достиглі в полі колоски.
Кожний колір мав своє значення. Чорний, зелений, жовтий – чоловічі
кольори, а голубий – жіночий.
Фізхвилинка
IV. Звіт групи « Краєзнавці»
1.Нашим завданням було підготувати повідомлення про народні
ремесла, які існували і збереглися до нашого часу в селищі Старий Крим.
Наше селище утворене греками-переселенцями з Криму. За словами
вчителя історії Наметченюк Г.В., яка створила шкільний етнографічний
музей, жителі Старого Криму не займалися гончарством. Вони купували
глиняні вироби, якими користувалися в побуті. В музеї збереглися їх зразки:
макотри, бардахи, миски.
11. 2 .Старокримські господині здавна славилася своїми килимами
(«хурома»). Більшість грецьких сімей були бідними, тому і шили хурому зі
шматочків тканини.
3. Оскільки греки розводили овець, жінки пряли вовну і в’язали
предмети одягу. Стіл і комод застилали скатертинами і серветками,
зв’язаними вручну. Зі шкіри робили повсякденне взуття – чарухи.
12. 4. Із деревини майстри виготовляли меблі: низький круглий стіл на
чотирьох ніжках («суфра»), маленькі лавки. Суфру ставили на софу,і вся
сім’я сідала навколо столу, підігнувши ноги. Якщо суфру ставили на підлогу,
то сідали на маленькі лави («кючю стемни»).
5. Ковалі виготовляли ножі, плуги, підкови, цвяхи, серпи. У
шкільному музеї є багато зразків знарядь праці, якими користувалися наші
предки.
13. Вчитель: Кожне сел на Україні здавна славилося людьми якоїсь
професії. Ви багато вже почули назв професій, які існували в далекі часи і
існують і зараз в наш час. Але багато було й таких професій, які на сьогодні
вже не зустрічаються. Це і мотузники - це майстри, які виготовляли мотузки,
і мосяжники – це майстри, які виготовляли з міді хрести, топірці, щипці,
стельмахи – це люди, які виготовляли сани, вози, колеса; гребінники – це
майстри, які виготовляли гребені для прядіння. Письменники і поети України
дуже пишалися своїми майстрами і їх працю прославляли в своїх
літературних творах. Також було складено багато прислів’їв, приказок,
загадок, віршів про майстрів нашої Батьківщини.
Група «Фольклористи» ознайомить вас з художніми творами, які
прославляють народні ремесла.
V. Звіт групи « Фольклористи»
1. Різбяр
Різець узяв різьбяр у руки,
Робота в нього не проста –
Різьбити дерево - то мука,
14. А радість потім приплива.
Різець скрипить, скрипить до ранку,
Різьба -не тільки ремесло,
Віддати треба до останку
І розум свій, душі тепло.
2. Ткаля
Ниточка до ниточки скарбницею світил.
Сонця яснолицього промінь засвітив.
Ниточка до ниточки пташечка співа,
Щастям уквітчалося дерево життя.
Від берега до берега рибка проплива
Ниточка до ниточки – тайна ожива.
3. Гончарний круг
Старається гончарний круг
І глина тягнеться до рук,
Стає вона горнятком -
Малятком – товстенятком.
Гончар горня оте зніма –
І глина в руки йде сама,
І знов же тим порядком,
Кружля, щоб стать горнятком.
4. Прислів’я про ремесла
Ремесло за собою не носити, а в руках мати.
Усякий гончар над своїм горщиком пан.
Село без гончара, як колодязь без відра.
Глина для гончара, що пісня для солов’я.
VI. Робота над загадками
Вчитель: Глина в кого ожива?
Творить з неї хто дива?
В кого посуд ніби жар?
15. Ну, звичайно ж, це.( гончар)
* * * *
Сіла Оля на пеньок, вишиває. (рушничок)
* * * * *
У землі родився, на кружелі вертівся,
На вогні пікся, на базарі бував, людей годував.
Як упав, той пропав, ніхто не поховав. (горщик)
* * * * *
Біля тіла – вухо, голови не маю.
Молоко, сметану, квас добре зберігаю. ( глечик)
* * * * *
А я чудо із чудес – мене знає рід увесь.
Бо я хлопець – молодець Опішнянський. (куманець)
* * * * *
Качка у морі, хвіст на заборі. (кухлик)
VII. Виставка виробів народних ремесел
- До нашого уроку ми готувалися уже давно. Ви підготували цікаві
повідомлення про народні ремесла українців, також допомогли організувати
ось таку виставку виробів народних умільців. Подивіться як багато цінних
речей ви зберігаєте вдома, бо ці вироби виготовляли ваші прабабусі і
прадідусі. Ось я зараз хочу надати слово нашим дітям, які хочуть розповісти
дещо цікаве про ці вироби.
(Діти розповідають про вироби виставки)
VIII. Підсумок
Метод « Ґронування»
-Якими ремеслами володіли українці?
16. - Яке з ремесел вам припало до душі?
- А які предмети побуту збереглися у нашому шкільному музеї?
- Дорогі діти, вивчайте ремесла рідного краю, пробуйте навчитися
певному ремеслу, творіть свої шедеври, вивчайте усну народну творчість і
передавайте свої вміння і знання майбутнім поколінням.
Ремесла українців
гончарство
виготовлення
іграшки
бондарство
ткацтво
килимарство
ткацтво
килимарство
столярство
столярство
Ремесла
українців
лозоплеті
ння
вишивка
різьблен
ня
ковальст
во
17. Досліджуємо краєзнавчий музей
(урок-дослідження, 3 клас)
Мета:
розширити і уточнити уявлення учнів про рідний край;
мотивувати відвідувати музеї, в тому числі й краєзнавчі.
Результати навчання
Наприкінці заняття учні:
розповідають, де знаходиться найближчий краєзнавчий музей;
пояснюють, чим територія їх рідного краю є особливою, які види
традиційного мистецтва тут є популярними.
Обладнання і матеріали:
класна дошка
кольорова крейда
фліпчарт
фломастер
комп’ютер
колонки
доступ до інтернету
мультимедійний проектор.
Що підготувати заздалегідь
Роздрукувати додаток 1. Розповідь про місцевий краєзнавчий музей
(або доручити це комусь з учнів).
Рекомендації щодо організації освітнього простору: всі сидять на
стільчиках, на килимку або стоять. Решту вправ теж можна проводити в колі
або за столами.
Хід уроку
I. Ранкове коло
18. Запрошую, діти, на ранкове коло!
Привітання-гра «Привітаймося!».
Слово вчителя:
-Доброго ранку, діти! Щиро вітаю вас у нашому світлому класі.
Давайте ми зараз привітаємося і зробимо це таким чином:
• Запропонуйте учням хаотично рухатися класом і вітатися з усіма, кого
вони зустрінуть.
Ведучий:
1 раз плеснув у долоні — вітаємося за руки;
2 рази — вітаємося плечами;
3 рази — вітаємося спинами ;тощо.
II. Актуалізація опорних знань,умінь,уявлень.
-А щоб згадати, що ми робили на минулому уроці, я пропоную вам
поглянути на цей малюнок. Розкажіть, будь ласка, що ви на ньому бачите?
Вислухайте їхні відповіді, підсумуйте сказане:
- Вчора ми дізналися більше про народне мистецтво українців» (Діти
сідають за парти)
III .Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя.
Я дуже люблю подорожувати! Діти, а ви любите? На уроках ми
досліджуємо свою країну - Україну, найвіддаленіші куточки нашої держави,
19. фантазуємо. От як би можна було влаштувати подорож у минуле чи
майбутнє! Чи існує машина часу? Якщо існує, то як вона виглядає? Багато
науковців працювали над створенням цієї машини. Я скажу вам по секрету,
що машина часу є у містах і у віддалених селах. Ось послухайте! Виглядає
вона, як звичайний будинок. В ньому треба дотримуватися певних правил:
уважно слухати, не заважати іншим. Здогадалися про що йде мова? Ще ні!
Тоді послухайте технічні характеристики машини часу. Їй не потрібен
бензин. Двигуном виступають рідкісні речі, твори мистецтва, витвори
природи. Керують нею люди,які знають про історію цих речей. Так! Ви вже
здогадалися, що мова йде про музей.
IV. Оголошення теми,мети,завдань уроку.
Сьогодні тема уроку» Досліджуємо краєзнавчий музей». Нам треба
дізнатися що таке музей, які бувають музеї. А особливо ближче
познайомимось з краєзнавчим музеєм, відвідаємо наш шкільний музей. І так
вирушаємо у подорож на машині часу- під назвою «МУЗЕЙ»!
V. Вивчення нового матеріалу.
Запропонуйте учням назвати своє ім’я та розказати, чи були вони
колись у музеї, що їм найбільше
сподобалося.
1. Бесіда «Дивовижні музеї»
Слово вчителя: «Слово
"музей" дуже давнє. Воно
походить від слова "муза"– так
стародавні греки називали
покровительок мистецтв і науки.
Отже, музей – це храм, дім муз. Перший музей з’явився у Єгипті, у місті
Александрії, ще у ІІІ тис. до н.е. А історія українських музеїв сягає у добу
Київської Русі, коли при церквах та монастирях, у маєтках багатих людей
почали накопичуватися перші збірки пам’яток». Отже музей це:
20. 2. Поміркуємо, що можна побачити у музеї?(відповіді дітей). Предмети
виставлені у музеї називаються – експонати. А, як ви гадаєте? Чому їх не
можна торкатися руками? Так! Вони
старовинні, є серед них коштовні і крихкі.
Показує експонати і розповідає про них екскурсовод.
У музеї можна побачити різні речі. Тому пропоную розглянути ,які
бувають музеї.
3. Пропоную учням подивитися відео «Музеї України».
https://tinyurl.com/y948m3d2
21. 21
VІ. Закріплення вивченого матеріалу.
Запитання для обговорення:
• Які музеї ви побачили у відео?
• Який з них вам сподобався найбільше?
Підсумуйте: «Всього в Україні нараховується близько п’яти тисяч
різноманітних музеїв. Пишаймося та зберігаймо нашу українську культуру!».
Руханка «Музейні слова»
Слово вчителя:
«Чи знаєте ви, хто такий Піноккіо? Я пропоную вам уявити, що у вас такі
ж довгі носики і ним написати слова, пов’язані з музеями (екскурсія,
екскурсовод, вітрина, експозиція та ін.). А тепер встаньте і спробуйте написати
ці ж слова ногою, спочатку правою, а потім — лівою. А зараз потягніться до
сонечка, витягнувши ручки догори».
Слово вчителя:
«І так ми відпочили і за допомогою машини часу рухаємося далі.Зараз ми
з вами вирушимо до музею. Але спочатку треба придбати квиток .Я пропоную
виконати наступну вправу.
Вправа «Відвідуємо музей»
Пропоную, любі діти, здійснити уявну подорож до місцевого
краєзнавчого музею.
Але перш ніж відвідати його потрібно повторити правила поведінки в
музеї. Якщо твердження вірне учні плескають в долоні, а якщо невірне –
тупають ніжкою.
22. 22
В музеї дозволяється:
• Торкатися руками експонатів.
• Уважно слухати екскурсовода.
• Запитувати екскурсовода під час його розповіді.
• Подякувати за екскурсію.
• Розмовляти, гратися.
Учні переглядають відео про Маріупольський краєзнавчий музей за
посиланням https://www.facebook.com/watch/?v=566976800590324.
Запитання для обговорення:
Чому музей має назву –краєзнавчий?(відповіді дітей)
А яка назва захована у самому слові «край знати»?
Що ви дізналися переглянувши відео про наш край –Приазов’є?
VІI. Етнографічний музей.
Наша подорож продовжується. За допомогою машини часу під назвою
«МУЗЕЙ» ми вирушаємо до етнографічного музею,який знаходиться в стінах
нашої школи.
23. 23
-Як ви гадаєте, діти, чому музей має назву «етнографічний»?
В нашому музеї ви познайомитесь :
«Традиції та звичаї урумів»
«Національний одяг та взуття»
«Декоративно-прикладне мистецтво мешканців Старий Крим»
Екскурсію по музею проводить вчителька історії Наметченюк Галина
В’ячеславівна.
25. 25
Акція «Подаруй музею експонат»
Якщо у вас вдома є старовинні речі , принесіть їх ,будь ласка , до нашого
шкільного музею.
Наша подорож на машині часу під назвою «Музей» добігає кінця.
Підсумкові завдання
1. Вправа «Закінчи речення…».
Музей це…
Музеї бувають…
Краєзнавчий музей це…
В етнографічному музеї я дізнався про…
26. 26
Моє рідне село
(інтегрований урок, 2 клас)
Мета:
сприяти формуванню наскрізних компетентностей
самоорганізації у навчальній діяльності;
здобуття, осмислення, опрацювання, використання інформації з різних
джерел, вміння користуватися різноманітною довідковою літературою;
проектування стратегії своєї поведінки з урахуванням інтересів та потреб
інших, продуктивної співпраці в групі та команді;
мовленнєвої культури;
здатності екологічно мислити, дотримуватися духовно-моральних основ
життя;
сприяти формуванню ключових предметних компетентностей.
Обладнання:
мультимедійний проектор, ноутбук, відео «Пішки з Маріуполя»,
відео для муз. супроводу;
карта України, ескіз «дорожньої карти» Старого Криму;
фліпчарт та засоби для роботи на ньому;
матеріали шкільного етнографічного музею (експозиції, фото та
літературні джерела);
Старий Крим: история и современность». Историко-этнографическое
исследование.- М: ПАО «ММК имени Ильича», 2010;
підручник «Я досліджую світ. 2 клас. Ч. 2» І. Большакова, М.
Пристінська, Х, Ранок, 2019;
робочий зошит до підручника «Я досліджую світ. 2 клас. Ч. 2» І.
Большакова, М. Пристінська, Х, Ранок, 2019;
27. 27
Щоденник вражень, лист самооцінювання.
Тип уроку: інтегрований (Я досліджую світ, мистецтво, українська мова,
математика).
Форма уроку: дослідницький практикум.
Хід уроку
І. Організація класу
1. Міні-тренінг «Створюємо настрій». Фоном звучить пісня у виконанні
ансамблю «Бір тайфа» (додаток 1).
Відчуємо себе часточками колективу, краю, держави, Всесвіту і скажемо:
- Я прийшов на урок для чого? …(учитися).
- Треба бути яким? …(спокійним).
- Зі мною хто? …(мої друзі).
- Вони мене що? …(поважають).
- Мені це як? …(приємно).
- Я готовий до чого? …(до успішної роботи).
2. Інтерактивний прийом «Інтерв’ю».
- Говоріть словами, які відповідають на питання хто? що? Як
називається наша країна? наше місто? рідне селище? (Україна, Маріуполь,
Старий Крим)
- Говоріть словами, які відповідають на питання який? яка? яке? Яка
наша країна? Яке наше місто Маріуполь? Який наш Старий Крим? (Велика,
рідне, гарний тощо)
ІІ. Актуалізація знань по темі.
1. Робота в парах. За матеріалами Вікіпедії створити семантичну карту
до слова «Старий Крим» за структурою:
Знаємо – хочемо дізнатися – дізналися.
28. 28
І пара – основні дані, ІІ – чисельність населення, ІІІ – селищна влада, ІV,
V - історія, VІ, VІІ – економіка, VІІІ – культура, ІХ – заклади, Х – карта
селища.
Обговорення з демонстрацією семантичних карт на фліпчарті (додаток 2).
додаток 2
ІІІ. Застосування знань, умінь та навичок.
1. Дослідницький практикум.
Наша задача – збагатити семантичну карту інформацією, аби вона стала
«дорожньою картою» для мешканців або гостей Старого Криму. Для цього
кожна група (елемент нашого класу) має виконати певну роботу.
1.1. Розподіл груп (елементів) та завдань для групової роботи:
І елемент – Хто такі греки – переселенці?
Визначити, ким були перші мешканці Старого Криму, користуючись
матеріалом експозиції шкільного етнографічного музею. Розфарбувати
малюнки народних костюмів. (додаток 3).
29. 29
ІІ елемент – Як упізнають мою малу батьківщину в усьому світі?
Завдання 2 с. 50 підручника. Дослідити герби міст України, порівняти їхні
зображення з Гербом Старого Криму (експонат шкільного етнографічного
музею). Заповнити таблицю «Об’єкт – значення» (додаток 4).
ІІІ елемент – Чому моє маленьке селище важливе для всієї держави?
(Економіка та культура)
30. 30
Створити на гроно з заданої теми. Джерело інформації – книга «Старий
Крим: история и современность» с. 20, 32, зошит с. 20, (додаток 5).
31. 31
додаток 5
ІV елемент - Хто з моїх односельців є прикладом для наслідування?
Дослідити внесок найвідоміших Старо-Кримчан у розвиток рідного села,
країни, світу, користуючись матеріалами експозиції шкільного етнографічного
музею. Співвіднести фото особи з коментарем про неї (додаток 6).
1.2. Практикум. Товариство вчителя.
1.3. Фізкультхвилинка.
Пропоную заспівати та станцювати разом з учасниками Міжнародного
фестивалю грецької пісні імені Тамари Каци (додаток 7).
1.4. Упорядкування матеріалів. Створення «дорожньої карти» Старого
Криму на фліпчарті (додаток 8).
додаток 8
1.5. Перегляд та обговорення відео «Пішки із Маріуполя в Старий
Крим». Автор – журналіст та блогерка Алла Швецова (додаток 9).
Висновок: вчимося бачити прекрасне в дрібницях, пишатися своєю
Батьківщиною, хоча це - маленьке селище.
ІV. Рефлексія
1. Інтерактивна вправа «Закінчи речення».
Мене найбільше вразило …
Я хочу запитати у вчителя про …
32. 32
Я хочу сам/сама більше дослідити про …
2. Самооцінювання
І позиція ІІ позиція
«Мій настрій» Завдання для мене були:
додаток 10
- Виберіть за бажанням позицію та оцініть свою роботу на уроці
(додаток 10).
дуже легкі
легкі
не знаю
складні
дуже складні
33. 33
Народні ремесла і різні види декоративно-ужиткового мистецтва.
Аплікація з паперу «Закладинка для підручника
(інтегрований урок, 1 клас)
Мета:
розширити знання про декоративне мистецтво;
вчити розпізнавати та аналізувати види декоративного мистецтва,
виготовляти аплікації, ознайомлювати з естетикою й культурою
аплікаційних робіт;
розвивати художній смак, інтерес до народних ремесел, образне
мислення;
виховувати почуття національної свідомості, гордості за спадщину
рідного краю, інтерес до пізнання народного мистецтва.
Обладнання:
зошити на друкованій основі з курсу «Культура добросусідства»;
кольоровий папір;
картон;
олівці;
ножиці;
клей;
серветки;
пензлики;
зразки виробів.
Хід заняття
I. Підготовка робочих місць.
II. Організаційний момент.
Вправа «Привітання»
34. 34
- Перш ніж розпочати нашу роботу, давайте привітаємося з вами різними
мовами. Оскільки ми живемо з вами у багатонаціональному селищі, пригадаємо
слова вітання українською, грецькою, російською та англійськими мовами.
(Вітання учнів один з одним та з учителем)
III. Повідомлення теми і мети.
1. Поетична хвилинка. Вправа «Передбачення»
1 учень
А вічності дзвін знов лунав на світанку,
Крізь тумани століть у квітучім серпанку,
Що є на Вкраїні незмінне багатство –
Це наше барвисте народне мистецтво.
2 учень
І казковим орнаментом квітне хрестик, низинка,
Білосніжним мереживом, мов паутинка.
І барвінкове суцвіття пророста в тім серпанку,
В молодій чудовій святій вишиванці.
3 учень
А у розквіті барв з колоритом чудовим
Народився яскравий килим народний.
Ось,різьбленатаріль,скринькататопірець—
Шкріблекові нащадки донесли до нас.
4 учень
Хайцвіте,хайусюдипримножитьсярясно
Неозоре яскраве народне мистецтво.
Хай чарівність його назавжди окриляє,
Хай квітує красою народне багатство.
- Про що, на вашу думку, буде розмова на занятті?
2. Повідомлення теми та мети заняття.
35. 35
- Сьогодні ми відвідаємо наш шкільний музей, де ознайомимося з
декоративно-прикладним мистецтвом нашого народу, його історією, видами
ремесл, з орнаментом як одним із видів народного мистецтва. Навчимося
виконувати орнаменти з геометричних фігур та прикрашати ними вироби.
ІV. Основна частина заняття.
- Україна - край давньої та багатої культури, де з покоління в покоління
зберігалося все цінне. Створене, щоб прикрашати життя, народне мистецтво
стало складовою частиною національної художньої культури, невичерпним
джерелом її розвитку. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі
ремісники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, створювали справжні
шедеври, які ми можемо побачити сьогодні в музеях, картинних галереях і на
виставках.
Художньо виконані предмети побуту - одяг, посуд, меблі, килими,
вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо - називаються
предметами декоративно-ужиткового мистецтва. У них поєднуються краса і
зручність, практичність і доцільність.
Мистецтво прикрашання предметів побуту називається «декоративним»
(від французького слова «декор» - «прикраса»). Це - найпоширеніший вид
мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.
1. Робота в зошитах з курсу «Культура добросусідства»
- Давайте розглянемо найбільш поширені види декоративно-ужиткового
мистецтва в Україні та поєднаємо малюнок з назвою.
2. Відвідування шкільного музею.
Ознайомлення та розгляд експонатів декоративно-ужиткового мистецтва,
зібраних зусиллями учнів, батьків та жителями селища.
36. 36
3. Екскурсія музеєм вчителем історії Наметченюк Г.В. та ознайомлення з
мистецтвом «хурама» (пошив ковдр, подушок тощо у техніці клаптикового
шиття)
- Мистецтво клаптикового шиття можна порівняти з живописом.
Різноманітність виготовлених виробів у означеній техніці вражає яскравістю
кольорів, розмаїттям створених малюнків, функціональним призначенням робіт
тощо. Незвичайні «клаптикові речі» роблять домівку більш теплою та
затишною. Адже використати їх можна повсюди: на кухні (серветки,
прихватки, скатертини), у вітальні (диванні подушки, декоративні панно), у
спальні (покривала, ковдри) тощо.
- Поєднуючи тканини різних кольорів, рисунків, геометричних розмірів,
можна створити неповторні витвори, які вражають своєю різноманітністю та
оригінальністю, нагадуючи мозаїку.
37. 37
Притча про клаптикове шиття
Одного разу жінка прийшла до мудреця і сказала: «Учителю, у мене є все:
чоловік, діти, домівка.Але я стала міркувати: навіщо мені все це? І життя моє
стало тягарем, а не радістю!». Вислухав її мудрець, замислився і дав таку
пораду — спробувати зшити своє життя із клаптиків. Пішла жінка від нього в
глибоких ваганнях. Але все ж спробувала. Узяла голку, нитки і пришила
клаптик своїх сумнівів до клаптика блакитного неба, яке постійно бачила за
вікном своєї кімнати. Засміявся її маленький онук - і пришила вона шматочок
цієї дзвінкої усмішки до свого полотна. Заспівав птах - ще один клаптик. Так і
пішло… Із клаптикового полотна вийшли ковдри, подушки, серветки. І всі,
кому вони діставалися, відчували неймовірне тепло у своїх душах, і ніколи
життя їм не здавалося пустим і марним.
- Збирання полотна з клаптиків, аплікація з тканини, стьобані вироби
здавна існували в багатьох народів світу. Ковдру, декоровану вишивкою,
вважали модною прикрасою домашнього інтер’єру. Обрізки, що залишилися
після крою одягу, не викидали, а використовували для створення інших
виробів. Великими фрагментами декорували вовняні або лляні тканини в
техніці аплікації. Найдрібніші залишки зшивали одне з одним, утворюючи
єдине полотно.
(Демонстрація виробів з тканини у техніці «хурама» майстринь селища
Старий Крим)
38. 38
V. Практична частина заняття
- Аплікація - це вид художньої діяльності, коли зі шматочків шкіри,
тканини або паперу вирізують фігурки, а потім наклеюють на основу - фон. При
цьому матеріалом - основою, як правило, служить дерево, щільний папір або
картон.
Сьогодні ми виготовимо закладку для книжки. Вона може бути
використана вами для підручників, так і гарним подарунком рідним або
товаришам.
Яке призначення закладки? Послухайте вірш, і ви про все дізнаєтесь.
5 учень
Щоб у книжці без вагання
Швидко нам знайти сторінку,
Необхідну для читання,
Де чомусь зробив зупинку.
Щоб завдання пам'ятати,
Сторінок не загинати,
6 учень
Зайвий раз їх не гортати,
Щоб завжди книжки тримати
У належному порядку,
Треба в них постійно мати
Отакі зручні закладки.
1. Аналіз зразка виробу. (Демонстрація закладок)
- Для виготовлення основи закладки використаємо тонкий кольоровий
картон. Закладки оздобимо геометричним орнаментом з квадратів однакової
величини та папір різних кольорів, на зразок «хурами», яку щойно ви бачили у
нашому шкільному музеї.
2. Інструктаж виготовлення виробу.
39. 39
Закладка для книжки виготовляється у такій послідовності:
1. Розмітьте і виріжте смужку кольорового картону для основи закладки.
2. Розмітьте і виріжте смужки з кольорового паперу для виготовлення
геометричних фігур.
3. Візьміть одну з кольорових смужок, розмітьте та відріжте квадрати.
4. Заготовте потрібну кількість геометричних фігур.
5. Розкладіть на основі геометричні фігури, помітьте їхнє положення, а
потім наклейте.
3. Інструктаж з техніки безпеки під час виготовлення закладки.
(Нагадування правил користування ножицями, клеєм).
4. Самостійна робота учнів.
5. Аналіз дитячих виробів.
40. 40
VI. Підсумок заняття. Рефлексія.
- Сьогодні ми знайомилися з декоративно-ужитковим мистецтвом,
розповсюдженим у селищі Старий Крим, познайомилися з новим видом
ремесла - клаптикове шиття у техніці «хурама», навчилися виготовляти та
оздоблювати орнаментом закладки для книжок.
- Яким є призначення закладки? Чи достатньо вам однієї закладки?
Удома ви зробите ще декілька закладок, але оздобите їх іншим орнаментом.
Вправа «Мікрофон»
- Поділіться враженнями від почутого і побаченого під час екскурсії до
шкільного музею. Що найбільше вразило та запам’яталося?
VII. Прибирання робочих місць.
41. 41
Історія розвитку українських народних рушників
(комбінований урок, 8 клас)
Мета:
навчальна :
ознайомити учнів з історією вишитих рушників;
переконати учні, що вишитий рушник, виконаний власноруч, стане
особливо цінною річчю, адже він виконаний в індивідуальній, неповторній
манері і яскраво відображатиме особистість свого творця;
Виховна :
виховувати відповідальність;
старанність;
працьовитість;
бережливість;
любов до праці;
охайність;
почуття прекрасного.
Розвиваюча:
викликати інтерес до відродження національної культури,
розвивати пам'ять, мислення.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Привітання з класом.
ІІ. Перевірка домашнього завдання: актуалізація та корекція опорних
знань учнів:
-Що ви знаєте про історію вишивання народних рушників ?
42. 42
-Які знаєте види рушників ?
ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів :
Український рушник – наш давній символ, прадавня традиція. Він має
таку ж давню історію, як і наш народ, був невід’ємною частиною його буднів і
свят, ритуалів.
Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які крім
декоративного навантаження , мали великий образно-символічний зміст.
ІV.Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
V.Вивчення нового матеріалу.
Одним із символів , за яким можна впізнати Україну серед сотні інших
держав, є вишивка. Це і вишиті кольоровими нитками рушники, і гаптовані
сорочки жінок і чоловіків, і інші предмети домашнього вжитку.
Вишивка була відома з прадавніх часів. Про це свідчать кам’яні «скіфські
баби», на яких було добре видно схематичні зображення вишивки в нижній
частині одягу та на манжетах рукавів.
На фресках Святої Софії у Києві зображені чоловіки та жінки в одязі з
вишивкою на рукавах.
Вишиваним рушником українці не лише зустрічали гостей , а й
проводжали в дорогу. Мати давала рушник – оберег синові, а донька з малих
літ готувала власні рушники, з якими пов’язувала надії на кращу долю. На
полотнищі рушника часто вишивали дерево роду. Цей узор передавався з
покоління в покоління: при народженні хлопчика до мережива материнського
рушника додавали листочок, при народжені дівчинки – квіточку.
Вважається , що смуга полотна обгортає, захищає людину, а якщо на ні
вишиті знаки – обереги, захисна сила її зростає.
Рушник в українській культурі – це прямокутний шмат лляного чи
конопляного полотна, що має а кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні
43. 43
вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї предків,
несуть інформацію про добро, достаток, здоров’я.
Рушники є символом матеріальної культури, важливою складовою
обрядів та ритуалів. Вишивати рушник – давній український звичай.
Історія рушника
Рушник супроводжував селянина протягом усього життя – і в радості, і в
горі. Він завжди був символом гостинності – на ньому підносили дорогим
гостям хліб-сіль.
Рушник виконував і важливу образно-символічну літургійну роль у
християнській обрядовості.
Він був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про
дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
«Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя , на долю дала».
Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
Рушники дарувались у дорогу не випадково. За дослідженням етнографів,
семантика рушника (полотна) розкривалась у значенні дороги, пов’язаної із
світлим радісним життєвим початком, з одного боку, і переходу в інший світ – з
другого.
Існували подарункові рушники, які дарували на пам'ять , зокрема їх
використовували під час проводів рекрутів, обвішуючи ними новобранців з
голови до ніг на знак побажання щасливої дороги та найскорішого повернення.
Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці
рушники дарували майстрам.
Особливу роль відігравав рушник у весільній обрядовості як один з
найважливіших атрибутів. З малечку дівчата вчилися вишивати і прясти,
згодом старанно готували собі посаг, ретельно заповнюючи весільні скрині, де
44. 44
серед сорочок, тканих виробів містилося багато вишитих рушників. Кожна
дівчина вишивала на посаг не менше 12 рушників , а іноді і більше.
Кількість рушників, які приготувала дівчина була ознакою
працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то
йшлося про ледащу, а якщо «скриня повна рушників»,- це свідчило про
хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.
Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся
родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль
тих же святих образів. Із запровадженням християнства вони не зникли, а разом
почали співіснувати з іконами, слугуючи для них прикрасою. Напевно відтоді
стало применшуватись значення рушника, зводячись лише до його
декоративної функції.
Види рушників
У ХІХ ст. існували такі види рушників :
- Божник – рушник для оздоблення ікон ;
- Кілковий – багато вишитий рушник для ікон , картин ;
- Плечевий – рушник, що пов’язували через плече сватам у шлюбних
обрядах ;
- Подарунковий – дешевий рушник для весільних подарунків ;
- Утирач – рушник для витирання рук, те ж саме, що й сучасний
побутовий рушник;
- Стирок – рушник для витирання посуду.
Образно – символічне значення
Вишиті рушники поширені в сучасній Україні як неодмінний атрибут
народного побуту , весільної та святкової обрядовості, як традиційна окраса
селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходяться без
рушників, які, крім декоративного призначення, мають великий образно-
символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає
45. 45
іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних
символічних значень.
Рушник супроводжує українця протягом життя і в радості, і в горі.
«Хатинка без рушника, що сім’я без дітей»,- говорили в народі. Майже в
кожному, навіть найбіднішому житлі, завжди на видноті висіло декілька видів
рушників.
Простий , невибагливо прикрашений рушник висів у кожній сільській
хатині біля порогу на кілочку. Ним витирали руки, з ним доїли корову,
поралися біля печі.
В Україні поширений є звичай накривати рушником хліб на столі, діжку,
де місили тісто для хліба, паски і крашанки, які на Великдень несли святити до
церкви.
Рушник був символом гостинності й доброзичливості. Перед тим, як
запросити гостя до столу, господиня вішала йому на плече чистий утирач і
лила на руки воду з кухля.
Красиво вишитими рушниками прикрашали кімнату. Їх вішали над
вікнами, над дверима. Такі рушники називалися «обереги». Вони оберігали
житло від злих сил. Найошатнішими рушниками прикрашали ікони. Їх
називали «божники».
Без рушників не відзначалася жодна значна подія в житті людини. На
рушниках подавали хліб почесному гостеві. У рушник загортали
новонародженого , з рушниками проводжали в останню дорогу.
Значне місце посідав рушник і під час весільних обрядів. На рушник
ставали молоді під час вінчання.
Яких тільки прийомів вишивання , орнаментів й узорів не зустрінеш на
українських рушниках!
46. 46
Відомо понад 100 технік вишивання. Кожен рушник має свої особливості
техніки виконання , поєднання кольору залежно від того, в якій місцевості був
виготовлений.
Із розвитком суспільства багато народних традицій та звичаїв відходять у
небуття. Та вишитий рушник і донині відіграє особливу роль у житті українців.
Рушник – це символ України, що є предметом гордості нашого народу.
VI.Узагальнення та систематизація набутих знань, виконання учнями
тесту.
VII.Підсумок уроку.
Повідомлення оцінок учнів.
Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків при роботі учнів.
VIІI.Домашнє завдання.
Підготувати доповідь про «Весільні рушники в українській народній
вишивці».
Додатки
50. 50
Історичні джерела. Речові історичні джерела
( урок історії, 5 клас)
Мета:
ознайомити учнів з історичними джерелами, для достовірного
відображення минулого;
розвивати вміння висловлювати свою думку, діставати інформацію з
речових джерел;
сприяти зацікавленості історією свого народу;
виховувати повагу до спадщини нашого краю.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування умінь і
навичок.
Місце проведення уроку: клас та шкільний історико-етнографічний
музей.
Обладнання:
експонати історично-етнографічного шкільного музею СШ №46.
відеоролик «Визначні місця селища Старий Крим. Карта України».
Форма уроку: екскурсія
Очікувані результати:
пояснювати та застосовувати у власних висловлюваннях, поняття
«Історичні джерела»;
наводити приклади речових джерел;
висловлювати міркування про значення археології в історичних
дослідженнях, необхідності збереження історичних пам’яток.
Основні поняття: історичні джерела, археологія, експонат, експозиція,
скарб, нумізматика, музей, реставрація.
Хід уроку
51. 51
І. Організаційний момент
Повідомлення теми та цілей уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Історія – це наука яка вивчає життя людей від найдавніших
часів до сьогодення. Сьогодні ми вирушимо в подорож «наше минуле»
Оберімо вид транспорту, яким краще буде подорожувати. Ми вважаємо,
що потяг найкращий транспорт для мандрівок.
Потяг має окремі вагончики і місця для багажу нових знань без якого ми
не зможемо рухатись в правильному напрямку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
За селищем Старий Крим є криничка, джерело. Всі знаєте де воно?
Згадайте, чи смачна вода з цього джерела? Джерело – це місце звідки черпають
воду яка вкрай необхідна для життя людини.
Запитання:
- А як на вашу думку, що таке історичні джерела? З яких джерел учні
черпають знання про минуле людей?
- Про будь-яке минуле можна дізнатись за допомогою історичних
джерел. Чи можуть історики відтворити минуле, коли свідків подій вже нема.
Де взяти інформацію?
Робота зі схемою. На дошці намальована схема «Історичні джерела».
Речові Писемні Усні
52. 52
Будівлі, меблі,
посуд, зброя, знаряддя
праці, одяг, рештки
людей і тварин тощо
Наскальні
малюнки, глиняні
таблички, берестяні
малюнки, літописи,
документи, книги,
карти тощо
Казки, легенди,
міфи, прислів’я, пісні
тощо
Учитель: Речові джерела розглядаємо на прикладі споруд селища Старий
Крим.
Показ відеоролика «Визначні місця селища Старий Крим» (2 хв) з
коментуванням вчителя.
Бесіда: Про які види історичних джерел ви дізналися?
Що таке речові джерела?
Вирушаємо потягом до шкільного музею. (1 хв)
Музей – це установа де зберігають пам’ятки минулих часів з різних
галузей культури.
Речові джерела вивчає наука археологія. Археологи знайдені речі
реставрують, вивчають та посилають до музею.
Виставлений предмет у музеї це експонат. А виставлені експонати в
певному порядку - експозиція.
Учні розглядають в музеї експонати - монети грецьких міст.
Інформацію яку підготовив учень заздалегідь розкриває цікаві дані про
наших далеких предків-переселенців.
Греки карбували власну монету - «дельфінки», які попали в наш музей з
півострова Крим. Наука, яка вивчає стародавні монети називається
нумізматика.
Бліц – обговорення.
1. Про що історикові можуть розповісти монети?
53. 53
2. Як називається наука, яка досліджує монети?
3. Який народ виготовляв найдавніші монети знайдені на теренах
нашої держави?
4. Що таке скарб? Чи тільки монети потрапляють в скарби?
Учні розглядають експозицію «Козацькому роду – нема переводу», де
отримують інформацію від учня-екскурсовода про археологічні знахідки на
місці колишнього козацького зимівника, який знаходився за 10 км від селища
Старий Крим.
Перед нами такі предмети: козацькі ножі, монети, глиняний посуд, хрест,
обручка тощо.
Учитель: Подумайте. Як археологічні пам’ятки можуть розповісти про
життя людей?
ІV. Узагальнення і систематизація знань, умінь
Словникова робота (повторення нових понять).
Бесіда.
1. Де зберігаються історичні пам’ятки та що таке музей?
2. Навіщо люді створюють музеї?
3. Що найбільше вам запам’яталося з музейного уроку?
4. Чи виникло у вас бажання поділитися своїми враженнями з друзями
і близькими?
V. Завершальній етап
Повідомлення та інструктаж домашнього завдання.
Виконайте одне із завдань з підручника на сторінці 65. Вивчити нові
поняття, прочитати параграф 8.
54. 54
Επίσκεψη στο σχολικό μουσείο
(урок-екскурсія з новогрецької мови, 10 клас)
Даний урок сприяє формуванню соціокультурної компетенції учнів,
вихованню в них активної громадянської позиції, поважного ставлення до
історії, культурних цінностей, морально-етичних норм свого та інших народів.
Цьому допомагають використані інноваційні форми та методи. Дана розробка
пропонується для використання вчителями на уроках новогрецької мови в
загальноосвітніх школах або в ролі позакласного заходу із країнознавства.
Цілі:
практична: удосконалювати навички вживання у мовленні вивчених
лексичних одиниць та граматичних структур, навички читання,
аудіювання, вміння пристосовуватись до роботи в групах, до обміну
інформацією;
освітня: поширювати кругозір учнів, збагачувати їх знання з історії та
культури Греції та греків Приазов`я;
розвиваюча: розвивати увагу, образну та емоційну пам'ять, монологічне
та діалогічне мовлення, вміння вилучити необхідну інформацію;
виховна: виховувати культуру спілкування та потреби в практичному
використанні мови, виховувати поважне ставлення до історії та культури
всього світу, повторити правила поведінки у музеях.
Тип уроку: урок застосування навичок і вмінь
Обладнання:
малюнки із зображенням музеїв світу;
схема на дошці («Асоціативний кущ»);
картки для об’єднання в групи;
таблиця на дошці для повторення правил поведінки у музеях;
55. 55
підручник «Μαθαίνω Ελληνικά»;
6 Τ-β.
Хід уроку
І. Початкова частина уроку.
1. Організаційний момент0:
- Καλημέρα, παιδιά! Τικάνετε;
- Ποιός λείπει σήμερα;
2. Фонетична зарядка:
- Η Ελλάδα ποτέ δεν πεθαίνει
Δεν τη σκιάζει φοβέρα καμιά
Μόνο λίγο καιρό ξαποσταίνει
Και ξανά προς τη δόξα τραβά.
3.Перевірка домашнього завдання:
(слухання діалогів у парах , складених за зразком підручника,стор.191)
ІІ. Основна частина уроку.
1.Актуалізація знань.
Стратегія «Асоціативний кущ». Ключове слово - культура
-Τώρα εμείς πρέπει να γράψουμε στον πίνακα όλες τις λέξεις, που μας έρχονται
στο μυαλό, όταν λέμε την λέξη πολιτισμός;
56. 56
Вчитель: Σήμερα θα μιλήσουμε για μουσεία. Θα θυμηθούμε ποιά μουσεία
υπάρχουν, ποιά έχετε επισκεφτεί και θα κάνουμε μια επίσκεψη στο σχολικό μουσείο
μας.
2. Закріплення засвоєного раніше матеріалу.
1) виконання завдань підручника:
- вправа 1α, стор.182
Завдання: дібрати до кожної назви музею відповідний експонат,
зображений на малюнку.
- вправа 1β, стор.183
Завдання: на малюнках зображені музеї світу із назвами, треба визначити,
у якому з них можна побачити те, про що йдеться у реченнях.
3. Робота в групах. Методика «Джигсоу-1»
Читання тексту « Πρώτη φορά σε μουσείο»
ΠΟΛΙΤΙΣΜΟΣ
57. 57
Клас ділиться на групи з принципу випадковості. Вчитель готує до уроку
картки з історичними пам’ятками різних країн,кожен отримує одну картку.Діти
об’єднуються за належністю пам’яток до однакової країни.
Текст поділений на 3 частини. Кожна група знайомиться зі своєю
частиною, потім представник кожної групи ділиться інформацією з іншими.
Перевірка засвоєння змісту всіма учнями. Кожна група повинна поставити
по 1-2 питання до своєї частини.
Вчитель: Θα δουλέψετε σε ομάδες. Για να χωριστείτε σε 3 ομάδες πρέπει να
πάρετε τα καρτελάκια. Τα παιδιά, που έχουν όμοιες εικόνες, ανήκουν στην ίδια
ομάδα.
Κάθε ομάδα διαβάζει το δικό της κομμάτι. Μετά ένα άτομο από την κάθε ομάδα
πρέπει να περιγράψει το κομμάτι του στις άλλες ομάδες. Στο τέλος κάθε ομάδα θα
φτιάξει τις ερωτήσεις για το κομμάτι της, ενώ οι άλλοι μαθητές θα απαντούν.
4. Виконання післятекстових вправ.
1) робота в зошитах (впр.1, стор.196)
Завдання: вставити пропущені у реченнях слова
2) вибіркове читання (впр.2, стор.196-197)
Завдання: знайти та прочитати у тексті речення, що підтверджують подану
у вправі інформацію.
5. Підготовка до екскурсії у шкільний музей
1) повторення правил поведінки в музеї
Заповнення таблиці на дошці за питаннями вчителя:
-Οι επισκέπτες μπορούν να μιλήσουν δυνατά στο μουσείο;
-Οι επισκέπτες απλώς παρατηρούν τα εκθέματα;
-Οι επισκέπτες απαγορεύετε να αγγίζουν τα εκθέματα;
-Τα εκθέματα σχεδιάζονται ειδικά για τους επισκέπτες;
-Οι επισκέπτες μπορούν να δημιουργήσουν δικά τους εκθέματα;
ΣΕ ΜΟΥΣΕΙΑ
58. 58
6. Екскурсія до шкільного музею.
1) Розповідь вчителя про історію створення шкільного музею.
-Το 2002 στο σχολείο μας δημιουργήθηκε το ιστορικό και λαογραφικό μουσείο
του χωριού μας Στάριї Κριμ, στο οποίο το σύνολο των εκθεμάτων είναι πάνω απο
500.
Το μουσείο συνεργάζεται με μια ομάδα η οποία αποτελείται από μαθητές του
σχολείου μας. Καθοδηγείται απο την δασκάλα της ιστορίας Ναμετσενιούκ Γαλίνα.
2) Розповідь екскурсовода (вчителя історії Наметченюк Г.В.) щодо
експонатів шкільного музею.
3) Словникова робота:
ο σοφάς – тахта
η σκευή κουζίνας – кухонне начиння
το σεντούκι – сундук
το σίδερο – праска
η λαμπάδα - лампада
4) Розповідь вчителя.
Ο σοφάς
ΝΑΙ ΟΧΙ
59. 59
Αυτό είναι ο σοφάς. Ο σοφάς καταλάμβανε το μισό χώρο του δωματίου των
σπιτιών των ελλήνων του Στάριι Κριμ και περνούσαν τον περισσότερο χρόνο τους
εκεί.
Όταν θέλανε να φάνε έβαζαν το μικρό τραπεζάκι πάνω στο σοφά και έτρωγαν,
μετά το έβγαλαν. Αν ήθελαν, ξάπλωναν πάνω σ`αυτόν.
Η σκευή κουζίνας
Πολλά από τα πράγματα που υπάρχουν στο μουσείο είναι σκευή κουζίνας
απ`τα οποία περισσότερα είναι ξύλινα και υπόλοιπα πήλινα στα οποία έβαζαν
διάφορα προїόντα τους όπως π.χ. γάλα, τυρί, γιαούρτι και άλλα.
Το σεντούκι
Αυτό είναι το σεντούκι. Μέσα σ`αυτό έβαζαν κυρίος τα καλά τους ρούχα,
υφάσματα, την προίκα των κοριτσιών, τα σαβάνα τους.
ІІІ. Заключна частина уроку.
1. Підведення підсумків
-αιδιά, σας άρεσε το μάθημά μας;
- Τι σας άρεσε περισσότερα;
- Τι καινούριο μάθατε;
- Τι μπορείτε να πείτε για το σχολικό μας μουσείο;
- Υπάρχουν κάποια παρόμοια πράγματα στα σπίτια σας;
2.Оцінювання.
3. Домашнє завдання: скласти усний твір по темі: «Το μουσείο του σχολείου
μου».
60. 60
Народна музика в житті греків селища Старий Крим
(урок-лекція, 7 клас)
Мета:
ознайомлення учнів з народними музичними інструментами;
прищеплення інтересу до музичної спадщини;
знайомство з сімейними музичними ансамблями і вокальною спадщиною
греків-урумів.
План:
1. Характерні ознаки фольклору
2. Особливості інструментальної музики греків-урумів
3. Інструментальні сімейні династії
4. Урумська народна пісня, як відображення історичного розвитку
народу.
І. Характерні ознаки фольклору
Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. - суперова народна мудрість; народне
знання), або традиці́йна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і
музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про
життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок,
уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.
Фольклор - сума створеної народом та існуючої в народних масах культури
на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні,
інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок),
танець.
Термін «фольклор» вперше був введений англійським вченим Уільямом
Томасом у 1846 році для визначення як художньої (танці, музика, література),
так і матеріальної (одяг, житло) культури народу.
61. 61
Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа
усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій,
виразник народної самосвідомості.
ІІ. Особливості інструментальної музики греків-урумів.
Інструментальна музика урумів і взагалі греків багата та різноманітна, її
коріння уходить в давнину. Інструментальну музику поділяють на такі розділи:
Той авалари – обрядова весільна музика, кожна зя кої має свою назву,
призначення та місце у весіллі. Це такі мелодії “Куреш аваси” – танець
боротьби, «Шабаш аваси» – мелодія прийому подарунків, «Харшилав аваси» –
мелодія зустрічі гостей, «Ош дельди аваси» – вітальний танець. У сучасний час
ці мелодії майже зовсім не виконуються бо молоді музиканти не знають цих
мелодій, але в с. Сартана зараз існує інструментальний ансамбль «Сартанські
самоцвіти», який розшукує, відроджує старовинні мелодії та виконує їх на
сучасних весіллях та святах.
Агир ава – повільний танець, в давні часи його називали танцем чоловіків,
але згодом їх стали танцювати і жінки. Агир ава – виконувався повним складом
ансамблю, але іноді грали окремі інструменти.
Хайтарма – один з яскравіших, найпопулярніших; швидкий
темпераментний танець, у розмірі 7/8 або 7/16. Мелодії типа «Хайтарма»
зустрічаються також у інших народів – болгар, молдаван, турок, румин. Але
грецька «Хайтарма» відрізняється більш розвитою формою, різноманітним
ритмом, оригінальністю мелодійних фраз.
Хайтарма зараз звучить завжди на всіх святах у с. Старий Крим. Її
танцюють на дискотеках, у школі, у кафе на весіллі, родинному святі. Цей
танець об’єднує людей всіх національностей, як мешканців села, так і їх гостей.
Виконання «Хайтарми» потребує від музикантів великої віртуозності і
пов’язано з труднощами її виконання для музикантів інших національностей.
«Хайтарма» має різні назви: старокримська Хайтарма, «вихід з Криму»,
