Презентація призначена для вчителів, студентів вищих навчальних закладів

1. Виконала:
Студентка 52МЕІМ групи
Калюжна Наталія Сергіївна

2. 
Освіта, яка не вчить жити успішно
в сучасному світі, не має ніякої цінності.
Кожен із нас приходить у життя з природженою
здатністю жити успішно й щасливо.
А ми повинні збагатити цю здатність
знаннями і навичками, які допомогли б
нам її реалізувати якомога ефективніше.
Р.Т.Кіосакі

3. В „Українському педагогічному словнику” особистісний
підхід визначено як послідовне ставлення педагога до
вихованця як до особистості, 
як до самосвідомого
відповідального суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта
виховної взаємодії. Це базова ціннісна орієнтація педагога,
яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною й
колективом.

4. 
Особистісний орієнтований підхід – основа нової
філософії – ґрунтується на принципі центрації виховання
в розвитку особистості і передбачає передусім визнання
пріоритету особистості, який повинен стати основою
ідеології суспільства у сфері виховання, ціннісною
орієнтацією. Принцип центрації виховання на розвиток
особистості вимагає демократичного стилю взаємодії
суб’єктів, його гуманізації.

5. Аналіз останніх наукових досліджень з приводу особистісно-
орієнтованого підходу свідчить, що в даному аспекті існує кілька
напрямків:

 розкриття „парадигмальної формули” сучасного
гуманістичного підходу (І.А.Зязюн, С.І.Подмазін, А.Маслоу);
 визначення засобів особистісно-орієнтованого навчання і
виховання учнів та студентів (І.Д.Бех, О.В.Бондаревська,
В.І.Євдокімова, О.С. Падалка та ін.);
 формування творчої особистості майбутнього вчителя
(В.І.Андрєєва, Д.Б.Богоявленська, Н.В.Гузій, В.А.Кан-Калік,
Н.В.Кічук, В.О. Моляко).

6. В залежності від характеру змісту цього ведучого інтересу
можна намітити сім основних центрацій вчителів у
педагогічній ситуації (і педагогічної реальності в цілому):

 1 - на інтересах (потребах) власного «Я», «егоїстична
цент рація»;
 2 - на інтересах (вимогах) адміністрації, керівництва
або «бюрократична цент рація»;
 3 - на інтересах (думці, поглядах) своїх колег , або
«конформна цент рація»;
 4 - на інтересах (запитах) батьків учня, або
«авторитетна цент рація»;

7. 
 5 - на інтересах (вимогах) засобів навчання та
виховання, або «пізнавальна цент рація»;
 6 - на інтересах (потребах) учнів, або «альтруїстична
цент рація»;
 7 – на інтересах (проявах) своєї сутності та сутності
інших людей (адміністрації, колег, батьків).

8. 
Центрація вчителя — це не просто його
спрямованість, але і заклопотаність тими чи іншими
учасниками навчально-виховного процесу, своєрідна
психологічна спрямованість, оберненість учителя до
них і, отже, служіння їхнім інтересам.

9. ВИХОВАТЕЛЬ У КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНО
ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ В ШКОЛІ

Вихователь змушений щоразу немовби по-новому будувати
свої стосунки з вихованцем, особистісний момент утворює
центр особистісно розвивальних технологій, а не просто
умову їх реалізації.
Характер сприйняття дитиною виховних впливів залежить
від того, як вона сприймає особистість вихователя, від якого
виходить виховна дія, і яке ставлення до нього у неї виникає.

10. 
Роджерс показує, що по всіх дев'ятьох показниках, що
діагностувалися в учнів (академічні досягнення, Я-
концепція, відношення до школи, креативність,
конформність, допитливість, тривожність, локалізація
контролю, кооперація), у переважній більшості досліджень
гуманістичне навчання виявилося більш успішним і
ефективнішим, ніж традиційне.

11. Принципи традиційної й гуманістичної «центрованої на
світі дитинства» парадигми (по А.Б.Орлову)

 Принцип субординації ;
 Принцип рівності;
 Принцип монологізму;
 Принцип свавілля;
 Принцип контролю;
 Принцип дорослішання;
 Принцип ініціації;
 Принцип деформації;
 Принцип прийняття
 Принцип єдності
 Принцип діалогізму.

12. ЗМІСТ І МЕТОДИ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО
ПІДХОДУ

У науковий період становлення особистісно
орієнтованої освіти великого значення набувають погляди
таких відомих українських педагогів і психологів XIX
століття, як К.Д. Ушинського, М.М.Ланге,
І.О.Сікорського, а у XX столітті - А.С.Макаренко і
В.О.Сухомлинського.

13. 
За принципом гуманізації, як про це
свідчать дослідження Г.О.Балла, цілі,
зміст, форми і методи освіти, в тому
числі і професійної, мають
орієнтуватись на особистість учня, на
олюднення її розвитку

14. 
Зміст особистісно зорієнтованої освіти насамперед
спрямований на задоволення внутрішніх потреб людини,
тобто, потреб її буття, особистісного існування: свободи і
вільного вибору свого світогляду, дій, вчинків, позицій,
самостійності і самореалізації, самовизначення,
творчості тощо. Зміст особистісно зорієнтованої освіти
повинен включати все, що потрібно людині для
формування своєї особистості, тобто те, що допомагає їй
продукувати власне життя.

15. 
Для досягнення цих цілей у змісті особистісно
орієнтованої освіти С.І.Подназін виділяє світоглядну і
праксеологічну складові. Складова змісту особистісно
орієнтованої освіти - це таке системне інтегрування
знань, цінностей, переконань, яке забезпечить
формування цілісного світогляду особистості.

16. 
Такий світогляд у наукових роботах визначається як
ноосферний світогляд. Центром такого світогляду є
визнання особистості планетарним, космічним явищем,
сутність якого полягає у формуванні «ноосфери» —
сфери розуму, а отже, сфери людини співчутливої,
діяльної, відповідальної — людини як сформованої
особистості.

17. 
Становлення ноосферного
світогляду особистості стає
необхідною умовою нашого
майбутнього, оскільки, як писав
В.І.Вернадський: "Перед його
(людства) думкою і трудом
постає питання про перебудову
біосфери в інтересах вільно
мислячого людства як єдиного
цілого".

18. 
«Особистість, — пише І.Д. Бех, — це така сутність,
яка протистоїть будь-якому насильству. Свобода
особистості пов'язана з почуттям її гідності, яке має
сильну вираженість. Приниження гідності надзвичайно
ранить особистість».

19. 
Приймаючи революційні виклики сьогодення, розвинені
країни світу, зокрема західноєвропейські, вдалися до
активного реформування своїх освітніх систем. Ще на межі
70-х років (з піднесенням другої хвилі НТР) розпочалися
переосмислення та якісне оновлення принципів побудови та
діяльності освітніх систем цих країн та модернізація форм їх
взаємодії із соціальним довкіллям.

20. 
На початку XXI ст. на передній план у системі освіти
вийшло завдання розвитку саме особистісних якостей
суб’єктів навчального процесу – учнів, студентів,
учителів і викладачів вищої школи.

21. 
Загальним напрямком цього стало посилення
тенденцій гуманізації, демократизації, егалітаризації
загальних засад її функціонування. Водночас відбувалися
збагачення, урізноманітнення організаційних і
методичних форм їхньої діяльності разом з посиленням
значущості єдиних вимог і стандартів щодо базових
показників змісту та якості освіти.

22. 
Особистість стає нині метою освіти взагалі і
математичної зокрема. Функції освіти полягають у тому,
щоб засобами розвитку особистості забезпечити
саморозвиток суспільства.

23. 
К. Ушинський понад 100 років тому писав:
«Лише особистість може впливати на розвиток і
становлення особистості, тільки харатер може
утворити характер»

24. 
Організацію навчання будь-якої дисципліни, розвитку й
виховання слід спрямувати на формування та актуалізацію у
студентської молоді зазначених рис і якостей на підставі
порівняння власних результатів з еталонами, такими як:
 Відкритість для нової інформації, нестандартних
способів розв’язання завдань і прийняття рішень;
 Налаштованість на всебічний аналіз і осмислення
інформації, що надходить, на виявлення внутрішніх
особливостей і причин різних явищ.

25. Список використаної літератури

1. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі:
Навч. Посіб. – К.: Вища шк., 2005. – 239 с.
2. Бех І.Д. Інваріації сосбистісно орієнтованого підходу до виховання
дитини. Поч. школа № 2., - 2001. 3-7 с.
3. Бал Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти:суспільна
актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна
професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи // За
ред.І.А.Зазюна.- Віпол.- С.134-157.
4. Подназін С.І. Становлення феномену особистісно-зорієнтованої освіти //
Професійне становлення педагогічних працівників. Запоріжжя, ЗОІУВ.
1997. с. 120-126.

26. 