1. Слов'янська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4
Слов'янської міської ради
Поетичний альманах № 1
літературної студії
(номінація «Літературна кав'ярня)
2015 р.
2. Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертнийдотик до душі.
Ліна Костенко
Проби пера учнів
Поезію слід шукати не в поєднанняхслів, а в атмосфері,
яку створюють ці поєднання.
Еміль Верхарн
3. 3
Поезія! Не підлягає сумніву, вона відіграє одну з провідних ролей у духовному
збагаченні людини.
А що ж таке поезія? Існують різні погляди, у кожного своєсприймання. Для одних -
це знімок з їх поточного, емоційного стану. Для інших - спробависловити свою
думку стосовнодеякого наболілого питання. А хтось просто захоплюється красою
оточуючогосвіту і пише вірші, як художник створює свої полотна- щиро, мальов-
ничо і неповторно!
Основна мета створенняальманаху- знайти таланти у нашій школі, дати
можливість розкритися їм на повну силу!
Поціновувачі сучаснихпоезій, сподіваємося, витакож зможете знайти для себе на
сторінках нашого альманаху вірші, котрі не залишать вас байдужими.
Для мене, як керівника літературної студії, метою є надати можливість творчо
реалізуватися тим, хто відчуває у собісили, натхнення і бажання створювати
поезії і ділитися своїминадбаннямизі своїмитоваришами, а також знаходити нових
друзів.
З-під пера моїх вихованців народжуються хай ще не зовсім досконалі, проте щирі,
зігріті патріотичною любов’юдо пісенного Ріднокраюліричні поезії, наповнені
глибоким змістом, в ограненні яскравиххудожніх тропів. Полонить у них простотай
невимушеність, природність викладу .
Наталія Володимирівна Радченко, керівник літературної студії
4. Матусі
Рідна моя матінко, єдина,
Сповнена любові і тепла,
Я для тебе все така ж дитина,
А для мене найцінніша ти.
Кожній мамі низько я вклонюся.
Матір – це найтяжчий труд.
І за кожну матір помолюся,
Рятівницю від незгод і скрут.
Неможливо матір не любити,
Серденько її не знає меж.
Доки я на світі буду жити,
Ти в моєму серціне помреш.
4
КайдашДар'я, 10 клас
5. 5
«Україна – це вільний птах».
Золотеєколосся землі
Під блакиттю небес оселилось.
Пригортали пелюстки джмелів,
вже до заходу сонцеклонилось.
І крізь поле це ледве йде
Босоногадівчинав лахмітті.
Все шукає, та щось не знайде
свого щастя в безмежномусвіті.
Україноюзвали дівчину,
Що так прагне спокійно жити.
«Хоч у полі я сядуй спочину», -
Може, серце не так буде боліти.
До небес розправляєкрила,
Щоб поринути в ніжну блакить,
Та злетіти Вкраїні не сила –
Їй зламали ці крила умить.
Покалічена дівчина знову
вирушає у дальній шлях.
І крізь біль починає розмову:
«Україна– це вільний птах».
6. Чорнобривці
Квітка літа – чорнобривець розквітлана сонці.
Вітер квіточку гойдає тихо у сторонці.
Сонце-диво тягнеться до неба із землі,
Пелюстки запрошують велетнів - джмелів.
Українськаквітка всіх людей чарує,
В світ дитинства оксамитка подорождарує.
Розповсюджуєнавколо ароматказковий,
Залишає в пам'яті спогад той квітковий.
Моя Україна
Безмежні лани і простори,
Бурхливі потокий річки,
Родючії землі і гори,
Стрімкії джерела-стрічки.
Пшеничні поля золотаві,
що тягнуть колосся кудись,
І соняхиті златоглаві,
Що пнуться за сонцем увись.
Все це є у нашій країні.
Природачарує людей.
Чудові пісні солов'їні -
Від Богадістався трофей.
6
7. ***
7
Капнік Олександра,
10 клас
Україно!Дніпр широкий,
Степові простори,
Не жалійте для народу
Слави і волі.
Усміхніться, привітайте,
Дайте гарно жити,
А не вічно за минулим
Все життя тужити!
Відкрийтеся перед нами
Золотіворота!
Ллється пісня солов’їна –
То чарівна нота…
Розлетілися по світу
Чутки про безкраї,
Про безкраї чорноземи
Та квітучі гаї.
Україно!Сад вишневий
Із житом квітує.
Синє небо України
Ніхто не забуде!
Вічна слава України
Буде царювати.
І згадає свого сина
Покинута матір.
8. ***
8
На небосхилі сірі хмари
Обвислитемним тягарем…
Про що я мрію , я не знаю
Хоч одна мрія в мене є.
Розвійтеся усі незгоди!
Проміння сонця – усміхнись!
І настрій вільної свободи
По світу нишком розлетись…
Бо оповив той сум долини
Оті степи, оті гаї…
«Цінуйте, люде, Україну
Як ваші прадіди-діди»!
І як той сум і пояснити?
Ти озирнися, подивись!
Зів’янули на сонці квіти…
Таке ніколи й не наснись!
Наповнив Дніпр широкий
Слізьми, стражданням далечінь
І виніс він в усі протоки
Ту кров у моря величінь.
За що? За віщо? Як? Коли?
В гаю замовкливсі пісні.
За долю кращую? За край?
Хіба?
Ось так все! Обирай:
Живи як жив при «світлі яснім»,
Або страждайза все прекрасне!
9. 9
***
І посміхнеться ще щасливо сонце,
Зігріє всіх знедолених теплом.
Вишневий цвіт подивиться в віконце…
Та поки що здається всеце сном.
Веселка розчинилася над краєм,
Та захололи вмить усі серця.
Ось покотився гуркіт степом-гаєм…
У дім наш увірвалася війна.
Та як там не було б у світі жити,
Свій дім ніколи більше не віддам!
За течією дуже легко плити –
Та вмій своєжиття творити сам.
Переживемо все, бо ми родина,
І вітер ніжно жито колиса.
І заживе незламна Україна
І вічно буде на землі весна!
10. 10
Тузька
У мене є друг – пухнастий та вірний,
На нього покластися можна - надійний.
Чорнявенькісмуги на сірій шерстині…
Поважним є членом моєї родини.
Коли мені сумно - не буду тужити,
Бо сіра ця мордаможе і вмити.
Пісень заспіває ласкавих та теплих,
А потім і вляжеться на нових светрах!
Прокинеться рано - та гайда нявчати,
Пробудить усіх, бо нічого спати!
Ходоюлегкою, біжком непримітним
Пристрибана кухню поснідати ситно.
Ось вже сутеніє і котиться нічка…
Ти йдеш, а на тебе вистрибує кицька.
Маленький котяране хоче лягати,
А твердо він вирішив зараз пограти.
Вдосталь награвшись, він носик вмиває,
Лізе на руки та гучно співає.
Ніколи не мучить його каяття -
Ось таке гарне у Тузькижиття.
11. 11
Навесні помираєкохання…
Навесні помираєкохання…
Навесні розквітає земля…
На душі страшний біль та страждання,
Бо сумна ця для мене весна.
Сиві проліски вже пробудились,
Скільки раз вони вже цвіли!
Та роки в страшнім сні загубились,
А пелюстки зів’яли в землі.
Грім нещадно гуляє степами,
Не зірви той червонийтюльпан.
Може, ми взагалі не кохали,
Бо не вірю вже власним сльозам.
І навіщо обрав ти дорогу,
Що весну затягнула в війну?
Всі молилися Богу потроху -
Я ж кохання як камінь несу.
Тільки знай, що своюБатьківщину
Я найдужче у світі люблю.
Я не зраджусвою Україну,
Хоч без тебе піду по життю.
12. Сбітнєва Софія, 8 клас
Ми однієїУкраїни діти
Кров пролилась - ніхто і не помітив.
Протест у війну поволіпереріс.
Ми однієї України діти,
Тепер немов вселився у нас біс.
Уже забули тут, за що стоять.
Тут барикадивиросли, як гори.
Куди не глянь - усі кричать "вбивать";
Із сліз батьків розлилось ціле море .
По Україні слух пішов:" Війна іде,
не так, як в сорокпершому, оця страшніша."
Усі міста і села вже гудять:
"Ховайся люд, бо буде тільки гірше."
Але на страх даремно час не гаю,
Нема бендер, нема і москалів.
І я надію щиру-щиру маю,
Що українськаправда саме в цім.
12
13. Йшло століття з порядковим "дваодин",
Усе життя звелось до кількох годин,
Розпочатихфразою"час новин,
Але спершу дивімось рекламу":
«Запустили на днях "хюндай",
Що курсує напрямком "війна-рай";
Економіка падає, ти, будь ласочка, підіймай;
Президент і Прем'єр відлетіли до Амстердаму».
За цей рік сталась дивна така градація,
Бо від чорногоне до білого, а до сірого:
Бо нема тут поняття просторуособистого,
Бо разгублених чи загублених ми дітей нація.
Але поки холоне солодкийчай,
Поки серце відстукує ритм чіткий,
Ми всі просимо:"Господи, Божемій,
Україну мою не забудь, бережиїї й захищай".
13
14. Пасічник Юлія, 9 клас
Пасічник Юлія, 9 клас
Осінь
До мене осінь завітала.
Розмаїттям барв вона палала,
Неначе мавка лісова,
Мене зачарувала.
Танком шалених барв отих
Усіх причарувала.
І в житніх постолахсвоїх
Стежиною кружляла.
Тривав недовго цей танок,
Такий багряний, променистий.
Але навіки в пам'яті моїй
Залишиться барвистий…
14
15. 15
Сумна мелодія
Дивлюсь я, дивлюсь, не пригадаю:
Де ділись листочки, що шелестіли в гаю,
Де моє сонце, що зникло за хмарою,
Де моя річка, що здіймалася парою?..
Де моменти всі рідні?!
Де хвилини, почесті гідні?!
Де все те, що плекала я змалку:
Півонії, жоржини, фіалки?
Де всі світлі мої дні?
Може, лежать на чорномудні?
Може, все зникло у когось в журбі?
А, може, воно все у мені…
Осінь
В'яне квіточка мала,
Сохне травинка струнка.
Осінь по лісу ступає,
Свої фарбирозкидає.
Земля пахне сухим листям,
Стоїть калинонька в намисті.
Пташки у вирій відлітають,
Сумно журавлі співають.
Дощ осінній сумно плаче,
І всерединіненаче,
Хтось розбив сльозускляну,
Сльозупечальну і гірку…
16. 16
Свеча
Горела тонкая свеча…
Она бледна и горяча.
Свет поднимался к небесам,
Чтоб было просьбуслышно там.
Она горела и текла,
И плаямя к небу подняла,
Молитву нашу возносила,
И о спасении просила.
Горела сутками она…
Тополя
Тополя руки в небо підійма,
Зелені косистан їй обвивають.
До неба тягнеться вона,
І, кажуть, їй пташки співають.
Вона тягнулась до зірок,
Зі співом линула вона,
Натхненням сповненийбув крок,
І пісня линула нова.
17. 17
Бескоровайна Діана, 10 клас
Ми зможем усе подолати
Час прийде, ворогинаші згинуть,
І настане та мить, що ми будем єдині.
І кохана наша, шляхетна країна
Буде вільна, завжди буде вільна.
Багато значить для неньки свобода.
Задумайся, брате, це ж наша турбота.
Ми зможем усе подолати,
Вільними бути, лихо зламати -
Свободута честь об'єднати.
18. Україну ти об'єднай
Без честі жити також не можна.
Ти подивись, життя наше на що схоже.
Ми роз'єднались…Тиозирнись!
Невже не бачиш, що це зовсім не схоже на рай?
Своюсвободу- не відпускай.
Майбутнє за тобою, ти просто це знай,
Та нікому-нікому його не віддавай!
Невже тобі не шкода усіх тих людей,
Які життя віддавали за тебе кожен день?
Це наша свобода, саменаша турбота!
Я дуже прошу, Україну ти об'єднай!
Відкриєм Україну у своїхсерцях,
Та будем боротись мидо кінця!
18
