4. 3
П е р е д м о в а
Збірник диктантів з української мови укладений на
основі програми середньої загальноосвітньої школи й роз-
рахований на випускників, абітурієнтів і студентів гумані-
тарного профілю.
У збірнику подано 411 художніх, науково-популярних
і публіцистичних текстів 107 авторів. Диктанти різні за
складністю та кількістю слів, при потребі можна викорис-
тати лише частину тексту. У запропонованому матеріалі
є ілюстрації до всіх найважливіших орфографічних і пунк-
туаційних правил, що вивчаються в школі та виносяться
для перевірки на вступних іспитах до вищих навчальних
закладів чи під час тестування.
Переважна частина текстів ще жодного разу не друку-
валась у збірниках диктантів, окремі з них пройшли апро-
бацію на вступних екзаменах до Харківського національ-
ного університету імені В.Н. Каразіна та Національного
фармацевтичного університету.
Тематично тексти розподілено на 3 розділи, озаглавлені
рядками з Шевченкових творів. У першому розділі розміщені
тексти про Україну, мальовничу природу різних її куточків,
заглянути в які нас запрошує сам Кобзар: «Подивіться на
рай тихий, на свою країну…» У другому розділі «Отака-то
наша слава, слава України» — тексти про українців, їхнє
духовне життя, ратні й трудові звершення, минувшину,
сьогодення. Третій розділ присвячений українській мові
й 40 найкращим українським письменникам і поетам, які
багато зробили, «щоб наша правда не пропала, щоб наше
слово не вмирало». До кожної частини дібрані епіграфи із
творів славетних представників красного письменства.
При виборі авторів художніх текстів перевагу надано тим
видатним співцям України, які всією душею сприймали
й відчували слово народне, його багатобарвність і красу.
Серед них найпоетичніші вітчизняні прозаїки Михайло
Коцюбинський, Михайло Стельмах, Юрій Яновський,
Олександр Довженко, Олесь Гончар, Євген Гуцало, Григорій
та Григір Тютюнники.
5. 4
Підбір текстів дає можливість задовольнити різноманітні
вподобання тих, хто навчає, а тим, хто навчається, — отри-
мати корисну інформацію й водночас відчути та оцінити
точність і барвистість, духовність і дотепність, багатство
й мелодійність української мови. Це ж про неї писав Борис
Грінченко:
Ой чим же ти, мій краю, закрасився?
Хіба твоїх дочок, синів красою,
Та піснею, що славна по світах,
Та мовою, барвистою, як квітка,
Могучою, як серед бурі дзвін?
6. Р о з д і л I
Подивіться на рай тихий,
На свою країну…
Здається, кращого немає нічого в Бога,
Як Дніпро та наша славная країна.
Тарас Шевченко
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.
Олександр Олесь
7. 6
Попереджувальні диктанти
1 Країна смутку і краси
Україна... В одному вже тільки цьому слові і для нашого
вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку
й жалю. Україна — країна смутку і краси, країна, де най-
більше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої
любові до народу й чорної йому зради, довгої, вікової героїч-
ної боротьби за волю, в результаті якої — велетенське кладо-
вище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ,
безіменна, невідомо коли й ким складена пісня. Тяжкий сон,
подвійна неволя й темна ніч, як ворон. Тільки Дніпро з очере-
тами, тільки вітер зі степовими могилами шепотіли ночами:
гай-гай... умер прекрасний край...
Україна — це тихі води й ясні зорі, зелені сади, білі хати,
лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки... Україна —
це марні, обшарпані, голодні люди. Ідуть на панщину, чорні
й німі. Ідуть, дітей ведуть... Україна — це царське та пан-
ське безмежне свавілля... Праця до сьомого поту...
Світяться злидні.
Україна — розкішний вінок із рути й барвінку, що над
ним світять заплакані золоті зорі...
Поема жалю й смутку, краси й недолі...
171 слово. (С. Васильченко)
2 На Шевченковій батьківщині
Звенигородський повіт — пишний куточок України, край
садків, Шевченкова батьківщина. Пишна Шевченкова пісня
вилинула з розкішного краю, убраного в чудові старі садки.
Село Кирилівка, де жив і бідував Тарас Шевченко, усе
потонуло в старих садках, неначе в здоровому лісі.
Які пишні села в цім краї бувають весною, коли зацвітуть
садки! Одне село зовсім запало в глибоку долину й неначе
потонуло в білому цвіту садків, як у молочному озері; друге
стоїть на спадистій горі й красується в яблунях та черешнях
8. 7
проти сонця, неначе біле марево в прозорій імлі. Там, десь
на широкій долині, розлився довгий став; кругом ставка над
самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків.
Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, вправлене в срібні
рами, закутані дорогою білою прозорою тканкою. А там далі,
серед зеленого лісу на долинці, стоїть присілок у садках, і зда-
ється, ніби серед лісу схопилось біле полум’я, а здорові груші
та яблуні, подекуди розкидані між зеленими грабами, стоять
у цвіту, наче срібні канделябри, розкидані по лісі.
Із таких пишних садків вилинув, як соловей із гаю,
Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як і ті садки
весняної доби.
186 слів. (За І. Нечуєм-Левицьким)
3 Дивні покої
Куток Круглик стоїть вище від усього Стеблева, на
косогорі, котрий легко піднімається вище та вище вгору.
Широкий косогір неначе луснув і запав посередині. Увесь
Круглик на косогорі до самого верху гори, уся довга запа-
дина серед Круглика — усе потонуло в розкішних садках,
в темній та ясній зелені, а сама середина яру неначе була
закидана густими вербами.
Незважаючи на косогір, колись у тому довгому яру
йшли рядком ставки. Ставки повисихали, і тепер зоста-
лися тільки левади, такі чудові, такі дивні, що на них не
можна було надивитись. Там, де колись були греблі, обса-
джені вербами, тепер зостались тільки рядки старих верб,
пишних, чудових, неначе одна левада була одгороджена од
другої чудовою зеленою стіною, підпертою знизу товстими
колонами. По обидва боки ставків були колись посаджені
верби над самою водою; тепер ті старі верби стоять попід
горами довгими рядками над самими левадами і, замість
води, спускають свої віти на пухку, зелену, густу траву.
Через той довгий рядок левад стелиться маленька сте-
жечка. Підеш серед гарячого літнього дня тією стежечкою
й наче ввійдеш у якісь дивні покої, дивні й кращі від цар-
ських. Ідеш стежкою й неначе переступаєш з одного гар-
ного залу в другий, ще кращий і дивніший.
191 слово. (За І. Нечуєм-Левицьким)
9. 8
4 Комарівка
Недалеко од Керелівки стоїть маленьке село Комарівка.
Дорога в село йде з такої крутої гори, що, їдучи, треба вста-
вати з воза, щоб не перекинутись. Під самою горою блищить
ставок, коло ставка гребля, обсаджена вербами, у кінці
греблі стоїть млин із чорними колесами. Вода ллється на
колеса зверху, обливає їх білою піною й падає довгими пас-
мами в глибоку долину. Кругом ставка ростуть старі садки.
Уся Комарівка зовсім потонула в садках, ніде не видно
ні хат, ні повіток, тільки синій дим із виводів над зеле-
ним морем показує на ті місця, де стоять хати. Густе гілля
позвішувалося з тинів на вулиці й зовсім позакривало хати;
тільки подекуди через листя блищать білі стіни хат, лис-
нять проти сонця вікна, або де-не-де під гіллям сіріє клуня.
Їдеш селом, і тобі здається, що їдеш лісом. Дерево в садках
старе, товсте; черешні здорові, як дуби, груші — як липи,
розложисті яблуні густі, як руно.
У Комарівці, як і в інших невеликих селах того краю,
люди дуже схожі одні на других: і чоловіки, й жінки одна-
кові на зріст, високі, рівні станом. Усі люди гарні, чорняві,
з темними очима. Глянеш на людей, і здається, неначе всі
вони між собою брати та сестри, неначе вони народились
в одній сім’ї.
197 слів. (За І. Нечуєм-Левицьким)
5 Рось
Гляньмо ж із міста вниз, на Рось. Як же там хороше, як
чудово! Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеле-
ними острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу
хвилю з каменя на камінь, то вигинаючи воду, наче шию
лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій, легкій,
як пух, піні. А там, далі, знову зійшлися скелі до берегів,
знову піднялись над водою гори. А за горами розіслалась
широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою.
Рось вирвалася з неволі, мов гадючка, тричі зверетенилась
колінцями по яро-зеленій траві, лиснячи ясною водою, синім
небом, білими хмарками в своєму лоні. Сховалась вона за
скелею, за лісом та горою, за сахарнею, що обперлась боком
10. 9
об скелю, піднявши вгору високий задимлений стовп, мов та
чапля довгу шию в осоці.
А там, за Россю, на роздоллі, попід горами й по доли-
нах розсипались, як та череда, невеличкі біленькі міщан-
ські хатки у вишневих садках, у яблунях та кучерявих
грушах. Городи скрізь пообсаджувані понад Россю висо-
кими вербами, а на ровах росте рядками, густими, як
руно, зелена дереза. Так хороше, так чудово кругом на
низу і на горах.
178 слів. (І. Нечуй-Левицький)
6 Понад Россю
По обидва боки левад через високі стовбури верб видно
на косогорах густі садки. По один бік густі старі груші
вище й вище виганяються по косогорі, неначе густі хмари
наступають згори; по другий бік левади — страшенна
садова гущавина; там, за вербами, густі вишняки, сливи-
угорки злились докупи з широкими кущами бузини та
калини. Хміль ухопився за стовбур високої верби, обмо-
тав її в’язкою, впав на вишню, обплутав увесь верх, пере-
скочив на бузину, обмотав її рясними низками і сховався
десь у сливах та в калині. Сонце било в ту гущавину
навскоси, освічувало її наскрізь, пронизувало її золо-
тими нитками, перероблювало листя на зелене скло. Усе
зелене гніздо світилося наскрізь, пашіло вогнем, теплом.
Червоні кетяги калини під вербами горіли на сонці, як
свічки.
І по обидва боки тих левад, на крутих косогорах, скрізь
видно розкішні старі садки. Садки неначе заглядають
у долину через верхи верб, а ще вище од садків стоять на
самих горах білі хатки й неначе висять на зелених хмарах,
пливуть проти синього неба, як на синьому морі. І всі рядки
старих верб, і всі садки, як темні хмари, і вся розкіш густої
трави по левадах — усе залите гарячим, палким сонцем,
усе блищить та сяє, а з левад унизу видно весь Стеблів, усі
фабрики, далекі голі гори під Корсунем, далекі старі ліси
на покручених горах понад Россю.
167 слів. (І. Нечуй-Левицький)
11. 10
7 Зелений рай
Черкаські степи зеленіли, як море. Дашкович виїхав на
степ, і його обвіяло свіже степове повітря. Після тісного кабі-
нету, після міської душної куряви степи здалися йому зеле-
ним раєм. Повітря було таке чисте й легке, що, здається,
груди не втягали його, а само воно лилося в груди. Дорога
слалась по зеленому степу широким килимом між двома
окопами, на котрих росло високе бадилля петрових батогів,
обсипаних синіми зірками, молочаю, круглоголових будяків.
Широколистий подорожник й оксамитовий шпориш наче сил-
кувались укрити всю дорогу, хотіли одвоювати її од важких
коліс сільських возів. Уся зелена степова скатерть, скільки
можна було скинути оком, була ніби заткана квітками: чер-
воними купами смілки, синіми дзвониками, жовтими степо-
вими тюльпанами, фіолетовим соном. Над степом у синьому
небі вились та щебетали птахи. Край дороги бігали проворні
ховрашки і, побачивши людей, утікали в нори й сміливо
виглядали звідтіль, піднявши вушка вгору. Увесь зелений
степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого
сонця. Прозоре повітря розширяло небокруг далеко-далеко на
всі боки, скільки можна було скинути оком.
Давно бачив Дашкович свій рідний степ. Йому здалось,
що він бачить його вперше. Він не міг одірвати очей од трави,
од неба, встав із воза й пішов пішки.
190 слів. (За І. Нечуєм-Левицьким)
8 Знаки веселого ранку
Надворі виднішало та прояснювалось. Соловейки аж
лящали внизу над Россю, а ліс стояв і неначе через легку дрі-
моту слухав ті дивні співи та дивився на рожеве, блискуче небо.
Олеся сіла на призьбі й похилила голову. Перед нею стояли
стіни лісу; дві стіни сходилися за корчмою докупи, і дорога
пірнала, неначе в чорний льох. Олеся глянула на ту чорну
пляму, і їй знову стало страшно. Розбишаки, вовки, відьми,
русалки й усякі дива приходили їй на думку. Вона одвела
очі од тієї темної продухвини й повернула голову на другий
бік. Збоку коло корчми стояли високі берези; під ними чор-
ніла така сама чорна ніч. Вона згадала всі страшні оповідання
про цвіт папороті, про те, як нечиста сила стереже папороть,
12. 11
яким страхіттям вона лякає людей. Їй прийшли на думку
чорні рогаті дідьки зі страшними чорними цапиними мор-
дами. Олесі здалось, що під березами в темряві блиснули, як
жар, якісь очі. Вона скочила із призьби й вибігла на середину
шляху, що пролягав серед невеличкої галявини. Вище лісу
вже видно було ясну рожеву смугу, той тихий світ прогнав усі
страхи. Олеся підвела очі, зиркнула на той знак веселого ранку
й набралася в ньому сміливості, неначе побачила живих людей.
194 слова. (І. Нечуй-Левицький)
9 Буря
День був гарячий. Сонце сипало полум’ям із високого
неба. На синьому морі плив здоровий корабель, розпус-
тивши всі свої білі вітрила. Гарно й пишно, як білий лебідь,
ледве сунувся корабель по воді. Пишні вітрила понадима-
лись і біліли проти сонця, ніби виткані з дорогого лебеди-
ного пуху, перемішаного зі сріблом.
В одному місці, де небо сходилось із морем, де білів легень-
кий туман, з’явилась чорна пляма. Та пляма все біль-
шала і все наближалась, неначе сунулась морем якась темна
копиця, котра ніби росла й ширшала. Микола почув, що тихе
море задвигтіло під човном, неначе хтось торкнув море з дна.
Темна копиця стала ніби здоровою скиртою та все сунулась до
берега. Тоненький край її заблищав проти сонця, неначебто
срібна каблучка. Білі вітрила на кораблі стали проти неї ще
біліші й блищали, ніби проти чорного поораного поля. На небі
раптом зашуміло й загуло, мовби сосновий ліс на вітрі, а чорна
хмара так швидко росла й бігла, що можна було слідкувати
за нею очима. Море почорніло під нею, і вона в одну мить
мовбито поглинула корабля. З моря побігла хвиля з білими
густими гребенями й почала ніби танцювати кругом човна...
У море впало кілька здорових, важких крапель дощу, а за
ним разом, несподівано загув страшний вітер, кинув човен
угору, як трісочку. Посипався, як із решета, наглий краплис-
тий дощ, а далі полив як із відра. Море застогнало й загуло,
як сосновий бір під час бурі. Берег закутався в туман та в дощ.
Сонце зайшло за хмари. Усе змішалось в одну мить і злилось
докупи: і земля, і море. На морі стало поночі, і тільки вітер
свистів, шипів та ревів, як звір.
185 слів. (І. Нечуй-Левицький)
13. 12
10 Змагання дня й ночі
Місяць скотився над Кучеренкові верби. Із-за лісу, над
сахарнею, тихо зійшла зірка, миготячи срібним світом, наче
веселими очима. Край лісу на темному небі трошки прояс-
нилось. Над широкими сіножатями, над зеленими ярами
встав легесенький туман. Далекий ліс на яру наче хто при-
крив тонкою білою наміткою. Роса почала слатися по землі.
Заплакали зелені верби та лози дрібною росою; трава забі-
ліла під росою, наче обсипана пилом. Із теплої, як літепло,
росяної води встала тонесенька пара, неначе посхилявши
вершечки. Надворі почало свіжішати. Ясний місяць зблід,
засоромившись зірки та червоного ранку. Змагаються між
собою день і ніч. Як глянуть на захід сонця, там починався
ясний, рожевий день. По один бік Росі проти місяця на
скелях, на вербах світив місяць; по другий бік Росі грала
зірка рожевим промінням, обливав усе червонуватим світом
веселий ранок. Хрести на церкві вже залисніли червоним,
вранішнім жаром, а по білих стінах світив місяць жовтим
промінням. Зачервоніли білі гуси, що спочивали на малень-
кому зеленому острівці, кимось не загнані додому.
180 слів. (І. Нечуй-Левицький)
11 Рожева зірниця
Був пишний майський вечір. Сонце заходило за сизу легень-
ку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснючим
обручиком. Синє небо було прозоре та глибоке, неначе вода
коло берега в морі. На небі подекуди плавали білі хмарки, як
білі лебеді, і неначе гралися й розкошували в темному пові-
трі. Небо на заході неначе сміялось, помальоване делікатними
веселими фарбами. Покроплена майським дощиком земля
ніби дихала пахощами весняних майських квіток. Якась делі-
катна, ніби дівоча краса була розлита в тих пишних білих,
синіх та рожевих фарбах та сутінках неба.
Зірниця зійшла на небо й ніби гуляла по рожевих хма-
рах. Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово-біле лице
та руки, одслонені до плечей, неначе виточені зі слонової кості,
великі чорні очі блищали, як зорі. Чорні густі коси вилися
14. 13
локонами по білих плечах. На голові в неї блищала гірлянда
із троянд. Ясно-зелена сукня спускалася на хмари й була вся
повита пишними гірляндами та букетами з роз та нарцисів.
Зірниця тихо ступала по хмарках білими ніжками, і за слідом
її ніг хмари вкривались неначе рожами та білими лілеями.
178 слів. (І. Нечуй-Левицький)
12 Степова ніч
Ніч була гаряча, жнив’яна, наповнена різними ароматами.
Духота стояла, як удень. Свіжість півночі не встигала здмух-
нути вогню з гарячого лиця степу. Павло пішов по алеї, і йому
здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до
землі. Він перебіг садок, перескочив через тин і вийшов через
вигін у степ. Од заходу потягло тихесеньким, свіжим вітерцем.
Він пішов у степ назустріч тій прохолоді. Зорі пишно стояли
в чистому небі, миготіли й бризкали світом у сухому прозорому
повітрі. Метеори раз у раз спадали з неба на степ: то ніби хто
кропив небо вогняною водою, то ніби вогняний палець велетня
розпорював небо від верху до самого низу. Зорі так ясно сяяли,
що весь степ, навіть не освічений місяцем, мріяв од краю до
краю. Садок і церква, верби й вітряки — усе мало якийсь фан-
тастичний вигляд пальців, зубчастих стін. Чорнобиль, бузина
коло тину здавались цілим лісом, а нарізно стоячі будяки
серед степу здавались гіллястими дубами. Павло пішов у степ,
і степ почав перед його очима наче оживати під впливом
недавньої науки в школі, недавньої розмови й гарячих дум.
182 слова. (І. Нечуй-Левицький)
13 Як народжувалися села
Велике село Піски. Розкинулось, розляглось і вздовж,
і вшир, і впоперек на рівній низині, в балці, а перед самим
селом мов хто борошна насипав — білого піску серед чорної
землі. Так, наче хто білий килимок прослав, щоб витирати
ноги, вступаючи в село. Посеред села стоїть невеличка ста-
ренька церковця, трохи перехилилася на один бік і вросла
в землю. Не тільки покрівля, де-не-де й ребра поросли зеле-
ним мохом. Проти церкви, на невисокім згірку, величезний
15. 14
палац світить дверима-вікнами. І палац уже, видно, давній,
та ще й запущений. Стіни пооблупувані, де-не-де вивалюється
цегла; покрівля поржавіла; у вікнах шибок не долічишся.
Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір нерозчищений,
заріс густою муравою. Тільки дві протоптані вузенькі сте-
жечки тягнуться через увесь двір до двох невеличких будин-
ків — по один і по другий бік палацу. Усе те осунулось, опус-
тилося... Так виглядали Піски перед волею.
А літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих
Пісок і сліду не було. Там стояло невеличке сільце, або
краще — невеличкі хутірці розсипались по балці, як стоги
сіна зимою по степу. Мазанок було всього, може, хат із п’ять,
а то все землянки при самій землі, як могилки, повіддима-
лися. Тільки один димар нагадував, що не берлога звіряча,
а людська оселя, що берегла людей од звіра й од лихої години.
212 слів. (Панас Мирний)
14 Схід сонця
У хаті було душно. «Сон це чи проява?» — подумала,
потягуючись, Христя, і, як ласочка, скочила з ліжка додолу,
і в одну мить опинилася біля вікна. Стукнула защіпка, і в роз-
чинене вікно полилася на неї рання прохолода. Христя була
розхристана і аж струснулася, як ранній вітерець, мов жар-
тівливий хлопчик, прокрався їй поза сорочкою. Край ясного
сонця саме виткнувся з-за землі, і пучок золотого променя
в одну мить опинився біля неї. Стрибнув на личко, цмокнув
у жаркі вустоньки й розсипався іскорками по її повному
і, як сніг, білому лону. Христі почулося, мов її хто скропнув
теплим дощиком, легенький лоскіт пробіг по всьому тілу.
Христя глянула у вікно: густий туман сірими хмарами
клуботався попід горою. Он його цілий оберемок одірвався
й шугонув угору, крутнувся, похитався й довгою-довгою
вервечкою розтягся в рожевому повітрі. Сонечко піднялося
ще вище — заграла роса на траві по горі, загорілися верхів’я
лісового дерева зеленим віттям. Обізвалися пташки: десь
цьомкала кропив’янка, закувала віщуня-зозуля, у кущі
біля самого вікна защебетав соловейко, а там, у тумані,
мов скрипочка заграла, на різні лади та голоси заспівали
16. 15
сотні тисяч пташок. Усе те з ранковою прохолодою мчалося
прямо назустріч Христі, вітало, пестило.
189 слів. (Панас Мирний)
15 Ранок
Ось ранок, ясний та погожий ранок після короткої ночі.
Зірочки кудись зникли — пірнули в синю безодню блакит-
ного неба; край його горить-палає рожевим огнем; червонуваті
хвилі ясного світла миготять серед темноти; понад степом віє її
останнє зітхання; положисті балки дрімають серед темної тіні,
а високі могили виблискують срібною росою; піднімається
сизий туман і легесеньким димком, чіпляючись за рослину,
стелиться по землі. Тихо, ніщо не шерхне, ніщо не писне...
Ось зразу шугнуло світлом, наче хто торкнув головешку, що,
догоряючи, тліла, — і сизе полум’я віхтем знялося вгору серед
червоного жару. Вітерець легенький дихнув; поблизу в траві
засюрчав коник; десь далеко вдарив перепел, а там, над шля-
хом, понеслася, полилася, начебто срібний дзвіночок, жайво-
ронкова пісня. Рушився більший вітерець і пішов-похилив,
по траві котячи непримітну хвилю, виграючи срібною росою.
Ще наддало світла; ще раз кинуло з-за гори рожевим огнем;
крайнебо, мов кармазином укрите, мигоче, пашить. І на дале-
кому небосхилі заграв, засвітив край іскристого кола. Зраділа
земля, усміхнулись високі могили срібною росою.
156 слів. (Панас Мирний)
16 Величне свято світанку
Після похмурої темної ночі, у котру не переставав хлюс-
кати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі,
починало світати. Край неба жеврів рожевим огнем, горів
і миготів ясним полум’ям. Серед того зарева стовпом сто-
яла кривава попруга й переписувала його надвоє. Повітря
ні ворухнеться: стоїть і мліє; усюди тихо, німо; здається,
немов світ, затаївши в собі дух, дожидає чогось.
А ось пройшла хвилина, друга… З-за землі на кривавій
попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга променяста
смужка простяглася від неї над землею; далі викотився
17. 16
серп огненного кільця — і пучок світла поливсь, розливаю-
чись по горах, лісах, по високих будівлях. Далі все більше
та більше випливав із-за землі широкий серп, мов хто
невідомий підсував із того боку гаряче іскристе коло. Ось
і все воно випливло, чисте та ясне, граючи своїм світлом.
Застрибали його променясті голки по землі, заграли ясні
іскорки по росі, розстилались, лягали різні кольори по воді.
Світ зрадів, празникуючи своє величне свято…
Повітря було чисте, прозоре. По ньому то сюди, то туди
літали іскорки сонячного світу, то закручуючись у круги,
то виблискуючи одна поверх одної, як сніг у завірюху.
Прокинулось усе... Усе зраділо, стрічаючи день; і день зра-
дів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий.
191 слово. (За Панасом Мирним)
17 Чудова картина
Картина була справді чудова: з бурти, мов із високої
гори, видно було місто. Церкви підняли високо вгору свої
круглі голови, сяяли в прозорому повітрі золотими банями;
зеленіли їх залізні покрівлі, мов травою вкриті, біліли білі
боки, мов із крейди вистругані; поміж церквами хатки,
людські огороди тонули в гущавині темно-зелених садків.
Он і річка блищала, звиваючись змією по жовтому пісочку
й пускаючи легенький димок туману з себе, а через річку
перекинувсь міст — тонкий, узорчатий, мов із волосини
виплетений. Тут же, недалеко від бурти, мов кріпость перед
мостом, висока кам’яна стіна обвивала кругом великий роз-
кішний садок, здоровенну пустку-будинок — Ратієвщину.
А ліворуч від бурти розіслався степ; рівний, як долоня,
широкий і довгий, тонув він у своїй просторій просторості,
у своїй зеленій траві, спершу аж темно-зелений, а чим
далі — блідіший, голубіший, поки не сходився з краєм бла-
китного неба, де, здавалось, загнувся вгору й пішов уже
попід небом... Серед нього хвилі золотого сонячного світу
так і ходять, так і переливаються, то здіймаючись угору, то
опадаючи вниз; над ним сотні срібноголосих жайворонків,
і їх весела й радісна пісня розходиться, розливається.
176 слів. (Панас Мирний)
18. 17
18 У зелених житах
Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе,
позирав навкруги своїми блискучими очима, іноді зупи-
нявся й довго розглядав зелене нив’я. То знову йшов, то
знову становився де-небудь на згірку і знов оглядав поле.
Ось підійшов до однієї ниви; нахилився, вирвав при самім
корені пучок жита, глянув на нього, далі глянув на ниву,
і лице засвітилось одрадою. «От де моя праця, — немов
казали його очі, — немарно потрачена, вона зробила з мене
чоловіка, хазяїна». Повертівши в руках вирване жито, він
скинув очима на другий бік межі, знову глянув на свою ниву,
наче рівняв дві айви між собою, і промовив уголос. Не вспів
доказати останнього слова, чує: недалеко, з-за жита, хтось
співає. Він притаїв дух, насторожив вуха, слухає. Голос, тон-
кий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки: то роз-
лягався в високім просторі, то слався по землі, по зелених
житах, то замирав оддалеки на полях розлогих, то вливався
в душу якимось несвідомим щастям.
Парубок стояв як зачарований. Йому здавалося, він зроду
не чув такого свіжого, гнучкого голосу. У нього в очах засві-
тилось, лице прояснилося, наче хтось бризнув його свіжою
водою, серце затіпалось, немов хто доторкнувся до нього.
188 слів. (За Панасом Мирним)
19 Многоголоса тиша полів
Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многого-
лосу тишу полів, то помічаєш, що в ній є не земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз
спадають тільки дрібні, просіяні звуки. Ниви шумлять
навколо й заважають. Жену від себе голоси поля, і тоді на
мене, як дощ, спадають небесні. Тоді пізнаю. Це жайво-
ронки. Це вони, невидимі, кидають із неба на поле свою
свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що
вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає,
може, сміється, а може, зайшлась од плачу.
Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так
і зроблю. Сідаю. Круг мене темно. Блискають тільки гострі,
колючі звуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку,
як шріт. Хочу спіймати, записати в пам’яті, і не виходить.
19. 18
Як вони оте роблять, цікавий я знати. Б’ють дзьобами
в золото сонця? Грають на його променях, наче на струнах?
Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?
Розплющую очі. Тепер я певний, що з того посіву зійшла
срібна нитка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довго-
вусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці.
187 слів. (За М. Коцюбинським)
20 На лісній галяві
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять
дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.
Тихо навкруги, мертво. Лиш де-не-де прокинеться пташка,
непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрі-
має, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне,
наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів.
Небо міниться, небо грає всякими барвами, блідим сяй-
вом торкає вершечки темного лісу. Стрепенувся врешті ліс
і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи
сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося
в гущавині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де
небо міниться, де небо грає всякими барвами. На галявину
вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом,
зупиняється, витягає цікаву мордочку до кривавої смуги
обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, слухає.
Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина
вуха, витріща очі й немов порина весь у море лісових звуків.
Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, про-
тяглося до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золо-
тими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де
гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать
сарни. У цю величну хвилину тихо розгортаються кущі —
і на галявину виходить Хо.
267 слів. (М. Коцюбинський)
21 Пригода в лісі
Повівав холодний вітерець. Із краю неба насувались білі,
начебто молочні, хмари. Рівно бігли мишасті коненята.
20. 19
Дорога була слизька. На обидва боки від дороги, скільки ски-
неш оком, розстелилось поле, укрите снігом, мовби білою ска-
тертиною. Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами.
Чорне вороння сідало громадами на сніг і знову здіймалося
з місця. Вітер дужчав. Насунули снігові хмари й оповили
небо. Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок. Василько
вйокнув на коней, і вони побігли підтюпцем, наближаючись
до лісу, що чорною стіною стояв перед ними. До лісу якраз
половина дороги. Ще півгодини треба було їхати лісом.
Василько в’їхав у ліс. Здорові кострубаті дуби грізно сто-
яли у снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холод-
ний вітер, ішов сніг. Мокрий сніг бив у лице Василькові,
заліплював очі, залазив за комір. Мишасті коні зовсім побі-
ліли, обліплені снігом. Василько загорнув руки в рукава,
насунув на очі шапку, щоб хоч трохи захиститися від холод-
ного вітру та снігу. Він і не постеріг, що коні звернули
з дороги й побігли праворуч. Ураз сани вдарились у горбик.
Трісь! Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака
в сніг. Коні стали. Василько підвівся, обтріпуючись од снігу,
побіг до саней. Оглянув їх і мало не заплакав. Запобігти
лихові не можна було. «Підожду, може, хто над’їде і дасть
мені якусь раду», — подумав він, поглядаючи на дорогу,
котру раз у раз замітав вітер. Але в лісі було пусто.
226 слів. (За М. Коцюбинським)
22 У казковому царстві
Небо було синіше од моря, море було синіше од неба.
Мені здавалось, що вони заздрять одне одному. Удалині трі-
потіли вітрила човнів, як крила голубів у небі. Ми пливли
уздовж сірих скель, оточених рядом кольорових молюсків.
Море гойдалось.
Тепер, із моря, ми краще бачили острів. Сонце обертало
звичайний камінь у мармур і змусило його годувати рос-
лину. Він, здавалось, тремтів увесь у напруженні творчої
сили, і лиш часами, коли блукали по ньому тіні од хмар,
стихала оргія сонця, блиску й фарб.
Звідси нам зрозумілими стали вічні наскоки моря на
острів. У якому б настрої воно не було, воно вічно штур-
хало камінь, вічно гризло його. Підгортало камені під
21. 20
ноги й покривало водою. Ми пропливали над ними. Як
скорені бестії, вони лежали на дні, тихі, гладенькі, без-
силі, й покірно давали одягти себе рудою вовною водорос-
лів. Згризений у гальку камінь сірів берегами, а там, де
море встигло стерти його в білий пісок, воно грало над
ним блакитним огнем перемоги. Високі скелі, гордо нави-
слі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них
високі й глибокі гроти. Навіть не гроти, а цілі храми для
культу казки. Ми заїздили туди. Лягали на дно човна і за
хвилину опинялись у казковому царстві.
196 слів. (За М. Коцюбинським)
23 Новими очима
Як тільки в розкриті очі вступило зелене, що коти-
лося буйними хвилями луків та лісу, як тільки небо спус-
тилось і ніжно торкнулось обличчя, немовби пушинка,
як тільки в груди влився золотий напій повітря, Кирила
сповнила солодка втома, як у людини, що встала зі смер-
тельного ложа, і впало десь у безодню все, чим досі жив:
спека роботи, вогонь небезпеки, чад крові й боротьби. Так,
начебто він тільки вчора родився, в один день із молодою
природою. І не мав сили, не хотів спинитися над тим, що
з ним робилось, струшував із себе всі думки й сумніви, як
гуси з крил воду, перепливши нарешті річку.
Брів серед жита й дивився новими очима... Ні, не новими,
а тими, що довго спали під вагою безвладних повік, дивився,
як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як
било хвилями в чорний ліс. А ліс кудись ішов: йшли кудись
сосни, ряди високих пнів. На вершечках, жовтих, як ана-
наси, лежали чорні корони, мов волохаті папахи.
Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього,
як на паркеті, над головою химерно корчились гілки —
клубки жовтих гадюк, а маленькі галузки, пучечки сосно-
вих гілок стелились на небі, як дороге гаптування по бла-
китному шовку. І сонце горіло за ними, як за китайським
екраном.
202 слова. (За М. Коцюбинським)
22. 21
24 Могутня поезія гір
Я хотіла би нинішній вид буковинських гір задержати
навіки в пам’яті, а передусім одну частину краєвиду. Високу,
стрімку, густо порослу лісом гору, відділену від сусідньої гори
глибоким вузьким яром. У тім яру все темно, однак я його
знаю, він не страшний. По спадистих стінах його повирос-
тали густо смереки, і то вони здалека такі темні. Серединою
між великим і дрібним камінням котиться потік. У мерехтя-
чому світлі місяця він блищить місцями, мов дзеркало. Тло,
від якого відбиваються гори, — то синяво-сріблясте небо,
засіяне зорями, ніжними миготячими зорями.
Понад стрімкою горою, що підіймається під те спокійне
пишне склепіння, мов велетенська піраміда, стоїть місяць.
Його фосфоричне сяйво немовби виділяється вершками сто-
літніх смерек, і ті неначе тонуть у нім і в прозоро-синявій
мряці, що сповиває цілий ряд гір.
Далеко, широко розляглася глибока тиша, і все те: крає-
вид, місяць, мряка й місячне матове сяйво — нагадує собою
дивні казки, переповнені смутком, щастям, сльозами, усмі-
хом, пристрасною любов’ю, невідповідною до нинішніх
часів.
Я понесла би скрізь її, оцю батьківщину мою, гори мої,
смерекові великани мої, їхню красу й силу та могутню пое-
зію їх. Вони одні не цуралися сироти, годували її спрагнену
душу своєю тихою, німою красою, виплекали своєю вдачею
характер у мені...
195 слів. (За О. Кобилянською)
25 У весняному полі
Зінько Сивашенко йшов полем. Ішов не поспішаючи,
бо була неділя, а наробившися добре весь тиждень, любив
у неділю відпочити. І відпочивав справді, йдучи нога за
ногою, упиваючись ясно-сонячним весняним днем, не душ-
ним, бо весняний вітерець розвіював духоту. Був кінець
весни, коли і хліб, і трави зростуть уже досить угору і бли-
щать під сонячним промінням свіжим зеленим кольором
свого молодого, соковитого тіла.
23. 22
Зінько зупинився. Перед ним широко розляглися поля,
зелені, з буйними хлібами. Вітер гуляв по них, бив по них
своїми м’якими невидимими крилами, дихав на них своїм
запашним дужим диханням. Він грався з ними, а вони,
веселі, радісні, повні молодої сили, молодого життя, звива-
лися під його обіймами, перекочувались моторними ясно-
й темно-зеленими хвилями.
Хвилювалось зелене море, утікали хвилі од вітру. Котилися
не перестаючи, все біжачи туди, в далеку далечину, аж де
небо схиляється до землі. Вони прибігали до нього, плескали
в нього й цілували його. А воно сміялося до них широким, без-
межним блакитним усміхом, і той усміх спадав на них золо-
тим дощем сонячним, несучи їм життя й силу.
А вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом
і зеленим морем, перекидався, купався в просторах і спов
няв Зінькові груди так широко й вільно, і все тіло, міцне,
як сталь, трепетало тією силою, здригалося від могут-
нього поривання кудись кинутися, зробити щось велике
й гарне-гарне.
211 слів. (Б. Грінченко)
26 По дорозі на полювання
Як і всяка інша дичина, бекас любить саме порожні
болота. На жаль, таких боліт у наших краях так мало
залишилося, що, шукаючи бекасиного полювання й най-
шовши його на якомусь напівсухому озері, засіяному чере-
дою меланхолійних корів, принаймні молодий мисливець
думає, що саме в людних місцях бекас і тримається.
Так багато років тому думав і я. І, думаючи так, я не тільки
не шукав порожніх боліт, а навпаки: я ліз полювати саме
туди, де мало не біля кожного «баранця», як сторож, стояла
корова. Саме тому й того пам’ятного дня я вийшов зі своєю
безкурківкою не кудись там на безлюддя, а до Сухого Лиману.
Це було приблизно о першій годині. Сонце, скажу я вам,
палило голову немилосердно; усюди, куди гляне око,
тремтіли димки тендітного леготу; золотий степ виблиску-
вав буйними хлібами. Там, де селяни зрізали жито косами
й косарками та складали їх у копи, стояли одинокі вози
й маячили самотні коні. Гарячі соняшники то тут, то там
24. 23
вишикувались в окремі ділянки й задумливо посхиляли
свої жовті голови. Над степом, у прозорому повітрі, ширяли
хижаки; зрідка то один, то другий із них блискавично
кидався на землю й зникав у хлібах.
Я йшов по курній дорозі не поспішаючи, бо духота
й без моїх зусиль давала про себе знати: раз у раз я виймав
хустку і витирав нею своє спітніле чоло; уже давно обминув
останні вітряки, що досить далеченько відлетіли од села,
але мені залишилося пройти ще добрих півтори версти.
Щоб не перевтомлюватися, я вирішив сісти на зеленому
обніжкові й трохи відпочити.
189 слів. (М. Хвильовий)
27 Прихід весни
Жили осінь, жили й зиму, мов краї невідомі в своїй
школі, як у ковчезі, перепливали. Під вікнами мінялися
береги. Були вони ясні й смутні, з золотими листопадами,
із заходами огняно-червоними, узорами з листу осіннього
помережані; далі пливли темними краями в туманах та
дощах... Пливли, пливли і на один ранок випливали неспо-
дівано на білі, казкові береги. Посвітліло від них і тихою
радістю засяяло в сумних шкільних стінах. Випав перший
сніг. Попливли діамантовими зорями, білими інеями при
місяці, під морози співучі. Далі стали: мело, вікна снігом
замітало, куріли скрізь гребені, як білі вулкани. Аж ось
усе рушило навкруги й загуло. У маленькі дзвіночки вда-
рили струмки, застугоніли потоки, разом, як по змові, рев-
нули провалля, греблі, розлилися дунаями води, де що було
прибитого, де що снігами та морозами задавленого — все
оживало, чепурилося, раділо. Лани, левади, сади зеленими
пожарами спалахнули, бризнули скрізь іскрами першого
синьоцвіту. День, другий — і засвітилися поміж гіллям
у саду шлюбні свічки: сніжно-рожеві бутони яблуневі та
грушеві. Буйними гриватими кіньми, весільними поїздами
посунули в небі заквітчані хмари. І на золотій зорі вечірній,
мов на шлюб споряджаючись, у стрічках вийшла з сіней
у гості до ночі дівчина з очима, зіллям-чаром заправленими.
191 слово. (За С. Васильченком)
25. 24
28 Видіння казки
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять
нижче розпатланих хмар і струшують на землю хвилюючі
звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебе-
дині крила. Я теж придивляюсь до їхнього маяння, при-
слухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за
лебедями. Я підіймаю руки, наче крила, і радість, і смуток,
і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм
снуванням.
Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте й міниться
весь світ: і загачене білими хмарами небо, й одноногі скри-
пучі журавлі, що нікуди не полетять, і полатані веселим
зеленим мохом стріхи, і блакитна діброва під селом, і чор-
нотіла земля, що пробилася з-під снігу.
І цей увесь світ міниться в моїх очах, і віддаляє, та й від-
даляє лебедів. Але я не хочу, щоб вони одлітали від нас.
От коли б якимось дивом послухали мене: зробили круг над
селом і знову пролетіли над нашою хатою. Аби я був чаро-
дієм, то хіба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче
слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає круж-
ляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі праліси
й ті гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять із біди малого
хлопця. Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослу-
ховуються земля й вода, птиці в небі й саме небо.
А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим
смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах,
і вони забриніли, неначебто скрипка. Я тягнусь догори
й сам собі не вірю: від річки знову над нашою хатою
пролітають лебеді!
190 слів. (За М. Стельмахом)
29 На лебединих крилах
Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов
синьоокий, золоточубий вересень. Він причепив до свого
бриля червоний кетяг калини й нитку бабиного літа, загля-
нув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов
поміж садами в степи крутити крила вітряків.
26. 25
Я нетерпляче ждав, коли вересень сполохає над селом
ранковий сон отим дзвоном, що пробивається навіть на
хутори. І от над хатами урочисто, густо обізвалася мідь,
вона злякала на позолочених церковних хрестах гайво-
роння і всюди-всюди порадувала босоноге школярство.
Ні, це не дзвін, а мої надії бентежно запасмились наді
мною і в мені. Вони тепло вихоплюють малого з подвір’я
на лебедині крила й несуть через діброви, села, ріки до того
казкового міста, де скільки хочеш читай книжок і вчися аж
на вчителя.
Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями
й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вікнами,
і скривлені ворота, від яких піде моя дорога, і маківки, що
бринять на городі, і навіть ледачі гарбузи, що повдягали різ-
нобарвні сорочки та й, лежачи, вихваляються ними.
А над нами гуде дзвін, і вище нього летять лелеки, а біля
нас шелестять ясени й маківки, а під ногами сонце смикає
за поводи тіні — і все це зветься вересень, перший день до
школи.
205 слів. (М. Стельмах)
30 До школи
Учився я добре, учився б, напевне, ще краще, аби мав
у що взутися. Коли похолодало й перший льодок затягнув
калюжки, я мчав до школи, начебто ошпарений. Напевне,
тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг
перегнати мене, чим я неабияк пишався.
Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за
вікнами сніг, усе в мені похололо: як же я тепер піду до
школи? У хаті цього ранку журився не тільки я, але й мої
батьки. Після сніданку тато вдягнувся в кирею із грубого
саморобного сукна і сказав:
— Сніг не сніг, а вчитися треба. Підемо, Михайле, до
школи.
Він узяв мене на руки, вгорнув полами киреї, а на голову
надів заячу шапку. Дорогою люди дивувались, що Панас на
руках несе в школу сина, деякі школярі на це диво тицяли
пальцями, а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості,
що батько не дасть мені покинути науку.
27. 26
Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після
уроків знову загортав у кирею й ніс додому. До цього при-
звичаїлися і школярі, і вчителька, і я. Якби тепер запи-
тали, яку найкращу одіж довелося мені бачити по всіх
світах, я, не вагаючись, відповів би: кирею мого батька.
І коли іноді в творах я зустрічаю слово «кирея», до мене
трепетно наближаються найдорожчі дні мого дитинства.
Пізніше батько купив чоботи з підківками, і справи мої
пішли вгору: у цьому ж навчальному році мене відзначили
й перевели у третю групу.
241 слово. (М. Стельмах)
31 Зорі дитинства
Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер
стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і почор-
нілих задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до
сонця, ні до зірок.
Мене все життя ваблять і хвилюють зорі, їхня довершена
й завжди нова краса, і таємнича мінливість, і дивовижні
розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства почи-
наються із зірок.
І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє ста-
висько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном,
велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси,
і перший скрип деркача, і соняшник вогнища під косар-
ським таганком.
А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притру-
шує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють
найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий вогник на
хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиє-
мусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям. От аби
й нам узяти одну зірку в свою оселю.
І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я вхо-
джу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпрос-
тець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон,
що причаївся в узголів’ї на другому покосі, торкається
повік і наближає до мене зірки.
192 слова. (М. Стельмах)
28. 27
32 Перший грім
Під першим громом розмерзається земля! Може, вона,
проростаючи імлистим паром, ще раніше викинула зі своїх
грудей холод, але так говорить давнє повір’я, і йому вірять
і старий Горицвіт, і Дмитро.
Ще раз ударив грім, іще раз насторожено запряли вухами
пітні коні, і Дмитро зупинив їх посеред поля приторком руки.
У борозні випростовується над чепігами шестерика
зігнута постать старого, більшає його борода, що за останні
роки місцями взялася жовтавою прозеленню. Зараз вона
парубкові нагадує клубок осіннього диму, що зривається
з купин підпаленого пирію. Старий Горицвіт виходить із
борозни, спирається на істик і довгим поглядом дивиться на
небо. На одній половині його закипають набухлі хмари, на
другій — вогка голубінь просочується краплинами неясного
мерехтіння. Ось сонце зовсім заховалося за тучі, і всі поля
відразу перестали парувати.
На обличчі старого ледь-ледь ворушиться тінь прихова-
ної урочистої посмішки, яку стороннє око й не помітить.
Але Дмитро знає, що зараз дід мовчки говорить із небом,
хмарами і громом, просить на землю тихого дощу й парного
тепла, від якого найкраще проростає насіння.
166 слів. (М. Стельмах)
33 У світі надій
Війни, розрухи, блокади, нестатки пригнули наше село
до убогого рала, до саморобного ткацького верстата й до
жертовного сліпака. Наша молода історія йшла по селах не
в сріблі-злоті, а в шорсткому саморобному полотні, та все
одно в її веселих блакитних очах стояли світи надій!
Тоді й наші майбутні вчені, й майбутні астронавти,
й чародії слова прокидалися й засинали під хурчання мами-
ного верстата. Це хурчання приносило їм у сни й джмелине
дзижчання, і спів рожевої гречки, і помах крила вітряка,
і якісь такі думи, від яких у людей прорізалися нові дер-
зання чи крила.
29. 28
А які думи снувалися тоді в матерів? І чи багато хто зга-
дав, що в отому білому полотні, яке розстелялося по всіх
усюдах і за копійки розкочувалось по бундючних експор-
тах, горбились безсонні ночі, пригашений сліпаками цвіт
очей і стогін протертих пучок?
Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці,
прядіння, снування, зоління, але дуже любив, як ткалось
і вибілювалось полотно.
Це починалось тоді, коли на лужках і левадах затоплений
латач прямо в барвінковій воді засвічував свої весільно-золоті
свічада, а з лісу обзивалася зозуля. І тоді рано-вранці, коли
в селі позіхає ледачий туман, на лужок із полотном на плечі
приходить господиня. Вона стає обличчям до сонця, щось
довірливо шепоче йому, а далі босоніж, немовби лелека, вхо-
дить у воду, вибираючи таке місце, щоб низ полотна лежав
у воді, а верх насновувався променем. А коли б цього не було,
то взимку наші суботні сорочки не пахли б м’ятою, не озива-
лися б зозулею і не марилося б нам весною.
244 слова. (М. Стельмах)
34 Вишукана принада вітряків
Вітряки з дитячих літ приваблювали Христину. Якась
вишукана таємнича принада була в обрисах цих дерев’яних
птиць, у глухому помахові їхніх крил, біля яких народжу-
вався й клубився вітер. Темні, мовби осінні орачі, вони
трудилися з ранку до ночі, викидаючи зі своїх камінних
душ теплі струмочки запашної муки. На цих тремтливих
струмочках трималося селянське життя, і коли вітряки
махали крилами, то в селі й пісні веселіше співались. Коли
ж понуро обвисали потріскані крила, село розповзалося світ
за очі, у ті краї, де безхліб’я не покарало землю й людей.
Христина найбільше любила весняні вітряки, коли вони,
перелопачуючи вітер, затихали під великими туманними
зорями. У цю пору на ще не затверділий шматок перелогу
звідусіль напливала така тиша, що навіть напівоглухлі
мірошники чули, як із села по вогких нивах пробивалася
безмежна задумана ніжність дівочих голосів. Тоді, проща-
ючись очима з натомленими крильми, добре їхалось на бла-
генькому скрипучому возі; опущені з полудрабка босі ноги
30. 29
самі ворушилися під стеливо далеких дівочих пісень, а душа
поривалася до них, бажаючи співати.
Сьогодні ж, стривожена й радісна, Христина зупинилася
біля вітряка й заніміла від здивування: невтомні крила його
були білі й іскристі, немовби зліплені зі срібла; може, оце
й не зима, а вони, крутячись, клубили навколо себе хурто-
вину й порозтрушували навкруг стільки снігів.
204 слова. (За М. Стельмахом)
35 Літня ніч
Спросоння не добереш, чи то людина, чи вітрець, чи місяць
золотою пучкою стукає в шибки. Дівчина широко розплющує
очі, у них одразу переміщуються і підмита темінь хатини,
і місячне марево, що, ворушачись, м’яко сіється на лаву
й долівку. Це так славно і трепетно нагадує дитинство, коли,
бувало, прокинешся й не знаєш, що робиться навкруги, коли
й місяць під вікном здавався людиною з пучком достиглого
колосся. І цей спогад на мить повернув до неї далекі жнива
і те житечко, над яким ще схилялася мати.
Люба підняла скрипучий прогонич, відчинила навстіж
віконце; комаха, відірвавшись од шибки, із дзвоном поле-
тіла в світ і темною краплинкою зникла в його безмір’ї.
За хатою сколихнувся ліс і на якийсь крок ступив
ближче до Морозенкового подвір’я. Любі завжди вечорами
здається, що ліс оживає й наближається до осель. Адже
недарма кажуть, що в купальські ночі дерева ходять, неначе
люди, й навіть розкривають словом-шепотом свої таємниці.
Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі
над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб
пахне зіллям дібров. Із верб, що обступали Морозенкове
подвір’я, накрапали місячне проміння й роса, а за подвір’ям
легеньким відпаром курілося озерце, біля якого виводив
свою нехитру пісеньку невтомний деркач. Скільки він
у косовицю скрасив їм купальських вечорів! То як не згадати
добрим словом цю пташину?
Праворуч від озеречка вже лежали росою прибиті покоси,
але ще ніде не виднілись копички. Оце ж завтра чи позавтра
вони, мов парубота, стануть навколо води й нагадають людям,
що вже й жнива не за горами. Деркач, почувши дівочу ходу,
31. 30
замовк, притаївся в татарському зіллі, а потім знову задир-
кав, наче поспішав розклювати нетривку пелену ночі.
216 слів. (За М. Стельмахом)
36 Народження весни
Над лісом згасли останні бризки сонця, потемніли,
побільшали дерева, врізаючись у блакитне склепіння неба,
й, віщуючи вітер, загуділи дуплаві липи. Лісовий шум
поволі заспокоює парубоцьке серце і починає перебирати
інші струни душі.
Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів,
чогось посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь, що ген-
ген губиться в завісі легкого морозного туманцю, здається,
дмухни на нього — і він посунеться далі. І туманець справді
посувається-таки, перед парубком виростають нові й нові
закутки лісу, де в срібній задумі стоять дерева, чекаючи
свого зеленого свята.
Біля вузлика лісових доріг парубок повертає на те місце,
де на галявинці біля стіжка, у колі дубків, стоїть сором-
лива береза. На синьому полотнищі неба дівочими косами
струмує її віття. Над нею золотим вінцем підіймається
місяць, переливаються різними кольорами зорі, і така чіт-
кість у цьому вечірньому рисунку, повитому туманцем
морозу, що навіть відчуваєш на гілочках зернини бруньок.
А за березою дуби, як сторожа, стоять, тримаючи віки на
своїх обважнілих руках. Вони мовби охороняють цю дівочу
красу, і нові почуття бентежать серця двох дітей землі.
І знову перед очима Романа бистрою ластівкою промай-
нув обрис дівчини, заіскрились її очі. Роман прислухається
і до пісні, і до народження чогось нового в своєму серці.
195 слів. (За М. Стельмахом)
37 Краса рідної землі
Давид любить тополі, біля яких завжди непокоїться
й зітхає вода в невеличкій річечці. Коли доводиться йти лева-
дою, парубок часто підходить до тополь, що з верху до низу
32. 31
обросли вінками гнучкого гілля, і не раз згадує, як тут,
у крихітному живому нурті, між корінням, він кошиком
упіймав свою першу золоту рибку.
Він чекав, що вона от-от заговорить до нього людським
голосом, розгорне перед ним світ казки. Але золота рибина
отверділо розкривала рота й нічого не казала. Тоді він
опустив руку у воду. Рибка, почувши волю, стрепенулася,
завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води,
і зникла в глибині.
Поволі росли дерева, поволі ріс і хлопець, з любов’ю при-
дивляючись до них, і щось миле й таємниче було в їхній,
з небесною блакиттю, красі. Якось у косовицю з самого
ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на
тополі, а за ними зеленіло свіже, вимите дощем село. Воно
кликало парубка в свою незвично принадну глибінь.
Він поклав косу на плече і, збиваючи з трави сині кра-
плини дощу, попрямував луговою стежкою до тополь.
Недалеко від них, на кладці, обнявшися, стояли дві дівчини
і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню.
І ця пісня, і дві тополі, і веселка над селом, і золотий
туман сонця на заході, і дощик, що насправді йшов сторо-
ною, перевернули душу парубкові. Усе, що було навколо
нього, стало часткою його душі, хоча й не знав хлопець, що
він тепер не просто йшов лугами, а вже зачерпнув юним
серцем красу своєї землі.
245 слів. (М. Стельмах)
38 Заручини метелиці
Вітер, неначе парубок у танці, на всі боки обертав
кожухарку-метелицю, і вона, широко розкинувши поли
кожуха, то захлиналась жагучим потаємним шепотом, то
лютилась, мов звірина, і водночас, як їй манулось, розтру-
шувала, розмотувала, розкублювала над землею холодну
вовну.
Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями-
переметами дорога, тільки діброва, до якої він саме дійшов,
пересварювалася з хуртовиною й вітром; незлинялі накуче-
рявлені дуби, як військо шолом’яне, стояли плечем у плече
проти них, надламували їхню силу, а самі по коліна вгрузали
