2. … У Фастові,
У славному місті…
“Швачка”
“Славне місто” Фастів було для Т.Г.Шевченка не просто
мальовничим краєм, а невід`ємною частиною рідної
України, її історії.
3. Фастівщина з її неповторною історико-культурною
спадщиною опинилася в полі зору Шевченка під час
короткочасного перебування в Україні .
(“Друга подорож”, 1845-1847рр.)
Фастівський край – один з маршрутів цієї подорожі
“по слідах історичного минулого”.
4. Шевченко
досліджує історію
України як член
Археографічної
комісії (Киевская
временная
комиссия для
розбора древних
актов) з розгляду
давніх актів, вивчає
архівні документи.
5. Шевченко не лише брав участь у всіх цих дослідженнях,
але й розробив власну досконалу програму збирання і
пошуку різноманітних джерел з історії України.
Ця програма готувалася для мистецького видання –
альбому “Живописна Україна”.
6. Як об`єкти дослідження Шевченко виокремлює:
1.”…Виды, примечательные по красоте и историческим
воспоминаниям;”
2. Народный быт;
3.Исторические события.”
Розробляючи фастівський маршрут, кілька сюжетів
Шевченко планував присвятити Семену Палію .
7. Київська археографічна комісія
досліджувала стародавні пам`ятки
Київського генерал-губернаторства,
зокрема скіфських курганів
Переп`ятихи (біля с. Мар`янівка);
Переп`ят (біля с. Фастівець).
Тепер уже заходились
Древності шукати
У могилах… бо нічого
Уже в хаті …взяти
“Великий льох”
Сучасний пам`ятник
на кургані Переп`ят
8. Для комісії був потрібен художник,
який вмів добре малювати, знав мову, побут
українського народу.
Шевченко робив зарисовки пам`яток старовини,
виявляв стародавні могили, збирав
етнографічний та фольклорний матеріали.
10. Могила, відкрита в кургані,
виявилась
монументальною
конструкцією площею
180 кв. м, висотою 5-7м.
Мала потужні глинобитні
стіни до 3 м завтовшки,
дерев`яну підлогу, дубове
перекриття, яке
утримувалось 16 дубовими
стовпами. Археологи
знайшли 14 тілопокладень,
які були покладені в
дерев`яні труни, обмазані
глиною.
Опис кургану – історична довідка
11. Легенда про Переп`ят і
Переп`ятиху
• У давні часи на цій землі жив проводир невідомого
• народу на ім`я Переп`ят . Якось, почувши про
наближення до своїх земель войовничих кочівників, він
зібрав військо і рушив назустріч ворогу. Тривалий час від
нього не надходило ніяких звісток. Тоді дружина
Переп`ята зібрала нову дружину. Рано-вранці, коли туман
щільною завісою вкрив землю, в степу зустрілись два
війська. Прийнявши рештки дружини чоловіка за ворогів,
Переп`ятиха наказала не брати полонених. Зрозумівши
свою жахливу помилку тільки після закінчення битви,
вона нахилилась над теплим ще тілом свого чоловіка і
встромила собі в груди меча . Воїни насипали над їхніми
тілами високі могили . Одну з них відтоді називають
• Переп`ятом, другу - Переп`ятихою .
12. Вперше Переп`ятиха згадується
в літописах Київської Русі, пізніше – в документах
часів визвольної війни українського народу проти
польської шляхти.
13. Кобзар побув на Переп`яті ціле літо і частину осені
( з червня до середини жовтня), зробивши олівцем 12
начерків та зарисовок із місцевих селян,у яких вбачав
нащадків козаків та гайдамаків. Найпоказовіші з них:
“Могила Переп`ят”, “Пейзаж“, ”Селяни”, “Коло каші”,
“Парубок з люлькою”, “Селянка та хлопець з граблями”,
“Постаті селян”, “Сільські будівлі”.
14. З великою увагою слухав розповіді селян –
перекази та легенди про історичне минуле
Фастівщини, про кургани, що розкопувались
експедицією , пісні про ватажків народних повстань ,
про славні діла фастівських козаків.
15. Живучи у селянина-кріпака
у с.Фастівець Мартина
Ліпського, Шевченко
записав від нього та
Григорія Демиденка, інших
селян до свого альбому
народні антикріпосницькі
пісні “Під городом, під
Салидоном“, “Ой пише,
пише нам імператор до
князя Котляренка”, “Ой
хвалився Бондаренко”,
“Хвалилася Україна, що в
нас добре жити”. Зберігся
так званий “Фастівський
альбом”, в якому записано
до 20 пісень.
16. Від селян-кріпаків записав
також чимало переказів про боротьбу українського
народу з поневолювачами, про ватажків народних
повстань Бондаренка, Швачку, Левченка, козацького
полковника Семене Палія , Журбу.
17. Відвідини Фастівщини і зібраний ним тут історичний
матеріал залишили досить помітний слід у творчості
Т.Г. Шевченка.
Відбуваючи десятилітнє заслання в Орській фортеці
18. за участь у Кирило-Мефодіївському братстві,
він знову звернувся до історичного минулого Фастівщини.
19. У першій зі створених на
засланні поезій на історичну
тематику “Іржавець” (1847)
Шевченко згадує ”фастівського
полковника” Семена Палія.
Вболіваючи за долю України,
він вважав, що українці в той
час могли об`єднатися і
здобути свободу, якби
…Одностайне стали.
Та з фастовським полковником
Гетьмана єднали…
(під “ гетьманом “
Шевченко мав на увазі
Мазепу).
20. Семе́н Палі́й
(Семен Гурко) (* 1640 —
18 січня 1710) —
військовий діяч,
полковник Фастівського
полку, один з
керівників антипольського
повстання на
Правобережжі.
Перебував на Запорозькій
Січі, де отримав
прізвисько «Палій».
21. Фастівському полковнику
Семенові Палієві
присвячує Шевченко
поему”Чернець” (1847р.).
Варіант цього твору,
датований 1860р., має назву
“Семен Палій” ( мало-
российское предание)” з
присвятою Пантелеймону
Кулішу , але згодом поет
знімає присвяту і називає
поему “Чернець “.
Факсимільна копія з автографом Т. Г. Шевченка
знаходиться у Фастівському краєзнавчому музеї
22. В основі сюжету
поеми “Чернець“
лежать історичні
відомості про перемогу
козацьких повстанців над
польсько-шляхетським
військом 1702 року та
підступний арешт і
заслання Семена Палія
до Сибіру.
23. Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство,
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: «Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!»
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові. Хто ж сей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.
24. За символічним
образом ченця
постають історичні
реалії того часу:
заклад для козаків
похилого віку, які
відійшли від активних
козацьких військових
справ. Такий монастир
був на той час у
Межигір'ї.
Семен Палій
Скульптор Древецький М. М.
25. Святе писаніє читай,
Читай, читай та слухай
дзвона,
А серцеві не потурай.
Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило.
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну і Фастовщину,
Загине все, ти сам загинеш.
І не згадають, щоб ти знав...
І старець тяжко заридав,
Читать писаніє покинув,
Ходив по келії, ходив,
А потім сів і зажурився:
«Для чого я на світ родився,
Свою Україну любив?»
26. 1848 року, перебуваючи на Кос-Аралі, Шевченко знову
подумки лине на Фастівщину, працюючи над
поезією «Швачка».
27. Швачка Микита -
запорізький козак,
ватажок гайдамацького
загону під час
Коліївщини, який діяв у
районі Фастова,
Василькова, Білої
Церкви. Після поразки
повстання засланий до
Сибіру. У народних
піснях Швачка
оспівується як герой і
захисник покріпаченого
селянства.
28. «Швачка»
Ходім, батьки-отамани,
У Фастов в неділю
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а червону...
Ходім погуляєм
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника фастовського
Славного Семена.
29. Для написання вірша "Швачка" Тарас Шевченко
використав народні легенди і пісню "Ой поїжджає по
Україні та козаченько Швачка",
які були записані ним на Фастівщині.
30. Шевченко вважає гайдамаків
історичними нащадками Семена Палія,
тому в цій поезії знову звертається до образів-символів
Палія, Швачки та Фастова.
В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.
Прийди з того Межигір’я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка
У Фастові діє!
Добре діє! У Фастові,
У славному місті,
Прокотилось ляхів, жидів
Не сто і не двісті,
А тисячі.
