Психолого-педагогічні особливості підліткового віку Якщо ви хочете, аби підліток прийшов до вас по допомогу, відкрив вам свою душу, – бережіть саме ті куточки його душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо. В.Сухомлинський Виконала : Беднарська Інна
2.
Психолого-педагогічні новоутворення підліткового віку Зміна провідного виду діяльності (спілкування). 1 Зростання самостійності, прагнення спілкуватися з дорослими “на рівних”. 3 Розширення сфери діяльності (інтереси, хобі). 4 Прагнення до самоствердження, самовиразу. 5 Перехід з групового спілкування на індивідуальне. 2
3.
Усвідомлення особливостей вікового розвитку . Спостереження за характером спілкування у групі однолітків. Психолого-педагогічна просвіта. Педагогічна та психологічна діагностика. Психолого-педагогічні прийоми у роботі з підлітками
4.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКАДевіантну поведінку можна визначити як окремі вчинки або їх сукупність, що входять у протиріччя з юридичними, моральними і соціальними нормами суспільства.
5.
Прояви девіантної поведінкиу неповнолітніх бувають різні, але найчастішими є наступні: Алкоголізація - зловживання алкоголем, пияцтво 1 Адиктивна поведінка - підліткова наркоманія, токсикоманія 2 Агресивна поведінка 3 Психічні розлади - поява або загострення психічних захворювань, психопатій та акцентуацій характеру 4 5 6 Суїцидальна поведінка Протиправна (делінквентна) поведінка
6.
“ АГРЕСІЯ – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.” (Словарь практического психолога. – М.,1998. – с.9) АГРЕСИВНІ ДІТИ - д іти з особливостями індивідуальної поведінки, що містить дії, спрямовані на завдання фізичної або психологічної шкоди іншим людям
7.
Причини агресивності підлітків: Гормональний штурм організму (нестійкість психоемоційного стану, афективні спалахи, часті зміни настрою) “ Відчуття дорослості” (негативізм, демонстративна поведінка, прагнення до незалежності) Значущість позитивного статусу серед однолітків (потреба в домінуванні, самоствердженні, самовираженні) Соціальні стереотипи “престижності” (“модно” вживати брутальні слова, “класно” битися, бути “проти всіх”) Індивідуальні характеристики особистості підлітка (тип темпераменту, надмірна емоційна збудженість, низька саморегуляція та самоконтроль) Модель агресивної поведінки сім ’ ї (стосунки між батьками, батьками та дітьми – чвари, насмішки, докори, байдужість, “автономність” всіх членів родини)
8.
Як стримувати агресивнуповедінку підлітка ? Виявляти до дитини більше уваги, розуміння, любові та тепла Стежити за власною поведінкою у сім ’ ї, щоб не стати “непривабливим дзеркалом” людських стосунків Заохочувати позитивні сторони агресивності – активність, підприємливість, ініціативність Пояснювати наслідки агресивної поведінки Давати можливість самовиражатися та самостверджуватися Обмежувати перегляд телепередач зі сценами насилля, захоплення комп ’ ютерними іграми Заохочувати заняття в спортивних секціях
9.
Правила спілкування загресивною дитиною Приймайте дитину такою, якою вона є. Висловлюйте дитині свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості. Розширюйте кругозір дитини. Включайте дитину в спільну діяльність, підкреслюючи її значущість у виконуваній справі. Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих. Головне — боротися з агресивністю терпінням
10.
Важка дитина Важковиховуваність це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства або різкі відмінності між суспільними етичними нормами й поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів
11.
1 Педагогічно занедбаніучні (соціально дезадаптовані; учні зі злочинною поведінкою; діти, які прогулюють заняття; «ізольовані» діти) Учні, що потребують медичної допомоги 2 Групи важких дітей 3 Невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з недолік а ми пізнавальної діяльності, з несформованими прийомами навчальної діяльності,з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неадекватно використовують свої індивідуально-типологічні особливості)
12.
Причини появи важкихдітей Особливості сімейного виховання: низький педагогічний і кульний рівень батьків (порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності); відсутність чіткої організації життя дитини; бездоглядність; відсутність незалежного статевого виховання; неправильне ставлення до дитини: пригноблення особистості, погрози, фізичні покарання, надмірне опікування; неблагополуччя сім'ї (конфліктність, асоціальна поведінка батьків). Особливості взаємодії педагога з дитиною: слабке знання педагогом дитини, умов життя в сім'ї; недостатня робота з батьками; неврахування індивідуальних особливостей дитини; негативне стимулювання поведінки дітей; недемократичний тип спілкування педагога; недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу. Особливості особистості дитини: неадекватність самооцінки та рівня домагань; невміння спілкуватися; відсутність сенсу та чіткої мети в житті; відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів; реакція на пережиту важку ситуацію; проблеми у сфері мотивації та потреб; відсутність дисциплінованості; безвідповідальна поведінка.
13.
Причини появи важких дітей Негативні приклади поведінки дорослих і референтних груп; спілкування з правопорушниками й людьми, які мають шкідливі звички. Неблагополучний психологічний клімат в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками. Вплив засобів масової інформації. Негативний вплив алкоголю й наркотиків. Відхилення в психічному і фізичному розвитку
14.
Основні соціальні чинники правопорушень : загострення соціальних проблем; неефективна робота соціально-культурної сфери, обмежені можливості для змістовного проведення дозвілля; недоліки в роботі правоохоронних органів; поширення зловживання алкоголем, наркотичними речовинами; недостатній рівень соціального захисту населення; низький рівень правової, педагогічної культури населення; брак можливостей отримати соціально-психологічну допомогу.
15.
Особистісні чинники протиправної поведінки підлітків Незадоволеність особистісних потреб, міжособистісні конфлікти. Загострення певних рис темпераменту (збудливість, реактивність, імпульсивність-заважає людині адаптуватися в складній ситуації або робить її більш схильною до необдуманих дій). Невпевненість у собі, неадекватна самооцінка.
16.
Особистісні чинники протиправної поведінки підлітків Акцентуації характеру. Особливості емоційно-вольової сфери, характеру. Помилкові, хибні уявлення і переконання. Не сформованість комунікативних дій. Низький культурний рівень, не сформованість соціально-корисних інтересів. Екстернальний локус контролю.
17.
Стадії розвитку асоціальної поведінки несхвальна поведінка (епізодичні пустощі, бешкетництво) поведінка, що засуджується (пов ’ язана з систематичним осудом з боку вихователя) девіантна поведінка (морально негативні прояви й проступки) делінквентна (перед злочинна) поведінка (хуліганство, кривдження, образи) злочинна поведінка (карається згідно з кримінальним кодексом) деструктивна поведінка (злочин із тяжкими для жертви наслідками або з майновою шкодою)
18.
Найбільш типовими помилкамисімейного виховання є: 1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками. 2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок. 3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок. 4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини. 5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.
19.
Не можна вимагативід дитини неможливого – до певного рівня і певного кола знань різні діти йдуть по-різному. В.Сухомлинський
Профілактика - термін медичний, однак він найбільш підходить до визначення процесу виховання і перевиховання дітей з відхиленнями у поведінці. Профілактика - це не лише частина попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення і усунення причин та умов правопорушень, а й система заходів перевиховання і формування особистості.
22.
Функції профілактики :діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці); реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання негативних проявів у поведінці); координуюча (координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки); прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх та ін.).
23.
До методів ізасобів профілактичної роботи з неповнолітніми можна віднести: подолання неуспішності учнів як засіб профілактики правопорушень; профілактична робота з колективом класу; методи корекційного впливу в роботі важковиховуваними підлітками; ігровий метод; залучення неповнолітніх до шкільних форм самоврядування.
І. Профілактика асоціальної поведінки: Психологічна і педагогічна допомога родині (педагогічні і психологічні консультації, лекції і бесіди для підвищення педагогічної культури батьків, поширення передового педагогічного досвіду, тренінги сімейного спілкування) Виявлення дітей з групи ризику і встановлення індивідуального педагогічного підходу, психологічна корекція, корекційний вплив на родину Залучення девіантних підлітків до альтернативних форм навчання й виховання (спеціальні навчальні заклади, гурткова робота), допомога в організації дозвілля дітей і молоді Психолого-просвітницька робота, спрямована на розвиток особистості дитини Правова освіта дітей та підлітків
26.
ІІ. Контроль негативноговпливу на дитину: Виявлення фактів аморального і кримінального впливу на дитину в сім ’ ї і неформальному оточенні Захист прав дитини Постановка питання про позбавлення батьківських прав, опіку і патронаж дитини
27.
ІІІ. Соціальна підтримка та реабілітація дітей та підлітків з девіантною поведінкою: Створення навколо дитини позитивного оточення, координація педагогічних впливів Психологічна корекція та реабілітація (надання психологічних консультацій, індивідуальний патронаж) Налагодження сприятливої атмосфери в групі, до якої входить дитина з девіантною поведінкою, або поступове включення такої дитини до соціально-позитивної групи Корекція (в разі необхідності) сімейних відносин
28.
Особливості виховання, що призводять до девіантної поведінки 1. Бездоглядність: батьки тільки зовнішньо піклуються про виховання дитини, або здійснюють виховання формально 2. Надмірна опіка або домінуюча гіперпротекція: воля підлітка спрямовується не на самовиховання й боротьбу з власними недоліками, а на змагання з “контролем” 3. “Кумир сім ’ ї” або “мімозне виховання”: такий тип виховання сприяє формуванню егоцентризму, заважає виробленню навичок систематичної праці й самостійності у вирішенні поставлених завдань 4. Емоційне нехтування, або виховання за типом Попелюшки: такий тип виховання сприяє розвитку підвищеної вразливості, образливості, потайливості 5. Жорстокі стосунки : викликають страх перед батьками, озлобленість 6. Суперечливе виховання : батьки висувають до підлітка різні, часто несумісні вимоги, конфліктують між собою з питань виховання, іноді використовуючи дитину у своїй боротьбі за владу в родині
29.
Акцентуації характеру як причина девіантної поведінки. Залежність акцентуації від типу неправильного сімейного виховання Тип акцентуації : циклоїдний; лабільний; психастенічний; шизоїдний; епілептоїдний; істероїдний; нестійкий; гіпертимний. Тип неправильного виховання : скривдження, приниження близькими; гіперпротекція, або емоційне відкидання; підвищена відповідальність, домінуюча гіперпротекція; жорстокі взаємостосунки; жорстокі взаємостосунки, або потуральна гіперпротекція; потуральна гіперпротекція (сімейний кумир); Гіпопротекція (бездоглядність); Гіпопротекція, або домінуюча гіперпротекція.
30.
Батьками бути нелегко, але погано, якщо нелегко від цього нашим дітям. Ньюмен
31.
Цілі корекційної роботиз акцентуйованими підлітками 1. Навчання підлітків розпізнавати небезпечні, складні для них ситуації, тобто такі, що адресовані до їхнього найвразливішого “ місця найменшого опору ” 2. Формулювання здатності побачити ті ситуації збоку, навчити підлітків аналізувати, використовувати досвід власних помилок 3. Розширення діапазону можливих способів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях
32.
Етапи самовиховання девіантнихпідлітків: І етап: підготовчий. Характеризується усвідомленням підлітком власних недоліків емоційно-вольової сфери, моральних якостей, інтелектуально-пізнавальної сфери. ІІ етап: конфліктний. Негативні зразки поведінки, егоїстичне відношення до людей відкидаються самим підлітком, а позитивні високоморальні стають особистими зразками. ІІІ етап: основний. Характеризується усвідомленим прагненням до самовиховання. Основне завдання цього етапу – навчити підлітків методам і прийомам самовиховання (самоаналіз, самопізнання, самоконтроль). IV етап: завершальний. Самовиховання приймає глибинний внутрішній характер. Учні бачать результати, тому займаються самовихованням цілеспрямовано, без контролю, і навіть намагаються позитивно впливати на оточуючих.
33.
Шляхи подолання такихнегативних явищ як агресивна поведінка, жорстокість, злочинність в школах: Покращити якість інформації про шкідливість та наслідки вживання алкоголю, наркотичних речовин (випуск стіннівок, тижневиків здоров’я). Проводити бесіди з батьками, щодо якості проведення вільного часу їхніми дітьми; ознайомлення батьків з чинним законодавством України з метою посилення відповідальності батьків за виховання дітей. Залучення до навчання фахівців-практиків з різних сфер діяльності: юристів, психологів, адвокатів, представників кримінальної міліції у справах дітей. Проведення виховних годин: «Ти і закон», «Здоров’я – моє багатство», «Вчимося дружити» тощо. Підвищення позакласної та позашкільної роботи з учнями, спрямованої на формування ціннісних орієнтацій молоді.
34.
БАНК МЕТОДИК:1. Діагностика акцентуацій характеру. У кн. Психолого – педагогічна допомога дітям з акцентуаціями характеру. – Вінниця, 1996 р. 2. Діагностика рівня тривожності у підлітків .- У кн. Психологічний тренінг для підлітків. - Питер, 2006 р. 3. Визначення рівня шкільної тривожності ( методика Філіпса ).- У кн. Шкільна психодіагностика, - Київ, 2003. 4. Визначення міжособистісних стосунків школяра ( методика Рене Жиля ) - У кн. Шкільна психодіагностика. – Київ, 2003 р. 5. Дослідження показників і форм агресії ( методика Баса , Дарки ). – У кн. Психологія зрілості: практикум, - Київ, Главник, 2006 р. 6. Дослідження соціально – психологічної адаптації .- У кн. Психологія зрілості : практикум, - Київ, Главник, 2006 р. 7. Дослідженні самооцінки мотивації схвалення ( визначення готовності підлітка відповідати соціальним нормам ).- У кн. Психологія зрілості : практикум , - Київ,Главник, 2006 р. 8. Дослідження типу особистості "Особистісний комплексний соціометричний тест" О.О.Зворикіна. - У кн. Психологія зрілості: практикум.– Київ, Главник, 2006р. 9. Дослідження вольової саморегуляції (тест – опитувальник Звєркова, Ейдмана)- У кн. Індивідуальний розвиток дитини, - Київ, Главник, 2007 р. 10. Дослідження характерологічних провідних тенденцій учня. - У кн. Індивідуальний розвиток дитини, - Київ, Главник, 2007 р. 11. Вивчення рівня егоцентризму як риси характеру учня .- У кн. Індивідуальний розвиток дитини, - Київ, Главник, 2007 р. 12. Експрес – діагностика характерологічних рис особистості та темпераменту ( Айзенк ), - У кн. Психологічні тести, - М., 1995 р. 13. Діагностика вад особистісного розвитку (Банк) 14. Методика експрес – діагностики неврозу, - У кн. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ, СНІДу у шкільному і молодіжному середовищі, Київ, 2002 р. 15. Методика визначення рівня невротизації ( за Вассерманом ) , - У кн. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ, СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі, - Київ, 2002 р. 16. Скринінг – анкета на визначення рівня алкоголізації. – У кн. Робота психолога з дітьми, які виховуються в сім ’ ях, де батьки схильні до асоціальних проявів, - Рівне, 1998 р. 17. Анкета визначення рівня установки на вживання учнями наркотиків чи токсичних речовин. – У кн. Інновації змісту і технологій здорового способу життя, - Тернопіль, "Астон", 2002 р. 18. Дослідження рівня розумового розвитку : а) Шкільний тест розумового розвитку б) Тест загальних розумових здібностей Оттіса, Леннона в) тести Айзенка г) тест прогресивних матриць Равена (невербальний інтелект) д) дослідження розумового розвитку та оцінки успішності (Замбіцявічене)
35.
КАТАЛОГ ЛІТЕРАТУРИ:1. Баженов В.Г. Виховання педагогічно – занедбаних підлітків. - К. "Радянська школа", 1986 р. 2. Анн Л. Психологічний тренінг з підлітками, - Пітер, 2006 р. 3. Буянов М.І. Бесіди про дитячу психіатрію. – М. "Просвещение", 1986 р. 4. Буянов М.І. Записки дитячого психіатра. – М., "Просвещение", 1988 р. 5. Важкий підліток: причини і наслідки. – Під ред. Татенко В.А., К., "Радянська школа", 1985 р. 6. Власова О.І. Педагогічна психологія. Київ, "Либідь", 2005 р. 7. Єнікеєва Д. Популярні основи психіатрії. - Сталкер, 1997 р. 8. Зайцева З.Г. Школа та важковиховувані підлітки. Книга для вчителя. - Київ, "Радянська школа", 1991 р. 9. Кочетов А.І., Верцинська Н. Н. Робота з важкими дітьми, - М. "Просвещение", 1986 р. 10. Рабочая книга школьного психолога. Под ред. Дубровиной И.В. – М., "Просвещение", 1991 р. 11. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся. – Под ред. Татенко В.А., Титаренко В.М., - Київ, "Радянська школа", 1989 р. 12. Світ дитинства. Молодший школяр. - М .,"Педагогіка", 1988 р. 13. Світ дитинства. Підліток. - М., "Педагогіка", 1989 р. 14. Соколова В.Н., Юзефович Г.Я., Батьки та діти у світі, що змінюється - М., "Просвещение", 1991 р.
36.
КОРЕКЦІЙНІ ПРОГРАМИ ДЕВІАНТНОЇПОВЕДІНКИ: Психокоеркційні заняття з делінквентними школярами.- У кн. Психокорекці Ігри в роботі педагога, - Л.В. Туріщева, - Харків «Основа», 2007. 2. Тренініг для підлітків та молодих людей, спрямований на зниження агресивності та зменшення конфліктності,- Рівне, 1999. 3. Тренінг профілактики девіантної поведінки піділтків. методичний посібник – Г.В. Пилипчук, Здолбунів, 2004. 4. Людмила Анн. Психологічний тренінг з підлітками. – Пітер, 2006. 5. Формування вмінь саморегуляції психічних процесів та станів. - У кн. Психопрактика: практикум, Київ, Главник,2006.ст.122-125. 6. Тренінги за методикою «Рівний – рівному», спрямовані на розвиток навичок спілкування, профілактику узалежнення, запобігання зараженню на ВІЛ, СНІД. 7. Вправи на коригування акцентуйованих рис характеру, негативних поведінкових проявів. – У кн. Психолого-педагогічна допомога дітям з акцентуаціями характеру. – Вінниця, 1996.
37.
Ви не взмозі поліпшити родину, де ви народилися, зате ви можете допомогти родині, у якій народився ваш син (донька). Ньюмен
