молодші школярі

2. В умовах державотворчого процесув Україні моральність є механізмом
гармонізації особистихі суспільних інтересів. Тому сьогоднійде активний
різнобічний пошук нової моральноїстратегії в численних ланках
громадськогосуспільства, державних структурах, сім’ї.
Поміж пріоритетних завдань молодої Української держави є чи не
найголовнішим збереження незалежності, захист соціальних інтересів свого
народута виховання високоморальної, духовно багатої особистості, патріота-
громадянина.
Свого активного соціального значення моральні цінності набувають тоді,
коли вони стають здобутком більшості включаються в практичні відносини
людей, проймають їх свідомість і почуття. Не випадково в державній
національній програмі«Освіта» («Україна XXI століття») виховання
моральностівизначається як одне з головнихзавдань розбудови
демократичного суспільства.
Одне з найважливіших завдань учителя - виховання моральності,
найвищої міри людяності, яка починається з усвідомлення особистістю
обов’язку, з власного рішення поступатись своїмиінтересами зарадидругої
людини.
Змінюється суспільство - змінюється мораль, яка стає більш гуманною,
незважаючи на ще існуючі прояви насильства та відвертої жорстокості.
Попри все світ стає людянішим, а мораль - гуманістичною.
Ідеали добра, правди, свободи,любові, дружби, справедливості, совісті,
людської гідності - основазагальнолюдськихцінностей. Працюючи з дітьми
молодшого шкільного віку, я акцентую свою увагу на те, що це вік
формування почуттів і моральної поведінки.
В.О.Сухомлинськийписав «Утвердити в кожній людині доброту,
сердечність, чуйність до всього живогоі красивого - елементарна азбучна
істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа».
Практика роботив школі мене переконала, що молодішколярі активно
ставляться до життя, до доброгоіпоганого, правильного інеправильного;
їхня емоційна пам'ять фіксує прояви добраі зла, щиростіі лицемірства,
правди і брехні, вірності і зрадливості, а тому в своїйроботівважаю
недопустимим дійти до якихось помилок, які б скомпрометувалимене як
вчителя-наставника.
Оскільки молодшим школярам, важко розрізнитивідтінки у поведінці й
вчинках інших, намагаюсь постійно спрямовуватиїхню увагу на
усвідомлення хорошого і поганого. І тут неабияку роль відіграє художня
література. Саме в ній знаходжу все те, що пов’язанез життям таких
хлопчиків і дівчаток, як вони самі. Діти здатні повністю ототожнювати себе з
героєм певного твору, сприйматийого переживання як свої власні,
переймати турботи, манери, переживання, зовнішність героїв з художньої
літератури. Вони вірять образам справжніх, хорошихлюдей: їм потрібен
приклад того, як виростисильним і сміливим. Сила прикладу - одна з
головнихсил, що позначають розвитокі формування дитини.
Молодші школярі наслідують улюбленого героя в повсякденномужитті,

3. виявляють співчуття, чуйність. Вони сприймають не просто текст, а реальну
дійсність, виражену за допомогою слова.
На матеріалах творів школярі вчаться оцінювати моральніякості героїв,
які переносять на однокласників та на власну поведінку.
Цього року, мої учні навчаючись у першому класі переконалися, що
потрібно любити і берегти Батьківщину на віршах Ліни Біленької «Бережімо
Україну» та Варвари Гринько «Рідний край» На вірші Степана Жупанина
«Криниця» діти сконцентровують увагу на тому, що потрібно піклуватися
про інших людей. Відповідальності і взаємодопомогив сім’ї вчать
оповідання «Ферма», «Наша сім’я», «Іванковасім’я», «Сини».
Згідно з народнимиуявленнями про мораль, ставлення до батьків має
виявлятись не лише у ласкавих формах, а й у конкретних діях: у посильній
допомозіїм, в інших проявахтурботи і піклування.
Народна педагогіка надає великого значення формуванню в дітей уявлень
про те, що мати й батько, інші члени родини - найдорожчідля них люди.
(Нема цвіту більшого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати
дитині»; «Все купиш ти, лише тата й мами - ні»; «На сонцітепло, а біля
матері добре»;«Укого є ненька, в того й голівка гладенька»; «У дитини
заболить пальчик, а в мами - серце»;«Скрізь добре, а в дома краще».)
Із розширенням кола спілкування дітей важливого значення набувало
виховання позитивного ставлення до інших людей: сусідів, знайомих.
Особливемісце з-поміж моральних цінностей українськийнарод
відводить нормам гуманного ставлення до людей (доброзичливого, чуйного,
великодушного). Тут я звертаюсь до українськихнародних прислів’їв, які
прописуюв зошитах з письма і прошу вдуматися в їх глибокийсмисл: Хто
людям добрабажає, той і собімає.» «Світ не без добрихлюдей», «Не роби
комусь, що собіне мило», «Хто не чинить лихого тому не страшно нічого»,
«Робишдобро -не кайся, робишзло - зла й сподівайся», «Не одежа красить
людину, а добріділа». В цих прислів’ях звеличається доброта, показуєтьсяїї
роль у житті людини, міститься застереження від творення зла.
Концентрую увагу дітей на тому, що не можна глумитися зі старостічи
глузувати з калік. Слід бути милосерднимий уважними у ставленні до них.
За народним твердженням, основи цих доброчинностейтребавиховувати
змалку. Так з учнями 4-Г класу на день інваліда ми з подарункамиі номерами
художньої самодіяльностівідвідали інв’алідів-колясочників. Юлю і Юру,
брата і сестру, яких доглядає старенька мама. Діти були зворушені, а інваліди
зворушені увагою до них.
Одним із головнихзавдань вважаю прищеплення любові до праці, звички
до праці, працьовитості. Заохочую дітей які допомагають батькам. Тут
допомагають прислів’я «Аби вмів робити, навчився як жити», бо справжня
серйознапраця завжди важка. «Докине впріти, дотине вміти», «Колистав
робить, то байдики не бить», бо в народікажуть
якщо хочеш мати в своїйсімї виродка, дай синові чи дочцівсе, чого вони
хочуть і позбав їх можливостіпрацювати. Отже, чим раніше дитина
прилучатиметься до посильної праці, тим краще. «Бджоламала, а й та

4. працює», «Маленька праця краща за велике безділля».
За народнимитвердженнями, засвоєння моральної істини повинно
проходитичерез почуття та розум людини і втілюватись у її благородних
вчинках. «Гідність людини визначають її вчинки», «Не дивись на чоловіка, а
на його діло». Отож виховання людини починається з перших років її життя.
Прислів’я і приказки - це своєрідний кодекс моральної поведінки, в яких
можна знайти пораду, підтримку, осуд. Пояснюючиприслів’я, діти
прилучаються до народної мудрості.
Як твердить К.Д.Ушинський, пояснення прислів’я - це завжди
розв’язування певної розумовоїзадачі. В прислів’ях дітей приваблює яскрава
гра слів, співзвуччя, ритміка.
Для кращого запам’ятовування прислів’їв даю учням вправи на
доповнення їх (не за порядком)
Наприклад:
Любиш кататися,... а людина словом.
Повний колос до землі гнеться,... люби й саночкивозити.
Бджола жалить жалом,... а пустий вгорудереться.
Проблема педагогічного спілкування була поставлена, як одна з
найважливіших проблем навчання і виховання вже у працях видатних
вітчизняних педагогів - таких як
С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський.
Кращі якості людини діти запозичують у образахпозитивних героїв казок.
Я з задоволенням відмічаю як змінюється вираз обличчя дитини, коли вона
стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв,
проникається своєрідністюїхніх стосунків, віддає свої симпатії позитивним,
засуджує негативних. Казка знаходить вірний шлях до серця школяра,
впливає на розвитоксвітогляду, розкриває кращі душевні якості. Наприклад,
прослухавши українськународну казку «Заєць та їжак» учні роблять
висновок:що не можна насміхатися над слабшими за себе.
Для школяра казкові персонажій стосунки - мірило власної поведінки і
поведінки товаришів.
Насичені глибоким етичним змістом казки В.О.Сухомлинського
наштовхують дітей на роздуми, примушують аналізувати свою поведінку,
робитивисновки. А тому діти з задоволенням їхчитають.
Дуже часто внутрішнє самопочуття, емоційний настрій дитини
«зав’язаний» самена особистостівчителя початкових класів.
Вже за рокинавчання в початковій школі в дитини розвиваєтьсявміння
осмислюватисвої або чужі дії, усвідомлювати дійсність, оцінювати власну
поведінку. Саме від мене, як вчителя, мого такту, майстерності, вміння
спілкуватися з учнями залежить вироблення в кожного адекватної оцінки,
самооцінки.
Педагогічний процес має майже виключно комунікативну природу.
Потреба в спілкуванні формується в дитячі роки, і тільки доцільна
організація педагогічного спілкування може привестидо задовільного її
розвитку.

5. Від спілкування і взаємин, які встановлюються між педагогом і дітьми,
залежить, чи стане дитина повноцінною особистістю (тобто людиною
моральною).
Щоб досягтиморально-цілісного спілкування з учнями, я дотримуюсь
таких умов:
— встановлення гуманістичного стилю спілкування;
— опанування дітьми знань про добро ізло, норм гуманістичної моралі,
гуманістичних взаємин;
— створення різноманітних педагогічних ситуацій: морального вибору,
авансової довіри;
— надання вихованцеві можливостісвободивиборутого виду діяльності, де
він може зреалізуватись як особистість (реалізувати свої інтереси,
потреби, здібності);
— залучаю дітей до участі у благодійній діяльності.
На думку дітей, справжній вчитель ніколи «не зриває злість на учнях» ,
«не б’є учнів», «не лає, не кричить», «не насміхається над учнем», «не
залишає в біді». Все це спонукає мене підвищувати свій моральнийрівень та
дотримуватись цих норм поведінки.
Велике значення у вихованні молодших школярів має гра. Ще
К.Д.Ушинськийписав про те, що в грі задовольняютьсяфізичні і духовні
потребидитини, формуються розум, воля і серце, а також суспільні
відносини та організаторськіздібності.
Гра є відтворенням людської діяльності, правил і норм взаємин між
людьми. За ігровими сюжетами криється одині той самий зміст - діяльність
людини і її стосункиз іншими людьмив суспільстві. Гра впливає на
всебічний розвитокдитини, формує всі сторониїї особистості - розум,
почуття, уяву, мовлення, волю, тобто здійснює комплексне виховання
дитини.
Важливо, щоб гра викликала у дітей задоволення від виконання ігрових
правил, ігрових ролей; привчала діяти в колективі; виховувала позитивні
моральніякості особистості: чесність, правдивість, сміливість, ввічливість,
рішучість, ініціативність і наполегливість, була неможлива без
взаємодопомоги,взаємовиручки.Якнаслідок використовую в своїйроботі
різні ігри.
Ігри-естафети на уроках фізкультури вчать дітей працювати у колективі,
вболівати за спільну працю, за товаришів по команді.
Сюжетно-рольовіігри використовую на уроках по основахздоров’я,
довкіллю. Тут діти вчаться культури поведінки. У цих іграх діти уточнюють і
закріплюють набуті раніше знання і навички про працю дорослих, родинні
стосунки.
Ігри-подорожізастосовую на уроках математики, довкіллі рідного краю.
Особливемісце серед форм і методів морального виховання учнів
початковихкласів займає ознайомлення дітей з рідним краєм. Тут я
використовуюекскурсії, прогулянкий спостереження.
Навколишня природа - безпосереднє джерело перших дитячихвражень,

6. супутник усіх дитячихігор. К.Д.Ушинськийназвав природу
«всерозвиваючою» підкреслюючиважливе значення природного факторау
всебічному розвиткуособистості, воротамидля всього,що входить у
внутрішній світ дитини.
Прищеплюючи дітям любов до рідної природи, працідорослих, ми
водночас формуємо в них почуття любовідо Батьківщини. Навколишня
природає невичерпним джерелом морального виховання.
Першокласники починають ознайомлення з довкіллям з близького,
зрозумілого й доступного дітям - ознайомлення зі школою, вулицями,
пам’ятниками, лісом, річкою, музеєм. Метою цих екскурсій є любов до рідної
школи, до держання чистотиі порядкув класах, ознайомлення з шкільними
традиціями, залучення учнів до посильної праціна шкільних ділянках.
Ведуться спостереження за транспортом,пішоходами, світлофорами.
Екскурсії в природуневіддільні від бережного ставлення до неї. Учні
ведуть щоденники, малюють, використовують спостереження, беруть участь
в озелененні рідного краю.
За допомогоюбатьків була організованаекскурсія в м.Остріг та село
Межиріч. Навколишня природа, музеї, монастир справилина дітей незабутнє
враження. На них повіяло казковістю, старовиною, гордістю засвоїхпредків,
які створилитакі шедеври культури і духовної краси.
Щоб ознайомитиучнів з працею дорослихі виховати інтерес до різних
професій, проводжуекскурсії до пожежної частини, хлібзаводу, в аптеку,
лікарню, в культурні заклади. Приміром екскурсія до пожежної частини
проводилась батьком учениці нашого класу. Діти одяглипожежні костюми,
залазили в пожежні машини, відчували себе справжніми пожежниками.
Фактичний, близькийі доступний матеріал, набутий учнямизавдяки
екскурсіям, прогулянкам, спостереженням використовую для проведення
морально-етичнихбесід.
Мета таких бесід - роз’яснитишколярам суть морального вчинку,
допомогтиусвідомитивласні вчинки, правильно їх оцінити; викликати у
вихованців особливіморальнівідчуття.
Моральне виховання буде проходитиуспішно, якщо вчитель працюватиме
в тісному контакті з батьками своїхвихованців.
Методи і форми роботивчителя з батьками різноманітні. Педагогічна
освіта батьків займає серед них особливемісце. Це батьківські збори, бесіди,
лекції, групові та індивідуальні консультації.
Питання морально-етичного змістурозглядаються на батьківських зборах.
Школа, сім’я та громадськість - успіх морального виховання. В цьому
переконує багаторічна практика.
Література
1. А.С.Макаренко Методика виховної роботиК. «РадянськаШкола» 1990 р.
2. В.О.Сухомлинський «Каквоспитать настоящего человека» М.
«Педагогіка» 1990р.
3. «Виховання моральностіпідростаючого покоління» (Науково-методичний
посібник) К. «Богдана» 2005р.

7. 4. Педагогічний пошук класного керівника. Тернопіль. Навч.книга - Богдан.
2003р.