Волонтерство: погляд в сьогодення

1. Мукачівська ЗОШ № 20 ім. О.Духновича
Опис досвіду
«Волонтерство: погляд в сьогодення»
педагог-організатор
Екшмідт Ізабелла Йосипівна
в
ї

2. 3
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. Волонтерство, як феномен сучасного людства……………..
……………………………………………………….4-5
Розділ ІІ. Історія волонтерської роботи в Україні…………...
………………………………….6-8
РОЗДІЛ ІІІ. Волонтерство: погляд в
сьогодення……………………………………………………………9-10
РОЗДІЛ ІУ. Соціальний проект «Я-
волонтер!»……………………………………………………11-15
Висновок……………………………………………………………………..16-17
Література………………………………………………………..………….18

3. 3
Вступ
Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського
суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру,
свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.
Система соціального захисту в Україні в сучасних умовах постійно потребує до
себе уваги з боку держави та суспільства. Зміни в Україні в останні роки призвели до
сильного погіршення населення, тому потреба у ефективній роботі системи
соціального захисту постає перед нами, як ніколи. Але ефективна робота установ
соціального захисту неможлива без висококваліфікованих працівників, які досконало
володіють усіма необхідними професійними навичками та вміннями.
Одним із таких напрямків соціальної допомоги є участь добровольців у здійсненні
цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами –
волонтерська робота. Волонтерство – це неоплачувана, свідомо, добровільна діяльність
на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо
інших, може називатися волонтером.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без
користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні, ніж
отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура,
розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що
допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і
безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.
Волонтерська діяльність в Україні, хоча і не стала масовою, проте є такою, що
дозволяє говорити про неї, як про суспільне явище та як про важливу складову
діяльності недержавних соціальних служб. Взагалі ж, волонтерство є запорукою
успішного процвітання нашої країни.
В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними
органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку.
Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись, успіх намічених змін
залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і
захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів. Вона стає завданням
першочергової ваги у здійсненні нової політики країни. Формування великого руху
добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в
будь-якій державі. І саме ці моральні цінності формуються у шкільному віці.
Розділ І. Волонтерство, як феномен людства.
Волонтерський рух є, по суті, частиною будь - якого суспільства. У загальному
розумінні - це той внесок, який робиться людьми на засадах неприбуткової діяльності
без заробітньої платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот
та суспільства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних
форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Участь у волонтерському русі
молоді дає можливість їй самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе
причетними до участі у державних справах з другої сторони.
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький
письменник - журналіст Анрі Дюнам, вражений кривавими картинами битви при
Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста організації, яка
працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим

4. 3
бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські
організації у всьому світі.
Поняття "волонтер" і "волонтерство" є дуже широкими. В основі добровільності
покладена здатність однієї людини безкорисливо й, у більшості випадків, анонімно ви-
конувати роботу на благо іншої. Тобто частину часу, енергії, знання, досвіду волонтер
витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству
в цілому. Волонтерство — це діяльність, спрямована на допомогу іншим, яка здій-
снюється не заради грошової компенсації, матеріальної користі й не ґрунтується на
примусі. Волонтер - це будь-яка фізична особа, у тому числі, іноземні громадяни і
особи без громадянства, які вносять свій внесок в розвиток волонтера, здійснюючи
волонтерську діяльність. Волонтерська діяльність - це широке коло діяльності,
включаючи традиційні форми взаємодопомоги і самодопомоги, офіційне надання
послуг і інші форми цивільної участі, яка здійснюється добровільно на благо широкої
громадськості, причому грошова винагорода не є головним мотивом.
Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожної людини
свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий досвід, який
збагачується і нашаровується в процесі суспільної діяльності. Людина прагне
удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність -
це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у добровільній роботі беруть участь різні
категорії волонтерів.
Основними ресурсами волонтерського руху є:
учнівська молодь (учні старших класів шкіл та середніх спеціальних закладів);
студентська молодь (студенти
вищих навчальних, переважно з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи
тощо);
фахівці (психологи, педагоги, соціальні працівники, соціальні педагоги, юристи,
лікарі тощо);
батьки та члени родин дітей та молоді;
громадські організації.
За класифікацією Капської А.Й. відповідно до віку, соціальної ролі та соціального
статусу можна виокремити наступні групи добровільних помічників.
Діти та підлітки. Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є
можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти
нових друзів, можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових
навичок і знань та проведення власного дозвілля.
Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька, проте вони
володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є
незамінною у практичній діяльності:
по-перше, підлітки абсолютно мобільні;
по-друге, у підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми і підлітками -
об'єктами соціальної роботи. Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію
для широкого кола дітей та молоді, а також для груп ризику;
по-третє, бажання підлітків оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє
підключати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде
активне навчання, пошук нових.форм і методів.
Робота з ними потребує врахування кількох важливих правил:
- робота добровільного помічника не повинна заважати навчанню;

5. 3
- робота не повинна бути одноманітною;
- у кожній справі, яку довірили дітям або підліткам, обов'язково має бути місце для їх
власної ініціативи і самостійних рішень, а також персонал відповідальності;
- їх участь у волонтерському русі має бути погодженою з батьками і учителями;
- робота має бути безпечною для дитячої психіки, тому при роботі з жертвами насилля,
психічно хворими, помираючими не потрібно залучати дітей - психологічний тренінг
для них дуже важкий.
- потрібно чітко визначити засоби заохочення, ні в якому разі не обіцяти більше
ніж можна дати;
- необхідно демонструвати, по можливості, перспективи їхньої діяльності в організації
і обговорювати з ними плани на майбутнє;
- не можна переоцінювати можливості дітей, особливо вголос.
За умов дотримання цих правил кмітливі, швидкі, винахідливі помічники забезпечені.
Розділ ІІ. Історія волонтерської роботи в Україні.
Історію волонтерської роботи в Україні досить-таки важко простежити, оскільки
формальне фіксування таких дій та їх вивчення розпочалося порівняно недавно. Однак
не викликає жодних сумнівів той факт, що така робота в тій чи іншій формі існувала
дуже давно. Так, традиції милосердя складалися в Україні сторіччями, утворюючи
основи благодійництва, прагнення допомогти бідним, престарілим, хворим, немічним.
Зокрема, князь Володимир закликав людей турбуватися про ближніх, ставитися
до них із благодійністю, бути милосердними. Пройнявшись духом християнських
повчань, Володимир, за свідченням літопису, велів «усякому старцеві й убогому
приходити на княжий двір, брати їжу і питво, і гроші з казни. Прагнучи розвинути,
надати йому організованого характеру, князь Володимир у 996 році видав Устав,
згідно з яким духовенству й церковним структурам було доручено опікування та
нагляд за лікарнями, лазнями, притулками для одиноких тощо, установлено „десятину”
для благодійних закладів. Під час його правління засновано училище для навчання
вбогих людей, богадільню, будинок для паломників, запроваджено народні свята, під
час яких виявлялася турбота про убогих, сиріт, мандрівників, котрим роздавалася
милостиня. Не випадково про князя Володимира за чуйність, безкорисливість складено
багато легенд, бувальщин, оповідей. Його приклад наслідували інші представники
княжої влади й духовенства.
Щонайбільшого розквіту благодійності Україна досягла в XVI–XVII ст., коли
поширилися православні братства, у яких більшість обов’язків виконувалася на
добровільних засадах, через громади й общини як „народні осередки милосердя”, а
також монастирі, які, крім релігійної та просвітницької діяльності, надавали притулок і

6. 3
допомагали старцям, осиротілим, потерпілим від лиха, вдовам, хворим. Зауважимо: у
відкритих братствами школах молодь виховували у дусі людинолюбства, побожності,
милосердя, поваги до історії й культури свого народу.
Як окремий феномен вияву благодійності (ХУII–ХУIII ст.) стало меценатство
видатних людей України: гетьмана Петра Сагайдачного, Івана Виговського, Івана
Мазепи, Кирила Розумовського та ін., котрі сприяли поширенню освіти та
просвітництва, створюючи нові навчальні заклади (Києво-Могилянська академія й
культурні центри (Миколаївський собор, будинок Лаврської друкарні, кам’яний мур
навколо Києво-Печерської лаври , опікуючись найздібнішими краянами, яких
посилали на навчання до найкращих європейських університетів.
У ХІХ – на початку ХХ ст. добродійництво набуло особливого поширення серед
відомих українців (Григорій Ґалаґан, родина Симиренків, Євген Чикаленко, батько й
син Рильські, брати Бродські, Сергій та Михайло Грушевські, кілька поколінь
Терещенків та ін.), зокрема меценатів Катеринославщини (М. Корф, М. Родзянко,
П. Міклашевський, Я. Савельєв та ін.), які зробили вагомий внесок у розвиток
вітчизняної культури, освіти, промисловості, поліпшення медичної справи тощо.
Благодійництво та меценатство всіляко заохочувалося державою, яка за надання
допомоги встановлювала певні винагороди (чини, ордени, почесне громадянство
тощо). Відчуття особистої відповідальності перед суспільством, усвідомлення
нерозривного зв’язку з майбутнім держави стали головними лейтмотивами
благодійності в Україні.
Простежуються різні форми добродійної благодійної роботи в Україні і у ХХ
столітті, за часів функціонування СРСР. Наприклад, поширеними були форми
шефської роботи:
 шефство старших школярів над молодшими;
 шефство студентів і робітників над молодшими школярами;
 шефство молоді над педагогічно занедбаними дітьми;
 шефство членів профспілки над «важкими» сім’ями;
 відвідування хворих;
 надання допомоги відстаючим школярам і студентам;
 наставництво досвідчених робітників над молодими робітниками;
 участь у роботі оперативних комсомольських загонів;
 участь у роботі Добровільної народної дружини;

7. 3
 тимурівські загони та ін.
Життя радянської людини, як громадянина передбачало наявність у неї
«суспільного навантаження». Найбільш поширеним видом суспільної роботи, була
різного роду допомога. Види цієї допомоги залежали здебільшого від віку. Така
допомога могла мати тривалий характер або бути короткочасною чи одноразовою.
Уся добровільна робота із надання конкретної допомоги провадилася в межах
громадських організацій: профспілок, комсомолу і піонерії. Існували також ради
ветеранів війни і праці, клуби за інтересами тощо.
Оцінка такої добровільної праці за радянських часів наразі неоднозначна. Можна
почути наступне: «Ідеологія радянського періоду піднесла добровольчество у статус
державної повинності або почесного обов’язку (наприклад, участь в комуністичних
суботниках). Тим самим духовний сенс цього суспільного явища було змінено». А ось
інша думка: «Волонтерство радянських часів - не комуністична пропаганда, а
виважена гуманістична діяльність, притаманна менталітету нашого народу».
На сучасному етапі , коли Україна проживає чергову економічну, політичну
кризу, ще більш відчутно визначилися прошарки населення, котрі потребують
допомоги. Передусім це безробітні, молоді люди без будь-якого заняття, діти, які
позбавлені належної уваги з боку батьків або ж є сиротами, пенсіонери, інваліди та ін.
Реальна соціальна робота по наданню допомоги в основному сконцентрована в
системі центрів соціальних служб для молоді, громадських і релігійних організаціях,
відчутна частка якої належить волонтерам.
Термін «волонтер» - у перекладі з англійської мови, означає «доброволець».
Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого
бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад, у
Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення залишилося тільки слово
«добровільно».
Отже, волонтер – це людина, яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей,
займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової
винагороди. «Волонтер – це стан душі.»

8. 3
Розділ ІІІ. Волонтерство: погляд в сьогодення.
Волонтер – (охотник, охочий) – той, хто став на військову службу за власним
бажанням; доброволець. – Тлумачний словник української мови. Т.І.К
«Аконіт»,2001 р.
Волонтер ( франц. Volontaire) – особа, яка добровільно вступила на військову
службу. (Велика енциклопедія, М. 1971). І хоча сьогодні волонтерство зовсім не
пов’язане з армією і військовою службою, як рух воно розвивається, орієнтуючись на
допомогу добровільно всім, хто її потребує.
Волонтер (від лат. «воля, бажання») – той, хто за власним бажанням допомагає
людям. Визначальною характеристикою волонтерського руху є відсутність винагороди
та головний показник – відсутність примусу.
Волонтер – це друг, безкорисливий і щирий і тільки за цієї умови він досягатиме
своєї високої мети – гармонії і злагоди в суспільстві. Волонтер – це не лицар, і тим
більше не вчитель. Марною буде його праця, якщо він буде стояти на щабель вище
тих, кому допомагає.
«Волонтерський рух» і « добровільна діяльність» взаємопов ’ язані між собою.
Для різних людей волонтерський рух означає різні речі. Проведені дослідження
виявили широко розповсюджені розходження між різними країнами щодо сприйняття
волонтерської діяльності.
У деяких країнах те, що люди, здають кров, вважається виявом волонтерської
діяльності, в інших до волонтерства зараховується залучення до діяльності політичної
партії або профспілки. Є люди для яких визначальною характеристикою
волонтерського руху є відсутність фінансової винагороди; для інших головний
показник – відсутність примусу. Волонтерський рух набуває різних форм і значень за
різних обставин. На це суттєво впливає історія, політика, релігія і культура регіону. Те,
що може вважатися волонтерським рухом в одній країні, у іншій країні, у іншій
розглядається як низькооплачувана чи трудомістка праця ( або навіть примусова).
29 листопада 2005 р. на пленарному засіданні ВР України в 1-е читання було
прийнято за основу проект Закону України «Про волонтерський рух», розроблений
Міністерством юстиції України, який має на меті визначення організаційних та
правових засад впровадження волонтерської діяльності в Україні. Сучасна ситуація в
Україні характеризується соціально – психологічною та економічною нестабільністю,
зниженням рівня життя більшості населення. Це відобразилось на психологічному
стані різних верств населення. Насамперед, потребують соціальної допомоги та
психологічної підтримки молодь, безробітні, діти-сироти та діти, позбавлені
батьківського піклування, пенсіонери, інваліди та інші.
Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого
бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах(наприклад, у
Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення «волонтерства» залишилося
лише слово «добровільно». Правда, додалося ще й «безоплатно».

9. 3
Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер – це людина, що
допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги.
Практично кожен з нас хоча б раз в житті по своїй волі брав на себе виконання
трудових обов’язків, не вимагаючи грошової компенсації. Добровільна праця давно
відома, як основа економії та виховання.
Кожну людину, яка не є байдужою до того, що відбувається в суспільному житті
її міста, села, області, можна вважати потенційним волонтером.
Волонтерська діяльність фактично завжди була частиною кожної цивілізації та
суспільства. В широкому розумінні волонтерська діяльність – це якісь вчинки, дії
людини, які не приносять їй ніякої користі, це добровільний внесок і збільшення
добробуту певної спільноти чи суспільства. Вона може набувати будь – яких форм : від
традиційних звичаїв обопільної допомоги до допомоги суспільству під час кризи,
зусиль, спрямованих на вирішення соціальних конфліктів та проблем бідності.

10. 3
РОЗДІЛ ІУ. Соціальний проект «Я-волонтер!»
КЕРІВНИКИ ПРОЕКТУ:
Педагог-організатор;
Голова шкільного парламенту.
УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ:
Учні 5-11 класів; педагоги.
ТИП ПРОЕКТУ:
Практично-орієнтований, частково- пошуковий, колективний, довготрива-
лий.
І. Актуальність
Питання виховання учнів цікавило педагогів у всі часи. Сьогодні старшокласники – це
майбутнє нашої держави. Школа закладає основи патріотизму, працелюбності,
моральності, толерантності. На жаль, у наш час стрімкого розвитку науки і техніки,
комп’ютеризації спостерігаємо багато недоліків у формуванні цих якостей не тільки в
учнів старших класів, а й у молодших школярів, підлітків. Тому відродження
волонтерського руху є актуальною проблемою сьогодення.
ІІ. Мета проекту
Виховання в учнів таких моральних цінностей, як милосердя, толерантність,
взаємодопомога, працелюбність. Створення умов для відродження волонтерського
руху в школі. Вдосконалення практичних умінь учасників проекту. Підвищення
моральної культури школярів. Розвиток життєтворчої компетенції. Цільова аудиторія,
на яку спрямовано реалізацію даного проекту - 10-17 років.
ІІІ. Етапи реалізації проекту:
1. Діагностико-концептуальний:
Опрацювання літератури з даної теми.
Проведення учнівських зборів.
2. Організаційний:
Організація та проведення рейдів з метою виявлення літніх людей, інвалідів, ветеранів
Великої Вітчизняної Війни, що потребують допомоги.

11. 3
Проведення круглих столів, диспутів, обговорення даної проблеми на засіданнях
учнівського самоврядування. Створення волонтерських загонів на базі класних
колективів. Систематизація та оформлення отриманого матеріалу.
3. Практичний:
• Організація та проведення операції "Милосердя", "Ветеран живе поруч" (листопад)
• Організація посильної допомоги літнім людям (протягом року)
• Випуск бюлетеня до Дня людей з обмеженими можливостями (2 грудня)
• Акція "прокидаємо доріжки на подвір'ї ветеранів" (січень - лютий)
• Привітання ветеранів Великої Вітчизняної війни з Днем Захисника Вітчизни (23
лютого)
• Загальношкільна лінійка до Дня виведення військ з Афганістану (16 лютого)
• Операція "Милосердя" - прибирання подвір'я ветеранів Великої Вітчизняної
війни, інвалідів (квітень - травень)
• Участь у місячнику благоустрою та озеленення території (квітень - травень)
• Випуск інформаційної газети "Вони боролись за нашу незалежність" (травень)
• Конкурс на кращу листівку до Дня Перемоги (травень)
IV. Очікувані результати
Розвиток волонтерського руху. Перетворення учнів з об'єктів виховного впливу на
суб'єкти виховної діяльності. Функціонування волонтерських загонів на базі школи.
Набуття учнями таких моральних цінностей, як милосердя, толерантність, бажання
допомогти ближньому. Створення здорового мікроклімату в школі, активізація
процесу згуртування учнівського колективу.
Розвиток життєтворчості учнів.
Напрямки діяльності волонтерського руху Мукачівської ЗОШ №20
№ зп Напрямок роботи Період виконання
1. Вибір голови блоку «Обереги» та його
представників
вересень
2. Привітання ветеранів до Міжнародного Дня
людей похилого віку.
1 жовтня
3. Організація та проведення акції «Милосердя» . Постійно
4. Проведення акції «Ветерани- серед нас». 26 жовтня
5. Організація збору іграшок та одягу дітям-
сиротам, дітям-інвалідам, та дітям з
малозабезпечених сімей
Жовтень-
листопад

12. 3
6. Організація посильної допомоги літнім людям
та ветеранам Великої
Вітчизняної Війни.
протягом року
7. Конференція «Дивись на нас, як на рівних» 1 грудня
8.
Конкурс на кращий твір серед учнів на тему:
«Пам'ятаймо минуле заради
майбутнього».
6 грудня
9. Тиждень милосердя і турботи
« Повір у себе»
Кінець
листопада
10. Привітання жінок- ветеранів зі святом 8
Березня.
березень
11. На початку травня провести тиждень бойової
слави.
травень
12. Конкурс «Проба пера» на тему «Відлуння
Афганської війни»
лютий
13. Оформлення інформаційних стендів на
військову тематику
протягом року
14. Проведення рейдів –чистоти по догляду за
могилами невідомих солдат. Вшанування
пам’яті
протягом року
Положення про волонтерський рух Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №20
Загальні положення:
1.Волонтерський рух є головним напрямком діяльності шкільного учнівського
самоврядування. Цей рух базується на спільності інтересів, бажань, цілей, надій, ідей
учнів й передбачає реалізацію поставлених цілей та самореалізацію учнів. Передбачає
реалізацію поставлених цілей та самореалізацію учнів.
2.Діяльність школярів-волонтерів відбувається на засадах власної волі. Їх діяльність є
неприбутковою, добровільною, корисною для інших людей та суспільства у цілому.
3.Головна мета руху – сприяння розповсюдженню волонтерського руху у нашій школі,
виховання у себе таких моральних цінностей, як милосердя, толерантність,
працелюбність, прагнення до взаємодопомоги, активізація процесу згуртування
учнівського колективу.
Основними завданнями Волонтерського руху у школі є:
-сприяння розвитку волонтерського руху в Україні;
- задоволення духовних інтересів та потреб учнів;
- сприяння соціальному становленню та вдосконаленню індивідуальних якостей та
властивостей особистості школяра, відкриття внутрішніх резервів;
- виявлення та розвиток організаторських та творчих здібностей, здатності до
взаємодопомоги, милосердя;
- активна участь у вирішенні суспільних проблем;
- співпраця з громадськими організаціями;

13. 3
- пошуково-дослідницька діяльність з метою вивчення історії рідної школи та міста
для добробуту та процвітання суспільства;
- проведення пропагандистської діяльності щодо здорового способу життя та охорони
навколишнього середовища.
Побажання та плани на майбутнє:
- вивчати та використовувати цінний міжнародний та вітчизняний досвід з питань
волонтерського руху;
- дізнаватись про нові форми та методи волонтерської діяльності в Україні;
- співпрацювати з державними та громадськими організаціями і установами в галузі
соціальної роботи;
- займатися розробкою нових проектів та подальша реалізація існуючих проектів задля
доброї справи.
Членство:
- членами волонтерського руху можуть бути учні, що досягли 14 років або молодші
школяри у співпраці та взаємодії з педагогами, які визнають мету, завдання та
напрямки діяльності організації.
Права та обов'язки волонтерів:
1.Члени волонтерського руху мають право:
- обирати та бути обраними головою руху;
- брати участь у роботі руху;
- виступати в ЗМІ, висвітлювати діяльність волонтерського руху.
2.Члени волонтерського руху зобов'язані:
- старанно виконувати свої доручення та обов'язки;
- постійно брати активну участь у роботі руху;
- вести пропаганду здорового способу життя;
- ставитися з повагою до свого минулого, пам’ятати та відроджувати традиції.
Структура волонтерського руху
Координатор руху – педагог-організатор. Командир руху - учень. Вищим органом є
збір волонтерського руху, що проводиться один раз на три місяці. Збір вважається
дійсним коли присутні 2/3 членів загону.
Збір волонтерського руху має право:
- приймати та виключати з членів організації;
- обговорювати та затверджувати план роботи організації.

14. 3
СПИСОК УЧНІВ-ВОЛОНТЕРІВ:
1. Дорогій Олена
2. Литвиненко Катерина
3. Стецо Вікторія
4. Хома Анна
5. Пірчак Сюзанна
6. Левдер Валерія
7. Лендєл Нікіта
8. Магоч Юлія
9. Гутій Ніколєтта
10.Сливка Людмила
11.Серденко Маргарита
12. Шулте Дана
13.Балог Анастасія
14.Жбора Яна
15.Фенцик Наталія
СПИСОК ВЕТЕРАНІВ ВВВ, ЗА ЯКИМИ ЗАКРІПЛЕНІ ВОЛОНТЕРИ ЗОШ І-ІІІ
ступенів №20 ім. О. Духновича:
1. Андреєва Ніна Захарівна
2. Брижак Микола Георгійович
3. Букарьова Сусанна Ананіївна
4. Ємцева Марія Петрівна
5. Коваль Валентина Олександрівна
6. Мажніков Георгій Тихонович

15. 3
7. Малахов Андрій Нікіфорович
8. Плахотник Галина Юріївна
9. Сабов Федор Антонович
10.Щадей Іван Дмитрович
Висновок
Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічної,
економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення,
девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві зростанням злочинності і
насильством. Соціально-психологічні проблеми в Україні відобразилися на
психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначилося
категорія людей, які потребують допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного
занять, дорослі безробітні, діти які не отримують потрібної уваги з боку батьків, або не
мають батьків, пенсіонери та ін. На сучасному етапі розвитку нашої країни
висококваліфікованих психологів та соціальних працівників в Україні не вистачає.
Щоб вирішити дану проблему необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних
верств населення; по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-
психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; по-третє, потрібна
підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати
розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи.
Саме з цієї причини, моральні і духовні цінності треба виховувати з дитинства і
цим займається школа, яка залучає школярів до добровільної участі у волонтерському
русі. Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість
самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів,
можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та
проведення власного дозвілля.
Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька, проте вони
володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є
незамінною у практичній діяльності:
Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в
добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і
статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і
на добровільних засадах допомагати їм, але професійно.
В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю,
державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального

16. 3
розвитку. Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись, успіх намічених змін
залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і
захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням
першочергової ваги у здійсненні нової політики країни. Формування великого руху
добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-
якій державі.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без
користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж
отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура,
розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що
допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а учню-волонтеру – отримати
задоволення і безцінний життєвий досвід.
Волонтерська діяльність в Україні, хоча і нестала масовою, проте є такою, що
дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову
діяльності недержавних соціальних служб. В загалі ж, волонтерство, як можна бачити,
є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери – першопрохідці, які
вказують шлях до просування. І якщо вище не волонтер, значить, не усвідомили всіх
принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрість: „краще пізніше, ніж
ніколи”.
В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю,
державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального
розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв’язуватися, успіх намічених змін
залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і
захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням
першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху
добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-
якій державі.

17. 3
Література
1. Василенко К. Волонтер - це стан душі // Волонтер//2001, №10.
2. Волонтерство. Порадник для організатора волонтерського руху /Укл. Т.Л.. Лях,
авт. кол.: О.В. Безпалько, Н.В. Заверіко, І.Д. Зверева, Н.В. Зімовець та ін. -К.:
ВГЦ «Волонтер», 2001.
3. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/К.: Академпрес, 1999.
4. Волонтер: хто вони? // завуч. - 2005. - травень с № 14.- с.7-11.
5. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2,
2002р.
6. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі, як феномен
цивілізованого суспільства 3,1996
7. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та
молоддю, КиївУДЦССМ, 2001
8. Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001