Download to read offline
музи не мовчали
- 2. 22 червня 1941року на Радянський Союз віроломно напала фашистська Німеччина. Почалася найтяжча з усіх воєн, яких коли - небудь зазнала світова історія. Руйнуючи все на своєму шляху, війна загрожувала найдорожчому в житті кожного з нас - Вітчизні. Народ одностайно став на захист рідної землі. У загальнонародній боротьбі з кривавим фашизмом активну участь взяли поети, прозаїки, драматурги, художники, композитори, артисти.
- 3. У періодВеликої Вітчизняної війни українська література, як і вся радянська література, відіграла важливу роль у справі ідейноморапьного згуртування народу в боротьбі проти німецькофашистських загарбників. Своїм полум‘яним словом письменникипатріоти піднімали бойовий дух народу, зміцнювали єдність і дружбу, впевненість у перемозі.
- 4. Понад сто українських письменниківперебували в діючій армії та у партизанських загонах, боролися в антифашистському підпіллі. У грізні роки Великої Вітчизняної війни письменники всіх народів СРСР продемонстрували виняткову ідейнодуховну єдність.
- 5. Волю українського народуполум’яними словами ―Клятви‖ проголосив МИКОЛА БАЖАН В нас клятва єдина і воля єдина… Єдині в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабом у фашистських катів!
- 6. Високий злет патріотичноїпоезії в роки Великої Вітчизняної війни засвідчує поема Павла Тичини ―Похорон друга‖ (1942), поезії ―Весна‖, ―Матері забуть не можу‖. ПАВЛО ТИЧИНА Усе підводиться, встає, росте й сміється. Усе в нові на світі форми переходить. І мертвому тобі — живих нас не убить.
- 7. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ У роки збройної боротьби радянського народу проти фашизму видає поетичні твори: ―Слово про рідну матір‖, ―Я син Країни Рад‖, поема ―Жага‖, численні інші вірші та публіцистичні статі, напоєні палкими почуттями патріотизму, вірою в перемогу, ненавистю до ворога, стали всенародно відомими, знаходячи сердечний відгук на фронті і в тилу. О земле рідна! Знаєш ти Свій шлях у бурі, у негоді! Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. Лисиці брешуть на щити, Та сонце устає — на Сході!
- 8. Глибоко емоційно, звеликою силою пристрасті відтворює настрої і думки захисників Вітчизни Андрій Малишко (1912-1970). Народжуються полум’яні поетичні збірки ―Битва‖, цикл ―Україно моя‖. АНДРІЙ МАЛИШКО Україно моя, мені в світі нічого не треба, . Тільки б голос твій і ніжність твою берегти. У цих рядках - весь Андрій Малишко, самобутній поет, полум ‗яний патріот.
- 9. Увагу заслуговують йінші представники культури МИКОЛА ШПАК Подымайся в бой суровый! Сбросим рабские оковы, Уничтожим тяжкий гнет! За оружие, народ! Мучиться, храня терпенье, Как нам не любить свободу! Милости и одобренья Существуют ли народы, От фашиста ждать – судьба Что не шли бы к ней из тьмы, Только жалкого раба. Из неволи, из тюрьмы? Нас фашисты бьют кнутами, Всех влечет! Свободы зори Издеваются над нами… На широком кругозоре Лучше умереть в бою, Блещут каждый день и час Защищая честь свою! И объединяют нас. За свободу! За свободу! Без нее нет жизни людям. Нет, не сломят нас Нам сердца свобода будет невзгоды, Словно землю луч весны Гордые, с мечом в руках, И сердца надежд полны. В бой пойдем врагам на Воля и страна родная страх! Нам всего дороже, знаю. Все их любим – как один. Ты вставай, народ родной, Мать свою так любит сын. На победный правый бой!
- 10. ПЛАТОН ВОРОНЬКО На вулиці стоять гарматногруді танки, Пороша вкрила спини броньові. Не на парад, здається, а в атаку Загримотять в скаженій куряві... І той сніжок, що кришталем іскриться, Згорить мов порох. І дрімотна ніч Впаде під гусінь, наче біла птиця, Впритул прострелена болванкою між віч. І вже її нічим не воскресити, Як тисячі ночей, убитих на війні. Пороша сіється через небесне сито, Сніжинки грають в жмурки на броні.
- 11. ВОЛОДИМИР СОСЮРА Зброєю слова разити ворога, будити в серцях ненависть до загарбників і підносити любов до Вітчизни – так розуміє поет свій громадянський обов'язок. Два головних мотиви пронизують поезію Володимира Сосюри воєнних літ: непохитна віра в перемогу народу, що виявляє небачений героїзм, і передбачення щасливого майбутнього країни, який не може затьмарити і гіркий дим пожеж (―Ми переможемо‖, ―Ворожий зір покриє тьмою‖, ―Коли палка синім оком…‖). І тиха вулиця, що нею Не раз я йшов, - моя весна, - Спахне в ранковому інеї, Й – шибки знайомого вікна… Це там пісні складав я милій Про синь закоханих очей. І чорний кіт в марищі білій Мене зустріне край дверей.
- 12. МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ Другу світову війну рядовий артилерист – зв‘язківець М. Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. У короткі перепочинки між боями, у госпіталі, коли почав видужувати після тяжкого поранення, Михайло Панасович пише вірші, пробує свої сили в жанрі оповідання. Поранення було таким тяжким, що лікарі визнали Стельмаха не придатним до служби в армії. Та він повертається на фронт – працює спеціальним кореспондентом газети « За честь Батьківщини» Життя моє - ідуть бійці суворі, І чуєш дзвін натруджених сердець, Вночі прострелені зринають зорі, В полях вмира поранений боєць. Береш його гвинтівку серед поля, Що пахне ще і потом і теплом, А на могилі вже печалиться тополя І тужить голос вистиглим зерном.
- 13. ГРИГОРІЙ ТЮТЮННИК У 1941 році восени, пішов на фронт рядовим бійцем. Перебував на ділянці фронту коло ОРЛА зиму і весну 1941-1942 років. 1942 року попав у полон …У 1943 році, в кінці літа, з полону втік і діяв у партизанському загоні за Дніпром до зими 1943 року. 29 грудня 1943 року був поранений і знову взятий ворогами. В 1944, у квітні місяці знову втік і партизанив на території Чехословаччини в партизанському загоні «За Батьківщину» У з‘єднанні майора Кокіна. При виконанні бойового завдання був знову тяжко поранений. Визнаний лікарями непридатним до військової служби. На спині в мене чотири шрами, осколками зроблено два, а два – кулями. Так, значить, я також ішов боями, бачився я із смертями та бурами.
- 14. ОЛЕСЬ ГОНЧАР Молодий письменник мав бронь, він разом зі своїми однокурсниками пішов добровольцем на фронт. Після двох тижнів навчання у військових таборах під Харковом студентський батальйон направили за Дніпро, де в цей час точилися жорстокі бої. Більшість добровольців так і не повернулися до рідного університету, загинули смертю хоробрих. На передовій Гончар мріяв, якщо залишиться живий, написати книгу про людей, поряд з якими воював довгі чотири роки. Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. Через яри та байраки Незнавана сила несе. Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог. 1942
- 15. ОЛЕНА ТЕЛІГА У розквіті творчих сил загинула обдарована поетеса Олена Теліга. Вона в однаковій мірі ненавиділа як гітлеризм, так і сталінізм і вела непримиренну боротьбу за визволення рідного краю. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, я тверда й сувора. О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жадний ворог. 21 лютого 1942 року фашисти розстріляли відважну О.Телігу в Києві, у Бабиному Яру, за антигітлерівську діяльність.
- 16. ОСТАП ВИШНЯ Одним з найпопулярніших, найулюбленіших у народі творів стала славнозвісна ―Зенітка‖ Остапа Вишні (1889-1956). В ній письменник підносить тему мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни, демонструє його героїзм.
- 17. ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО З початком війни змінюється і життя О.Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Красная звезда», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з‘являється ще одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні».
- 18. ІЛЛЯ ЕРЕНБУРГ Ілля Еренбург: Вона була в полинялу гімнастерці, І ноги були до крові натерті. Вона прийшла і постукала в будинок. Відкрила мати. Був накритий стіл до обіду. "Твій син служив зі мною в полку одному, І я пішла. Мене звати Перемога ". Був чорний хліб біліше білих днів, І сльози були солі солоний. Усі сто столиць кричали далеко, В долоні плескали і танцювали. І тільки в тихому містечку російською Дві жінки, як мертві мовчали.
- 19. КОСТЯНТИН СИМОНОВ Не той, що з казок, не той, що з пелюшок, Не той, що була за підручниками пройдена, А той, що палала в очах запаленням, А той, що ридала, - запам'ятав я Батьківщину. І бачу її, напередодні перемоги, Чи не кам'яної, бронзової, славою увінчаною, А очі проплакала, йдучи крізь біди, Все, що знесла, все винесла російською жінкою
- 20. ОЛЬГА БЕРГГОЛЬЦ У бруду, в темряві, у голоді, в печалі, де смерть як тінь тягнулася по п'ятах, такими щасливими ми бували, такою свободою бурхливо дихали, що онуки позаздрили б нам.
- 21. ЮЛИЯ ДРУНИНА Узнав о том, что девушек-медиков, в порядке исключения, все-таки направят в действующую армию, она спешно нашла свое свидетельство об окончании курсов медсестер и уже через несколько дней получила направление в санитарное управление 2-го Белорусского фронта. По прибытии на фронт Юлия Дружинана получила назначение в 667-й стрелковый полк 218-й стрелковой дивизии. В 1943 Друнина была тяжело ранена - осколок снаряда вошел в шею слева и застрял всего в паре миллиметров от сонной артерии. Не подозревая о серьезности ранения она просто замотала шею бинтами и продолжала работать – спасать других. Скрывала, пока не стало Я столько раз видала совсем плохо. Очнулась уже в госпитале и рукопашный, там узнала, что была на волосок от смерти. Раз наяву. И тысячу — во сне. В госпитале, в 1943 году, она написала свое Кто говорит, что на войне не первое стихотворение о войне, которое страшно, вошло во все антологии военной поэзии: Тот ничего не знает о войне.
- 22. ДМИТРИЙ ШОСТАКОВИЧ Находясь в первые месяцы Великой отечественной войны в Ленинграде (вплоть до эвакуации в Куйбышев в октябре), Шостакович начинает работать над 7-й симфонией — «Ленинградской». Симфония была впервые исполнена на сценеКуйбышевского театра оперы и балета 5 марта 1942 года, а 29 марта 1942 года — в Колонном зале московского Дома Союзов. 9 августа 1942 произведение прозвучало в блокадном Ленинграде. Организатором и дирижером выступил дирижер Большого симфонического оркестра Ленинградского радиокомитета Карл Элиасберг. Исполнение симфонии стало важным событием в жизни сражающегося города и его жителей.