library.bdpu.org

1. Лицар національної ідеї :
(1906 – 1963)
до 110-річчя від дня
народження Івана Багряного.
«…моя душа від
природи – душа поета і
митця»
І.Багряний

2. Іван Багряний займає значне місце в українській літературі як поет,
письменник, публіцист. Також він виступає як талановитий
редактор і громадсько-політичний діяч.
Багряний був буремним поетом, здібним запалювати інших до
подвигів праці для народу, аналітичним письменником про
радянсько-комуністичну тиранію, невтомним мистецьким
інспіратором і борцем, художником, а понад усе далекоглядним
політиком ідеологічної боротьби за всенародний ідеал – державну
незалежність України.

3. Ми об’їхали всю землю навколо,
Пропливли океани й моря,
Та тебе не зрікались ніколи,
Україно, ясна як зоря!
(І. Багряний «Марш української
молоді»)

4. Народився Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище
Лозов’яга) 2 жовтня 1906 року в Охтирці в сім’ї муляра.
Отримав середню освіту. В 1920-1921 рр. він навчався
слюсарській справі в Охтирській технічній школі, але не
закінчивши її, переходить до Краснопільської художньо-
керамічної школи (1922 р.). З 1926 р. Багряний – студент
Київського художнього інституту.
Серйозні твори Лозов’яга почав писати з 1925 р., друкуючи
їх в журналах «Глобус», «Плужанин», «Всесвіт», «Червоний
шлях», «Життя і революція».
У 1927 році І. Багряний дебютував як прозаїк. У
журналі «Всесвіт» він публікує оповідання
«В сутінках» та «З оповідань старого рибалки»,
які відзначилися гостротою сюжету, вмінням
автора творити яскраві образи – персонажі.
Багряний І. В сутінках // Ad fontes! До першоджерел /
упоряд. В. Яременко. – К.: Молодь, 2004. – С. 68 – 71. –
(Українське розстріляне відродження).

5. Свою першу книжку «Чорні силуети» видав у
1925 році.
В цьому ж таки році вступає до опозиційного
літературного об’єднання МАРС («Майстерня
революційного слова»), де зближується з
В. Підмогильним, Є. Плужником, Б. Антоненко-
Давидовичем та іншими. Це призвело його до
арешту в 1932 р. і звинувачення в «проведенні
контрреволюційної агітації» у літературній
діяльності.
Зліва направо: Борис
Антоненко-Давидович, Григорій
Косинка, Марія Галич, Євген
Плужник, Валер’ян
Підмогильний, Тодось
Осьмачка. 1925 рік.

6. Поема «Ave Maria»була видана у 1929 р. за рахунок
коштів автора. На цій маленькій книжечці, яка мала 106
сторінок, значилося: видавництво «Сам». Це видання
було конфісковано, але більшість накладу встигли
розкупити. Вражає присвята до поеми:
В поемі «Ave Maria», в передмові відкрито зазначив свою
життєву позицію:
В 1930 році з’являється в світ історичний роман у віршах
«Скелька», в якому автор гостро виступив проти
російського великодержавного шовінізму.

8. У 1943 році бере активну участь у національно-
визвольному русі УПА. Одного разу Багряному
повідомили, що його розшукують гестапівці. Місцеві
патріоти швидко допомогли Багряному піти в
підпілля – влаштували його на проживання в будинку,
що був поза підозрою гестапівців. Тут він мав
прожити деякий час, безвихідно перебуваючи в
окремій кімнаті. Саме тут Багряний написав за два
тижні «Тигролови» на матеріалі власних
далекосхідних вражень. Вочевидь, він давно його
виношував, тому що писав легко і швидко. «Мені не
треба було нічого вигадувати, - писав пізніше він. –
Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як
Ніагара… Я не просто писав, я – жив!»
Українське підпілля допомагає йому надрукувати
роман, який спочатку мав назву «Звіролови».

9. Роман «Тигролови» уперше вийшов в Україні тільки 1991 року. До того
він витримав багато видань різними мовами ( англійською, голландською,
французькою).
Багряний І. Тигролови: роман. Чому я не хочу
вертатись до СРСР? : памфлет/ І.Багряний. –
Кіровоград : Степова Еллада, 2000. – 239 с.
Багряний І. Тигролови: роман та оповідання /
І. Багряний. – К.: Молодь, 1991. – 264 с.
Загальний наклад «Тигроловів» іноземними мовами перевищив мільйон
примірників, що дало змогу американським критикам зарахувати цей роман
до категорії бестселерів.

10. І.Багряний
У романі «Сад Гетсиманський» (1950 р.) знайшов
відображення харківський період життя
письменника
«Сад Гетсиманський» був виданий у США,
Канаді, Англії, Німеччині, Голландії, Франції,
Австралії. Передмова належить перу Володимира
Винниченка, котрий у своєму листі до Багряного
зазначив, що «Сад Гетсиманський» - «великий,
вопіющий і страшний документ… Я зроблю
все, що сила моя буде для Вашої великої книги і
для істини».
Багряний І. Сад
Гетсиманський: роман
/І.Багряний. – К.: Дніпро,
1992. – 530 с.
Багряний І. Сад
Гетсиманський
/І. Багряний. – К.: Наук.
думка, 2005. – 547 с.

11. Повість «Огненне коло» (1953) - вражаюча
розповідь про молодих українських
патріотів, які у складі дивізії «Галичина»
пережили жахливу військову трагедію під
Бродами. Причиною створення Дивізії
«Галичина» була надія, що з перемогою над
обома противниками – фашиською
Германією, та СРСР вона мала б відіграти
свою роль у формуванні української
держави.
На цю тему Юриняк пише: «Огненне коло –
таки справді видатний твір: і граничною
яскравістю, пластичністю змальованих сцен,
і глибоким сенсом потрійного вогненного
кола: кола перстеня навколо дивізії,
трагічного кола безвихіддя… і нарешті, кола
«розмонтованого» світу нашої цивілізації».
Багряний І. Огненне коло. Повість
про трагедію під Бродами /
І. Багряний. – К.: Варта, 1992.
– 128 с.

12. У 1957 році світ побачив «Марусю Богуславку» -
першу частину задуманої, але так і не завершеної у
майбутньому трилогії «Буйний вітер». Друком
вийшли його п’єси: «Генерал» (1947), «Розгром»
(1948).
З підзаголовком «Рештки загубленого,
конфіскованого та знищеного» вийшла збірка
поетичних творів «Золотий бумеранг» (1946)

13. У 1944 р. письменник емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки
перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно жив у Німеччині, де вів активну
громадську і творчу діяльність.
Багряний виконував величезний обсяг робіт:
редагував «Українські вісті», керував партійною
роботою – був головою УРДП, пізніше його
обрали головою Української Національної
Ради, яка координувала все політичне життя
української еміграції, був одним із організаторів
МУРу (Мистецького українського руху) –
потужного творчого об’єднання, яке багато
зробило для розвитку української літератури в
зарубіжжі.

14. Деякий час Іван Багряний був віце-президентом Української Народної
Республіки в екзилі (тобто в еміграції).
Державний Центр Української Народної Республіки в
екзилі: статті і матеріали / за ред. Л.Р. Винар і Н. Пазуняк.
– Філадельфія; Київ; Вашингтон: Фундація
ім. С. Петлюри; Веселка: Фундація Родини Фещенко-
Чопівських, 1993. – 494с.
Як публіцист Багряний написав понад
200 публіцистичних творів, які були
видані в газеті «Українські вісті», або
окремими брошурами. У його
творчому доробку присутні зразки
статей, памфлетів, доповідей, промов
та виступів на різних зібраннях, а також
на радіо та телебаченні.
Із статті І.Багряного «Українська література
й мистецтво під комуністичним московським
терором» // Історія української культури:
зб. матеріалів і документів / за ред.
С.Клапчука, В.Остафійчука. – К.: Вища
школа , 2000. – С.426 – 428.

15. Найвідоміший памфлет Багряного «Чому я не хочу
вертатись до СССР?» був написаний за одну ніч в
таборі для переміщених осіб в 1945 році. Це перший у
світовій публіцистиці твір, який з вражаючою
емоційною силою і з абсолютною доказовістю розкрив
страхітливу сутність СРСР як імперії, що втілила у собі
весь безмір спрямованого проти людини зла.
Багряний І. Тигролови: роман. Чому я
не хочу вертатись до СРСР? : памфлет/
І. Багряний. – Кіровоград : Степова
Еллада, 2000. – 239 с.

16. Дослідники творчості Івана Багряного
зазначають: 1928 -1930 рр. – то був зоряний
час Багряного-поета: з-під його пера
вийшли поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий
бенкет», «Гутенберг», епопея «Комета». Та
не все збереглося. Від «Комети»
залишились уривки, а поема «Гутенберг»
зникла на початку тридцятих.
Багряний Іван //
Українське диво :
поетична антологія: у
2-х кн. Кн. 2 / за
упоряд. та ред.
В. Коломійця. – К.: Укр.
письменник, 2005.
– С. 381 -389.
Багряний Іван // Українське слово :
хрестоматія української літератури та
літературної критики ХХ ст. : у 3-х кн.
Кн. 2/ упоряд. В. Яременко,
Є. Федоренко. – К.: Рось, 1994.
– С. 612 – 641.

17. Іван Багряний пробував себе як художник. Він автор портретів Михайла
Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.
Цей портрет намальовано на шматку
обгорткового паперу під час першої
зустрічі з Григорієм Китастим. Китастий
склав малюнок навпіл і зберігав його у
такому вигляді. Через деякий час друзі
зустрілися. Розгорнувши малюнок, вони
побачили, що зображення голови
відбилося внизу аркуша. Багряний трохи
підретушував відбиток і зробив напис :
«Був один Гриць і стало - два.
Підождемо рік – буде три».
Портрет Григорія Китастого,
написаний Іваном Багряним.
Олівець. 1 травня 1944 р.

18. Докія Гуменна так згадувала про зустріч з
Багряним:
“…Багряний був приятельський, в той же
прихід уже читав свої вірші і чекав моєї думки
про них. Дуже багато розповідав про себе, з
гумором, пересякнутим лірично-задушевними
нотками, глухуватим тембром голосу... він у
всьому вмів знаходити комічний бік і відразу
веселився, збираючи навколо очей гармонійку
зморшок та показуючи свої великі зуби і
заражаючи сміхом слухачів”.
Гуменна Докія. Дар
Евдотеї. Іспит пам’яті:
у 2-х кн. / Докія
Гуменна. – К.: Дніпро,
2004. - 515 с.
Портрет Докії Гуменної пензля
Івана Багряного. Пастель. Львів,
1944. Оригінал зберігається в
Архіві-Музеї УВАН у США.

19. Працював Багряний як
маляр-ілюстратор. Під
псевдонімом Б.Залуцький
він оформив обкладинку
книг Уласа Самчука
«Юність Василя
Шеремети», Юрія Косача
«Еней і життя інших»,
Тодося Осьмачки
«Старший боярин», під
псевдонімом О. Турчик –
збірку новел П. Маляра.
Багряний І. Листування: у 2-х т. (1946 – 1963) /
І. Багряний. – К.: Смолоскип, 2002. – 706 с.

20. «Іван Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в
людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б
висвітлила шлях із чорної зневіри, приниження і
знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся
відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався,
запалювався гнівом – і страждав, охоплений зливою сліз
співчуття до людини, спрагою милосердя і невимовного
болю серця, піднімав її до висот божественного
творіння, бо вірив у тріумф людської гідності на
пограниччі боротьби і страждань. Інакше не міг, бо з
юнацьких літ заповів собі бути тільки людиною».
М. Жулинський

21. Качуровський І. Деякі міркування над книжкою віршів
Багряного / І. Качуровський // Променисті сильвети :
лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: ВД: «Києво-
Могилянська академія», 2008. – С.467 – 473.
“…постать Івана Павловича Багряного
цілком своєрідна завдяки двом його рисам,
чи то властивостям: це яскравий, великого
розмаху талант та небуденність
індивідуальної вдачі, адже він не тільки –
письменник, а також – видатна
літературна особистість.”
Качуровський І. Творчість І.Багряного /
І. Качуровський // Променисті сильвети : лекції,
доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: ВД: «Києво-
Могилянська академія», 2008. – С. 446 - 467.

22. Іван Багряний // Історія української
літератури ХХ століття: підручник / за
ред. В.Г. Дончика. – К.: Либідь, 1998. –
С. 231 – 234 с.
Іван Багряний / М. Ткачук //
Українська література ХХ століття /
М. Ткачук. – Тернопіль : Медобори,
2014. – С. 265 – 280.

23. Вивчення творчості Багряного в
школі.
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний
Загалом творчість Івана Багряного – це історія заради майбутнього. Без
глибокого розуміння історії, тих процесів, які відбувалися в Україні
протягом віків, не можна збудувати сильної держави, в котрій життя
людини, дотримання її прав і свобод стане повсюдним і безсумнівним.
Клочек Г. Романи
Івана Багряного
«Тигролови».
«Сад
Гетсиманський» /
Г. Клочек. –
Кіровоград :
Степова Еллада,
1998. – 80 с.
Когут О.І.
Інноваційні
технології
навчання
української мови і
літератури /
О. Когут. –
Тернопіль : Астон,
2005. – С. 35 – 52.

24. Розмаїтий підхід педагога до проведення уроку за творчістю Івана Багряного
зможе не лише додати у скарбничку знань учня нові факти про письменника,
його теми й ідеї, образи, а й розширити кругозір, поставити правильні
акценти в історії, розвинути патріотичні світоглядні позиції.
Головань Н. Основні види робіт при вивченні
роману Івана Багряного «Тигролови».
Українська література, 11 клас. / Н. Головань,
Л. Журавель // Українська мова й література в
сучасній школі. – 2013. - № 8. – С. 51 – 63.
Слоньовська О. «Письменник, мученик,
вигнанець…». Вивчення творчості
І. Багряного в школі / О. Слоньовська //
Українська мова й література в сучасній
школі. – 2013. - № 12. - С. 67 – 68.

25. Киниця К.І. «Сміливі завжди мають
щастя». Урок за романом І. Багряного
«Тигролови» / К.І. Киниця // Вивчаємо
українську мову та літературу. – 2011. -
№ 22 – 24. – С. 37-44.
Пестренцова О.М. Іван Багряний. «Б’є
крильми птах” (методичні поради щодо
вивчення тексту) / О.М. Пестренцова //
Вивчаємо українську мову та літературу.
– 2011. - № 16 – 18. – С. 61-68.
Мосейчук Н.І. «Людина – це
найвеличніша з усіх істот». Літературна
композиція пам’яті І.Багряного. /
Н.І. Мосейчук // Вивчаємо українську
мову та літературу. – 2011. - № 8.
– С. 23-25.

26. Подобєд О. Слово – зброя. Політична
публіцистика І. Багряного. Учнівська
конференція в 11 класі. / О.Подобєд // Історія
України. – 2016. - № 9. – С.25 – 29.
Ковальчук О. Новітній українець у саду
страждань. Образ головного героя роману
І.Багряного “Сад Гетсиманський” /
О. Ковальчук //Дивослово. – 1997. - №7. -
С. 25-28.

27. Вшанування пам’яті
національного лицаря України
У штаті Пенсільванія (США) в 1975 р. було
засновано Фундацію ім. І. Багряного.
Ініціатором і першим жертводавцем був
М. Шаблій. Неприбуткову організацію
української діаспори США фінансово
підтримували прихильники ідей Багряного.
1976 року фундація набула юридичного статусу
як добродійна організація. Основна діяльність –
видавництво, а основні джерела надходження
коштів – індивідуальні пожертви та відсотки зі
збережень.

28. • 1965 року на могилі Івана Багряного встановлено
пам’ятник (скульптор Леонід Молодожанин).
• 23 вересня 1996 року Кабінет Міністрів України видав
постанову «Про 90-річчя від дня народження
І.П. Багряного». Організаційний комітет очолив Леонід
Кравчук.
• 1996 року засновано Фундацію Івана Багряного.
• 1996 року, з нагоди 90-річчя з дня народження
письменника, засновано премію імені Івана Багряного.
Серед її перших лауреатів – Іван Дзюба.
Могила І. Багряного. Місто
Новий Ульм
.
Меморіальна дошка на
районному будинку
культури. м. Охтирка
Бібліотека ім. І.Багряного для
дітей ЦБС Солом’янського
району м. Києва

29. Нагороди
• 1963 року філія Об’єднання демократичної української молоді
(ОДУМ) у м.Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської
премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть
перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.
• 1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові
Багряному посмертно присудили Державну премію України
імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і
«Тигролови».
15 вересня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видав
Наказ «Про відзначення 100-річчя від дня народження Івана
Багряного»
25 вересня 2007 року введено в обіг
ювілейну монету «Іван Багряний» із
серії «Видатні особистості України»
номіналом 2 гривні з нейзильберу,
якість – «спеціальний анциркулейтед»,
наклад – 35000 штук у капсулах.

30. Електронні ресурси:
• http://pdnr.ru/c82946.html
• http://biblioteka-bagrianogo.edukit.kiev.ua/pro_biblioteku/ivan_bagriany/
• http://www.lib.solor.gov.ua/index.php?w=section&cat=1&id=35