Сценарій до Дня пам’яті жертв Голокосту для учнів 8-11 класів

1. «Голокост – лихо століття»
Сценарій до Дня пам’яті жертв Голокосту
для учнів 8-11 класів
Боярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Мета виховного заходу:
• сприяти поглибленню знань з проблемних тем вітчизняної історії;
• виховувати почуття гуманності ;
• сприяти формуванню толерантності у міжнаціональних відносинах.
Звучить реквієм Моцарта.
Учениця 1: Надходить час Добра. (Кароліна)
Ніч розбрату минає.
Світанок провістить
Єднання всіх сердець:
«Є брат, і є сестра,
А ворога – немає».
Людина прагне жити
І Пам'ять промовляє:
«Ми тут, ми з Вами,
Ми живі!»
Ведучий1: Їм — неоплаканим і невідспіваним... Їм — похованим без труни й
молитви, позбавленим могили й шани — присвячується цей урок-реквієм.
Ведучий 2: 1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації
Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня —
це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту.
Ведучий 3: Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було
звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим,
розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах
смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших
національностей.
Ведучий 4: Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про
неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має й сумні сторінки.

2. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті.
Смерті безвинних…
Ведучий 1: Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був
закритим. Територія України стала своєрідним полігоном, де нацисти
опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання».
Трагедія українських євреїв стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти
вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи.
Ведучий 2: Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 р. і
тривали більш трьох років. Загальну кількість загиблих українських євреїв можна
оцінити в 1,8 млн. чол. Це близько 70% довоєнного єврейського населення.
Ведучий 3: 19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська
залишили м. Київ. У цей же день у Київ увійшли війська 6-ї німецької армії. 26
вересня 1941 р. німецьким командуванням була проведена нарада, на якій
розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Акція по
знищенню єврейського населення була організована блискавично і
фундаментально.
Ведучий 4: Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на
території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де
можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи,
поряд залізнична станція Лук’янівка-товарна, що давало можливість створити
враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання.
Ведучий 1: 28 вересня близько двох тисяч оголошень українською, російською та
німецькою мовами з’явилось на вулицях Києва. Підпису не було. Пояснень також.
Мешканці міста могли отримати інформацію тільки з тексту: «Взяти з собою
документи, гроші, коштовності, а також теплу білизну та інше».
В. 2: «Будуть кудись перевозити», - вважали всі.
В. 3: «Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний».
В. 4: Отже, «хто підпорядкується, розстріляний не буде», - думали євреї Києва.
В. 1: І люди пішли…
Виходять дві учениці.
Учениця 1: «Мама, я сказала кукле Саре,
Что записку видела вчера:
«Всем жидам собраться в Бабьем Яре
На дороге к кладбищу, с утра».
Мама, мама, что же с нами будет,
Мама, далеко ли до беды?
Мы еще недавно были люди -
Нынче почему-то мы – «жиды»?
Мама, немцы тоже едут с нами,
Или будут только провожать?

3. И зачем с вещами и деньгами,
И зачем дома не запирать?
Мы бы ключ оставили знакомым,
Дядя Миша был бы только рад.
Мама, я забыла куклу дома -
Ты ее купила год назад!
Ей одной там холодно и страшно,
А у Сары горлышко болит.
Слушай, мама, если кукла наша,
Это значит – Сара тоже жид?
Отчего - то все идут сутулясь,
Почему - то окна без огня?
Я ужасно, мамочка, волнуюсь:
Как там кукла Сара без меня?»
Автоматна черга.
Учениця: Выткет саван суровая природа
Станет Бабий Яр белым белей,
Закричит, заплачет непогода,
По еврейке маленькой своей.
Запоет поземка-завирушка
По ушедшим - «баюшки-баю»,
На окне останется игрушка
Дожидаться девочку мою.
Ведучий 1: З раннього ранку 29 вересня 1941 р. через усе місто йшли десятки
тисяч євреїв. Більшість з них думали, що їх чекає переїзд, але багато розуміли, що
Бабин Яр - це смерть.
Ведучий 2: В цей день було багато самовбивств. Родини пекли хліб на дорогу,
шили похідні речові мішки, наймали підводи, двоколки. Підтримуючи один
одного, йшли старенькі.
Ведучий 3: Матері несли немовлят на руках, везли їх у колясочках. Йшли люди з
мішками, пакунками, чемоданами, ящиками. Старші діти плелися поруч з
батьками. Молодь нічого з собою не брала, а люди похилого віку намагалися взяти
з дому якнайбільше.
Ведучий 4: Потім німці примушували людей роздягатися догола. Усіх без
виключення – і дівчат, і жінок, і дітей, і старих; одяг їх збирали, охайно складали.
Приречених групами по 30-40 чоловік ставили на край глибокого яру і впритул
розстрілювали. Поранених добивали з автоматів.
Виходить дівчина у ролі матері і хлопчик.

4. У.1: Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.
На тебе зійде Божа благодать!
Тебе не вб’ють, бо ти ж іще маленький,
А діток навіть звірі не їдять...
Автоматна черга.
Ведучий: Від залпу листя аж затріпотіло,
Птахи сполохано рвонулися увись...
Синочка мати затулила тілом.
Убили всіх, а він живим лишивсь.
Смерть дивиться крізь дула автоматів.
Чому ж така незрозуміла злість?
І він на пальчиках показує солдатам:
Хлопчик: -Мені ж шість рочків, усього тільки шість...
Ведучий: Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.
Ти вірив у всесильність доброти...
Дощ моросив над містом сиротливо, -
То плакав світ,
То світ просив:
-Прости.
Ведучий 2: До настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини (біля
22-х тисяч осіб) з тих, хто прийшов.
Ведучий 3: Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул. Лагерній, а
наступного дня, 30 вересня, розстріляли.
Ведучий 4: Потім німецькі сапери підірвали схили яру, щоб засипати тіла і
змусили військовополонених вирівняти дно яру, намагаючись приховати сліди
своїх злочинів.
Ведучий 1: Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтливі віти двох блідих осик.
Ні, це не тиша... Незгасимий крик…
Ведучий 2: Блищить на мокрій ткані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів
І дотліває кинутий набік
Скривавлений дитячий черевик.
Ведучий 3: Могильний вітер з тих ярів повіяв,
Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.
Дивися, Київ, гнівнолиций Київ,
Як полум'ям метався Бабин Яр.
Ведучий 4: За пломінь цей не може буть покути.
За погар цей нема ще міри мсти.
Будь проклятий, хто зважиться забути!

5. Будь проклятий, хто скаже нам: прости!
Ведучий 1: Свої "Бабині Яри" були практично в кожній з окупованих нацистами
областей України. У Харкові в грудні 1941 р. був уперше випробуваний і потім
успішно застосований фургон-"душогубка", у якому людей убивали вихлопними
газами автомобілів.
Ведучий 2: Масові страти євреїв пройшли також у Дніпропетровську, де було
розстріляно 10-12 тис. людей.
Ведучий 3: У Донецькій області також значна частина євреїв, не менш 12-16 тис.,
була розстріляна з жовтня 1941 р. по січень 1942 р.
Ведучий 4: 8 жовтня 1941 р. німецько-фашистські мерзотники оголосили
реєстрацію єврейського населення м. Мелітополя, зігнавши 1800 єврейських родин
біля Бердянського мосту. Там усіх розстріляли.
Демонстрація слайдів.
Ведучий 1: Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію
Бабиного Яру.
Ведучий 2: На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників
виросли житловий масив та парк відпочинку.
Ведучий 3: Майже 30 років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі.
Ведучий 4: І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія
стала відома широкому загалу.
Ведучий 1: Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр…
Розкажи ти мені, Бабин Яр,
Як тебе утішали тополі.
Я візьму лише часточку болю
І у серці нестиму, мов дар.
Ведучий 2: Пам’ятаєш війну, Бабин Яр.
Під асфальтом кривава дорога
В крик благає Всевишнього Бога,
Щоб на світі не стало примар.
Ведучий 3: Щиросердно скажи, Бабин Яр,
Чи ти вибачив катам і вбивцям?
Змивши кров у джерельних криницях,
Чи вознісся в граніті до хмар?
Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр…
Ведучий 1: Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні.
Ведучий 2: Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок –
не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих.

6. Ведучий 3: … але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було
пролито на нашій землі.
Ведучий 4: Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім
цінностям – життю і свободі людини.
Учениця 1: Я надену звезду Давида
В день всемирной еврейской скорби.
Мне ни капли не будет стыдно
Этой жёлтой звезды позорной.
Учениця 2: Я надену её как Пам'ять
О шести миллионах евреев.
То же самое было б с нами,
Если б мы родились евреями.
Учениця 3: Нас бы так же сгноили в гетто,
Расстреляли во рвах и ярах...
Разве можно забыть об этом?
Эту память время не старит.
Учениця 4: Знаем точно, что нас сожгли бы
В бухенвальдской, в освенцимской топке...
Разве мир придёт под оливы,
Если будем беспечны и робки?
Учень 5: Если в мире большом и малом
Всё плодятся тёмные силы,
И со свастиками вандалы
Оскверняют наши могилы?
Учениця 6: Да, у Памяти груз тяжёлый,
Но его сохранить должны мы,
Чтоб с нагрудной звездою жёлтой
Вновь не стать крематорским дымом.
Учениця 7: Новый век и те же обиды?
Чем их вырвать навеки с корнем?
Я надену звезду Давида
В день всемирной еврейской скорби.