молодша школа

1. Навчання першокласників
Модернізація структури і змісту шкільної мовної освіти підвищує
вимоги до організації раннього навчання іноземній мові як до фундаменту
шкільного курсу з цього навчального предмета. Популярність навчання
англійській мові дітей, починаючи з наймолодшого віку, пояснюється
дослідженнями, які доводять, що людина може оволодіти іноземною мовою
як рідною лише якщо почне вчити її у віці до семи років. Звичайно робота з
малюками приносить багато задоволення, але в той же час потребує творчого
підходу і багато енергії та дотримання особливих правил та принципів.
Вимоги програми
З наступного навчального року англійська мова стає обов'язковою до
вивчення з першого класу (одна година на тиждень). Чому ж ми повинні
навчити дітей за перший рік? Звернемось до програми.
Тематика ситуативного спілкування охоплює наступні теми: Я, моя
сім’я і друзі; Дозвілля (іграшки); Природа (Тварини); Свята і традиції (Свята.
Вітання); Школа (Шкільне приладдя). Мовленнєві функції: привітатися;
попрощатися; представитисебе / когось;називатищось / когось; виконувати
прості інструкції; подякувати; вітати зі святом. Засоби вираження: Hello! I
am… My name is …; How old are you? How old is he / she?; It is a …; I have got
…; Open…/Close.../Take…/ Give me …; Stand up, Sit down; Thank you; I can
…; Happy birthday! Merry Christmas! Happy New Year!; Good morning, Good
night, Goodbye. Лексична компетенція: Числа 1 – 10; Члени родини;
Кольори; Іграшки; Тварини; Дії; Шкільне приладдя. Граматична
компетенція: Граматичні структури засвоюються шляхом сприймання
мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях; мовна компетенція
(граматична правильність мовлення) формується за рахунок багаторазового
вживання мовленнєвих структур; Іменник: множина іменників (закінчення –
s; -es); Дієслово: to be, have got; can; Прикметники, що вказують на розмір і
колір; Займенник: вказівні (this), особові (I, we, you, they), присвійні (my,
your, his, her); Числівник: кількісний (1 – 10). Фонетична компетенція:
Дотримання апроксимованоївимовиз урахуванням особливостейанглійської
мови під час промовляння слів і виразів. Соціокультурна компетенція:
обирати і вживати відповідні до ситуації спілкування привітання; обирати і
вживати відповідні до ситуації спілкування ввічливі слова і фрази; розуміти
особливості привітань зі святом і вживати їх відповідно до ситуації
спілкування. Загальнонавчальна компетенція: стежити за презентованою
інформацією; розуміти і відтворювати мовленнєві зразки наслідуючи
вчителя; розуміти і виконувати прості інструкції вчителя; співпрацювати у
парі / групі.

2. На кінець першого року навчання учні при аудіюванні: розрізняють
(на слух) вивчені слова і фрази; сприймають на слух і виконують прості
інструкції; розуміють короткі елементарні повідомлення підтримані
невербальними опорами (малюнками, жестами тощо) в межах тематики
спілкування. Монологічне мовлення: представляють себе, членів родини,
друзів; називають предмети; рахують до 10; розповідають короткі римівки та
лічилки, співають дитячі пісні; називають і описують предмети / тварин
відповідно до навчальної ситуації в межах тематики програми (обсяг
висловлювання 2-3 речення). Діалогічне мовлення: вітаються та
прощаються; знайомляться; ставлять запитання, засвоєні у мовленнєвих
зразках, і відповідають на запитання однокласників / вчителя; висловлюють
подяку, пробачення (обсяг висловлювання кожного не менше 2-х реплік).
Читання: називають букви алфавіту; озвучують засвоєні в усному мовленні
слова, словосполучення. Письмо: пишуть літери алфавіту; відтворюють
графічний образ букв, слів, словосполучень, коротких речень.
Основні принципи роботи з першокласниками
Як же правильно організувати роботуз першокласниками, щоб досягти
успіху? Дуже важливо створитив процесі навчання дітей іноземної мови такі
умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчилися легко, з
інтересом і бажанням, без зайвого напруження емоційно-вольових та
інтелектуальних сил.
Звичайно, перш за все треба звернути увагу на вікові особливості
учнів. Для молодших школярів зовнішні враження – це сильний
відволікаючий фактор. Їм важко зосередитися на незрозумілому складному
матеріалі. Їхня увага характеризується невеликим об’ємом, малою стійкістю:
вони можуть зосереджено займатися однією справою протягом 10-20 хвилин
(у той час як для підлітків цей час – 40-45 хвилин, а для старшокласників – до
45-50 хвилин). Тому урок для цієї вікової групи школярів не може тривати
більше 35 хвилин. Не можна допускати, щоб учні на уроці нудьгували. Якщо
діти нудьгують, вони – неуважні і не можуть нічому навчитися. Це не
означає, що вчитель повинен їх розважати, а не вчити. Але його задача
зробити навчання цікавим і мотивуючим.
Щодо особливостімислення молодшихшколярів, то воно конкретне.
На початковому етапі опанування мовою діти засвоюють її переважно
наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають
відповідний предмет, явище чи дію. Чим менша дитина, тим більше
навчальний процес має опиратися на її практичні дії, бо їй недостатньо
лише дивитися та мислити, їй необхідно взяти предмет до рук, тримати в
руках, погладити його, побудуватищось тощо. На допомогу вчителю прийде
роздатковий матеріал: набір предметних, сюжетних, тематичних картинок,
малюнків, що призначаються для роботи як в класі, так і вдома. Цей набір

3. має бути у кожного школяра. Новий матеріал дуже важливо ілюструвати.
Ілюстративним матеріалом і будуть малюнки, іграшки, предмети, листівки.
Тут спрацьовує метод наочності. Усі види діяльності, типові для молодшого
школяра, мають бути по можливості включені в загальну канву уроку
іноземної мови. І чим більше буде задіяно видів сприйняття, тим
ефективнішим буде навчання.
Педагог має запропонувати такий спосіб засвоєння знань, який був би
спрямований спеціально на розвиток, а не на шкоду дитині. Для цього
важливо, щоб дитина була головним дієвим героєм на уроці, почувала себе
вільно та комфортно, приймала активну участь в обговорюванні тем уроку.
Важливо, щоб діти почувалися вільно і разом із вчителем "створювали" урок.
Не тільки і не стільки знання та володіння мовним і мовленнєвим матеріалом
визначають ефективність процесу навчання іноземної мови в молодшому
шкільному віці, скільки готовність та бажання дитини брати участь у
міжкультурному спілкуванні мовою, яку вивчають. Це можливо, якщо
основноюформою шкільної діяльності буде не слухання, говоріння, читання
та письмо іноземною мовою, а живе активне спілкування з учителем та один
з одним.
Надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з
потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови. Адже
фізична активність, за дослідженнями фізіологів, тісно пов'язана з мовленнєвою.
Воднораз це дозволяє дітям «скинути» зайву енергію, накопичення якої під час
традиційного ведення уроку дається взнаки як порушенням дисципліни, так
вадами фізичного розвитку учнів молодшого шкільного віку. Що ж стосується
спеціальних вправ типу фізкультпаузи та аеробіки, то для дитини їх виконання є
доброю нагодою продемонструвати класу свою фізичну досконалість і привести
у відповідність до неї свою мовленнєву діяльність. Беручи до уваги швидку
стомлюваність дітей, на уроці іноземної мови не можна обійтися без
фізкультхвилинки, що супроводжується римовками. Таким чином учитель
досягає подвійної мети: невеликий перепочинок та запам’ятовування нових
слів.
Дуже важливо грамотно спланувати навчальний процес, опираючись на
психологічні, фізіологічні та фізичні особливості віку. Але не можна
спиратися лише на ігри, оскільки сучасність, розширення культурних
кордонів, прагнення до пізнання світу у школяра молодших класів зумовлює
практичну значимість вивчення іноземної мови. Іноземна мова має
засвоюватися учнями як засіб спілкування. Діти повинні вивчати мову в
процесі зацікавленого спілкування та взаємодії з різноманітними
персонажами: вчителем, ляльками, вдаваними носіями мови. Потрібно
стимулювати потреби в ознайомленні зі світом іноземних одноліток та
використовувати для цієї мети мову іншого народу. Будь-яке спілкування

4. починається з мотиву та мети, тобто з того, чому та навіщо щось говориться,
сприймається на слух, читається, пишеться.
Діти краще сприймають та засвоюють матеріал, якщо він якось
обіграється, інсценується. У цьому на допомогу приходять вірші, казки,
невеличкі п’єси, дитячі спектаклі та свята з використанням англійських
пісень та віршів. Можна просити дітей принести іграшки чи фотографії, на
що вони відкликаються із задоволенням. Психологамибуло доведено, що гра
"виправдовує" перехід на нову мову. Вона є одночасно і цікавим видом
роботи для учня і аналогом мовних вправ для вчителя, завдяки яким
розвиваються навички всіх видів мовленнєвої діяльності. Для дітей
дошкільного та молодшого шкільного віку гра має виключне значення: гра
для них – це навчання, праця, серйозна форма виховання. Задовольняючи
потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, учитель забезпечує
умови для вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує
нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за
рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам'яті. Гра має таку
особливість, як універсальність: використання ігрових прийомів можна
пристосовувати до різних цілей і завдань. Ігрові прийоми виконують безліч
функцій в процесі розвитку дитини, полегшують навчальний процес,
допомагають засвоїти матеріал і ненав'язливо розвивають необхідні
компетенції. Візьмемо, приміром, соціальну компетенцію. Всі ігри діляться
на 2 групи - гра-змагання та гра-співпраця. Якщо в змагальних іграх
учасники прагнуть досягти мети першими, то в спільних - усі гравці
працюють разом, щоб отримати результат. У будь-якому випадку дитина
вчиться діяти в колективі, вміти знаходити підходи до інших людей. У
завданнях зі змагальним моментом діти неминуче вступають у конфлікти,
але це хорошийдосвід по їх подоланню. Адже образа не дозволить провести
гру, а значить отримати очікувану радість від її результату.
Найбільша робота щодо соціалізації дитини відбувається під час рольової
гри, тому що її змістом є відносини між людьми і людей з різними
організаціями.
При вивченні іноземної мови важливо те, яким голосом учитель
вимовляє слова та фрази і який при цьому вираз його обличчя. Безумовно,
голос учителя має бути доброзичливим та запрошувати до спілкування.
Вираз обличчя має відповідати тону, який інтригує, змовницько-довірливим
або серйозним, діловим, з виразом радості зустрічі.
Велике значення для дітей має підбадьорювання. Діти конче
потребують чути слова "Дуже добре!", "Гарно впорався!", "Чудова робота!"
весь час. Дитина, відчуваючи ентузіазм, який викликала у вчителя
розмірковує: "В мене справді добре виходить. Скажу для нього це знову".

5. При вивченні іноземної мови з першого класу середньої школи
необхідно звертати особливуувагу на взаємовідносиниучняз оточуючими
його людьми, а не тільки бути об’єктом контролю мовної компетенції.
Цьому сприяє цілий ряд вправ. Наприклад: «Слідкуйте уважно за Юрком,
слухайте уважно, чи правильно він говорить». Головне, щоб учень,
вступаючи до спілкування іноземною мовою, не відчував страху за
помилки та намагався всіма засобами, якими він володіє, реалізувати той чи
інший комунікативний намір. Вважається, що помилки – це засіб та умова
успішного оволодіння комунікативною компетенцією. Їх наявність не
свідчить про невдачу, а навпаки, вони показують, що навчальний процес
проходить нормально і учні приймають у ньому активну участь.
Комфортність взаємодії дітей під час спілкування іноземною мовою
багато в чому залежить від того, як використовуються різноманітні
організаційні форми навчання. Поруч із індивідуальною та фронтальною
роботами необхідно також активно впроваджувати в навчальний процес і
інші форми: групові, колективні та проектні. Доцільність використання
елементів кооперативного навчання на уроках іноземної мови є
беззаперечною. Переваги використання кооперативного навчання на уроці в
початковій школі наступні: діти обирають власний темп для виконання
завдання; вчитель має можливість надавати допомогу учням, які її
потребують, реалізуючи індивідуальний підхід, а також контролювати
коректність використання англійської мови, не відволікаючи від роботи всю
групу або клас; кожен учень в класі висловлюється, є активним учасником
уроку, а не пасивним слухачем. Дуже важливо при цьому правильно
розміщувати дітей у класній кімнаті. Бажано, щоб молодші школярі
працювали, знаходячись у колі. Очі вчителя при цьому знаходяться на рівні з
очима дітей. Все більшої популярності набувають проекти. У них школяр
отримує можливість поговоритипро свої звички, улюблені речі в порівняння
з тими ж явищами в англомовних країнах. Крім того, що проекти створюють
мотив вивчення мови і культури, в них враховуються основні особливості
дітей молодшого шкільного віку, вони вчать школярів вчитися, виконувати
різноманітні види роботи - збирати інформацію, організовувати текст, брати
інтерв'ю, робити аудіо записи і т.д. Дитина вчиться працювати самостійно,
використовувати різні джерела інформації і новітні технології.
Не слід ставити своєю метою повністю уникати використання на
уроках рідної мови. Да, учні мають чути якнайбільше англійської мови.
Однак, існують ситуації, коли корисно використовувати рідну мову учнів.
Наприклад, її можна використати, щоб пояснити, як виконувати вправу в
робочомузошитіабо значення пісні або правила гри. З іншого боку потрібно
уникати великої кількості перекладу, пояснюючи незнайому лексику за
допомогою малюнків, предметів тощо.

6. Хотілося б звернути увагу на такий важливий аспект роботи в
початковій школі як спілкування з батьками. Доцільно практикувати
батьківські збори із залученням вчителів англійської мови, які повинні
інформувати батьків про цілі та очікувані результати навчання на тому чи
іншому етапі, успіхи дитини; залучення вчителів англійської мови до
підготовки і проведення позакласних заходів для батьків, привітань їх зі
святами тощо. Треба націлювати батьків на активну участь у процесі
навчання англійській мові. Навіть якщо вони не володіють англійською, вони
повинні заохочувати дітей ділитися з ними знаннями, які вони отримують на
уроках – заспівати пісеньку, розказати віршик тощо.
Навчання фонетиці
Звуки вводяться зазвичай по декілька на початку уроку. Вчитель
показує картку зі звуком, чітко і голосно промовляючи його. Якщо звук
відрізняється від звуку рідної мови, то обов'язково пояснює, як правильно
поставити губки та язичок, щоб досягти успіху. Єфективно використовувати
маленькі дзеркала. Пояснюючизвуки корисно знаходитиякись асоціації, щоб
звук краще запам'ятовувався. Наприклад, ми здивовані: [oi], нам боляче: [ai],
когось кличемо: [ei], у слоника нежить: [ᵑ]. Чи вигадувати якісь дії,
наприклад, [h] - дихаємо на дзеркало, щоб воно запітніло, [ᵆ] - дістаємо
підборіддям до долоньки. Після того, як вчитель пояснив звук, він
повторюється індивідуально з учнями (5-7) учнів та разом. Вводити доцільно
не більш 5 звуків за один урок. Слід обирати ті звуки, які стануть в нагоді
саме на цьому уроці (відповідають вивчаємим літерам чи часто зустрічаються
в лексиці урока). Для тренування звуків використовуються скоромовки,
прислів’я та приказки. Вони допомагають у вимові окремих складних
голосних та приголосних, особливо тих, що відсутні в рідній мові.
Наприклад, кожному з нас добре знайомий "Willy" чи "A Black Cat".
Під час розвитку фонетичних навичок і тренування правильної вимови
та артикуляції, виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового
сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та
виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення. Ці вправи стають
першою ланкою в розвитку навичок аудіювання.
Так, під час вивчення голосних, можна запропонувати учням вибрати з
трьох слів те слово, в якому вони почують вивчений звук. Така вправа є
тренуванням селективного слухання.
Наприклад:
[w]:Photo-van-water; [θ]:See-zoo-thank.
Можна навпаки запропонувати учням найти зайве слово, в якому немає
потрібного звука.
Методом виокремлення потрібного звуку може служити оплеск після
правильного слова. Таким чином дитина відволікається, атмосфера
змінюється, переходячи в гру. У той же час дитина почуває себе одним із

7. членів колективу, у неї з’являється відчуття спільності,
згуртованості. Безумовно робота над правильністю вимови не закінчується
фонетичною зарядкою, вчитель повинен весь урок ставити вимову, не залежно
від того працюємо ми з лексикою, фонетикою чи граматикою.
Одним із способів урізноманітнити процес навчання фонетиці є ігрові
вправи, які відомі учням з раннього дитинства. Наприклад «Зіпсований
телефон» (“Chinese whispers” або “Telephone game”). Діти намагаються
якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до
останнього гравця і зберегло свою первинну форму. Тренувальні вправи
«пошепки» корисні для тренування сприйняття та артикуляції.
"Lip Game". Можна запропонувати ще одну вправу, яку виконують парами.
Для цього групу поділяють на дві команди. Члени команд стають один проти
одного так, щоб кожен мав пару, відстань між парами не повинна бути
занадто малою. Один учень вимовляє слово якомога тихіше, але чітко
артикулюючи. Його напарник повинен вимовити це слово вголос. За
правильну відповідь команда одержує бал.
Обов’язковим для роботи на уроках іноземної мови є використання
технічних засобів. Звукозапис дає змогу дітям чути мову в оригіналі. А
оскільки у дітей молодшого віку гарно розвинута здібність до імітації, це
впливає на їхню вимову та на вміння сприймати мову на слух. Використання
касет доцільне як на уроках, так і вдома. Це створює умови для роботи
кожного учня індивідуально. Одному учню треба прослухати та повторити
один раз чи два, а іншому 5 - 6 разів.
Формування лексичних навичок
При формуванні лексичних навичок педагог повинен, перш за все, на
початку навчання дуже вдумливо підійти до добору лексики в процесі
спілкування з дітьми: вона має бути конкретною та максимально зрозумілою
учням. Основне завдання тут – допомогти дітям усвідомити, що лексика
потрібна їм для спілкування. Значення нового мовного знаку слід розкривати
за допомогою різноманітних наочних засобів. Подаючи на заняттях певний
матеріал, бажано кожне нове слово пов'язуватиз конкретним образом. Такий
підхід зумовлений особливістю мислення молодших школярів: у малих дітей
воно конкретне. Іноземну мову, як і рідну, дитина запам'ятовує у два
способи:прямим – безпосереднім зіставленням значення та звучання слова з
предметом (явищем, дією) реальної дійсності, що його цим словом названо,
та непрямим – через здогадкупро значення слів та словосполучень на основі
базових знань. Причому в другий спосіб дитина оволодіває значно меншим
обсягом лексики, і процес цей триваліший. Вживання цих слів та зворотів
розраховано не на заучування, а на розуміння їхніх значень після
багаторазового повторення в однакових ситуаціях протягом кількох занять.
Поступово дитина починає сприймати і розуміти їх не лише в контексті, а й

8. поза ним, а потім і вживати в своєму мовленні (пасивна лексика поступово
стає активною). Так, непрямим шляхом дитина засвоює привітання та накази
вчителя, пов'язані із заняттям чи грою.
Нова лексика може вводитися лише на основівідомоїлексики. У ході
вивчення іноземної лексики педагог має допомагати дітям знаходити зв'язок
між уже відомою та новою лексикою. Як вже зазначалось, на початковому
етапі опанування мовоюдіти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли
водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи
дію. Тому методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови
ґрунтується здебільшого на предметній чи картинній наочності. Завдяки
цьому автоматично зникає потреба в перекладі іноземної лексики, що
прискорює процес навчання, привчає дитину мислити одразу іноземною
мовою, сприяє вільному та легкому засвоєнню нових слів. Крім того, це дає
можливість багато разів повторювати нову лексику, вводити її у власне
мовлення (використовувати у відповідях на запитання, під час вивчення
віршів, переказів, бесід або ігор).
Отже, для успішного засвоєння лексичного матеріалу необхідно
ознайомлення дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, зв’язаних
семантичною чи фонетичною асоціацією; формування мотиву для
ознайомлення зі словами даної семантичної групи; інтеріоризація лексики
через систему ігор, а не механічне запам’ятовування слів за списком;
включення нових слів у систему відносин, яка склалася між відомим дітям
словами та їх групами; узгоджене знайомство з лексичним матеріалом та
граматичними операціями, які дозволяють ввести його в мовну діяльність.
Для введення нового лексичного матеріалу вчитель зазвичай показує
малюнок (дію) та називає його. Учні повторюють слово хором, а потім
індивідуально. Слово одразу ж вводиться в словосполучення чи коротке
речення, які повторюються учнями. Наприклад: cat - a cat - This is a cat. -
What's this? - Відповідь одного з учнів. Після введення групи слів можна
пограти в "Yes / No Game". Наприклад, вивчаємо тему "Тварини". Вчитель
показує малюнок мавпи і з питальною інтонацією говорить: "a cat?" Учні
відповідають хором чи індивідуально: "No" - "a dog?" - "No" - "a monkey?"
"Yes". Наступним етапом може бути "A Guessing Game". Вчитель ховає за
спиною одну з карток чи предмет, учні надають питання. На різних етапах
форма питань може бути різною. Учні можуть просто називати слова з
питальною інтонацією, а можуть й ставити загальні питання. Щоб
ускладнити гру, місце вчителя займає учень, який відгадав слово. Трохи
схожою на неї є гра "I - Spy". Вчитель чи учень загадують слово з теми і
говорять літеру, з якої воно починається. Також дуже ефективною є "A
Memory Game", коли вчитель вішає на дошку картки з вивченими словами з
теми. Учні називають слова, потім в них є декілька секунд, щоб запам'ятати
їх послідовність. Вчитель спочатку прибираєодну картку з будь-якого місця.

9. Учень повинен назвати всі слова, включаючи те, яке ми прибрали. Потім
прибирається ще одна картка, потім ще одна. Останній учень вже напам'ять
відтворює всі слова в правильному порядку. "A Snowball". Перший учень
називає одне слово з теми, другий повторює його та називає ще одне, третій
повторює перше та друге й додає своє. "Who More?" Назвати якомога
більше слів з теми. Можна урізноманітнити гру, викликавши двох учнів, які
на кожен крок по черзі говорять одне слово з теми. Є ще одна гра для вже
відпрацьованої лексики - добре відомі всім "Noughts and Crosses". В сітку
для гри кріпяться малюнки, які повернуті лицем до дошки. Учні поділяються
на дві команди. Перший гравець обирає клітинку, розвертає картку з малюнком
та називає зображене слово. Якщо слово названо правильно, він ставить замість
картки х або о відповідно до символу команди. Гравець другої команди у свою
чергу називає слово в будь-якій іншій клітинці, яка, на його думку, допоможе
його команді зайняти три клітинки підряд по вертикалі, горизонталі або
діагоналі. Якщо слово названо невірно, малюнок знов розгортається лицем до
дошки та хід переходить до іншої команди. "Odd One Out". З ряда
запропонованих слів обирається одне, яке не стосується теми. "A Matching
Game". З'єднайте малюнки зі словами.
При можливості роботи не з картками, а з рухами (команди, дії) чи
реальними предметами (шкільне приладдя, частини тіла) на допомогу
приходять наступні ігри. "Nose-ear-nose". Діти встають у коло. Обирається
ведучий. Він стає в середину кола. Ведучий починає рухатися по колу і
зупиняється напроти одного з учнів. Потім він торкається свого вуха та
говорить: «This is my nose». Другий учень повинен негайно показати на свій
ніс. Якщо він помиляється - вибуває із гри. Можна зіграти в цю гру
командами. Наприклад, учні стають у дві шеренги обличчямиодиндо одного
та по черзі звертаються до гравця протилежної команди. Перемагає та
команда, в якій залишилось більше гравців. Іншою грою є "Simon says".
Діти виконують команди вчителя, але тільки якщо він сказав перед командою
слова Simon says.
Які б вправи та ігри ви не використовували, завжди слід пам'ятати, що
не слід одномоментно вводитибільше 10 слів та не можна ставити дітям мету
"вивчити слова". Нова лексика має утвердитися у свідомості дитини
поступово, за допомогою продуманої поетапної системи вправ. Робота буде
легшою, якщо лексику вводити "на випередження".
Навчання граматиці
Комунікативна методика припускає навчання граматиці на
функціональній та інтерактивній основі. Це означає, що граматичні явища
вивчаються не як "форми" та "структури", а як засоби відображення певних
думок, відносин, комунікативних намірів. Прихильники прямих методів
вважають, що багатократне повторення одних і тих же фраз у відповідних

10. ситуаціях формує в решті решт здатність не допускати граматичних помилок
у мовленні. Проте дітям це може швидко набриднути, якщо це буде просто
механічне запам’ятовування тексту. Відомо, що тренування учнів у
використанні граматичних структур, яке потребує багатократного їх
повторення, стомлює дітей своєю одноманітністю, а затрачені зусилля не
приносять швидкого задоволення. Зробити нудну роботу більш цікавою
допоможуть ігри. "Dice". На звичайних дитячих кубиках пишуться особові
займенники. Відпрацьовуємо дієслово "to be". На дошці слово, яке потрібно
використати в реченні, наприклад, a pupil чи happy. Діти по черзі кидають
кубик, та складають речення з тим займенником, який випав на кубику. Такі
кубики ще не раз стануть вам у нагоді при роботі не тільки в першому класі,
їх можна використовувати далі при навчанні присвійним чи рефлексивним
займенникам та будь-яким граматичним часам. З віком вони не стають менш
цікаві для учнів. Цю гру можна проводити й командно.
Формування навички аудіювання
При навчанні дітей іноземній мові необхідно пам'ятати, що дитина
опановує мовою в результаті наслідування мови дорослих, імітативним
шляхом без цілеспрямованого навчання. Іншими словами, ніхто не розділяє
для дитини потік мови на одиниці засвоєння, не дозує мовні зразки, не
вибудовує їх у певну послідовність, не пояснює правил граматики - і втім, не
зважаючи на це, дитина, що нормально розвивається, до п'яти-шости років
вже настільки опановує цією складною граматикою, що самостійно будує
висловлювання, успішно вирішуючи комунікативні завдання, а до семи-
восьми років в мові дитини з'являються складні речення, тексти значного
об’єму. І другою мовою дитина опановує так само, як і першою - спонтанно,
без виокремлення правил, завдяки незвичайній здатності до імітації, яка
втрачається з роками. Отже, діти повинні чути мову, яку вони вивчають,
знову і знову. Після багатьох повторювань діти намагаються відтворити те,
що вони чують. Таким чином діти навчаються і рідній мові. Мова
сприймається пасивно задовго до того якїї починають активно вживати. Чим
менше дитина, тим більше вона любить повторювання казок, пісень тощо.
Аудіозаписи можуть стати у пригоді на шляху реалізації даного принципу.
При навчанні англійській мові на ранньомуетапі звукозапис грає, безумовно,
дуже важливу роль. Він дає можливість дітям чути автентичну вимову. А,
зважаючи на те, що у дітей молодшого шкільного віку добре розвинена
здатність до імітації, то звукозапис і дає їм зразок для наслідування. Це
позначається на якості їх вимови, а також на формуванні вміння розуміти
мову на слух.
Формування навички аудіювання в основному проходить під час
накопичування слів та структур іноземної мови, на рівні умінь за
безпосереднього спілкування учителя з класом, використання спеціальних
текстів чи озвучених діафільмів для отримання інформації, для вирішення

11. конкретних мовленнєвих завдань, а також у ході взаєморозуміння, коли учні
слухають один одного. Програма передбачає тривалість прослуховування не
більше півхвилини. При цьому текст має супроводжуватися малюнками.
Якщо після прослуховування будуть завдання на заповнення пропусків чи
відповіді на питання, то вони мають бути в учнів перед очима. Перевірку
розуміння тексту можна здійснювати за допомогою малюнків із помилками,
щоб учні могли визначити, де помилка. Завдання при прослуховуванні
можуть бути наступні: почути певне слово та відреагувати (плеснути в
долоні, підняти руку, встати); слухати пісню та виконувати дії, які в ній
присутні; намалювати те, що почули, або розфарбувати відповідно до
почутого.
Навчання говоріння
Приступаючи до вивчення іноземної мови, діти перш за все хочуть
навчитися говорити. Навіть мінімальна кількість мовленнєвих одиниць, які
вони засвоюють на перших уроках, уже дозволяє їм відчути комунікативну
функцію мови, що одразу ж позитивно позначається на мотивації навчання,
без чого неможливе оволодіння іноземною мовою. Оволодіння
мовленнєвими навичками здійснюється в кілька етапів. На першому етапі
дитина ознайомлюється зі значеннями мовних одиниць – простих (дитина
дізнається, як предмет, явище чи дія називаються іноземною мовою) і
складних (слів-речень). Складання дітьми речень з двох-трьох слів сприяє
синтаксичному засвоєнню мови – у вигляді граматично об'єднаних в одне
семантичне ціле окремих мовних одиниць. Прикладами цих речень можуть
слугувати фрази з такими складниками: звернення до людини та наказ
виконати певну дію (Bob, play!); наказ виконати дію та об'єкт дії (Take the
ball!); наказ рухатися та напрямок (мета) руху (Go to the table! Come to me!);
суб’єкт дії та дія , яку учень виконує (Ann is playing, Sam is sleeping). Другий
етап – пасивне мовлення. Це усвідомлення і запам'ятовування словесного
виразу, тобто багаторазове зіставлення дитиною мовної одиниці з
відповідними предметами та явищами реальної дійсності. А вже третім і
останнім етапом є активне мовлення, тобто використання слів чи виразів у
мовленні. Саме даний етап визначає рівень сформованості мовленнєвої
навички.
Процес навчання говоріння можна зробити більш цікавим та
швидким. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть,
кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого
вони полюблять. Щоб знайти такий образ, учителю знадобиться фантазія.
Найефективніше використати ляльку, вдягнену у національний костюм, або
м'яку іграшку – яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила
дітей і викликала позитивні емоції,– здивування, захоплення. На першому ж
уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що це
гість, який приїхав з Англії і хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного

12. слова українською, тому розмовляти з ним можна лише його рідною мовою.
Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно
вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово,
намагаючись правильно повторитийого. Таким чином, нудний і монотонний
процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес
вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним "носієм мови". Тепер
роль учителя на уроці опосередкована. Він стає з’єднуючою ланкою між
учнями і їхнім "другом". Така форма спілкування є прийнятною і дуже
зручною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на
контакт з дорослими.Коли вони спілкуються з учителем не безпосередньо, а
за допомогоюіграшки (яка просто не може не сподобатись дитині), тоді учні
поступово позбуваються комплексів, які загальмовують їх мовленнєву
діяльність.
Навчання читання
У процесі навчання іноземної мови у школі читання, як і усне
мовлення, виступає у ролі мети та засобу: по-перше, учні мають оволодіти
читанням як джерелом здобуття інформації, а по-друге, користуватися
читанням для кращого засвоєння мовного та мовленнєвого матеріалу.
Використання читання у якості джерела здобуття інформації створює
необхідні умови для стимулювання інтересу до вивчення іноземної мови у
школі. Учень може задовольнити його самостійно, бо для читання не
потрібен ані співрозмовник, ані слухачі, а потрібна лише книга. Оволодіння
вмінням читання іноземною мовою робить реальним та можливим
досягнення виховних, освітніх та розвиваючих цілей вивчення даного
предмета.
Читання для нас звісно ж починається з алфавіту. Звичайно, що ми не
знайомимо дітей з алфавітом цілком. На кожному уроці вводиться не більш
двох літер. Літери краще брати не в алфаітному порядку, а групувати таким
чином, щоб вони були схожі спочатку з літерами рідної мови, а також, щоб з
ними одразу ж можна було складати слова, щоб діти бачили літери як
частину слова, а не просто якісь графічні знаки. Нагадаю, що звуки, які
вивчаються на уроці, повинні відповідати літерам. Тоді процес навчання
читанню піде ефективніше. Краще мати два набора карток із літерами. На
одній картці велика й мала літери разом, і окремі картки тільки з великою чи
малою літерою. Наприклад, вивчаємо на уроці літери Т та І. Після
ознайомлення учнів із зображенням літери і повторювання індивідуального
та хорового, можна запропонувати завдання в наступній послідовності:
знайти пару літері; ознайомити учнів зі звуком, який дає літера (тут ви
можете розповісти дітям про те, які дружні і розумні літери в англійській
мові, як вони допомагають одна одній, щоб усього з допомогою 26 букв
передавати аж 44 звуки. І що є особливо працьовиті літери, які можуть
позначати кілька різних звуків, залежно від того, яку літеру-сусідку вони

13. мають. Саме такою літерою є І. А є літери дуже горді, які майже завжди
позначають лише один звук, котрий нагадує їхнє ім'я. Такою буквою є Т);
прочитати слово "it".
Існують ігри, які допоможуть дітям запам'ятати літери. Наприклад,
"Funny Letter Men". Поясніть дітям, що ви можете перетворити їх на веселі
букви: ведучий показує картку з буквою, а гравець повинен назвати і
зобразити її, використовуючи своє тіло, руки, ноги і вираз обличчя. Коли
правила засвоєні, скажіть "чарівне заклинання", змахніть чарівною паличкою
і починайте гру. Кожний учасник може зображати свою букву. А після того
як букви-чоловічки "знерухоміють" (тобто не будуть рухатися), ведучий або
самі діти вибирають тих, чиї інсценізації букв сподобалися найбільше. Гра
набирає особливогоколориту, колиодин із учасників — дорослийз хорошим
почуттям гумору. Саме він на початках може показати, як зобразити букви.
Пози дорослого стануть поштовхом для веселої творчості дітей.
А ось декілька вправ, які допоможуть зробити процес перевірки
засвоєння алфавіту більш цікавим:
1. Обведіть літери англійського алфавіту та назвіть їх:
A, N, П, G, Д, У, R, E, Ц, Ф, Ь, V, X, Ю, S, W, Ж, L, Q, Є.
2. На малюнку знайдіть та розфарбуйте прихованілітери.
3. Домалюйте до літер елементи, яких не вистачає.
4. Знайдіть та обведіть якусь конкретну літеру (наприклад Y):
F Y N E K Y D P Y I Y S K
R Y V N Y F P Y U Y D Y
N M X Y D Z Y M C I Y Q
N Y E O Y C Y T I Y A S M
5. Назвіть літери, які написано на дошці, в алфавітному порядку.
6. Назвіть попередню та наступну літеру по відношенню до кожної
вказаної вчителем літери.
7. Запишіть пропущені літери:
A _, _ b, C _, _ d, E _, _ f, G _, _ h, I _, _ j, K _, _ l, M _, _ n, O _, _ p,
Q _, _ r, S _, _ t, U _, _ v, W _, _ x, Y _, _ z.
8. З’єднайтелітери в алфавітному порядкута отримайте малюнки.
9. Назвіть літери в алфавітному порядкущоб знайти вихід з лабіринту.
Вправи на читання:
1. "Guess the Word". Загадайте слово, яке складається з трьох букв. Назвіть
його по буквах (наприклад b...a...t), але так, щоб між буквами були паузи по
3-4 секунди. Малюк повинен відгадати, яке слово ви задумали. Коли він
легко виконуватиме це завдання, ускладніть його. Спершу збільште задумане
слово до 4, а потім і до 5 букв. Коли відгадування і цих слів не буде
викликати ускладнень, збільште "паузи" між називанням букв до 6-7 секунд.
Ця гра сприяє також розвиткові у дитини оперативної пам'яті.

14. 2. "Three-Lettes Words". Підготуйте картки зі словами: ви показуєте картку
тою стороною, на якій написані букви, а він повинен "вгадати", що
намальовано на другій стороні. Але зробити це можна, лише прочитавши
слово, яке завжди відповідає зображенню. Учень може повернути картку і
переконатися у правильності своєї відповіді. Правильно прочитані картки
дитина забирає собі, а ті, що прочитані неправильно, віддає ведучому. Ігру
можна урізноманітнити, вигадавши яку-небудь казку. Не страшно, якщо на
цьому етапі навчання вона буде українською мовою, адже головна її мета —
зробити процес читання англійських слів привабливим для дитини. Для
прикладу, це може виглядати так: "Жив собі ... хто? (запропонуйте дитині
прочитати картку "boy"). У нього був друг... хто? (картка "dog"). А в друга
був друг... хто? ("cat") Захотіли вони їсти і вирішили піти в магазин. Вони
взяли... що?("bag")
3. Склади слово (короткі слова, які складаються з наданих літер). Можна
застосувати малюнки. Перша літера слова на малюнці є літерою слова, яке
потрібно прочитати. Можна також зробити "шифр" із цифер чи нот.
4. "A Hidden Word". Приготуйте картки із словами, прочитати які важко
через різноманітні лінії, штрихи і простірисунки, що перетинають букви. Гру
можна супроводжувати, наприклад, такою історією: "Одинзлий король писав
свої секретні укази так, щоб ніхто не міг їх прочитати. І викрити цього
короля зможе той, хто навчиться читати замасковані ним слова. Спробуй,
може ти зможеш це зробити".
5. "The Quickest". Клас поділяють на дві команди. Усі члени команди
одержують від учителя картки з вивченими словами з теми. Протягом
певного часу учні пошепки читають слова. Потім вчитель пропонує
відшукати серед них та прочитати вголос слова, які він вимовляє рідною
мовою; чи слова до і після нього; чи слова, які починаються з певної літери
або містять певну літеру. Учень, який першим відшукав потрібне слово,
піднімає руку і зачитує його. Перемагає команда, члени якої знайшли
найбільшу кількість слів.
Навчання письма
Читання тісно зв’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності. Перш
за все, воно пов’язане з письмом, адже і читання, і письмо користуються
однією графічною системою мови. Це слід враховувати під час навчання
іноземної мови та розвивати ці види мовленнєвої діяльності і взаємозв’язку,
і, в першу чергу на початковомуетапі. При цьому слід зважати на те, що роль
письма у навчанні іноземної мови значно менша.
Коли літера вивчена усно та показана іі роль у слові, час навчитись її
писати. Зрозуміло, що вчимось писати ми саме ті літери, які вчили усно
протягом уроку. Письмо зазвичай займає місце наприкінці уроку. Писати
зручніше у зошитах в клітинку, тому що літери в англійській мові не мають
нахилу, а з клітинками дітям набагато простіше і скопіювати літеру, і
написати її рівно. Вчитель на дошці (теж у клітинку) показує, як пишеться

15. літера по елементах. Потім пропонує учням спробувати написати літеру у
повітрі, потім пальцем на спині в сусіда, і тільки потім діти беруть в руки
ручку та починають роботу в зошиті. Перша літера наводиться по пунктиру,
друга пишеться самостійно. Вчитель весь час контролює процес. Зазвичай
прописується рядоквеликої літери, потім рядокмаленької, а вже тільки потім
велика з маленькою на одному рядку. Після прописування окремих літер йде
рядокзі словом, в якому є літера та яке знайоме учням. Для розвиткунавички
письма використовуються ті ж самі вправи, що й для роботи з читанням при
вивченні алфавіту. "Silent Dictation". Замість того, щоб говорити слова для
перекладу на диктанті вчитель показує малюнки.
Лінгвокраїнознавчий аспект
Вивчення іноземної мови нерозривно пов’язане з прониканням у
культуру її народу, оскільки мова і культура нероздільні. Як відомо,
лінгвокраїнознавчий аспект спілкування передбачає обов'язкове
ознайомлення учнів з системою уявлень про основні національні традиції,
звичаї та реалії країн, мова яких вивчається, а також оволодіння учнями
необхідним мінімумом етико-візуальних форм мовлення. Проникання в
культуру народу має не лише освітнє, але й чисто практичне значення. Діти,
особливо учні перших класів, повинні вивчати іноземну мову як засіб
спілкування, а також як елемент залучення їх до англійської культури. Цей
аспект дійсно важливий, оскільки він сприяє розширенню загального
кругозору дітей, що відображається у майбутньому на їх успішності,
наприклад, з географії, естетики, світової художньої літератури,
навколишнього світу тощо.
Для формування країнознавчої мотивації можна допомогти дітям
встановити листування, обмін листівками, фотографіями, касетами з
однолітками із Великої Британії. Звичайно, для першокласників це буде
достатньо складно, але сам педагог може бути буфером обміну інформацією.
Ввести дитину у світ культури іншої країни, мову якої вивчають, – дуже
важливе завдання вчителя, вирішуючи яке він буде сприяти формуванню у
дітей загальнолюдської свідомості. Тому навчання молодших школярів
іноземної мови з перших кроків слід будувати як діалог культур: рідної та
іноземної. І найголовніше у процесі навчання іноземної мови пам’ятати, що,
приходячи на уроки іноземної мови, дитина має почуватися, немов вона
потрапила в іншу країну. Головним чином, за це відповідає оформлення
класу іноземної мови. Окрім звичайної наочності, тут будуть і символіка та
прапор країни, тут же й ляльки у національних костюмах, тут же може стояти
столик для чаювання, як за кращими традиціями країни. Необхідно, щоб
поруч з димарем висіли різдвяні шкарпетки, а на Різдво там мають бути
подарунки. Тобто усі характерні реалії країн, мову яких вивчають діти,
повинні бути присутні, щоб стимулювати інтерес до культури та традицій, і
тим самим – до мови.