виступ

1. Червоноградський НВК №13
Методичне об’єднання
класних керівників
Підготувала:
Н.Ю.Теслюк,
класний керівник
УІІ гімназійного класу
2014р.

2. Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і найдовше - люди. З них на першому місці
- батьки і педагоги.
За своїм статусом класний керівник в школі - основний суб'єкт виховної роботи з батьками
учнів. Він виробляє основну стратегію і тактику взаємодії школи і сім'ї у вихованні особи
школяра; будучи фахівцем, в області педагогіки і психології, він допомагає батькам у вирішенні
протиріч сімейного виховання. У коректуванні виховних дій навколишнього соціального
середовища. Ці завдання визначені статусом класного керівника.
Не можна забувати про те, що сімейне виховання - справа особиста, інтимно-сімейна.
Батьки самі визначають долю своєї дитини. Мають власну педагогічну позицію, свій стиль і тон
взаємин з дитиною, своє власне відношення до педагогічних дій суспільства і відповідно школи.
Тому класний керівник, керуючись відчуттям педагогічного такту, у взаєминах з батьками учнів
виступає в ролі порадника,консультанта-фахівця, безпосереднього представника учбово-
виховного процесу,здійснюваного школою. Для нього робота з батьками - одна з його турбот, а
саме- створення виховуючого середовища для оптимального розвитку учнів. Крім того,статусом
класного керівника юридично визначено його правове положення - як третя особа при захисті
прав дитини у випадках позбавлення батька або матері батьківських прав, рішення суперечок про
права на дитину, захисту дитини від фізичного насильства, невиправданого психологічного або
морального тиску дорослих,залучення дітей до протиправної діяльності. У цих випадках права
класного керівника визначаються законодавством (цивільним, кримінальним, і карно-
процесуальним).
Згідно виховної позиції у взаємодії школи і сім'ї можна виділити п'ять основних функцій
класного керівника:
• ознайомлення батьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваного
школою;
• психолого-педагогічна освіта батьків;
• залучення батьків до спільної з дітьми діяльності;
• коректування виховання в сім'ях окремих учнів;
• взаємодія з громадськими організаціями батьків.
Розкрию детальніше кожну з цих функції.
Ознайомлення батьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваного
школою, обумовлено необхідністю вироблення єдиних вимог. Загальних принципів, визначення
мети і завдань виховання, відбору його змісту і організаційних форм в сімейному вихованні і в
учбово-виховному процесі школи. Так на перших батьківських зборах класний керівник клас, що
тільки що отримав, знайомить батьків з власною життєвою і педагогічною позицією, з метою,
завданнями і програмою своєї майбутньої діяльності, знайомить їх з планом виховної роботи.
Спільно з батьками знаходяться можливі шляхи реалізації цієї програми в сімейному вихованні.
Всі проблеми класний керівник тримає у полі зору батьків впродовж всього навчального року,
коректуючи їх, підводячи підсумки, ставлячи нові завдання, радячись з батьками.
Психолого-педагогічна освіта. Суперечності цієї проблеми сучасної школи походять з
того, що загальний освітній рівень батьків неухильно росте, а це спричиняє за собою упевненість в
непогрішності їх педагогічної позиції. І проте, дослідження педагогів і психологів постійно
фіксують низький рівень психолого-педагогічної культури батьків і зростаючий інтерес до неї в
суспільстві. У школі накопичений багатий і цікавий досвід педагогічного всеобучу батьків.
Завдання кожної школи, кожного класного керівника вибрати для себе найбільш відповідну форму
його, зручну для школи і цікаву для батьків. Застосовуються практичні форми психолого-
педагогічної освіти батьків: народні Університети; шкільний лекторій; шкільні і класні тематичні
конференції для батьків; батьківські лекторії по мікрогрупах батьків на основі їх групових
інтересів; позакласна освіта батьків; індивідуальні консультації(психологічні, педагогічні,
медичні, юридичні); різного роду читацькі конференції,огляди, і виставки літератури для батьків.
Залучення батьків до спільної з дітьми діяльності - ця форма широко практикується в
сучасній школі. Мотивується це завданнями розширення виховуючої позаурочної діяльності,
поліпшення взаємин вчителів, батьків і дітей в ході цієї діяльності. Деякі форми взаємодії батьків,
учнів і вчителів в спільній діяльності.
Участь у всіх видах позаурочної діяльності, організованої класним керівником, - походи,
екскурсії, вечори,турніри, змагання, ремонт і впорядкування школи. Підготовка і шкільних таборів

3. праці і відпочинку, дальніх походів високої категорії складності, поїздок по містах країни. Участь
в роботі профорієнтації школи: зустрічі з учнями,екскурсії на підприємства, профконсультації.
Ведення факультативів і кружків згідно профілю своєї професійної діяльності. Участь в роботі Рад
школи,шкільних і класних батьківських комітетів. Надання матеріальної допомоги в реалізації
різних шкільних і класних справ через встановлення зв'язку школи з своїми підприємствами,
фірмами. Участь батьків в підготовці свята Останнього дзвінка, змагань типу «КВК», «Що? Де?
Коли?», «Тато, мама і я - спортивна сім'я».
Коректування виховання в сім'ях окремих учнів - перший аспект - надання психолого-
педагогічної допомоги що вчиться (обдарованим, таким, що проявляє схильність до вивчення
окремих навчальних предметів, або інтерес до форм позаурочної діяльності). Інший напрям
турботи класного керівника - це надання батькам психолого-педагогічної допомоги в рішенні
важких проблем сімейного виховання: вирішення протиріч підліткового віку, подолання
труднощів виховання дівчаток і хлопчиків в пубертатний період,профілактика формування
шкідливих звичок. Допомога в подоланні поганого впливу асоціальних і антисоціальних
неформальних об'єднань молоді профілактика правопорушень. Індивідуальна робота з
неблагополучними сім'ями учнів:аморальними і протиправними; що залучають дітей до пияцтва і
злочинної діяльності; сім'ями з підвищеною конфліктністю; сім'ями, що не забезпечують
належного розвитку і виховання дітей, - ця робота ведеться спільно з правоохоронними органами:
інспекціями і комісіями у справах неповнолітніх, відділами охорони прав дитини і опіки
департаментів освіти.
Взаємодія з громадськими організаціями батьків з батьківськими комітетами школи і
класу, шкільними Радами, Жіночими Радами військових організацій і т.д. Зміст загальної
діяльності визначається статусом і положенням (або статутом) відповідної громадської організації.
У їх компетентність може входити:
• надання матеріальної допомоги школі,окремим сім'ям і що вчиться;
• зв'язок з адміністративними і правоохоронними органами;
• колегіальне рішення окремих питань життя школи;
• допомога школі і класам в проведенні виховної роботи з учнями;
• участь в роботі з батьками учнів (проведення батьківських зборів, конференцій, лекторіїв;
надання матеріальної допомоги і правова дія на батьків, дітей, що недбайливо відносяться
до виховання).
Всі перераховані функції роботи школи, і зокрема класного керівника, сприяють
створенню нормального виховуючого середовища для виховання всебічно-розвинутої особистості.
І ця робота буде проводитися у тісній співпраці з батьками дитини, а також з психологом. І тому
найперше, що я зробила – це відвідала сім’ї своїх учнів з метою вивчення стосунків між дітьми і
батьками. Шкільний психолог допоміг провести діагностику. І вже після отриманих результатів
досліджень, я спланувала роботу з надання психологічної допомоги батькам. Так, наприклад, у 10
та 11 класах було проведено такі батьківські збори, як: «Педагогічний трикутник «Батьки та діти»,
«Ділова гра «Уміння виховувати – талант», «Як запобігти розвитку егоїзму, жорстокості,
агресивності підлітків», «Роль батьків у формуванні всебічно розвинутої особистості». На цих
зборах розглядалися такі психологічні проблеми: як мають складатися стосунки між батьками та
дітьми, вплив моральної атмосфери і психологічного клімату батьків на формування особистості
дитини, як батьки можуть запобігти жорстокості та агресивності підлітка, роль батьків у
формуванні всебічно розвитої та гармонійної особистості, допомога родини у правильній
профорієнтації дитини тощо.
Якщо я бачу, що у дитини є проблеми у навчанні, або у відносинах з однокласниками, я
обов’язково зустрічаюся з батьками для проведення індивідуальних співбесід.
Також, як індивідуальну форму роботи із самоосвіти батьків, проводжу анкетування та
тестування. Наприклад, тест «Виховання дітей», «Глава сім’ї», «Чи вмієте ви виховувати дітей?»
та ін.
Батькам своїх учнів, я обов’язково вручаю пам’ятки: «Як спілкуватися з дитиною», «Як
почути свою дитину». «Покарання. Подумай, навіщо», «Як не потрібно хвалити» та ін.
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ (допоможе виявити виховні можливості батьків)
1. Прізвище, ім’я, по батькові батьків.
2. Освіта: вища, середня, початкова (потрібне підкреслити).
3. Вік.

4. 4. Хто в сім’ї безпосередньо займається вихованням дитини (мати, батько, бабуся, дідусь,
тітка, дядько, брат, сестра, сусіди) (потрібне підкреслити або написати).
5. Що заважає вам займатися вихованням дитини (немає часу, не вистачає освіти,
педагогічних знань; вважаєте, що повинна виховувати школа) (потрібне підкреслити).
6. Де ви найчастіше буваєте зі своєю дитиною: у музеї, театрі, кінотеатрі, філармонії, на
природі, нікуди не ходите (потрібне підкреслити).
7. Чи знайомі ви з товаришами своєї дитини по школі, вдома, з керівниками гуртка (потрібне
підкреслити).
8. Назвіть якості характеру своєї дитини, які ви вважаєте:
• Позитивними
• Негативними
9. Які методи виховання, на ваш погляд, найбільш ефективні (виховання на основі довіри,
вимогливості, поваги, суворої дисципліни) (потрібне підкреслити).
10. Про що найчастіше ви розмовляєте з дитиною?
11. Чи досить добре, на вашу думку, ви знаєте свою дитину?
12. Як і з ким проводить вона свій вільний час?
13. Яку професію ви рекомендуєте обрати вашій дитині? Як їй допомагаєте готуватися до
обраної професії?
ТЕСТ «Чи допомагаєте Ви свій дитині стати обдарованою людиною?»
1. Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче й чесно.
2. Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
3. Я встановив(ла) стенд, на якому дитина може демонструвати свої
роботи.
4. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і її
робота ще не закінчена.
5. Я надав(ла) в розпорядження дитини кімнату або частину кімнати винятково для її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її досягнення.
7. Я доручаю дитині посильні клопоти.
8. Я допомагаю дитині складати її особисті плани та приймати рішення.
9. Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.
10. Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.
11. Я допомагаю дитині вчитися, нормально спілкуватися з дітьми з різних соціальних верств.
12. Я встановлюю розумні стандарти поведінки й стежу, щоб дитина їх дотримувалася.
13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
14. Я ніколи не караю дитину приниженням.
15. Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для поглиблення її знань.
16. Я привчаю дитину мислити самостійно.
17. Я регулярно читаю дитині книжки.
18. Я привчаю дитину до читання з малих літ.
19. Я спонукаю дитину вигадувати історії та фантазувати.
20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21. Я щодня знаходжу час, щоб побути з дитиною сам-на-сам.
22. Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.
23. Я ніколи не сварю дитину за допущені нею помилки.
24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.
25. Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
26. Я роблю практичні експерименти з метою виявлення пізнавальних інтересів дитини.
27. Я залучаю дитину до участі в різних іграх.
28. Я спонукаю дитину знаходити проблеми й вирішувати їх.
29. У заняттях дитини я знаходжу щось гідне похвали.
30. Я не хвалю її безпредметно й нещиро.
31. Я чесна(ий) в оцінці своїх почуттів стосовно дитини.
32. Не існує тем, які я зовсім вилучаю з обговорення з дитиною.
33. Я даю дитині можливість дійсно приймати рішення.
34. Я допомагаю дитині бути особистістю.
35. Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.

5. 36. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.
37. Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, кажучи їй: «Я цього теж не можу».
38. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
39. Я вірю в її здоровий глузд , довіряю їй.
40. Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно,
навіть якщо я не впевнений(а) у позитивному результаті.
ПАМ’ЯТКА «Як не потрібно карати і сварити»
Не можна карати і сварити:
• Якщо дитина хвора.
• Якщо дитина не зовсім одужала після хвороби.
• Якщо дитина їсть.
• Після сну.
• Перед сном.
• Під час гри.
• Під час виконання завдання.
• Одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно
перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати
дитину).
• Якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-
яким недоліком, але щиро намагається подолати його.
• В усіх випадках, коли у дитини щось не виходить.
• Якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не
відомі.
• Якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.
ПАМ’ЯТКА «Як не потрібно хвалити»
1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі
не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо,
страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою,
душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди
змінюється, треба її знати.
5. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.
ПАМ’ЯТКА «Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї»
1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним ставленням до них.
2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами і вчинками.
3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго ранку, на добраніч, вітай
зі святом.
4. Завжди зважай на думку батьків і старших.
5. Слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього вигляду.
6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.
7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим до вад рідних.
8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогих речей, якщо їх придбання виходить за
рамки матеріальних можливостей сім’ї.
9. Раціонально використовуй свій вільний час, дотримуйся режиму дня.

6. 36. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.
37. Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, кажучи їй: «Я цього теж не можу».
38. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
39. Я вірю в її здоровий глузд , довіряю їй.
40. Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно,
навіть якщо я не впевнений(а) у позитивному результаті.
ПАМ’ЯТКА «Як не потрібно карати і сварити»
Не можна карати і сварити:
• Якщо дитина хвора.
• Якщо дитина не зовсім одужала після хвороби.
• Якщо дитина їсть.
• Після сну.
• Перед сном.
• Під час гри.
• Під час виконання завдання.
• Одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно
перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати
дитину).
• Якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-
яким недоліком, але щиро намагається подолати його.
• В усіх випадках, коли у дитини щось не виходить.
• Якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не
відомі.
• Якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.
ПАМ’ЯТКА «Як не потрібно хвалити»
1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі
не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо,
страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою,
душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди
змінюється, треба її знати.
5. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.
ПАМ’ЯТКА «Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї»
1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним ставленням до них.
2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами і вчинками.
3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго ранку, на добраніч, вітай
зі святом.
4. Завжди зважай на думку батьків і старших.
5. Слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього вигляду.
6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.
7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим до вад рідних.
8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогих речей, якщо їх придбання виходить за
рамки матеріальних можливостей сім’ї.
9. Раціонально використовуй свій вільний час, дотримуйся режиму дня.