ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА
БАТЬКІВ
Барчук Мар’яна Омелянівна (вчитель біології, кл.керівник 8 класу)
та Грицюк Оксана Степанівна (вчитель географії, кл.керівник 9 класу)
Даний досвід містить рекомендації щодо
налагодження співпраці між батьками та школою, а
також практичні поради батькам щодо виховання
своїх дітей. Рекомендовано для використання у
практичній діяльності класним керівникам.
Взаємодія школи з батьками здійснюється постійно і
є невід’ємною складовою виховної роботи школи
ПЕРЕЛОМНІ ПЕРІОДИ ПСИХІЧНОГО
РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ
Вікова криза – особливий, відносно не тривалий у часі
(до одного року) період онтогенезу, що
характеризується різкими психологічними змінами.
Вікова психологія описує такі кризові періоди
психічного розвитку дитини:
• криза 1-го року;
• криза 3-х років;
• криза 6 (7) років;
• криза підліткового віку.
Криза підліткового віку
• Чимало психологів пов’язують кризу з біологічним
чинником, що провокує емоційну збудливість,
імпульсивність, агресивність, неврівноваженість,
замкнутість.
• Посилення негативізму, почуття «дорослості»,
намагання демонструвати незалежність, потреба
у самоствердженні, максималізм — психологічний
зміст цього періоду.
Дорослим слід пам’ятати, що їх діяльність з дитиною,
організована на спільних вподобаннях та інтересах,
допоможе налагодити стосунки.
РОДИНА ШКОЛА
ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ
СУЧАСНОЇ СІМ’Ї
СТВОРИТИ СПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ
ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ,
НАВЧИТИ ЇЇ ЖИТИ У ЗЛАГОДІ З ДОВКІЛЛЯМ І
ЗГОДІ З СОБОЮ, ДОПОМОГТИ ЇЙ ЗНАЙТИ СВОЄ
ВІДПОВІДНЕ МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ
СКЛАДНОМУ СВІТІ
• невисокий економічний рівень більшості сімей;
• низька культура суспільного життя, подвійна
мораль;
• перевантаженість жінки в сім’ї та на роботі;
• високий процент розлучень;
• загострення конфліктів між поколіннями;
• збільшення розриву між сім’єю і школою.
Сучасні недоліки у сімейному
вихованні:
Виділяють приблизно три групи батьків:
Перша група: батьки - помічники у виховній роботі з
дітьми. Вони добросовісні, активні, зацікавлені і готові в
будь-яку хвилину прийти на допомогу.
Друга група: батьки - потенційні помічники у вихованні
дітей. Вони будуть допомагати, якщо будуть знати, що і як
треба робити.
Третя група: батьки не розуміють або не хочуть розуміти
вимог школи в навчально-виховної роботи. Вони негативно
ставляться до школи, до вчителям, проявляючи це рідше -
відкрито, частіше - приховано.
1. Профілактична, роз'яснювальна робота з усіма категоріями
батьків з питань здоров'я дітей, формування особистості та
індивідуальна виховна робота.
2. Виявлення проблемних сімей, дітей, які мають різні проблеми.
Корекційна робота з ними. Захист інтересів і прав дитини в так
званих важких родинах, які потрапили у складні життєві
обставини.
У практиці школи використовуються
такі форми як:
Основні напрями спільної
діяльності педагогів і батьків:
o виховання фізично й морально здорової дитини;
o забезпечення необхідних умов для розвитку дитини;
o створення атмосфери емоційної захищеності, тепла,
любові;
o засвоєння моральних цінностей, ідеалів;
o виховання культури поведінки;
o виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до
освіти й творчого самовдосконалення;
o розвиток працелюбності, творчої особистості;
o підготовка до дорослого життя;
o формування естетичних смаків і почуттів.
ТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ
СПІВПРАЦІ:
• Відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій,
привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження,
скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог
сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що
допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;
• Бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не
тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення,
доброзичливість;
• Консультації. Мета консультації – засвоєння батьками певних
знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні
(кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним
обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо
всіма запрошеними, практичне заняття);
• Семінари-практикуми для набуття практичних навичок з
виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про
способи і прийоми навчання;
• Батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3
рази на рік. На них обговорюють завдання на новий
навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше.
Передбачають виступи батьків. Бажано на зборах
обговорювати сімейний досвід виховання дітей.
• Батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом
сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог,
при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення
виступу.
Взаємодія школи, сім`ї - один з
головних принципів організації
освіти. Він ґрунтується на спільності
інтересів держави, народу, на
єдності виховних завдань та ідеалів
кожної сім`ї й суспільства в цілому.
Педагогічний союз учителя і батьків
– це могутня сила виховання.

Взаємодія школи та батьків

  • 1.
    ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА БАТЬКІВ БарчукМар’яна Омелянівна (вчитель біології, кл.керівник 8 класу) та Грицюк Оксана Степанівна (вчитель географії, кл.керівник 9 класу)
  • 2.
    Даний досвід міститьрекомендації щодо налагодження співпраці між батьками та школою, а також практичні поради батькам щодо виховання своїх дітей. Рекомендовано для використання у практичній діяльності класним керівникам. Взаємодія школи з батьками здійснюється постійно і є невід’ємною складовою виховної роботи школи
  • 3.
    ПЕРЕЛОМНІ ПЕРІОДИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ Вікова криза – особливий, відносно не тривалий у часі (до одного року) період онтогенезу, що характеризується різкими психологічними змінами. Вікова психологія описує такі кризові періоди психічного розвитку дитини: • криза 1-го року; • криза 3-х років; • криза 6 (7) років; • криза підліткового віку.
  • 4.
    Криза підліткового віку •Чимало психологів пов’язують кризу з біологічним чинником, що провокує емоційну збудливість, імпульсивність, агресивність, неврівноваженість, замкнутість. • Посилення негативізму, почуття «дорослості», намагання демонструвати незалежність, потреба у самоствердженні, максималізм — психологічний зміст цього періоду. Дорослим слід пам’ятати, що їх діяльність з дитиною, організована на спільних вподобаннях та інтересах, допоможе налагодити стосунки.
  • 5.
  • 6.
    ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї СТВОРИТИСПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ, НАВЧИТИ ЇЇ ЖИТИ У ЗЛАГОДІ З ДОВКІЛЛЯМ І ЗГОДІ З СОБОЮ, ДОПОМОГТИ ЇЙ ЗНАЙТИ СВОЄ ВІДПОВІДНЕ МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ СКЛАДНОМУ СВІТІ
  • 7.
    • невисокий економічнийрівень більшості сімей; • низька культура суспільного життя, подвійна мораль; • перевантаженість жінки в сім’ї та на роботі; • високий процент розлучень; • загострення конфліктів між поколіннями; • збільшення розриву між сім’єю і школою. Сучасні недоліки у сімейному вихованні:
  • 8.
    Виділяють приблизно тригрупи батьків: Перша група: батьки - помічники у виховній роботі з дітьми. Вони добросовісні, активні, зацікавлені і готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу. Друга група: батьки - потенційні помічники у вихованні дітей. Вони будуть допомагати, якщо будуть знати, що і як треба робити. Третя група: батьки не розуміють або не хочуть розуміти вимог школи в навчально-виховної роботи. Вони негативно ставляться до школи, до вчителям, проявляючи це рідше - відкрито, частіше - приховано.
  • 9.
    1. Профілактична, роз'яснювальнаробота з усіма категоріями батьків з питань здоров'я дітей, формування особистості та індивідуальна виховна робота. 2. Виявлення проблемних сімей, дітей, які мають різні проблеми. Корекційна робота з ними. Захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах, які потрапили у складні життєві обставини. У практиці школи використовуються такі форми як:
  • 10.
    Основні напрями спільної діяльностіпедагогів і батьків: o виховання фізично й морально здорової дитини; o забезпечення необхідних умов для розвитку дитини; o створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові; o засвоєння моральних цінностей, ідеалів; o виховання культури поведінки; o виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення; o розвиток працелюбності, творчої особистості; o підготовка до дорослого життя; o формування естетичних смаків і почуттів.
  • 11.
  • 12.
    • Відвідування сім’їдитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині; • Бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість; • Консультації. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);
  • 13.
    • Семінари-практикуми длянабуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання; • Батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. Передбачають виступи батьків. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей. • Батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу.
  • 14.
    Взаємодія школи, сім`ї- один з головних принципів організації освіти. Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й суспільства в цілому. Педагогічний союз учителя і батьків – це могутня сила виховання.