Речі берегти –
природу любити!
( підготувала Жабчик Н. М. ,
класний керівник Глушицької ЗОШ І –ІІ ст.)
Мета : формувати в учнів розуміння значення бережливості у житті людини,
виховувати бережливе ставлення до речей, сприяти екологічному вихованню,
формувати навички бережливого ставлення до речей, сформувати вміння полагодити
порвану книгу.
Очікувальні результати: сформувати розуміння значення та бережливості у житті
– до речей, вміння полагодити порвані книги.
Обладнання та матеріали: підручники нові, старі (добре збережені) та порвані,
скотч, ножиці, аркуші чистого паперу.
ХІД КЛАСНОЇ ГОДИНИ
І.Актуалізація опорних знань. Мотивація діяльності учнів
Класний керівник (декламує вірш)
Чи любиш ти, юначе, світанкову мглу?
Чи любиш ти людей оцих юрбу?
Чи знаєш ти ціну краси?
Чи бережеш природнії скарби.
Любити й берегти її —
Людські покликання твої.
Ціна життя твого — ціна природи,
Цими словами я хочу розпочати з вами бесіду
«Речі берегти — природу любити!».
Сьогодні ми з вами поговоримо про таку важливу цінність людини, таку
чесноту, як бережливість. А про роль її у житті людини ми з вами спробуємо
дізнатись разом.
Роздає книги — нові та старі й порваті.
1. Для чого призначені книги?
2. Чим відрізняються нові книги від добре збережених старих?
3. Чим вони відрізняються від порваних?
4. А чи зручно користуватися книгою, в якій відсутні сторінки?
5. Хто у вашій родині найбільш бережливий? У чому виявляється бережливість? (Як
правило, у переліку мама, батько, бабуся та дідусь, старший брат чи сестра. Проте
себе учні називають вкрай рідко.)
6. А чи бережете речі ви?
ІІ. Виховна казка «Дивний сон Грицька»
Кл. керівник. Пропонує учням послухати казку. Розповідати її потрібно
артистич но, енергійно.
Пролунав дзвоник... Гриць похапцем схопив книжку, зошит, ручку та жбурнув
до портфеля. Нарешті закінчився урок. Тепер можна відпочити. Чим дуж побіг на
шкільний майданчик, де хлопчаки вже гуртувалися у дві команди. На ходу кинувши
свого портфеля у купу, що слугувала за штангу, Гриць вигукнув білявому Васильку:
Білий! Па-а-а-с! — і з усієї сили поцілив ногою по м'ячу. Удар вийшов на славу! Наче
вдарив не Гриць, а сам Роберто Карлос. М'яч потрапив у «штангу». Зі «штанги» від
удару, як кеглі від кулі, розсипалися у різні боки книжки, зошити, ручка та інше
2.
шкільне приладдя. ТаГрицьку і його друзям було не до «штанги». Хлопці гучно
сперечалися: був гол чи ні...
Увечорі Грицько готував уроки. На те, що книжка була в болоті, а на
необгорненому зошиті залишився слід від переможних футбольних баталій, Гриць не
звернув уваги. Не знайшов він у портфелі ручки, яку купила йому бабуся. Тож
прийшлося просити ручку у старшої сестри Галинки. Так-сяк зробивши уроки, Гриць
пішов спати...
А вночі його стривожив дивний сон. Спочатку до Грицька, який бавився на
подвір'ї, прийшов дивний звір: щось схоже на ведмедя, проте не ведмідь, з рогами, як
в оленя, але не олень, з хвостом як у прадавнього звірозубого плазуна...
І цей олеведмедезавр, побачивши Грицька, схопив його велетенськими,
могутніми лапами за комір сорочки, грізно промовив:
— Ну, нарешті, знайшов того, через кого я так довго не можу знайти собі місця серед
тваринного царства! Ох, і буде тобі!.. Ось, я зараз тобі!..
— Пустіть! — скрикнув Грицько.
— Я вас не знаю! Я хочу до мами!
— Еге ж, не знаєш! А ну поглянь на мене! Не впізнаєш?
І тут Грицько наче втратив дар мови. Це ж він, він... Це ж Грицько намалював його,
домалювавши ведмедю роги і хвіст у підручнику з природознавства.
- Бі... біль... більше не-е буду! І щосили смикнувся так, що комір залишився в руках
звіра... Грицько полетів крізь землю, весь час промовляючи: «Більше не буду!».
І ось уже Грицько йде іншою вулицею. Ще озирається, їй не йде олеведмедезавр? Ні,
немає! Грицько полегшено зітхнув... Грицько! Гриць озирнувся. Проте він уже не
Гриць, ручка, бабусина ручка, якої Гриць не міг знайти.
— Дивись, Гриць загубив! — промовив Василько, той, кого кличуть Білий. Товариші
обступили Грицеву ручку, не підозрюючи, що це сам Гриць. Гриць закричав:
— Хлопці, це ж я!
і його, мабуть, ніхто не чув.
Хлопці, хто заб'є гол цією ручкою, той чемпіон!
І хлопці почали буцати ручкою, наче м'ячем. Ох, і дісталось тоді Грицьку... А далі ще
гірше.. Гриць побував тілі зброї, з якої хлопці стріляли скрученими кулька паперу,
видуваючи їх через рот. А щоб кулька краще проскакувала, хлопці надломили кінчик
ручки в тому місці, де виходить стрижень...
Муки Грицька закінчились, коли вчителька мови Ніна Романівна, яка йшла
коридором стала свідком бойових дій. Так Грицько, себто ручка, чи те, що від неї
залишилось, опинився у темній шухляді.
/
Хочу додому! Більше не буду! — Грицько прокинув —
Ух, я вдома! Помацав ноги, голову, все на місці, просто сон. Дуже страшний
сон. Грицько скочив з ліжка і швиденько до книжки з природознавства. Відкриває, а
Гам оленеведмедезавр. Тільки намальований, не той, що схопив Грицька. Це він,
Грицько, намалював його! О, ні, більше ти до мене не приходь! Гриць взяв гумку і
почав обережно стирати роги та хвіст у ведмедя. Підклеїв сторінки, що вилетіли після
футбольної битви. Обгорнув зошит, привів до порядку портфелик, поскладав зошити
в папку, а ручку і олівці до пеналу. А коли прийшов до школи, стер з парти
намальований ним танк. Більше не бавився у футбол ані ручкою, ані пеналом. А як ви
думаєте й чому?
ІІІ. Аналіз виховної казки (робота в групах)
1. Чи можна Грицька вважати бережливою людиною до того часу, поки йому
приснився сон? Чому?
3.
2. Уявіть себена місці Грицькових книг, зошитів, ручки. Щоб ви відчували б на
їхньому місці?
3. Чому Грицько змінив своє ставлення до книг, зошитів та ручки? Відповіді
аналізуються та коригуються.
IV. Підсумкова бесіда
1. Чому слід берегти книжки? З чого їх роблять?
2. А звідки беруть папір?
3. Що нам дають дерева?
4. А чому не можна малювати на партах?
5. А звідки беруть фарбу? З чого її виробляють?
6. А звідки беруть нафту? А як видумаєте, чи може вона закінчитися?
V. Практична робота
Учні з учителем ремонтують порвані книги. Можна до цієї роботи залучити
шкільного бібліотекаря.
. VI. Домашнє завдання
Полагодити вдома пошкоджені книжки.