2. 2
Назва проекту «Робота з обдарованими дітьми на уроках
української мови та літератури»
Виконавці/ партнери/
проекту
Координатори
проекту
Терміни
впровадження
проекту
Обгрунтування
проекту
-Визначає, аналізує умови для розвитку творчої
особистостіучня;
-сприяє розширенню світогляду вчителя на проблему
обдарованості;
-описує модель обдарованогоучня;
-сприяє вибору форм, методів, прийомів роботи з
обдарованими учнями на уроках української мови та
літератури.
Мета проекту Обґрунтування ефективності методичної системи
роботи з обдарованими учнями на уроках
української мови та літератури.
Цілі проекту 1.Опрацювати фахову літуратуру з теми.
2.Проаналізувати суть поняття „обдарованість”.
3.Проаналізувати психологічні особливості
обдарованихдітей.
4.Розглянути принципи роботи з обдарованими
учнями.
5.Проаналізувати ефективність новітніх технологій
роботи з обдарованими учнями на уроках
української мови та літератури.
6.Визначити усі складові системи організації роботи
з обдарованимидітьми .
Паспорт (опис) проекту
3. 3
Заходи/ Завдання за
планом дій
Пошуковий етап.
1.Вибір теми проекту, визначення цілей та завдань
проекту, формулювання гіпотези.
2.Планування роботи над проектом, розподіл
обов’язків між учасниками проектної групи.
3.Визначення джерел інформації.
4.Початок збору інформації, виконання проектних
завдань(розробка матеріалів та методичних
рекомендацій),обговорення проміжних підсумків
роботи.
Практичний етап.
-упровадження в практику роботи методик
виявлення сфер обдарованостіучнів;
-вдосконалення процесу підготовки вчителя до
роботиз обдарованимидітьми;
-опрацювання нових методів, прийомів роботи,
обгрунтування вибору;
-розробка творчих завдань для використання на
уроках української мови та літератури з метою
активізації діяльності обдарованихдітей.
Презентаційний етап.
Підготовка до захисту (розробка презентацій)
проекту. Захист проекту.
Контрольний етап
Оцінка внеску кожного члена групи в створення
продукту проекту ,оцінка кінцевого продукту,
самооцінка, обговорення перспективи щодо
подальшої розробкиобраної теми проекту.
Очікувані
результати
проекту
Для учнів:
Підвищення мотивації до навчання, ініціативності,
відповідальності, вміння ставити цілі і їх досягати,
розвитоктворчихздібностей.
Для вчителів:
Співпраця вчителя й учнів на уроці, підвищення його
ефективності, створення умов для розвитку
здібностей усіх учнів, підготовленість до роботи з
обдарованими дітьми; володіння методиками
виявлення сфер обдарованості учнів, оперування
новими методами, прийомами, формамироботи.
5. 5
План проектноїроботи
І.Вступ с.6
ІІ. Роботаз обдарованимина уроках української мови та літератури
ІІ.1. Модель обдарованого учня с.10
ІІ.2.Модель готовностішколи та учителя до роботиз обдарованими с. 14
ІІІ. Розвитокмоделітворчої діяльностіучня
ІІІ.1. Психологічні засадиспівпраці учителя та учня с.23
ІІІ.2.Нестандартні урокиі завдання с.25
ІІІ.3. Роботаз папками успіху як запорука формування навичок самостійної
роботиз додатковими джерелами інформації, розвиткутворчихздібностей
учнів с.30
ІV. Висновок с.33
Списоквикористаної літератури с.34
6. 6
І.Вступ
Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку
освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства в людях творчих, активних,
неординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати поставлені
завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові
перспективні задачі.
Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її
гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал нашої держави,
який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового
прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну
відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для
інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а,
отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої
освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори
оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.
Нова українська школа повинна забезпечувати всебічний розвиток
індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на
основі виявлення її задатків, здібностей, обдарувань і талантів. В Україні
прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту",
Національна програма "Діти України", Програма розвитку обдарованих дітей і
молоді, Указ Президента України про підтримку обдарованих дітей та інші), які
спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для
обдарованої молоді. Не можна применшувати значення педагога, бо саме він
може дати дитині головне – інтерес до життя і праці, вказати шляхи, по яких
можна іти і шукати, дізнаватися, вивчати, осягати нове, долучатися до
творчостіі розвиватиобдарованість.
Часто в початкових класах можна побачити дітей- чомучок , які постійно
щось запитують, чимось цікавляться, хочуть більшого обсягу, глибини
матеріалу. Однак, знаємо з досвіду, що в середній ланці таких дітей стає менше,
а в старших класах залишаються одиниці. Обдаровані діти з великим
інтересом чекають вступу до школи, але незабаром після початку занять
виявляється, що незвичайні розумові можливості дитини стають проблемою не
тільки для родини, а й для вчителів. Труднощі дійсно виникають. Таких дітей
чекають не тільки радості навчання, але й розчарування і конфлікти. Саме їм,
найбільш допитливим, часто стає нудно в класі. Більшості вчителів просто
ніколи дбати про обдаровану дитину, а іноді їм навіть заважають учні з
вражаючими знаннями, з не завжди зрозумілою розумовою активністю.
Сьогодні вчителеві школи доводиться перебувати у двоякій ситуації: він
7. 7
розуміє, що нестандартна (обдарована) дитина потребує на уроці спеціальних і
складних завдань, запитань, пояснень, і, водночас, йому (учителеві) потрібно не
залишити поза увагою решту учнів із достатнім та середнім рівнями знань.
Тому цілком зрозуміло, що педагогу, в класі якого є обдарована дитина,
потрібно враховувати цей фактор у власній педагогічній діяльності, зокрема
обов’язково використовувати види роботи, завдання саме для такого учня. Іноді
педагог збирається приділяти таким учням особливу увагу, давати більш
складні завдання, але потім ці наміри забуваються, не виконуються. Діти, що
випереджають своїх однолітків, прагнуть привернути до себе увагу. Стрімке
виконання завдань, готовність правильно відповісти на запитання вчителя - для
них бажана розумова гра, змагання. При цьому таким дітям мало того, що
вдається довідатися і зробитина уроці.
У результаті дитина стає все менш активною на уроці, переключається на
щось стороннє, але при цьому йому не уникнути невдоволення педагога.
Найбільш здібні діти потребують навантаження, яке б відповідало їх розумовим
силам, але наша середня школа, крім середньої програми, найчастіше нічого
запропонувати не може. Таким чином, виникає суперечність між вимогами
суспільства і справжнім станом справ у школі. З одного боку держава вимагає
активну, творчу особистість, а з іншого боку школа орієнтується на середнього
учня. У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні спеціального
дослідження з метою вдосконалення процесу навчання, активізації пізнавальної
діяльності. На перший план виходить актуальна проблема - робота з дітьми, що
випереджають своїходнолітків.
У роботі із обдарованою молоддю важливо не тільки створювати
сприятливі умови для її розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а і
психологічно готувати її до наполегливої праці: допомогти усвідомити, що
розвинути свої здібності і досягти успіхів можуть лише ті люди, які готові
долати труднощі, тобто сильні особистості, здатні виявити наполегливість і
дисципліну в самоосвіті. Щоб здібності особистості виявлялися, своєчасно і
успішно реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і
внутрішні психологічні зусилля індивіду. Як в умовах загальноосвітньої
школи вироститий підняти до істотних наукових висотобдарованудитину?
Проблема раннього виявлення та навчання талановитої молоді
пріоритетна в сучасній освіті. Від її вирішення залежить інтелектуальний та
економічний потенціал держави. На сучасному етапі розбудови освіти можна
спостерігати підвищений інтерес до проблем обдарованості, її виявлення,
навчання та розвитку обдарованих дітей, проблемам підготовки педагогів до
роботи з ними. Для України, яка прагне до статусу розвиненої, правової і
8. 8
демократичної держави, створення системи розвитку обдарованої особистості є
необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Нині і сама доля
України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані
інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Ось чому
великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми,
зокрема вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження
теоретичних основ ефективної державної системи підтримки талановитої
молоді, а також вдосконалення процесу підготовки вчителя до реалізації
поставлених завдань.
У державних документах про діяльність середніх загальноосвітніх
закладів підкреслюється, що вирішення проблеми формування творчої
особистості, розвиток здібностей та обдарувань юного громадянина значною
мірою залежить від учителя, творча діяльність якого стає міцним засобом
формування і розвитку здібностей та обдарованості школярів. Гуманізація та
демократизація педагогічної праці, спрямованість її на розвиток особистості
дитини сприяють створенню мережі нетрадиційних типів шкіл, розробці
альтернативних систем освіти, авторських методик навчання. Проблема
виявлення і розвитку обдарованих дітей вимагають сьогодні від учителя вміння
працювати в творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно
удосконалювати професійну діяльність, створювати свою творчу лабораторію,
опановувати специфічними формами і методами роботи з обдарованими дітьми
у навчально-виховномупроцесі.
Однак, аналіз професійної діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл
свідчить про те, що вони не завжди підготовлені до роботи з обдарованими
дітьми: додержуються, як правило, авторитарного стилю керівництва
навчально-виховним процесом, не володіють методиками виявлення сфер
обдарованості учнів, не враховують особливості дітей, не сприяють
індивідуально-особистісному розвитку кожної дитини. Це значною мірою
зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, яких набувають майбутні
вчителі в закладах вищої освіти, не враховують проблему підготовки до роботи
з обдарованими дітьми. Вище перераховані фактори і зумовлюють
актуальність дослідження.
Проблема обдарованості знаходиться у центрі уваги психологів та
педагогів вже достатньо тривалий час. Перші кроки у розв'язанні даного
питання було зроблено ще у другий половині ХІХ століття, коли побачила світ
книга Ф. Гальтона „Спадковість таланту. Її закони і наслідки" (1869).
Предметом спеціального наукового пошуку освіта обдарованих виступила з
першої третини ХХ століття, коли вчені різних країн світу розглядали її як
9. 9
особливий і невід’ємний компонент розвитку загальної освіти й освітнього
простору загалом. В освітніх системах країн Європи, Америки й Азії її не
декларували, а забезпечували перманентний поступ як реального фактора
прогресу суспільства з метою досягнення благополуччя громадян. Відповідно
сутність навчання й виховання обдарованих дітей полягала в доведенні рівня
впливу традиційних освітніх інститутів до мінімального. Стимулювались
самоосвіта, неформальна освіта, впровадження інформаційних технологій,
цікавих проектів та ініціатив.
Основні теоретичні питання, пов’язані з проблемою виявлення і розвитку
обдарованих школярів, висвітлено в науковій літературі багатьма вченими,
зокрема в ряді психолого-педагогічних студій С.Рубінштейна, Дж.Фріман,
А.Савенкова, В.Чудновського, Н.Шумакової та ін., де відзначається, що
обдарованість – це швидше приховані потенційні можливості особистості,
цілісний вияв яких можливий завдяки наявності в педагога великого досвіду та
спеціальних знань з цього питання. За визначенням О.М. Матюшкіна,
обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини,
завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності[16;
С.24].
Обдарованість можна розглядати як високий розвиток здібностей
людини, що дає їй змогудосягтиособливихуспіхів у діяльності.
Загальна обдарованість – високий розвиток інтелектуальних здібностей за
умови достатнього обсягузнань.
Творча обдарованість – високий розвиток творчих здібностей,
схильностейі прагнень до творчої роботи.
У своєму проекті ми керуватимемось визначенням , запропонованим
В.О.Моляко. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх
однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно
вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень. [ 17; C.2 ]
Актуальність теоретичних і методичних проблем навчання обдарованих
учнів у ХХІ столітті зумовили вибір теми проекту “Робота з обдарованими
дітьми на уроках української мови та літератури”.
Об’єкт дослідження: процес навчання обдарованих дітей, процес
підготовки вчителя до роботи з обдарованими дітьми у системі науково-
методичної роботи.
Предмет дослідження: особливості роботи з обдарованими дітьми
середнього-старшого шкільного віку на уроках української мови та літератури в
10. 10
середніх загальноосвітніх закладах, форми і методи організації роботи з
обдарованимидітьми.
Мета полягає в обґрунтуванні ефективності методичної системи роботи
з обдарованимиучнямина уроках української мови та літератури.
Завдання:
1. Проаналізувати сутність поняття „обдарованість”.
2. Проаналізувати психологічні особливостіобдарованихдітей.
3. Розглянутипринципи роботиз обдарованимиучнями.
4. Узагальнити педагогічні напрацювання роботиз обдарованими.
5. Визначити усі складові системи організації роботи з обдарованими
дітьми .
Практичне значення роботи полягає в створенні обґрунтованої системи
роботивчителя, яка сприяє розвиткуобдарованихучнів.
Структура роботи. Проект складається із вступу, трьох розділів,
висновків, спискувикористаної літератури, додатків.
ІІ. Роботаз обдарованими на урокахукраїнськоїмови та літератури
ІІ.1. Модель обдарованогоучня
Чим вирізняється обдарованадитина? Сучасна психологічна наука
стверджує, що Інтелектуально обдарованим школярам притаманні такі психічні
якості, які суттєво ускладнюють їхні стосунки з товаришами, батьками,
вчителями та власними Я.
Таким обдарованим дітям, наприклад, до вподобискладні ігри і, як
правило, не подобаються ті, якими захоплюються їхні ровесники. Обдарованим
дітям властиве почуття гумору, вони нетерпимі до всього примітивного.
Особливим є стосункиобдарованоїдитиниз її батьками. Уже з перших
днів народження діти завдають своїм батькам чимало клопоту: значно менше
сплять і погано їдять;з’являються труднощіз їхньою підвищеною активністю,
нарешті нескінченні запитання.
Своєрідним і складним є ставлення обдарованоїдитинидо самої себе.
Такі діти, воліючи стати морально чистими, інтелектуально глибокимиі
фізично сильними, ставлять перед собою певну мету, але, досягнувши її,
виставляють нову висоту, і так без кінця.
11. 11
Обдарованідіти вимагають уваги з боку дорослих, бережливого і, навіть,
співчутливого ставлення до себе , а тому і якомогараннього виявлення,
оскільки переважну частину з них чекає важке майбутнє.
- часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;
- у них чудовапам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
- рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;
- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета — не
приведення колекції в ідеальний порядок, аїї реорганізація, систематизація на
нових підставах;
- мають великий словниковийзапас, із задоволенням читають словники та
енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
- можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за
декількома подіями, що відбуваються навколо них;
- дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних
обмежень своїхдосліджень;
- у ранньомувіці здатні простежувати причинно-наслідковізв’язки, робити
правильні висновки;
- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони
буквально «занурюються»у своє заняття, якщо воно їм цікаве;
- мають розвинутепочуття гумору;
- постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати
кілька справ одночасно;
- часто роздратовуютьровесників звичкою поправлятиінших і вважають себе
такими, що завжди мають рацію;
- їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.
Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованихдітей: учні з ранньою
розумовоюреалізацією; учні з прискореним розумовимрозвитком;учні з
окремимиознаками нестандартних здібностей [ 12; С.26 ]
Для оцінки соціального розвиткудитини, творчихздібностей, інтелекту
12. 12
практичні психологиповинні використовуватирізні психодіагностичніметоди,
що доповнюються відомостямибатьків, даними спостережень за дитиною.
Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдарованудитину з
креативністю її мислення.
Зокрема:
* Методика Векслера допоможевизначитирівень інтелектуальних
здібностей.
* Методика Кетелла допоможеоцінити інтелектуальні можливості
дитини.
* Методика Айзенка допоможевизначитирівень інтелекту.
* Методика "Неіснуюча тварина" допоможевизначити, наскільки в дитини
розвиненатворчауява, оригінальність мислення, емоційний стан.
* Методика "Прогресивніматриці Равена" допоможевизначитирівень
аналітико-синтетичних умінь.
* Анкета з визначення здібностейучнів за методикою американських
вчених Хаана і Кафа допоможевизначитина основіспівставлення з інтересами
одноліток особливостіспрямованостіданої особистості.
Як створитиумови для всебічного розвиткутого чи іншого обдарування у
звичайній або навіть спеціалізованій школі? Традиційна класно-урочнаформа
не сприяєрозвитковіздібностейобдарованоїдитини.
Ідеальними вважаються такі варіанти:
* навчання в школах для обдарованихучнів;
* навчання в спеціальних класах для учнів із певним видом здібностей;
* навчання за збагаченими програмами;
* індивідуальне вивчення окремих предметів
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форминавчання
обдарованихдітей: прискорененавчання, збагачененавчання; розподілза
потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл
для обдарованихдітей (відокремлене та спеціальне навчання).
Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованихдітей швидко
засвоюватинавчальний матеріал. Прискорененавчання може відбуватися
завдякибільш ранньомупочатку навчання дитини у школі «перестрибуванню»
через класи, переходити до старшої вікової групи, але тільки з деяких
предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім
13. 13
класом, тимчасовомупереведенню обдарованихучнів у спеціальну групу. Але
такий темп навчання нерідко породжує новіпроблеми, оскільки інтелектуальна
перевага дитини не завждисупроводжуєтьсяпсихологічною зрілістю. Часто
виявляються прогалиниу знаннях дитини, які стають помітними на пізніших
стадіях навчання.
Збагачене навчання. Використовують у роботіз класами, в яких навчаються
діти з різними здібностями. Збагаченаякісно програмамає бути гнучкою,
передбачати розвитокпродуктивного мислення, створюватиумови, за яких
учень міг би навчитися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати
навчальний матеріал, методи навчання.
Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподілна однорідні
групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, темпнавчання
відповідає їх здібностям, єбільше можливостейдля надання допомогитим, хто
її потребує. Але з часом ці групи зновустають неоднорідними, виникають
проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. У британській школі
практикують розподіл учнів за здібностями:бенди (3–4 групи по 120–140 учнів)
і сети (об’єднання учнів, котрівиявили здібностіу вивченні одного предмета).
Створення спеціальнихкласів і шкіл для обдарованихдітей. Зумовлене тим, що
обдарованідіти краще почуваються з рівними собіза інтелектуальним
розвитком. Протебільшість зарубіжних учених вважають це недоцільним,
оскільки за такої форминавчання певною мірою відбувається соціальна
дезінтеграція обдарованихособистостей:навчання ізольовано від ровесників
може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного
розвитку.
Роботаз обдарованимидітьмивідбувається за спеціальними програмами, які
акцентують увагу на певних сильних сторонахособистості(посилююча
модель), або на слабких (коригуючамодель), посилюють сильні сторони, щоб
компенсувати слабі (компенсуюча модель).
Вибір форминавчання залежать від можливостейвикладацького колективу,
його здатностій уміння налагодити навчання відповідно до результатів
діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognito –
знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливостікожної дитини.[9; С.5]
14. 14
ІІ.2.Модель готовностішколи та учителя до роботи з обдарованими
Вчителям необхідно постійно пам'ятати, що здібний учень потребує такого
навчання, яке забезпечувало б розвитоктворчогомислення, самостійностій
активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не
заучування чужих висновків, слів, думок.
Проте шкільні навчальні програмиукладено відповідно до вимог
Державного стандартубазової та повної загальної середньоїосвіти, який
визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не
орієнтується на можливостіздібних учнів, які можуть швидко розібратися в
основахі перейти до опрацювання значно складніших питань. Отже, звикнувши
працювати упівсили, здібна особистість у майбутньому може бути не готовою
до напруженої праці, зокремау вищому навчальному закладі. Томув роботізі
здібними школярами учитель має відмовитися від жорсткоїзаорганізованості
навчального процесуй обмеження учнів у рамках стандартних навчальних
планів.
Сучасна українськашкола ставить перед собою завдання максимально
допомогтиобдарованійдитині, а значить, виробитисистему такої роботи:
1.Створитиінформаційні банки даних "Обдарованість".
2. Взяти участь в обласномуконкурсіавторськихпрограм та методичних
розробок,спрямованихна виявлення та розвитокобдарованихдітей.
3. Розробитисистемуадресної підтримкиобдарованихдітей, які є
переможцямивсеукраїнськихолімпіад, конкурсів, турнірів.
4. Систематизація матеріалів періодичних видань з проблеми дитячої
обдарованості.
5. Проведення проблемних та навчальних семінарів з метою систематичного
підвищення майстерностівчителів, які працюють з обдарованимидітьми.
6. Удосконалення структуриучнівських наукових товариств.
7. Організація відкритого захисту власних проектів із організації роботиз
обдарованимидітьми
8. Проведення учнівських науково-практичнихконференцій, конкурсів.
9. Організація і проведення предметних олімпіад.
10. Розробкаавторськихпрограм спецкурсів у системі факультативних занять із
врахуванням індивідуальних здібностейобдарованихдітей.
11. Формування груп для сумісного навчання обдарованихдітей на базі однієї
паралелі.
12. Підготовка до друку методичних вказівок, розробленихвчителями, які
працюють з обдарованимидітьми в системі факультативних занять.
15. 15
13. Організація і проведення творчихзвітів за результатами роботи
факультативів, предметних гуртків, студій.
14. Введення нових розвивальнихкурсів.
15. Здійснення моніторингу стану здоров'яобдарованихдітей.
16. Організація постійно діючого семінару для класних керівників "Обдаровані
діти в умовах масової школи" із залученням лікаря, психолога, спеціалістів
управління освіти.
17. Забезпечення участі обдарованихдітей у міських, районних,
республіканських конкурсах різного напряму.
18. Удосконалення діяльності шкільного театру.
19. Розробкасистемидіагностики рівня професійної компетенції вчителів, які
працюють з обдарованимидітьми
20. Розробкасистемистимулювання вчителів, які працюють з обдарованими
дітьми.
21. Забезпечення психолого-педагогічноїдопомогибатькам обдарованихдітей.
22. Організація роботиз виявлення професійних нахилів обдарованихдітей –
учнів 9-их класів.
23. Обговорення проблем організації роботиз обдарованимидітьми і
визначення подальших перспектив на педраді(засіданні науково-методичної
ради, засіданнях методичнихоб'єднань.
24. Розробкапам'яток. алгоритмів для обдарованихдітей, методик самостійної
дослідницької діяльності.
25. Створення в навчальних кабінетах картотеки матеріалів підвищеного
рівня складності.
26. Оформлення стенду "Організація роботиз обдарованимидітьми":
•психолого-педагогічніоснови змісту роботиз обдарованимидітьми;
•що таке обдарованість;
• інформаційний бюлетень про новинки психолого-педагогічної
літератури з даної проблеми;
•перспективи роботиз обдарованимидітьми.
27. Організація творчихзвітів учителів, які працюють з обдарованимидітьмиза
напрямами:
• гуманітарним;
•фізико-математичним;
•природничо-науковим;
• художньо-естетичним.
28. Організація семінару для молодих спеціалістів, які працюють з
обдарованимидітьми.
16. 16
29. Ознайомлення педагогічних колективів з обласною і районною програмами
"Обдарованадитина".
Для успішної роботиз обдарованою дитиною школа і учитель повинні
керуватися деякими принципами.
Принципсуб'єктивності навчання і виховання передбачає визнання учня
як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання вчителем у процесінавчання і
виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із учнем.
Принципдіагностики передбачає побудовуі корекцію навчально-виховного
процесуна основіпсихолого-педагогічнихдіагностичних досліджень, а саме:
оцінювання рівнів розвиткутворчихможливостейдітей і дитячихколективів, з
якими педагог вступає у взаємодію.
Принципоптимальності. Оптимальною творчою педагогічною взаємодією
педагога і вихованця вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне
засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих
можливостейдітей в конкретних умовах педагогічної праці педагога.
Принципдидактичності передбачає роботупедагогаз відбору таких
дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчихможливостей
більшості дітей, враховують рівень розвитку творчихможливостейменшості, а
тому сприяють розвиткутворчихможливостей.
Принципвзаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого
особистісного розвиткусуб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець";
відбиває взаємозалежність і взаємозумовленість творчої педагогічноїпраці
вчителя і творчої навчальноїдіяльностідітей.
Принципфасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості
вихованця у навчально-виховномупроцесіяк процес полегшення, сприяння
творчій навчальній діяльності дитини, стимулювання його творчої активності.
Це пов'язанез необхідністю створення на занятті, в позаурочнійдіяльності
слухачів творчоїатмосфери(співдружності, співтворчості, співробітництва),
яка б сприяларозвиткумотивів творчої діяльності, надихала вихованців на
творчість.
Принципкреативностівідображає необхідність виявлення можливостейзмісту
навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої
особистостідитини. При плануванні та організації взаємодії педагогаі
вихованця в процесінавчання зміст навчального матеріалу повинен
максимально використовуватися для розвиткумотивів, характерологічних
17. 17
особливостей, творчихумінь і психологічних процесів, які мають провідне
значення для творчоїдіяльності, і забезпечувати насамперед розвиток
дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні
шляхи вирішення проблемнихзавдань. Реалізації принципу в практичній
діяльності сприяєаналіз змісту навчального матеріалу з метою його
креативного посилення, застосування навчальних і навчально-творчихзадач,
методів і прийомів стимулювання творчої активностіучнів, використання
завдань психологічної діагностики для розвиткутворчихякостейособистості.
Принципдоповнення передбачає посилення розвиткутворчихможливостей
дітей за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах
навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльностіреалізація
принципу означає введення таких додатковихкурсів, які б компенсували
прогалини в розвиткутворчихумінь і психічних процесів, що сприяють
успішній творчій діяльності людини і на розвитокяких об'єктивно не вистачає
часу в процесі виконання державного компонентанавчального плану.
Принципваріантності виражає необхідність подолання одноманітностізмісту,
форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі "педагог-
вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та
стратегію проектування педагогічної взаємодії.
Принципсамоорганізації відображає особливостіуправління процесом
формування творчої особистостідитини, які зумовлені особливостями
управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній
вплив, на узгодження розвиткувихованця з власними тенденціями розвитку, а
також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчуактивність, при цьому
управління повинно бути непомітним, мінімальним у своємузовнішньому
впливі й здійснюватися опосередкованимиметодами. Саме в цьомуразі можна
говоритине про управління, а про процесисамоуправління. [20;С.56 ]
У школі організувати системну роботуз обдарованимидещо складно,
оскільки велике навантаження, мала зарплатня, що примушує шукати
приробітки, обмежують вільний час вчителів, який можна було б використати
для самоосвіти. Однак, в школах функціонує науково-методичнарада, яка
розробляєстратегію викладання, визначає наукові проблеми, які потребують
дослідження, виробляєметодичніпоради, вивчає досвід роботиколег інших
шкіл і організовує роботуметодичногосемінару, який проводитьсяраз на
місяць. Цикл цих семінарів і може бути присвячено означенійпроблемі.
18. 18
Аналіз наукових праць психологів, педагогів дозволяє виділити основні
етапи в роботіпо підготовці вчителя до роботиіз здібними дітьми.
*Вивчення і з’ясування сутностіпоняття “обдарованість”.
*Виявлення специфічних особливостейповедінки талановитих дітей різних
вікових груп.
*Оволодіння способамивиявлення обдарованихдітей.
*Ознайомлення з основнимипринципамискладання навчальних програм для
роботиіз здібними дітьми. Виділення основнихконцептуальних розділів
програми.
*Формування необхідних особистіснихякостей.
Специфіка фізичного і психічного розвиткуобдарованихдітей породжує
необхідність укладення спеціальних навчальних програм. В Україні немає
уніфікованої стандартної програми, якаб передбачала особливостінавчання
талановитих дітей. Однак існує низка авторськихпрограм.
Oсновнізасади, які необхідно враховувати при складанні програм:
*Індивідуальний підхід в оцінці здібностейкожної окремої дитини.
*Співпраця вчителя і учня, основнамета якої, - формування позитивної Я-
концепції дитини і усвідомлення нею власних можливостей.
*Тісна співпраця сім’ї і школи. Залучати до сумісної роботибатьків, які
сприяють розвиткупотенційних можливостейдітей вдома, підтримують їхню
унікальність і індивідуальність.
*Збалансованість навчального матеріалу, яка забезпечує реалізацію різнобічних
інтересів школярів.
*Спілкування з обдарованимиоднолітками. Тому бажано створення
спеціальних класів, груп, шкіл.
*Вдосконалення професійних вмінь вчителів, розширення їхнього
інтелектуального потенціалу, реалізація наукових інтересів, набуття досвіду
дослідницької діяльності.
*Сприяння визначенню і усвідомленню школярами навчальної мети.
*Розвитоктворчихздібностей.
*Залучення до роботиталановитих педагогів і науковців.
19. 19
*Гнучкість. Програма повинна враховувати підготовку, світогляд учнів, їхні
інтереси і потреби. [12; С.32]
Необхідною умовою в роботіз талановитими дітьми є участь вчителя у
складанні програм. Вониповинні розроблятисяз врахуванням інтелектуального
і творчогопотенціалу педагогів, які працюють. Серед обов’язковихрис
особистостівчителя психологивиділяють:
*позитивну Я-концепцію, яка забезпечує педагогу віру в успіх, у власні сили, в
своюкомпетентність,
* бажання творчо працювати, підтримуючи добрістосункиз дітьми, адже
невпевненість вчителів у власних силах породжує зневагуучнів;
*цілеспрямованість і наполегливість. Ці рисидозволяють свідомо займатися
роботою, активно працювати по одній із аргументовано вибраних методик, не
розмінюючись на сумнівні експерименти;
*зрілість, яскравим виявом якої, є чітко усвідомлені цілі і завдання. Такі
спеціалісти навіюють впевненість у собі, викликають повагу з боку дітей і
колег;
*емоційна стабільність забезпечує надійний зразокдля наслідування дітям;
*чуйність;
*інтелект. Інтелектуальна здібність, яка виявляється в вільному володінні
базовимипоняттями, які належить засвоїтидітям; інтелектуальна
компетентність, щоб свідомо сприятирозвитку дітей, поступовомуїх переходу
з перцептивного рівня на діяльнісний.
Крім цього необхідно передбачати підвищення кваліфікації педагогів за
місцем роботи. Бажане введення днів для самоосвіти. Результатом такої роботи
може бути зошит індивідуальних досягнень. Тільки тоді, коли людина чітко
усвідомлює мету, роботаефективна [18; С.23].
Прийнято виділяти три групи вчителів, роботаяких однаково важлива для
розвиткуобдарованихдітей.
Перша група - вчителі, які здатні зацікавити предметом, створитиатмосферу
емоційного захоплення.
Друга - вчителі, які навчають техніки виконання (наприклад, певних дослідів),
закладають основи майстерності.
20. 20
Третя група – вчителі, які виводять на високийпрофесійний рівень.
Поєднання всіх цих учительських особливостейв одній особі - явище
надзвичайно рідкісне.
До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед
вихователем. Головноюметою сьогодніє виховання унікальної цілісної творчої
особистості, здатної насвідомий та відповідальний вибір за різних життєвих
обставин. Томувчителю для навчання обдарованихдітей необхідно знати їхні
психологічні особливості, перейматися проблемою й інтересами; володіти
здатністю їх розпізнавати, активізувати, і розвивати;мати віру в учня,
емпатичне розуміння, фасалітаційні здібності, бути конгруентним,
доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити себе на місце дитини; бути
фахівцем вищого ґатунку - володіти належними предметними, психолого-
педагогічними і методичнимизнаннями; мати високий рівень інтелекту,
широку ерудицію, творчийсвітогляд. Він також має постійно само-
вдосконалюватись - вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямованим,
наполегливим, впевненим у своїхсилах, принциповим у важливих питаннях і
водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йомупотрібно мати
організаційні здібностідля створення атмосферитворчості, розкутості, вільного
ділового спілкування, приязного мікроклімату, спонукання до творчості, уміння
слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано
переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим,
тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її
етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, переглядусвоїх
позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерськістосунки
згідно з педагогікою співробітництва, не переходячипри цьомудо
панібратства; надавати дітям свободувиборуі прийняття рішень; володіти
високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою,
внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, лише особистість може
виховати особистість і тільки талант може вироститиновийталант.
Результати анкетування обдарованихдітей про вчительськупрацю
засвідчили, що вони вважають більш важливим почуття повагидо вчителя,
ніж почуття любові. Любов - почуття неусвідомлюване (не знаєш, за що
людину любиш), а повага - усвідомлюване. Учень може назвати, за що саме
поважає вчителя. І на першому місці - високийфах учителя. Шанований
педагог для обдарованих - передусім чудовий вчитель-предметник, що знає і
любить свій предмет. Такий вчитель допомагає дитині долати розрив між
теорією і практикою. За дослідженнямиЕ.П. Торренса, співробітництво дітей з
вчителями-менторами(вихователь, порадник, наставник. За ім'ям наставника
21. 21
Телемаха, сина Одїсея), яких вони поважають, забезпечило вищі творчідо-
сягнення дітей у порівнянні з їхнім ІQ і порівняно з дітьми, що працювали
самостійно. Отже, роль такого вчителя величезна, він впливає на майбутнє
життя дитини, її професійний вибір.[11; С.5 ]
Як відомо, кожна дитина - мікрокосм індивідуальних особливостей, рис,
які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загальні поради
щодо роботиз обдарованимидітьми, що викристалізувалися в процесі
експериментального викладання.
1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й приниження їх, так і
надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може
викликати, з одного боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а
з іншого, - перфекціонізм - «зірковухворобу» обдарованоїдитини. Краще за-
лучити до спільних занять. Наприклад, при розподілі учнів на ланки
обдарованихпризначитиланковими. Тодізаняття навіть проведене у вигляді
змагання принесе перемогу всій групі, а не лише обдарованому, здібному
учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботіз обдарованими.
2. Оскільки обдарованідіти не сприймають суворо регламонтованих,
однотипнихзанять і завдань, що не дають змогиїм працювати на повну силу
інтелекту, то навчальну діяльність на уроках треба організувати таким чином,
щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити завдання і
програмув цілому, виділити час на консультації, надати можливість учням
самим обиратирівень складностізавдань для самостійної роботи, заохочувати
допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвиватиініціативу,
гнучкість мислення, уяву тощо. Отже, у навчанні обдарованих, які всіх техно-
логіях особистісноїорієнтації, потрібно знайти методиі засоби, що
відповідають Індивідуальним особливостям кожноїдитини. Для цього
враховуються результати психодіагностики, перебудовується змістосвіти у
напрямі доборудля окремого індивіда, змінюється організація діяльності дітей
щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовуютьсяновіметоди і засоби
навчання, наприклад, комп'ютер. Іншими словами, створюютьсяумови для
творчостіі самоактуалізації особистості, формування внутрішньої мотивації
творчої діяльності, надання можливості виборуучнем свого стилю навчання,
частково змісту навчання, реалізації особистісного потенціалу в освіті через
здійснення відповідних видів діяльності.
3. Рання діагностика дитячої творчостіі створення умов для індивідуалізації
навчання буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованогоучня.
22. 22
ІІІ. Розвиток моделітворчоїдіяльностіучня
ІІІ.1. Психологічнізасади співпраціучителята учня
Модель творчої співпраціучителя і учня можна визначититаким гаслом:
«Творчість.Лідерство. Компетентність. Успіх».
Роботаз обдарованимидітьмивимагає належної змістової наповненості
занять, зорієнтованостіна новизнуінформації та різноманітні види пошукової
аполітичної, розвиваючої, творчоїдіяльності. Вона під силу
висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
Формами роботиможуть бути груповіта індивідуальні заняття на уроках, в
позаурочнийчас, факультативи. Зміст навчальної інформації має
наповнюватись науковими відомостями, які можуть одержатив процесі
виконання додатковихзавдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок
вищого темпу обробкинавчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованихучнів мають переважати самостійна
робота, пошуковийі дослідницькийпідходи до засвоєнихзнань, умінь і
навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення,
систематизація, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові
ситуації, розвитоктворчихелементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні
мати творчийхарактер.
Вище перелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці,
доповнюютьсясистемоюпозакласноїроботита позашкільної, виконання учнем
позанавчальних завдань;заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка
або участь у (наукових) тематичних масовихзаходах, огляди-конкурси
художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічіз ученими тощо.
Розвитоктворчоїобдарованостінеможливий без дотримання принципів
розвивальногонавчання, висунутих A.M. Матюшкіним, - проблемності,
індивідуалізації, діалогічності. Вони потребують переорієнтації навчання з
предметного на процесуальне й мотиваційне. Дуже корисним для розвитку
обдарованогоучня єпроблемне навчання. У педагогічній літературі є таке
визначення проблемного навчання : це сукупність таких дій, як організація
проблемних ситуацій, формулювання проблем, надання учням необхідної
допомогив їх вирішенні, перевірка прийняття цих рішень та керівництво
процесом систематизації і закріплення придбаних знань.[16; С.256]
23. 23
Таким чином, технологія проблемного навчання відрізняється від традиційної
технології навчання тим, що його метою є не тільки засвоєння результатів
наукового пізнання, системизнань, але й власне процесуотримання цих
результатів, формування пізнавальної діяльності, розвитокособистих
здібностейучня.
Таким чином, проблемна ситуація стає початком процесурозумовоїдіяльності.
Розумовадіяльність учнів стимулюється постановкою питання. Воно має бути
складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і водночас бути
посильним для самостійного знаходження відповіді. Проблемне завдання
дається до пояснення нового матеріалу.
Проблемне навчання, як і будь-яке інше навчання, може сприятиреалізації двох
цілей:
сформуватив учнів необхідну систему знань, умінь і навичок;
досягтивисокогорівня розвиткушколярів, розвиткуздатностідо
самонавчання, самоосвіти.
Беручи до уваги реалізацію цілей проблемного навчання, можна виділити такі
типи уроків:
урок-диспут;
урок-відкриття;
урок-пошук істини;
урок-дослідження;
урок-семінар.
Переваги проблемного навчання:
вчить мислити логічно, науково, творчо;
робить навчальний матеріал більш доказовим та переконливим для учнів,
формує не тільки знання, а знання-переконання, що слугує основою для
формування наукового світогляду.
сприяєформуванню стійких знань, так як матеріал, самостійно здобутийучнем,
міцно зберігається в пам’яті;
24. 24
впливає на емоційну сферу учнів, формує такі цінні почуття, як почуття
впевненості у своїхсилах, радість та задоволення від напруження розумової
діяльності;
формує в учнів навички пошукової, дослідницькоїдіяльності;
активно сприяє розвиткупозитивного ставлення та інтересу до даного
навчального предмета і до навчання взагалі.
Отже, учні перебувають у середовищітворчогопошуку, вибору, що потребує
креативного мислення. Це формує інтерес до певного питання, здатність творчо
переосмислюватизнання з проекціюванням на власне життя і діяльність.
Основним у розвитку творчогопотенціалу, за О. Яковлевою, є принцип
трансформації когнітивного змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку
творчої обдарованостідітей необхідно систематично повертати їх до власних
емоційних переживань. Адже міцно запам'ятовується лише те, що сильно впли-
нуло на душу, викликало шквал емоцій.[7;45]
У навчанні обдарованихдітей необхідно дотримуватись матетики - науки
про цілепокладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і
передбачуваних результатів ще на початковомуетапі діяльності. Тобто учні
мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм належить виконувати.
Одним з основнихпринципів навчання обдарованихє створення стану
безвиході(за Сократом)або розвивальногодискомфорту(більш сучасний
термін), з якого учень повинен шукати вихід, приймати для цього певні
рішення й чинити певні дії.[ 19; С.34 ]
ІІІ.2.Нестандартніуроки і завдання
В умовах функціонування такої системи різні види навчальної діяльності
реалізуються на уроках відповідних типів, що дає учням змогубрати активну
участь у навчальномупроцесі, вироблятивміння, самостійно набувати знання,
узагальнювати, порівнювати, робитивисновки, застосовувативідоме в
нестандартних ситуаціях. Нестандартний урок змушує учнів активно
переживати, включатися в роботу, співпрацювати з учителем, тобто проявляти
якості, необхідні для творчої діяльності. Творчийучитель повинен усіляко
заохочувати творчість учнів. Найчастіше учителями використовуються такі
прийомита форми роботи:
25. 25
* уроки—рольовіігри;
* літературні екскурсії;
* уроки-КВК;
*уроки-театралізації;
* інтерактивні методики (захист проекту групою чи поодинці, де учням можна
запропонуватирізні завдання:створення кросвордів, ребусів, літературних
задач за змістом твору, оформлення книжки чи газети із власними віршами або
творами, що вивчаються;інсценізації).
На уроках узагальнення можна провести парад літературних героїв.
Зацікавлюють учнів і такі види нестандартних уроків, як мандрівка,
знайомство, уснийжурнал, застереження.
Надзвичайно цікавими і складними и є творчіконференції, на яких учні
доповідають про свої дослідження текстів, суспільних подій,про які ідеться,
звичаїв, описаниху творі.
Уроки-диспутиважливі для активізації мислення дітей, виховання
культури спілкування. Головна мета уроку-диспуту — розв’язання складних
морально-філософськихпитань.
Урок-спектакль у формісудового засідання цікавий тим, що він
передбачає зіштовхування протилежних поглядів на суть окремих питань.
Вирок обґрунтовується, отже, заняття сприяє з’ясуванню суті проблеми.
Будь-яка творчість базується на знанні предмету. Тому завдання вчителя на
уроці у тому, щоб у евристичній бесіді пояснитиусі проблемнімоменти, які
можуть виникнути під час творчоїдіяльностіучнів. Не менш важливою є й
теоретична підготовка учнів.
З метою розвиткутворчого мислення школярів учителем застосовується
метод проектів. Учень, перш ніж розпочатироботунад проектом, повинен
зібрати портфоліо матеріалів, з якими він буде працювати над проектом. І
тільки після цього приступає до реалізації творчого проекту. Саме у такому
підході – секрет успіху. Такий підхід також сприяє формуванню соціальної,
полікультурної, інформаційної компетенцій . У ході проектного навчання учні
привчаються серйозноірозсудливо ставитися до своєї діяльності, вчаться
захищати свої проекти, набувають комунікативних навичок, навичок ведення
дискусії, аргументовано доводитивласну точку зору, демонструвативласне
бачення питання.
26. 26
Розвитку творчихздібностейучнів сприяють проведення вчителем виставок
творчихробіт учнів, турнірів знавців, інтелектуально - розважальнихігор,
науково-практичних конференцій, комп’ютернихпрезентації творчихробіт
учнів.
Завданням кожного вчителя є створення таких навчальних ситуацій, яка б
максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини, розробка
спеціальних навчальних індивідуальних програм, орієнтовних схем-планів
індивідуального освітнього маршруту учня, тобто своєрідної траєкторії руху
обдарованоїдитинидо успіху.
Таким чином, вчитель розробляє своєріднустратегію збагачення, яка дає
дитині змогув середовищісвоїходнолітків розвиватиінтелектуальні здібності
на відповідному рівні. Визначаються напрямки стратегії збагачення:
• розширення знань про навколишній світ;
• розвитоктворчого мислення;
• зростання знань у конкретній галузі тощо.
Плануючи роботуз обдарованимидітьми,потрібно дбатипро належну
змістову наповненість занять, зорієнтованість на новизну інформації та
різноманітні види пошукової аналітичної, розвиваючої, творчоїдіяльності.
Можна пропонувати учням на уроках українськоїмови вправи, які окрім
творчихздібностей, розвивають образнемислення, художнє бачення світу,
розширюють словниковийзапас, сприяють кращомузасвоєнню семантики слів:
• дібрати означуване слово, до якого поданийприкметник був би епітетом;
• вибрати найвдаліший варіант слова;
• дописати(відновити) віршовані рядки;
• об’єднатикілька речень в одне;
• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути,
перебудувати, замінити) мовний матеріал;
• розширититекст, вживаючи якомогабільше прислівників, але не додаючи
більше ніж два речення ; дати заголовоктексту («Осіння ніч. Зривається вітер,
шарпає дерева. Дощ періщить у шибки…»);
• перебудувати простіречення на складне речення з різними видами зв’язку,
визначити смисловівідношення між частинами складних речень;
• вставити пропущені слова;
• замінити словау поданому тексті синонімами;
• дібрати якнайбільше означень до поданого слова(наприклад, день-похмурий,
незабутній,…) чи якомогабільше дієслів, які б поєднувались із словом
27. 27
(наприклад, вітер дме, завиває, співає,…).
I. Вправи на введення нового:
• «зазирниу словник» (у мову вчителя поступово вводяться незнайоміслова,
значення яких учень розкриває сам);
• гра у рими (відновити римивідомих поезій);
• ланцюжок слів (змінивши одну букву, утворити нове слово);
• «скороченіслова»(смородина-смор1а, вітрило-ві3ло);
• реклама прочитаної книги;
• вікторина "Хто? Де? Коли?" (перевірка прочитання тексту);
• словесне малювання (кольорамизобразитинастрій героя);
• взяти інтерв'ю в автора твору.
Можна використатиі такий метод ситуаційного навчання, як “Кейс-
метод”. Метод кейсів – це груповаформа організації інтерактивного навчання,
за яким педагог і учень беруть участь у безпосередньомуобговоренніситуацій
та завдань. Метод включає як особливівиди навчального матеріалу, так і
особливіспособивикористання цьогоматеріалу. Акцент переноситься на
вироблення знань, коли діти отримують “кейс” – текст на кілька сторінок з
різними типами завдань. Учні прочитують та вивчають матеріал, залучаючи
додатковулітературу, а потім обговорюють матеріал, при чомувчитель
виступає тільки у роліведучого-організатора.
З метою оживлення ситуації в переживання її учнем з успіхом можна
використати тренінги :
• «ощасливте людину» (чого бракує героям для щастя?);
• роботанад помилками (у чомуполягають помилки героїв?Як би розвивалися
події за інших умов?).
• написати твір за початком (наприклад, "Падав торішній сніг…").
Цікавою та ефективною є технологія „Карусель” – варіант кооперативного
навчання, який є найефективнішим для включення всіх учасників в активну
роботуз різними партнерами для обговорення дискусійнихпитань (учні сидять
у двох колах навпроти:одне коло змінне, друге – ні. Учасники рухомого кола
пересуваються, обговорюючипроблемуз різними співрозмовниками).
*словесні квадрати (чотириіменники, які закінчуються м'яким знаком і
складаються з 4 букв);
*омоніми (пояснити значення і з ряду слів скласти текст);
*«буриме» (вірш на задані рими);
*дописати двовірш за початком («Якось учень на Багамах…»);
*твір, в якомувсі слова починаються на одну букву;
*літературно-творчі вправи (переказ від імені героя;придумати минуле чи
майбутнє героям).
28. 28
*скласти карту мандрів героя чи місцеперебування авторапротягом життя;
*наслідування поетові(написати вірш, використовуючихудожнізасобита
образипевного поета);
* «Незакінчені речення»
Засвоєння класних вправ можна проконтролюватизадопомогою великих
творчихзавдань, які варто дати на домашнє завдання(проектів):
- написати кіносценарій за твором (чиза добором героїв);
- створитисценарій мюзікла за твором;
- «недописанийрукопис» (які події, не зображеніу творі, могли б бути
рушійною силою певних вчинків);
- «заплутаний лист» (лист з фактичними помилками за текстом твору).
Розвиткутворчихздібностей сприяє використання форм організіції уроків, які
дають стимули до розвиткутворчого мислення:
1. урок - змагання (виховує вміння логічно мислити, швидко реагувати,
передбачати результати діяльності): «Щасливий випадок» (11 клас, атестація за
темою «Літературний процес 70 - 90-х р.р. ХХ ст.»; «Поле чудес» ( 10 клас –
«Що знаєш ти про Франка?»);
2. урокКВК (виховує вміння працювати у групах, творчо підходити до
виконання завдань): підсумкові уроки за рік у 10 - 11 класах;
3. урок - аукціон (розвиваєвміння виділяти ознаки, комбінувати їх, формує
власну позицію): 10 клас – «Мій улюблений літературний герой»;
4. повторювально-узагальнюючийурок(розвиває вміння знаходити
закономірності, виховує навички ведення диспуту): 11 клас - диспут «Красива
людина. Яка вона?»; 11 клас - проблемнийсемінар на тему «І. Багряний
«Тигролови»);
5. урок - вистава (виховує здатність комбінування, розвиває фантазію та
акторськіздібності): 10 клас – «Жінки у житті та творчостіФранка»;
6. урок - імітація діяльності (формує гіпотетичне мислення): 10 клас – «Суд над
Чіпкою»;
7. уроку формі позакласного заходу(розвиває фантазію, зміцнює пам'ять): 11
клас – «А. Малишко», концерт;
8. інтегровані уроки(розвиваєвміння поєднувати різні види та форми роботи).
Вагомими є й міжпредметні звязки, коли виникає можливість
використання специфічних форм образотворчого мистецтва, досліджень,
музики, гри тощо для активізації методів, що сприяють особистісно -
орієнтованому творчомунавчанню .
Отже, найголовніший принцип, який повинний використовуватитворчий
вчитель для виховання та навчання творчого учня, - «Все, що бажаєш спитати,
спитай!» Дехто з учнів стане літератором, маючи розвинутінавички письма, а
29. 29
дехто докладе зусиль у сфері засобів масової інформації чи у бізнесі, маючи
мовленнєві навички.
ІІІ.3. Робота з папками успіху як запорука формування навичок
самостійноїроботи з додатковимиджереламиінформації, розвитку
творчих здібностейучнів
Сучасний учень мислить раціонально. Він навчився ставити перед
собоюцілі на урок, семестр, рік, узгоджуватиїх з цілями навчальної програми,
планувати своюдіяльність, рефлексувати її результати . Але в умовах
традиційної освіти він залишається відстороненим від процесу оцінювання, а
відтак і мотивуючафункція оцінки нівелюється, поступаючись контролюючій.
Створення портфоліо дає змогузалучити учнів до осмислення
результатів навчання і постановкинових цілей, демонстрації динаміки,
прогресуу навчанні. Акцентуються досягнення (те, що учень знає і вміє з
певної теми, курсу), наголос переноситься насамооцінювання. Підвищується
мотивація, заохочується активність і самостійність, формуються
загальнонавчальніуміння: цілевизначення, планування, організація діяльності,
рефлексії та самооцінювання.
Науковці та вчителі - практики одностайніу тому, що портфоліо – засіб
автентичного (істинного, справжнього, правильного)оцінювання. Наголосимо
ще раз: портфоліо – не просто папка з учнівськими роботами. Його зміст
планується заздалегідь з урахуванням індивідуальних учнівських цілей.
Структура папки успіху.
Єдиних вимог немає. Зміст залежить від конкретного учителя, класу,
сформульованихцілей. Ще раз наголосимо:без визначення конкретних цілей
папка успіху перетворюється у простезібрання робіт.
Обговорюючиз учнями проблему наповнюваностіпапки успіху, можна
запропонуватиїм так званий відкритий перелік, звідкіля вибирається усе, що
свідчитиме про докладені зусилля та позитивнудинаміку навчання(будь – яка
ініціатива заохочується):
Результати контрольнихробіт, тестів;
Читацький щоденник;
Письмовіроботи;
