1. Музейна педагогіка в дитячому
садку
Комунальний заклад
“Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №400
Харківської міської ради”
2. “… музей як спосіб пізнання світу містить
великий потенціал для особистісного розвитку
дошкільнят, він розширює “середовище
існування” дитини вже з дошкільного віку, є
місцем інтелектуального відпочинку.
Специфікою такого музею є те, що він
“служить” своїм організаторам, які є і
творцями, і “користувачами” створеного”.
В.Любарова
3. Музей (з грец. – місце, присвячене музам, храм муз) –
культурно-освітній та науково-дослідний заклад, який проводить
колекціонування, вивчення, збереження та експонування
памꞌяток матеріальної та духовної культури, природничо-
наукових колекцій тощо. Музей задовільняє пізнавальні та
освітні потреби особистості.
Будь - який музей ( і зокрема міні-музей) має експонати та одну чи
кілька експозицій.
Експонат – це предмет, який виставляється для огляду в музеї
або на виставці
Експозиція - це виставка експонатів, підібраних за певною
темою та виставлених у відповідній системі.
Музейна педагогіка – область науки, яка вивчає історію,
особливості культурної освітньої діяльності музеїв, методи впливу
музеїв на різні категорії відвідувачів, взаємодію музеїв з
освітніми закладами. (Педагогічний словник).
4. Історичні факти
Поняття “музейна педагогіка” було сформовано та введено
в науковий обіг на початку XX століття в Німеччині. Його
розробка повꞌязана з іменами А.Ліхтварка, А.Рейхвена,
Г.Фройденталя.
1913 рік, Мангейм, конференція “Музей як освітній і
виховний заклад” А.Ліхтварк першим сформулював ідеї про
освітнє призначення музею і запропонував новий підхід до
відвідувача як учасника діалогу.
1934 рік, німецький учений К.Фризен, уперше увів термін
“музейна педагогіка” в науковий обіг – галузь діяльності, що
забезпечує передавання культурного досвіду на основі
міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через
педагогічний процес в умовах музейного середовища.
5. Г.Фройденталь сформулював совокупність вимог до
проведення занять в музеї, які є актуальними і в наш час:
“– каждое посещение музея – это занятие, и оно должно
иметь конкретную (учебную, воспитательную, развивающую)
цель;
- учитель и дети должны осозновать, что посещение музея –
не развлечение, а серьезная работа, а поэтому нужно
готовиться к нему;
- посещать музей нужно после предварительной работы и в
процесе школьных занятий, когда дети не устали и готовы к
восприятию;
- следует отказаться от обзорных экскурсий, «как безумно
тяжелых не только для сознания ребенка, но и взрослого»;
- отбирать експонаты для экскурсионного показа нужно на
основе возрастных интересов ребенка;
- итогом посещения музея должно быть самостоятельное
творчество детей (рисунок, сочинение на тему увиденного,
создание моделей и т.д.)»
6. Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі
проблем музейної комунікації і спрямована в першу чергу на
вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості.
З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з
відвідувачами, які змінюють їх роль і позиції в музейно-
педагогічному процесі.
Незважаючи на утвердження ідей диференційованого
підходу до різних категорій відвідувачів, основну увагу
музейної педагогіки, як і раніше зосереджено до дитячої та
підліткової аудиторії.
Провідною тенденцією музейної педагогіки стає у
зв'язку з цим перехід від поодиноких та епізодичних контактів
з відвідувачем до створення багатоступеневої системи музейної
освіти, прилучення до музею і його культури.
Тому на сьогоднішній день музейну педагогіку
розглядають як інноваційну педагогічну технологію.
7.
8. Час роботи, види діяльності:
- самостійна, вільна діяльність дітей, використання предметів
колекцій на заняттях, під час ігрової діяльності;
- організація виставок, участь дітей у поповненні колекції, постійне
(не значить часте та фінансовозатратне) придбання нових
предметів;
- систематизація колекції по різних напрямках: дітям пропонується
самостійно знайти способи групування предметів колекції;
- организація спільних переглядів колекцій, виставок, презентацій з
продумуванням експозиції (як оформити, краще розташувати, щоб
було видно всім відвідувачам) і організація сюжетно-рольових ігор
"Музей", "Виставка" з розподілом ролей "екскурсовод",
"відвідувач", "оформлювач", "реставратор“,
"художник/скульптор";
- складання розповідей про колекцію: спочатку як інтерв'ю дитини
за цікавими для нього питанням про колекцію, потім як
самостійний опис колекції;
- 1 раз на місяць як міні-заняття «Подорож до музею»
11. Дитячий музей повинен “підійти до
дітей”, для того щоб вони загорілися
бажанням побачити, почути,
спробувати, а також здійснити власні
відкриття і зробити щось власнимии
руками.
12. Мета роботи в міні-музеї з
народознавства – виховання в дітях
любові до народних традицій, розвиток
творчого мислення на основі народного
декоритивно – ужиткового мистецтва,
формування художнього смаку.
13. На основі знайомства з народним
мистецтвом діти вчаться розуміти
прекрасне, засвоюють еталони
красоти.
14. Розглядаючи твори декоративно-
ужиткового мистецтва, діти відчувають
радість, отримують задоволення від
яскравих, життєрадісних кольорів,
багатсва видів та мотивів,
приникаются повагою до праці
майстра, який створив його. У дітей
виникає бажання навчитися
створювати прекрасне.
15. Формування “Я – духовне”
дитини дошкільного віку.
Людина не може бути
особистістю, якщо в дитинстві не
напоїть свою душу з народного
живодайного джерела.
16. Харкове милий, любове моя!
Найкраща у світі, рідна земля!
Ти велич і слава, гордість і мрія,
А я твоя частка, твоя я надія!
Сергієнко Т.В.,
вихователь ДНЗ №400
18. А все починалося з бажання у простій, доступній для дитячого
мислення формі познайомити дітей з основами Космоса, дати
уявлення про космічні простори, про роль людини в освоєнні
космосу. Результатом великої роботи педагогів, дітей та батьків є
створення міні-музею “Космос”.
19. Почуття любові до Батьківщине необхідно виховувати з раннього
дитинства. З цією метою створено міні-музей “Тих днів у памꞌяті не
стерти і сьогодні”.
20. В справжніх музеях брати
експонати в руки не можна, а в
нашому міні-музеї музичних
інструментів – не тільки можна, але й
необхідно! Цей міні - музей можна
відвідувати кожен день!
У звичайному музеї дитина – лише
пасивний споглядач, а тут він
соавтор, причому не лише вона сама,
але і її тато, мама, бабуся та дідусь.
23. Експонат – головний “навчальний посібник”, який діти можуть
“потрогать”, “пощупать”.
24. Будь-яка експозиція повина враховувати наступний логічний
ланцюжок: сприймання – розуміння – осмислювання – закріплення –
використання.
25. В умовах дошкільного закладу
неможливо створити експозиції, які б
відповідали вимогам музейної справи.
Тому такі експозиції і називають міні-
музеями. Частина слова “міні”
відображає вік дітей, для яких вони
призначені, розміри експозиції та чітко
визначену тематику такого міні-музея.
27. Психологічні дослідження
дозволяють побачити, що у дітей, які
виховуються в музейно-освітньому
просторі, більш ніж у їх одноліток
розвинута образна уява, зв'язне
мовлення, вони активніші та
емоційніші, почувать себе у
незвичному середовищі спокійно та
розкуто.
28. Перспективні напрямки роботи:
розширення та збагачення предметного світу міні-
музеїв дитячого садка, як найближчого до дитини
музейного простору, яке відкрите для дитини не тільки
для пізнавальної діяльності , але й для творчої активності;
поглиблена робота з батьками та подальше їх
залучення до роботи в міні-музеях, проведення спільних
виставок;
організація в міні-музеях виставок предметів
виготовлених дітьми, а також спільних поробок
виготовлених дітьми та їх батьками;
виховання музейної та комуніктивної культури дітей,
набуття ними необхідного досвіду культурного діалогу з
минулим.
