2. Васи́ ль Васи́ льович
Докуча́ єв — російський
геолог і грунтознавець,
засновник національної
школи грунтознавства і
географії грунтів.
Створив вчення про
грунт як про особливе
природне тіло, відкрив
основні закономірності
генезису і географічного
розміщення грунтів.
3. Василь Васильович народився 17
лютого (1 березня) 1846року в селі
Милюкове Смоленської губернії (нині
Новодугинський район Смоленської
області) в сім’ї священника, в нього
було двоє старших братів і чотири
сестри.
4. Навчався в духовному училищі міста Вязми, потім —
в Смоленській духовній семінарії. В 1867 році, закінчив
семінарію, Докучаєв як кращий вихованець був
направлений в Санкт-Петербургську духовну
академію. Там він провчився лише три тижні і
вступив на природничий відділ фізико-
математичного факультету Петербургського
університету.
5. З професорів на Докучаєва найбільший вплив проявили
Д. І. Менделєєв, А. А. Іностранцев, А. Н. Бекетов, А. В.
Советов, з якими він підтримувал відносини і після
закінчення навчання в 1871 року. Кандидатська
(дипломна) робота Докучаєва була присвячена
геологічному описанню берегів ріки Касни в
Смоленській губернії.
6. Особливу увагу Докучаєв приділяв
дослідженню чорнозему. Ним була
складена програма досліджень
чорнозему європейської Росії. Комісія
по розробці програм досліджень
чорнозему, схвалив план, і доручила
йому саме дослідження. Результатом
досліджень стала наукова праця
"Русский чернозем" (1883). Цією
працею вперше в історії було
закладено основи грунтознавства. За
дану роботу Докучаєв бул удостоєний
Петербургським університетом
ступеня доктора, від Академії наук -
повну Макарієвську премію.
7. У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським)
оглядову ґрунтову карту Європейської Росії та окупованої
Росією України, Докучаєв почав вивчення російського та
українського чорнозему, в результаті чого ним були закладені
основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне
тіло і про чинники ґрунтоутворення. Улітку 1877 року
Василь Васильович обстежив південно-західну половину
чорноземної смуги, пересуваючись головним чином на
бричках і пішки.. Особливо багато їздив Україною і
Молдовою.
8. На запрошення губернського
земства Докучаєв досліджував
у 1888-1890 роках Полтавську
губернію. Досліджуючи
рослинність, ґрунти і геологічні
умови Полтавської губернії, він
прийшов до ряду важливих
висновків про закономірності
генезису ґрунтів. За
ініціативою і при найближчому
сприянні Докучаєва засновані
ґрунтова комісія при вільному
економічному суспільстві, в
якій він перебував головою, і
природно-історичні музеї в
Нижньому Новгороді і Полтаві.
9. З 1899 за його ініціативою
став видаватися перший в
світі журнал
"Почвоведение". За
ініціативою Докучаєва
створені краєзнавчі музеї в
Нижньому Новгороді і
Полтаві, обгрунтована
необхідність створення
музеїв при місцевих
відділеннях
Петербургського
товариства
природодослідників.
10. В 1883 р. Докучаєв опублікував
книгу «Русский чернозем», в
якій, підсумував багаторічні
роздуми і опираючись на
зібрані факти, обгрунтував
свою теорію походження
грунтів.
Незабаром вона одержала загальне визнання і в нас
в країні, і за кордоном, принесла Докучаєву світову
славу. А рік виходу в світ його книги прийнято
вважати початком наукового грунтознавства.
11. Експедиційні поїздки
підірвали здоров’я вченого,
він тяжко хворів в 1895-97
і 1900-03 рр. В останні
роки життя Докучаєв
читав лекції по
грунтознавству в Москві,
Петербурзі, Полтаві,
Тифлісі, що сприяло
відкриттю в Петербурзі
приватних
сільськогосподарських
курсів (1898).
12. В останні роки свого життя
Василь Васильович був
безнадійно хворий, і все-таки,
незважаючи на поради лікарів,
якщо намічалось поліпшення,
знову починав працювати на
повну силу, читав лекції, керував
грунтовими дослідженнями на
Кавказі і в Молдавії. Він
старався використати всі свої
можливості. Помер В.В.
Докучаєв в Петербурзі 26
жовтня (8 листопада) 1903 року.
13. В. В. Докучаєв
похоронений на
Смоленському
лютеранському
кладовищі в Санкт-
Петербурзі, його
могила знаходиться
на Центральній алеї
кладовища.
15. Якими б науками Василь Васильович
не займався, він завжди залишався
природолюбом, природодослідником:
прагнув пізнати навколишній світ у
всій складності і взаємозв’язку
частин, як єдине живе ціле. Для
нього рідна земля, грунт, була
нерозривно зв’язана з планетою
Земля, з географічним середовищем,
діяльністю живих організмів і
працею людини.
