Видатні вчені – географи України
Вернадський Володимир Іванович
(1863—1945) — натураліст, мінералог і
кристалограф, мислитель і громадський
діяч. Перший президент Академії наук
України.
Володимир Іванович є
основоположником комплексу сучасних
наук про Землю — геохімії, біогеохімії,
радіогеології, гідрогеології.
Рудницький Степан Львович (1877—
1937) — академік АН України,
географ широкого профілю,
дослідник-геоморфолог.
С. Л. Рудницький брав участь у
підготовці й виданні шкільної
літератури з географії, розробляв
географічні карти.
 Софі́я Фе́дорівна
Ру́сова (уроджена Ліндфорс; 1856 -
1940
 український педагог ,прозаїк,
літературознавець і громадська
діячка,. Найважливіші праці:
 «Початкова географія».-
СПб,1911.«Методика початкової
географії». — К.: Українська
школа, 1918.«Дидактика»
 «Сучасні течії в новій
педагогіці» «Роль жінки в
дошкільному вихованні»
 Миха́йло Іва́нович Туган-
Барановський 1865-1919—
видатний український і
російський економіст. Перший
економіст ,східноєвропеєць,
наукові теорії якого визнали
зарубіжні вчені різних шкіл і
напрямків; один із найкращих
знавців кон'юнктурних
економічних циклів, автор
численних праць про теорію
вартості, розподілу суспільного
доходу, історію господарського
розвитку та кооперативних основ
господарської діяльності.
 Воблий Костянтин Григорович (1876—
1947) — статистик, відомий дослідник
з питань економічної географії
України, дійсний член і віце-
президент Академії наук України.
 К. Воблий — автор численних робіт з
питань економіки і статистикиУ 1922
р. він написав один із перших
підручників з економічної географії
України, який витримав п’ять видань.

 Докучаєв Василь Васильович
(1846—1903) — учений-
натураліст, ґрунтознавець,
географ. Василь Васильович
заклав основи комплексного
вивчення біосфери, створив
першу у світі класифікацію
ґрунтів і відкрив основні закони
географії ґрунтів,
започаткувавши тим самим нову
науку — ґрунтознавство. В. В.
Докучаєв був не лише видатним
ученим і чудовим педагогом, але й
справжнім громадянином своєї
країни.
Тутковський Павло Аполлонович
(1858—1930) — геолог, дійсний
член Академії наук України
 Він проводив геологічні й
геоморфологічні дослідження в
Поліссі. Важливий внесок зробив
П. Тутковський у вивчення
геоморфологічної будови України
й особливо Полісся. Йому
належить перший підручник
«Загальне землезнавство» (1927)
українською мовою.
 Борис Ізмаїлович
Срезневський (1857-1934) —
російський і
український метеоролог і
кліматолог організатор
метеорологічної служби в Україні,
директор Київської
метеорологічної обсерваторії
засновник геофізичної комісії
(згодом кафедра геофізики) АН
УРСР, кафедри
сільськогосподарської метрології
при Народному комісаріаті освіти
УРСР, ряду періодичних
українських метеорологічних
наукових видань.
 Чубинський Павло Платонович
(1839—1884) — етнограф,
краєзнавець. видав фундаментальний
збірник «Праці етнографічно-
статистичної експедиції в західно-
російський край» у семи томах. У цій
праці міститься багатий матеріал про
фольклор й говірки українців. П. П.
Чубинський був прихильником
національного відродження України,
автором офіційно визнаного
українського національного гімну
«Ще не вмерла Україна», що був
надрукований у львівському часописі
«Мета» в 1863 р. і покладений на
музику композитором Михайлом
Вербицьким.
Кубійович Володимир Михайлович
(1900—1985) — загальновідомий
географ, демограф і картограф
 був співавтором
фундаментальних праць «Атлас
України і сумежних країв» (1937),
«Географія українських і
сумежних земель» (1938). У 40-х
роках виїхав за кордон, де за його
ініціативи у Франції було
створено десятитомне видання —
«Енциклопедія українознавства»
(1955—1995).
 Діброва Олексій Тимофійович
(1904—1974) — автор праць з
географії України. Працював у
вузах Харкова, Києва,
Ленінграда. В 1944—1956 роках
завідував кафедрою економічної
географії Київського
педагогічного інституту, а в
період з 1959 по 1974 р.—
кафедрою економічної географії
Київського університету. Автор
підручників з географії України
для середніх шкіл і вузів.
 Дмитрієв Микола Ізмаїлович
(1886—1957) — відомий фізико-
географ та геоморфолог. Понад 40
років працював у Харківському
університеті. У 1943—1957 роках
завідував кафедрою регіональної
фізичної географії Харківського
університету і одночасно вів
дослідження в Українському
науково-дослідному інституті
географії і картографії. Став
визнаним спеціалістом з географії
рельєфу України,
геоморфологічного районування,
географії антропогену, лесових
відкладів.

Видатні вчені – географи україни

  • 1.
    Видатні вчені –географи України Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — натураліст, мінералог і кристалограф, мислитель і громадський діяч. Перший президент Академії наук України. Володимир Іванович є основоположником комплексу сучасних наук про Землю — геохімії, біогеохімії, радіогеології, гідрогеології. Рудницький Степан Львович (1877— 1937) — академік АН України, географ широкого профілю, дослідник-геоморфолог. С. Л. Рудницький брав участь у підготовці й виданні шкільної літератури з географії, розробляв географічні карти.
  • 2.
     Софі́я Фе́дорівна Ру́сова(уроджена Ліндфорс; 1856 - 1940  український педагог ,прозаїк, літературознавець і громадська діячка,. Найважливіші праці:  «Початкова географія».- СПб,1911.«Методика початкової географії». — К.: Українська школа, 1918.«Дидактика»  «Сучасні течії в новій педагогіці» «Роль жінки в дошкільному вихованні»  Миха́йло Іва́нович Туган- Барановський 1865-1919— видатний український і російський економіст. Перший економіст ,східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності.
  • 3.
     Воблий КостянтинГригорович (1876— 1947) — статистик, відомий дослідник з питань економічної географії України, дійсний член і віце- президент Академії наук України.  К. Воблий — автор численних робіт з питань економіки і статистикиУ 1922 р. він написав один із перших підручників з економічної географії України, який витримав п’ять видань.   Докучаєв Василь Васильович (1846—1903) — учений- натураліст, ґрунтознавець, географ. Василь Васильович заклав основи комплексного вивчення біосфери, створив першу у світі класифікацію ґрунтів і відкрив основні закони географії ґрунтів, започаткувавши тим самим нову науку — ґрунтознавство. В. В. Докучаєв був не лише видатним ученим і чудовим педагогом, але й справжнім громадянином своєї країни.
  • 4.
    Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930)— геолог, дійсний член Академії наук України  Він проводив геологічні й геоморфологічні дослідження в Поліссі. Важливий внесок зробив П. Тутковський у вивчення геоморфологічної будови України й особливо Полісся. Йому належить перший підручник «Загальне землезнавство» (1927) українською мовою.  Борис Ізмаїлович Срезневський (1857-1934) — російський і український метеоролог і кліматолог організатор метеорологічної служби в Україні, директор Київської метеорологічної обсерваторії засновник геофізичної комісії (згодом кафедра геофізики) АН УРСР, кафедри сільськогосподарської метрології при Народному комісаріаті освіти УРСР, ряду періодичних українських метеорологічних наукових видань.
  • 5.
     Чубинський ПавлоПлатонович (1839—1884) — етнограф, краєзнавець. видав фундаментальний збірник «Праці етнографічно- статистичної експедиції в західно- російський край» у семи томах. У цій праці міститься багатий матеріал про фольклор й говірки українців. П. П. Чубинський був прихильником національного відродження України, автором офіційно визнаного українського національного гімну «Ще не вмерла Україна», що був надрукований у львівському часописі «Мета» в 1863 р. і покладений на музику композитором Михайлом Вербицьким. Кубійович Володимир Михайлович (1900—1985) — загальновідомий географ, демограф і картограф  був співавтором фундаментальних праць «Атлас України і сумежних країв» (1937), «Географія українських і сумежних земель» (1938). У 40-х роках виїхав за кордон, де за його ініціативи у Франції було створено десятитомне видання — «Енциклопедія українознавства» (1955—1995).
  • 6.
     Діброва ОлексійТимофійович (1904—1974) — автор праць з географії України. Працював у вузах Харкова, Києва, Ленінграда. В 1944—1956 роках завідував кафедрою економічної географії Київського педагогічного інституту, а в період з 1959 по 1974 р.— кафедрою економічної географії Київського університету. Автор підручників з географії України для середніх шкіл і вузів.  Дмитрієв Микола Ізмаїлович (1886—1957) — відомий фізико- географ та геоморфолог. Понад 40 років працював у Харківському університеті. У 1943—1957 роках завідував кафедрою регіональної фізичної географії Харківського університету і одночасно вів дослідження в Українському науково-дослідному інституті географії і картографії. Став визнаним спеціалістом з географії рельєфу України, геоморфологічного районування, географії антропогену, лесових відкладів.