100

1. Мета вікторини : формувати в учнів поняття про рослини — символи
України; українську національну культуру; збагачувати й розширювати
знання про рослинний світ нашого краю; розвивати активність, відкритість
через спілкування з однокласниками; учити їх співпрацювати; обмінюватися
інформацією; здобувати інформацію самостійно; формувати практичні
вміння й навички; виховувати любов до Батьківщини, української мови,
почуття пошани та гордості за нашу Україну, наш талановитий народ;
виховувати творчу, соціолізовану особистість.
Підготовка до вікторини:
1. Сформувати 4 команди з паралельних класів або 4 – 5 команд з
одного класу та обрати капітанів, обрати назву команди.
2. Запропонувати учням провести дослідження про рослини – символи
України : дослідити, які легенди і міфи були складені українцями про
найвідоміші рослини; дослідити їх біологічні особливості, використання
людиною, підібрати загадки про рослини Полісся.
3. Результат дослідження однієї (на вибір) рослини оформити у вигляді
лепбука.
4. Презентувати легенду про одну рослину- символ України. Взяти
участь у створенні загальної презентації « Рослини – символи України».
5. Вибрати ведучих та членів журі.
Обладнання : мультимедійна презентація, кошики з цибулиною, яблуком,
лавровим листом і шоколадом, лепбуки.
Презентація «Рослини – символи України».
Ведучий. У кожного народу є свої улюблені рослини : у канадців – це
клен, у японців – сакура, у українців – це і дуб, і калина, і верба, і мальви, і
чорнобривці….Ці рослини супроводжують людину від народження і до
смерті. Народилась дівчинка – висаджують біля хати калину; народився
хлопчик – висаджують дуб або ясен. Помирає людина – знову червоніє на
могилі стиглими ягодами калина як символ пам’яті, і стелиться зелений
барвінок як символ безсмертя людської душі…
Наші предки вірили, що рослини мають душу, вони поклонялись їм; без
потреби ніколи не зривали рослини та їх плоди, а перед тим як збирати
лікарські рослини, читали молитву, щоб рослини віддали свою цілющу силу.
Під деревами дубу, липи, верби українці здійснювали свої таємничі обряди,
щоб захистити себе від злих сил. Тобто рослини були і є для українців
символами-оберегами, і тому наш народ склав стільки пісень, легенд, казок
про улюблені рослини. Давайте поринимо в цей уявний світ наших предків і
дізнаємось про легенди таємничого світу рослин…
І. Конкурс «Презентація команд».

2. ІІ. Конкурс « Бліц-турнір»
( Командам пропонуються запитання, на які вони повинні швидко
відповісти.)
1. Яка рослина символізує дівочу красу, є символ материнства? (калина)
2. Яке дерево вважається символом могутності і довголіття? (дуб)
3. Квітка якої рослини є берегинею української оселі? ( мальви)
4. Яка рослина є образом Батьківщини для українців? ( соняшник)
5. Яка рослина захищає від всього поганого, від нечистої сили ? ( верба)
1. Яка рослина є символом суму у українців? ( верба)
2. Деревину якої рослини використовують для створення музичних
інструментів? (калину)
3. Яку рослину садили на подвір’ї, якщо народжувався хлопчик? (дуб)
4. Якими рослинами українці часто прикрашали свої подвір’я і в давнину, і
зараз? ( чорнобривці)
5. Яке суцвіття у соняшника? ( кошик)
1. Про яку рослину говорять, що вона – квітка сонця ? (соняшник)
2. Яка рослина є оберегом та символом щасливого шлюбу? ( барвінок)
3. Яку рослину садили на подвір’ї, якщо народжувалась дівчинка? ( калину)
4. Яке дерево є символом жіночності і ніжності? ( липа)
5. Назва якого дерева часто зустрічається в українських піснях? ( верба)
1. Яке дерево символізує численний рід українців? ( верба)
2. Яке дерево українці називають царицею медоносів? ( липа)
3. Деревина якої рослини вважається найстійкішою проти гниття, і з неї
роблять гарні і міцні меблі? ( дуб)
4. Яка рослина є символом вічності і життєвої сили ? ( барвінок)
5. Який плід у дуба? ( горіх – жолудь)
Презентація першої команди легенди про калину.
В одному селі юнак і красива дівчина покохали один одного.
Якось покликав до себе батько хлопця і сказав: «Сину, прийшла пора тобі
стати захисником рідного краю. Йди покозакуй, а коли повернешся —
зіграємо весілля». Минув рік, потім ще один. Дівчина чекала, а хлопець не
повертався…
Але на четвертий рік налетіла татарська орда на село. Люди захищалися як
могли, боролися з усіх сил. Серед них був і старий козак — батько хлопця. І
ось несподівано з натовпу татар з’явився мужній воїн. Старий козак підняв
шаблю і несподівано застиг — він впізнав у воїні свого сина. «Як ти міг, сину
мій, стати зрадником і привести чужинців у свій рідний край?» — крикнув

3. приголомшений батько. «А що б я мав, залишаючись простим козаком?» —
відповідав син.
Боляче поранили синівські слова старе серце батька. Не зміг він винести
зради і підняв шаблю. Однак син виявився спритнішим… З хати вибігла
дівчина, вона впізнала свого коханого. Та коли вона побачила його в
чужинському одязі і поруч мертвого старого батька, вона все зрозуміла.
Хлопець сказав, що повернувся за нею: «Ходімо зі мною, я так поспішав до
тебе! Ти будеш у мене в золоті, в шовках ходити, оксамитом огортатися,
самоцвітам радіти!».
Але дівчина відмовилась і вигукнула: «Жодна рука не торкнеться мене! Я
належу рідній землі і вона мене захистить, а тебе — проклинаю, зраднику!»
У люті воїн заніс шаблю над головою і раптом застиг: дівчина перетворилася
на кущ із білими запашними квітами, красивими і невинно чистими. Хлопець
знову махнув шаблею, а кущ тільки злегка похитнувся і знову приріс до
кореня — тільки замість білих квіток, немов краплі крові, заблищали червоні
кетяги ягід. А листя тихенько шелестіло: «Проклинаю, проклинаю…».
В калини гіркі ягоди, як і доля дівчини. Але вони живлять і дають силу,
здоров’я і підтримку тим, хто любить і шанує рідну землю.
ІІІ. Конкурс « Розпізнай рослини за запахом».
(В конкурсі беруть участь по 2 учасники з кожної команди, з
зав’язаними очима мають визначити рослину за запахом).
Ялина, м’ята, лимон, часник, петрушка, лавр, смородина, цибуля.
ІV. Конкурс « Відгадай».
(Команди загадують загадки одна одній)
Загадки.
Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. ( верба)
Полюбились цій рослині
Лиш доріжки і стежини.
Кожен , хоче чи не хоче ,
Йде і цю рослину топче.
Мабуть, добре цій рослині
На дорожці чи стежині,

4. Бо, якби було погано,
Не росла би під ногами. (подорожник)
Лист зелений і міцний,
Сніг для нього не страшний,
А коли весну стрічає,
Сині очі розкриває. (барвінок)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. ( калина)
Він беззубий, а кусає,
Він безрукий, а хапає,
Ще й причепиться міцненько
До штанців і до сукенки. (ріп’ях)
Чималеньким виростає,
Міць з роками набирає.
Може жити сотні літ,
Має величезний рід. (дуб)
- Презентація другої команди легенди про мальву.
Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато
ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки.
Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом
продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник
Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.
Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою.
Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що
зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а
батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав
смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів.
П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.
Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та
запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі
боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою. А село,

5. де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як
вона граблями вбивала бусурманів.
Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну
дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє
життя.
V. Конкурс «Цікавий кошик»
1. У кошику лежить листя рослини, яка була присвячена Богові науки та
мистецтва Аполлону. Гілками цих рослин нагороджували вчених,
художників, артистів на знак визнання їхніх творчих успіхів. Саме
звідси походить слово «лауреат». Листя якої рослини лежить в
кошику? (лавр благородний).
2. Цей плід був cамим улюбленим у стародавніх греків і римлян.
Людство знає і використовує в якості їжі ці плоди ще з 6500 року до
н.е. — про це свідчать археологічні розкопки. Провідним світовим
виробником цих плодів є Китай. На другому місці — Сполучені Штати
Америки. Державною квіткою американського штату Мічиган є цвіт
цієї рослини. Її плоди корисні: містять залізо, необхідні речовини для
кишечника – пектини. Про які плоди йдеться? (яблука).
3. У кошику лежать ласощі, які роблять з насіння добре відомої рослини.
Її батьківщина – Південна і Центральна Америка. Насіння цієї рослини
називають боби, хоча знаходяться вони в стручках. Рослина отримала
свою сучасну наукову назву від шведського дослідника Карла Ліннея у
1735 році, який назвав її «їжею богів». Які ласощі лежать в кошику? З
плодів якої рослини вони зроблені? (шоколад, какао боби).
4. У кошику лежить талісман, який носили на грудях середньовічні
лицарі. Йому приписували чудову властивість : нібито він здатний
оберігати воїна від стріл і ударів мечів. Філософи давнини, розрізаючи
цей об’єкт упоперек, пояснювали своїм учням будову Всесвіту, тобто
він був наочним посібником з астрономії. У всі часи, у всіх народів
йому приписували лікувальні властивості, а в середні віки
стверджували, що навіть його запах оберігає від хвороб. Що лежить в
кошику? ( цибулина).
- Презентація третьої команди легенди про козацький дуб.
Цей дуб нічим не вирізнявся з-поміж кремезних своїх братів. Та тільки
коли вилазили на нього запорожці, то ніби підіймалися в піднебесся — геть
усе було видно шиї круги, як на долоні, аж у Туреччину чи Польщу можна
було зазирнути. Дізнатися, що у ворожому стані діється, побачити, чи не
лагодиться супостат у похід.

6. А відомо вже, який у нього намір — іти на Україну, грабувати, жінок у полон
забирати, дітей у неволю. Як помітять запорожці метушню ворога, так і
дадуть знак — запалять копицю сіна на вежі.
Ніяк ні шляхті, ні туркам не вдавалося захопити запорожців зненацька.
Навпаки, козаки самі стрічали їх із засідки. І діставалося тоді загарбникам —
ішли по вовну, а верталися стршкені.
Славний був дуб. Любили його запорожці й називали вежовим, бо допомагав
він дозорцям. А вороги через нього не мали спокою. І врадились вони його
знищити. Послали вночі своє військо, обступили дерево. Люто рубали і
сокирами, і шаблями. Упав велетень...
Стали гуртом на тім місці козаки та й засумували. Але горювали недовго —
не діждатися цього ворогам. З поваленого дерева видовбали величезного
човна. Такі човни дубами й звалися. Та ще додали по боках обшивку, та
вітрила напнули — добрячий корабель вийшов. Спустили його по Дніпру у
Чорне море. Чимало страху нагнав на ворогів цей корабель. Не одна турецька
галера від нього на дні спочила...А окрім корабля, дерево ще й на інше
згодилося. З колоди, що лишилася, вистругали козаки кілок. Та не простий
він вийшов, а такий, як і сам дуб,— незвичайний. Як доводилося скрутно
козакам у битві — шаблі притуплялися чи зарядів бракувало — так і пускали
вони в хід свого макогона. Брав таку палицю запорозький богатир у руки, і
ходила вона по ворогах, аж порох з них летів. А коли дуже гарячий був бій,
то палиця з рук виривалася й сама лупцювала шляхту, не розбираючись,— і
по головах, і по ногах, і по спині, і нижче спини... Тоді вже не знаходили на
собі живого місця вороги.
Ох і стривожилися вони! Адже в степу зростав ще й молодий дубок — син
чарівного велетня. І ріс не по днях, а по годинах. Перелякана шляхта
врадилася знищити його до решти — порубала на дрібні тріски. Зраділа тоді:
ось тепер козакам підмоги не буде і звитяжимо ми їх.
Певно, вельми шкода було козакам порубаного дерева. Та сумували вони
знову А таки недовго.
— Коли так,— мовив один з їхніх характерників,— то нехай же знають кляті
ляхи, що й це їм на користь не піде!
Задумали невдовзі вороги зруйнувати Січ Запорозьку. Але так до неї й не
дісталися. Як і досі, спіткали їх на дорозі козацькі полки. І ніяк не може
шляхта їх подолати. Не бере козаків ні шабля, ні куля. Одягнені запорожці в
кожухи, та вдяганка ця міцніша за панцир.
Довго вороги нічого втямити не могли. Що за диво таке? Відтак підіслали
своїх шпигунів. От ті й рознюхали, в чім річ. Виявилося, запорожці зібрали
кору порубаного стовбура і зварили густий, як п'янкий мед, відвар. Дублена в
ньому кожушина не боялася ні дощу, ні вітру, ані морозу. Та ще й шаблі і
кулі її не брали. Як щит була! У цьому ж дубовому відварі риштунок свій
вимочували козаки, щоб не гнив і не іржавів. Та й самих козаків відвар беріг
од усякої напасті. Не одному січовику від різних хвороб дубового настою
давали. І всяку хворобу як корова язиком злизувала. Навіть тяжкопораненим
такі ліки добряче допомагали.

7. Приголомшили ці новини войовничих ляхів. Дізнались вони, що від
чудесних жолудів ростуть нові зелені велетні на Вкраїні. Один із них зберігся
донині — той, що у Верхній Хортиці. Однак на нього не наважилися
нападати вороги — побоювалися, аби ще гіршого лиха собі не накоїти.
А це дерево вельми шанували козаки. Як ідуть вони, було, куди у похід,
то неодмінно завернуть до нього.
Якось під цим дубом спинилися запорожці, яких вів у похід сам батько
Богдан. Задумливо дивився на дуба Хмельницький.
— Яку думку гадаєш, гетьмане?— спитали його козаки.
— Хочу ось що вам сказати,— відповів Богдан.— Тяжкі спитки випали на
нашу долю. Так будемо ж ми у битвах такі ж сильні й стійкі, як цей дуб-
богатир, будемо так само нерозривні з матір'ю-батьківщиною, як його
коріння з землею!
— Будемо!— поклялися запорожці.
І не раз потім згадували вони слова батька Богдана. І додержали своєї
клятви. Коли ж важко ставало їм у бою, поспішали козаки під тінисті віти
велетенського дуба. І ніби нові сили вливалися в них, і ще мужніші й стійкіші
верталися вони на бойовище, аби перемогти.
Сотні літ легендарному дубові. Та тому, хто дивиться на його богатирську
поставу, на кучеряву пишну крону, не старість впадає у вічі, а краса і сила.
Безліч кремезних гілок у його могутній кроні. І кожна з них — як велике
дерево. Тому здаля видається, що то не один дуб, а цілий гай.
Часто збираються у затінку під цим дубом правнуки козаків запорозьких.
Добрим словом згадують пращурів своїх. І старий велетень привітно шумить
їм своїм густим листям...
VI. Конкурс капітанів команд.
Розшифруйте, які рослини ховаються за переплутаними
літерами:
Иналма, пірк, аргуш, церепь.
Ницусі, сокариб, забере, матито.
Висал, унавк, итож, лияна.
Киспер, янид, сатукап, ціничор.
- Презентація четвертої команди легенди про барвінок.

8. Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А
найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У
скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на
думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини,
котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра
називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того
кохання.
І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах
для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до
святої церкві до шлюбу.
Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед
молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним
смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар
і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона
махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а
та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце,
де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у
всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким
блакитним цвітом...
А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських
могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.
VІІ. Конкурс «Рецепт лікаря».
( Кожна команда обирає лікарську рослину і за 3 хв. має
запропонувати рецепт її використання)
Калина, дуб, чорнобривці, липа.
Підведення підсумків конкурсу. Окремо оцінюється презентація
легенди і лепбук.
( Журі оголошує загальну кількість балів, визначає команду
переможницю і вітає її.)