Kvity

1. Тема: «Квіти в народних
звичаях і обрядах»
Укладач: Барвінська Л. М.

2. Народні символи - це те, що найбільше
любить і шанує народ. Про них складено
багато пісень і легенд, вони
використовуються в обрядах, звичаях.
Народні символи - це наші святині.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева
казка, бабусина вишиванка, рушник,
калина біля вікна, барвінок, верба - все це
наші символи! Вони здавна уособлюють
красу нашої України, духовну міць народу,
засвідчують любов до рідної землі.
З давніх - давен кожна родина і навіть
окрема людина мали свої обереги. Ними
слугували трави і квіти, дерева і кущі,
птахи і сила природи, різні предмети.
Оберег - це предмет, що володіє
магічною здатністю оберігати його
власника від різних лих. Їх носять із
собою, прикладають або прикріплюють до
предметів, людей ( люльки дитини, одежі,
будинку тощо).

3. Загальновідома споконвічна любов нашого народу
до рослин та дерев. Недаремно кажуть, що “ Без
верби й калини нема України ”. З рослинами
пов‘язані міфологічні вірування. Магічної функції
значна частина рослин набуває завдяки своїм
природнім властивостям: запаху, смаку, наявності
колючок тощо. Їм приписувалась тотемна сила, котра
здатна чути людський голос, а відповідно
виконувати магічну дію. Тому рослини займали
значне місце в широкому комплексі традиційних
вірувань, звичаїв і забобонів. Ці обряди і повір‘я
базуються як на реальних, так і на уявних
властивостях рослин. Обрядові дії, пов‘язані з
рослинністю, відігравали важливу роль в
календарних святах. Ці обряди мали забезпечити
людині здоров‘я, зміцнити добробут сім‘ї, посилити
плодючість землі й худоби, вберегти господарство
від нечистої сили. Особливо місце займали рослини
– символи у сімейних обрядах. Жодне свято не
обходилось без них.
Рослинні мотиви та образи також широко
представлені і в українському фольклорі. Майже в
усіх жанрах усної словесності рослинна символіка є
одним із важливих виражальних засобів. Бачимо ми
рослини на рушниках, на одязі, на предметах
побуту.

4. Відгадай по опису.
Існує легенда : одного разу в українському селі було весілля. На нього
прийшло багато вродливих дівчат. Але під час свята на село напали татари.
Завойовники почали ловити красунь, щоб продати їх в Цар – городі. Дівчата,
щоб не потрапити в неволю, втекли на болота і там втопились. На місці їх
загибелі виросло багато кущів . З того часу китицями прикрашають
весільний коровай, цвітом чи ягодами оздоблюють гільце.
Але також калина – це символ смутку та журби, пам‘ять про померлих та
загиблих. За традицією її садять на могилах.

5. Калина – символ життя, крові, вогню. Біля кожної хати
завжди садили цей кущ, взимку ягоди клали між
шибками тому, що калина є уособленням дому,
батьків, усього рідного. Досі існує повір‘я : якщо
вирізати з калини сопілку, то в сім‘ї народиться син.
Калину поважали, цінували і тому наруга над нею
вкривала людину ганьбою.
Важлива роль належить калині в різних обрядах,
особливо на весіллі, бо вона є символом жіночої
краси, дівочої цноти.
Калина

6. Українці вірили, що вона яка одна з перших викидає
бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу
та здоров‘я, оберігає її та захищає. Це дерево вважалося
позначкою води на землі, тому криницю завжди намагалися
копати під вербою, яка була чудовим природним фільтром
від усіляких домішок.
Відгадай по опис..

7. Верба також відігравала важливу ритуально-
обрядову роль. Гілочки цього дерева,
посвячені в церкві у Вербну неділю, набували
магічних властивостей. Освячену вербу
приносили в дім і вдаряли нею членів сім‘ї,
найчастіше дітей, примовляючи: “ Будь
великий, як верба, а здоровий, як вода, а
багатий, як земля ”. Ці ж гілочки клали в воду,
в якій купали хвору дитину, або запалювали і
обкурювали хворого.
Верба була оберігом від блискавки,
припиняла дорогу в дім нечистій силі,
особливо відьмам. Також оберігала худобу від
хвороби та інших напастей.
Верба

8. В українців вона вважалася нечистим, заклятим
деревом, оскільки на ній, за християнською легендою,
повісився Іуда. Тому з її деревини не годилося
споруджувати оселі. Водночас осика вважалася найбільш
надійним оберегом від відьом та упирів.
Відгадай по опису.

9. Щоб уберегти молочну корову від посягань
відьми, в огорожу довкола обори встромляли
осикові кілки. За допомогою осикової палички
можна було також примусити відьму, що
обернулася твариною, повернути свій
справжній вигляд. Щоб упир не міг вийти зі
своєї могили, в неї вбивали осиковий гілок. Так
само вважалося, що для припинення засухи в
могилу самогубця треба вкопати кілок з осики і
полити його водою. З осиковою палицею
можна було пройти вночі лісом, не
остерігаючись нечистої сили.
Осика

10. Символом же дівочої чистоти і ніжності була береза. Вона
також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили
біля хати, щоб милувала око і захищала садибу. Якщо хворіла
дитина, то її легенько били гілкою, зламаною з цього дерева.
А воду, після купання хворого, виливали під це дерево.
Відгадай по опису.

11. Дуб
Дуб здавна користувався в народі пошаною. Ще
стародавні слов‘яни влаштовували біля лісових
велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У
XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий
гральний дуб. У центрі села, а іноді за околицею
ставили довгу жердину з прикріпленим зверху
колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками,
обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого
“дуба ” відбувалися ігри і обряди, що символізували
розквіт природи.
В обрядах дуб виступав символом молодого козака,
тому, коли народжувався син, висаджували два
жолуді. У весільному обряді дуб - символ
подружнього життя, міцного здоров‘я і довголіття
молодих.
Береза

12. Мак
Мак з давніх – давен був символом
безмежності зоряного світу, Сонця, зорі,
плодючості, заспокоєння, неосяжності
життя.
Мак відігравав важливу роль в
обрядових дійствах. Щороку на свято
Маковія кожна господиня святила макові
голівки в церкві. Цими зернами
обсипали подвір‘я, хату, господарські
будівлі. Вважалося, що нечиста сила не
зможе проникнути до оселі, доки не
визбирає всі зернятка. А доки вона
шукатиме їх, проспівають півні, з
погуком яких нечисть щезне. Щоб
охоронити від відьми дійну корову, її
також обсипали освяченим маком,
примовляючи: ” Коли цей мак збереш,
тоді від моєї корови молоко відбереш ”.
За допомогою маку викликали дощ,
кидаючи у криницю певну кількість
зерен.

13. Папороть
В українців магічною силою була
наділена вогнена квітка папороті, яка
з‘являлася на коротку мить в ніч на Івана
Купала. Той, кому вдавалося зірвати її,
отримував чарівну силу, яка давала змогу
знаходити заховані скарби, дізнаватися
про долю людей, зцілювати хворих,
розуміти мову звірів і птахів. Проте
нелегко заволодіти таємничою квіткою,
яка росте в дрімучому лісі та
охороняється нечистою силою. На
сміливця чекають численні випробування,
часом небезпечні для життя.
Папороть вважалась улюбленим зіллям
чортів і відьом. Тому існував своєрідний
звичай бити папороть. Аби вона не
сіялася в полі і не шкодила травам, її били
палицею навхрест, потім це місце святили.

14. Барвінок
Барвінок - символ радісної життєвої сили,
вічності усталеного буття, незайманості та
цнотливості, невмирущої пам‘яті про покійних.
Барвінок перенесли з лісу в сади до
людських жител. Цю квітку тулили до всього,
що потребувало вічності, краси,
життєстійкості: народженій дитині до свічки,
щоб життя було довгим і щасливим; до свічок
весільних, щоб любов наречених була
нев‘янучою; до весільного калача, щоб
людські серця до молодят горнулися; до
весільного гільця - як символ вічного
усталеного буття.
Садили барвінок і на могилах, як символ
невмирущої пам‘яті. Саме з родинних могил
наречена брала барвінок на свій вінок, щоб
шлюб міцно тримався.
Барвінок також вважався оберегом від
диявольської сили, від усякої нечисті та від
злих відьомських чарувань. Він допомагав
викривати відьом. Вірили, що якщо почепити
вінок з барвінку над вхідними дверима, тоді й
відьму видно.

15. Полин
Полин найчастіше використовували як оберег від
русалок, зустріч з якими вважалася особливо
небезпечною в так званий Русалчин Великдень (
наступний четвер після Зелених свят).
Підстерігаючи перехожого за околицею села,
русалка запитувала його : “ Полин чи петрушка? “
Якщо покажеш полин, русалка зникне, якщо ж
відповіси “ петрушка ”, то вона може залоскотати
на смерть.
Також полин є символом нещасливого життя :
Лучче мені, мати,
Гіркий полин їсти,
Ані ж мені, мати,
Із нелюбом сісти.
Терен
Терен відомий в Україні понад дві тисячі
років. Завдяки своїм колючкам, він здобув
собі славу доброго захисника садиб - до
двору, обсадженого тереном, не могла
пробратися нечиста сила та дикі звірі.

16. Васильок
Васильки дістали широке ритуальне
застосування завдяки сильному стійкому
запаху в засушеному вигляді. Ці квіти клали за
ікони, ними прикрашали хрести у церквах.
Здавна відомі цілющі властивості василька :
при високій температурі, від запою та перепою;
з них робили купель для дітей при багатьох
хворобах; освяченими на Спаса васильками
обкурювали хворих.
Васильки є символом святості й чистоти, саме
тому вінок з цих освячених квітів одягали на
голову померлим дівчатам, ці ж квіти клали в
труну.
Чебрець
Магічними функціями народ наділяв
чебрець. Саме цю рослину брали з собою,
від‘їжджаючи на чужину, як згадку про рідний
край.
Чебрець є однією з трав, яку подекуди
використовують під час церковного
богослужіння. Вважається, що підкурювання
цією травою забезпечить добробут родині.
Тому в східних районах України чебрець ще
називають “богородицькою травою.

17. Часник
З давніх часів часник відігравав важливу
роль як оберег від злих сил. У день весілля
його вплітали у вінок молодої або
зав‘язували між її волоссям для охорони
від усього злого. На Гуцульщині зубок
часнику постійно носили з собою дорослі і
молодь, його прив‘язували до руки або
зашивали в сорочку дитині. Напередодні
Івана Купала ним натирали вим‘я корові,
щоб відьма не могла відібрати молоко.
Відома також лікувальна властивість
часнику. Ця рослина вживалася для
профілактики інфекційних захворювань,
вважалася добрим дезінфікуючим засобом
при хворобах дихальних шляхів. Свяченим
часником змащували на Великдень над
очима, щоб мати здорові очі.
Застосовували часник і як протидію укусові
гадюки.

18. Висновок :
Знання символічного змісту рослин та їх значення як
оберегів, необхідно сучасній людині, щоб краще
пізнати свої корені. Людина, котра не обізнана з
етнічною своєрідністю власного народу, не осягнула
духовного набутку попередніх поколінь,
уподібнюється до перекотиполя, стає людиною “ без
роду та племені “. Тому не можна забувати про давні
вірування наших предків і треба спробувати
втамувати в колодязі народної мудрості свою спрагу
до духовності.