Культура фахового мовлення

2. Тема 1.1. Державотворча роль мови.
Функції мови.
Стилі і типи мовлення.
Є мова – є людина
Є людина – є народ
Є народ – є нація
Є нація є держава

3. Мова-носій культури, засіб нагромадження суспільно-
історичного,культурного надбання народу – творця мови.
Оволодіваючи мовою,людина опановує і культуру
народу. Мова – “…генофонд культури ” ( О.Гончар ),
“…жива схованка людського духу ”(П.Мирний). Вона
духовно єднає покоління,дає змогу сягнути культурних
скарбів минулих століть.
Стилі сучасної української літературної мови
Стиль-це різновид літературної мови,що обслуговує певну
сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього
має свої особливості щодо добору та використання мовних
засобів.
Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження,
зумовлених змістом і метою висловлювання.

4. У сучасній українській літературній мові
виділяють такі функціональні стилі з
властивими їм під стилями:
Науковий
 Власне науковий
 Науково-навчальний
 Науково популярний
 Науково-публіцистичний
Офіційно діловий
•Законодавчий
•Адмінистративно-
канцелярський
•Дипломатичний
Публіцистичний
•Стиль засобів масової інформації
•Художньо-публіцистичний

5. Форми реалізації: монолог, діалог.
Мовні засоби:
 Широке використання суспільно-політичної та
адміністративно-канцелярської термінології.
 Уживання мовних штампів з перевагою багатокомпонентних
мовних конструкцій.
 Специфічний характер фразеологічних сполучень функціонує
 здебільшого в прямому значенні.
 Відсутність емоційно-забарвленої лексики
 Синонімії зведена до мінімуму і не викликає двозначність.
 Наявність безособових та наказових форм дієслів із
зазначенням постійної дії відсутність особових форм як
засобів індивідуалізації автора.
 Широке використання простих речень,часто ускладнених
 однорідними,відокремленими,вставними членами речення.

6. Загальні позамовні ознаки офіційно-ділового стилю
Офіційний характер – характер і зміст інформаційних
зв'язків між учасниками ділового спілкування
регламентуються чинними правовими нормами,
залежать від місця в ієрархії органів
управління,компетенції,функціонального змісту їхньої
діяльності.
Адресність – офіційний автор і адресант документа
відомий,здебільшого ним є організація.
Повторність дій і ситуацій – це суттєвий чинник
ділового спілкування. Повторність управлінської
інформації приводить до регулярності використання
однакових мовних засобів.
Тематична обмеженість – кола завдань,які вирішує
організація, є наслідком певної стабільності її функцій.