Ключові історичні події
1959– перша навчальна програма, автор
М. МакЛюен, застосовувалась в 60-х рр. у
Великій Британії, Канаді, Німеччині, США,
Франції;
1973 – проблеми медіаосвіти
розглядаються на спільному засіданні
ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно,
телебачення та аудівізуальної комунікації.
3.
ЮНЕСКО 1973р.
Медаіосвіта –це
частина основних прав кожного
громадянина будь-якої країни світу на
свободу самовираження і прав на
інформацію та інструмент підтримки
демократії.
4.
1982 – Грюнвальдськадекралація –
виокремлення галузі
медіаграмотності (з огляду впливу
медіа на освіту);
1990 – Тулузька конференція –
уточнення основних понять галузі;
1999 – Віденська конференція –
новий погляд на медіаосвіту в
контексті розвитку ІКТ;
5.
2002 – семінарЮНЕСКО в Севілії –
визначено необхідність наступних дій
Дослідження;
Навчання (тренінги);
Співраця між школами, ЗМІ, неурядовим
сектором і державними установами;
Консолідація та просування громадського
сектору та його співраця з ЗМІ.
6.
2007 – Паризькапрограма ЮНЕСКО
основні положення:
інтегрувати медіаосвіту у навчальний етап
підготовки педагогів;
розвивати ефективні педагогічні методи;
практикувати пожиттєву медіаосвіту.
7.
2008 – резолюціяз медіаграмтоності
Європейського парламенту
Медіаграмотність – базовий елемент
політики в сфері споживання інформації,
охоплює всі категорії людей на протязі
всього життя;
Медіаосвіта – обов'язкова частина
навчальної програми на кожносу ступені
шкільного навчання;
Рекомендовано внести в програму
навчання вчителів обов'язкові модулі з
медіаосвіти.
8.
В Україні
Розвивається запідтримки:
Міжнародного благодійного фонду
“Академія Української Преси” (Іванов В. Ф.,
Волошенюк О. В.);
Інституту інноваційних технологій і змісту
освіти;
Інституту соціальної та політичної
психології
(Л. Найдьонова завідувачка
лабораторії психології масової комунікації
та медіаосвіти).
9.
Концепція
Експериментальний етап (2010-2013рр):
організація всеукраїнського експерименту
впровадження в ЗНЗ
розробка навчальних програм та
організація експерименту з підготовки
медіапедагогів і медіапсихологів на базі
ВНЗ і системи ППО
Етап поступового укоріненнямедіаосвіти
та стандиртизації вимог (2014-2016)
Організація широкого громадського
обговорення результатів експерименту;
Розроблення та впровадження державних
стандартів фахової підготовки
медіапедагогів;
Започаткування масової підготовки
медіапедагогів;
Запровадження інтегрованої медіаосвіти в
початковій та основній школі,
факультативних медіаосвітніх курсів тощо.
12.
Етап дальшого розвиткумедіаосвіти та
завершення її масового впровадження (2017-2020)
науково-методичне та організаційне забезпечення процесу
масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах,
ЗНЗ та ПТНЗ на основі аналізу практичних проблем, обміну
досвідом, здійснення відповідного психолого-педагогічного
супроводу;
уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми
вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів;
розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти,
оснащення медіапедагогів передовими інформаційнокомунікаційними технологіями;
активізація співпраці освітян з медіавиробниками для
подальшого розширення практики медіаосвіти;
розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань
підви-ще-ння ефективності медіаосвіти для забезпечення
наукового супроводу її впровадження.
13.
Суспільне значення медіаосвіти–
надання знання щодо того, як:
Аналізувати, критично осмислювати і
створювати медіатексти;
Визначати джерела медіатекстів, їхні
політичні, соціальні, комерційні, культурні
інтереси й контексти;
Інтерпритувати медіатексти й цінності, що
несуть в собі медіа;
14.
Добирати відповідні медіадля створення
та розповсюдження власних медіатекстів і
залучення зацікавленої в них аудиторії;
Уможливлювати вільний доступ до медіа
для споживання та виробництва власної
медіапродукції.
15.
Основні терміни
Медіаосвіта –формування медіаграмотності на
матеріалах та за допомогою засобів масової
інформації, кінцева мета якої критичне
сприйняття медіаповідомлень;
Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації:
радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія,
відео, мультимедійні комп'ютерні системи,
інтернет;
Аудіоінформаці, Візуальна, Аудіовізуальна
інформація;
16.
Медіаграмотність – частинамедіаосвіти, дозволяє
споживачеві:
критично аналізувати медіаповідомлення з тим,
щоб бачити там пропаганду, цензуру,
однобокість в новинах і програмах суспільного
інтересу;
свідомо сприймати і критично тлумачити
інформацію, відділяти реальність від її
віртуальної симуляції, осмислювати владні
стосунки, міфи і типи контролю, які вони
культивують, причини таких дій;
а також розуміти структурні елементи, які
впливають на інформацію (власник медіа,
модель фінансування, політичні уподобання.
17.
Медіакомпетентність – розуміннявидів медіа та
їх вплив на людину і суспільство;
Медіакомпетенція – вміння користуватися
різними медіатехнологіями, вести пошук
необхідної інформації, робити правильний вибір
її та створювати медіапродукти;
Медіаосвітні технології – методично-організаційні
засоби навчального процесу з використанням
періодичних видань, радіо телебачення, кіно а
також програмно-апаратних засобів і пристроїв,
що забезпечить операції збирання, оброблення,
збереження й передавання інформації.
Медіадидактика
частина педагогіки, щозаймається
питаннями застосування медіа в
навчальному процесі, розробкою
інформаційно-освітніх технологій,
особливостями дистанційного навчання,
розробкою й апробацією нових
дидактичних мультимедіа (електронних
навчальних посібників, програм,
підручників тощо).
20.
Медіавиховання
формування світоглядних позицій,інтересів,
потреб, ідеалів, мотивів,
ціннісних орієнтацій, свідомості,
переконань, суджень, а також конкретних
рис характеру, моделі поведінки та
культури поведінки засобами масової
інформації.
21.
Вплив медіа нарозвиток особистості
учня
Медіаграмотний учень чи студент має бути
здатним критично й усвідомлено
оцінювати медіатексти, підтримувати
критичну дистанцію щодо популяної
культури та чинити спротив маніпуляціям
(О. В. Федоров)
22.
Вікові межі йознаки різного
сприймання медіапродукції
6 років
9 років
12 років
16 років
•Розрізняння
•Розуміння
•Соціальний
•Ідеалізація
реальності та
фантазії;
•Не розвинене
самоусвідомл
ення своїх
переживань;
•Висока
візіальна
чутливість
медіареально
сті;
•Розуміння
мотивів дій і
наслідків;
•Самоконтрол
ь і спокуса
наслідування
інтелект;
•Розуміння
гумору і
абстрактне
мислення;
•Емоційний
розвиток і
критичність;
•недосвідченіс
ть
кумирів;
•Моральний
розвиток і
кримінальні
проблеми;
•Перевірка
своїх
обмежень;
•Стосунки та
сексуальність
23.
Вплив медіа наінтелектуальний
розвиток
Негативні сторони – відставання у розвитку,
гальмування творчості та фантазування.
Для телебачення через:
зсув вільного часу;
візуалізація готових образів;
пасивність;
пришвидшена зміна образів на екрані;
збудження.
24.
Висновок
Медійний вплив наінтелект залежить від
стратегії використання медіа людиною, від
того яким чином вбудовані медіапрактики
в повсякденні завдання і життєві смисли
людини.
25.
Вплив медіа наемоційний і вольовий
розвиток
Головні наслідки медійного впливу на
емоційно-вольову сферу особистості –
відрив від емоції від дії, емоційне
перевантаження і зростання байдужості;
Медійна залежність;
Психологічна компетентність батьків і
відповідальне виконання ними батьківства
– найкращий запобіжник від формування
медіазалежності.
26.
Супутні проблеми
Вплив настосунки. Парасоціальне
спілкування;
Уявлювана безпосередня взаємодія, що
виникає між медіаперсонажем і його
аудиторією;
Медіанасильство та зростання агресії.
Менеджмент ідентичності
Забезпечення доступностістосовно
власної особи.
Приклади – заповнення сторінки профілю,
вказування статусу.
можливі неточності (не достовірна
інформація щодо статі, віку і тд.);
використання з комерційною метою
(автоматичне розповсюдження реклами
тощо).
31.
Менеджмент відносин
підтримання наявнихта зав'язування
нових відносин.
Візуалізація структури відносин (
http://inmaps.linkedinlabs.com)
Соціальні проблеми
“Соцмережні повії”, “нетворкінг”
Рекомендовані інформаційні джерела
Медіаосвітата медіаграмотність: підручник / ред.–упор. В. Ф.
Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. – К.: Центр
Вільної Преси, 2013. – 352 с.
Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб 2.0: пісіб. для вузів /
пер. з нім. В. Климченко; за наук. ред. В. Ф. Іванов. – К.: Центр
Вільної Преси, 2013. – 284 с.
Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд /
В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Л. М. Кульчинська – К.: Академія
Української Преси, Центр Вільної Преси, 2011. – 58 с.
Найдьонова Л. Медіаосвіта в Україні: особливості реалізації
соціально-психологічної моделі [Електронний ресурс] / Л.
Найдьонова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. –
№4 С. 15-25
Сайт “Академія української преси ” [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.aup.com.ua.
Постанова Президії НАПН України № 1-7/6-150 від 20.05.2010
“Концепція впровадження медіаосвіти в Україні” [Електронний
ресурс]. – режим доступу:http://osvita.mediasapiens.ua