Медіакомпетентність
педагога
Для педагогічних працівників
позашкільних, дошкільних і
загальноосвітніх навчальних закладів
Ключові історичні події




1959 – перша навчальна програма, автор
М. МакЛюен, застосовувалась в 60-х рр. у
Великій Британії, Канаді, Німеччині, США,
Франції;
1973 – проблеми медіаосвіти
розглядаються на спільному засіданні
ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно,
телебачення та аудівізуальної комунікації.
ЮНЕСКО 1973р.
Медаіосвіта – це
частина основних прав кожного
громадянина будь-якої країни світу на
свободу самовираження і прав на
інформацію та інструмент підтримки
демократії.
1982 – Грюнвальдська декралація –
виокремлення галузі
медіаграмотності (з огляду впливу
медіа на освіту);
 1990 – Тулузька конференція –
уточнення основних понять галузі;
 1999 – Віденська конференція –
новий погляд на медіаосвіту в
контексті розвитку ІКТ;

2002 – семінар ЮНЕСКО в Севілії –
визначено необхідність наступних дій






Дослідження;
Навчання (тренінги);
Співраця між школами, ЗМІ, неурядовим
сектором і державними установами;
Консолідація та просування громадського
сектору та його співраця з ЗМІ.
2007 – Паризька програма ЮНЕСКО
основні положення:
 інтегрувати медіаосвіту у навчальний етап
підготовки педагогів;
 розвивати ефективні педагогічні методи;
 практикувати пожиттєву медіаосвіту.
2008 – резолюція з медіаграмтоності
Європейського парламенту






Медіаграмотність – базовий елемент
політики в сфері споживання інформації,
охоплює всі категорії людей на протязі
всього життя;
Медіаосвіта – обов'язкова частина
навчальної програми на кожносу ступені
шкільного навчання;
Рекомендовано внести в програму
навчання вчителів обов'язкові модулі з
медіаосвіти.
В Україні
Розвивається за підтримки:
 Міжнародного благодійного фонду
“Академія Української Преси” (Іванов В. Ф.,
Волошенюк О. В.);
 Інституту інноваційних технологій і змісту
освіти;
 Інституту соціальної та політичної
психології
(Л. Найдьонова завідувачка
лабораторії психології масової комунікації
та медіаосвіти).
Концепція
Експериментальний етап (2010-2013рр):
 організація всеукраїнського експерименту
впровадження в ЗНЗ
 розробка навчальних програм та
організація експерименту з підготовки
медіапедагогів і медіапсихологів на базі
ВНЗ і системи ППО
Мапа експерименту
білим кольором позначено загальноосвітні навчальні заклади
чорним – вищі навчальні заклади (Київська, Луганська,
Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Миколаївська,
Черкаська обл., Київ, АР Крим)
Етап поступового укорінення медіаосвіти
та стандиртизації вимог (2014-2016)








Організація широкого громадського
обговорення результатів експерименту;
Розроблення та впровадження державних
стандартів фахової підготовки
медіапедагогів;
Започаткування масової підготовки
медіапедагогів;
Запровадження інтегрованої медіаосвіти в
початковій та основній школі,
факультативних медіаосвітніх курсів тощо.
Етап дальшого розвитку медіаосвіти та
завершення її масового впровадження (2017-2020)








науково-методичне та організаційне забезпечення процесу
масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах,
ЗНЗ та ПТНЗ на основі аналізу практичних проблем, обміну
досвідом, здійснення відповідного психолого-педагогічного
супроводу;
уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми
вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів;
розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти,
оснащення медіапедагогів передовими інформаційнокомунікаційними технологіями;
активізація співпраці освітян з медіавиробниками для
подальшого розширення практики медіаосвіти;
розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань
підви-ще-ння ефективності медіаосвіти для забезпечення
наукового супроводу її впровадження.
Суспільне значення медіаосвіти –
надання знання щодо того, як:






Аналізувати, критично осмислювати і
створювати медіатексти;
Визначати джерела медіатекстів, їхні
політичні, соціальні, комерційні, культурні
інтереси й контексти;
Інтерпритувати медіатексти й цінності, що
несуть в собі медіа;




Добирати відповідні медіа для створення
та розповсюдження власних медіатекстів і
залучення зацікавленої в них аудиторії;
Уможливлювати вільний доступ до медіа
для споживання та виробництва власної
медіапродукції.
Основні терміни






Медіаосвіта – формування медіаграмотності на
матеріалах та за допомогою засобів масової
інформації, кінцева мета якої критичне
сприйняття медіаповідомлень;
Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації:
радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія,
відео, мультимедійні комп'ютерні системи,
інтернет;
Аудіоінформаці, Візуальна, Аудіовізуальна
інформація;
Медіаграмотність – частина медіаосвіти, дозволяє
споживачеві:
 критично аналізувати медіаповідомлення з тим,
щоб бачити там пропаганду, цензуру,
однобокість в новинах і програмах суспільного
інтересу;
 свідомо сприймати і критично тлумачити
інформацію, відділяти реальність від її
віртуальної симуляції, осмислювати владні
стосунки, міфи і типи контролю, які вони
культивують, причини таких дій;
 а також розуміти структурні елементи, які
впливають на інформацію (власник медіа,
модель фінансування, політичні уподобання.






Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та
їх вплив на людину і суспільство;
Медіакомпетенція – вміння користуватися
різними медіатехнологіями, вести пошук
необхідної інформації, робити правильний вибір
її та створювати медіапродукти;
Медіаосвітні технології – методично-організаційні
засоби навчального процесу з використанням
періодичних видань, радіо телебачення, кіно а
також програмно-апаратних засобів і пристроїв,
що забезпечить операції збирання, оброблення,
збереження й передавання інформації.
Медіапедагогіка
Сукупність педагогічних концепцій, теорій,
технологій і методик, які базуються на
комплексному застосуванні
медіа дидактики і медіа виховання.
Медіадидактика
частина педагогіки, що займається
питаннями застосування медіа в
навчальному процесі, розробкою
інформаційно-освітніх технологій,
особливостями дистанційного навчання,
розробкою й апробацією нових
дидактичних мультимедіа (електронних
навчальних посібників, програм,
підручників тощо).
Медіавиховання
формування світоглядних позицій, інтересів,
потреб, ідеалів, мотивів,
ціннісних орієнтацій, свідомості,
переконань, суджень, а також конкретних
рис характеру, моделі поведінки та
культури поведінки засобами масової
інформації.
Вплив медіа на розвиток особистості
учня
Медіаграмотний учень чи студент має бути
здатним критично й усвідомлено
оцінювати медіатексти, підтримувати
критичну дистанцію щодо популяної
культури та чинити спротив маніпуляціям
(О. В. Федоров)
Вікові межі й ознаки різного
сприймання медіапродукції
6 років

9 років

12 років

16 років

•Розрізняння

•Розуміння

•Соціальний

•Ідеалізація

реальності та
фантазії;
•Не розвинене
самоусвідомл
ення своїх
переживань;
•Висока
візіальна
чутливість

медіареально
сті;
•Розуміння
мотивів дій і
наслідків;
•Самоконтрол
ь і спокуса
наслідування

інтелект;
•Розуміння
гумору і
абстрактне
мислення;
•Емоційний
розвиток і
критичність;
•недосвідченіс
ть

кумирів;
•Моральний
розвиток і
кримінальні
проблеми;
•Перевірка
своїх
обмежень;
•Стосунки та
сексуальність
Вплив медіа на інтелектуальний
розвиток
Негативні сторони – відставання у розвитку,
гальмування творчості та фантазування.
Для телебачення через:
 зсув вільного часу;
 візуалізація готових образів;
 пасивність;
 пришвидшена зміна образів на екрані;
 збудження.
Висновок
Медійний вплив на інтелект залежить від
стратегії використання медіа людиною, від
того яким чином вбудовані медіапрактики
в повсякденні завдання і життєві смисли
людини.
Вплив медіа на емоційний і вольовий
розвиток





Головні наслідки медійного впливу на
емоційно-вольову сферу особистості –
відрив від емоції від дії, емоційне
перевантаження і зростання байдужості;
Медійна залежність;
Психологічна компетентність батьків і
відповідальне виконання ними батьківства
– найкращий запобіжник від формування
медіазалежності.
Супутні проблеми






Вплив на стосунки. Парасоціальне
спілкування;
Уявлювана безпосередня взаємодія, що
виникає між медіаперсонажем і його
аудиторією;
Медіанасильство та зростання агресії.
Практичні поради


Регулювання медіаекспозиції та
медіаконтенту (система відповідних
позначок http://www.pegi.info);



Правила користування медіа;
Ефективні способи спілкування з дітьми
щодо медіа (“відповідальне” обговорення
дитини і дорослого побаченого у медіа
джерелах).
Нова мережа






Web 2.0
Вікі
Миттєві повідомлення
Соціальні мережі
Онлайн ігри
Менеджмент ідентичності
Забезпечення доступності стосовно
власної особи.
Приклади – заповнення сторінки профілю,
вказування статусу.
 можливі неточності (не достовірна
інформація щодо статі, віку і тд.);
 використання з комерційною метою
(автоматичне розповсюдження реклами
тощо).

Менеджмент відносин
підтримання наявних та зав'язування
нових відносин.
 Візуалізація структури відносин (
http://inmaps.linkedinlabs.com)
 Соціальні проблеми
“Соцмережні повії”, “нетворкінг”

Інформаційний менеджмент










Раніше –
Пошук по каталогам;
Індексація.
Сучасний стан - дві сфери:
Стань уважним (напрямки – “від себе”, “до
себе”);
Оціни;
Рейтинг;
Теггінг;
Рекомендовані інформаційні джерела











Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / ред.–упор. В. Ф.
Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. – К.: Центр
Вільної Преси, 2013. – 352 с.
Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб 2.0: пісіб. для вузів /
пер. з нім. В. Климченко; за наук. ред. В. Ф. Іванов. – К.: Центр
Вільної Преси, 2013. – 284 с.
Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд /
В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Л. М. Кульчинська – К.: Академія
Української Преси, Центр Вільної Преси, 2011. – 58 с.
Найдьонова Л. Медіаосвіта в Україні: особливості реалізації
соціально-психологічної моделі [Електронний ресурс] / Л.
Найдьонова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. –
№4 С. 15-25
Сайт “Академія української преси ” [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.aup.com.ua.
Постанова Президії НАПН України № 1-7/6-150 від 20.05.2010
“Концепція впровадження медіаосвіти в Україні” [Електронний
ресурс]. – режим доступу:http://osvita.mediasapiens.ua


Автор презентації: Грабовський Петро
Петрович, старший викладач
Житомирського ОІППО

Медіакомпетентність педагога

  • 1.
    Медіакомпетентність педагога Для педагогічних працівників позашкільних,дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів
  • 2.
    Ключові історичні події   1959– перша навчальна програма, автор М. МакЛюен, застосовувалась в 60-х рр. у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції; 1973 – проблеми медіаосвіти розглядаються на спільному засіданні ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудівізуальної комунікації.
  • 3.
    ЮНЕСКО 1973р. Медаіосвіта –це частина основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і прав на інформацію та інструмент підтримки демократії.
  • 4.
    1982 – Грюнвальдськадекралація – виокремлення галузі медіаграмотності (з огляду впливу медіа на освіту);  1990 – Тулузька конференція – уточнення основних понять галузі;  1999 – Віденська конференція – новий погляд на медіаосвіту в контексті розвитку ІКТ; 
  • 5.
    2002 – семінарЮНЕСКО в Севілії – визначено необхідність наступних дій     Дослідження; Навчання (тренінги); Співраця між школами, ЗМІ, неурядовим сектором і державними установами; Консолідація та просування громадського сектору та його співраця з ЗМІ.
  • 6.
    2007 – Паризькапрограма ЮНЕСКО основні положення:  інтегрувати медіаосвіту у навчальний етап підготовки педагогів;  розвивати ефективні педагогічні методи;  практикувати пожиттєву медіаосвіту.
  • 7.
    2008 – резолюціяз медіаграмтоності Європейського парламенту    Медіаграмотність – базовий елемент політики в сфері споживання інформації, охоплює всі категорії людей на протязі всього життя; Медіаосвіта – обов'язкова частина навчальної програми на кожносу ступені шкільного навчання; Рекомендовано внести в програму навчання вчителів обов'язкові модулі з медіаосвіти.
  • 8.
    В Україні Розвивається запідтримки:  Міжнародного благодійного фонду “Академія Української Преси” (Іванов В. Ф., Волошенюк О. В.);  Інституту інноваційних технологій і змісту освіти;  Інституту соціальної та політичної психології (Л. Найдьонова завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти).
  • 9.
    Концепція Експериментальний етап (2010-2013рр): організація всеукраїнського експерименту впровадження в ЗНЗ  розробка навчальних програм та організація експерименту з підготовки медіапедагогів і медіапсихологів на базі ВНЗ і системи ППО
  • 10.
    Мапа експерименту білим кольоромпозначено загальноосвітні навчальні заклади чорним – вищі навчальні заклади (Київська, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Миколаївська, Черкаська обл., Київ, АР Крим)
  • 11.
    Етап поступового укоріненнямедіаосвіти та стандиртизації вимог (2014-2016)     Організація широкого громадського обговорення результатів експерименту; Розроблення та впровадження державних стандартів фахової підготовки медіапедагогів; Започаткування масової підготовки медіапедагогів; Запровадження інтегрованої медіаосвіти в початковій та основній школі, факультативних медіаосвітніх курсів тощо.
  • 12.
    Етап дальшого розвиткумедіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017-2020)      науково-методичне та організаційне забезпечення процесу масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах, ЗНЗ та ПТНЗ на основі аналізу практичних проблем, обміну досвідом, здійснення відповідного психолого-педагогічного супроводу; уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів; розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційнокомунікаційними технологіями; активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти; розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підви-ще-ння ефективності медіаосвіти для забезпечення наукового супроводу її впровадження.
  • 13.
    Суспільне значення медіаосвіти– надання знання щодо того, як:    Аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; Визначати джерела медіатекстів, їхні політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси й контексти; Інтерпритувати медіатексти й цінності, що несуть в собі медіа;
  • 14.
      Добирати відповідні медіадля створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії; Уможливлювати вільний доступ до медіа для споживання та виробництва власної медіапродукції.
  • 15.
    Основні терміни    Медіаосвіта –формування медіаграмотності на матеріалах та за допомогою засобів масової інформації, кінцева мета якої критичне сприйняття медіаповідомлень; Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації: радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп'ютерні системи, інтернет; Аудіоінформаці, Візуальна, Аудіовізуальна інформація;
  • 16.
    Медіаграмотність – частинамедіаосвіти, дозволяє споживачеві:  критично аналізувати медіаповідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу;  свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, причини таких дій;  а також розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання.
  • 17.
       Медіакомпетентність – розуміннявидів медіа та їх вплив на людину і суспільство; Медіакомпетенція – вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити правильний вибір її та створювати медіапродукти; Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби навчального процесу з використанням періодичних видань, радіо телебачення, кіно а також програмно-апаратних засобів і пристроїв, що забезпечить операції збирання, оброблення, збереження й передавання інформації.
  • 18.
    Медіапедагогіка Сукупність педагогічних концепцій,теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосуванні медіа дидактики і медіа виховання.
  • 19.
    Медіадидактика частина педагогіки, щозаймається питаннями застосування медіа в навчальному процесі, розробкою інформаційно-освітніх технологій, особливостями дистанційного навчання, розробкою й апробацією нових дидактичних мультимедіа (електронних навчальних посібників, програм, підручників тощо).
  • 20.
    Медіавиховання формування світоглядних позицій,інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості, переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та культури поведінки засобами масової інформації.
  • 21.
    Вплив медіа нарозвиток особистості учня Медіаграмотний учень чи студент має бути здатним критично й усвідомлено оцінювати медіатексти, підтримувати критичну дистанцію щодо популяної культури та чинити спротив маніпуляціям (О. В. Федоров)
  • 22.
    Вікові межі йознаки різного сприймання медіапродукції 6 років 9 років 12 років 16 років •Розрізняння •Розуміння •Соціальний •Ідеалізація реальності та фантазії; •Не розвинене самоусвідомл ення своїх переживань; •Висока візіальна чутливість медіареально сті; •Розуміння мотивів дій і наслідків; •Самоконтрол ь і спокуса наслідування інтелект; •Розуміння гумору і абстрактне мислення; •Емоційний розвиток і критичність; •недосвідченіс ть кумирів; •Моральний розвиток і кримінальні проблеми; •Перевірка своїх обмежень; •Стосунки та сексуальність
  • 23.
    Вплив медіа наінтелектуальний розвиток Негативні сторони – відставання у розвитку, гальмування творчості та фантазування. Для телебачення через:  зсув вільного часу;  візуалізація готових образів;  пасивність;  пришвидшена зміна образів на екрані;  збудження.
  • 24.
    Висновок Медійний вплив наінтелект залежить від стратегії використання медіа людиною, від того яким чином вбудовані медіапрактики в повсякденні завдання і життєві смисли людини.
  • 25.
    Вплив медіа наемоційний і вольовий розвиток    Головні наслідки медійного впливу на емоційно-вольову сферу особистості – відрив від емоції від дії, емоційне перевантаження і зростання байдужості; Медійна залежність; Психологічна компетентність батьків і відповідальне виконання ними батьківства – найкращий запобіжник від формування медіазалежності.
  • 26.
    Супутні проблеми    Вплив настосунки. Парасоціальне спілкування; Уявлювана безпосередня взаємодія, що виникає між медіаперсонажем і його аудиторією; Медіанасильство та зростання агресії.
  • 27.
    Практичні поради  Регулювання медіаекспозиціїта медіаконтенту (система відповідних позначок http://www.pegi.info);
  • 28.
      Правила користування медіа; Ефективніспособи спілкування з дітьми щодо медіа (“відповідальне” обговорення дитини і дорослого побаченого у медіа джерелах).
  • 29.
    Нова мережа      Web 2.0 Вікі Миттєвіповідомлення Соціальні мережі Онлайн ігри
  • 30.
    Менеджмент ідентичності Забезпечення доступностістосовно власної особи. Приклади – заповнення сторінки профілю, вказування статусу.  можливі неточності (не достовірна інформація щодо статі, віку і тд.);  використання з комерційною метою (автоматичне розповсюдження реклами тощо). 
  • 31.
    Менеджмент відносин підтримання наявнихта зав'язування нових відносин.  Візуалізація структури відносин ( http://inmaps.linkedinlabs.com)  Соціальні проблеми “Соцмережні повії”, “нетворкінг” 
  • 32.
    Інформаційний менеджмент         Раніше – Пошукпо каталогам; Індексація. Сучасний стан - дві сфери: Стань уважним (напрямки – “від себе”, “до себе”); Оціни; Рейтинг; Теггінг;
  • 33.
    Рекомендовані інформаційні джерела       Медіаосвітата медіаграмотність: підручник / ред.–упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 352 с. Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб 2.0: пісіб. для вузів / пер. з нім. В. Климченко; за наук. ред. В. Ф. Іванов. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 284 с. Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Л. М. Кульчинська – К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2011. – 58 с. Найдьонова Л. Медіаосвіта в Україні: особливості реалізації соціально-психологічної моделі [Електронний ресурс] / Л. Найдьонова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. – №4 С. 15-25 Сайт “Академія української преси ” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua. Постанова Президії НАПН України № 1-7/6-150 від 20.05.2010 “Концепція впровадження медіаосвіти в Україні” [Електронний ресурс]. – режим доступу:http://osvita.mediasapiens.ua
  • 34.
     Автор презентації: ГрабовськийПетро Петрович, старший викладач Житомирського ОІППО