1

1. Ефективна реалізація і впровадження ідей інклюзивної освіти
тренінг для педагогічних працівників
Мета:познайомитивчителів з проблемами інклюзивного навчання в системі освіти; сформуватитолерантне ставлення до
впровадження інклюзивного навчання у школі
Доповідь:
Інклюзивна освіта вимагаєструктурних перетворень усіх інститутів освіти, примушує нас педагогів відмовлятися від
минулого досвіду та шукати нових форм і методів роботи. На сьогоднішній день відбувається систематизування наших підходів,
бо маючи багато наукових установ, ми лише зараз підходимо до комплексного розуміння цієї проблематики. І в цій діяльностінас
надихає Ліна Костенко, чиї пророцтване втрачають сили:
На все є час – на право заперечень,
На те, щоб згасли істини старі,
На те, щоб не вагаючись на плечі
Узяти непосильнітягарі.
Чого ж вимагає від нас педагогів реформанашої галузі, перш за все усвідомлення того, що кожна дитина без виключення
може бути щасливою, рівною, цікавою для інших.
Інклюзивна освіта визнає:всі (особи)діти можуть навчатися; повага відмінності у дітях (вік,
стать, етнічна приналежність, мова, стан здоров’я тощо);заохочуються освітніструктури, системи,
програмищо відповідають потребам усіх (осіб) дітей; є частиноюширшої стратегії розвитку
інклюзивного суспільства.
Чотири ключові елементи інклюзивної освіти:
• Інклюзія– це процес. Важливо зазначити, що інклюзія має розглядатись якпостійний пошук
ефективних шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьомувипадку відмінності
розглядаються якпозитивне явище, яке має враховуватися у процесі навчання дітей та дорослих.
Процес інклюзії – це процес, і ми знаходимося в якійсь його точці. Та знати о проблемах, які є
зараз та з чим ми ще зіткнемося – це також важливо.
Зараз ми знаходимося лише на початку цього шляху, діти пішли до школи, але це тільки перший
крок, це ще не інклюзивна освіта, це ще не інклюзія, це не включення, це просто діти фізично дісталися
до школи (чи то діти, які пересуваються на візочках – в них поліпшився доступза допомогоюпандусів,
чи то діти з ментальними розладами – їх почали сприйматиу колективі), але це тільки перший крок,
по-другепотрібно зрозуміти, що таке розумне пристосування для конкретної дитини – вчитель має
розуміти, що треба вивчитивсьомукласу та яким чином можуть засвоїтинавчальну програмуокремі
учні. Водночас для вчителя важливо дещо змінити акценти: з питання «Яквикладати навчальну
програму?», на питання «Що кожний учень може вивчити?». Такий підхід допомагаєусвідомити, що

2. кожний учень має свою індивідуальнутраєкторіюнавчання.
Універсальний дизайнв освіті може допомогтистворититаке освітнє середовище, яке буде
враховувати індивідуальні траєкторії навчання всіх учнів без надмірних зусиль з оглядуна час та інші
ресурси.
Як і універсальний дизайн, поняття розумного пристосування тісно пов’язанез аспектом
доступності. Розумне пристосування означає «…внесення, коли це потрібно (у конкретному випадку),
необхідних і доречнихмодифікації та коректив, що не стають несумісними чи невиправданимидля
забезпечення реалізації або здійснення особамиз інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й
основоположнихсвобод». Універсальнийдизайн передбачаємаксимальне врахування всіх
індивідуальних особливостей дитини на етапі планування навчальної програми, методів викладання
тощо, розумне пристосування здійснюється, коли програми створені, але потребують їх адаптації
відповідно до індивідуальних особливостей учнів.
Та третє що ми повинні змінювати – ми повинні змінювати педагогіку. Ми повинні шукати нові
шляхи. Ми повинні засвоюватиінклюзивні технології і диференційоване викладання, яке дасть змогу
дитині опановувати нові знання, нові навички, бо на старому шляху ми вже не залишимося.
• Інклюзіяпередбачаєприсутність, участь та досягнення. «Присутність» в цьому контексті
розглядається якнадання можливостінавчатися в загальноосвітньому навчальномузакладі та наявність
пристосування, необхідного для цього. «Участь» розглядаєтьсяякпозитивний досвід, який набуває
учень у процесінавчання, та ставлення учня до самого себев цьому процесі. «Досягнення»
розглядається яккомплексний результат навчання упродовж навчального року, а не лише результати
тестів та екзаменів.
Знову таки, з іншого боку, якщо подивитися, дитина присутня в класі, це добре, але це перший
крок, дитина повинна брати учать у заходах, чи освітніх процесах школи чи класу, які пропонуються
дітям з нормотиповим розвитком в школі, такі заходи повинні бути максимально адаптовані для того,
щоб участь брала і дитина з особливими освітніми потребами.
І далі дитина повинна бути успішною, це знову третій, але дуже складний крок. Є багато проблем з
цим, тому що виникають питання, як оцінювати дитину, як це зробити, бо вона все одно всеробить
набагато гірше дитини з нормо типовим розвитком. Але ми повинні шукати ті шляхи, де дитина буде не
просто присутня, не просто братиучасть, а вона буде мати свої досягненняі вона буде успішна у
якомусь процесі, у якісь сфері.
Доречу є серед багатьохвже випущених посібників Інститутом спеціальноїпедагогіки
Національноїакадемії педагогічнихнаук України науково-методичний посібник «Індивідуальне
оцінювання

3. навчальнихдосягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі» 2011 рік.
• Інклюзіяпередбачаєпосиленуувагудо тих груп учнів, які підлягають «ризику»
виключенняабообмеженняв навчанні. Це визначає моральну відповідальність перед такими
«групамиризику» та гарантування їм можливостіучасті в освітньому процесі.
Інклюзія – це неперервний процес, який можна розкластина два кроки. Якщо ми будемо робитиці
два кроки, то ми будемо долати і всі перешкоди, і ми будемо цими двигунами, які поступово цей процес
розкручують. Тобтоперше, що ми робимо – ми підвищуємо участь дитини в навчальному процесі, ми
дивимось, деще ми можемо її включити. І друге, коли ми бачимо, що дитина не може щось (раніше що
робили, ну не може, ну і нехай не бере участь, ні), то без того, щоб зменшувати виключення дитини, ми
далі не просунемося.
• Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням. Відповідно вона
включає проведення комплексної оцінки, збір інформації з різноманітних джерел для розробки
індивідуального плану розвиткута реалізації його на практиці.
Діти з особливимиосвітніми потребами мають перешкоди, які не дають їм на рівні з іншими
дітьми розвиватися, навчатись чиопановувати якісь навички. По-перше, потрібно зробитиоцінку
перешкод, що заважає дитині. Для того, що ми з вами краще їх бачили, наприклад, проводяться такі
тренінги на візочках для тих людей, які будуть постійно знаходитися з дітьми що пересуваються на
візочках, щоб зрозуміти як це. Такі методики вкрай необхідні, щоб розвиватисвій емоційний інтелект,
розвиватиемпатію. Тільки тоді ми зможемо побачитияка ця дитина, які в неї потреби, якя можу стати
на її місце і побачитиде в неї труднощі. Це дуже складно одразузрозуміти, набагато простіше, якщо ми
сядемо на візочек, ми побачимо світ зовсім іншим та під іншим кутом, побачимо таке, що ми не бачили
ніколи.
Наступне – це збір інформації з різноманітних джерел для реалізації індивідуальної програми
розвитку. Першим і найціннішим джерелом інформації – є батьки. До школи в першу чергу до
інклюзивної освіти приходять вже досвідченні родини, ті родини, які до школи вже займалися своєю
дитиною так, як нам може й ніколи і не снилося, вониприходять і приносять всізнання вам і можуть
розказати, які саме освітні особливіпотребиє у цієї дитини, а це і є ті інструменти, якими ви
скористаєтесь для того, щоб написати цю індивідуальну програмурозвитку. Не нехтуйте цим джерелом
інформації, залучайте батьків, питайте їх. І вже знаючипро те, які дитина має перешкоди для навчання,
пишемо цю програму, написали і ми повинні її виконувати.

4. Наступний слайд показує, що не так вже й погано, що ми вже пройшли великий шлях в еволюції
ставлення до людей з вадами розвитку. Але ми все ж ще знаходимося в Розуміння необхідності
навчання усіх . Зараз все змінюються і всі діти ідуть до школи, і ми зараз саме усвідомлюємо, що всі
діти не тільки фізично знаходяться у класі, але і всі повинні навчатися.
Такі конференція на тему «Інклюзивна освіта на Дніпропетровщині – ідеї, ініціативи, командна
робота» дійсно допомагають в роботіі тим, хто вже активно впроваджуєінклюзії, і тим, хто тільки
робить перші кроки.
Перегляд фільму - «Иное детство».
https://drive.google.com/file/d/1E6buAstQIYyUPydgyxN-o3quOgwh3RAR/view?usp=sharing
20-хвилинна стрічка присвяченасоціалізації дітей з особливимипотребами. Режисер ціє стрічки
Олександра Копейкіна говорить, що «Створення соціальних роликів – непроста задача, протевони
можуть допомогтиподолатибар’єриміж дітьми з різними освітніми потребами». Герої фільму
розповідають, яквони змоглипереступити цей бар'єр, що вонивідчувають.
З’являючись публічно, такі люди, які фізично відрізняються від інших, привертають додаткову
увагу оточення. Якщо ви хочете допомогти їм впоратися з такими ситуаціями, то вам варто
дізнатися, як це робити коректно, не вдаючись до недоречних дій і не ставлячи коректних питань.
Отже, почнемо з того, як правильно говорити про інвалідність.
Кожна людина – неповторна особистість, зі своїми слабкостями і перевагами, харизмою і
дивацтвами, талантами і уподобаннями. На роботі ми – кухарі, економісти, вчителі, для когось ми –
незамінні друзі, вдома нас знають як люблячих батьків, братів, сестер. Ну, і звичайно, для своїх
батьків ми завжди залишимося дітьми – найулюбленішими, талановитими, цілеспрямованими, і
одночасно нетямущими, які забувають поснідати і одягти шарф.
Звичайно ж, соціальні ролі – вторинні. Одна й та сама людина водночас любитель велосипедів,
походів, котів і квітів. А ще – мама першокласника, любляча дружина та донька, душевна сусідка і
майстриня.
Вочевидь, що реалізація кожного з нас, наша здатність творити прекрасне, робити щось по-
справжньому важливе залежить не тільки від наших фізичних можливостей. Так, називаючи людину
інвалідом, ми даємо їй визначення, яке перекладається як «нездатний» (від лат. іnvalidus). Тоді як
інвалідність – це опис фізіологічного стану, в якому людина перебуває в даний момент. Говорячи
«людина з інвалідністю», ми ставимо на перше місце слово «людина», маючи на увазі, що той, про

5. кого йдеться, може грати багато інших соціальних ролей, і його життя не обмежується цією самою
інвалідністю. Також ми не виключаємо, що це тимчасовий стан. Тому некоректно використовувати
визначення людини через хворобу – «даун», «сліпий», «паралізований».
Окремо хочеться сказати про наболіле – «людина з обмеженими можливостями». Вдумайтеся.
Чи правильно припустити, що, називаючи когось таким чином, ми маємо на увазі, що є ще й «люди з
НЕобмеженими можливостями»? Є більш доречний медичний термін «людина з обмеженими
можливостями здоров’я (ОМЗ)».
Коли ми з кимось знайомимося, то виявляємо ентузіазм і з радістю знаходимо спільне в
інтересах і захопленнях, симпатизуємо найкращим (на наш погляд) рисам людини. Та якщо ми
почнемо визначати людину за його фізичним станом, ми тим самим поставимо бар’єр для вияву його
особистих рис, схильностей і здібностей.
Чим більше спілкуєшся з людьми з інвалідністю, тим ясніше розумієш певні речі, яким раніше
не надавав значення. Наприклад, як легко створювати стереотипи – тим, що вкладаєш в слова.
Для тих, хто намагається бути ввічливим, але не знає, як коректніше сказати або запитати, я
дам деякі рекомендації, сподіваючись, що вони будуть корисними.
Коректно вживати такі визначення:
 дитина з особливостями (психічного, емоційного) розвитку;
 людина з обмеженими можливостями здоров’я (ОМЗ);
 людина з ментальною інвалідністю;
 незрячий (з вадами зору);
 нечуючий (слабочуючий);
 людина з вадами зору (слуху);
 людина (дитина) з синдромом Дауна;
 людина (дитина) з ДЦП;
 людина, що використовує інвалідний візок

6. А ось список тих визначень, які звучать неприємно і навіть образливо для цих людей і
їхніх близьких:
інвалід, людина з обмеженими можливостями, хворий, з проблемами здоров’я, жертва хвороби або
нещасного випадку, той, хто страждає від захворювання, прикутий до візка, паралізований, глухий,
сліпий, даун, недоумкуватий, відсталий у розвитку, розумово неповноцінний, той, що страждає на
ДЦП, децепешник.
Як приклад я наведу одну історію мами хлопчика Олексія: «На дитячому майданчику до Альоші
підійшов хлопчик, уважно розглянув коляску, а потім запитав: «Він що, інвалід?». Мама розгублено
відповіла: «Ну, він на колясці» – «Ой, ну слава Богу, а то я вже подумав, що він інвалід». Розумієте,
які стереотипи суспільство нав’язало нам одне про одного? По суті, нам же про нас же?..
Звичайно, простіше вимовити «інвалід», ніж «людина з інвалідністю». Але насправді всі ці
незручні додаткові прийменники – це такі місточки, які делікатно проводять від незручності до
розуміння, від жалю – до прийняття, від упередженості – до поваги та зацікавленості. Що, власне, і
закладає міцний фундамент спілкування.
Не соромтеся запитувати, як буде правильніше, у самихлюдей з інвалідністю. Добираючи
слова, просто задумайтеся і примірте, що збираєтеся сказати, на себе – і багато що проясниться
само собою. І врешті-решт, наші слова – це звичка, а хороші звички змінюють нас на краще.
Мета “Щоб кожна особлива дитина повірила у те, що можна бути щасливою, активною і
цікавою для інших. А ще, щоб усі зрозуміли, що ментальні чи фізичні особливостімаленької
людини — це не привід її боятися або уникати."

7. Практична частина:
1. Гра «Ярлики»
Матеріали: клейка стрічка, картки з зверненнями, будівельний матеріал, іграшки
Завдання:
Педагогам роздаютьсяярликив вигляді карток на кожній картці написано однез таких звернень (Додаток 1):
Агресивний – остерігайтеся мене, поступайтесь мені місцем;
Дружелюбний – прислухайтеся до мене;
Затримка розвитку– спрощуйте і повторюйтевсе мені;
Спотворенеобличчя – уникайте зоровогоконтакту зі мною;
Обдарований – завжди погоджуйтеся зімною;
Поганий слух – говоріть голосно, жестикулюйте;
Лідер – уважно слухайте мене;
Заразний – тримайтеся від мене подалі
Прикріпити картки на спину сусіда так, щоб ніхто не бачив, що написано на його картці. Педагоги, які отримали картки,
граються в групах по 2-3 осіб з будівельним матеріалом та іграшками, всі інші намагаються вести себе згідно звернень на картках
по відношенню до «граючих» колег (використовуючижести, міміку, звернення). Педагогиз картками повинні здогадатися,який у
них ярлик.
Запитання післягри:
Як ви здогадалися, який у вас ярлик?
Що відчуваєте після гри, під час гри?
Підсумок та обговорення:
Дякуємо, всім за активну участь в грі, а особливо тим, хто зумів працювати з ярликами, які виявилися образливими. Отже,
звертайте увагу на те, як ми говоримо про дітей, які мають особливіпотребив розвитку.
Вчимося та шукаємо нові можливостідля плідної діяльності. Такі зустрічі в такому форматі, я впевнена дасть поштовх для
нових ідей, нових ініціатив у роботі.
Бажаю, щоб обрана нами ноша завжди була легка і до душі.
через 100 років не буде важливимв якому костюмі ви ходили, на якій машині їздили, скільки грошей мали на своєму рахунку.
буде важливим:хто були ви, і що ви залишили в душі хоча б однієї дитини…
І на кінець, переглянемо ролик «Інклюзія. Як правильноназиватилюдей з інвалідністю».
https://drive.google.com/file/d/1icRUMY49Jw41Dzg5nhI_QUrw7HDwAefG/view?usp=sharing

8. 2. Вправа «вихідний квиток» (Додаток 3)
Назвіть будь ласка:
3 речі нові (про які ви дізнались на семінарі) :______
2 речі корисні:_________________________________
1 дельта (змінна):_______________________________
3. Питання для діагностики готовностіпедагогівщодо використанняінклюзивноїосвіти
та «Ставленнядо інклюзивноїосвіти» анкета длядітей «Моєставленнядо дітей з особливими потребами»
(Додаток2)

9. Додаток 1
Агресивний –
остерігайтеся
мене,
поступайтесь
мені місцем
Дружелюбний
– прислухайтеся
до мене

10. Затримка
розвитку –
спрощуйте і
повторюйте все
мені
Спотворене
обличчя –
уникайте зорового
контакту зі мною

11. Обдарований
– завжди
погоджуйтеся зі
мною
Поганий слух
– говоріть
голосно,
жестикулюйте

12. Лідер –
уважно
слухайте мене
Заразний –
тримайтеся від
мене подалі

13. Додаток 2
«Ставлення до інклюзивної освіти»
Анкета для дітей «Моє ставлення до дітей з особливими потребами»
1.Чи знаєш, хто такі діти з обмеженимифізичними можливостями?
а)Так; в)ні;
б) хотіла б знати.
2.Як ти ставишся до дітей-інвалідів?
а) добре; в) мені їх шкода;
б) байдуже;
3. У якій школі краще було б навчатися дітям-інвалідам?
а) у спеціальній;
б) в загальноосвітній;
в) вдома.
4.Як ти поставишся до того, щоб дитина-інвалід була твоїм однокласником, другом?
а) добре; в) байдуже;
б) негативно; г) не знаю.
5.Якщо діти-інваліди навчатимуться в нашому навчальномузакладі, чи будеш ти з
ними спілкуватися?
а) так, адже вони такі, як я;
б) ні, мені це не потрібно;
г) не знаю.
6.Чи потрібно у вашій школі створитицентр, у якомудіти-інваліди могли б спілкуватися
окремо від тебе?
а) так; б) ні;
в) не знаю.
7.Які позитивні рисиособистостіти можеш відзначити у дітей-інвалідів?
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
___________________________________________________________________
8.Які негативні рисиособистостіти можеш відзначити у дітей-інвалідів?
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
________________________________________________________________

14. Діагностики готовності педагогів
щодо використання інклюзивної освіти
Шановний колего!
Пропоную Вам оцінити свою готовність до використання у роботі
сучасних вимог інклюзивної освіти
1. Чи знаєте Ви, що таке «інклюзивна освіта»?
а) так; б) ні.
2. Чи викликає у вас інтерес до інклюзії у педагогічній діяльності?
а) так; б) ні.
3.Як ви вважаєте, чи готовашкола створитиумови для інклюзивної освіти?
а) так; б) ні;
4.Що ефективніше для дитини з особливимипотребами?
а) індивідуальне навчання; б) інклюзивна освіта.
5. Чи порушуються права дітей з особливимипотребамив системінадання їм освіти?
а) так; б) ні;
6. Чи вплине, на Вашу думку, спільне проведення дозвілля дітей різних категорій на
покращення морального виховання особистості?
а) так; б) ні.
7. Чи готові Ви психологічно подолатибар’єрив роботіз дітьми з особливими
потребами?
а) так; б) ні.
8. Поясніть у кількох словах Ваше ставлення до інклюзивної освіти
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
9 .Чи готові Ви обрати нестандартну форму проведення уроку?
а) так; б) ні;
10. Чи викликає у Вас трудність використання на уроках різних засобів інформації (допо-
відей, газетних матеріалів, телебачення, відеофільмів, Інтернету)?
а) так; б) ні;
11.Вам пропонують провести відкритий захід у формі диспуту, круглого столу,
мозкового штурму. Чи погодитеся ви відразу?
а) так; б) ні;
12.Чи дратує Вас те, що виходить за межі традиційного навчання?
а) так; б) ні;
13. Чи вірите ви в успіх інклюзивного навчання?
а) так; б) ні;
14. Чи виникає у вас бажання вступити в діалог, коли мова йде про інклюзивну освіту, на
її користь?
а) так; б) ні;
15.Чи виникає у вас сумнів щодо важливості проблеми, з питань якої проводиться дане
опитування?
а) так; б) ні;
16. Підкресліть дві головні причини, які, на Вашу думку, гальмують втілення в масову
практику інклюзивних педагогічних ідей, підходів і прийомів роботи:
- слабке фінансування, немає матеріальної зацікавленості;

15. - відсутність інформації про нові ідеї і підходи у навчанні і вихованні;
- слабкий зв'язок науки і практики;
- нестача часу і сил для створення і застосування педагогічних новацій;
- консервативна сила звички: менше часу і сил потрібно для роботи по-старому;
- страх невдачі при застосуванні нового;
- неприємні наслідки через колег по роботі (заздрість, пересуди);
- відсутність підтримки зі сторони керівництва ЗНЗ;
- не бачу необхідності займатися інтеграцією дітей з особливими освітніми потребами;
- Ваш варіант___________________________________________________________
17. Чим, на Вашу думку, цікава інклюзивна діяльність:
- цікаво створити щось своє, незвичайне, краще, ніж було;
- підвищується інтерес до навчання і виховання;
- зростає авторитет серед батьків і дітей;
- радує підтримка адміністрації, рівноправні відносини з нею;
- можна отримати новий статус серед колег, повага до новаторства;
- в новаціях повніше реалізується свій досвід, сили і здібності;
- зростає самоповага, формується новий погляд на себе.
Ваш варіант__________________________________________________________
18. Підкресліть внутрішні протиріччя, які виникають у Вас при створеннічи застосуванні
інклюзивної моделі:
- нові ідеї важко практично реалізувати;
- неминучі невдачі, помилки, а це неприємно;
- важко доводитипочате до кінця: частіше перемагає звичне;
- не вистачає волі і терпіння довестинове до досконалості, тому часто починаєш і
кидаєш;
- немає впевненості, що нове принесе практичну користь;
- неминуча втрата часудля роботипо-новому, немає компенсації за новаторськізусилля;
- часто оволодівають сумніви: а чи зможуя це нове застосувати.
- Ваш варіант______________________________________________________________
19. Які нові педагогічні технології Ви могли б застосуватипри сприятливих умовах:
КТС - колективні творчісправи;
КМД - колективна розумовадіяльність;
МВС - методика вивчення себе дітьми;
ПФК - прискорення формування колективу (групи, класу);
ТРВЗ - теорія розв'язання винахідницьких задач;
ТВП - теорія виховання партнерства у дитячих взаємовідносинах;
ТСВ - теорія самовиховання.
20.Чому Ви віддаєте пріоритет в досягненні життєвих цілей. (Позначте відповіді в
порядку значимості):
- загальнокультурному і професійному саморозвитку,
- якості професійної підготовки у вузі,
- вдалому сімейному життю,
- фізичному і психічному здоров'ю,
- доброзичливим відносинам з людьми, корисним знайомствам,
- професійній співпраці,
- винахідливості і творчості свого Я.

16. Додаток3
Напишіть будь ласка:
3 речі нові (про які ви дізнались на тренінгу) :
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
2 речі корисні :
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
1 дельта (змінна):
______________________________________________________________________________
Напишіть будь ласка:
3 речі нові (про які ви дізнались на тренінгу) :
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
2 речі корисні :
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
1 дельта (змінна):
_____________________________________________________________________________