1. Департамент науки і освіти
Кіровоградської обласної державної адміністрації
Знам’янська спеціальна загальноосвітня
школа-інтернат І-ІІІ ступенів
«Ніхто не забутий,
ніщо не забуте»
(година пам’яті до Дня визволення Знам’янки
від німецько-фашистських загарбників)
Вихователь:Патлай О.О.

2. Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни та про
визволення Знам’янки від німецько-фашистських загарбників, здійснити
демонстрацію відеоролика «Визволителям Знам’янки присвячується»,
вшанувати пам’ять загиблих визволителів; сприяти формуванню у свідомості
учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного
ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе
ставлення до учасників ІІ світової війни, любов до країни, в якій ми живемо,
до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.
Вихованці заздалегідь підготували акцію «Зроби відзнаку у формі червоного
маку». Прикріплена на грудях червона квітка маку символізувала краплю
пролитої крові полеглих бійців.
Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють
жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять років
Великої вітчизняної війни. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі,
як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах
музеїв із сторіноккниг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи,
як святиню, у спадщину поколінням.
Для більшості наших співвітчизників війна розпочалася 22 червня 1941
року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських
землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня
1944 року
Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на
величезний бойовийтабір, охоплений єдиним поривом розбитиворога, вигнати
його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму
виявив наш народ!
Благословляламати сина,
А синові - сімнадцять літ...
Іти на бій за Батьківщину -
Був материнськийзаповіт.
Сховала сльозина прощання,
Щоб не пекли його вони...
І син пішов... Лишив чекання,
Лишив свої хлопчачісни.
Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не
пролилася кров українськихвоїнів, де не проявилася б їхня могутність і відвага,
адже кожен знав, що він захисник рідної землі, народу.
Війна не обійшла і наше місто. Фашистські загарбники вступили в
Знам’янку 5 серпня 1941 року. Почалися довгі 587 днів окупації. Надто
дорогою ціною заплатила Знам'янка за перемогу у Великій Вітчизняній війні.
Багатьох було закатовано, інших вивезено до Німеччини, але опір не

3. зменшувався, а наростав. Знам'янщина стала одним із центрів партизанського
руху на Кіровоградщині. За час окупації гітлерівці розстріляли, закатували,
повісили у місті Знам'янці 725 місцевих жителів і військовополонених, 207
юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі міста стали на захист
соціалістичної Вітчизни. На станції Знам'янка формувалося і відправлялося на
фронт щодня по декілька військових ешелонів. Всі служби вузла працювали
чітко й злагоджено, незважаючи на те, що багато залізничників пішло на фронт.
Зміна вагонного майстра комуніста М. І. Дорошенка приймала поїзди за 10-12
хвилин замість 35 хвилин за нормою, а зміна майстра Н. П. Корячка - за 7
хвилин. Самовіддано працювали робітники і на інших ділянках. Все можливе
було зроблено для того, щоб вчасно вивезти в глибокий тил цінне майно та
устаткування станції. Сотні жителів міста у відповідь на заклик Комуністичної
партії вступили добровольцями у винищувальні батальйони та команди ППО.
Протягом 22-24 червня Знам'янський міськком комсомолу направив на фронт
понад 400 комсомольців. У червні райвійськкомат і відділ охорони здоров'я
сформували у місті евакогоспіталь, де головним хірургом став місцевий лікар
А. В. Гречко, а в липні - ще один госпіталь, начальником якого призначили
також знам'янчанина В. К. Ярниха.
У землі і в гарячім літі,
Клекоче битва, грізна і трудна.
І так багато є доріг на світі,
Але до перемоги - лиш одна
Лише одна веде туди дорога,
В задимлену суворуданину,
Хоча вона така важка і довга –
Через бої, через усю війну.
...Удар по Знам'янці був нанесений у дні жорстокого бездоріжжя, коли
над степами низько висіли важкі сірі хмари, безперервно сіяв дрібний дощ,
чорнозем шляхів перетворився на густе болото. Саме цей момент і вибрало
наше командування для початку операції, розраховуючи, що бездоріжжя зв'яже
пересувні сили німецької оборони і, таким чином, позбавить противника
можливості добре використати основний козир оборони.
Це передбачення блискуче виправдалося. Німці мали тут великі пересувні
сили — танкові з'єднання, підкріплені полками мотопіхоти, великим парком
самохідної артилерії. Все це виявилося зв'язаним бездоріжжям.
Правда, воно в однаковій мірі зв'язувало і нас. Тут командування робило
ставку на загартованість, витривалість і невтомність нашої піхоти, на
майстерність водіїв, на перевагу нашої техніки, більш досконалої і більш
пристосованої до важких шляхів. І цей розрахунок також себе виправдав. У

4. цьому дуже важкому наступі наші війська всіх видів зброї показали зразки
стійкості, витривалостій невтомності. Артилеристи по рідкій і глибокійбагнюці
за однуніч, у повній тиші, просунули свої гармати понад фронтом більш ніж на
10 кілометрів. Пересувалось величезне з'єднання: люди на плечах, у
брезентових в'юках несли боєприпаси, руками виривали із багна загрузлі ма-
шини, на вірьовках тягнули гармати. Танкісти, які кинулись .у пробитий
артилерією пролом, розвиваючи наступ і направляючись у глиб ворожої
оборони, несли на броні своїх машин балки, очеретяні мати тощо. В особливо
важких місцях вони вискакували з машин і з допомогою десантни-ків-
автоматників, які їхали на броні, мостили дорогу машинам через грузькі й
непрохідні місця. Справжні чудеса витривалості показувала піхота. По
грязюці вона робила вслід за танками дійсно суворовські марші і відразу
закріплювала відвойовану територію. Саме ця бойова загартованість, набута за
час війни, і допомогла нашим частинам за умов бездоріжжя зберегти
швидкість і гнучку маневреність.
...Основну роль у битві на Знам'янському плацдармі відіграли танкісти і
мотопіхота, які утворювали гострі клини, що пробивали шлях. Однак вся
битва за Знам'янку є гармонійним поєднанням зусиль усіх родів військ, у
тому числі й піхоти, яка зробила важкі марші за танками і артилерією, яка
змогла масованими ударами знищувати найбільш укріплені вузли. Не менше
значення в успіхові цього наступу відіграли люди армійського тилу. Нарешті,
разом з регулярними військами в цій битві брали участь герої
задніпрянських лісів, славні партизани, які вдарили з тилу, дезорганізували
німецьку оборону і підготовляли нашим частинам плацдарм удару на
залізничний вузол.
Так, внаслідок об'єднаних зусиль військ всіх родів зброї наші частини
прорвались до Знам'янки, з'єднались з партизанами і потім, зайнявши ліс,
підійшли безпосередньо до Знам'янки і нависли з півночі і північного заходу.
Тут закріпились. Іще один міцний натиск — і залізнична магістраль на північ і
південь від Знам'янки виявилася перерізаною, а колія, що з'єднує І і II
Знам'янку, опинилася під прицільним вогнем нашої артилерії. Бої за Знам'янку
вступили в найтяжчу, вирішальну фазу.
Останні два дні битви за Знам'янку характеризувались виключною
запеклістю. Тут, на невеликій площі в двох суміжних залізничних селищах,
зосередились відкинуті нами німецькі піхотні й танкові частини. Цим частинам
був даний наказ: загинути, але Знам'янки не здавати. Вони поспішно
закопували вздовж окопів танки і самохідні гармати, перетворюючи їх на
доти. Знам'янка тепер прикривалася тісним кільцем артилерійських батарей.
Ночами ворожі сапери мінували підходи.
Але ворогові не вдалося розгорнути битви в Знам'янці так, як він хотів. У
цьому дуже важливому наступі наше командування незмінно диктувало свою

5. волю, і наші танкісти, наносячи безперервні удари, весь час змінювали їх
напрямок. Тим часом підходили наші піхота, артилерія. Все це
зосереджувалось на південній околиці урочища Чорний ліс, у густому
дубовому лісі. Тут нагромаджувалися головні сили удару.
Німці явно нервували. Вони то обрушували залпи на ліс, то кидались у
танкові контратаки, не доводячи їх до кінця, і відкочувались з великими
втратами, то раптом спрямовували на узлісся вогонь своїх кулеметів.
Тоді наше командування зробило ще один майстерний маневр і
несподівано нанесло німцям могутній удар з свого лівого флангу, який, по суті,
вирішив долю Знам'янки. Удар був раптовим.
Наше командування зосередило тут сильний замаскований
артилерійський кулак. І одного ранку, коли німці зовсім не чекали цього, на
них обрушився відразу вогонь тисяч артилерійських гармат. Артилерія
била тут не лише по передньому краю. Шквальний вогонь, що лютував
над укріпленнями німців, крушив і м'яв оборону по всій глибині. Він
лютував безперервно понад годину. Ще не стихла буря артилерійського
обстрілу, а наша героїчна піхота вже була в німецьких окопах і вела там
напружений бій.
Цей артилерійський удар був настільки сильний, що він не лише пробив
ворота в німецькій обороні, але так оглушив німецькі частини, так розбив і
паралізував їх, що вони не змогли отямитись і змушені були відступити.
Ще один могутній клин витягнувся на захід, перерубав залізничні і
грунтові магістралі, які з'єднують Знам'янку з півднем та заходом і заго-
стренням своїм націлився на Знам'янку з півдня і південного заходу. Таким
чином могутній залізничний вузол був, по суті, оточений.
На світанку ця магістраль була перехоплена. Залізничний вузол для
німців перестав існувати. Він перетворився на спрута, якому відрубали всі
щупальця. Німці, обороняючи Знам'янку, опинилися майже в кільці.
Залишився вихід по ґрунтових дорогах. Ця звістка вплинула на німецький
гарнізон не менше, ніж найжорстокіша артилерійська підготовка. Саме
цей момент і був вибраний для початку вирішального штурму. Здійнялися
червоні ракети, заговорила артилерія, в бій пішли танки. Садочками,
дворами, кукурудзищами, просочуючись між будинками, кинулася на штурм
мотопіхота. Але особливо відзначилися танки. Танкісти проривались до
найважливіших німецьких об'єктів, сіяли паніку в тилу німецьких оборонних
ліній, розрубали місто на частини і позбавляли німецький гарнізон єдиного
управління. Бій зразу розпався на кілька ізольованих пунктів. Це підірвало
упертість німців.
Штурм ішов одночасно з двох напрямків. На вулицях розгорівся
жорстокий бій. Бій на знищення. Майже нікому з німців не вдалося вирватися
з цього кільця. Танкісти особливо зраділи, захопивши в місті цистерни з

6. пальним. Це було до речі. Заправившись трофейним пальним, вони знову
кинулися в бій, у сусіднє селище, добивати залишки ворога.
Уже смеркалося, а бій ще продовжувався. Він уже стихав, і тільки в
окремих кам'яних будівлях, біля вокзалу чинили опір не знищені ще німецькі
групи. Зійшов місяць, заливши щедрим світлом землю. Стало видно картину
гігантського побоїща. Ворожі трупи на снігу, розбиті, понівечені машини на
вулицях і в провулках. Знам'янка стала нашою.
Так могутнім майстерним ударом була завершена битва за Знам'янку,
битва, відмічена високою бойовою загартованістю наших воїнів, зрілою
полководчою майстерністю наших генералів.
9 грудня 1943 року Знам'янку було звільнено від ворога.
Відеоролик«ВизволенняЗнам’янки»
Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які
подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю ми
обіцяємо любити Україну, своєю працею, навчанням і вчинками зробити її
сильною, багатою і квітучою.
Відеоролик «Герої Радянського Союзу – уродженці Знам’янки та
Знам’янського району»
Хвилина мовчання.