1. День пам'яті

3. КлятваКлятва
ИИ тата,, чточто сегоднясегодня прощаетсяпрощается сс милыммилым,,--
ПустьПусть больболь своюсвою вв силусилу онаона переплавитпереплавит..
МыМы детямдетям клянемсяклянемся,, клянемсяклянемся могиламмогилам,,
ЧтоЧто наснас покоритьсяпокориться никтоникто нене заставитзаставит!!
ИюльИюль 19411941 гг

4. На всіх фронтах Великої
Вітчизняної - від Баренцевого
до Чорного морів, від Бреста до
Командорів, Курил і Порт-
Артура - пліч-о-пліч з
представниками інших народів
тоді багатонаціонального Союзу
відважно билися з ворогом
понад 12 тисяч наших земляків

5. Мужністю і відвагою
відзначилися в боях з
ворогом солдати Великої
Вітчизняної війни - наші
земляки. За мужність і відвагу,
виявлені у боях на землі, на небі
і на морі, орденами і медалями
Радянського Союзу відзначено
понад 10 тисяч наших земляків-
воїнів Великої Вітчизняної війни.

6. Лукашенко Олександр Євграфович
(1922 р., с. Глушково, Курська обл.. – 12.05.1989 р.,
м. Новоукраїнка)
 Ветеран війни і праці, учасник партизанського
руху в роки ВВВ.
 Кавалер орденів Червоного Прапора,
Вітчизняної війни І та ІІ ст., «Знак Пошани»,
«Партизанський Хрест» (Польща), та ін. 1964 –
1973 рр. – директор Новоукраїнського
цукрозаводу.
 Заступник голови колгоспу «Росія», пізніше –
заступник голови правління Новоукраїнського
міжколгоспбуду.
 Після виходу на пенсію (1983 р.) – старший
інженер з т/б Новоукраїнської ПМК-5,
юрисконсульт та начальник штабу ЦО
Новоукраїнського цукрозаводу.

7. Мірошниченко Олександр Якович
(1924 р., с. Веселий кут, Знам’янский р-н,
Кіровоградська обл. – 2006 р., м. Новоукраїнка)
• Кавалер двох орденів Слави, двох
медалей «За Відвагу» та ін.
• Командир взводу окремої 75-ї
розвідувальної роти 6-ї Орловської
стрілецької дивізії.
• У повоєнні роки працював директором
Новоукраїнського цегельного заводу та
на інших керівних посадах.
• На власні кошти спорудив
6 обелісків на честь бойових друзів.

8. Одиниця Василь Данилович
(1921 р.,с. Ганнівка, Саратовська обл. – 11.01.2006
р., м. Новоукраїнка)
 Почесний громадянин м. Новоукраїнка (2009).
Кавалер орденів Вітчизняної війни І і ІІ ст.,
трьох орденів Червоної Зірки та ін.
 На фронт потрапляє у 240-й Гвардійський
танковий полк.
 Брав участь у битві на Курській дузі.
 У складі 2-го Українського фронту громив
ворога у Корсунь-Шевченківському котлі.
Визволяв міста Кіровоград та Новоукраїнку
 Після закінчення Великої Вітчизняної війни
працював у м. Новоукраїнка на цегельному, а
згодом – на цукровому заводі (до виходу на
пенсію)

9. Кофман Борис Мойсейович
(13.10.1919 р., м. Новоукраїнка – 06.09.2011 р.,
м. Хайфа, Ізраїль)
 Почесний громадянин м. Новоукраїнка
(2011р.).
 Кавалер орденів Трудового Червоного
Прапора, Вітчизняної війни І ст. та ін.
Заслужений учитель України.
 Інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеран
праці.
 Закінчивши у 1944 р. фізико-математичний
факультет Одеського університету (з
відзнакою), протягом 50 років (1944-1994
р.) був директором Новоукраїнської СШ
№ 6 – найбільшої у районі

10. Чернега Василь Якимович
(03.04.1926 р., с. Нечаївка, Компаніївський р-н,
Кіровоградська обл. – 21.12.2005 р., м.
Новоукраїнка)
 Учасник Великої Вітчизняної війни. Кавалер
орденів Слави ІІІ ст., Великої Вітчизняної війни І
ст., «За мужність» та ін..
 Талановитий педагог, досвідчений наставник та
організатор.
 Після служби у Збройних силах СРСР (1944 –
1950 рр.) працював у Кіровограді інструктором
інженерної підготовки ДТСААФ.
 Працював учителем історії та директором
Новоукраїнської СШ № 4, яку очолював
протягом 26 років (1963 – 1989 рр.).

11. Іліца Олександр Миколайович
(1919 р., хутір Схід Сотницько-балківської с/р,
Новоукраїнський р-н – 12.12.1985 р., м. Новоукраїнка)
 Ветеран Великої Вітчизняної війни та праці.
 Кавалер орденів Леніна, Жовтневої революції,
Вітчизняної війни ІІ ст., «Знак пошани» та ін.
 Неодноразово обирався депутатом районної ради.
Трудову діяльність розпочав у 1937 р. в колгоспі,
згодом – на Новоукраїнській залізничній станції.
 В 1939 р. призваний до Радянської армії.
 3 травня 1946 р. секретарем райкому комсомолу, а з
1948 р. – заступником директора по політчастині
Малопомічнянської МТС.
 Протягом 1963-1978 рр. – голова правління
Новоукраїнського колгоспу «Дружба».
 Після виходу в 1979 р. на пенсію і до останніх днів
свого життя був директором підприємства по
відгодівлі ВРХ.

12. Бабенко Василь Васильович
(02.12.1919, с. Тернова Балка, Компаніївський р-н,
Кіровоградська обл. – 25.05.2002 р., м. Новоукраїнка
 Почесний громадянин м. Новоукраїнка (2012 р.)
Кавалер орденів Олександра Невського, Червоно
Зірки, Вітчизняної війни, Трудового Червоного
Прапора, «Знак пошани» та ін.
 З 1939 року курсант Горьківського артилерійського
військового училища.
 Беручи участь у бойових діях, наприкінці 1944 р
був тяжко поранений.
 Протягом 34 років (1951-1985 рр.), аж до виходу на
пенсію, був незмінним керівником
Новоукраїнського колгоспу «Росія» - одного
найкращих господарств області.

13. У березні 1944 року пішли на фронт і
дівчата з Новоукраїнки – Г. А. Скуртова, В. І,
Стратонова, Н. О. Бурова, Т.В. Полякова,
Л.К.Козакова, Н.К.Малишева. Після
закінчення короткотермінових курсів в
Одесі вони влилися у діючу армію 2-го
Українського фронту

14. Згадаємо наших земляків, які
піднялись на вершину
безсмертної слави і доблесті -
стали Героями Радянського
Союзу. Ось вони, ці славні
імена:

15. ТКАЧЕНКО Володимир Матвійович
(2.01.1903, с. Помічна,
 Генерал-лейтенант, Герой Радянського
Союзу (1945). У 1920 р.
 На фронті з серпня 1942 р.
 Блискуче здійснив інженерні операції під
час форсування Вісли 1 серпня 1944 р.
 Після війни - начальник штабу і заступник
начальника цивільної оборони Українсько
PCP.
 Відзначений двома орденами Леніна,
п'ятьма орденами Червоного Прапора,
орденом Суворова II ступеня,
хрестом Грюнвальда (ПНР).


16. КУВІКА Іван Іванович (21.05.1919, с. Рівнe)
Закінчив полкову школу, Архангельське
військове інженерне училище (1941) та
Вищу офіцерську інженерно-мінну школу
(1945). На фронті - з серпня 1941 р. Воював
на Брянському і Центральному фронтах.
Тільки в серпні-жовтні 1943 р. під його
керівництвом на 700-кілометровому шляху
полку виявлено і знешкоджено чотири
мінних поля, розміновано понад 100
кілометрів шосейних доріг, сотні будинків.
28-29 вересня 1943 р. відзначився під час
форсування Дніпра в Брагинському районі
Поліської області, де керував наведенням
переправи. Герой Радянського Союзу
(1944).

17. ФІЛІПЕНКО Леонід Миколайович
(5.03.1914, с. Варварівка)
 Герой Радянського Союзу (1945).
 У лавах Червоної Армії з 15 вересня 1936 р.
 Учасник радянсько-фінської війни.
 На фронті з червня 1941 р.
 Тричі поранений:під Сталінградом, Орло
Гомелем.Особливо відзначився в січні-лютому 1945
у боях у Східній Пруссії, де його батальйон сер
перших форсував річку Пасарге. Батальйон знищ
близько ста гітлерівців, 11 станкових і 18 ручн
кулеметів, протитанкову гармату, чотири міномети.
 З 1960 р. - підполковник запасу. Жив у Вітебську.
Відзначений орденом Леніна, трьома
орденами Вітчизняної війни І ступеня,
Червоного Прапора,
Червоної Зірки, медалями.

18. РІЗНИЧЕНКО Семен Федорович (1911,
с. Новомиколаївка)
• Герой Радянського Союзу (1945, посмертно).
• У лавах Червоної Армії з 1933 р.
• Учасник боїв на озері Хасан.
• На фронті - з перших днів війни.
• Пройшов воєнними дорогами від стін Сталінграда до
Дунаю.
• 5 грудня 1944 р. його полк одним з перших форсував
Дунай і оволодів залізничним вузлом Баракча, що
відкривав шлях на Будапешт.
• Під час бою був смертельно поранений
осколком снаряда.
• Похований на меморіальному кладовищі
в столиці Молдови.
• Відзначений орденами Леніна, Червоного
Прапора, Кутузова III ступеня, медалями

19. ТАРАСЕНКО Іван Іванович
(27.09.1923, с. Іванівка)
 Герой Радянського Союзу (1943,посмертно
 У лавах Червоної Армії з 1942 р.
 У січні 1943 р. відзначився в бою під час
звільнення селища Красновка Ростовської
області.
 Біля перону станції Красновка споруджено
пам'ятник тринадцятьом Героям.
 Його іменем названо вулицю та міське
професійно-технічне училище № 42 в
м. Картали Челябінської області
(РОСІЯ)

20. КОЛІСНИЧЕНКО Василь Єфремович
(4.04.1915, с. Кропивницьке)
• Льотчик. Молодший лейтенант.
Здійснив 93 бойових вильоти.
• 1 липня 1942 року таранним ударом
збив над Воронежем ворожий літак.
При цьому одержав сильні опіки,
був поранений у ноги.
• Помер у госпіталі.
• Звання Героя удостоєний 14 лютого
1943 року посмертно.

21. ЧОРНОМОРЕЦЬ Володимир Данилович
(1924, с. Караказелівка)
 Герой Радянського Союзу (1944, посмертно)
 На фронт пішов добровольцем
 Учасник боїв за Курськ, Орел
 Винятковий героїзм виявив під час визволенн
Брагинського району Поліської області в Білорусії
 У ніч на 29 жовтня 1943 р. разом із взводом
автоматників одним із перших переправився чере
Дніпро в районі селища Любеча на Чернігівщині й
дістався ворожої траншеї
 Протягом двох діб відбивали контратаки гітлерівців
 Особисто знищив 35 фашистів
 Загинув у бою
 Нагороджений орденом Леніна,
медаллю «За відвагу»

22. БАЙБАРЕНКО Григорій Миколайович
(3.05.1919, с. Ганнівка)
• Воював у складі інженерних військ
• У лавах Червоної Армії з 1939 р
• Старший сержант, командир відділення.
• Герой Радянського Союзу (1943)
• Під бомбуванням і артобстрілом
противника за короткий час навів
переправу через Дніпро, чим забезпечив
просування наших підрозділів
• Після війни працював у Ворошиловграді
(нині Луганську)

23. Алєксєєв Георгій Олександрович
(1917, с. Костянтинівка)
 Капітан, Герой Радянського Союзу (1942).
 На фронті - з перших днів війни.
 Командував ланкою 50-ї авіадивізії.
 Воював на Північному Кавказі та Кубані.
 Виявляв особливу винахідливість, виконуючи
накази командування при вильотах на
бомбардування зосереджень фашистів у район
Армавіра, Тихорецької, міст Донбасу. Тільки в
одному бою його ланка в Армавірі знищила
майже 70 літаків, три зенітні батареї, багато інш
бойової техніки і живої сили
противника.
 Загинув у бою.

24. ІЩЕНКО Іван Митрофанович
(20.05.1912, с. Новоподимка)
 Учасник Великої Вітчизняної війни, Герой
Радянського Союзу (1944).
 Працював вантажником на станції Каспій,
звідки в 1941 р. призваний в армію.
 Як командир відділення автоматників
сержант прославився під час визволення
Білорусії.
 Зі своїми солдатами він замкнув кільце
оточення значного угруповання
противника, перерізав дорогу Вітебськ-
Бешенковичі, де було знищено близько
400 ворожих автомашин.
 Після війни жив в Уфі.