Міська інформаційно-аналітична, художньо-публіцистична газета

1. ВІТАЄМО З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
№ 5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 року
Міська інформаційно-аналітична,
художньо-публіцистина газета
Офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради
Доброта - мова, якою німі можуть
говорити і яку глухі можуть чути.
Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
Зупинись, прислухайся-на мить —
Кричать з вогню і мати, і дитина,
Хай буде мир, хай більше не горить
У пеклі війн твоє життя, людино!
Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
Зупинись, прислухайся-на мить —
Кричать з вогню і мати, і дитина,
Хай буде мир, хай більше не горить
У пеклі війн твоє життя, людино!

2. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
2
КОЛОНКА РЕДАКТОРА
9 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Вітаю вас з Днем Перемоги, шановні читачі!
ВІД КРЕМЕНЧУКА ДО БЕРЛІНУ
Скільки б років не минуло з тих
часів, але усі покоління нашої Укра-
їни завжди відзначатимуть 9 Травня
як День вшанування героїзму наших
батьків і прадідів, які вибороли Велику
Перемогу над фашизмом.
Надзвичайно високою була ціна
цієї Перемоги для кожної української
родини. Ми зберігатимемо у віках
пам’ять про кожного героя-переможця.
Щодня у госпіталі ми віддаємо всі
свої вміння для покращення здоров’я
тих ветеранів, які дожили до довголіт-
тя.
Напередодні цього світлого дня
бажаю вам, дорогі наші ветерани, ща-
стя, здоров’я, оптимізму і активного
довголіття! Нехай у Ваших родинах па-
нує злагода і спокій, а оселі повняться
статками!
У ці дні ми відзначатимемо 72-гу
річницю з Дня Перемоги 1945-го. Ми
низько вклоняємося і схиляємо свої
голови перед світлою пам’яттю наших
визволителів, вічна пам’ять і слава
визволителям, котрі зі зброєю в руках
захищали нашу землю, і трудівникам
тилу, які самовіддано працювали за-
для Перемоги.
Ми зичимо нашій рідній Україні
миру і злагоди, незалежності і шани.
Прийміть мої щирі вітання зі світ-
лим і радісним святом — Днем Пере-
моги!
З Днем Великої Перемоги вітаю
усіх наших читачів!
Микола ЛИТВИНЕНКО,
головний редактор
(Початок. Продовження на с. 3)
Спогади Івана Митрофановича Бор-
дюга, ветерана 9-ї Полтавської Черво-
нопрапорної орденів Суворова і Кутузова
повітрянодесантної дивізії, інвалід Великої
Вітчизняної війни першої групи
Дехто, особливо молодь, вважають, що
Перемога у Великій Вітчизняній війні, або
як нині її називають Другою світовою, діста-
лась нам не так уже й важко. Та насправді
у численних книгах і кінофільмах не завжди
показують справжній стан подій, які відбува-
лися на фронті.
Війна вимагала величезного нервового
і психологічного перенапруження, кожного
дня гинули тисячі солдатів, тисячі були по-
калічені внаслідок поранень чи контузій.
Велика Вітчизняна війна тривала 1418
днів і ночей. За ці страшні
дні загинули десятки
мільйонів радянських
людей – на превеликий
жаль, ще й досі немає точної цифри тих,
хто не повернувся додому, тих, хто загинув у
партизанських операціях, тих, кого знищили
у концентраційних таборах, тих, хто загинув
від рук окупантів і поліцаїв.
Багато солдатів, які були на фронті вже
в перші місяці війни, потрапили у полон (за
деякими даними їх кількість сягає 19 млн.
осіб). Чимало з них загинули у концтаборах
від голоду, холоду, катувань, знущань.
Молодь, яка не досягла призовного віку
і проживала на окупованій фашистами те-
риторії й не була вивезена до фашистської
Німеччини, одразу ж після визволення була
мобілізована, її відправили на фронт, який
щодня вимагав поповнення.
Я потрапив на фронт у вересні 1943
року одразу ж після визволення Козельщан-
ського району від фашистів, мені виповни-
лось 17 років і 7 місяців.
Польовий військкомат 27 вересня 1943
року, на другий день після визволення села,
мобілізував усіх працездатних чоловіків, ко-
трі лишились в живих і одразу ж на фронт.
У лісах, біля Дніпра і Псла з мобілізова-
них, які під час війни мешкали на окупованій
території, формували підрозділи і якомога
швидше відправляли форсувати Дніпро у
власному цивільному одязі.
Наша піхота з перших днів несла над-
звичайно великі втрати від кулеметно-гар-
матного і мінометного вогню фашистів.
Вони створили досить міцну оборону на ви-
сотах правого берега Дніпра, звідки прострі-
лювалася практично вся місцевість лівого і
правого берегів Дніпра. У нічний час через
певні проміжки часу береги освітлювались
ракетами.
Форсування Дніпра відбувалось одразу
ж у кількох місцях на плотах і човнах, на до-
шках, на відірваних хвіртках, на швидкоруч
збитих кількох дошках, – пливли хто на чому.
Лише ранок розповів про те, що багато на-
ших солдат не дістались правого берега, а
були вбиті чи поранені ворожим вогнем і по-
тонули у річці.
У селі Переволошино нашвидкоруч
була зроблено переправу через Дніпро, де
переправляли танки, артилерію і численні
радянські війська.
Я потрапив до Дев’ятої Гвардійської
повітрянодесантної дивізії, яка входила до
складу П’ятої Гвардійської армії. Нею ко-
мандував, Герой Радянського Союзу гене-
рал Олексій Семенович Жадов.
У дивізії було чотири полки: 23-ій, 26-ий,
28-ий стрілкові, 7-ий артилерійський полк.
У полку було три дивізіони, у кожному
налічувалось по 12 гармат (три батареї по
4 гармати). Мене зарахували до батареї,
спочатку, майже місяць, підносив важкі сна-
ряди до гармати (у гарматній обслузі було
лише семеро). У листопаді став заряджаю-
чим гармати, а з першого грудня 1943 року
– наводчиком гармати.
Дев’ята Гвардійська повітрянодесантна
дивізія 29 вересня 1943 року визволила мі-
сто Кременчук. Наш дивізіон стояв у районі
приміщення Держбанку. Ми вели вогонь по
Крюкову, де були фашисти. Кременчук був
суцільним факелом, горів практично увесь.
Пізніше дізнався, що Кременчук був
зруйнований на 90 відсотків.
Вся наша дивізія перебазувалась із Кре-
менчукадоселаСолошино,ліворучКремен-
чука на 30-40 кілометрів, де вже було ство-
рено плацдарм на правому березі Дніпра
у селищі Мішурин Ріг. На цьому плацдармі
розпочалися жорстокі бої. Радянська арти-
лерія і літаки безперервно бомбардували
німецьку оборону. Ми просувалися вперед,
визволяли села, та довелось кілька разів
змінювати позиції. Це вимагало величезного
фізичного навантаження – необхідно було
вкопати на 76 мм у землю гармату, яка ва-
жила 1,4 тонн, вирити траншеї для ящиків зі
снарядами, окопи для солдатів. Доводилось
кілька діб поспіль не спати. Та була ще одна
страшна біда – солдатів заїдали воші, адже

3. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
ВІД КРЕМЕНЧУКА ДО БЕРЛІНУ
3
9 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
швидко просуваючись вперед, ми ледве
встигали перекимарить, по 2-3 місяці не пе-
ревдягались і не купались. Щоправда, най-
тяжче на фронті було взимку адже жили в
окопах, у снігу, в землянках, особливо, коли
були в обороні.
Наприкінці жовтня 1943 року наш диві-
зіон розташувався у лісосмузі біля залізниці
на роз’їзді Байдаковка поблизу Олександрії
Кіровоградської області. О15-ій годині дня
розпочався наступ німецької піхоти, яку під-
тримували танки.
Командир дивізіону – капітан Назарен-
ко, наказав підпускати танки якомога ближче
на відстань 500-600 метрів і для повної пев-
ності наводити одразу дві гармати на один
ворожий танк. За першим залпом підбили
шість танків, а згодом ще два. Фашистські
танкісти відкрили з гармат ураганний во-
гонь, розбили три наших гармати. Під час
тієї зливи вогню загинув командир дивізіо-
ну – капітан Назаренко, командир взводу
– лейтенант Собко, було вбито і поранено
багато солдат, обслуга гармат. Бій тривав
до самісінького вечора, і все ж атака німців
була відбита.
27 грудня 1943 року мене було пора-
нено у стегно, лікувався в госпіталі у місті
Олександрія до 15 лютого 1944 року. Після
виписки зі шпиталю потрапив знову до своєї
дивізії у 23-ій стрілецький полк, до міномет-
ної роти 82-х міліметрових мінометів і став
одразу ж наводчиком міномету.
У селі Старий Данциг 10 січня 1944 року
німецькі фашисти нанесли танковий удар по
23-му стрілецькому полку, захопили околи-
цю Старого Данцига і село Карлівку. Арти-
леристи Сьомого Гвардійського полку вели
нерівний бій з танками «Тигр» і «Пантера».
Старшина, командир гармати Шабанов І.Г. із
гармати знищив у цьому бою шість фашист-
ських танків, але сам загинув як герой. саме
за цей подвиг йому посмертно було присво-
єно звання Героя Радянського Союзу.
У селі Старий Данциг (нині Крупське)
загинуло і поховано багато наших солдатів
і офіцерів, у тому числі й Герой Радянського
Союзу Шабанов І.Г.
На початку березня 1944 року весь Дру-
гий Український фронт розпочав наступаль-
ні бої за звільнення правобережної України.
Було проведено сильну артпідготовку і всі
дивізії пішли у наступ. Наша дивізія просу-
валася поруч із залізницею Кіровоград-Пер-
вомайськ на Одесу.
На початку квітня 1944 року мені було
присвоєно звання сержанта. А кілька днів
тому загинув сержант Олексій Кухарєв.
Мене призначили командиром мінометної
обслуги 82 мм міномету і на цій посаді про-
тримався до 1 травня 1945 року.
З боями дійшли до ст. Котовськ. Одесу
було звільнено 10 квітня 1944 року. Наступ-
ного дня, 11 квітня 1944 року, всю П’яту Гвар-
дійську армію, в тому числі й нашу дивізію
направили на Молдавію на річку Дністер.
23-й Гвардійський полк, в якому я во-
ював, 12 квітня 1944 року форсував річку
Дністер біля міста Григорополя, а піхота пе-
реправилась на правий берег, але просуну-
тись вглиб не змогла. Вся наша дивізії була
переведена на плацдарм біля села Ташлик.
Цей плацдарм захопила 95-та дивізія нашої
армії.
16 квітня 1944 року вся дивізія розпоча-
ла наступ на фашистські позиції. Спочатку
ми просувалися вперед досить успішно і
визволили кілька сіл. Але о 15-ій годині фа-
шисти наче оскаженіли, вони нанесли нашо-
му полку сильний удар з повітря літаками
Ю-88, а на землі – танками і піхотою.
Піхота 23-го, 26 -го, 28-го полків змуше-
на була відійти назад. Командир полку – ма-
йор Марченко наказав стріляти у ворожі тан-
ки прямою наводкою. Три німецьких танки
було підбито. Фашисти стріляли у відповідь
і одна наша гармата була розбита прямим
попаданням снаряду. Було убито командира
артполку майора Марченка, який стояв біля
цієї гармати.
Наша артилерія і піхотинці у цих боях
несли великі втрати, іноді доводилось від-
ступати. Цього разу, відступаючи залишили
кілька гармат, з яких познімали панорами.
Були змушені залишити на полі бою і вбитих
солдатів. Бій тривав до пізньої ночі, атака
була відбита. Вночі з 16 на 17 квітня 1944
року на нашу дільницю переправили танки
Т-34, а вранці війська перейшли у контрна-
ступ і вибили фашистів зі щойно зайнятих
ними позицій. Забрали залишені нами гар-
мати і найдорожче – тіла своїх товаришів,
молодих солдатів.
У середині травня з цього плацдарму
наша дивізія і вся П’ята Гвардійська армія
були передислоковані до Румунії під Ясси.
Йшли пішки (своїм ходом).
Після завершення боїв на цьому на-
прямку під Яссами, вся П’ята Гвардійська
армія була перевезена залізничним тран-
спортом до Польщі, у район Сандомира.
У липні-серпні 1944 року війська Першого
Українського фронту, а з ним і наша дивізія,
вели жорстокі бої з фашистами.
Одного дня, коли фашистські танки пе-
рейшли передній край піхоти, командир ди-
візії – генерал Пічугін І.П. наказав артилери-
стам розстрілювати німецькі танки прямою
наводкою, а мінометникам – відрізати піхоту
від танків і знищити її.
Мінометники рот старших лейтенантів
Волчкова і Галкіна, виконуючи наказ, відкри-
ли шквальний вогонь по фашистській піхоті.
Коли німці наблизились до наших мінометів,
старший лейтенант Волчков П.І. наказав
лейтенантам Ноздріну В.Н. і Хромову К.К.
організувати мінометників і відкрити вогонь
по фашистах із автоматів і їхніх же, трофей-
них кулеметів.
У цьому довготривалому і важкому бою
нами було знищено до 50 фашистів, а фа-
шисти почали відступати, навіть залишаючи
своїх вбитих і поранених. Артилеристи під-
били більше 15 танків, але й наших гармат
було розбито сім, до того ж багато солдатів
було вбито і поранено. У нашій роті вбили
чотирьох солдат, а десятеро – поранило. В
цьому бою загинув і командир Дев’ятої Гвар-
дійської повітрянодесантної дивізії генерал
Пічугін І.П. Командувати дивізією було при-
значено полковника ІІІумєєва.
Мене нагородили орденом Слави III
ступеня – солдатським орденом, яким на-
городжувались солдати, сержанти, молодші
лейтенанти.
12 січня 1945 року о п’ятій годині ранку
після двогодинної артпідготовки наша диві-
зія, вся П’ята Гвардійська армія і всі війська
Першого Українського фронту з Сандомир-
ського плацдарму перейшли у наступ на
території Німеччини. Фашисти жорстоко
протистояли, але їм доводилось відступати
під натиском наших військ. У нас на той час
були значні переваги і у танках, і у літаках, і
в артилерії.
16 квітня 1945 року розпочалася Берлін-
ська операція – взяття Берліна. Після дво-
годинної артпідготовки ми форсували річку
Нейса, прорвали завчасно підготовану обо-
рону німців на її західному березі і вируши-
ли до річки Шпрее, яку успішно форсували.
Фашисти спочатку чинили надзвичайно
сильний опір, але відступали під натиском
наших військ, залишаючи танки, автомобілі
адже в них вже не було пального. У районі
міста Штремберг фашистські частини були
оточені і ми взяли у полон більше п’яти ти-
сяч солдат і офіцерів, багато техніки.
П’ята Гвардійська армія, до складу якої
входила і дивізія, в якій я воював, одна з
найперших вийшла до річки Ельба і 27 квіт-
ня 1945 року зустрілася з американською
армією. До 29 квітня 1945 року радянські
війська захопили більшу частину Берліна.
30 квітня частини 150-ої і 171-ої стрілецьких
дивізій генерала В.М.Шатилова і полковни-
ка А.І.Негоди розпочали штурм рейхстагу.
За бої в Берлінській операції багато з
наших мінометників було нагороджено ор-
денами і медалями. Мене нагородили орде-
ном Червоної Зірки.
1 травня 1945 року вперше більш-менш
спокійно ми відзначали Міжнародний день
солідарності трудящих. В обід нас добре на-
годували, дали солдатських 100 грамів, ми з
німецьких перин з червоними напірниками
зробили червоні прапори. О 16-ій дня нам
наказали відійти назад до міста Швепніц, де
фашисти зосередили великі сили мотопіхо-
ти, танків. Коли ми наблизились до міста,
фашисти завдали нашому полку сильного
удару, загрожуючи взяти його в оточення.
Цього дня, 1-го травня 1945 року, який
розпочався нібито спокійно, багато артиле-
ристів, мінометників загинули і були поране-
ні. Мене важко поранили у груди.
9 травня 1945 року війна закінчилася.
Хочу все ж наголосити на тому, що для
усього радянського народу, для кожного ра-
дянського солдата і офіцера це була Вели-
ка Вітчизняна війна, ми звільняли свої землі
від фашистських загарбників, ми вели спра-
ведливу війну, ми визволяли свої родини і
своїх рідних і близьких, а головне – ми від-
войовували своє право на житті, право на
майбутнє для своїх дітей і онуків.
Після поранення 1 травня 1945 року я
тривалий час лікувався у
шпиталі аж до 10 червня
1946 року і виписався з
нього інвалідом другої
групи.
(Продовження. Початок на с. 2)

4. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
4
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Оксана ТАТЧИНА,
інженер з охорони праці
ОХОРОНА ПРАЦІ У ГОСПІТАЛІ
Вже багато років поспіль 28 квітня в
Україні відзначають Всесвітній День охо-
рони праці. Напередодні прийнято роз-
повідати про досягнення і успіхи в галузі
охорони праці за поточний рік.
Міжнародна організація праці ого-
лосила 28 квітня Всесвітнім днем охоро-
ни праці, щоб привернути увагу світової
громадськості до масштабів проблеми, а
також, щоб створення і просування куль-
тури охорони праці сприяло зниженню
щорічної смертності на робочому місці.
Вперше цей день було відзначено у 2003
році.
Ідея проведення Всесвітнього дня охо-
рони праці бере початок від Дня пам’яті
загиблих працівників, уперше проведе-
ного американськими і канадськими тру-
дящими у 1989 році у пам’ять про праців-
ників, які постраждали або загинули на
робочому місці.
Сьогодні більш ніж у ста країнах про-
водяться заходи, спрямовані на привер-
нення уваги громадськості до невиріше-
них проблем охорони праці. Проблема
створення безпечних і нешкідливих умов
праці в Україні існувала завжди, про що
свідчить статистика нещасних випадків:
ще 10 років тому на виробництві щорічно
травмувалося 125 000 працівників, з них
гинуло майже 3 000. Проте, справжній
стан охорони праці та рівень виробничого
травматизму на той час замовчувались. З
цих причин багато важливих невідклад-
них наукових і виробничих завдань з пи-
тань умов і праці зовсім не вирішувалось.
В 1992 р. Україна прийняла Закон
«Проохоронупраці».Цейзаконвизначив
пріоритетні напрямки реалізації консти-
туційного права громадян на охорону їх-
нього життя і здоров’я у процесі трудової
діяльності, проголосив
основні принципи
державної політики в
галузі охорони праці.
Відповідно до Закону України «Про
охорону праці» громадський контроль за
дотриманням законодавства про охорону
праці здійснюють: трудові колективи че-
рез обраних ними уповноважених; про-
фесійні спілки — в особі своїх виборних
органів і представників.
Статистика свідчить про те, що біль-
шість виробничих травм у межах держави
скоюється через ігнорування та нехту-
вання працюючими елементарних вимог
правил і норм безпеки під час виконання
робіт.
Цього року Всесвітній День охорони
праці проходить під гаслом «Оптимізація
збору та використання даних з охорони
праці».
Не оминає це питання і КЗ «Кремен-
чуцький обласний госпіталь для ветеранів
війни» Полтавської обласної ради.
Перш за все, повинні бути здорові
люди, які тут працюють, тому умови робо-
ти і охорони праці в КЗ «Кременчуцький
обласний госпіталь для ветеранів війни»
мають відповідати вимогам безпеки і ком-
форту.
Сучасне комп’ютерне обладнання, ви-
хід в систему Інтернет, комфортне робоче
місце, необхідна нормативна докумен-
тація це далеко не повний перелік яким
користується інженер з охорони праці
для забезпечення нормального функці-
онування Системи управління охороною
праці. Якими будуть умови праці, такою
буде і віддача. Це надзвичайно важливо
для закладу охорони здоров’я.
Працівники нашого закладу піклу-
ються про людей похилого віку, інвалідів і
ветеранів Великої Вітчизняної війни ство-
рюючи у госпіталі безпечні умови праці та
лікування.
За час перебування у госпіталі велика
кількість людей знаходить тут свою «до-
мівку», отримує захист і піклування, про-
ходить медичну і соціальну реабілітацію.
Питання здоров’я медичного праців-
ника, його безпека на робочому місці у
даний час набули особливого значення.
Не обійшло це питання і геріатрію. Кілька
років тому в науковій літературі з’явився
термін «безпечне лікарняне середовище».
Безпечне лікарняне середовище - це іде-
ально сформоване лікарняне середовище,
яке не завдає шкоди всім учасникам ліку-
вального процесу.
Звичне поняття про техніку безпеки
на робочому місці не відбиває усього різ-
номаніття шкідливих факторів, що впли-
вають.
Невід’ємною часткою для безпеки на
робочих місцях є створення належних
умов праці. Умови праці — це сукупність
взаємопов’язаних виробничих, санітар-
но-гігієнічних, психофізіологічних, есте-
тичних і соціальних факторів конкретної
праці, обумовлених рівнем розвитку про-
дуктивних сил суспільства, що визнача-
ють стан виробничого середовища і впли-
вають на здоров’я і працездатність люди-
ни. Порушення умов праці призводить до
виникнення професійних хвороб.
Для запобігання виробничого травма-
тизму і виникнення професійних захво-
рювань використовуються індивідуальні
засоби захисту: спецодяг і спецвзуття за-
безпечують захист працівника, зберіга-
ють його працездатність.
Виконання роботи на території госпі-
талю із застосуванням обладнання закла-
ду, в його інтересах здійснюється згідно з
вимогами статті 13 Закону України «Про
охорону праці».
Адміністрація створює на робочому
місці у кожному структурному підрозді-
лі умови праці відповідно до норматив-
но-правових актів.
Стенд з дитячими малюнками

5. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
5
ПОРАДИ ЛІКАРЯ
ВНУТРІШНЬОВЕННО ЧИ ПЕРОРАЛЬНО???
Наталія ВАРШАВЕР,
лікар-терапевт
До написання цієї статті мене
спонукала розмова з пацієнткою,
яка наполягала на призначенні
«крапельниці», бо «інші препарати
мені не допомагають». На пропо-
зицію зважити всі «за» та «проти»
парентерального введення препара-
ту, виникали лише негативні емоції.
Тому я поставила собі за мету доне-
сти до наших улюблених пацієнтів
усі переваги і недоліки парентераль-
ного методу введення препаратів.
Парентеральний (внутріш-
ньовенний, внутрішньом’язо-
вий) шлях введення лікарських
засобів застосовують рідше, ніж
ентеральний (пероральний).
Це пов’язано із запобіганням над-
ходження в організм чужорідних
речовин, що здатні спричинити
алергічні реакції, та інфікування
пацієнта або медичного працівника
при виконанні ін’єкції збудниками
інфекційних захворювань, які пере-
даються через кров — тобто реалі-
зація гемоконтактного (через кров)
механізму передачі .
Парентеральне введення ча-
стіше застосовують за необхідності:
- швидкої допомоги, коли необ-
хідно отримати швидкий ефект
від введення ліків;
- за необхідності введення пре-
парату у великому об’ємі або за
необхідності тривалого введення
лікарських засобів, особливо коли
препарат може зумовити пошко-
дження тканин у місці введення.
Крім того, парентерально засто-
совують лікарські засоби, що руйну-
ються під впливом ферментів трав-
ної системи, які не всмоктуються у
шлунково-кишковому тракті або по-
дразнюють слизові оболонки трав-
ної системи.
Для парентерального введення
є необхідним наявність стерильно-
го медичного обладнання - шприца
або системи для внутрішньовенного
краплинного введення, стерильної
форми лікарського препарату для
відповідного виду парентерального
введення.
При парентеральному введенні
лікарських засобів частіше відбува-
ється швидше всмоктування ліків,
ніж при ентеральному застосуванні
(більшою мірою це стосується вну-
трішньовенного та внутрішньоар-
теріального введення), але при вве-
денні підшкірно або внутрішньом’я-
зово швидкість всмоктування пре-
парату може бути нижчою, ніж при
пероральному застосуванні.
Деякі життєво необхідні лікар-
ські препарати (наприклад інсулін),
які потребують тривалого застосу-
вання, хворі можуть вводити само-
стійно у домашніх умовах.
Але при парентеральному за-
стосуванні збільшується ймовір-
ність побічної дії ліків у зв’язку із
більшою швидкістю надходження
в організм і відсутністю на шляху
надходження препарату біологічних
фільтрів організму — слизової обо-
лонки шлунково-кишкового тракту і
клітин «природнього фільтру» - пе-
чінки.
У більшості випадків хворий не
може самостійно вводити лікарські
препарати сам, для чого має вико-
ристати допомогу медпрацівників.
При парентеральному введенні іс-
нує ризик інфікування пацієнта або
медичного працівника збудниками
інфекційних захворювань, які пе-
редаються через кров. Формування
місцевих ускладнень (запалення,
пошкодження вен, формування по-
стін’єкційних гематом і абсцесів).
На Четвертій науково-практич-
ній конференції «Безпека та нор-
мативно-правовий супровід лі-
карських засобів: від розробки
до медичного застосування»,
що відбулася 11-12 жовтня 2016 у
Києві в одній із доповідей було ска-
зано наступне:
«Пластикові інфузійні систе-
ми містять полівінілхлорид (ПВХ),
поліуретан або латекс. Існують по-
зитивні властивості ПВХ, але є й
численні недоліки. Ґрунтуючись на
огляді більшості опублікованих до-
сліджень, звітів і аналізів було з’ясо-
вано: ПВХ біологічно інертний
матеріал і не вступає у взаємодію з
біологічними об’єктами. Натомість,
фталати (DEHP), що входять до
складу ПВХ, можуть вимиватися
з матеріалу. Тому ПВХ - інфузійні
системи мають здатність змен-
шувати активність деяких пре-
паратів, що містяться у контейне-
рі, за рахунок їх «приклеювання»
до стінок контейнера з ПВХ. Деякі
лікарські препарати посилюють ви-
мивання фталатів з ПВХ.
Науковцями було зазначено,
що при невідкладних ситуаці-
ях, що несуть загрозу життю і
здоров’ю пацієнта – не слід зо-
середжуватися на тому, які витрат-
ні матеріали використовуються (що
містять ПВХ + DEHP, чи вироблені з
інших полімерів).
Сучасну медицину неможливо
уявити без інфузійної терапії. Вну-
трішньовенний спосіб введення лі-
карських препаратів є, безумовно,
найбільш дієвим, проте поряд з
цим існує досить високий ри-
зик розвитку ускладнень. Адже
препарати потрапляють у кровоно-
сне русло, минаючи захисні бар’єри
організму. Тому для внутрішньовен-
ного введення важливо оцінюва-
ти перевагу «користь-ризик» у кож-
ному окремому випадку.
Для правильного вибору шля-
ху введення лікарського препарату
слід, перш за все, враховувати мету
призначення лікарського засобу,
стан фізіологічних функцій орга-
нізму, характер основного і супутніх
захворювань пацієнта, прихильність
пацієнта до обраного
способу лікування.
Бажаю
здоров’я!
ПЕРЕВАГИ
парентерального застосування
лікарських засобів
НЕДОЛІКИ
парентерального застосування
лікарських засобів
Можна застосовувати лікарські за-
соби, що руйнують ферменти трав-
ної системи; забезпечується швидке
досягнення лікувального ефекту і
більш точне дозування препарату.
Парентеральний спосіб введення
частіше застосовують при надан-
ні невідкладної медичної до-
помоги, особливо у випадках,
коли хворий без свідомості, не
може ковтати; можна регулювати
швидкість введення препаратів.
У більшості випадків хворий не
може самостійно вводити лікарські
препарати сам; існує ризик інфі-
кування пацієнта або медичного
працівника збудниками інфекцій-
них захворювань, що передаються
через кров; збільшується ймо-
вірність побічної дії ліків; часто
виникають запальні місцеві ре-
акції, пов’язані з ними усклад-
нення, що унеможливлює викори-
стання у подальшому даного шляху
введення препаратів.
Наталія ВАРШАВЕР,
лікар-терапевт

6. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
6
ПОРАДИ ЛІКАРЯ
ЯК ВПОРАТИСЯ З ВЕСНЯНОЮ ДЕПРЕСІЄЮ?
З приходом весни багато хто
починає відчувати не підйом сил, а
слабкість, поганий настрій, втому
і дратівливість.
Можна було б подумати, що все це сте-
реотипи. Але чому так відбувається: стає те-
пліше і світліше, сонечко яскраве і попереду
– літо.
Весняна депресія:
весна і наш настрій
Виявляється, для нашого організму не
так важливо, які зміни відбуваються, а важ-
ливо,щовонивідбуваютьсявзагалі.Упсихо-
логів навіть є спеціальний термін – весняна
депресія, хоча ми частіше чуємо про осінню.
Чим же фахівці пояснюють цей стан?
Деякі з них вважають, що вся справа в біо-
ритмах, яким підкоряється все живе на на-
шій планеті. Саме тому в різні сезони у нас
буває різне самопочуття, здатність витри-
мувати розумові навантаження, міняється
емоційний фон. Можливо, так відбувається
тому, що концентрація певних гормонів в
крові починає різко мінятися, особливо у
жінок.
Літом і зимою ми відчуваємо себе наба-
гато рівніше, але навесні, як, втім, і восени,
в організмі починається кардинальна пе-
ребудова. Обмін речовин починає приско-
рюватися, відбувається ріст нових клітин, у
всіх органах і системах тривають бурхливі
процеси – недивно, що організм збивається
з ритму, з’являються проблеми з самопочут-
тям, а також загострення захворювань, яке
називають сезонним.
Наприклад, гастрити і виразки заго-
стрюються тому, що навесні наша травна
система працює активніше, а захисні фер-
менти не встигають виділятися в достатній
кількості. Поганий настрій і депресія теж є
результатами збою біоритмів, тим паче, що
в нашій країні існує перехід на літній час.
Проте так вважають не всі фахівці.
Наприклад, офіційна медицина поки не
вважає вчення про біоритми настільки сер-
йозним, щоб з його допомогою можна було
пояснити сезонні проблеми з настроєм і са-
мопочуттям.
Причини весняної депресії:
весна і настрій
За словами лікарів, причини весняної
депресії простіші. Скажімо, ресурси, необ-
хідні організму для нормальної роботи, за
зиму виснажилися, а нових поки немає: ось і
знижується імунітет, виникає слабкість і по-
ганийнастрій.Наступноюпричиноюможна
вважати гіподинамію, і те, що ми всю зиму
знаходилися в приміщеннях з центральним
опалюванням. Тому ми стали інертними,
млявими, апатичними, і нам не хочеться ру-
хатися і розмовляти.
Посилення сонячної активності, пере-
пади атмосферного тиску, різка зміна пого-
ди – все це ознаки весни, і вони теж роблять
на нас негативний вплив. І звичайно, гіпо-
вітаміноз – сезонний брак вітамінів, який
виявляється в сонливості, перевтомі або за-
студах.
Всі ці доводи цілком
розумні, проте як же
тоді пояснити осінню
депресію? Адже літом
ми відпочиваємо, загоряємо, харчуємося
свіжими фруктами, овочами і зеленню, за-
ймаємося спортом – словом, заряджаємо по
повній, а осіння депресія все одно наздога-
няє. Отже, вчення про біоритми, можливо,
заслуговує більше уваги, ніж відводить йому
сучасна офіційна медицина.
Треба сказати, що ні психологи, ні пси-
хіатри, ні інші фахівці поки не можуть дати
остаточну відповідь на питання, звідки бе-
реться весняна депресія і різкі перепади
настрою. Деякі психотерапевти пояснюють,
що перебудова в організмі не може не відби-
ватися на стані психіки.
У зимовий час більше працюють ті ді-
лянки мозку, які сприймають інформацію,
а навесні починають працювати ті, завдяки
яким ми ухвалюємо рішення. Виходить різ-
ка зміна сприйняття, що переходить в сон-
ливість і байдужість.
Лікарі говорять і про те, що в основі де-
пресивних станів можуть лежати перепади
освітленості. Сонячне світло завжди впли-
ває на наш настрій – адже завдяки йому
виробляється дуже важливий вітамін – D, і у
нас міняється самопочуття, рівень гормонів,
апетит і ритми сну.
Проте при цьому обмовляється, що пси-
хологічні проблеми можуть бути викликані
саме різкими коливаннями освітленості, і
тоді, коли організм до них не підготовлений.
Зрозуміло не зовсім: ми ж не вискакуємо на-
весні з темряви в світло і навпаки, причому
різко і несподівано?
Деякі психологи навіть приходять до
думки, що весняні проблеми часто є або на-
думаними, або відображають особливості
характеру. Проте ми вже згадували класика,
якого ніяк не можна вважати схильним до
надуманих депресій. До речі, ще в одному
з своїх творів Пушкін говорить прямо і не-
двозначно: «Навесні я хворий.»
Але лікарі схильні пояснювати такі про-
яви сприйняттям людиною картини світу в
цілому. Якщо оптимістам в будь-яку погоду
сонечко світить, то у песимістів завжди по-
хмуро на душі. А про жінок взагалі говорять,
що вони схильні до поганого настрою біль-
шою мірою, ніж чоловіки, тому що відрізня-
ються емоційнішим сприйняттям дійсності.
Чи погоджуватися з цим? Швидше за все,
це спостереження може означати тільки те,
що чоловіки рідко зовні проявляють свій
внутрішній стан, тоді як жінки охоче ділять-
ся своїми переживаннями і звертаються по
допомогу до фахівців. На жаль, в результаті
чоловіки і живуть менше, ніж жінки.
Виходить, що офіційне пояснення вес-
няної депресії поки що не знайдене. І що ж
нам робити? Вважати, що її немає?
Але весна впливає на нас – це безпереч-
но, а сезонні загострення настрою і само-
почуття цілком реальні. Навіть абсолютно
здорові люди з рухливою психікою навесні
починають відчувати себе дивно і незатиш-
но, причому це повторюється з року в рік.
Весна і настрій: як впоратися
з весняною депресією
Дослідники, що займаються цими про-
блемами, можуть тільки рекомендувати, як
справлятися з цим станом, проте більшості
з нас ці способи давно відомі: це активний
спосіб життя, правильне харчування, спорт,
нові знайомства, захоплення і розваги. Лі-
кування новими враженнями у психологів
позначається терміном «дистресс», і такий
підхід краще всього допомагає позбавитися
зайвих переживань.
Уберегтися від впливу різких змін по-
годи можна, якщо довше знаходитися на
вулиці в світлий час доби, краще всього у
середині дня, і при цьому прагнути одержа-
ти хоч якесь фізичне навантаження – на-
приклад, прогулятися пішки по пересіченій
місцевості. Якщо ж вам доводиться знаходи-
тися в приміщеннях – на роботі або удома,
то продумайте освітлення – чим яскравіше,
тим краще.
Допомагає і щоденний контрастний
душ, тільки перепади температури слід
збільшувати поступово, протягом місяця –
це мінімальний термін.
Забарвлення одягу і парасольки теж
може допомогти підняти настрій, якщо ми
виберемо теплі, яскраві кольори.
Харчування навесні:
як весна впливає на настрій
Про харчування в таких випадках мо-
виться дуже багато. Що їсти? Все корисне,
що можете і хочете собі дозволити: свіжі
фрукти і овочі, ягоди (журавлину, брус-
ницю, чорницю), квашену капусту, свіжу і
солону рибу (допомагає навіть звичайний
оселедець), морепродукти, морську капусту,
сухофрукти і горіхи.
Обов’язкові кисломолочні продукти, які
поновлюють кишкову флору, – адже саме
в кишечнику зосереджений наш імунітет.
Сьогодні, якщо бути уважним, навіть серед
магазинних йогуртів можна знайти дуже ко-
рисні і із справжніми живими культурами –
головне, щоб вони були свіжими і якісними.
Якщожпереліченіспособинедопомага-
ють, то йдеться про те, що депресія викликає
погіршенняздоров’явцілому.Можутьпоча-
тися загострення різних захворювань:серце-
во-судинних, шлунково-кишкових і т.д. За-
пускати хворобу в таких випадках не варто,
інакшепотімвсеобійдетьсядорожче,такщо
краще звернутися до фахівця за лікуванням.
Проте, психологи не так вже не мають
рації, коли говорять про те, що схильність
до депресій є особливістю сприйняття кон-
кретної людини. Змініть своє сприйняття,
сприймайте тільки світлі і прекрасні сторо-
ни життя – і весняна депресія припинить
бути для вас нерозв’язаною проблемою.
Володимир СТАРУЩЕНКО,
лікар-психотерапевт

7. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
Підвищений артеріальний тиск або
артеріальна гіпертонія - грізний фактор
розвитку інфаркту міокарду та ішемічно-
го інсульту. Більше 1,5 мільярдів людей у
всьому світі страждають цим підступним
захворюванням. За даними статистики
майже 45 відсотків хворих людей не зна-
ють, що вони мають високі цифри арте-
ріального тиску.
Мета проведення заходів, присвя-
чених Всесвітньому дню боротьби з ар-
теріальною гіпертонією - підвищення
інформованості населення про серйозні
ускладнення артеріальної гіпертонії, по-
ширення інформації про те, яким чином
можна запобігти розвитку цього захво-
рювання. Нині сучасні методи виявлен-
ня і способи лікування гіпертонії існують
і успішно застосовуються на практиці у
багатьох медичних установах більшості
країн світу. Артеріальна гіпертензія ви-
никає тоді, коли тиск перевищує 140/90
мл. рт. ст.
На артеріальну гіпертензію хворіють
до 30% людей найчастіше жінки після 50
років. Найчастіше основною причиною є
генетична схильність. Також вона може
виникати через внутрішні проблеми -
гормональні збої, проблеми з нервовою
системою; різні зовнішні фактори (над-
мірне вживання солі кухонної, зловжи-
вання алкоголем, ожиріння і паління).
Артеріальна гіпертензія розвива-
ється через цукровий діабет, порушень
жирового обміну, при захворюваннях
нирок, сильному стресі, малорухливому
способі життя.
Який оптимальний
артеріальний тиск?
Нормою вважається 120 або 130 на
80-89 мм рт. ст. Дуже важливо постійно
стежити за тиском, двічі на день вимірю-
ючи його. Артеріальний тиск потрібно
вимірювати одразу ж після відпочинку
не менше 5 хвилин. До цього півгодини
не можна пити каву, алкоголь , палити,
фізично перепрацьовувати. При цьо-
му ноги не можна схрещувати, ступні
повинні стояти на підлозі, спиною слід
опертися на спинку стільця. Для рук
знайти спеціальний упор, перед вимірю-
ванням повністю спорожнити сечовий
міхур. Якщо цього не дотримуватися, ар-
теріальний тиск може бути підвищений.
Також важливо, щоб плече не здавлював
одяг, рука має бути відкрита. Артері-
альний тиск слід вимірювати не менш
двох разів на одній руці, і обов’язково
записувати результат. При першому ви-
мірюванні артеріальний тиск має бути
виміряний на двох руках, у наступні рази
потрібно вимірювати на тій руці, на якій
воно підвищилося.
Яка має бути різниця у тиску між
правою і лівою рукою?
Не більше п’яти мм рт. ст. Якщо тиск
більше,ніж5ммрт.ст.,цевжеповиннона-
сторожити вас, адже, швидше за все, у вас
захворювання судин у верхніх кінцівках.
Симптоми артеріальної гіпертензії:
поява головного болю, одразу після того
як людина прокинулася, він з’являється
у потилиці; поява запаморочень; пору-
шується зір; підвищується серцебиття;
дуже сильний біль у серці; з’являється
задишка; уражаються артерії, через це
стають холодними руки і ноги, може
з’явитися кульгавість. Дуже часто артері-
альна гіпертензія протікає безсимптом-
но.
Класифікація артеріальної
гіпертензії
Нейрогенна (з’являється через за-
хворювання і ураження ЦНС) - перифе-
рична і центральна (пухлина мозку, ме-
нінгіт, інсульт, травми).
Нефрогенні (ниркові) розвиваєть-
ся через ниркові захворювання - пієло-
нефрит, червоний вовчак, полікістоз,
нефросклероз тощо.
Реноваскулярні - атеросклероз, ва-
скуліт, дисплазія нирок, тромбоз, пухли-
ни, здавлюють ниркові судини, аневриз-
ми. Розвиток артеріальної гіпертензії
після того, як видалили нирку.
Ендокринні розвиваються че-
рез гіпотиреоз, акромегалію тощо.
Розвиток захворювання через при-
йом ліків - прогестерону, різної
оральної контрацепції, солей тощо.
Діагностика артеріальної гіпертен-
зії: провести біохімічний аналіз, щоб ви-
значити концентрацію глюкози, креати-
ніну, іонів калію і холестерину; обов’яз-
ково зробити ЕКГ, Ехо КГ; зробити УЗД
нирок; перевірити ниркові артерії, пери-
феричні судини; дослідити очне дно.
Лікування артеріальної
гіпертензії
Головна мета при лікуванні артері-
альної гіпертензії знизити серцево-су-
динну захворюваність і рівень смертно-
сті, для цього потрібно нормалізувати
артеріальний тиск , захистити органи-мі-
шені, усунути фактори ризику гіпертен-
зії артеріального тиску - відмовитися від
паління, диспансерний нагляд з приводу
цукрового діабету, зниження концен-
трації холестерину в крові, простежити
за масою свого тіла. Ожиріння - перший
шлях до розвитку артеріальної гіпертен-
зії.
У людей, які страждають на цукровий
діабет, тиск повинен бути 130/85 мм рт.
ст. У літніх людей тиску має бути 140/90
мм рт. ст.
Майже всім хворим рекомендують
не медикаментозне лікування. До 60%
може людей артеріальна гіпертензія нор-
малізуватися і без прийняття лікарських
препаратів.
Щоб побороти артеріальну гі-
пертензію потрібно дотримуватися
профілактичних норм: дієта - обме-
жити споживання солі кухонної менше,
ніж 6 грам за добу, але при цьому не
менше 2 г на добу; обмежити вуглеводи
і жири, щоб зменшити надмірну вагу; у
дієті потрібно збільшити кальцій і калій;
відмовитися від прийому алкоголю; біль-
ше рухатися (дуже корисний легкий біг,
прогулянки), але бігом можна займатися
лише у тому випадки, коли немає про-
типоказань лікарів. При облітеруючому
атеросклерозі спортом можна займати-
ся. Але потрібно пам’ятати про помірні
і поступові фізичні навантаження. Ні в
якому разі не можна використовувати фі-
зичні навантаження з емоційною напру-
гою (гімнастику, змагання), піднімати за-
надто важке. Дуже хорошими методами
вважаються масаж, акупунктура, фітоте-
рапія, електросон, водні процедури (кон-
трастний душ, плавання у басейні, річці).
Лікувати артеріальну гіпертен-
зію за допомогою лікарських препаратів
потрібно поступово, починаючи з неве-
ликих доз. Найкраще використовувати
препарати, які збільшують ефективність
і зменшують побічну дію. Вони повинні
діяти тривалий час до 24 годин при од-
ному прийомі: бета-адреноблокатори
- метопролол, атенолол, надолол, бе-
таксолол; сечогінні засоби - індапамід,
спіронолактон, триамтерен;
антагоністи кальцію: дилтіазем;
ісрадіпін; верапаміл; амлодипін.
Дані міжнародного багатоцентрового
дослідженні свідчать про те, що комбі-
нована терапія потрібна до 70% хворих.
Краще за все використовувати сечогінні
засоби.
Дуже важливо вчасно виявити захво-
рювання і почати повний курс лікування,
це допоможе позбавитися надовго від
хвороби. Потрібно не забувати за своє-
часну діагностику. Якщо ви знаходитесь
у групі ризику, обов’язково слід періо-
дично спостерігатися і перевірятися. Пе-
регляньте свій спосіб життя, часто всі за-
хворювання розвиваються через ваше не-
регулярне і незбалансоване харчування,
малорухливість і шкідливі звички. Якщо
все робити правильно,
ви зможете позбутися
ускладнень артеріаль-
ної гіпертензії.
7
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТОНІЄЮ
АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ - ДІАГНОСТИКА,
СИМПТОМИ І ЛІКУВАННЯ
Наталя ХОТЬКО,
лікар-кардіолог

8. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
88
9 ТРАВНЯ 1985 РОКУ 12 ТРАВНЯ -
ВІТАЄМО
Микола ЛИТВИНЕНКО,
«Заслужений лікар України»
Шановні сестри медичні!
З нагоди професійного свята –
Всесвітнього дня медичної сестри
– прийміть щирі вітання і безмеж-
ну вдячність за нелегку працю, са-
мовіддане служіння людям, висо-
кий професіоналізм і милосердя.
В усі часи професія медичної
сестри вважається найгуманні-
шою. Щоденно ви берете на себе
відповідальність за долі інших лю-
дей – пацієнтів, яких ви лікуєте.
Саме ви даруєте людям надію і
віру, впевненість у завтрашньому
дні, повертаєте здоров’я і життя.
Ваша професія – копітка і благо-
родна місія, що вимагає фахово-
сті, терпіння, відповідальності і
співпереживання.
Велика вдячність і нашим до-
рогим ветеранам, які свої знання,
досвід і теплоту віддають зцілен-
ню людей. Низький уклін за вашу
невтомну працю і добрі серця.
Приємно відзначити і молодих
спеціалістів, які обрали для себе
нелегку професію і з гідністю ово-
лодівають роботою медичної се-
стри. Глибоко переконаний, що
спільними зусиллями висококва-
ліфікованих, досвідчених медич-
них працівників і молодих фахівців
ми покращуватимемо охорони
здоров’я ветеранів, забезпечимо
якісною медичною допомогою па-
цієнтів госпіталю.
У цей святковий день зичу вам і
вашим родинам здоров’я на довгії
літа, благополуччя, миру, поваги і
терпіння. Користуючись нагодою,
бажаю Вам доброї вдачі та натх-
нення, нових звершень та ідей,
оптимізму та успіхів у важкій що-
денній праці медиків.
Госпіталь для інвалідів Великої
Вітчизняної війни було відкрито у
1984 році, а вперше ми святкували
40-річчя з Дня Перемоги у травні
1985 року. Того святкового дня у
святково прибраній залі вперше
зібралися пацієнти госпіталю, гості,
представники Кременчуцького
міськкому партії та виконкому. Саме
на цьому святі вперше від істориків
Кременчуцького політехнічного
інституту і краєзнавців прозвучала
фраза:
- За два перших місяці війни з
міста Кременчука на фронт пішло
8210 осіб. Невдовзі у Кременчуці було створено і діяли вісім підпільних
антифашистських організацій.
64 тисячі партизан і підпільників України були нагороджені
урядовими нагородами, а 95-ти було присвоєно високе звання «Герой
Радянського Союзу». З них – 8 кременчужан...
9 травня 1985 року увесь колектив госпіталю щиро вітав усіх ветеранів
Великої Вітчизняної війни і вручали пам’ятні дарунки і червоні тюльпани,
школярі подарували свої малюнки, а на подвір’ї госпіталю над польовою
кухнею підіймався солодкий димок, що навіяв на ветеранів спогади...
Вперше 9 травня 1985 року над госпіталем прогримів Салют Перемоги!
Це був настільки урочистий, святковий і надзвичайно важливий день для
усіх пацієнтів-ветеранів, що деякі дуже розхвилювалися...
Увечорі 9 травня 1985 року довго не згасало світло у палатах госпіталю.
Спогади нахлинули на ветеранів. Саме того дня було задумано випустити
у світ «Літопис Великої Вітчизняної війни «Живи, Пам’ять!», де згадають
усіх, хто захищав Батьківщину і окремою книгою напишуть про тих, хто
захищав наше місто...
Минуло чимало років... Зараз переді мною лежить п’ятий том
«Літопису Великої Вітчизняної війни «Живи, Пам’ять!» Вони захищали
наше місто. Цей том видавався двічі, був доповнений і перероблений у
зв’язку зі знайденою новою інформацією...
Від першого святкування Дня Перемоги у госпіталі минуло 32 роки,
але пам’ять повертає нас у той святковий день. Щоправда, допомагають
старі фотографії...
Фото з архіву
Людмила ЛОБАНОВСЬКА,
«Заслужений лікар України»
40-РІЧЧЯ ДНЯ ПЕРЕМОГИ40-РІЧЧЯ ДНЯ ПЕРЕМОГИ

9. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
`9
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СЕСТЕР МЕДИЧНИХ
З ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ СЕСТЕР МЕДИЧНИХ!
Зі святом,
шановні медсестри госпіталю!
Світлана ТОПЧІЙ,
працює у госпіталі з першого
дня заснування - 1984 р.
Тетяна ФОСТІЙ,
працює у госпіталі з 1985 р.
Людмила КОСТЮКОВА,
працює у госпіталі з 1984 р.
Лідія РАЗМИРОВСЬКА ,
працює у госпіталі з 1989 р.
Лілія КОШЕЛЕНКО,
працює у госпіталі з 1989 р.
Світлана БЕНЗА ,
працює у госпіталі з 1996 р.
Ірина МЕЛЬНИК,
працює у госпіталі з 1984 р.
Тамара ПУСТОВА,
головна сестра медична, працює у госпіталі з 1999 р.
Рима МАЛАХОВСЬКА ,
працює у госпіталі з 1990 р.

10. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
10
ПОРАДИ ЛІКАРЯ
Олександр ОШУРКО,
начмед
АЛЕРГІЯ НА ПИЛОК – ЧАСТІШЕ
ВМИВАЙТЕСЯ І МЕНШЕ ГУЛЯЙТЕ
Навесні і влітку вас тривожить
постійно нежить, сверблять очі й
ніс? Трави і дерева, що квітнуть,
змушують чхати? Це поліноз –
алергія на пилок, що має сезонний
характер. З ним можна боротися –
якщо хворобу, набравшись терпін-
ня, правильно лікувати.
Поліноз – алергічне захворю-
вання, що виникає через підвищену
чутливість до пилка різних рослин
і характеризується ураженням ди-
хальних шляхів, кон’юнктиви, шкі-
ри, нервової, травної систем, інших
внутрішніх органів.
Загострення полінозу від-
бувається у весняно-літній період.
У період загострення можна лише
позбавитись симптомів, а не пер-
шопричини хвороби.
Лікувати поліноз необхідно
взимку, коли не цвіте жодна рос-
лина. Якщо правильно лікувати
поліноз, то за три-п’ять років мож-
на досягти повного виліковування
хвороби або незначно виражених її
симптомів.
Найчастіше, загострення поліно-
зу трапляється у теплу пору року - з
квітня до серпня, коли у повітря по-
трапляє величезна кількість пилку,
що утворюється під час цвітіння де-
рев, чагарників і трав. Вітер розно-
сить пилок на великі відстані. Вплив
алергену можна відчути навіть за
200 кілометрів від рослини, яка ви-
ділила пилок. При вдиханні він по-
трапляє на слизові оболонки. Здо-
рова людина не помічає контакту з
пилком. Але для людей, схильних
до алергії, така зустріч може закін-
читися бурхливою алергічною реак-
цією. Майже 50 рослин продукують
пилок, який може спричиняти полі-
ноз. Це в основному вітрозапилюва-
ні рослини.
Рослини-алергени – це листяні
дерева, злаки і бур’я-
ни. Найбільш алер-
генні дерева – віль-
ха, ліщина, береза, дуб, ясен. З кінця
травня до кінця липня активно цві-
туть злакові трави: вівсяниця, тимо-
фіївка, мятлик, райграс, лисохвіст,
жито. Наприкінці літа цвітуть бур’я-
ни: полин, лобода, кропива, амбро-
зія.
Амброзія - найсильніший алер-
ген серед усіх трав, поширених на
Україні.
Від нежиті – до задухи
До сезонних проявів поліно-
зу відносять алергічний риніт,
кон’юнктивіт, дерматит, пилкову
бронхіальну астму. У хворих на по-
ліноз сверблять ніс і очі, вони часто
чхають, утруднюється носове дихан-
ня. Крім того, у них буває свербіж і
висипання на шкірі, сухий кашель
та навіть напади задухи – прояви
бронхіальної астми.
Пилок рослин також може спри-
чиняти загострення атопічного дер-
матиту, кропив’янку, набряк Квінке.
Ці симптоми, зазвичай, повторю-
ються упродовж кількох років в один
і той же час року і можуть тривати
від двох тижнів до п’яти місяців.
На підставі скарг хворого, які
збігаються з календарем цвітіння
рослин, алерголог попередньо ді-
агностує поліноз. Підтвердити або
спростувати діагноз можна на під-
ставі діагностичних шкірних проб,
які проводять не у сезон цвітіння
рослин, а також на підставі визна-
чення у сироватці крові специфічно-
го імуноглобуліну Е. Останній метод
обстеження можна проводити неза-
лежно від періоду хвороби.
Пилку у повітрі найбільше зран-
ку, у суху вітряну погоду. Перед гро-
зами концентрація може збільшу-
ватися у дванадцять разів. Це пов’я-
зано з тим, що пориви вітру знову
піднімають із землі пилкові зерна,
які випали раніше. Після дощу пи-
лок прибивається краплями води.
У таку погоду хворі на поліноз диха-
ють легше.
Частіше вмиватися
і мити підлогу
Пилок проникає до будинку че-
рез вікна і стає компонентом домаш-
нього пилу. Тому алергікам потрібно
бути акуратними з провітрюванням
приміщень. У період цвітіння бажа-
но дотримуватися дієти, яка виклю-
чає перехресно-реагуючі алергени, а
також виключити косметику на тра-
вах і фітотерапію.
Слід потурбуватися про те, щоб
щоденний раціон містив достатню
кількість вітаміну. Справжнім ви-
нуватцем алергії є гістамін, який у
хворих алергією виділяється у над-
лишку. Вітамін С здатний зв’язати
надлишок гістаміну і перетворити
його у нешкідливу кислоту. Вітаміну
С багато у смородині, ківі, апельси-
нах, лимонах, помідорах.
Допомогти запобіганню заго-
стренню полінозу може кліматоте-
рапія. На період цвітіння можна по-
їхати у відпустку в іншу кліматичну
зону. Якщо виїхати не виходить, то
на час цвітіння намагайтеся рідше
бувати на вулиці, особливо у гарну
погоду, частіше вмиватися, не ходіть
удома у вуличному одязі, робіть що-
денне вологе прибирання у спальні,
використовувати очищувачі пові-
тря, не тримайте вдома букети із
сухоцвітів. Якщо все-таки необхідно
виходити на вулицю, одягайте сон-
цезахисні окуляри, а після повер-
нення додому промийте водою ніс
і очі. Для профілактики полінозу
варто провести корекцію функції
підшлункової залози, мікрофлори
кишечника, особливо після антибі-
отикотерапії, періодично проводити
очищення організму від глистів та
зміцнювати імунітет.
Лікуємося ближче до зими
Починати лікування полінозу
слід лише після закінчення періоду
загострення хвороби, тобто напри-
кінці листопаду – на початку груд-
ня, коли нічого не цвіте. Медика-
ментозне лікування, тобто прийом
антигістамінних препаратів, спреїв
у ніс, крапель у очі роблять під час
періоду цвітіння рослин. Ці препа-
рати знімають лише симптоми хво-
роби, а не лікують її. Крім того, всі
ці ліки мають депресивний вплив на
імунну систему. Займатися самолі-
куванням не слід. З кожним сезоном
цвітіння напади алергії стають три-
валіші і протікають важче. За від-
сутності лікування алергічний риніт
може ускладнитися бронхіальною
астмою.

11. ТУРБОТА №5 (105) 05 ТРАВНЯ 2017 РОКУ
11
ПОРАДИ ЛІКАРЯ
ІНОДІ ПРИЧИНА ВЕСНЯНИХ ХВОРОБ -
ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА
Мабуть, важко сьогодні знайти
людину, яка б не знала, що щито-
подібна залоза відповідає за об-
мінні процеси в організмі, а тому
порушення її функціонування не-
минуче призводить до цілої низки
захворювань. Починається все зі
звичайного нездужання, апатії, ча-
стих головних болів, а далі хвороба
набуває форми затяжної депре-
сії. Але це лише вершина айсбер-
га. Далі відбувається руйнування
кісткових клітин, оскільки саме
щитоподібна залоза виробляє пеп-
тидний гормон (кальцитонін), що
компенсує знос кісток, тобто виро-
бляє речовини, що запобігають їх
руйнування. При цьому захворю-
ванні щитоподібної залози можуть
бути два види: при зниженій ен-
докринної функції - гіпотиреоз, і
при підвищеній - тиреотоксикоз
або гіпертиреоз. А при запуще-
них станах може розвинутися ен-
демічний зоб, ще рідше - крети-
нізм.
У чому причини
Багато хто пов’язує проблеми
зі щитоподібною залозою із заго-
стренням весняних захворю-
вань. Однак прямого слідства тут
немає. Адже основна причина за-
хворювання - це недолік або над-
лишок йоду в організмі. Нагадає-
мо, що добова потреба організму в
йоді - 100-150 мкг. Атож, якщо ви
дотримуєтеся основних принципів
профілактики захворювань щито-
подібної залози увесь рік, то з на-
станням весни порушення обміну
речовин подібні хворобливі прояви
ніяк не пов’язані. Про сезонність
можна лише говорити наприкінці
травня, коли у деяких теплих регіо-
нах починаються пікніки за містом
і прийняття перших сонячних
ванн. Саме сонячне світло стає
причиною загострення, адже воно
провокує вироблення гормонів.
А загострення весняних захворю-
вань лише послаблює організм, і
проблеми з щитоподібною зало-
зою виникають на загальному тлі
ослаблення і порушеного обміну
речовин.
Перший дзвіночок
Захворювання щитоподібної
залози - це цілий «букет» симпто-
мів. При гіпотиреозі з’являється
постійна слабкість, надмірна втом-
люваність, не хочеться кудись іти і
щось робити, знижується пам’ять,
потенція, порушується менстру-
альний цикл, шкіра стає сухою,
волосся сухим, нігті ламкими ,
особа стає набряклою, з’являють-
ся проблеми у роботі серця, підви-
щується холестерин, погіршується
сон, відзначаються скачки тиску,
запори, підвищення маси тіла і за-
тяжна депресія.
Помітили у себе
подібні симптоми?
Вони свідчать про яскраво ви-
раженому нестачі йоду в організмі,
про що буквально кричить ваша
ендокринна залоза.
При тиреотоксикозі теж час-
тішає серцебиття, порушується
менструальний цикл, знижується
потенція, порушується сон, може
збільшитися маса тіла, але при
цьому ще з’являється пітливість,
тремтіння, знижується різкість
зору, хворий стає дратівливим і
агресивним. У цьому випадку спо-
живання йоду потрібно знизити. І в
першу чергу потрібно переглянути
свій раціон. Можливо, ви занадто
захопилися профілактикою.
Коли потрібно бити тривогу
При ранньому виявленні про-
блем зі щитоподібною залозою
все можна вирішити за допомогою
зміни способу життя, раціону хар-
чування, звичок. Не забувайте, що
до посилювання стану може при-
звести вплив токсичних речовин
(розчинники, лаки, фарби, феноли,
бензин, свинець), що знаходять-
ся у повітрі більшості мегаполісів.
Атож, іноді звичайна поїздка за
місто (на свіже повітря) на кілька
місяців може знизити ризик роз-
витку захворювання.
До ускладнень може привести
використання миючих засобів, у
складі яких є шкідливі хімічні ре-
човини. І навіть біжутерія зі свин-
цем може призвести до порушень
щитоподібної залози, ось чому цей
метал ніколи не використовують
відомі світові виробники прикрас.
При запущеному стані можуть
з’явитися пухлинні утворення, які
спочатку піддаються лікуванню,
а потім стають злоякісними. Крім
того, може розвинутися хвороба
Грейвса, дифузний токсичний
зоб або базедова хвороба. Ось чому
надзвичайно важливо своєчасно
вжити заходів.
Лікування щитоподібної зало-
зи повинен призначати лікар піс-
ля діагностики і низкианалізів. У
ряді особливо запущених випад-
ків може знадобитися оперативне
втручання. Найчастіше признача-
ється гірудотерапія, а також при-
йом йоду у певних лікарем дозах.
Особливу увагу слід приділити
профілактиці. Слід використовува-
ти йодовану сіль для приготуван-
ня їжі, включати у раціон морську
капусту, рибу, квасолю, кефір, сою,
молоко, моркву, шоколад, хліб, са-
лат, яблука. Безумовно, всі ці про-
дукти не слід споживати щодня.
Потрібно лише дотримуватися не-
обхідної добової дози 100-150 мкг
йоду. Так, 100 г м’яса містить 11-12
мкг, 100 г квасолі - 12-13 мкг, яйце
- 12-13 мкг, 100 г борошна пшенич-
ного - 9-10 мкг, 100 г капусти мор-
ської - 9-10 мкг, 100 г моркви сирої
- 6-7 мкг, картоплі печеної - 5-6
мкг. Більш детальну таблицю вміс-
ту йоду у продуктах можна знайти
у дієтологічних довідниках. Подіб-
ні знання допоможуть вам скласти
денний раціон. При цьому варто
відзначити і продукти, що поси-
люють захворювання. До них від-
носяться: сало, жирні сорти м’яса,
редис, цукор, банани, виноград, ку-
курудза. При підозрах на розвиток
захворювання щитоподібної зало-
зи з обережністю слід споживати
бобові, білокачанну капусту, ци-
трусові, ріпу, пшеницю, рослинне
масло, а також продукти з великим
вмістом вітамінів В, А, С.
Тетяна ЦЕМОХ,
лікар-
ендокринолог