1. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
З досвіду роботи
Вчителя початкових класів
Криворізької
загальноосвітньої школи І –
ІІІ ступенів № 97
Артеменко
Людмили Павлівни
КРИВИЙ РІГ-2012

2. Актуальність теми
Загальновизнано, що друга половина – кінець XX ст. це період глобальних
інноваційних процесів у всіх галузях науки, економіки та культури,
громадського та індивідуального життя. Інновації змінюють усю систему
взаємин людини зі світом, впливають на самосвідомість особистості, систему її
цінностей, ускладнюючи і без того не просте життя.
Молоде покоління має бути готовим до життя в інформаційному
суспільстві, якому притаманні риси складності, мінливості, невизначеності,
діалектичності та системності. Щоб реалізуватися в такому суспільстві
випускник школи повинен мати певні якості, вміння:
- бути гнучким, мобільним, конкурентноздатним, уміти інтегруватись
у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;
- критично мислити;
- використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих
проблем;
- генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них
відповідальність;
- володіти комунікативною культурою, вміти працювати в команді;
- вміти запобігати будь-яким конфліктним ситуаціям та виходити з
них;
- уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних
джерел, застосовувати ї для індивідуального розвитку і
самовдосконалення;
- дбайливо ставитись до свого здоров’я та здоров’я інших як до
найвищої цінності;
- бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує
сучасне життя.
Сучасна освіта повинна забезпечити формування такої інноваційної
особистості (Додаток № 1).

3. Соціальні перетворення в суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі
освіти. Важливим стає питання вибору методів та технологій, які б
максимально сприяли набуттю учнями соціального досвіду в навчально-
виховному процесі, адаптували їх до вимог сучасного життя.
У зв’язку з цим педагоги та психологи все більше усвідомлюють гостру
потребу в удосконаленні традиційних форм навчання, одним із головних
недоліків якого залишаються об’єктно-суб’єктні взаємини між учителем і
учнем. У більшості випадків дитина не може виявити своєї індивідуальності,
тільки їй притаманних якостей, реалізувати здібності, інтереси, прагнення.
Сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу
інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «вміння». Це підштовхує
педагога до використання в основному пасивних методів навчання. Учень
звикає до відведеної йому пасивної ролі, стає слухняним виконавцем,
безініціативним, позбавленим можливості творити. У середньовіччі
використання пасивних методик було виправдане. Учитель міг передати весь
обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У
сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині
знати все, навіть у якійсь вузькій галузі знань. До того ж численні факти
містяться в пам’яті комп’ютера. Учні ж повинні мати цілком інші навички:
думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі
цього вміти знайти потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в
конкретних умовах, формулювати й обстоювати особисту думку. Саме цьому
сприяє інноваційне навчання (Додаток № 2).
Найпоширеніші інновації, що лежать в основі розвитку сучасних закладів
освіти: створення та впровадження в освітню практику особистісно-
зорієнтованої парадигми освіти, перехід загальноосвітніх навчальних закладів
на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, впровадження в
практику їхньої роботи 12-бальної системи оцінювання, культурологічного
підходу, концепції самореалізації особистості, створення мережі гімназій і

4. ліцеїв, класів із профільним навчанням, класів з раннім і поглибленим
вивченням окремих предметів тощо.
За визначенням Л. Леонової «Інноваційне навчання – це процес і результат
такої навчальної діяльності, яка стимулює активний відгук на поставлені
проблемні завдання або проблемні ситуації».
Основою нормативної бази інноваційної діяльності в освіті є Закони
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту». Відповідно до Закону
України «Про загальну середню освіту», Державного стандарту початкової
загальної освіти в сучасній початковій школі відбувається системне оновлення
змісту та перехід на нову структуру навчання. Одне з головних завдань, що
закладене в Державному стандарті початкової освіти, - це орієнтація системи
освіти на дитячу особистість та її розвиток.
Реформування загальної освіти супроводжується введенням нових
спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну
мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався,
розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації.
Колегія Міністерства освіти і науки України своїм рішенням від
29.05.2003 року затвердила «Середньострокові пріоритетні напрями
інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти», передбачила
прогнозування програм розвитку освіти й науки, конкретні заходи щодо
реалізації зазначених пріоритетних напрямів діяльності у сфері освіти. Одним з
пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у сфері освіти було визначено
інноваційні методи навчання з використанням інтерактивних технологій.
Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 271 від 06.04.2006
року «Про проведення експериментальної роботи з проблеми формування
інтелектуальної культури особистості у межах навчально – виховного процесу
загально – освітнього навчального закладу» у молодшого школяра потрібно
формувати культуру мислення. Під культурою мислення молодшого школяра
розуміємо дисципліну розуму, яка ґрунтується на сформованій у навчальній

5. діяльності цілісній і гнучкій системі знань, умінь і навичок, придатній для
пізнання об’єктивного світу, самого себе та для організації конструктивної
взаємодії з іншими людьми. Учневі потрібно володіти надзвичайно важливим
логічним арсеналом – методами аналізу і синтезу, абстрагування й
узагальнення, вміння доводити і спростовувати, робити правильні висновки,
приймати обґрунтовані, раціональні рішення – тобто бути інтелектуально
розвиненою особистістю. Вихованню в учнів інтелектуальної особистості
значною мірою сприяє математика. Від творчої активності учня, вміння
доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з
учителем, однокласниками залежить успіх у свідомому опануванні шкільної
програми, а в майбутньому – у громадській активності в суспільстві.
Багатьом учням математика здається нелегкою і малозрозумілою, тому
нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це
призводить до формалізму в знаннях, гальмує подальше розуміння нового
матеріалу.
Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді,
коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю
важливо застосувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку
школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень.
Опрацювавши велику кількість педагогічної літератури та
познайомившись з різноманітністю сучасних методів викладання, я
переконалася, що саме інтерактивні технології цілком відповідають моїм
можливостям і потребам моїх учнів. Саме через використання інтерактивних
технологій я намагаюся дати школярам міцні знання, передбачені державним
стандартом початкової школи, у вигляді гнучких систем, придатних для
застосування в різних життєвих і навчальних ситуаціях.

6. Провідна ідея досвіду
Нова модель освіти звернена до людини, до її інтересів і потреб. Саме
життя підказує нові форми організації роботи з учнями, які дають змогу
переходити на більш гнучкий режим роботи. Кінцевим результатом
інтерактивного навчання є підготовка молоді до життя і громадської активності
в суспільстві. Це вимагає активізації навчальних можливостей учнів.
Провідною ідеєю мого досвіду є виявлення та реалізація індивідуальних
математичних здібностей учнів, підвищення інтересу учнів до уроків
математики та покращення їх навчальних досягнень з даного предмета,
формування навичок самоосвіти та взаємоосвіти, математичної компетенції,
впевненості учнів у своїх знаннях та здібностях, уміння приймати
альтернативні рішення.
Дана ідея знаходить свою реалізацію при впровадженні інтерактивних
методів навчання на уроках математики.
Тому головною метою моєї роботи є навчити учнів:
- шукати зв'язок між новими та набутими знаннями;
- приймати альтернативні рішення, робити відкриття;
- доводити свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних
засобів;
- співробітництва;
- розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення;
- формувати критичне мислення;
- виявляти та реалізовувати індивідуальні можливості.
Кожна дитина – це неповторна та унікальна психічна організація; у неї
закладено необмежений потенціал до саморозвитку (Додаток № 4). Тому
намагаюся побудувати кожний урок як урок мислення – спілкування, де істина
визначається через суперечку, доведення власних думок. Працюючи над
розвитком школярів, самовдосконалююся, впроваджуючи в практику роботи
нові педагогічні ідеї, а саме інтерактивні технології навчання.

7. Технологія досвіду
У плані цілеспрямованого розвитку індивідуальності особистісно-
зорієнтоване навчання є досить актуальним і перспективним, оскільки його
метою є формування людини як неповторної особистості. Його методи
побудовані на співробітництві та творчій діяльності як вчителя, так і учнів
(Додаток № 3). Психолого-педагогічна тенденція особистісно-зорієнтованого
навчання – діалоговий підхід до педагогічного процесу. Визначальним має бути
соціокультурний діалог у системі «педагог – дитина» на основі її розуміння,
прийняття і визнання. Саме цьому сприяють інтерактивні методи навчання.
Завдяки покладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони
є корисними та перспективними як для вчителя, так і для учнів.
Слово інтерактив (пер. з англійської inter – взаємний, act – діяти) означає
взаємодіяти. «Інтерактивний» означає взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з
чимось (комп’ютером) або кимось (людиною). Інтерактивне навчання – це
навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників
педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення
навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Призначення
інтерактивного навчання полягає в тому, щоб, по-перше, передати знання, по-
друге, усвідомити цінність інших людей. Зміст роботи полягає не лише в
знаннях, але й у способах мислення. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання,
розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). В процесі співпраці на уроці
учні обмінюються власним досвідом, думками, розвивають вміння та навички
самостійно працювати. Під час спілкування школярі виявляють не тільки
знання предмета, а й уміння узагальнювати, робити логічні висновки, у них
формуються комунікативні уміння – у процесі обговорення свою думку
необхідно висловити стисло і не відхилятися від теми; демонструвати вміння не
тільки говорити, а й слухати (Додаток № 3а).

8. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації навчальної
діяльності, мета якої – забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень
відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання,
недопущення домінування однієї думки над іншою.
Замість адаптивно-дисциплінарної моделі засвоєння суми знань, умінь та
навиків розв’язується задача побудови образу світу дитини в спільній
діяльності з учителем та однокласниками; основною педагогічною метою стає
збереження здоров’я дитини, розвиток пізнавальної мотивації, формування
міцних знань у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних
життєвих ситуаціях. Особливої цінності набуває конкретно-почуттєвий
життєвий досвід дитини. Взаємодія між учителем і учнями будується на
проблемних ситуаціях реального життя, готує дітей на застосування набутих
знань для дії в неочікуваних, нестандартних ситуаціях.
Ефективність впровадження інтерактивного навчання, на думку І. Я.
Жорової, забезпечується спеціальною організацією навчального процесу, яка
складається з кількох етапів:
- мотивація;
- оголошення теми та очікуваних навчальних результатів;
- надання необхідної інформації;
- інтерактивна вправа – центральна частина заняття;
- підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (рефлексія)
(Додаток № 5).
За висновком дослідників О. Пометун та Л. Пироженко, інтерактивне
навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні
технології на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації
навчальної діяльності учнів:
- інтерактивні технології кооперативного навчання (організація
навчання у малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою:

9. робота в парах, два – чотири – всі разом, змінні трійки, карусель,
робота в малих групах, акваріум тощо);
- інтерактивні технології колективно – групового навчання –
технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну)
роботу всього класу ( «Мікрофон», «Ажурна пилка», «Мозковий
штурм», «Дерево рішень»);
- технології ситуативного моделювання – побудова навчального
процесу за допомогою залучення учнів до гри, ігрове моделювання
явищ, що вивчаються;
- технології опрацювання дискусійних питань – широке публічне
обговорення якогось суперечливого питання.
Щоб інтерактивний урок забезпечував продуктивність роботи, для себе
виділила деякі умови впровадження інтерактивного навчання:
1. Ознайомити учнів з правилами роботи в групах.
2. Створити належний, доброзичливий мікроклімат в колективі
(налаштувати учнів на роботу).
3. Починати застосовувати інтерактивні вправи з найдоступніших та
зрозуміліших для дітей.
4. На уроці застосовувати не більше 2 інтерактивних вправ.
5. Завжди продумано, доцільно поєднувати традиційні та нетрадиційні
методи навчання.
6. При підборі інтерактивних технологій для уроку слід враховувати
особливості предмета, вікові особливості учнів та наповнюваність класу.
Основними методами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у
парах і мікро групах.
Вважаю, що застосування інтерактивних технологій в початковій школі
слід розпочинати з роботи в парах з 1 класу. Саме в процесі роботи в парах учні
отримують можливість говорити. Всупереч тому, що увага дітей молодшого
шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з

10. партнером кожний з учнів працює активно. Учні не можуть ухилитися від
виконання завдання. Цю технологію можна використовувати на будь-якому
етапі уроку. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з
партнером і лише потім викласти свої думки перед класом. Вона сприяє
розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критично мислити,
вміння переконувати й вести дискусію (див. Додаток № 6).
Для вирішення складних проблем, що потребують колективного роздуму,
використовую технологію «Робота в малих групах». Робота в малих групах
дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Малі групи після отримання
завдання повинні за короткий час (3 – 5 хв.) виконати завдання і подати
результати роботи своєї групи. Для забезпечення швидкого та ефективного
залучення учнів до роботи на початкових етапах використання технології
пропоную пам’ятку, яка містить опис алгоритму діяльності (див. Додаток № 7).
Малі групи мають складатися з дітей різних здібностей. Під час роботи в
малих групах учні вчаться конструювати математичні правила, будувати
графічні моделі до різних задач, шукати різні способи розв’язання тієї чи іншої
задачі. Це сприяє тому, що учні вчаться творчо думати, осмислено
висловлювати свої думки, захищати результати своїх досліджень, доводити
правильність своїх думок і міркувань. Учні перестають бути об’єктом навчання,
стаючи натомість суб’єктом. Знання, отримані таким чином учнями в групах,
досить міцні.
Шляхом обговорень у малих групах учням дають можливість
досліджувати свої ідеї, припущення в ненапруженій атмосфері. Крім того,
працюючи в групах, учні виробляють навички зосередження, розвивають увагу,
потяг до знань. Діти настільки захоплюються роботою, що не помічають, як
вони пізнають нове, поповнюють запас своїх знань. Навіть найпасивніші учні
залучаються до роботи в малих групах з великим бажанням, докладають усіх
зусиль, щоб не підвести своїх товаришів з команди.

11. робота в парах, два – чотири – всі разом, змінні трійки, карусель,
робота в малих групах, акваріум тощо);
- інтерактивні технології колективно – групового навчання –
технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну)
роботу всього класу ( «Мікрофон», «Ажурна пилка», «Мозковий
штурм», «Дерево рішень»);
- технології ситуативного моделювання – побудова навчального
процесу за допомогою залучення учнів до гри, ігрове моделювання
явищ, що вивчаються;
- технології опрацювання дискусійних питань – широке публічне
обговорення якогось суперечливого питання.
Щоб інтерактивний урок забезпечував продуктивність роботи, для себе
виділила деякі умови впровадження інтерактивного навчання:
1. Ознайомити учнів з правилами роботи в групах.
2. Створити належний, доброзичливий мікроклімат в колективі
(налаштувати учнів на роботу).
3. Починати застосовувати інтерактивні вправи з найдоступніших та
зрозуміліших для дітей.
4. На уроці застосовувати не більше 2 інтерактивних вправ.
5. Завжди продумано, доцільно поєднувати традиційні та нетрадиційні
методи навчання.
6. При підборі інтерактивних технологій для уроку слід враховувати
особливості предмета, вікові особливості учнів та наповнюваність класу.
Основними методами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у
парах і мікро групах.
Вважаю, що застосування інтерактивних технологій в початковій школі
слід розпочинати з роботи в парах з 1 класу. Саме в процесі роботи в парах учні
отримують можливість говорити. Всупереч тому, що увага дітей молодшого
шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з